Постанова

від 24.05.2023 по справі 927/997/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2023 р. Справа№ 927/997/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

За участю представників сторін

від прокуратури - Синюк І.А.,

від позивача 1 - не з`явились,

від позивача 2 - не з`явились,

від відповідача - Бузина Н.В.,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2023 (повний текст рішення складено 07.02.2023)

у справі № 927/997/22 (суддя Романенко А.В.)

За позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави

в особі:

1. Північного офісу Державної аудиторської служби України

2. Відділу освіти Ріпкинської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів"

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 69 411,45 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України та Відділу освіти Ріпкинської селищної ради звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" про:

- визнання недійсною додаткової угоди №1 від 24.02.2021 року про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу №250734ВЦ від 10.02.2021 року, укладену між відділом освіти Ріпкинської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів";

- визнання недійсною додаткової угоди №2 від 25.03.2021 року про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу №250734ВЦ від 10.02.2021 року, укладену між відділом освіти Ріпкинської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів";

- визнання недійсною додаткової угоди №4 від 19.05.2021 року про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу №250734ВЦ від 10.02.2021 року, укладену між відділом освіти Ріпкинської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів";

- визнання недійсною додаткової угоди №5 від 20.07.2021 року про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу №250734ВЦ від 10.02.2021 року, укладену між відділом освіти Ріпкинської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів";

- визнання недійсною додаткової угоди №6 від 25.08.2021 року про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу №250734ВЦ від 10.02.2021 року, укладену між відділом освіти Ріпкинської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів";

- визнання недійсною додаткової угоди №7 від 26.08.2021 року про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу №250734ВЦ від 10.02.2021 року, укладену між відділом освіти Ріпкинської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів";

- визнання недійсною додаткової угоди №8 від 15.09.2021 року про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу №250734ВЦ від 10.02.2021 року, укладену між відділом освіти Ріпкинської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів";

- визнання недійсною додаткової угоди №9 від 28.09.2021 року про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу №250734ВЦ від 10.02.2021 року, укладену між відділом освіти Ріпкинської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів";

- визнання недійсною додаткової угоди №10 від 28.09.2021 року про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу №250734ВЦ від 10.02.2021 року, укладену між відділом освіти Ріпкинської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів";

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на користь відділу освіти Ріпкинської селищної ради безпідставно отримані кошти в сумі 69 411, 45грн.

В обґрунтування позову прокурор посилався на те, що внесення спірними додатковими угодами змін до договору про постачання електричної енергії споживачу №250734ВЦ від 10.02.2021 року вчинено з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", в зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними, а надмірно сплачені кошти - поверненню до бюджету.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2023 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсними додаткову угоду №1 від 24.02.2021 року, додаткову угоду №2 від 25.03.2021 року, додаткову угоду №4 від 19.05.2021 року, додаткову угоду №5 від 20.07.2021 року, додаткову угоду №6 від 25.08.2021 року, додаткову угоду №7 від 26.08.2021 року, додаткову угоду №8 від 15.09.2021 року, додаткову угоду №9 від 28.09.2021 року, додаткову угоду №10 від 28.09.2021 року про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу №250734ВЦ від 10.02.2021 року.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на користь Відділу освіти Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області кошти в сумі 69 411,45 грн., на користь Чернігівської обласної прокуратури 12 405 грн. судового збору, а також, з Відділу освіти Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області на користь Чернігівської обласної прокуратури 12 405 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурором подано позов в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України та Відділу освіти Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, в зв`язку з невиконанням ними своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави в суді. Також місцевим господарським судом встановлено, що спірні додаткові угоди №№1, 2, 4 - 10 укладені за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електроенергію за певні періоди дії Договору, починаючи з моменту його укладення, та з порушенням вимог щодо повідомлення позивача 2 про початок застосування нової ціни. Відтак, суд першої інстанції встановив наявність фактичних обставин, з якими Закон пов`язує визнання спірних додаткових угод №№1, 2, 4 - 10 до Договору №250734ВЦ від 10.02.2021 року недійсними на момент їх укладення, а тому на думку місцевого господарського суду оскаржувані додаткові угоди суперечать п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, установлених статтею 5 цього Закону, й відповідно про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК України. Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції Договору, натомість виходячи з ціни, обумовленої сторонами в п.1 Комерційної пропозиції (додаток №2 до Договору), позивач 2 повинен був сплатити відповідачу за спожиту в спірному періоді електричну енергію 266 097, 20 грн. (158 864кВт/год х 1,675грн / кВт/год), а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 69 411,45 грн. (335 508, 65 грн. - 266 097, 20 грн.).

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2023 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки викладені в оскаржуваному рішення не відповідають обставинам справи та наданим документам. Зокрема скаржник вважає, що Північний офіс Державної аудиторської служби України та Відділ освіти Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області не наділені повноваженнями щодо оскарження процедур закупівлі, проведених згідно з Законом України «Про публічні закупівлі». Отже, на думку скаржника, в даному випадку відсутні підстави для здійснення прокурором самосійного представництва інтересів держави у цій справі, оскільки прокурор звернувся в інтересах особи, яка не має статусу позивача у справах щодо оскарження процедур закупівлі, проведених відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі». Також скаржник вважає, що місцевим господарським судом неправильно застосовані норми п. 2, ч. 5, ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо можливості змінювати ціну за одиницю товару декілька разів не більше ніж на 10%, залежно від коливання ціни товару на ринку протягом дії договору. Як зазначає відповідач, обґрунтовуючи необхідність укладання додаткових угод про зміну ціни, він надав висновки Чернігівської регіональної торгово-промислової палати, експертні висновки Харківської торгово-промислової палати та цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, інформацію з веб-сайту ДП «Оператор ринку», суд першої інстанції на думку скаржника повинен був їх прийняти, як належні та допустимі докази, зі змісту яких на думку відповідача вбачається, що відбулось коливання ціни на ринку в бік збільшення. Крім цього, скаржник звертає увагу, що зміна умов договору та підписання додаткових угод відбувалось за згодою обох сторін. Відтак, на думку відповідача зміст спірних додаткових угод №№1, 2, 4-10 до договору не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2023 року та витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/997/22.

13.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №927/997/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2023 року у справі №927/997/22 та призначено розгляд справи на 19.04.2023 року.

28.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Також 28.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача 1 надійшли письмові пояснення в яких останній просив здійснювати розгляд справи без участі представника.

18.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів", відповідача у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю представника в іншому судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 року розгляд справи №927/997/22 відкладено на 24.05.2023 року.

08.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Північного офісу Державної аудиторської служби України, позивача-1 у справі, надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

10.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів", відповідача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" задоволено.

15.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів", відповідача у справі, надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №927/997/22 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №905/1907/21.

В судовому засіданні 24.05.2023 року представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі та просив задовольнити апеляційну скаргу. Прокурор заперечував проти клопотання про зупинення провадження у справі та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники позивача 1 та позивача 2 в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, представник позивача 1 просив здійснювати розгляд справи без участі представника.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача 1 та позивача 2.

Щодо клопотання про зупинення провадження у справі №927/997/22 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №905/1907/21 колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування свого клопотання відповідач, вказує, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа №905/1907/21, за результатом розгляду якої буде надано правовий висновок про можливість/неможливість звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування з вимогою про визнання укладеного правочину недійсним та стягнення коштів та ряд інших питань. Вважає, що справа №927/997/22 є подібною зі справою №905/1907/21, а тому наявні підстави для зупинення провадження у даній справі до прийняття Великою Палатою Верховного Суду відповідного рішення у відповідності до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України передбачено право суду зупинити провадження, зокрема, у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Колегія суддів зазначає, що у справі №905/1907/21 прокурор звернувся до суду в інтересах Черкаської обласної ради та Комунального закладу «Канівська санаторна школа Черкаської обласної ради» з позовом до ТОВ «АС» про визнання недійсним Договору, укладеного Школою (замовник) та ТОВ «АС» (постачальник), а також про стягнення на користь Школи коштів, надмірно сплачених за таким договором. У справі №905/1907/21 суд першої інстанції ухвалою залишив позовну заяву прокурора без розгляду. Суд апеляційної інстанції залишив цю ухвалу без змін. Суди попередніх інстанцій вважали, що відсутні підстави звернення прокурора до суду, оскільки позов подано в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради, яка не є стороною спірних правовідносин, а комунальний заклад - Школа не є суб`єктом владних повноважень.

Верховний Суд у справі №905/1907/21 вважає, що наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для уточнення висновку, наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 року у справі №911/2169/20 та для вирішення таких питань:

- чи може прокурор звертатись до суду в інтересах органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень та комунального закладу з вимогою про визнання укладеного правочину недійсним та стягнення коштів;

- чи може суд задовольнити позовну вимогу органу місцевого самоврядування про визнання договору недійсним та відмовити у стягненні коштів на користь комунального закладу; чи є такий спосіб захисту ефективним;

- чи є у такому випадку вимога про стягнення коштів до державного, місцевого бюджету належним способом захисту інтересів держави та/або територіальної громади (у збереженні коштів державного та/або місцевого бюджету).

Тобто з вищенаведеного вбачається, що основним питанням, яке постає перед Судом у справі №905/1907/21 є право прокурора представляти інтереси держави не лише в особі органів державної влади та місцевого самоврядування, а й в особі комунального некомерційного підприємства, що не є аналогічним до справи №927/997/22.

Зокрема, у межах даної справи Відділ освіти Ріпкинської селищної ради виступає як сторона (замовник) оспорюваного договору, тому не здійснює публічно-владних управлінських функцій як суб`єкт владних повноважень, натомість лише реалізує в спірних правовідносинах свою цивільну правосуб`єктність, з огляду на вказане колегія суддів вважає, що суб`єктний склад учасників та правовідносини у справі №905/1907/21 не є подібними до правовідносин у даній справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №927/997/22 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №905/1907/21.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 21.01.2021 року, Відділом освіти Ріпкинської селищної ради (позивач 2), проведено закупівлю електричної енергії (ДК 021:2015:09310000-5), обсягом 203 000кВт/год, строк поставки якої з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, очікуваною вартістю 507 500 грн., за рахунок коштів місцевого бюджету, що вбачається з оголошення про проведення відкритих торгів. (а.с. 64).

Відповідно до звіту про результати проведення процедури закупівлі, за результатами проведених торгів UA-2021-01-04-000026-a переможцем визнано ТОВ "Енера Чернігів" (відповідач), за остаточною ціновою пропозицією 340 025 грн. (з ПДВ). (а.с. 66-67).

В подальшому, 10.02.2021 року, між Відділом освіти Ріпкинської ради (споживач) та ТОВ "Енера Чернігів" (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №250734ВЦ (надалі - Договір), що за п.1.1. є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до умов цього Договору. (а.с. 23-26).

Згідно з пунктами 2.1., 2.2., 3.1. Договору постачальник продає електричну енергію (ДК 021:2015 09310000-5) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього Договору.

Кількість товарів та послуг - очікувані обсяги постачання електричної енергії на 2021 рік становить 203000кВт/год.

Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до Договору, а саме: 29.01.2021 року.

За умовами п.5.1. сума Договору складає 340 025 грн., у тому числі ПДВ 56 670, 83грн.

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визнаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії за обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору, та складає 1,675грн з ПДВ за 1кВт/год; спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії: за нерегульованим тарифом; диференційовані за зонами доби (тризонний прилад обліку) згідно з проведеним аукціоном.

Інформація про діючу ціну електроенергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування. Постачальник зобов`язаний публікувати на офіційному веб-сайті детальну інформацію про зміну ціни електричної енергії за 20 днів до введення її в дію (пункти 5.3., 7.2. Договору).

У п.13.1. Договору сторони визначили, що цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.

За комерційною пропозицією термін дії Договору з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, з правом пролонгації. Дія Договору про закупівлю продовжується на строк достатній для проведення закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в Договорі, укладеного в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку. Цей Договір набуває чинності після його підписання та діє до 31.12.2021 року включно, але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п.13.2. Договору постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору споживача не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати Договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію Договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Сторони, в пунктах 13.8., 13.10. Договору погодили, що істотні умови Договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". У разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю в випадках, передбачених частиною 5 цієї статті, замовник обов`язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю. Про зміни до Договору, в тому числі до комерційної пропозиції, постачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача, крім випадків, зазначених у п.2 та п.7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", в редакції Закону, що діяла на момент укладення Договору.

Зміни та доповнення до цього Договору вносяться шляхом складання та підписання сторонами відповідних письмових угод, що є його невід`ємною частиною, в порядку встановленому чинним законодавством України (п.10.3. комерційної пропозиції, додаток 2 до Договору).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Енера Чернігів" звернулось до Відділу освіти Ріпкинської селищної ради з листом б/н та б/д, яким повідомило, що за експертним висновком Чернігівської регіональної торгово-промислової палати (ЧР ТПП) №ЧК-57 від 15.02.2021 року середньозважена ціна по ОЕС України на ринку "на добу наперед" за лютий 2021 року складає 1,69879 грн. за 1кВт/год (без ПДВ). Порівняно з січнем 2021 року середньозважена ціна по ОЕС України на ринку "на добу наперед" станом на 15.02.2021 року збільшилась на 16,15% і ТОВ "Енера Чернігів" не має змоги постачати електричну енергію за збитковою ціною. У зв`язку з вищевикладеним, ціна на лютий 2021 року збільшується на 9,99% та становить 1,50590 грн. за 1кВт/год (без ПДВ), відтак, споживачем має бути підписана відповідна додаткова угода до Договору, примірник якої додано постачальним до цього листа, разом з експертним висновком ЧР ТПП №ЧК-57 від 15.02.2021 року. (зворот а.с. 29).

Експертним висновком ЧР ТПП №ЧК-57 від 15.02.2021 року установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 мВт/год у січні 2021 року становила 1462, 52 грн. (без ПДВ); за 10 днів лютого (01.02-10.02) 2021 року - 1698,79 грн.; тенденція росту цін +16,51%. (а.с. 30).

24.02.2021 року, між ТОВ "Енера Чернігів" та Відділом освіти Ріпкинської селищної ради укладено додаткову угоду №1 про внесення змін та доповнень до Договору (а.с. 29), що поширює свою дію на відносини сторін з 01.02.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 9,99% і викласти п.1 додатку №2 "Комерційна пропозиція" до Договору та п.2.2. Договору в наступній редакції:

- ціна (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи): 1,80708грн за 1кВт/год, з урахування ПДВ;

- кількість товарів або послуг - очікуванні обсяги постачання електричної енергії на 2021 рік становить 188162,671кВт/год.

Також, ТОВ "Енера Чернігів" звернулось до Відділу освіти Ріпкинської селищної ради з листом б/н та б/д з повідомленням, що за експертним висновком ЧР ТПП №ЧК-99 від 09.03.2021 року середньозважена ціна по ОЕС України на ринку "на добу наперед" за лютий 2021 року складає 1,63256 грн за 1кВт/год (без ПДВ). Порівняно з січнем 2021 року середньозважена ціна по ОЕС України на ринку "на добу наперед" станом на 09.03.2021 збільшилась на 11,63% і ТОВ "Енера Чернігів" не має змоги постачати електричну енергію за збитковою ціною. У зв`язку з вищевикладеним, ціна на березень 2021 року збільшується на 9,99% та становить 1,62697грн за 1кВт/год (без ПДВ), відтак, споживачем має бути підписана відповідна додаткова угода до Договору, примірник якої додано постачальним до цього листа, разом з експертним висновком ЧР ТПП. (зворот а.с. 31).

Експертним висновком ЧР ТПП №ЧК-99 від 09.03.2021 року установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 мВт/год у січні 2021 року становила 1462,52грн (без ПДВ); у лютому 2021 року - 1632,56грн; тенденція росту цін +11,63%. (а.с. 32).

25.03.2021 року, між ТОВ "Енера Чернігів" та Відділом освіти Ріпкинської селищної ради укладено додаткову угоду №2 про внесення змін та доповнень до Договору (а.с. 31), що поширює свою дію на відносини сторін з 01.03.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 9,99% і викласти п.1 додатку №2 "Комерційна пропозиція" до Договору та п.2.2. Договору в наступній редакції:

- ціна (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи): 1,95236грн за 1кВт/год, з урахування ПДВ;

- кількість товарів або послуг - очікуванні обсяги постачання електричної енергії на 2021 рік становить 174161,02кВт/год.

Крім цього, ТОВ "Енера Чернігів" звернулось до Відділу освіти Ріпкинської селищної ради з листом б/н та б/д з повідомленням, що за експертним висновком ЧР ТПП №ЧК-215 від 07.05.2021 року середньозважена ціна по ОЕС України на ринку "на добу наперед" за квітень 2021 року складає 1,45022грн за 1кВт/год (без ПДВ). Порівняно з березнем 2021 року середньозважена ціна по ОЕС України на ринку "на добу наперед" станом на 07.05.2021 збільшилась на 5,53% і ТОВ "Енера Чернігів" не має змоги постачати електричну енергію за збитковою ціною. У зв`язку з вищевикладеним, ціна на квітень 2021 року збільшується на 5,53% та становить 1,70068грн за 1кВт/год (без ПДВ), відтак, споживачем має бути підписана відповідна додаткова угода до Договору, примірник якої додано постачальним до цього листа, разом з експертним висновком ЧР ТПП. (зворот а.с. 34).

Експертним висновком ЧР ТПП №ЧК-215 від 07.05.2021 року установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 мВт/год у березні 2021 року становила 1374,25грн (без ПДВ); у квітні 2021 року - 1450,22грн; тенденція росту цін +5,53%. (а.с. 35).

19.05.2021 року, між ТОВ "Енера Чернігів" та Відділом освіти Ріпкинської селищної ради укладено додаткову угоду №4 про внесення змін та доповнень до Договору (а.с. 34), що поширює свою дію на відносини сторін з 01.04.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 5,53% і викласти п.1 додатку №2 "Комерційна пропозиція" до Договору та п.2.2. Договору в наступній редакції:

- ціна (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи): 2,04081грн за 1кВт/год, з урахування ПДВ;

- кількість товарів або послуг - очікуванні обсяги постачання електричної енергії на 2021 рік становить 166612,77кВт/год.

Також, ТОВ "Енера Чернігів" звернулось до Відділу освіти Ріпкинської селищної ради з листом б/н та б/д з повідомленням, що за експертним висновком Харківської ТПП №1496/21 від 07.07.2021 року середньозважена ціна по ОЕС України на ринку "на добу наперед" за червень 2021 року складає 1,42514грн за 1кВт/год (без ПДВ). Порівняно з травнем 2021 року середньозважена ціна по ОЕС України на ринку "на добу наперед" станом на 07.07.2021 збільшилась на 36,89% і ТОВ "Енера Чернігів" не має змоги постачати електричну енергію за збитковою ціною. У зв`язку з вищевикладеним, ціна на червень 2021 року збільшується на 1,3% та становить 1,71896грн за 1кВт/год (без ПДВ), відтак, споживачем має бути підписана відповідна додаткова угода до Договору, примірник якої додано постачальним до цього листа, разом з експертним висновком Харківської ТПП. (зворот а.с. 36).

Експертним висновком Харківської ТПП №1496/21 від 07.07.2021 року установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 мВт/год у травні 2021 року становила 1018,74грн; у червні 2021 року - 1425,14грн; відсоток коливання +39,89%. (а.с. 37).

20.07.2021 року, між ТОВ "Енера Чернігів" та Відділом освіти Ріпкинської селищної ради укладено додаткову угоду №5 про внесення змін та доповнень до Договору (а.с. 36), що поширює свою дію на відносини сторін з 01.06.2021, за умовами якої відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 1,3% і викласти п.1 додатку №2 "Комерційна пропозиція" до Договору та п.2.2. Договору в наступній редакції:

- ціна (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи): 2,06275грн за 1кВт/год, з урахування ПДВ;

- кількість товарів або послуг - очікуванні обсяги постачання електричної енергії на 2021 рік становить 164840,6254кВт/год.

ТОВ "Енера Чернігів" звернулось до Відділу освіти Ріпкинської селищної ради з листом б/н та б/д з повідомленням, що 01.08.2021 року відбулось різке підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діють в торговій зоні "ОЕС України", зокрема, для годин мінімального навантаження - з 1243,71грн до 2000грн за 1МВт/год (зростання ціни 60,81%); для годин максимального навантаження - з 2655,99грн до 4000грн за 1МВт/год (зростання ціни 50,60%); коливання ціни підтверджено експертним висновком Харківської ТПП №1842/21 від 10.08.2021. Враховуючи зазначене, споживачу направлено додаткову угоду щодо збільшення ціни електричної енергії до Договору, разом з експертним висновком Харківської ТПП. (зворот а.с. 38-39).

Експертним висновком Харківської ТПП №1842/21 від 10.08.2021 року установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 мВт/год у липні 2021 року становила 1444,05грн; станом на 05.08.2021 - 1988,79грн; відсоток коливання +37,72%. (а.с. 40).

25.08.2021 року, між ТОВ "Енера Чернігів" та Відділом освіти Ріпкинської селищної ради укладено додаткову угоду №6 про внесення змін та доповнень до Договору (а.с. 38), що поширює свою дію на відносини сторін з 01.08.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 9,99% і викласти п.1 додатку №2 "Комерційна пропозиція" до Договору та п.2.2. Договору в наступній редакції:

- ціна (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи): 2,23358грн за 1кВт/год, з урахування ПДВ;

- кількість товарів або послуг - очікуванні обсяги постачання електричної енергії на 2021 рік становить 152233,1862кВт/год.

Крім того, ТОВ "Енера Чернігів" звернулось до Відділу освіти Ріпкинської селищної ради з листом б/н та б/д з повідомленням, що 01.08.2021 року відбулось різке підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діють в торговій зоні "ОЕС України", зокрема, для годин мінімального навантаження - з 1243,71грн до 2000грн за 1МВт/год (зростання ціни 60,81%); для годин максимального навантаження - з 2655,99грн до 4000грн за 1МВт/год (зростання ціни 50,60%); коливання ціни підтверджено експертним висновком Харківської ТПП №1934/21 від 18.08.2021. Враховуючи зазначене, споживачу направлено додаткову угоду щодо збільшення ціни електричної енергії до Договору, разом з експертним висновком Харківської ТПП. (а.с. 42).

Експертним висновком Харківської ТПП №1934/21 від 18.08.2021 року установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 мВт/год станом на 05.08.2021 становить 1988,79грн; станом на 09.08.2021 - 2240,53грн; відсоток зміни ціни +12,65%. (а.с. 43).

26.08.2021 року, між ТОВ "Енера Чернігів" та Відділом освіти Ріпкинської селищної ради укладено додаткову угоду №7 про внесення змін та доповнень до Договору (а.с. 41), що поширює свою дію на відносини сторін з 05.08.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 9,99% і викласти п.1 додатку №2 "Комерційна пропозиція" до Договору та п.2.2. Договору в наступній редакції:

- ціна (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи): 2,42148грн за 1кВт/год, з урахування ПДВ;

- кількість товарів або послуг - очікуванні обсяги постачання електричної енергії на 2021 рік становить 140420,3215кВт/год.

Також з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Енера Чернігів" звернулось до Відділу освіти Ріпкинської селищної ради з листом б/н та б/д з повідомленням, що 01.08.2021 року відбулось різке підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діють в торговій зоні "ОЕС України", зокрема, для годин мінімального навантаження - з 1243,71грн до 2000грн за 1МВт/год (зростання ціни 60,81%); для годин максимального навантаження - з 2655,99грн до 4000грн за 1МВт/год (зростання ціни 50,60%); коливання ціни підтверджено експертним висновком Харківської ТПП №2062/21 від 31.08.2021. Враховуючи зазначене, споживачу направлено додаткову угоду щодо збільшення ціни електричної енергії до Договору, разом з експертним висновком Харківської ТПП. (зворот а.с. 44-45).

Експертним висновком Харківської ТПП №2062/21 від 31.08.2021 року установлено (зворот а.с. 45-47), що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 мВт/год:

- у січні 2021 року - 1462,52грн, у серпні 2021 року - 2076,95грн, відсоток зміни ціни +42,01%;

- у лютому 2021 року - 1632,56грн, у серпні 2021 року - 2076,95грн, відсоток зміни ціни +27,22%;

- у березні 2021 року -1374,25грн, у серпні 2021 року - 2076,95грн, відсоток зміни ціни +51,13%;

- у травні 2021 року - 1018,74грн, у серпні 2021 року - 2076,95грн, відсоток зміни ціни +103,87%;

- у червні 2021 року - 1425,14грн, у серпні 2021 року - 2076,95грн, відсоток зміни ціни +45,74%;

- у липні 2021 року - 1444,05грн, у серпні 2021 року - 2076,95грн, відсоток зміни ціни +43,83%;

15.09.2021 року, між ТОВ "Енера Чернігів" та Відділом освіти Ріпкинської селищної ради укладено додаткову угоду №8 про внесення змін та доповнень до Договору (а.с. 44), що поширює свою дію на відносини сторін з 01.09.2021, за умовами якої відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 9,99% і викласти п.1 додатку №2 "Комерційна пропозиція" до Договору та п.2.2. Договору в наступній редакції:

- ціна (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи): 2,62814грн за 1кВт/год, з урахування ПДВ;

- кількість товарів або послуг - очікуванні обсяги постачання електричної енергії на 2021 рік становить 129378,5720кВт/год.

Також ТОВ "Енера Чернігів" звернулось до Відділу освіти Ріпкинської селищної ради з листом б/н та б/д з повідомленням, що 01.08.2021 року відбулось різке підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діють в торговій зоні "ОЕС України", зокрема, для годин мінімального навантаження - з 1243,71грн до 2000грн за 1МВт/год (зростання ціни 60,81%); для годин максимального навантаження - з 2655,99грн до 4000грн за 1МВт/год (зростання ціни 50,60%); коливання ціни підтверджено експертним висновком Харківської ТПП. Враховуючи зазначене, споживачу направлено додаткову угоду щодо збільшення ціни електричної енергії до Договору, разом з експертним висновком Харківської ТПП. (а.с. 49)

За ціновою довідкою Харківської ТПП №2277-2/21 від 21.09.2021 року середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 МВт/год станом на 12.09.2021 становила 1889,08грн; станом на 16.09.2021 - 2164,79грн; відсоток зміни ціни +14,59%. (а.с. 50)

28.09.2021 року, між ТОВ "Енера Чернігів" та Відділом освіти Ріпкинської селищної ради укладено додаткову угоду №9 про внесення змін та доповнень до Договору (а.с. 48), що поширює свою дію на відносини сторін з 02.09.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 9,99% і викласти п.1 додатку №2 "Комерційна пропозиція" до Договору та п.2.2. Договору в наступній редакції:

- ціна (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи): 2,85544грн за 1кВт/год, з урахування ПДВ;

- кількість товарів або послуг - очікуванні обсяги постачання електричної енергії на 2021 рік становить 119079,7216кВт/год.

Крім цього ТОВ "Енера Чернігів" звернулось до Відділу освіти Ріпкинської селищної ради з листом б/н та б/д з повідомленням, що 01.08.2021 року відбулось різке підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діють в торговій зоні "ОЕС України", зокрема, для годин мінімального навантаження - з 1243,71грн до 2000грн за 1МВт/год (зростання ціни 60,81%); для годин максимального навантаження - з 2655,99грн до 4000грн за 1МВт/год (зростання ціни 50,60%); коливання ціни підтверджено експертним висновком Харківської ТПП. Враховуючи зазначене, споживачу направлено додаткову угоду щодо збільшення ціни електричної енергії до Договору, разом з експертним висновком Харківської ТПП. (а.с. 52).

За ціновою довідкою Харківської ТПП №2277-3/21 від 21.09.2021 року середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 МВт/год станом на 12.09.2021 становила 1889,08грн; станом на 17.09.2021 - 2374,09грн; відсоток зміни ціни +25,67%. (а.с. 53).

28.09.2021 року, між ТОВ "Енера Чернігів" та Відділом освіти Ріпкинської селищної ради укладено додаткову угоду №10 про внесення змін та доповнень до Договору (а.с. 51), що поширює свою дію на відносини сторін з 03.09.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 9,99% і викласти п.1 додатку №2 "Комерційна пропозиція" до Договору та п.2.2. Договору в наступній редакції:

- ціна (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи): 3,10546грн за 1кВт/год, з урахування ПДВ;

- кількість товарів або послуг - очікуванні обсяги постачання електричної енергії на 2021 рік становить 109492,6356кВт/год.

Крім того, відповідно до актів приймання-передавання товарної продукції - активної електроенергії: №25734ВЦ/15960/1 від 19.02.2021 року на суму 31 727, 84 грн. (обсяг споживання - 18942кВт/год); №25734ВЦ/33320/1 від 25.03.2021 року на суму 47 092, 50 грн. (обсяг споживання - 26060кВт/год); №25734ВЦ/49005/1 від 13.04.2021 року на суму 46 647, 83 грн. (обсяг споживання - 23893кВт/год); №25734ВЦ/66945/1 від 13.05.2021 року на суму 45 437, 36 грн (обсяг споживання - 23273кВт/год); №25734ВЦ/83480/1 від 18.06.2021 року на суму 41 862, 63грн (обсяг споживання - 19504кВт/год); №25734ВЦ/99634/1 від 16.07.2021 року на суму 23 653, 57 грн. (обсяг споживання - 11467кВт/год); №25734ВЦ/114821/1 від 12.08.2021 року на суму 13 296, 50 грн. (обсяг споживання - 6446кВт/год); №25734ВЦ/128889/1 від 28.09.2021 року на суму 15 057, 67 грн. (обсяг споживання - 6469кВт/год); №25734ВЦ/146588/1 від 03.11.2021 року на суму 70 282, 75 грн. (обсяг споживання - 22810кВт/год) вбачається, що на підставі Договору, в період з лютого по вересень 2021 року, ТОВ "Енера Чернігів" поставило Відділу освіти Ріпкинської селищної ради електроенергію, в загальному обсязі 158 864кВт/год, вартістю 335 508, 65 грн. (а.с. 54-56).

В свою чергу, відповідно до платіжних доручень №141 від 24.02.2021 року на суму 31 101, 38 грн.; №140 від 25.02.2021 року на суму 524, 28 грн.; №303 від 26.03.2021 року на суму 33 380, 37 грн.; №305 від 26.03.2021 року на суму 13 504, 31 грн.; від 01.03.2021 року на суму 102, 18 грн.; №304 від 26.03.2021 року на суму 207, 82 грн.; №363 від 15.04.2021 року на суму 32 981, 28 грн.; №361 від 15.04.2021 року на суму 13 531, 84 грн.; №362 від 15.04.2021 року на суму 134, 71 грн.; №553 від 18.05.2021 року на суму 15 220, 63 грн.; №551 від 18.05.2021 року на суму 30 148, 40 грн.; №555 від 18.05.2021 року на суму 68,33 грн.; №736 від 23.06.2021 року на суму 26 576, 08 грн.; №734 від 23.06.2021 року на суму 15 201, 82 грн.; №735 від 30.06.2021 року на суму 84, 73 грн.; №805 від 19.07.2021 року на суму 72,19 грн.; №929 від 16.08.2021 року на суму 10 303, 45 грн.; №931 від 16.08.2021 року на суму 2920, 86 грн.; №806 від 19.07.2021 року на суму 10 716 грн.; №804 від 19.07.2021 року на суму 12 865, 38 грн.; №930 від 16.08.2021 року на суму 72,19 грн.; №1137 від 29.09.2021 року на суму 151, 02 грн.; від 29.09.2021 року на суму 4094, 46 грн.; №1136 від 29.09.2021 року на суму 11 262, 19 грн.; №1309 від 05.11.2021 року на суму 246, 50 грн.; №1308 від 05.11.2021 року на суму 23 469, 70 грн.; №1310 від 05.11.2021 року на суму 46 566, 55 грн. вбачається, що Відділом освіти Ріпкинської селищної ради вартість електроенергії, спожитої в спірному періоді повністю оплачена. (а.с. 57-63).

Отже, спір у даній справі на думку прокурора виник у зв`язку з тим, що на підставі спірних додаткових угод №№1, 2, 4-10 до договору №250734ВЦ від 10.02.2021 року, укладених з порушенням вимог п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", вартість 1кВт/год електроенергії зросла на 1,43046 грн. (з 1,675 грн. до 3,10546 грн.) або на 85,4%, в той час як замовлений обсяг постачання зменшився на 44136кВт/год (з 203 000кВт/год до 158 864кВт/год) або на 21,74%.

Тобто, прокурор звертає увагу, що замовником - Відділом освіти Ріпкинської селищної ради, здійснено оплату товару за ціною значно вищою, ніж була визначена тендерною документацією, при цьому, обсяг поставленої електроенергії скоротився приблизно на чверть.

Також, за твердженням прокурора, недобросовісні дії зі сторони ТОВ "Енера Чернігів", яке ініціювало внесення відповідних змін до Договору, роблять результат закупівлі невизначеним та, як наслідок, призводять до неефективного використання бюджетних коштів Відділом освіти Ріпкинської селищної ради.

Прокурором було направлено листи від 07.09.2022 року №4591вих-22 та від 03.10.2022 року №5413вих-22 до Відділу освіти Ріпкинської селищної ради щодо надання інформації про вжиті заходи щодо приведення умов договору у відповідність до чинного законодавства, стягнення надміру сплачених коштів, звернення до суду з позовом про визнання додаткових угод недійсними тощо. (а.с. 76-77).

Згідно відповідей Відділу освіти Ріпкинської селищної ради №01-25/381 від 15.09.2022 року та №01-25/461 від 28.10.2022 року, останній, з метою визнання недійсними спірних додаткових угод до договору та стягнення надміру сплачених коштів до суду не звертався. (а.с. 78).

Крім цього, прокурором були направлені листи від 07.09.2022 року №4592вих-22 та від 03.10.2022 року №5412вих-22 до Північного офісу Державної аудиторської служби України щодо проведення контрольних заходів, зокрема, моніторингу публічної закупівлі (UA-2021-01-04-000026-а) із зазначенням виявлених порушень законодавства, визнання укладених додаткових угод до договору недійсними та стягнення надміру сплачених коштів. (а.с. 69-70).

Управлінням Північного офісу Держаудитслужби листами №262613-17/5109-2022 від 23.09.2022 року, №262525-17/2310-2022 від 03.10.2022 року та №262531-17/2620-2022 від 31.10.2022 року прокурору повідомлено про те, що враховуючи оприлюднений відділом освіти звіт про виконання спірного договору, підстави для проведення моніторингу спірної закупівля відсутні; орган державного фінансового контролю наділений лише правом порушувати перед відповідними державними органами питання визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, виключно за результатами проведених заходів державного фінансового контролю; факти, викладені прокуратурою у зверненні, будуть враховані у разі проведення заходів державного фінансового контролю у відділі освіти. (а.с. 71-75).

Крім того, прокурором було здійсненне повідомлення, в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", про підготовку позову, що підтверджено листами №6002вих-22 від 26.10.2022 року та №6000вих-22 від 26.10.2022 року, які були направлені на адреси позивачів. (а.с. 85-86).

У зв`язку із викладеними обставинами прокурор звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі позивачів, просив визнати недійсними спірні додаткові угоди до договору та стягнути з відповідача на користь позивача 2 переплачені кошти в сумі 69 411, 45 грн.

Заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, відповідач посилався на відсутність у прокурора підстав для представництва в суді інтересів держави в особі обраних ним позивачів, відповідність спірних додаткових угод нормам чинного законодавства та відсутність правових підстав для стягнення грошових коштів.

За результатами даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що прокурором доведено наявність правових підстав для захисту інтересів держави в особі позивачів, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі зазначених ним позивачів.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що Верховним Судом розглядався ряд спорів, у яких надані висновки щодо права прокурора на звернення до суду із позовами в інтересах держави.

Так, у постановах Верховного Суду, зокрема, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 23.01.2019 у справі №920/331/18, правові позиції яких підтримані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18, містяться наступні висновки:

- відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом;

- розглядаючи кожен випадок окремо, суд повинен вирішити, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін;

- у Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належить до сфери кримінального права, наголошено, що вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи;

- з огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено;

- отже, прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України);

- положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру";

- так, за змістом частини 3 статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

- отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі №911/2169/20.

Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб`єктом звернення.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Згідно викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 правової позиції прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Таким чином, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. За висновками Великої Палати Верховного Суду, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності та встановлення судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такої бездіяльності, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18).

Прокурором у даній справі в якості позивачів визначено Північний офіс Державної аудиторської служби України та Відділ освіти Ріпкинської селищної ради.

Так, Закон України «Про публічні закупівлі» визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України «Про публічні закупівлі» рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю).

Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначаються правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Статтею 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначені права органу державного фінансового контролю, зокрема, органу державного фінансового контролю надається право:

- порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (п. 8 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону);

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 10 ч. 1 ст. 10 цього Закону,);

-одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань (п. 11ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону,);

- проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється(п. 12 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону,);

Пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 431 (Положення) визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів (підпункт 3 пункту 3 зазначеного Положення).

Відповідно до підпунтку 3 пункту 4 Положення, Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Крім того, Держаудитслужба, зокрема, здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про закупівлі (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Згідно з підпунктом 9 пункту 4 Положення, Держаудитслужба вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь;

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (п. 7 Положення).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, прокурор звертався до Північного офісу Держаудитслужби з листами від 07.09.2022 року №4592вих-22 та від 03.10.2022 року №5412вих-22 (а.с. 69-70), в яких просив надати інформацію стосовно вжитих заходів щодо визнання спірних додаткових угод недійсними та стягнення надлишково сплачених коштів в сумі 69 411, 45 грн. з постачальника, за результатами виявлених порушень законодавства під час здійснення моніторингу, у тому числі шляхом подання відповідних позовів до суду.

Північний офіс Держаудитслужби та Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області листами від 23.09.2022 року №262613-17/5109-2022, від 03.10.2022 року №262525-17/2310-2022 та від 31.10.2022 року №262531-17/2620-2022 повідомило прокурора, що моніторинг спірної процедури закупівлі не проводився та підстави для проведення моніторингу спірної процедури закупівлі відсутні; також відсутні повноваження для звернення до суду з позовом про визнання договорів недійсними. (а.с. 71-75).

Колегія суддів поділяє позицію суду першої інстанції про те, що дії Північного офісу Державної аудиторської служби України не свідчать про вжиття останнім належних та ефективних заходів для усунення вказаних порушень у сфері публічних закупівель.

Враховуючи, що орган державного фінансового контролю має достатні повноваження обирати форми проведення державного фінансового контролю, має найефективнішими та дієвішими способами усувати встановленні порушення та здійснювати захист інтересів держави, зокрема вправі самостійно подавати до суду позовні заяви з метою захисту інтересів держави, апеляційний господарський суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що незвернення Північного офісу Державної аудиторської служби України до суду з відповідним позовом про визнання спірних додаткових угод недійсними, свідчить про неналежне виконання останнім покладених на нього повноважень щодо належного захисту інтересів держави.

Колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції доводи про те, що орган державного фінансового контролю наділений лише правом порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, виключно за результатами проведених заходів державного фінансового контролю, оскільки такі твердження спростовуються приписами Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 431, згідно з якими Держаудитслужба, як орган державного фінансового контролю має право та повинна вживати всіх заходів для усунення виявлених порушень, зокрема, вправі звертатись до суду з відповідним позовом.

Відповідно до п. 1.1, 1.2, 1.6, 2.2.1, 2.3.11, 2.3.13 Положення про Відділ освіти Ріпкинської селищної ради, затвердженого рішенням тридцятою сесією восьмого скликання Ріпкинської селищної ради від 24.11.2020 року, Відділ освіти є виконавчим органом влади, утворюється Ріпкинською селищною радою, є підзвітним та підконтрольний селищній раді. Відділ є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку, власні бланки. Відділ освіти, зокрема, вирішує такі завдання: відповідає за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території; забезпечує підвезення учнів і педагогічних працівників до закладів освіти та у зворотному напрямку; забезпечує фінансування визначених у цьому підпункті заходів; організовує закупівлю товарів, робіт, послуг у підпорядкованих йому закладах освіти.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Відділ освіти є виконавчим органом місцевої ради, який у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за Договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету та зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.

Як вже було вище зазначено, прокурор звертався до Відділу освіти Ріпкинської селищної ради з листами від 07.09.2022 року №4591вих-22 та від 03.10.2022 року №5413вих-22, у яких повідомив про виявлені за результатами фінансового моніторингу порушення законодавства при укладенні між позивачем-2 та відповідачем спірних додаткових угод, а також просив повідомити про вжиті заходи щодо усунення виявлених порушень, у тому числі щодо подання відповідних позовів до суду. (а.с. 76-77).

Відділ освіти у листах №01-25/381 від 15.09.2022 року та №01-25/461 від 28.10.2022 року повідомило прокурора, що останній, з метою визнання недійсними спірних додаткових угод до договору та стягнення надміру сплачених коштів до суду не звертався. (а.с. 78).

Отже, матеріалами справи підтверджується факт неналежного здійснення відділом освіти Ріпкинської селищної ради захисту власних інтересів, оскільки останнім не вжито належних заходів до повернення надмірно сплачених коштів, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Відділ є стороною спірних правочинів, юридичною особою, яка може від свого імені придбавати майнові права та нести обов`язки, є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету за законодавством України.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що вбачається наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі відділу освіти Ріпкинської селищної ради та звернення до суду із вказаним позовом у даній справі з огляду на незаконне використання бюджетних коштів шляхом укладення оспорюваних додаткових угод, на підставі яких сплачено кошти у надмірній сумі, і невжиттям уповноваженим органом у спірних правовідносинах заходів щодо усунення таких порушень.

При цьому, прокурором було дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та положення ст. 53 ГПК України.

Щодо позовних вимог про визнання додаткових угод недійсними.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки між позивачем 2 і відповідачем у даній справі виникли на підставі Договору про постачання електричної енергії споживачу №250734ВЦ від 10.02.2021 року.

Договір був укладений за результатами процедури відкритих торгів, отже, спірні правовідносини позивача 2 і відповідача врегульовані положеннями Цивільного Кодексу України та Господарського кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".

Прокурор вважає, що спірні додаткові угоди до Договору були укладені з порушенням приписів п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до положень статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на дату укладання спірних додаткових угод) визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами:

1)добросовісна конкуренція серед учасників;

2) максимальна економія, ефективність та пропорційність;

3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель;

4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них;

5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі;

6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на дату укладання спірних додаткових угод), на порушення якої посилається прокурор істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

У абзаці 2 частини 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.

Колегія суддів зазначає, що сторони у пункті 13.8 договору також погодили, що істотні умови цього договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, аналогічних у ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що відповідач повинен довести належними доказами наявність підстав для внесення змін до договору в частині збільшення ціни товару та для застосування пункту 2 частини 5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10 постанови).

На момент підписання договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини 3 статті 180 Господарського кодексу країни та Закону України "Про публічні закупівлі".

Місцевим господарським судом встановлено, що виходячи з умов пунктів 2.2., 5.1. Договору, п.1 Комерційної пропозиції (додаток №2 до Договору) загальний обсяг постачання електричної енергії на 2021 рік складав 203 000 кВт/год; ціна електричної енергії на момент укладання Договору - 1,675грн за 1кВт/год (з ПДВ); загальна сума Договору - 340 025грн (з ПДВ).

Матеріалами справи підтверджено, що додатковими угодами №1, 2, 4 - 10 змінено істотні умови Договору, зокрема, за підсумком: збільшено ціну за одиницю товару з 1,675 грн. до 3,10546 грн. за 1кВт/год та зменшено кількість товару з 203 000кВт/год до 158 864Вт/год.

Фактично ціна за 1кВт/год (одиницю товару) збільшилася на 85,4%, а кількість електричної енергії, яка підлягала поставці, було зменшено на 21,74%, порівняно з погодженою під час закупівлі.

Зміна істотних умов договору ініціювалась відповідачем, а обґрунтуванням укладання додаткових угод обґрунтовано відповідачем коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження якого (коливання) ним надано експертні висновки Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №ЧК-57 від 15.02.2021 року, №ЧК-99 від 09.03.2021 року, №ЧК-215 від 07.05.2021 року, експертні висновки Харківської торгово-промислової палати №1496/21 від 07.07.2021 року, №1842/21 від 10.08.2021 року, №1934-21 від 18.08.2021 року, №2062/21 від 31.08.2021 року та цінові довідки Харківської торгово-промислової палати №2277-2/21 від 21.09.2021 року та №№2277-3/21 від 21.09.2021 року.

Отже, місцевий господарський вірно встановив, що з наведеного слідує, що оскаржувані додаткові угоди укладено сторонами на підставі п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (про що зазначено в п.1 цих угод).

Відповідно до п.4 частини 3 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник має в чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

Згідно з п.3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) в разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, в тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.

У разі надання в установленому порядку електропостачальником споживачу повідомлення про зміни умов договору про постачання електричної енергії (в тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг та/або "останньої надії") та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення), про що зазначається в повідомленні:

1) достроково розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - в разі надання електропостачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін протягом 5 робочих днів з дня отримання такого повідомлення, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до зазначеної в повідомленні дати зміни умов договору;

2) зміненим на запропонованих електропостачальником умовах - якщо споживач не надав електропостачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін в установлений цим пунктом термін.

Аналогічні положення про необхідність повідомлення споживача не пізніше ніж за 20 днів до застосування змін умов договору про постачання електричної енергії викладені у п.13.2. Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу, який є Додатком №5 до ПРРЕЕ, та у п.13.2. Договору, укладеного між позивачем 2 та відповідачем.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що виходячи зі змісту наведених норм, при внесенні змін до договору про постачання електричної енергії споживачу, нова ціна електричної енергії може бути застосована постачальником не раніше ніж через 20 днів, після повідомлення споживача про її зміну, в разі відсутності письмової заяви споживача про незгоду та/або неприйняття запропонованої ціни впродовж цього строку.

В той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції, сторонами не було дотримано вказаний двадцятиденний строк при укладенні оскаржуваних додаткових угод.

При цьому, місцевий господарський суд звернув увагу, що нова ціна застосована, як правило, на початок розрахункового періоду, що передував не тільки зверненню постачальника до споживача з повідомленням про зміну (збільшення) ціни електричної енергії, а й даті складання експертних висновків про середньозважену ціну на ринку, яким постачальник мотивував необхідність підвищення ціни за Договором (коливання ціни на ринку), що були ним додані до листів-звернень, направлених споживачу.

Більше того, як вірно зазначив суд першої інстанції, ціна електричної енергії, встановлена за результатами відкритих торгів на рівні 1,675 грн. (з ПДВ) та погоджена при укладенні Договору (п.1 Комерційної пропозиції, додаток №2 до Договору), взагалі не була застосована сторонами, оскільки за додатковою угодою №1 від 24.02.2021 року, що поширює свою дію на відносини сторін з 01.02.2021 року, була збільшена до 1,80708 грн. (з ПДВ), на підставі порівняння середньозважених цін на ринку, що передували укладенню самого Договору та діяли в період з 01.01.2021 року по 10.02.2021 року.

З огляду на викладене, висновок місцевого господарського суду, що застосування нових цін електричної енергії з дат, указаних в оспорюваних додаткових угодах, є неправомірним цілком обґрунтований та вірний.

Колегія суддів зазначає, що Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Однак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Постанова ОП КГС ВС у справі №927/491/19 від 18.06.2021).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Особливості проведення торгів, оприлюднення результатів, розрахунків та вказаних ринків визначаються Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 308, відповідно до яких:

- розрахунковий період - мінімальний відрізок часу, щодо якого визначаються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії на РДН/ВДР (60 хвилин);

- торги на РДН - процес визначення обсягів та ціни на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на РДН;

- торги на ВДР - процес визначення обсягів та цін на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання після завершення торгів на РДН та впродовж доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на ВДР.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії" ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" визначається для кожного розрахункового періоду оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції, а на внутрішньодобовому ринку - за принципом ціноутворення "по заявленій (пропонованій) ціні" відповідно до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку. Ціни на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку є вільними (ринковими) цінами.

За результатами торгів відповідно до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники.

Як вже було зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження коливання ціни на електричну енергію відповідач надав експертні висновки Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №ЧК-57 від 15.02.2021 року, №ЧК-99 від 09.03.2021 року, №ЧК-215 від 07.05.2021 року, експертні висновки Харківської торгово-промислової палати №1496/21 від 07.07.2021 року, №1842/21 від 10.08.2021 року, №1934-21 від 18.08.2021 року, №2062/21 від 31.08.2021 року та цінові довідки Харківської торгово-промислової палати №2277-2/21 від 21.09.2021 року та №№2277-3/21 від 21.09.2021 року.

В той же час, як вірно зазначено судом першої інстанції перераховані експертні висновки та цінові довідки ТПП містять лише інформацію щодо середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України за різні періоди часу, що є відмінними за тривалістю, при цьому, їх порівняння включає й час, що передував укладенню Договору.

В підтвердження цього, місцевим господарським судом здійснено аналіз доказів та встановлено, що експертний висновок №ЧК-57 від 15.02.2021 року (яким обґрунтовано укладення додаткової угоди №1 від 24.02.2021 року) порівнює періоди з 01 по 31 січня 2021 року та з 01 по 10 лютого 2021 року, та фіксує тенденцію зростання середньозваженої ціни на +16,15%, що мало місце до підписання Договору.

Відповідно до експертного висновку №ЧК-99 від 09.03.2021 року (яким обґрунтовано укладення додаткової угоди №2 від 25.03.2021 року), що порівнює періоди з 01 по 31 січня 2021 року та з 01 по 28 лютого 2021 року, та фіксує тенденцію зростання середньозваженої ціни, що також мало місце до підписання Договору.

Також, експертні висновки №ЧК-215 від 07.05.2021 року та №1496/21 від 07.07.2021 року (якими обґрунтовано укладення додаткових угод №4 від 19.05.2021 року та №5 від 20.07.2021 року) порівнюють середньозважені ціни на електроенергію в березні, квітні, травні, червні 2021 року, без урахування періоду часу, в який укладено Договори та моменту встановлення його ціни (10 лютого 2021 року).

Крім цього, місцевий господарський суд вірно зазначив, що експертні висновки №1841/21 від 10.08.2021 року, №1934/21 від 18.08.2021 року, цінові довідки №2277-2/21 від 21.09.2021 року та №2277-3/21 (якими обґрунтовано укладення додаткових угод №6 від 25.08.2021 року, №7 від 26.08.2021 року, №9 від 28.09.2021 року, №10 від 28.09.2021 року) порівнюють певні дати (обрані хаотично) в різних розрахункових періодах.

Колегія суддів зазначає, що метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір купівлі-продажу (поставки) товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

В силу особливостей функціонування ринків РДН та ВДР ціна купівлі-продажу електричної енергії є динамічною, тобто коливання ціни відбуваються постійно в залежності від попиту та пропозиції, часу доби та сезону, інших чинників, що не міг не знати та не враховувати відповідач, здійснюючи свою діяльність з купівлі електроенергії на майданчиках РДН та ВДР, та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Також матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що відповідач у спірному періоді дійсно був змушений придбавати електричну енергію для її подальшої реалізації кінцевому споживачу (позивачу 2) за цінами, вказаними в відповідних експертних висновках та цінових довідках.

Таким чином, є юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що вказані документи не можуть вважатися належним обґрунтуванням для зміни істотних умов договору, оскільки вони не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Отже, необхідність внесення зазначених змін ціни не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально, що спростовує доводи відповідача.

Також є слушними висновок суду першої інстанції про те, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору, який укладався за результатами проведеного аукціону, на якому саме пропозиція відповідача була визнана найбільш економічно вигідною.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №913/166/19.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі") застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну.

Верховний Суд у постанові від 04.08.2021 у справі №912/994/20 з подібних правовідносин виклав правову позицію про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця (п.57 постанови).

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону "Про публічні закупівлі".

Враховуючи встановлені обставини справи, наведені правові позиції Верховного Суду, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що при укладенні спірних додаткових угод до Договору, сторони договору не дотримали вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки безпідставно змінили істотні умови договору, кожного разу при укладенні додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни в період виконання умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Таким чином, оскільки додаткові угоди №№1, 2, 4 - 10 до Договору №250734ВЦ від 10.02.2021 року укладено з порушенням вимог п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", то відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, а позовні вимоги прокурора в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення сплачених позивачем 2 грошових коштів.

Так, згідно з приписами ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Недійсність спірних додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов`язання є договірними (подібні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №927/550/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

У ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 695 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 699 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу України.

Наявними у матеріалах справи двосторонніми актами приймання-передачі підтверджується, що відповідач, у період з лютого по вересень 2021 року, поставив позивачу 2 електричну енергію у кількості 158 864кВт/год. (а.с. 54-56).

В свою чергу позивачем 2 сплачено на рахунок відповідача кошти в сумі 335 508, 65грн., що вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень. (а.с. 57-63).

В той же час, колегія суддів зазначає, що недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції Договору.

Відповідно до умов Договору (п.2.2.) та Комерційної пропозиції (додаток №2 до нього) відповідач повинен був поставити позивачу - 203 000 кВт/год електричної енергії за ціною 1,675грн за 1 кВт/год.

Отже, відповідно до встановленої ціни в п.1 Комерційної пропозиції (додаток №2 до Договору), позивач 2 повинен був сплатити відповідачу за спожиту в спірному періоді електричну енергію 266 097, 20 грн. (158 864кВт/год х 1,675грн / кВт/год), а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 69 411, 45 грн. (335 508, 65 грн. - 266 097, 20 грн.), що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Отже, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що отримана відповідачем оплата у сумі 69 411, 45 грн. (за товар, який не був поставлений) підлягає стягненню з відповідача в межах заявлених вимог на підставі частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, а тому позов прокурора в цій частині також підлягає задоволенню.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного суду №917/1062/21 від 22.06.2022 року.

Оцінивши подані докази в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення в повному обсязі позову.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2023 року №927/997/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2023 року у справі №927/997/22 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/997/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.05.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко