Постанова

від 23.05.2023 по справі 922/1822/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року м. Харків Справа № 922/1822/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Будтранс-груп" на рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2022 року у справі №922/1822/22 ,

за позовом - Приватного підприємства "Будтранс-груп",

до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Впроваджувальне підприємство Мост-1,

про - стягнення 56 486,37 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області у справі №922/1822/22 від 20.12.2022 року позов Приватного підприємства "Будтранс-груп" (далі-Позивач) до- Товариства з обмеженою відповідальністю "Впроваджувальне підприємство Мост-1"(далі-Відповідач) про стягнення 56 486,37 грн задоволено. Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Впроваджувальне підприємство Мост-1" на користь Приватного підприємства "Будтранс-груп" - заборгованість у розмірі 56 486,37 грн (у тому числі: 48 204,00 грн основного боргу; 7 018,50 грн інфляційних збитків; 1 263,87 грн - 3% річних) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн. У задоволенні вимог Позивача про покладення на Відповідача витрат Позивача на правову допомогу адвоката у розмірі 26 880,00 грн судом було відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд дійшов висновку про доведеність Позивачем належним чином та неспростування Відповідачем факту прострочення оплати за товар за видатковими накладними № 3591 від 24.06.2021 та № 7009 від 23.10.2021 на суму 48 204,00 грн. Заявлені Позивачем суми інфляційних збитків у розмірі 7 018,50 грн та 3% річних у розмірі 1 263,87 грн судом визнані законними та обґрунтованими.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд стягнув з Відповідача на користь Позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн, проте відмовив у відшкодуванні витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 26 880,00 грн через їх необґрунтованість, невідповідність складності справи та недоведеність фактичного надання послуг за відповідним договором.

Позивач, не погодившись з вищезазначеним рішенням в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26 880,00 грн, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, за змістом якої просив рішення Господарського суду Харківської області від 20.12.2022 року у справі №922/1822/22 скасувати в зазначеній частині та ухвалити нове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Впроваджувальне підприємство Мост-1" на користь Приватного підприємства "Будтранс-груп" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26 880,00 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, Позивачем зазначено наступне:

- сам по собі факт неподання Позивачем попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат;

- матеріали справи не місять жодних заперечень Відповідача стосовно співмірності розміру витрат, понесених Позивачем на професійну правничу допомогу, а також відповідного клопотання щодо зменшення розміру означених витрат;

- акт виконаних робіт не було подано до суду першої інстанції в силу того, що факт виконання робіт наступає після закінчення судового розгляду у справі, коли послуги правової допомоги адвоката повністю будуть надані, а тому означений акт підписаний 30.01.2023 року, після ухвалення оспорюваного судового рішення від 20.12.2023 року.

До апеляційної скарги Позивачем в обґрунтування вищезазначених вимог долучено, зокрема, акт приймання передачі наданих послуг від 30.01.2023 року на суму 26 880,00 грн, проте, відповідного клопотання про долучення означеного документу до матеріалів справи Позивачем заявлено не було.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/1822/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на означене судове рішення та повідомлено учасників справи, що розгляд справи буде здійснюватися без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в даній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Будь-яких заяв, клопотань чи інших документів від сторін в межах даної справи до Східного апеляційного господарського суду не надходило.

Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснювалася.

З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, Указом від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX, Указом від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 22.05.2022 №2263-IX, Указом від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 15.08.2022 №2500-IX, Указом від 06.02.2023 року № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 07.02.2023 №2915-IX), дана постанова винесена в межах розумних строків.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в оспорюваній Позивачем частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Звертаючись до господарського суду з позовною заявою, Позивач зазначав про необхідність покладення на Відповідача витрат Позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 26 880,00 грн.

На підтвердження означених вимог Позивачем надано до суду разом з позовною заявою Договір про надання правової допомоги б/н від 25.09.2022 року, Додаткову угоду № 1 від 25.09.2022 року до означеного договору та платіжне доручення №495 від 07.10.2022 року про сплату адвокату 13 440,00 грн.

Будь-яких інших документів на підтвердження вищезазначених вимог, Позивачем до господарського суду надано не було.

Відповідно до частини 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатом розгляду справи (ч. 3 ст. 124 ГПК України).

Пунктом другим означеної статті передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Так, в позовній заяві Позивач зазначав, що розмір судових витрат на правничу допомогу складає 26 880,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви Позивачем долучено, зокрема, Договір про надання правової допомоги б/н від 25.09.2022 та ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ХВ № 602 від 25.09.2022 року.

У Додатковій угоді № 1 від 25.09.2022 до Договору правової допомоги, сторони погодили, що клієнт сплачує на користь адвоката грошові кошти у розмірі 26 880,00 грн за представництво інтересів клієнта з приводу стягнення заборгованості за поставлений товар з Відповідача.

Грошові кошти, зазначені у п. 1 даної Додаткової угоди, сплачуються клієнтом на користь адвоката у наступному порядку: 13 440,00 грн протягом 10 днів з моменту укладення даної угоди; 13 440,00 грн протягом 10 днів з моменту ухвалення судового рішення у суді першої інстанції.

Згідно з платіжним дорученням № 495 від 07.10.2022, Позивачем на виконання умов Додаткової угоди було сплачено адвокату 13 440,00 грн.

Проте, на момент ухвалення означеного рішення Позивачем до суду першої інстанції попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат надано не було, також не було надано відповідного акту виконаних робіт, чи будь - яких інших доказів в обґрунтування означеної суми адвокатських витрат, у зв`язку з чим господарський суд не мав можливості встановити, який фактичний обсяг послуг було надано адвокатом та які саме роботи були виконані останнім.

Також господарським судом зазначено, що визначені заявником до стягнення витрати є надмірно високими та становитимуть значний тягар для учасника справи, що суперечить принципу розподілу витрат та не відповідають категорії та складності справи.

Натомість, одним із доводів апеляційної скарги є відсутність в матеріалах справи будь - яких заперечень Відповідача стосовно співмірності розміру витрат, понесених Позивачем на професійну правничу допомогу, а також відповідного клопотання щодо зменшення розміру означених витрат.

Враховуючи означене, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таке клопотання в матеріалах справи відсутнє.

У частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до цієї норми під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19.

Як зазначила колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 року по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вищенаведені правові висновки підтверджено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Враховуючи вищезазначене, суду надано право на зменшення витрат за ініціативою суду та за відсутності клопотання іншої сторони, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, зокрема, розумної необхідності судових витрат для конкретної справи, а також з урахуванням критеріїв співмірності, обґрунтованості та пропорційності із розміром заявлених позовних вимог. Натомість, в апеляційній скарзі апелянт помилково ототожнює поняття "зменшення судових витрат" за клопотанням іншої сторони та "розподіл судових витрат" за ініціативою суду.

Вищезазначене спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Судова колегія також зазначає наступне.

Згідно з частиною 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 252 ГПК України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а за змістом ч. 2 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції такий строк обмежується п`ятнадцятьма днями з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає про недотримання Позивачем вимог ст. ст. 124, 129 ГПК України, а саме ненадання останнім до суду першої інстанції у встановлений законом строк заяви про остаточний розмір понесених витрат на правову допомогу, не надання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, а також акту виконаних робіт.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог Позивача про покладення на Відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 26 880,00 грн.

Доводи скаржника, що сам по собі факт неподання Позивачем попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат, колегією суддів не приймається до уваги за вищезазначених мотивів.

Посилання заявника апеляційного скарги на те, що акт виконаних робіт не було подано до суду першої інстанції в силу того, що факт виконання робіт наступає після закінчення судового розгляду у справі, коли послуги правової допомоги адвоката повністю будуть надані, не спростовують обставин відсутності в матеріалах справи попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, заяви Позивача в розумінні статі 124 ГПК України, а також будь - яких інших доказів на підтвердження обґрунтованості заявленої до стягнення суми адвокатських витрат у розмірі 26 880,00 грн.

У цій справі Позивачу було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області у справі №922/1822/22 від 20.12.2022 року в оспорюваній частині - ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Будтранс-груп" м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2022 року у справі №922/1822/22 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2022 року у справі №922/1822/22 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Приватне підприємство "Будтранс-груп" м. Харків.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков