Рішення

від 18.05.2023 по справі 922/328/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2023м. ХарківСправа № 922/328/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Альянс- Перевізник" (вул. Тараса Карпи, 37/19, м. Кропивницький, 25006) до Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібозавод" (шосе Салтівське, 129, м. Харків, 61029) про стягнення 793'728 грн за участю представників:

позивача - Боруш А.О.;

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Альянс-Перевізник" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібозавод" про стягнення авансу в сумі 793'728 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з повернення грошових коштів, сплачених як авансовий платіж за вантажні автомобілі.

Ухвалою Господарського суду Харківської від 01.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 20.02.2023 на 15:15 год.

14.12.2022 відповідач подав відзив (вх.№ 16324), в якому проти задоволення позову заперечував та вказав, що на неодноразові пропозиції відповідача здійснити державну реєстрацію переоформлення права власності на транспортний засіб у сервісному центрі позивач до сервісного центру не з`являвся, в телефонному режимі директор позивача Нєдєльчєв Микола Іванович представникам відповідача востаннє повідомив, що він перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині, видати будь-якому представнику довіреність від Позивача не має можливості і наміру на період перебування у Збройних Силах України. Відповідач також зазначив, що він не отримував зазначену в позовній заяві письмову вимогу-претензію про поставку товару або повернення авансу, надіслану 04.01.2023, оскільки вимога-претензія отримана представником Шабановою І.О., яка є працівником іншої юридичної особи, а саме ТДВ "Салтівський хлібзавод".

27.03.2023 позивач подав відповідь на відзив (вх.№ 7366), в якій зазначив, що він надіслав претензію від 04.01.2023 на офіційну юридичну адресу відповідача, яка зазначена останнім у єдиному державному реєстрі, що є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Позивач також вважає, що він реалізував належним чином своє право вимоги як шляхом звернення до відповідача із претензією (яка отримана останнім за двома адресами, у тому числі офіційною), так і шляхом звернення з позовом до суду (у зв`язку із залишенням претензії без реагування). Твердження представника відповідача про неможливість укладання договору купівлі-продажу через перебування директора позивача на військовій службі, ну думку представника позивача, не заслуговують на увагу, оскільки будь-які договори не укладались, а кошти не повертались відповідачем ще за 2 роки до початку введення в Україні воєнного стану.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.05.2023 об 11:15 год.

18.05.2023 від представника відповідача (Халабурдіна С.В.) надійшло клопотання (вх.№ 12478) про відкладення розгляду справи, у зв`язку зі зміною представника.

18.05.2023 від представника відповідача (Нестерової М.В.) надійшло клопотання (вх.№ 12486) про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи разом із клопотанням про поновлення строку на їх подання.

Представник позивача в судовому засіданні 18.05.2023 проти відкладення розгляду справи заперечував, посилаючись на зловживання представником відповідача наданими йому процесуальними правами, що може призвести до порушення строків розгляду справи. Проти задоволення клопотання відповідача про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи не заперечував. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 18.05.2023 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши клопотання представника відповідача (вх.№ 12486) про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи та клопотання про поновлення строку на їх подання, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оцінивши доводи представника відповідача викладені у клопотанні про поновлення строку для подання доказів, а також надані у минулому судовому засіданні усні пояснення, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, а тому суд задовольняє подане клопотання та приєднує до матеріалів справи надані докази.

Дослідивши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№ 12478), суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, з дотриманням завдань, принципів господарського судочинства (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України) та розумності строків для вчинення процесуальної дії (стаття 114 Господарського процесуального кодексу України), основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, підставою для відкладення розгляду справи є наявність для цього обґрунтованих причин.

Відповідно до вимог статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтями 7, 13, визначено, що кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Господарським процесуальним кодексом України.

В обґрунтування свого клопотання представник відповідача посилається на зміну представника.

Проте суд зазначає, що зміна представника не є підставою для відкладення розгляду справи, відповідно до норм ГПК України.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд у задоволенні клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№ 12478) відмовляє.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд установив такі обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Альянс-Перевізник" (позивач) та Товариством з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібозавод" (відповідач) досягнуто попередньої усної домовленості, відповідно до умов якої відповідач зобов`язувався передати у власність позивача вантажні хлібні фургони марки KRASZ- G2BSFX номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 та марки KRASZ-G2BSFX, номер кузова НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , а останній зобов`язувався прийняти та здійснити передоплату за вказані транспортні засоби.

Існування вказаних домовленостей було підтверджено відповідачем в його відзиві.

05.10.2020 та 06.10.2020 позивач перерахував на рахунок відповідача авансові платежі за вантажні автомобілі на загальну суму 793'728 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 05.10.2020 № 1529 на суму 396'864 грн та від 06.10.2020 № 1532 на суму 396'864 грн.

Факт одержання авансових платежів на вказану суму відповідачем не заперечується, що також підтверджується зареєстрованими останнім в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними від 05.10.2020 № 1 та від 06.10.2020 № 2.

04.01.2023 позивачем на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61029, місто Харків, шосе Салтівське, будинок 129, надіслано письмову вимогу-претензію про поставку товару або повернення авансу.

Вказана претензія отримана Шабановою Іриною Олександрівною 10.01.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0504527090219 та відповідним описом до вказаного вкладення. Також факт отримання вказаної претензії Шабановою І.О. підтверджується листом АТ "Укрпошта", в якому вказано, що відправлення №0504527090219 доставлено кур`єром 10.01.2023 року та вручено працівнику ОСОБА_1 .

Оскільки відповідач у добровільному порядку не задовольнив у встановлений строк вимогу позивача про повернення авансу, останній, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, звернувся до господарського суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із частиною першою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із частиною першою статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в частині першій статті 642 Цивільного кодексу України.

Підтвердженням укладання сторонами договору купівлі-продажу в спрощений спосіб між позивачем та відповідачем є рахунок-фактура від 05.10.2020 № 3, що містить найменування товару, його ціну, а також реквізити відповідача (оферта), та платіжні доручення від 05.10.2020 № 1529 на суму 396'864 грн та від 06.10.2020 №1532 на суму 396'864 грн про здійснення часткової оплати за вище вказаним рахунком-фактурою (акцепт).

Під час судового засідання 01.05.2023 представник відповідача заперечував проти виставлення відповідачем рахунку-фактури від 05.10.2020 № 3, оскільки в матеріалах справи міститься копія вказаного рахунку без підпису відповідача. Проте суд критично ставиться до таких тверджень, адже у своєму відзиві відповідач підтвердив існування домовленостей щодо придбання позивачем у відповідача конкретного товару за конкретною ціною. Крім того, матеріали справи містять податкові накладні від 05.10.2020 №1 та від 06.10.2020 №2, які зареєстровані відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних, та в яких також вказано зазначений в рахунку-фактурі товар.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, а також положення параграфу 1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Абзац 1 частини першої статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший строк оплати товару.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання договору укладеного в спрощений спосіб, позивач здійснив часткову оплату за вантажні автомобілі відповідно до виставленого відповідачем рахунку-фактури від 05.10.2020 № 3 в сумі 793'728 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями.

У свою чергу, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем поставки оплаченого товару.

Відповідно до частини першої статті 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17 та відображений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 918/631/19).

За приписами частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17, умовою застосування частини другої статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у формі позову.

Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги наявність доказів оплати товару позивачем на суму 793'728 грн, а також направлення позивачем вимоги про повернення грошових коштів за непоставлений товар, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення попередньої оплати товару, у зв`язку з непоставкою оплаченого позивачем товару, є таким, що настав.

Щодо тверджень відповідача про отримання вимоги-претензії позивача Шабановою Іриною Олександрівною, яка не є працівником відповідача, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону державна реєстрація базується на принципі об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі.

Як убачається з матеріалів справи, вимога-претензія була направлена позивачем на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61029, місто Харків, шосе Салтівське, будинок 129.

Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 04.03.2021 у справі №910/6835/20.

Крім того, в силу положень Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі Правила) видача поштового відправлення одержувачу здійснюється відділенням поштового зв`язку виключно за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу, а також, наявності довіреності.

Відповідно до пункту 90 Правил адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку. Довіреність на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом може бути посвідчена нотаріально, посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання. Після пред`явлення оригіналу довіреності її копія залишається в об`єкті поштового зв`язку.

Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих правил (пункт 94 Правил).

При цьому, пункти 89, 96, 105 Правил виключають можливість отримання поштової кореспонденції не уповноваженою особою.

Суд наголошує, що у разі якщо вимогу позивача отримав працівник іншої юридичної особи (ТДВ "Салтівський хлібзавод"), це сталося з вини відповідача, оскільки останній не забезпечив створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок". Більш того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 отримала також вимогу позивача, яку останній направив на іншу адресу відповідача, а саме: 61038, місто Харків, шосе Салтівське, будинок 63/2. Тобто вказані порушення мали системний характер. Крім того, з листа АТ "Укрпошта" вбачається, що працівники пошти сприймали ОСОБА_2 саме у якості працівника "Хлібозавода", тобто відповідача у даній справі.

Суд також звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з частиною другою цієї статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) вказано, що "оскільки статтею 530 ЦК України не передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини другої статті 530 ЦК України".

Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся з даним позовом ще в січні 2023 року, що є одним зі варіантів виставлення вимоги в розумінні частини другої статті 530 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем доведено факт звернення до відповідача з вимогою у передбаченому законом порядку, а отже, станом на час винесення рішення, відповідач є таким, що прострочив свій обов`язок з повернення авансу позивачу.

Твердження представника відповідача про неможливість передачі у власність позивача транспортних засобів через перебування директора позивача на військовій службі не заслуговують на увагу, оскільки, як вже було зазначено, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення авансу в сумі 793'728 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібозавод" (шосе Салтівське, 129, м. Харків, 61029, код ЄДРПОУ 41659690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Альянс-Перевізник" (вул. Тараса Карпи, 37/19, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 43040916) аванс у розмірі 793'728 грн, а також 11905,92 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Альянс-Перевізник" (вул. Тараса Карпи, 37/19, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 43040916).

Відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібозавод" (шосе Салтівське, 129, м. Харків, 61029, код ЄДРПОУ 41659690).

Повний текст рішення складено 23.05.2023.

СуддяІ.В. Трофімов