Постанова

від 22.05.2023 по справі 910/9779/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2023 р. Справа№ 910/9779/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

без виклику учасників справи

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2022

у справі №910/9779/22 (суддя - Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ТВМ"

до Приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ"

про стягнення 80 000,00 грн.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

26.09.2022 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ТВМ" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" (далі - відповідач) про стягнення 80 000,00 грн. заборгованості за фактично прийнятий товар згідно договору поставки №1965/24/16-21 від 21.12.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення укладеного з позивачем договору поставки №1965/24/16-21 від 21.12.2021 не здійснив повну оплату за поставлений товар, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 80 000,00 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 4 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач просив відстрочити сплату основного боргу у розмірі 80 000,00 грн до закінчення воєнного стану в України, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн та відстрочити сплату судових витрат до закінчення воєнного стану в Україні.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 у справі №910/9779/22 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ТВМ" заборгованість у розмірі 80 000 грн. 00 коп, витрати на професійну допомогу у розмірі 4 000 грн. 00 коп та судовий збір у розмірі 2 481 грн 00 коп. Відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення до припинення воєнного стану.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" 29.12.2022 (засобами поштового зв`язку) звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило поновити ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 у справі №910/9779/22. Просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 у справі №910/9779/22 в частині відмови у клопотанні про відстрочення виконання рішення суду та клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та прийняти в цій частині нове рішення, а саме відстрочити виконання рішення суду до закінчення воєнного стану в України, але не довше 1 року з дня проголошення рішення суду та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1000,00 грн. Судові витрати покласти на позивача.

21.02.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про витребування матеріалів справи з суду першої інстанції.

01.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи з суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2023, у зв`язку з тим, що головуюча суддя Пашкіна С.А. рішенням Вищої ради правосуддя від 28.02.2023 звільнена з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, справу передано для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

21.03.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

13.04.2023 (засобами поштового зв`язку) до Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання, у якому сторона просила суд розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання мотивовано особливим значенням справи для сторін, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи і надання додаткових усних пояснень по справі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 клопотання Приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін залишено без задоволення. Суд за результатом розгляду даного клопотання визнав його необгрунтованим в розумінні ч. 6 ст. 252, 270 ГПК України.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

Апелянт зазначив, що не погоджується з рішенням місцевого господарського суду, вважає його необґрунтованим, прийнятим без належної оцінки всіх обставин справи з урахуванням наступного.

Щодо відстрочення виконання рішення суду, відповідач зазначив, що не ухилявся від виконання зобов`язань за договором, однак, у зв`язку з обставинами, які унеможливили своєчасне виконання зобов`язань був вимушений клопотати про розстрочення виконання рішення суду.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, відповідач наголошував, що фінансові можливості ПрАТ «АК «Київводоканал» прямо пов`язані із внесенням плати споживачами міста Києва за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, які здійснюються несвоєчасно та не в повному обсязі, що й спричинило неможливість своєчасного розрахунку.

Судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідачу заборонено стягувати штрафні санкції з боржників, оскільки у відповідності до Розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)» № 530-1X від 17.03.2020, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, що призвело до систематичної несплати споживачами коштів за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Окрім дії карантину, 24.02.2022 року російською федерацією здійснено військову агресію проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року (Указ Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»), що створило додаткові перепони при виконанні договірних зобов`язань.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Відтак, в силу вищевказаних обставин відповідач не може реалізувати свої права як кредитор, по відношенню до споживачів-боржників.

При цьому, розмір дебіторської заборгованості за надані ПрАТ «АТ «Київводоканал» споживачам послуги з водопостачання та водовідведення станом на 01.09.2022 становило більше 1,4 млрд. грн.

Особливо важливим, на думку відповідача, є те, що останній відноситься до об`єктів критичної інфраструктури, що віднесені до системи національної безпеки України.

Окрім цього, на відміну від інших суб`єктів підприємницької діяльності в силу вимог спеціального закону - відповідач позбавлений правомочності вживати заходи впливу на недобросовісних споживачів послуг, відтак відповідач знаходиться в нерівному становищі по відношенню до інших суб`єктів господарювання. Так, заявляючи клопотання про відстрочення виконання рішення суду, відповідачем строк відстрочення виконання рішення пов`язано з настанням події - закінчення воєнного стану в Україні.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, відповідач просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача до 1000,00 грн.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, відповідач наголошував, що між сторонами фактично відсутній спір, сторонами не оскаржувалось ні наявність договірних правовідносин, ні фактичної заборгованості за договором. Зміст договірних правовідносин врегульований як нормами матеріального права, так і релевантною судовою практикою, з огляду на що, вказана категорія справ є незначної складності.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що задоволений судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу неспівмірний складності справи та підлягає зменшенню до 1 000,00 грн.

Таким чином, скаржник просить задовольнити апеляційну скаргу у даній справі та скасувати рішення Господарського суду м. Києва 09.12.2022 у справі №910/9779/22 в частині відмови у клопотанні про відстрочення виконання рішення суду та клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та прийняти в цій частині нове рішення. А саме - відстрочити виконання рішення суду до закінчення воєнного стану в Україні, але не довше 1 року з дня проголошення рішення суду та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1000,00 грн.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У поданому відзиві позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги у даній справі, просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва 09.12.2022 у справі №910/9779/22 без змін, з урахуванням наступного.

Щодо відстрочення виконання рішення суду, позивач критично оцінює аргументи відповідача щодо наявності великої дебіторської заборгованості споживачів та неможливості стягувати з споживачів примусово штрафні санкції в силу дії законодавчих обмежень, встановлених на період карантину в зв`язку з COVID - 19 та запровадженим воєнним станом. Тому просить не примати останні до уваги, оскільки договір, на підставі якого виникла кредиторська заборгованість відповідача перед позивачем, було укладено вже під час дії карантину, запровадженого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID - 19)» №530-1X від 17.03.2020 року, а саме - 21 грудня 2021 року.

Щодо воєнного стану і подій, які мали місце у Києві та Київській області в лютому-квітні 2022 року, на які посилається апелянт, позивач зазначає, що товар за договором поставки №1965/24/16-21 від 21.12.2021 був отриманий скаржником 29.12.2021 року, а оплата відповідно до умов вказаного договору (п.5.1.) повинна була бути проведена в повному обсязі до 28.02.2022 року.

Позивач зазначає, що відповідач мав належні фактичні і правові підстави та можливість здійснити в повному обсязі розрахунки з позивачем до 24.02.2022 року, тобто до запровадження на території України воєнного стану, проте свідомо не зробив цього.

Крім того, позивач вказує, що жодних повідомлень від ПрАТ «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИІВВОДОКАНАЛ» щодо дії форс - мажорних обставин, документів на їх підтвердження ТОВ «КОМПАНІЯ ТВМ» не отримувала.

Позивач наголошує, що до суду першої інстанції відповідачем також не було надано доказів існування для відповідача форс-мажорних обставин, їх вплив на неможливість виконання перед позивачем договірних фінансових зобов`язань, доказів повідомлення позивача про існування таких обставин відповідно до п.п. 8.1. - 8.4. згаданого договору поставки також не було надано.

Позивач вважає, що аргументи скаржника, носять «спекулятивний характер», є недоведеними, а тому вимога щодо скасування рішення Господарського суду м. Києва від 09.12. 2022 року в справі №910/9779/22 в частині відмови у клопотанні про відстрочення виконання рішення суду та ухваленню нового рішення щодо надання відстрочення виконання рішення суду до закінчення воєнного стану в Україні, але не довше 1 року з дня проголошення рішення суду, задоволенню не підлягає.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, позивач, наголошує, що відповідач взагалі міг уникнути обов`язку компенсувати судові витрати позивачу внаслідок погашення боргу або, наприклад, шляхом надання пропозицій щодо реструктуризації існуючого боргу, зокрема, шляхом надання таких пропозицій у відповідь на претензію, яка направлялася позивачем.

Позивачем було укладено додаткову угоду №2 від 15.09.2022 року до договору про надання професійної правової (правничої) допомоги, якою сторони погодили фіксований розмір гонорару за надання правової допомоги.

Окрім того, при визначенні розміру гонорару сторонами було враховано і складність справи, і ціну позову та значення справи для позивача.

Сторона зазначає, що судом першої інстанції у повній відповідності до вимог матеріального та процесуального права, правових висновків Верховного Суду було ухвалене законне та обґрунтоване рішення щодо розподілу судових витрат за результатом розгляду позовної заяви ТОВ «Компанія ТВМ».

Таким чином, позивач вважає рішення суду в частині стягнення з відповідача судових витрат, в тому числі витрат на правову допомогу в розмірі 4 000, 00 грн. є законним та обґрунтованим.

Також сторона зазначила про те, що очікує понести судові витрати у зв`язку з розглядом даної апеляційної скарги.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «КОМПАНІЯ ТВМ» (постачальник) та ПрАТ «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИІВВОДОКАНАЛ» (покупець) укладено договір поставки №1965/24/16-21 від 21.12.2021, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю подарунки та нагороди (далі товар) за найменуваннями, в асортименті та за цінами, що вказуються в специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору, згідно заявок покупця в письмовому або електронному вигляді, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість на нижчезазначених умовах договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору загальна сума договору складає 285 000,00 грн., в т.ч. сума без ПДВ 237 500,00 грн. ПДВ - 47500,00 грн.

До вказаного договору сторонами підписано специфікацію №1 на суму 285000,00 грн.

Із матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 285000,00 грн. згідно з підписаною обома сторонами видаткової накладної від 29.12.2021 № РНЕ-000410 на суму 285 000,00 грн.

Як стверджує позивач та не оспорюється відповідачем, останнім було сплачено заборгованість частково у сумі 205 000,00 грн.

01.09.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією від 01.09.2022 №0901-01 про сплату заборгованості у розмірі 80 000,00 грн та просив підписати акт звірки взаємних розрахунків.

Водночас, відповідач оплату товару не здійснив у сумі 80 000,00 грн, у зв`язку з чим станом на момент подачі позову до суду борг відповідача за договором складає 80000,00 грн, що не заперечується на стадії апеляційного перегляду рішення. Тоді як в силу ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не встановив порушень, які б стали підставою для перегляду рішення місцевого господарського суду в повністю.

Скаржник з вказаними висновками суду першої інстанції погоджується та просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва 09.12.2022 у справі №910/9779/22 лише в частині відмови у клопотанні останнього про відстрочення виконання рішення суду та про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, та просить прийняти в цій частині нове рішення, а саме: відстрочити виконання рішення суду до закінчення воєнного стану в Україні, але не довше 1 року з дня проголошення рішення суду та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1000,00 грн. Саме в цій частині суд апеляційної інстанції і переглядає рішення місцевого господарського суду.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи питання розподілу витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною четвертою статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Верховний Суд дотримується позиції (постанови КГС ВС від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18), що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанови КГС ВС від 27.11.2020 у справі №911/4242/15, від 12.11.2020 у справі №910/3233/18).

Як убачається з аналізу судової практики Верховного Суду (постанови КГС ВС від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18), якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що 11.01.2020 між позивачем та Адвокатським бюро «Марини Іванчук» було укладено договір №02-2020 про надання правової (правничої) допомоги.

У відповідності до п. 1.1 договору, замовник (клієнт) доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з надання замовнику професійної правової (правничої) допомоги пов`язаної із супроводженням здійснення замовником власної господарської діяльності. До професійної правничої (правової) допомоги, яка може бути надана на умовах даного договору, зокрема, але не виключно відноситься: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень (як письмових так і усних) з правових питань; надання допомоги з підготовки проектів різного роду договорів, додаткових угод, а також інших документів, пов`язаних з укладенням, виконанням, розірванням таких договорів; надання допомоги з організації контролю та контролю за виконання різного роду договору; надання правової допомоги з підготовки необхідних документів в частині застосування передбачених законом та договором санкцій у відношенні до контрагентів, що порушують договірні зобов`язання; надання письмових висновків, довідок, роз`яснень з правових питань, що виникають під час здійснення господарської діяльності замовником; падання допомоги з підготовки проектів наказів, розпоряджень, листів, заяв, претензій, скарг та інших договірних, передоговірних, службових документів; надання допомоги у здійсненні супроводу конкретних господарських операцій, інших дій на вимогу Замовника;

Пунктом 1.2 договору, сторони передбачили, що професійна правова (правнича) допомога, передбачена даним договором, надасться на умовах абонентського юридичного обслуговування.

У випадку необхідності вчинення тих дій, які не передбачені даним договором. сторони укладають окремий договір або додаткову угоду до даного договору (п. 1.3 договору).

Додатковою угодою №2 від 15.09.2022 до договору про надання професійної (правничої) допомоги № 02-2020 від 11.01.2020 року, сторони узгодили, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику професійну правову (правничу) допомогу з врегулювання питань погашення дебіторської заборгованості за договором поставки №1965/21/16-21 укладеним 21.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ТВМ" та Приватним акціонерним товариством "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ".

Також, матеріали справи містять копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Іванчук Марини Миколаївни від 26.06.2008р., посвідчення адвоката, ордер про надання правничої допомоги серія АІ №1280064.

До матеріалів справи надано також копію платіжного доручення №3191 від 07.10.2022 про оплату за надані послуги у розмірі 4500,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути установлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Верховний Суд також зазначив, що у такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи позовну заяву у даній справі було подано та підписано директором ТОВ «Компанія ТВМ», однак із зазначенням того, що представництво позивача здійснює адвокат Іванчук М.М. Тоді як відповідь на відзив було подано адвокатом Мариною Іванчук (а.с. 42-43). Також як вбачається з матеріалів справи, адвокатським бюро та клієнтом було підписано додаткову угоду, відповідно до якої послуги із підготовки позовної заяви оцінені в 3000,00 грн, тоді як відповіді на відзив - 1500,00 грн; також було виставлено рахунок № 01/19 від 15.09.2022 на суму 3 000,00 грн, а також квитанція №3191 від 07.10.2022 про оплату за надані послуги у розмірі 4 500,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції з урахуванням поданих доказів та, враховуючи клопотання відповідача про зменшення судових витрат, дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають до стягнення з відповідача становлять 4000,00 грн.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги в розумінні ч. 1 ст. 269 ГПК України, тоді як підстав для виходу за межі апеляційної скарги на підставі ч. 4 ст. 269 ГПК України - судом апеляційної інстанції не встановлено.

Беручи до уваги вищенаведені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.

Стосовно доводів відповідача про необхідність відстрочення сплати основного боргу у розмірі 80 000,00 грн до закінчення воєнного стану в Україні, але не довше 1 року з дня проголошення рішення суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про іх необґрунтованість через наступне.

ТОВ "Компанія ТВМ" заперечує щодо заяви про відстрочення виконання судового рішення, мотивуючи, зокрема, тим, що звертаючись до суду за захистом порушених прав, зважаючи на об`єктивні обставини, в яких опинились і позивач і відповідач, з розумінням ставлячись до надскладної ситуації внаслідок збройної агресії росії та воєнних дій, позивачем було прийнято рішення просити суд стягнути з відповідача лише суму основного боргу. Крім того позивач вважає, що встановлення відстрочення виконання відповідачем грошових зобов`язань призведе до порушення балансу інтересів сторін господарських правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

У відповідності до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд повинен враховувати: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Також при вирішенні даного питання враховуються матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною 5 статті 331 ГПК України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд зазначає, що питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення у даній справі зазначено про наявність великої дебіторської заборгованості споживачів та неможливості стягувати зі споживачів примусово штрафні санкції в силу дії законодавчих обмежень, встановлених на період карантину в зв`язку з COVID-19 та запровадженим воєнним станом, як на причину неможливості виконання своїх зобов`язань перед позивачем. Крім того, звертає увагу суду, що підставою для подання клопотання про відстрочення виконання судового рішення є об`єктивні загальновідомі обставини, які не залежать від волі сторін та зумовлені необхідністю першочергового виконання ПрАТ «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИІВВОДОКАНАЛ» своїх зобовязань, як об`єкта критичної інфраструктури в умовах воєнного стану. Тому, з цих підстав просить суд відстрочити сплату основного боргу до закінчення воєнного стану в Україні, але не довше 1 року з дня проголошення рішення суду.

Разом з цим, відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача у справі та здійснювану ним господарську діяльність.

Доказів на підтвердження припинення або призупинення діяльності в період дії карантину та під час здійснення військової агресії РФ проти України, або доказів припинення чи зменшення оплат в такий період відповідачем до заяви не долучено.

Суд також наголошує, що карантин в Україні продовжено, однак вказане законодавчо не визначено як підстав для звільнення від оплати. Факт введення карантину не є достатнім для автоматичного відстрочення виконання рішення суду без доведення конкретних обставин впливу карантину на стан розрахунку і на можливість виконання рішення суду. Тоді як жодних доказів скрутного матеріального становища та існування форс-мажорних обставин відповідачем не надано.

Суд зазначає, що відповідач в порушення приписів ст. 74 ГПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставами для відстрочення виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, судом враховано, що звертаючись до суду за захистом порушених прав, зважаючи на об`єктивні обставини, в яких опинились і позивач і відповідач, з розумінням ставлячись до надскладної ситуації внаслідок збройної агресії росії та воєнних дій, позивачем заявлено до стягнення з відповідача лише суму основного боргу.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відсутні правові підстави для задоволення заяви Приватного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Акціонерна компанія "Київводоканал" про відстрочення виконання рішення суду.

Доводи скаржника в цій частині не підтверджені належними доказами та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Акціонерна компанія "Київводоканал" про відстрочення виконання рішення суду.

Таким чином, доводи апелянта в цій частині не приймаються судом апеляційної інстанції, як підстава скасування рішення місцевого господарського суду через необґрунтованість.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та правомірність задоволення позову у даній справі.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

При зверненні з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в частині оскарження відмови у клопотанні про відстрочення виконання рішення суду та клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в цій частині судовий збір не сплачується та може бути повернутий за заявою сторони.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 у справі №910/9779/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 у справі №910/9779/22 в частині відмови в клопотанні про відстрочення виконання рішення до припинення воєнного стану та стягненні витрат на професійну допомогу у розмірі 4000 грн. 00 коп. - залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім