Постанова

від 24.05.2023 по справі 925/840/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2023 р. Справа№ 925/840/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Стойко А.Ю.,

від відповідача - Сизько Д.Б.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Красногірське"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.01.2023 (повний текст рішення складено 17.01.2023)

у справі № 925/840/22 (суддя Чевгуз О.В.)

За позовом Приватного підприємства "Центрагроекспорт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Красногірське"

про стягнення 31 863,00 доларів США, -

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році Приватне підприємство "Центрагроекспорт" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Красногірське" про стягнення 31 863,00 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору позики не повернув позику позивачу, прав отримання якої він набув на підставі договору про відступлення права вимоги.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.01.2023 року позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Красногірське" на користь Приватного підприємства "Центрагроекспорт" 30 000 доларів США заборгованість за договором про відступлення права вимоги № 1 від 17.05.2020 року, 1863,00 доларів США 3 % річних, 17 552,94 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Красногірське" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 12.01.2023 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд помилково визнав встановленими, а також не правильно застосовано та грубо порушено норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим суд першої інстанції прийшов до завчасних та хибних висновків. Зокрема скаржник вважає, що договір позики укладався явно без мети реального настання наслідків договору у вигляді передачі товариству предмета позики, а його метою були виключно створення умов для ухилення від реального виконання договірних зобов`язань позивача перед товариством за договором поставки агропродукції. Скаржник також звертає увагу, що про фіктивність договору позики та спрямованість умислу підписантів договору позики не на реальне настання наслідків правочину у вигляді отримання позики товариством, а на заволодіння майном товариства через штучне створення зобов`язання без реального отримання позики свідчить: 1. Відсутність будь-якої ділової мети та обачності ОСОБА_1 у наданні 30 000 доларів США товариству, з яким ні до цього ні після цього жодних ділових відносин не мало; 2. відсутність будь-яких тісних взаємовигідних ділових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Красногірське»; 3. відсутність доказів отримання саме товариством позики. Окрім цього, відповідач зазначає, що він звернувся з повідомленням про вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 злочину в правоохоронні органи та з позовом про визнання договору позики недійсним (у зв`язку з його фіктивністю) в Соснівський районний суд міста Черкаси (справа №712/9837/22).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 26 239 грн. 41 коп.

01.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Красногірське" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Красногірське" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.01.2023 року, витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/840/22.

13.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №925/840/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Красногірське" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.01.2023 року, розгляд справи призначено на 19.04.2023 року.

17.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного підприємства "Центрагроекспорт", позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 року розгляд справи відкладено на 24.05.2023 року.

19.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Красногірське", відповідача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Також 19.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Красногірське».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Красногірське" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" задоволено.

24.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли клопотання про зупинення провадження у справі №925/840/22 до набрання законної сили судовими рішеннями у справі №695/2097/21 та №712/9837/22, а також клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

В судовому засіданні 24.05.2023 року представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження та залучення третьої особи, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача заперечував проти клопотань про зупинення провадження у справі та про залучення третьої особи, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Щодо клопотань представника відповідача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справах №695/2097/21 та №712/9837/22, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування зупинення провадження у справі №925/840/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №695/2097/21 відповідач посилається на те, що у справі №695/2097/21 мають бути встановлені обставини (спростовані чи доведені) щодо джерела походження коштів, які були внесені ОСОБА_3 26.12.2019 року на рахунок ТОВ «Красногірське».

В обґрунтування зупинення провадження у справі №925/840/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №712/9837/22 відповідач посилається на те, що у справі №712/9837/22 вирішується питання недійсності/фіктивності договору позики, що мало б наслідком нікчемності і неспроможності вимог ПП «Центрагроекспорт» за правочином про відступлення прав вимоги за недійсним договором позики.

Згідно з ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках:

1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;

2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи;

3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;

4) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді;

5) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

2. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 1, ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках:

1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі;

2) призначення судом експертизи;

3) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу;

4) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;

5) надходження заяви про відвід судді;

6) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом;

7) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

В своїх клопотаннях відповідач посилається на п. 5, ч. 1, ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 5, ч. 1, ст. 227 Господарського суду України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, колегія суддів зазначає, що неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Втім, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що обставини даної справи суд може встановити самостійно в межах її розгляду, оскільки суд в даній ситуації жодним чином не обмежений ні своєю юрисдикцією, ні можливістю самостійно встановити обставини справи шляхом дослідження наявних у справі доказів.

З огляду на те, що у справі №925/840/22 достатньо матеріалів справи для встановлення всіх обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотань представника відповідача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справах №695/2097/21 та №712/9837/22.

Щодо клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає, що у разі набрання законної сили рішенням у справі №925/840/22, відбудеться констатація факту внесення коштів в сумі 299 000, 00 грн. на рахунок ТОВ «Красногірське» 26.12.2019 року саме ПП «Центрагроекспорт», що в подальшому нівелює право вимоги ОСОБА_3 до ТОВ «Красногірське» про стягнення на її користь цієї ж суми за її позовом у справі №695/2097/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Разом з тим, згідно із ч. 2 ст. 50 ГПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частини 4 статті 50 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів наголошує, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. При цьому зазначення на якій стороні (позивача чи відповідача) може вступити у справу третя особа залежить від того, з якою зі сторін у неї існує правовий зв`язок.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Так, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення не містить висновків про права та обов`язки ОСОБА_3 . Предметом розгляд даної справи є стягнення з відповідача позики.

Відтак, колегія суддів дослідивши подане клопотання відповідача про залученні до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , дійшла висновку відмовити у його задоволенні у зв`язку з відсутністю беззаперечних обґрунтувань, стосовного того, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`яжи вказаної особи, як це презюмується приписами ст. 50 ГПК України.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Красногірське" (позичальник, відповідач) та Фізичною особою ОСОБА_1 (позикодавець) було укладено договір безвідсоткової позики № 26/12 (договір позики). (т.1, а.с. 10-11).

Відповідно до пункту 1 договору позики позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, зобов`язується передати у власність позичальнику грошові кошти у сумі 1 395 306,00 (один мільйон триста дев`яносто п`ять тисяч триста шість) гривень (надалі іменується "Позика"), що в еквіваленті відповідає сумі іноземної валюти /долар США/ на день проведення операції - 60 000,00 доларів США (шістдесят тисяч) доларів США, а позичальник зобов`язується повернути позику позикодавцеві в іноземній валюті долар США у визначений цим Договором строк.

Згідно з пунктом 2 договору позики у зв`язку з тим, що між сторонами за цим договором налагоджуються тісні взаємовигідні ділові відносини, позика надається позичальникові на безвідсотковій основі.

Пунктом 3 договору позики передбачено, що позичальник повинен повернути позику до 30.07.2020 року.

Відповідно до пункту 4 договору позики передбачений в п. 3 цього договору термін може бути змінений у бік збільшення за згодою сторін, яка оформлюється додатковою письмовою угодою до цього Договору.

Також у пункті 14 договору позики сторони погодили, що позика, згідно пункту 1 цього договору, може надаватись позичальнику частинами.

Згідно з пунктом 18 договору позики договір є укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 30.07.2020 року, проте в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як зазначає позивач, на виконання договору позики фізичною особою ОСОБА_1 передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Красногірське" готівкою 30 000 (тридцять тисяч) доларів США, у доказ чого позивачем надано розписку директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Красногірське" до договору безвідсоткової позики № 26/12 від 26.12.2019 року про отримання грошових коштів у сумі 30 000 (тридцять тисяч) доларів США. (т.1, а.с. 12).

Крім цього, у доказ внесення зазначених грошових коштів на рахунок підприємства позивач надає до позовної заяви виписку по особовому рахунку за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року. (т.1, а.с. 13-15).

В подальшому, 17.05.2020 року між фізичною особою ОСОБА_1 (первісний кредитор) та Приватним підприємством "Центрагроекспорт" (новий кредитор, позивач) було укладено договір про відступлення права вимоги № 1, за яким первісний кредитор на умовах і в порядку, що визначені цим договором, передає новому кредитору у повному обсязі свої права, які виникли із договору безвідсоткової позики № 26/12 від 26.12.2019 року (надалі іменується "Основний договір"), укладеного між фізичною особою ОСОБА_1 , як позикодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Красногірське" (ЄДРПОУ 34223684, адреса місцезнаходження: Черкаська область, Золотоніський район, село Антипівка, надалі іменується - "Боржник"), як позичальником. (т.1, а.с. 16-17).

Відповідно до п. 1.2 договору про відступлення новий кредитор набуває право вимагати від Боржника належного виконання своїх зобов`язань за Основним договором, а також усі права в обсягах та на умовах передбачених Основним договором та чинним законодавством, стосовно виконання, не виконання або порушення умов пов`язаних з виконанням Основного договору, в тому числі право нарахування та вимоги сплати штрафних санкцій, індексу інфляції та відсотків передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1.3. договору про відступлення право вимоги, що відступляється, зокрема підтверджується:

1) Основним договором, що зазначений у п.п. 1.1 цього Договору;

2) розпискою Товариства з обмеженою відповідальністю "Красногірське" (ЄДРПОУ 34223684, адреса місцезнаходження: Черкаська область, Золотоніський район, село Антипівка) від 26 грудня 2019 року про отримання грошових коштів від фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 30 000 доларів США (тридцять тисяч доларів США).

Пунктом 1.4. договору про відступлення передбачено, що відступлення права вимоги за цим Договором не тягне за собою жодних інших змін умов Основного договору, окрім тих, що пов`язані зі зміною Первісного кредитора Новим кредитором.

Також пунктом 1.5. договору про відступлення встановлено, що договори та інші документи, перелічені в п.п. 1.3., передаються Первісним кредитором Новому кредитору у момент підписання цього Договору.

Відповідно до п. 2.1.1. договору про відступлення первісний кредитор зобов`язаний відступити Новому кредитору право вимоги згідно з умов цього Договору.

Також пунктом 2.1.2. договору про відступлення передбачено, що первісний кредитор зобов`язаний передати Новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно з пунктом 2.2. первісний кредитор зобов`язаний первісний кредитор має право не відповідати за невиконання або неналежне виконання Боржником зобов`язань, право на вимогу яких підступається згідно з цим Договором.

В пункті 2.3. первісний кредитор зобов`язаний сторони передбачили, що новий кредитор має право вимагати від Боржника виконання ним зобов`язань, що виникли у останнього перед Первісним кредитором за Основним договором та підтверджуються документами, що зазначені у п. 1.3 Договору.

Відповідно до пункту 3.1. первісний кредитор зобов`язаний первісний кредитор відповідає перед Новим кредитором за дійсність переданого зобов`язання, що визначене у п. 1.1 цього Договору.

Згідно з пунктом 4.1. первісний кредитор зобов`язаний цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами.

18.08.2022 року Приватне підприємство "Центрагроекспорт" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Красногірське" з вимогою про повернення коштів на виконання договору позики. (т.1, а.с. 18-19).

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що на підставі зазначеного договору про відступлення права вимоги № 1 від 17.05.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Красногірське" зобов`язане повернути Приватному підприємству "Центрагроекспорт" грошові кошти у сумі 30 000 доларів США.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів (постанова Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 910/9828/17).

За висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.03.2019 у справі № 905/635/18 у разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається повністю, змінюється лише його суб`єктний склад.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для відповідача безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, відповідач не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі договору позики.

Аналогічних за своїм змістом правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, у постанові від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, у постанові від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18.

Відповідно до ч. 1, ст. 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Колегія суддів зазначає, що укладений між фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ «Красногірське» договір №26/12 від 26.12.2019 року за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, частиною першою статті 1049 ЦК України законодавцем закріплено обов`язок позичальника за договором повернути позикодавцеві суму позики у строк та в порядку, передбачені договором.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів, робити відповідні правові висновки. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дату отримання коштів.

Відтак, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 Цивільного кодексу України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 Цивільного кодексу України викладені в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 2 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17 і постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18) та від 21 травня 2020 року у справі № 756/11048/18 (провадження № 61-11719св19).

Водночас відповідно до положень статті 1051 Цивільного кодексу України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Колегія суддів звертає увагу, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

До таких дій у цій справі перш за все належало з`ясування судом першої інстанції в межах наявних процесуальних повноважень, зокрема питання чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до пункту 1 договору позики позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, зобов`язується передати у власність позичальнику грошові кошти у сумі 1 395 306,00 (один мільйон триста дев`яносто п`ять тисяч триста шість) гривень (надалі іменується "Позика"), що в еквіваленті відповідає сумі іноземної валюти /долар США/ на день проведення операції - 60 000,00 доларів США (шістдесят тисяч) доларів США, а позичальник зобов`язується повернути позику позикодавцеві в іноземній валюті долар США у визначений цим Договором строк.

Колегія суддів звертає увагу, що умовами договору сторони не встановили чіткого порядку надання позики, тому надання позичальником коштів за договором можливе, як в безготівковому порядку так і шляхом внесення коштів до каси підприємства (готівкою) в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України.

В свою чергу, відповідач заперечує факт отримання позики та зазначає, що надана позивачем розписка не може свідчити про надходження грошових коштів на рахунок підприємства, а лише свідчить про отримання таких коштів директором ОСОБА_2 особисто.

Колегія суддів звертає увагу, що в якості доказу надання позики в розмірі 30 000, 00 доларів США, позивач долучив до матеріалів справи розписку директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Красногірське" до договору безвідсоткової позики № 26/12 від 26.12.2019 року про отримання грошових коштів у сумі 30 000 (тридцять тисяч) доларів США. (т.1, а.с. 12).

Крім цього, у доказ внесення зазначених грошових коштів на рахунок підприємства позивач надає до позовної заяви виписку по особовому рахунку за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року. (т.1, а.с. 13-15).

Як було встановлено судом першої інстанції, згідно з виписки по особовому рахунку за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Красногірське" 26.12.2019 року та 27.12.2019 року внесено готівкові кошти на рахунок товариства.

Втім, колегія суддів не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції, оскільки, як вбачається з виписки по особовому рахунку 26.12.2019 року та 27.12.2019 року на рахунок підприємства були внесені готівкові надходження власних коштів фізичними особами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в загальному розмірі 598 300, 00 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на грудень 2019 року становить приблизно 25 000 доларів США.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що підприємство не може отримати готівкові кошти без належного та законного оформлення оприбуткування таких коштів для фіксування фінансової операції та звітності, як того вимагає чинне законодавство України.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів (стаття 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Колегія суддів звертає увагу, що Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (далі - Положення) чинною станом на 26.12.2019 року визначено термін готівкова виручка (готівка) - сума фактично одержаної готівки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також від операцій, що безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна, готівкові розрахунки/розрахунки готівкою - платежі готівкою суб`єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Отже, зазначеним положенням визначено, що готівка, отримана підприємством від будь-якої реалізації є готівковою виручкою підприємства.

Пунктом 5 розділу ІІ Положення передбачено, що суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Суб`єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Також відповідно до п. 11 розділу ІІ Положення готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.

Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Згідно з п. 23 розділу ІІІ Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Пунктом 25 розділу ІІІ Положення передбачено, що приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.

Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.

Касири (особи, які виконують їх функції) під час роботи з готівкою керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України.

Отже, про факт отримання та повернення коштів можуть свідчити прибуткові та видаткові касові ордери в разі внесення грошей до каси підприємства.

Водночас, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять відповідних доказів, а внесення власних готівкових коштів на рахунок відповідача фізичними особами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в загальному розмірі 598 300, 00 грн. не є доказом отримання позики відповідно до договору позики №26/12.

Крім цього, підпунктом 1, пункту 7 розділу ІІ Положення передбачено, що Фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою:

1) із суб`єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень уключно.

Платежі на суму, що перевищує 50 000 гривень, проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством України порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів із поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку.

Оскільки спірна сума становить 30 000 доларів США перевищує 50 000, 00 грн., така фінансова операція повинна була бути проведена через банки або небанківські фінансові установи.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи не місять доказів отримання саме відповідачем, як товариством позики, а відповідно до ч. 2 статті 1046 Цивільного кодексу України договір позики є укладеним з моменту передання грошей, тому договір позики №26/12 від 26.12.2019 року по факту є неукладеним з ТОВ «Красногірське».

Як вже було зазначено, за правилом статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто за наведеним загальним правилом до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов`язанні, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у разі відступлення права вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов`язанні.

Зміст зобов`язання як правовідношення визначається сукупністю певних прав та обов`язків, відповідно, у разі описаного відступлення права вимоги до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредитору. А отже, у спірних правовідносинах обсяг прав визначається обсягом прав, пов`язаних із обов`язком з повернення суми позики саме відповідачем.

Водночас, оскільки колегією суддів вище встановлено відсутність факту отримання відповідачем позики, позивач отримав на підставі договору про відступлення права вимоги № 1 від 17.05.2020 року від фізичної особи ОСОБА_1 неіснуюче право вимоги саме до відповідача (ТОВ «Красногірське»).

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором в розмірі 30 000 доларів США, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання саме відповідачем позики.

У зв`язку з викладеним, нараховані позивачем 3 % річних, які є похідними вимогами від суми основного боргу також не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду Черкаської області від 12.01.2023 року у справі №925/840/22 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Красногірське" підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

постановив:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Красногірське" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.01.2023 року у справі №925/840/22 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.01.2023 року у справі № 925/840/22 скасувати та прийняте нове рішення, яким:

« 1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.»

3. Стягнути з Приватного підприємства "Центрагроекспорт" (вул. Героїв Дніпра, 69, кв. 365, м. Черкаси, 18021, код ЄДРПОУ 40031322) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Красногірське" (село Антипівка, Золотоніський район, Черкаська область, 19733, код ЄДРПОУ 34223684) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 26 329 (двадцять шість тисяч триста двадцять дев`ять гривень) 41 коп.

4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Черкаської області.

5. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/840/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.05.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко