Постанова

від 16.05.2023 по справі 922/340/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року м. Харків Справа № 922/340/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дом "СОЛЛІ-ПЛЮС" (вх. №760 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2023 у справі №922/340/23, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Добрелею Н.С., ухвалу підписано 11.04.2023,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дом "СОЛЛІ-ПЛЮС", село Циркуни, Харківська область,

до 1. Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ", м. Київ

2. Приватного підприємства "УКРАЇНСЬКИЙ РЕСОРНИЙ ЦЕНТР", м. Харків

про скасування рішення та визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.04.2023 у справі №922/340/23 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Автомобільний дом "СОЛЛІ-ПЛЮС" про забезпечення позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дом "СОЛЛІ-ПЛЮС" з вказаною ухвалою не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю ухвалу Господарського суду Харківської області від 11 квітня 2023 року у справі №922/340/23 про відмову в забезпеченні позову та задовольнити заяву ТОВ "Автомобільний дом "СОЛЛІ-ПЛЮС" про забезпечення позову; заборонити Акціонерному товариству "Укргазвидобування" вчиняти будь-які дії щодо зобов`язань згідно договору про надання послуг від 23.12.2022 №97/22, в тому числі, але не обмежуючись: передавати Приватному підприємству "Український Ресорний Центр" автомобілі MERCEDES-BENZ ACTROS для здійснення технічного обслуговування та ремонту, оплачувати вартість наданих послуг, підписувати акти приймання-передачі наданих послуг та будь-які інші документи за договором про надання послуг від 23.12.2022 №97/22; заборонити Приватному підприємству "Український Ресорний Центр" вчиняти будь-які дії щодо зобов`язань згідно договору про надання послуг від 23.12.2022 №97/22, в тому числі, але не обмежуючись: надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів MERCEDES-BENZ ACTROS; підписувати акти приймання-передачі наданих послуг та будь-які інші документи за договором про надання послуг від 23.12.2022 №97/22.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дом "СОЛЛІ-ПЛЮС" (вх. №760 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2023 у справі №922/340/23; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 16 травня 2023 року о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, тощо - до 11.05.2023.

Також, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 витребувано у Господарського суду Харківської області копії матеріалів справи №922/340/23, необхідних для розгляду апеляційної скарги.

01.05.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли копії матеріалів оскарження ухвали від 11.04.2023 по справі №922/340/23.

08.05.2023 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дом "СОЛЛІ-ПЛЮС" адвоката Петрофанової К.Р. надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку (вх. №5131).

09.05.2023 до апеляційного господарського суду засобами поштового зв`язку від представника Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" адвоката Бєлєвцової О.С. також надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку (вх. № 5252).

09.05.2023 до апеляційного господарського суду засобами поштового зв`язку від АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 5250), в якому, заперечуючи проти доводів апелянта, просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2023 у справі №922/340/23 про відмову в забезпеченні позову залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Автомобільний дом "СОЛЛІ-ПЛЮС" без задоволення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2023, зокрема, задоволено заяви представника ТОВ "Автомобільний дом "СОЛЛІ-ПЛЮС" адвоката Петрофанової К.Р. та представника АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" адвоката Бєлєвцової О.С. про участь у судовому засіданні, призначеному на 16 травня 2023 року о 12:00 годині, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

15.05.2023 до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку від Приватного підприємства "УКРАЇНСЬКИЙ РЕСОРНИЙ ЦЕНТР" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 5470), в якому другий відповідач, заперечуючи проти доводів апелянта, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Автомобільний дом "СОЛЛІ-ПЛЮС", а оскаржувану ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2023 у справі №922/340/23 про відмову в забезпеченні позову залишити без змін.

15.05.2023 до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку від представника ПП "УРЦ" адвоката Будьонного В.М. надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку (вх. № 5471), яку задоволено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2023.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 16.05.2023 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представника апелянта, який надав пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, просив оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Представники 1-го та 2-го відповідачів, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги та зазначивши про законність і обґрунтованість судового рішення, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Автомобільний дом "СОЛЛІ-ПЛЮС", а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

30.01.2023 ТОВ "Автомобільний дом "СОЛЛІ-ПЛЮС" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" та Приватного підприємства " УКРАЇНСЬКИЙ РЕСОРНИЙ ЦЕНТР" (ПП "УРЦ"), в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Уповноваженої особи Філії УБМР "Укрспецбудмонтаж" АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ", затверджене протоколом №УГСБМ22П(УО)-008 від 06.12.2022 про визначення ПП "УРЦ" переможцем процедури відкритих торгів по предмету закупівлі №УГСБМ22П(УО)-008_0110000-9 "Послуги з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання (Послуги з ТО та ремонту автомобілів марки Mercedes)", ідентифікатор закупівлі №UА-2022-09-14-011194-а;

- визнати недійсним договір про надання послуг від 23.12.2022 №97/22, укладений між АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" та ПП "УРЦ".

Позов обґрунтовано тим, що АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" в особі філії Управління будівельно-монтажних робіт "Укрспецбудмонтаж" (відповідач-1, замовник) у спірних правовідносинах визнав переможцем торгів ПП "УРЦ" (відповідача-2), який, на думку позивача, не відповідав кваліфікаційним критеріям та іншим вимогам до учасників закупівлі, подав недостовірну інформацію та документи для участі у тендері, чим ввів в оману замовника та інших учасників, порушив вимоги статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме принцип добросовісної конкуренції серед учасників, принцип відкритості на всіх стадіях закупівель.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/340/23; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 28.02.2023.

10.04.2023 ТОВ "Автомобільний дом "СОЛЛІ-ПЛЮС" звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позову (вх. №8632), в якій просило суд:

- заборонити АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" вчиняти будь-які дії щодо зобов`язань згідно з договором про надання послуг від 23.12.2022 №97/22, в тому числі, але не обмежуючись: передавати ПП "УРЦ" автомобілі MERCEDEZ-BENZ ACTROS для здійснення технічного обслуговування та ремонту, оплачувати вартість наданих послуг, підписувати акти приймання-передачі наданих послуг та будь-які інші документи за договором про надання послуг від 23.12.2022 №97/22;

- заборонити ПП "УРЦ" вчиняти будь-які дії щодо зобов`язань згідно з договором про надання послуг від 23.12.2022 №97/22, в тому числі, але не обмежуючись: надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів MERCEDEZ-BENZ ACTROS; підписувати акти приймання-передачі наданих послуг та будь-які інші документи за договором про надання послуг від 23.12.2022 №97/22.

У заяві про забезпечення позову заявник зазначив про те, що позовні вимоги аргументовані тим, що між AT "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" та ПП "УРЦ" укладений договір про надання послуг № 97/22 від 23.12.2022 з порушенням актів цивільного законодавства, а саме ст. 29 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки ПП "УРЦ" у складі тендерної документації надало недостовірну інформацію, а також укладений договір не відповідає кваліфікаційним критеріям.

Позивач (заявник) аргументуючи необхідність застосування вказаних вище заходів забезпечення позову зазначив, що виконання сторонами за вказаним договором своїх зобов`язань призведе до того, що виконання судового рішення втрачатиме правовий сенс для позивача, адже більшість послуг буде надано, а правовий інтерес позивача втрачається з кожною наданою послугою, адже як наслідок тендер буде переоб`явлено на меншу суму. Крім того, зупинити зобов`язання за договором необхідно і ще тому, що внаслідок укладення договору із порушенням Закону України "Про публічні закупівлі" продовжується нецільове використання бюджетних коштів, що суперечить інтересам держави.

11.04.2023 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Автомобільний дом "СОЛЛІ-ПЛЮС" про забезпечення позову.

Вказана ухвала суду першої інстанції з посиланням на приписи статей 74, 79, 136, 137 ГПК України мотивована тим, що позивачем не надано жодних доказів наявності фактичних обставин, з якими він пов`язує застосування заходів забезпечення позову, підтверджень того, що поведінка відповідачів свідчить про неможливість виконання у майбутньому рішення суду, не доведено яким чином невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову; заявником не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача, за захистом якого останній звернувся з позовом до суду, у разі задоволення позову; посилання заявника на обставини щодо порушення відповідачем-1 порядку проведення закупівлі, передбаченого Законом України "Про публічні закупівлі" потребують доведення у загальному порядку під час розгляду справи; заявником належним чином не обґрунтовано наявності правових підстав (з посиланням на відповідні докази) для застосування заходу забезпечення позову у вигляді заборони відповідачам вчиняти будь-які дії щодо зобов`язань за договором про надання послуг від 23.12.2022 №97/22; обраний заявником захід забезпечення позову (заборона вчиняти певні дії) щодо зобов`язань згідно з договором про надання послуг від 23.12.2022 №97/22 може призвести до часткового блокування господарської діяльності відповідачів, а тому за умови недоведеності наявності порушення прав позивача у зв`язку з укладенням спірного правочину свідчить про неспівмірність такого заходу забезпечення позову і порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що необхідність застосування вказаних вище заходів забезпечення позову обумовлено тим, що виконання сторонами за оспорюваним договором про надання послуг № 97/22 від 23.12.2022 своїх зобов`язань призведе до того, що виконання судового рішення втрачатиме правовий сенс для позивача, адже більшість послуг буде надано, а правовий інтерес позивача втрачається з кожною наданою послугою, як наслідок тендер буде переоб`явлено на меншу суму. Крім того, вказує на необхідність зупинення виконання зобов`язань за оспорюваним договором, оскільки останній укладений із порушенням Закону України "Про публічні закупівлі" та продовжується не цільове використання бюджетних коштів, що суперечить інтересам держави. На думку скаржника існує цілком обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову по справі № 922/340/23 призведе до того, що сторони фактично виконають свої зобов`язання за оспорюваним договором, що в свою чергу призведе до порушення прав та інтересів позивача та унеможливить їх відновлення в повному обсязі в майбутньому. На підтвердження своєї правової позиції скаржник посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 21.02.2019 у справі №904/3168/18, від 22.11.2018 у справі №902/402/18, в яких зазначено щодо втрати правового сенсу майбутнього рішення суду для позивача.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Автомобільний дом "СОЛЛІ-ПЛЮС" про забезпечення позову.

За приписами частини 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до частини першої статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення.

Положення статей 136, 137 ГПК України пов`язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.08.2019 у справі №910/16586/18).

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 914/649/20, від 16.05.2023 у справі № 910/2281/22).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

З матеріалів справи вбачається, що позивач до подання заяви про забезпечення позову звернувся до суду з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування рішення про визнання переможцем закупівлі ПП "Український Ресорний Центр" та визнання недійсним договору про надання послуг від 23.12.2022 №97/22, укладеного з переможцем процедури відкритих торгів, тобто з вимогами немайнового характеру.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач просив суд забезпечити позов шляхом заборони AT "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (відповідач-1) та ПП "УРЦ" (відповідач-2) вчиняти фактично будь-які дії щодо зобов`язань за договором про надання послуг від 23.12.2022 №97/22.

Судова колегія враховує висновки Верховного Суду у постановах від 27.12.2022 у справі 916/1324/22, від 17.01.2022 у справі № 902/872/21, відповідно до яких забезпечення позову шляхом заборони відповідачам проводити (здійснювати) будь-які фінансові операції та будь-які роботи (дії) за договором фактично має ознаки вирішення спору по суті, що є недопустимим у розумінні приписів статті 137 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у цьому випадку заявлені позивачем заходи забезпечення позову мають ознаки вирішення справи по суті. Забезпечення позову у цій справі шляхом заборони відповідачам виконувати умови договору про надання послуг від 23.12.2022 №97/2, фактично поставить від сумнів правомірність укладеного оспорюваного правочину та призведе до невиконання сторонами умов укладеного ними договору, який на час прийняття оскаржуваної ухвали недійсним не визнавався.

До того ж, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову не є співрозмірними із заявленими позовними вимогами. Так, застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачу-1 проводити будь-які фінансові операції зі сплати коштів за укладеним договором про надання послуг від 23.12.2022 №97/22, а відповідачу-2 надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів за вказаним договором може призвести до блокування господарської діяльності відповідачів, і, за умови недоведеності наявності порушення прав позивача у зв`язку з укладенням спірного правочину, свідчить про його (заходу забезпечення позову) неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.

При цьому, оцінюючи необхідність забезпечення позову для захисту ймовірно порушених інтересів позивача та співмірність наслідків вжиття/невжиття заходів забезпечення, слід враховувати ступінь доведеності позивачем зв`язку між змістом порушеного права та інтересу зі способом та наслідками забезпечення позову, адже ймовірне задоволення позовних вимог у даній справі не призведе до автоматичного та безумовного визнання позивача переможцем торгів чи визнання за ним права на надання послуг з ремонту та технічного обслуговування автомобілів.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 17.08.2021 у справі 916/3444/20, від 17.01.2022 у справі № 902/872/21.

Судова колегія зазначає, що частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок з доведення в суді вимог щодо застосування заходів забезпечення позову покладається на заявника.

Проте, заявником не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача, за захистом яких останній звернувся з позовом до суду, у разі задоволення позову.

Відтак, врахувавши наведені законодавчі приписи у сукупності зі встановленими обставинами даної справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності заявником (позивачем) підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову, а також неспівмірності заходів забезпечення із заявленими позовними вимогами, а отже правильно відмовив у задоволенні заяви ТОВ "Автомобільний дом "СОЛЛІ-ПЛЮС" про забезпечення позову.

При цьому посилання скаржника у апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду у інших справах у застосуванні судами приписів статей 136, 137 ГПК України у розгляді заяв про забезпечення позову колегія суддів відхиляє, оскільки оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскарженій частині.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дом "СОЛЛІ-ПЛЮС" без задоволення, а ухвали Господарського суду Харківської області від 11.04.2023 у справі №922/340/23 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дом "СОЛЛІ-ПЛЮС" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2023 у справі №922/340/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.05.2023.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель