Ухвала

від 22.05.2023 по справі 120/4224/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

22 травня 2023 р.Справа № 120/4224/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаївська біогазова компанія" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасуаання рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юзефо-Миколаївська біогазова компанія" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасуаання рішень, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8452354/41830261 від 20.03.2023 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 7 від 31.01.2023 року ТОВ "Юзефо-Миколаївська біогазова компанія".

Ухвалою суду від 19.04.2023 відкрито провадження у справі розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами. Також встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору та витребувано у відповідача додаткові докази.

Представником Головного управління ДПС у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Також до відзиву долучено клопотання, в якому представник відповідача просить розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження. В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що на сьогоднішній час дана категорія справ має вагомий вплив на встановлення відповідної судової практики щодо застосування Постанови Кабінету Міністрів України №1165 від 11.12.2019 року "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", у зв`язку із чим відповідач просить розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Також посилаючись на п. 2 та п. 4 ч. 4 ст. 257 КАС України представник зазначає, що в даному випадку з урахуванням вказаних норм справа не може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки комісією прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної на загальну суму 15977191,75 грн., що перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, представником Головного управління ДПС у Вінницькій області подано клопотання про розгляд справи за участі сторін, яке за своїми доводами є аналогічним клопотанню про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Також додатково вказано, що, на думку відповідача, всі необхідні фактичні обставини можуть бути досліджені та з"ясовані судом лише під час розгляду справи з викликом сторін.

Вирішуючи заявлені представником відповідача клопотання та визначаючись щодо необхідності розгляду справи за правилами загального позовного провадження, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 12 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 2 ст. 12 КАС України).

Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частин 3-5 ст. 12 КАС України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставіЗакону України"Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначенихчастиною першоюстатті 266-1цього Кодексу.

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням (ч. 4 ст. 260 КАС України).

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо доцільності розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження суд враховує, що дана адміністративна справа не належить до категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. В свою чергу, при відкритті провадження в справі та прийнятті рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд виходив з положень частин 1-3 статті 257 КАС України.

Більше того, суд звертає увагу, що предметом доказування в межах даної справи є правомірність рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8452354/41830261 від 20.03.2023 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 7 від 31.01.2023 року ТОВ "Юзефо-Миколаївська біогазова компанія".

У даному випадку, при вирішенні питання про відкриття спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Доводи, наведені представником відповідача у клопотанні про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, вказаних висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для прийняття рішення про зміну обраної судом форми адміністративного судочинства.

Водночас, питання забезпечення єдності судової практики, як одна з фундаментних засад здійснення судочинства, є повноваженнями процесуального характеру, що досягається однаковим застосуванням закону всіма судами на території держави. Так, забезпечення єдності судової практики це тривалий процес, результативність якого досягається застосуванням певних механізмів у кожному конкретному випадку та не може залежати від зміни обраної судом форми адміністративного судочинства.

Таким чином, доводи представника Головного управління ДПС у Вінницькій області щодо необхідності розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження у зв`язку з необхідністю формування відповідної судової практики щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1165 є безпідставними.

Разом з тим, суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що Комісією регіонального рівня прийнято рішення про відмову в реєстрації спірної податкової накладної на суму 15977191,75 грн., що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і, відповідно, є підставою для розгляду справи в порядку загального позовного провадження згідно з п. 2 та п. 4 ч. 4 ст. 257 КАС України.

Зазначені доводи є необгрунтованими, оскільки в рамках даної справи позивачем не заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням відповідача, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як і не оскаржується рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, відповідно до статті 1 КАС України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Згідно з частиною 1, 3 статті 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, спрощене позовне провадження є однією із форм адміністративного судочинства, встановленою законом. Відтак розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного не порушуватиме права сторін на справедливий судовий розгляд.

Надаючи оцінку необхідності розгляду справи з викликом сторін, суд додатково зазначає таке.

Частиною першою статті 262 КАС України передбачено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частин 5 та 6 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до частини 8 статті 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Таким чином, розгляд судом адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін дає можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права, визначені, зокрема, у статтях 44, 47 КАС України.

При цьому, сторони перебувають в однаковому процесуальному становищі щодо можливості реалізації таких прав.

У цьому контексті, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року № 475/97-ВР свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін для повного і всебічного встановлення обставин справи. В той же час, бажання сторони викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею у письмових заявах по суті справи, не зумовлюють необхідність призначення справи до розгляду з викликом її учасників.

Крім того, суд зауважує, що сторони ще не скористалися в повній мірі своїм правом на подачу письмових заяв по суті справи ( відповідь на відзив, заперечення на відповідь ).

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених клопотань та доводів, наведених представником відповідача на їх обґрунтування, суд доходить висновку про їх необґрунтованість, а тому не вбачає підстав для задоволення клопотань.

Керуючись ст.ст. 12, 262, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотань представника Головного управління ДПС у Вінницькій області про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяЗаброцька Людмила Олександрівна