Рішення

від 24.05.2023 по справі 910/3981/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2023Справа № 910/3981/23Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Міністерства оборони України , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛТ-СЕВ Холдинг", м. Київ

про стягнення 115 158,52 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.03.2023 року Міністерство оборони України (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛТ-СЕВ Холдинг" (відповідач) суми пені в розмірі 85 079,80 грн та суми штрафу в розмірі 30 078,72 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору про закупівлю товарів за державні кошти №370/3/5/2/2/122 від 23.04.2022 року щодо вчасної поставки товару в замовленій кількості.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала суду від 20.03.2023 року.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105493680664 ухвалу суду від 20.03.2023 про відкриття провадження у справі не отримав, у зв`язку з чим конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/3981/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

23.03.2023 року від позивача до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЛТ-СЕВ Холдинг» (далі - постачальник) та Міністерством оборони України (далі - замовник) було укладено Договір №370/3/5/2/2/122 про закупівлю товарів за державні кошти (надалі - Договір), за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується до 30.05.2022 поставити замовнику відповідно до ДК021:2015-31120000-3 - Генератори (Генератор ВГ-7500М/сб 20-09-05) (далі - продукція) спеціального призначення за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити таку продукцію.

Згідно пункту 5.1. Договору строк поставки продукції, передбачено специфікацією, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №1), до 30.05.2022 року. Дозволяється дострокове постачання продукції партіями. Місце поставок (передачі) продукції є військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) (далі - вантажоодержувач).

Належним виконанням сторонами цього Договору є підписаний акт взаєморозрахунків (поставка продукції), який є невід`ємною частиною Договору (Додаток №2). (пункт 5.7. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, а з питань розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань по цьому Договору. (пункт 10.1. Договору).

Додатком №1 до Договору сторони оформили специфікацію продукції в кількості 20 штук на суму 954 880,00 грн.

Додатком №2 до Договору сторони оформили зразок акту взаєморозрахунків (поставки продукції).

Додатком №3 до Договору сторони оформили зразок акту приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, відповідачем, на підставі видаткової накладної №ВН-0024 від 21.06.2022 року та акту приймання-передачі №161/22 від 21.06.2022 року, було поставлено позивачу обумовлений договором товар, проте, в кількості 6 штук на суму в розмірі 286 464,00 грн.

У зв`язку з простроченням строків поставки погодженої продукції та її кількості, позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№717/2/7600 від 24.08.2022 про сплату штрафних санкцій за договором, в якій просив сплатити штрафні санкції у загальному розмірі 110 384,38 грн, яка залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому він просить стягнути з відповідача суму пені за порушення строків поставки продукції в розмірі 6 015,74 грн, суму пені за непоставку обумовленого Договором об`єму продукції в розмірі 79 064,06 грн та суму штрафу в розмірі 30 078,72 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами пункту 5.1. Договору встановлено, зокрема, що строк поставки продукції, передбачено специфікацією, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №1), до 30.05.2022 року.

Проте, судом встановлено, що відповідач продукцію за Договором поставлено не у визначений строк, а після 30.05.2022 року, а саме - 21.06.2022 року.

При цьому, відповідно до умов Договору (умов Специфікації) відповідачем мало бути поставлено продукцію у кількості 20 штук, однак, відповідно до видаткової накладної №ВН-0024 від 21.06.2022 року та акту приймання-передачі №161/22 від 21.06.2022 року поставлено продукцію у кількості 6 штук.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник, за умовами статті 612 ЦК України, вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 7.3.1. Договору встановлено, що за порушення строку поставки продукції, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% ціни продукції, щодо якої порушені строки поставки за кожний день прострочення. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості Договору.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 9 лютого 2018 року у справі №911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 2 квітня 2019 року у справі № 917/194/18.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення поставки продукції та допустив недопоставку замовленої продукції, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 7.3.1. Договору, позивачем нараховано і заявлено до стягнення суму пені за порушення строків поставки продукції в розмірі 6 015,74 грн, суму пені за непоставку обумовленого Договором об`єму продукції в розмірі 79 064,06 грн та суму штрафу в розмірі 30 078,72 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 85 079,80 грн (6 015,74 грн + 79 064,06 грн) та сума штрафу в розмірі 30 078,72 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 2 684,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛТ-СЕВ Холдинг» (ідентифікаційний код 43192400, адреса: 02222, м. Київ, просп. Маяковського Володимира, буд. 26) на користь Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022, місцезнаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотсьекий, буд. 6) суму пені в розмірі 85 079,80 грн (вісімдесят п`ять тисяч сімдесят дев`ять гривень 80 копійок), суму штрафу в розмірі 30 078,72 грн (тридцять тисяч сімдесят вісім гривень 72 копійки) та суму судового збору в розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривни 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ