Постанова

від 11.05.2023 по справі 922/2645/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року м. Харків Справа № 922/2645/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Плахов О.В.

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівська фабрика гофрокартона", м. Дергачі (вх.№539 Х/2)

на рішення Господарського суду Харківської області від 23.02.2023 у справі №922/2645/22 (суддя Лавренюк Т.А., повний текст рішення складено 23.02.2023)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика", м. Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівська фабрика гофрокартона", м.Дергачі

про стягнення 513 766,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівська фабрика гофрокартона" заборгованості в розмірі 513 766,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу № 08/01 від 10.02.2022 щодо оплати поставленого товару в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.02.2023 у справі №922/2645/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівська фабрика гофрокартона" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика" 513 766,00 грн основного боргу, 7706,49 грн судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, з урахуванням заяви про виправлення описки від 21.03.2023, просить рішення Господарського суду Харківської області від 23.02.2023 у справі №922/2645/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що відповідачем не оскаржується укладення між сторонами договору купівлі-продажу №08/01, відповідно до умов якого позивач зобов`язався продавати та передавати у власність відповідача картонно-паперову продукцію (товар), а відповідач прийняти та оплатити його вартість на умовах договору. Факт поставки товару та наявність заборгованості відповідачем також не заперечується. Проте, апелянт вважає, що його було позбавлено процесуальних прав щодо надання відзиву на позовну заяву та заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження у зв`язку з не повідомленням відповідача про розгляд даної справи та неотримання ним позовної заяви та процесуальних документів - ухвал суду. Апелянт зазначає, що позивачем до позовної заяви додано докази направлення копії позовної заяви разом із додатками на адресу відповідача. В цих доказах зазначено номер відправлення з сайту ПАТ «Укрпошта», з яких вбачається, що позовна заява з додатками повернулась відправнику та з 30.01.2023 знаходиться у пункті видачі. Апелянт зазначав, що у позивача наявна інформація про електронну скриньку відповідача та він міг би направити копії документів, щоб уникнути як порушення прав відповідача та принципу змагальності, так і необхідності подачі даної апеляційної скарги.

Апелянт зазначає, що адресою місця реєстрації та здійснення господарської діяльності відповідача є Харківська область, м. Дергачі, вул. Олімпійська, 25, яка і на сьогодні перебуває під обстрілами агресора. Таким чином, станом на момент направлення на адресу відповідача, як позовної заяви так і процесуальних документів, за вказаною адресою не знаходилось жодного представника відповідача по об`єктивними причинам - ризик попадання під обстріл. Проте, суд першої інстанції помилко дійшов висновків, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Скаржник також зазначає, що за зазначеною адресою він здійснював господарську діяльність з переробки картону в гофрокартон. У виконанні виробничого циклу було задіяно 13 осіб та його здійснення відбувалось за допомогою пари. Однак, у зв`язку з військовою агресією російської федерації виробничий цикл довелось зупинити та «законсервувати» виробництво, а усі працівники підприємства, з метою збереження свого життя, були змушені припинити трудові зобов`язання та звільнитись. Отже, з 31.03.2022 на підприємстві не обліковуються працівники, які були задіяні у виробничому процесі.

Апелянт зазначає, що пунктом 6.1. договору визначено поняття форс-мажорної обставини, а саме те, що війна є форс-мажорною обставиною, якщо ця обставина робить неможливим виконання Сторонами своїх зобов`язань, Сторони звільняються від виконання своїх обов`язків на час дії таких обставин.

Згідно листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року підтверджено те, що військова агресія проти України, стала підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Абзац 3 пункту розділу 6 договору передбачає, що виникнення форс- мажорної обставини не є підставою для відмови Покупця від оплати Товару. Відповідач не відмовляється від своїх обов`язків, проте, в силу форс- мажорної обставини та на підставі п.6.1 Договору, як вважає скаржник, відповідач звільняється від виконання своїх обов`язків на час дії режиму воєнного стану.

Згідно постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21 не є достатнім формальне посилання на лист ТПП, оскільки суд має досліджувати докази в сукупності. Потрібно довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов`язання. Одного лише посилання на наявність форс-мажору буде однозначно недостатньо. На підтвердження того, що відповідач не має можливості виконати свої зобов`язання у зв`язку з форс-мажорною обставиною, апелянт, зокрема, зазначає про звільнення своїх працівників, а також зазначає, що у зв`язку з місцем розташування виробництва в зоні постійних обстрілів та консервування виробництва, наразі відсутня можливість здійснення господарської діяльності.

Скаржник також зазначає, що позивач сам підтверджує часткове виконання свої зобов`язань відповідачем, а саме здійснення платежів на його користь вже під час існування форс- мажорної обставини, отже, відповідач не відмовляється від своїх зобов`язань за оговором, намагається їх виконувати не дивлячись на те, що згідно п.6.1. Договору відповідач звільнений від цих обов`язків. У зв`язку з цим, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що факт неотримання відповідачем кореспонденції, зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. В той же час, відповідача було позбавлено права на подання відзиву на позовну заяву, у зв`язку з чим судом першої інстанції не було встановлено відсутність у відповідача обов`язку сплати коштів за договором до закінчення режиму воєнного стану.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівська фабрика гофрокартона" на рішення Господарського суду Харківської області від 23.02.2023 у справі №922/2645/22 та призначено її до розгляду на 11.05.2023 об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апеляційної скарги заперечує та просить відмовити у її задоволенні; оскаржуване рішення просить залишити без змін. Розгляд справи здійснювати за відсутністю представника позивача за наявними у справі документами.

11.05.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Як зазначає представник ТОВ "Дергачівська фабрика гофрокартона" адвокат Харченко К.С., судове засідання у справі № 922/2645/22 призначено на 11.05.2023 на 11:30 год. Проте, представник відповідача адвокат Харченко К.С. цього ж дня викликається на 11:00 год до Червонозаводського районного суду м. Харкова для участі у справі №646/173/23, як представник особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Отже, у зв`язку з професійною зайнятістю, адвокат Харченко К.С. не зможе прибути до Східного апеляційного господарського суду для участі в судовому засіданні. На підставі вищевикладеного, просить судове засідання у справі №922/2645/22 відкласти на іншу дату.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Колегія суддів, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В обґрунтування підстав для відкладення розгляду справи представник апелянта посилається на зайнятість в іншому судовому засіданні. В той же час, колегія суддів враховує, що про час, дату та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений судом завчасно, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення ухвали суду апеляційної інстанції від 19.04.2023. Відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 19.04.2023 явка сторін не визнавалася обов`язковою, крім того, відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у справі №361/8331/18 виходив з такого: "якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні".

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, правова позиція апелянта викладена ним в апеляційній скарзі, а позиція позивача викладена у відзиві на апеляційну скаргу, приймаючи до уваги, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, неявка представників сторін не перешкоджає розгляду скарги. Крім того, в клопотанні про відкладення розгляду справи апелянт не посилається на обставини, які унеможливлюють розгляд скарги за відсутності у судовому засіданні його представника. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.12.2022 прийнято до розгляду позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика" та задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Справу №922/2645/22 визнано малозначною та вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 6 календарних днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачу встановлено строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Ухвалено, що зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам ст.165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Зобов`язано відповідача копію відзиву та доданих до нього документів надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду, а докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов.

Вирішено інші процедурні питання.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 28.12.2022 направлено на адресу ТОВ "Дергачівська фабрика гофрокартона", яка збігається із адресою, зазначеною позивачем у позові та з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача, а саме: м. Дергачі, вул. Олимпійська, буд. 25.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, досліджуючи питання щодо повідомлення відповідача про наявність судового провадження, виходив з того, що ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.12.2022, яка направлялась на адресу відповідача, повернута на поштову адресу суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою». Також, суд першої інстанції виходив з того, що ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.12.2022 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною позивачем у позові та з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача. Проте, як зазначено судом, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.12.2022, яка направлялась на адресу відповідача, повернута на поштову адресу суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також суд першої інстанції послався на норми ч. 7 ст.120 ГПК України, якою встановлено, що у разі відсутності заяви про зміну адреси ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Зокрема, суд виходив з того, що оскільки ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд зазначив, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Крім того, суд виходив з того, що ухвала Господарського суду Харківської області від 28.12.2022, якою було відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов та заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України. Посилаючись на те, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України і кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, суд вважав, що отримавши позовну заяву, відповідач не був позбавлений можливості дізнатися в Господарському суді Харківської області про подальший перебіг питання щодо зазначеного позову та своєчасно ознайомитись з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань. Оскільки станом на день розгляду справи по суті від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.

Досліджуючи питання щодо належного повідомлення відповідача про наявність судового провадження та відкриття провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В оскаржуваному рішенні, суд виходив з того, що ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.12.2022, яка направлялась на адресу відповідача, повернута на поштову адресу суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою», у зв`язку з чим суд вважав, що відповідач є таким, що належним чином повідомлений про наявність судового провадження у справі.

Однак, дослідженням матеріалів справи встановлено, що поштове відправлення , а саме, ухвала Господарського суду Харківської області від 28.12.2022 за вих. №019345 із штрихкодовим ідентифікатором АТ «Укрпошти» №6102271815602, яка направлена судом на адресу апелянта повернулось до суду першої інстанції з довідкою пошти від 09.01.2023 «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 27).

За приписом частини одинадцятої статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, аналіз наведеної норми права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, а не «за закінчення терміну зберігання».

Повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідачів про час і місце розгляду справи.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17 (провадження №14-507цс18), постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №760/25978/13-ц.

Така відмітка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема, не визначає чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано судове рішення, не виявлено за місцем проживання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №814/1469/17, від 25.08.2022 у справі №914/2197/18, від 20.12.2022 у справі №914/3033/21.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до частин п`ятої та сьомої статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З 05.10.2021 офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували «Електронний кабінет», суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до «Електронного кабінету» таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих «Електронних кабінетів», документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №906/184/21, від 02.11.2022 у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 у справі №916/1716/20.

В матеріалах справи містяться довідки про доставку електронного листа, з яких вбачається (а.с. 23), що документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття провадження (спрощене)» від 28.12.2022 у справі №922/2645/22 (суддя Лавренюк Т.А.) було надіслано одержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю Дергачівська фабрика гофрокартона" на його електронну адресу AVKRAVTSOV@gmail.com. Документ доставлено до електронної скриньки: 28.12.2022.

Однак в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ТОВ "Дергачівська фабрика гофрокартона" є зареєстрованим користувачем «Електронного кабінету» і ухвала суду першої інстанції доставлена в електронній формі до «Електронного кабінету» відповідача. Також суд апеляційної інстанції враховує, що хоча матеріали справи і містять довідку про доставку до електронної скриньки відповідача ухвали про відкриття провадження у справі від 28.12.2022 у справі №922/2645/22, в той же час, суд враховує, що відомості про офіційну електронну адресу до суду першої інстанції відповідачем не надавались і така інформація про електронну адресу відповідача лише зазначена позивачем в позовній заяві. До того ж, суд звертає увагу, що судом першої інстанції ухвалу від 28.12.2022 направлено на електронну адресу відповідача - AVKRAVTSOV@gmail.com. В той же час, в апеляційній скарзі апелянтом зазначено електронну адресу AVKRAVTSOA@gmail.com, що не збігається із електронною адресою, на яку судом першої інстанції направлялась ухвала суду першої інстанції. Колегія суддів враховує, що саме по собі надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонена. Однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику процесуального документа суду, в даному випадку, ухвали про відкриття провадження у справі, відповідно до статті 242 ГПК України. В той же час, як вже зазначалось, повернення поштового відправлення суду із позначкою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» не може вважатись належним доказом повідомлення сторони у судовій справі в розумінні ч. 6 ст. 242 ГПК України.

До того ж, суд приймає до уваги доводи апелянта про те, що позовна заява ним не отримувалась. Зокрема, перевіркою судом даних трекінгу АТ «Укрпошти», який додано також апелянтом до апеляційної скарги, встановлено, що поштове відправлення №4302309530009, яким позивач направляв на адресу відповідача позовну заяву з додатками, повернуто поштовим відділенням на адресу позивача із позначкою «за закінченням встановленого терміну зберігання» 30.01.2023.

Колегія суддів приймає до уваги здійснення судом першої інстанції додаткових заходів щодо належного повідомлення відповідача про існування справи №922/2645/22. Зокрема, як зазначено в оскаржуваному рішенні, судом здійснено оприлюднення ухвали від 28.12.2022 на офіційному веб-порталі Судової влади України. Крім того, ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.12.2022 розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Водночас, за встановлених обставин неотримання відповідачем позовної заяви та за відсутності належних доказів вручення ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі від 28.12.2022, суд апеляційної інстанції не може вважати обґрунтованими доводи суду першої інстанції про те, що отримавши позовну заяву відповідач не був позбавлений можливості дізнатися в Господарському суді Харківської області про подальший перебіг питання щодо зазначеного позову та своєчасно ознайомитись з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Також суд апеляційної інстанції вважає, що в разі повернення ухвали суду від 28.12.2022 із позначкою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», що не є належним доказом вручення судового рішення в розумінні п. 5, п. 6 ч. 6 ст. 242 ГПК України, суд першої інстанції не був позбавлений права повторного направлення ухвали на адресу відповідача.

Враховуючи викладене, відповідач не був обізнаний про розгляд позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика". В свою чергу, з урахуванням вищенаведеного, слід зазначити, що суд першої інстанції не пересвідчився, чи отримана відповідачем ухвала суду від 28.12.2022 про відкриття провадження у справі №922/2645/22 в розумінні приписів п. 5, п. 6 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Враховуючи вищевикладене та оцінивши вказані обставини, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі №922/2645/22, якою останнього визнано відповідачем, що в свою чергу, позбавило відповідача можливості скористатися своїми процесуальними правами учасника справи, наданими Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно з п. 3 ч 3. ст. 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на те, що апелянт обґрунтовує скаргу неналежним повідомленням відповідача про існування судового провадження у даній справі, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 23.02.2023 у справі №922/2645/22 підлягає скасуванню через порушення норм процесуального права.

Предметом спору у даній справі є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу 308/01 від 10.02.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дергачівська фабрика гофрокартону" (відповідач) укладено договір № 08/01 купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач зобов`язався продавати та передавати у власність відповідача картонно-паперову продукцію (надалі - товар), а відповідач прийняти товар та оплатити його вартість на умовах Договору.

Одиниця виміру, кількість, асортимент, ціна кожної партії товару вказуються в Специфікації та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору та підписуються сторонами (п.1.1 договору).

За умовами п.1.2 договору право власності на товар переходить від позивача до відповідача з моменту фактичної передачі товару відповідачу на умовах, визначених даним Договором.

Передача товару здійснюється по частково (товарними партіями) на умовах FCA - склад Продавця (правила "Інкотермс" в редакції 2020 року) шляхом завантаження товару в автомобільний транспорт відповідача або перевізника. За домовленістю сторін поставка товару може здійснюватися на умовах DAP - склад Покупця (правила "Інкотермс" в редакції 2020 року) (п.2.1 договору).

У п.2.2 договору сторони домовились, що умови передачі кожної партії товару зазначаються відповідачем в заявці на поставку партії товару, яку останній зобов`язаний надавати позивачу до 25 числа місяця, який передує місяцю поставки партії товару, та остаточно узгоджуються сторонами шляхом підписання Специфікацій на поставку товару за даним договором або видаткових накладних.

У розділі 3 договору сторони погодили порядок здійснення розрахунків та встановили, що розрахунки за товар здійснюються в Українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий, форма розрахунків - по перерахунку. Відповідач оплачує позивачу товар по вільним відпускним цінам, діючим на момент передачі товару. Ціна за одиницю товару та вартість товарної партії, що передається за даним договором відповідачу, визначаються в Специфікаціях та/або видаткових накладних, що є невід`ємними частинами даного договору (п.3.2 договору).

Оплата за товар здійснюється відповідачем за кожну обумовлену в Специфікаціях та/або видаткових накладних партію товару шляхом внесення оплати протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару відповідачем, або на інших умовах, обумовлених у Специфікаціях (п.3.3 договору).

Відповідно до п.3.5 договору загальна сума договору складатиметься із загальної суми (вартості) поставленого позивачем відповідачу товару по всіх накладних протягом строку дії даного договору.

Даний договір набуває сили з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2023 включно, а в частині здійснення розрахунків до моменту повного виконання сторонами зобов`язань взятих на себе за даним Договором (п.9.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач 15.02.2022 поставив відповідачу товар за видатковою накладною № 776 на загальну суму 544 766,11 грн.

Водночас, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 24 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 49 від 22.07.2022, що міститься в матеріалах справи (а.с. 10).

01.12.2022 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію-вимогу № 683/01 від 28.11.2022 про сплату заборгованості в розмірі 520 766,11грн.

Платіжним дорученням №2146 відповідач 12.12.2022 перерахував на рахунок позивача кошти в розмірі 7 000,11 грн (а.с. 11).

В той же час, розрахунків у повному обсязі відповідач за отриманий товар не здійснив. Таким чином у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 513 766,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 513 766,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Аналогічні положення містяться у з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Встановлені у справі обставини, які не заперечуються сторонами свідчать, що відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити розрахунок за поставлений товар протягом 21 календарного дня. Проте, у встановлений договором строк, відповідач, отримавши поставлений позивачем товар, не здійснив в повному обсязі розрахунки за отриманий за договором товар.

Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 544 766,11 грн підтверджується копією видаткової накладної №776 від 15.02.2022, що міститься в матеріалах справи. Вказана видаткова накладна підписана уповноваженою особою відповідача та скріплена печаткою підприємства без будь-яких зауважень та заперечень.

Докази здійснення відповідачем оплати поставленого за договором товару матеріали справи не містять і відповідачем таких доказів не надано.

Оскільки відповідачем не надано належних доказів здійснення розрахунків за товар, поставлений позивачем за договором купівлі-продажу № 08/01 від 10.02.2022, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач є таким, що порушив прийняті за договором купівлі-продажу № 08/01 від 10.02.2022 зобов`язання. За таких підстав, позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика" про стягнення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дергачівська фабрика гофрокартону" 513 766,00 грн є обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач, не заперечуючи проти наявності заборгованості за договором купівлі-продажу № 08/01 від 10.02.2022, в той же час зазначає, що пунктом 6.1. договору визначено поняття форс-мажорної обставини, а саме те, що війна є форс-мажорною обставиною, якщо ця обставина робить неможливим виконання Сторонами своїх зобов`язань. Сторони звільняються від виконання своїх обов`язків на час дії таких обставин. Посилаючись на абзац 3 пункту 6.1. розділу 6 договору вважає, що виникнення форс- мажорної обставини не є підставою для відмови Покупця від оплати Товару. Проте відповідач і не відмовляється від своїх обов`язків, натомість в силу форс- мажорної обставини та на підставі п.6.1 договору відповідач звільняється від виконання своїх обов`язків на час дії режиму воєнного стану. Як на підставу того, що відповідач не має можливості виконати свої зобов`язання у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, апелянт зазначає про звільнення своїх працівників, що підтверджує доданою до апеляційної скарги копією відомостей платника єдиного внеску - ТОВ "Дергачівська фабрика гофрокартону", про трудові відносини осіб та період проходження військової служби, що є додатком до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за період 1 квартал 2022 року. Також зазначає, що у зв`язку з місцем розташування виробництва в зоні постійних обстрілів та консервування виробництва, наразі відсутня можливість здійснення господарської діяльності.

Дослідженням умов договору купівлі-продажу № 08/01 від 10.02.2022 встановлено, що у розділі 6 «Форс-мажор» сторони дійшли згоди про наступне.

У випадку виникнення форс-мажорних обставин (виникнення непереборної сили, яка не залежить від дії сторін, а саме: війни, військових дій, блокади, ембарго, пожежі, повені та інших стихійних лих, тощо) які роблять неможливим (економічно недоцільним) виконання сторонами своїх обов`язків, сторони звільняються від виконання своїх обов`язків на час дії вказаних обставин. У випадку, якщо дія вказаних обставин продовжується більше ніж 30 днів, кожна із сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальності за це при умові, що вона сповістила про це іншу сторону не пізніше ніж за 7 днів до розірвання.

Достатнім доказом дій форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.

Виникнення вищевказаних обставин не є підставою для відмови покупця від оплати за товар (п. 6.1. договору).

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 ЦК України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Колегія суддів враховує, що в п. 6.1. договору сторони дійшли згоди про те, що достатнім доказом дій форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.

Торгово-промисловою палатою України (ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24.02.2022. Тобто, введення воєнного стану на території України є форс-мажорною обставиною.

Натомість, суд також враховує, що в постанові від 23 березня 2023 року у справі №920/505/22 Верховний Суд зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Тобто, існування обставин непереборної сили повинно підтверджуватися також у сукупності з іншими доказами, наданими учасником провадження на підтвердження своїх вимог та заперечень.

В матеріалах справи є докази здійснення відповідачем часткової оплати за договором, а саме, платіжні доручення №49 від 22.07.2022 та №2146 від 12.12.2022, якими підтверджується здійснення часткової оплати за договором під час дії форс- мажорних обставин. Разом з тим інших доказів існування обставин непереборної сили, які унеможливили виконання відповідачем умов договору в частині остаточних розрахунків за поставлений товар відповідачем не надано, зокрема, доказів, щодо відсутності коштів на розрахункових рахунках відповідача.

Враховуючи зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апелянта в цій частині апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 277 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття у справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівська фабрика гофрокартону" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23.02.2023 у справі №922/2645/22 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівська фабрика гофрокартона" (62300, Харківська область, м. Дергачі, вул. Олімпійська, 25, код ЄДРПОУ 35698868) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика" (43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 3, код ЄДРПОУ 38272943) 513 766,00 грн основного боргу та 7 706,49 грн судового збору за подання позовної заяви.

Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.05.2023

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя О.В. Плахов