Рішення

від 23.05.2023 по справі 826/16328/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.05.2023Справа № 826/16328/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., за участю секретаря судового засідання П`янковської Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анисс»

до Київської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:

1) Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»,

2) Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва

про визнання протиправним та скасування рішення

за участі представників:

позивача - Дубовський П.В.,

відповідача - Пилипчук І.І.,

третьої особи-1 - не з`явився,

третьої особи-2 - не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Анисс» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, у якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.03.2018 № 377/4441 «Про надання статусу парку земельній ділянці орієнтовною площею 189476,36 кв.м, розташованій навколо озера Сонячне на вулиці Ревуцького в Дарницькому районі міста Києва».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваним рішенням порушено право позивача на отримання у користування земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна, яке є власністю позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2019 у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про часткове задоволення позову, яким визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 22.03.2018 № 377/4441 «Про надання статусу парку земельній ділянці орієнтовною площею 189 476,36 кв. м, розташованій навколо озера Сонячне на вулиці Ревуцького в Дарницькому районі міста Києва» в частині надання статусу парку земельній ділянці орієнтовною площею 0,29 га за адресою місто Київ, район Дарницький, вулиця Ревуцького 2г, на якій розміщена нежитлова будівля (літ. А) - заклад громадського харчування, загальною площею 973 кв.м, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Анисс». У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 01.09.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020 - скасовано. Провадження у справі № 826/16328/18 - закрито. Роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду та що він вправі протягом десяти днів з дня отримання ним копії відповідної постанови звернутися до касаційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Верховного Суду від 13.08.2021 справу № 826/16328/18 передано до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2022, в позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 11.01.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анисс» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 у справі № 826/16328/18 в частині відмови у позові про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення Київської міської ради від 22.03.2018 № 377/4441 «Про надання статусу парку земельній ділянці орієнтовною площею 189476,36 кв.м, розташованій навколо озера Сонячне на вулиці Ревуцького в Дарницькому районі міста Києва» скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 залишено без змін.

24.01.2023 матеріали справи № 826/16328/18 надійшли до Господарського суду міста Києва та за наслідками автоматизованого розподілу, матеріали справи передано на розгляд судді Комаровій О.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 прийнято справу №826/16328/18 до свого провадження, призначено підготовче засідання на 14.03.2023 та встановлено учасникам справи строк для надання письмових пояснень із посиланням на відповідні докази з урахуванням мотивів, викладених у постанові Верховного Суду від 11.01.2023.

24.02.2023 від позивача надійшли письмові пояснення, у яких він вказує на те, що на план-схемі земельної ділянки, якій надано статус парку (додаток до оскаржуваного рішення) не відображено межі земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно позивача і право на яку він просить оформити. Відтак, чинність пункту другого оскаржуваного рішення і надання визначеної цим рішенням земельної ділянки третій особі, свідчитиме про порушення принципу цілісності земельної ділянки та нерухомості, що на ній розташована.

28.02.2023 від відповідача надійшли письмові пояснення, у яких відповідач вказує, що на виконання спірного рішення, третя особа-2 звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, за наслідком розгляду якого Київською міською радою ухвалено рішення № 623/664 від 22.04.2021 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки площею 3,37 га й, відповідно до план-схеми до вказаного рішення, інтереси позивача були враховані, що свідчить про відсутність порушеного права позивача.

У підготовчому засіданні 14.03.2023 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 18.04.2023.

У підготовчому засіданні 18.04.2023 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті 23.05.2023.

У судове засідання 23.05.2023 з`явились представники позивача та відповідача, представники третіх осіб не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У судовому засіданні 23.05.2023 суд заслухав пояснення присутніх представників учасників справи у вступному слові, дослідив наявні в матеріалах справи докази, заслухав промови учасників справи у судових дебатах та, після виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Анисс» є власником нежитлової будівлі (літ.А) закладу громадського харчування загальною площею 973 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 2-Г, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно за індексним номером 22115765 від 26.05.2014.

Запис про право власності позивача на вказане нерухоме майно внесено також і до Державного реєстру речових прав на нерухоме.

Листом від 17.01.2017 № 596/10/26-51-12-03-19 Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві надано інформацію про те, що ТОВ «Анисс» зареєстровано платником земельного податку з 12.04.2013 за земельну ділянку, яка розташована по вул. Ревуцького, 2Г у Дарницькому районі міста Києва.

24.10.2016 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки, розташованої по вулиці Ревуцького, 2Г, орієнтовною площею 0,3 га з цільовим призначенням - експлуатація закладу громадського харчування та благоустрій території.

У зв`язку з відсутністю протягом встановленого строку рішення щодо розгляду вказаного клопотання, повідомленням № 7 від 09.12.2016 ТОВ «Анисс» поінформувало Київську міську раду про те, що ним замовлено розробку документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки по вулиці Ревуцького, 2Г. До повідомлення долучено договір на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

23.01.2017 заступником директора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було погоджено завдання на проектування № ЗВП-3071 відносно проектування землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,29 га в м. Києві по вул. Ревуцького, 2Г. В якості невід`ємної частини даного завдання було складено план-схему з визначенням орієнтованих меж і місця розташування земельної ділянки.

Рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення бажаної позивачем земельної ділянки в матеріалах справи відсутнє.

Водночас рішенням Київської міської ради від 22.03.2018 № 377/4441 «Про надання статусу парку земельній ділянці орієнтовною площею 189476,36 кв.м, розташованій навколо озера Сонячне на вулиці Ревуцького в Дарницькому районі міста Києва» надано статус парку земельній ділянці орієнтовною площею 189476,36 кв.м., розташованій навколо озера Сонячне на вулиці Ревуцького в Дарницькому районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:63:292:001), межі якої зазначені в додатку до цього рішення (пункт 1).

Підпунктами 2.1, 2.2 пункту 2 вказаного рішення доручено Комунальному підприємству по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва вжити організаційно-правові заходи щодо оформлення права постійного користування та його державної реєстрації на земельну ділянку, вказану у пункті 1 даного рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2022, в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Анисс» до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 22.03.2018 № 377/4441 «Про надання статусу парку земельній ділянці орієнтовною площею 189476,36 кв.м, розташованій навколо озера Сонячне на вулиці Ревуцького в Дарницькому районі міста Києва» було відмовлено.

Судові рішення були мотивовані тим, що позивачем не дотримано процедури визначеної земельним законодавством щодо виготовлення та погодження проекту землеустрою, не надано доказів оформлення належним чином право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належне позивачу нерухоме майно, а також обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неефективним, оскільки він не призведе до оформлення права користування земельною ділянкою на якій розміщено нерухоме майно та спірне рішення не перешкоджає позивачу користуватись нерухомим майном.

Постановою Верховного Суду від 11.01.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анисс» задоволено частково, внаслідок чого постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 у справі № 826/16328/18 в частині відмови у позові про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення Київської міської ради від 22.03.2018 № 377/4441 «Про надання статусу парку земельній ділянці орієнтовною площею 189476,36 кв.м, розташованій навколо озера Сонячне на вулиці Ревуцького в Дарницькому районі міста Києва» скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 залишено без змін.

Скеровуючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зауважив, що суди обмежились лише формальним посиланням на те, що оскаржуване рішення не перешкоджає позивачу користуватись нерухомим майном, на порушення вимог статей 86, 104 Господарського процесуального кодексу України суди не надали оцінки усім наявним у справі доказам, зокрема копії завдання на проектування № ЗВП-3071 та план-схемі з визначенням орієнтовних меж і місця розташування земельної ділянки, яка є додатком до завдання на проектування № ЗВП-3071, у зв`язку з чим висновки судів про наявність правових підстав для відмови у позові в частині визнання протиправним та скасування пункту 2 спірного рішення є передчасними.

Під час нового розгляду справи, суд встановив, що 22.04.2021 Київською міською радою було ухвалено рішення № 623/664 «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки Київському комунальном об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» на вул. Ревуцького (навколо озера Сонячне) у Дарницькому районі м. Києва для утримання та благоустрою зелених насаджень та обслуговування парку», відповідно до пункту 1 якого третій особі-1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки орієнтовною площею 3,37 га для утримання та благоустрою зелених насаджень та обслуговування парку згідно з план-схемою, яку додано до вказаного рішення.

Як вбачається з листа Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» № 077/226-1650 від 05.09.2022, надано у відповідь на адвокатський запит, поданий в інтересах позивача, зазначена в рішенні Київської міської ради № 623/664 від 22.04.2021 земельна ділянка сформована та внесена в базу Державного земельного кадастру з кадастровим номером 8000000000:63:292:0229, площею 5,4773 га та цільовим призначенням - землі загального користування, для експлуатації та обслуговування скверу навколо озера Сонячне. Земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:63:292:0229 сформовано Комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин», що діє на виконання рішення Київської міської ради від 04.12.2018 № 229/6280 «Про затвердження Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2019-2021 роки» та ним же розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель кадастрового кварталу 63:292, в межі якого входить зазначена земельна ділянка.

Аналогічні відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:292:0229 містяться і в наданому позивачем витязі з Державного земельного кадастру станом на 09.09.2022.

Відтак, за доводами позивача, з урахуванням письмових пояснень, наданих при новому розгляді справи, оформлення Київським комунальним об`єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» права постійного користування на земельну ділянку на вул. Ревуцького (навколо озера Сонячне) у Дарницькому районі м. Києва та його реєстрація в Державному реєстрі речових право на нерухоме майно, перешкоджатиме позивачу у можливості оформити належне йому в силу закону право користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно, адже земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:63:292:0229 включає в себе земельну ділянку, на якій розташоване це майно.

Узагальнені доводи відповідача, який заперечує проти задоволення позовних вимог, полягають у тому, що при реалізації пункту другого спірного рішення враховано інтереси позивача, що вбачається з доданої до рішення Київської міської ради № 623/664 від 22.04.2021 план-схеми, відповідно до якої третій особі-1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки на вул. Ревуцького (навколо озера Сонячне) у Дарницькому районі м. Києва за виключенням, зокрема, бажаної позивачем земельної ділянки, визначеної в завданні на проектування №ЗВП-3071 та план-схемі, яка є додатком до завдання на проектування №ЗВП-3071. У зв`язку з цим відповідач доводить відсутність порушеного права позивача, яке потребувало б захисту.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги в частині, у якій справу передано на новий розгляд, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Порушення права/інтересу пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити/реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Прийняття судом рішення покликане усунути цю невизначеність, відновити порушене право, створити можливість для реалізації інтересу. Тому застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права (інтересу) позивача.

З наведеного вбачається, що однією з основних передумов для задоволення позову є наявність саме реального порушення відповідачем охоронюваного законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частинами 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України).

Отже, у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.

Тому підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі (подібний правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною п`ятою статті 16 зазначеного Закону визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За змістом статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міських рад віднесено, зокрема, вирішення відповідно до закону питань щодо регулювання земельних відносин.

Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад та організація землеустрою.

Суд встановив, що позивач з 2014 року є власником нежитлової будівлі (літ.А) - закладу громадського харчування загальною площею 973 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 2-Г.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 41 Конституції України встановлено непорушність права власності, що послідовно відображено в статті 321 Цивільного кодексу України, згідно якої, право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

У даній справі позивач, як власник нерухомого майна, доводить, що він, за законодавчо врегульованим принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівлі, автоматично набуває право користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно.

Тобто, позов спрямований на захист порушеного, на думку позивача, його права як власника нерухомого майна і користувача земельної ділянки, на якій таке нерухоме майно розташоване у спосіб визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішення про державну реєстрацію за ТОВ «Анисс» права власності на зазначене майно було прийнято з відкриттям розділу, тобто право власності на майно заявлено вперше.

Положенням частини другої статті 120 Земельного кодексу України, у редакції на час реєстрації за позивачем права власності, визначено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Обставини справи свідчать про те, що на момент набуття позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна, земельна ділянка під нерухомим майном не була сформована як окремий об`єкт цивільних прав.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що належне позивачеві нерухоме майно розміщено на земельній ділянці, яка перебувала у користуванні попереднього землекористувача.

А враховуючи, що право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 2-Г, заявлено вперше, відсутні підстави вважати, що до позивача перейшло право користування землею під цим майном, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Разом з тим при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована (пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18).

У пункті 49 цієї ж постанови зазначено, що ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Відтак, незважаючи на те, що земельна ділянка, під належним позивачеві нерухомим майном не була сформована як окремий об`єкт цивільних прав (їй не було присвоєно кадастровий номер тощо) і позивач не оформив речове право на цю земельну ділянку, позивач як особа, яка законно набула у власність об`єкт нерухомого майно, безумовно, має майновий інтерес в оформленні права на земельну ділянку під цим майном, виходячи з необхідності дотримання принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

Варто зауважити, що при набутті у власність нерухомого майна, набуття права користування земельною ділянкою вимагає окремого договірно-правового регулювання шляхом укладення відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і набувачем будівлі чи споруди, які би включали як підставу володіння земельною ділянкою, так і площу такої земельної ділянки.

Порядок надання земельних ділянок державної та комунальної власності в користування регулюється статтями 123, 124 Земельного кодексу України та передбачає таку етапність (послідовність):

- особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки, звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; у клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення, додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки;

- відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає у місячний строк клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні;

- за замовленням заінтересованої особи спеціалізованою організацією розробляється проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який погоджується в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України;

- орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки в користування, яким затверджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- передача в оренду земельної ділянки здійснюється на підставі такого рішення шляхом укладення договору оренди.

Отже, земельне законодавство вимагає оформлення права користування земельною ділянкою комунальної власності за певною процедурою, початковим етапом якої є звернення особи, зацікавленої в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо її відведення.

Тобто ініціатива в отриманні земель державної або комунальної власності у власність або користування належить саме заінтересованій особі, а не органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Натомість у підпунктах 2.1, 2.2 пункту 2 рішення Київської міської ради від 22.03.2018 № 377/4441, відповідач доручив Комунальному підприємству по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва вжити організаційно-правові заходи щодо оформлення права постійного користування та його державної реєстрації на земельну ділянку, орієнтовною площею 189476,36 кв.м., розташовану навколо озера Сонячне на вулиці Ревуцького в Дарницькому районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:63:292:001), що свідчить про невідповідність оспорюваного пункту визначеній законом компетенції органу місцевого самоврядування як землевласника, наслідком чого є втручання у легітимний інтерес позивача, який у встановлений законом спосіб намагається отримати у користування частину з цих земель.

З урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду, підлягає з`ясуванню чи має місце накладення земельної ділянки, яка є предметом спірного рішення, на бажану позивачем земельну ділянку, необхідну для експлуатації розташованої на ній нерухомості.

Суд встановив, що позивач, намагаючись оформити право користування земельною ділянкою по вулиці Ревуцького, 2Г у м. Києві, на якій розташоване його нерухоме майно, 24.10.2016 звернувся до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

У зв`язку з відсутністю протягом встановленого строку рішення щодо розгляду вказаного клопотання, повідомленням № 7 від 09.12.2016 ТОВ «Анисс» поінформувало Київську міську раду про те, що ним замовлено розробку документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки по вулиці Ревуцького, 2Г. До повідомлення долучено договір на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

23.01.2017 заступником директора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було погоджено завдання на проектування № ЗВП-3071 відносно проектування землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,29 га в м. Києві по вул. Ревуцького, 2Г. В якості невід`ємної частини даного завдання було складено план-схему з визначенням орієнтованих меж і місця розташування земельної ділянки.

Рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення бажаної позивачем земельної ділянки, як і укладений на підставі цього рішення договір оренди землі, в матеріалах справи відсутні.

Поряд із цим 22.03.2018 Київською міською радою ухвалено спірне рішення, яким надано статус парку земельній ділянці орієнтовною площею 189476,36 кв.м., розташованій навколо озера Сонячне на вулиці Ревуцького в Дарницькому районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:63:292:001) та доручено третій особі-2 вжити організаційно-правові заходи щодо оформлення права постійного користування та його державної реєстрації на вказану земельну ділянку.

Відповідно до план-схеми земельної ділянки, якій надається статус парку, що є додатком до спірного рішення, земельна ділянка орієнтовною площею 189476,36 кв.м., розташована навколо озера Сонячне на вулиці Ревуцького в Дарницькому районі міста Києва, включає в себе землі водного фонду, зайняті озером Сонячне, прибережні захисні смуги навколо озера Сонячне, а також землі загального користування навколо озера Сонячне уздовж вулиць Ревуцького, Здолбунівської та Драгоманова.

Наведене також підтверджується і наявним в матеріалах справи витягом з бази міського земельного кадастру.

Дослідивши наведені докази, суд встановив, земельна ділянка, щодо якої відповідач надав доручення третій особі-2 вжити організаційно-правові заходи щодо оформлення права постійного користування та його державної реєстрації включає в себе бажану позивачем земельну ділянку, необхідну для експлуатації розташованої на ній нерухомості.

Обставини справи свідчать про те, що рішення Київської міської ради від 22.03.2018 № 377/4441 в частині пункту другого не реалізовано та не вичерпало свою дію, а речове право на земельну ділянку третьої особи-2 не оформлено відповідно до вимог статей 123, 125, 126 Земельного кодексу України, тому надання власником землі доручення підпорядкованому комунальному підприємству щодо вжиття організаційно-правових заходів щодо оформлення права постійного користування земельною ділянкою, яка накладається на земельну ділянку власника нерухомості, безумовно призводить до порушення майнового інтересу останнього.

Наведене узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 914/2057/18.

Також суд встановив, що 22.04.2021 Київською міською радою було ухвалено рішення № 623/664 «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки Київському комунальном об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» на вул. Ревуцького (навколо озера Сонячне) у Дарницькому районі м. Києва для утримання та благоустрою зелених насаджень та обслуговування парку», відповідно до пункту 1 якого третій особі-1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки орієнтовною площею 3,37 га для утримання та благоустрою зелених насаджень та обслуговування парку згідно з план-схемою, яку додано до вказаного рішення.

Відповідно до плану-схеми до цього рішення, земельна ділянка, щодо якої третій особі-1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в постійне користування не включає бажану позивачем земельну ділянку, необхідну для експлуатації розташованої на ній нерухомості.

Отже рішення Київської міської ради від 22.04.2021 № 623/664 не порушує прав позивача, однак це рішення не є спірним.

Так само не порушує прав позивача і обставина формування та внесення в базу Державного земельного кадастру земельної ділянки площею 5,4773 га з кадастровим номером 8000000000:63:292:0229, яка хоча і включає бажану позивачем земельну ділянку, необхідну для експлуатації розташованої на ній нерухомості, проте підставою для її формування була технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, що вбачається з наданого позивачем витягу з Державного земельного кадастру станом на 09.09.2022. На користь цього висновку свідчить також відсутність інформації в Державному земельному кадастрі про зареєстроване право власності та користування зазначеною земельною ділянкою.

Так, рішенням Київської міської ради від 04.12.2018 № 229/6280 «Про затвердження Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2019-2021 роки» було затверджено відповідну програму, яка спрямована, зокрема, на розв`язання проблем, пов`язаних із формуванням земель комунальної власності шляхом інвентаризації земель міста.

Частиною другою статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельних ділянок здійснюється, серед іншого, шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом та шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Таким чином оформлення позивачем права користування земельною ділянкою під належним йому нерухомим майном, має відбуватися за наслідками поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:292:0229, сформованої шляхом інвентаризації земель міста Києва.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що пункт другий спірного рішення не відповідає визначеній законом компетенції органу, який його видав, і водночас порушує охоронювані законом інтереси (суб`єктивні права) позивача, адже та обставина, що площа земельної ділянки, щодо якої третій особі-1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою охоплює не всю площу земель, яким надано статус парку, не позбавляє Київську міську раду права видати аналогічне рішення щодо іншої частини із цих земель на виконання рішення Київської міської ради від 22.03.2018 № 377/4441 за клопотанням третьої особи-1 або іншої зацікавленої особи.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд встановив обґрунтованість позовних вимог в частині, у якій справу передано на новий розгляд, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення Київської міської ради від 22.03.2018 № 377/4441 «Про надання статусу парку земельній ділянці орієнтовною площею 189476,36 кв.м, розташованій навколо озера Сонячне на вулиці Ревуцького в Дарницькому районі міста Києва».

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У абзаці 2 пункту 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що, якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Аналогічного правозастосування дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 30.09.2020 у справі № 641/1355/18 та від 11.11.2020 у справі № 610/1905/18.

Таким чином, судові витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 762,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін порівну в сумі 881,00 грн.

Аналогічним чином підлягають розподілу і понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг до Шостого апеляційного адміністративного суду в розмірі 2 643,00 грн і Північного апеляційного господарського суду в розмірі 2 643,00 грн, а також за подання касаційної скарги до Верховного Суду в розмірі 3 524,00 грн.

Таким чином, витрати позивача по сплаті судового збору за подання апеляційних та касаційної скарги в загальному розмірі 8 810,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 4 405,00 грн. Решта цих витрат залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов в частині визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення Київської міської ради від 22.03.2018 № 377/4441 «Про надання статусу парку земельній ділянці орієнтовною площею 189476,36 кв.м, розташованій навколо озера Сонячне на вулиці Ревуцького в Дарницькому районі міста Києва» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення Київської міської ради від 22.03.2018 № 377/4441 «Про надання статусу парку земельній ділянці орієнтовною площею 189476,36 кв.м, розташованій навколо озера Сонячне на вулиці Ревуцького в Дарницькому районі міста Києва».

Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Анисс» (02091, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 2Г; ідентифікаційний код 33054110) 5 286, 00 грн (п`ять тисяч двісті вісімдесят шість гривень 00 коп) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення в повному обсязі складено 24.05.2023.

Суддя О.С. Комарова