Рішення

від 23.05.2023 по справі 140/8463/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року ЛуцькСправа № 140/8463/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СТАС-ГРУП» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАС-ГРУП» (далі ТзОВ «СТАС-ГРУП») звернулося з позовом до Волинської митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20 жовтня 2022 року №UA205140/2022/000234/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 жовтня 2022 року Волинською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000077/2 та визначено вартість товарів за резервним методом та видана картка відмова №UA205140/2022/000234/2 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням та карткою відмови, оскільки надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару; в рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не було наведено належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Ухвалою суду від 23 грудня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав. В обґрунтування такої позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:

- відповідно до п. 3.2 зовнішньоекономічного договору від 20 вересня 2022 року №2009-1 передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах, вказаних в інвойсі. В інвойсі №2847/MG2/2022 від 13 жовтня 2022 року зазначені умови EXW Хелм, в проформі-рахунку №4MG0/2022 від 12 жовтня 2022 року зазначені умови СРТ Хелм. В інвойсі №2847/MG2/2022 від 13 жовтня 2022 року відсутні підписи сторін;

- банківські платіжні документи №14 від 23 вересня 2022 року на суму 33 750,00 злотих, №24 від 07 жовтня 2022 року на суму 33750,00 злотих, №32 від 14 жовтня 2022 року на суму 37500,00 злотих та в загальній сумі - 105000 злотих не відповідають сумі згідно інвойсу №2847/MG2/2022 від 13 жовтня 2022 року та сумі згідно рахунків-проформи 150000 польських злотих. В гр.70 вищезазначених платіжних доручень зазначений контракт від 20 вересня 2022 року №2009-1, однак в них не вказано рахунку-проформи, як це передбачено п.5.1 зовнішньоекономічного договору від 20 вересня 2022 року №2009-1, тобто оплату неможливо однозначно ідентифікувати до поданого товару.

Зазначає, що саме під час опрацювання документів, які підтверджують митну вартість і встановлено вищевказані розбіжності, які, із врахуванням спрацювання системи АСАУР, стали визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. Митну вартість спірного товару було визначено за резервним методом на підставі цінової інформації, наявного в митного органу. Вважає, що рішення про коригування митної вартості є такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є обґрунтованими та законними. Вищенаведене також слугувало беззаперечною підставою для написання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач просив задовольнити позов повністю, з підстав викладених у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Суд встановив, що 20 вересня 2022 року між ТзОВ «СТАС-ГРУП» (покупець) та компанією BASS POLSKA SP.Z.O.O. (Польща) (продавець) було укладено контракт №2009-1, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товари промислового призначення, вказані в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту. Поставка товару здійснюється на умовах, вказаних в інвойсі. Умови поставки визначені у відповідності з Міжнародними правилами Інкотермс-2010. Базова валюта контракту злотий (PLN). Загальна сума контракту дорівнює сумі поставленого і оплаченого товару в термін дії контракту. Кількість і сума товару кожної окремої партії вказані в інвойсі. Оплата товару здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок продавця на умовах попередньої оплати на основі проформи-інвойсу, виставленої продавцем.

На виконання умов контракту ТзОВ «СТАС-ГРУП» шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок продавця здійснило попередню оплату за товар на суму 150000,00 злотих, про що свідчить платіжні доручення в іноземній валюті від 23 вересня 2022 року №14, від 07 жовтня 2022 року №24, від 14 жовтня 2022 року №32 та від 18 жовтня 2022 року №13.

19 жовтня 2022 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару «Електрогенераторні установки з поршневим двигуном з іскровим запалюванням, потужністю не більш як 7,5 кВ·А: бензиновий генератор1000Вт артикул ВР-5021, максимальна потужність 1000 Вт/1,25 кВА, номінальна потужність 700 Вт/0,87кВА, напруга 230В, частота 50Гц, вихід постійного струму 12В/5,3А, тип двигуна 1-циліндрований двотактний, паливо не етилований бензин: двотактне масло, час роботи 6,5 год, рівень шуму 67 дБ (А), потужність двигуна 2,5 к.с, співвідношення суміші при обкатці 25:1 (бензин: масло), співвідношення суміші при використанні 40:1 (бензин: масло), використовується в якості джерела електричної енергії при виконанні будівельних, комунально-ремонтних і аварійних рятувальних роботах 400 шт. Торгова марка: BASS POLSKA. Виробник: BASS POLSKA SP, PL, ТзОВ «СТАС-ГРУП» подало МД №UA205140/2022/074237. Фактурна вартість імпортованого товару становить 150 000 злотих (еквівалентно 1129615,00 грн).

До митної декларації додано: рахунок-проформу від 20 вересня 2022 року 2602/МG2/2022; рахунок-проформу від 12 жовтня 2022 року 4МG0/2022; рахунок-фактуру (інвойс) від 13 жовтня 2022 року №2847/МG2/2022; автотранспортну накладну від 18 жовтня 2022 року б/н; декларацію про походження товару від 13 жовтня 2022 року №2847/МG2/2022; некласифікований комерційний документ спец. 1 від 13 жовтня 2022 року; банківський платіжний документ, що стосується товару від 23 вересня 2022 року №14; банківський платіжний документ, що стосується товару від 07 жовтня 2022 року №24; банківський платіжний документ, що стосується товару від 14 жовтня 2022 року №32; банківський платіжний документ, що стосується товару від 18 жовтня 2022 року №13; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких договорів від 20 вересня 2022 року №2009-1; договір про надання послуг митного брокера від 05 вересня 2022 року №05/09; договір (контракт) про перевезення від 18 жовтня 2022 року №18/10; інші некласифіковані документи від 13 жовтня 2022 року; копія митної декларації країни відправлення від 18 жовтня 2022 року №PL22301010Е1247521; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів від 19 жовтня 2022 року №UA205140/2022/074237.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; банківські платіжні документи щодо даної поставки; прайс-лист виробника товарів; транспортні (перевізні) документи, що стосуються перевезення товару (рахунок про надання транспортних послуг), про що повідомлено листом декларанта від 20 жовтня 2022 року №40.

На електронне повідомлення митниці декларант листом від 20 жовтня 2022 року №№ 39,40 інформував відповідача про те, що в контракті від 20 вересня 2022 року №2009-1 в пункті 3.2 вказано «Поставка товару здійснюється на умовах, вказаних в інвойсі». Рахунок-проформа від 20 вересня 2022 року №2602/МG2/2022 та від 12 жовтня 2022 року №4/МАG0/2022 не є остаточними документами, тому умови поставки можуть змінюватись. Остаточні дані вказуються в інвойсі №2847/ МG2/2022. Також зазначено, позивач проінформував митний орган, що ним були подані всі наявні документи для підтвердження ситної вартості.

20 жовтня 2022 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000234/2 та сформувала картку відмови №UA205140/2022/020438 в митному оформленні товару. У цій же картці відмови митний орган роз`яснив можливість митного оформлення товару після проведення декларування товару відповідно до положень статті 257 МК України, здійснивши коригування заявленої митної вартості відповідно до рішення №UA205140/2022/000234/2 від 20 жовтня 2022 року, з урахуванням положень частин четвертої-сьомої статті 55 МК України.

Як зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення, документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а також документи містять розбіжності, зокрема, відповідно до п. 3.2 зовнішньоекономічного договору від 20 вересня 2022 року №2009-1 передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах, вказаних в інвойсі. В інвойсі №2847/MG2/2022 від 13 жовтня 2022 року зазначені умови EXW Хелм, в проформі-рахунку №4MG0/2022 від 12 жовтня 2022 року зазначені умови СРТ Хелм. В інвойсі №2847/MG2/2022 від 13 жовтня 2022 року відсутні підписи сторін; банківські платіжні документи №14 від 23 вересня 2022 року на суму 33 750,00 злотих, №24 від 07 жовтня 2022 року на суму 33750,00 злотих, №32 від 14 жовтня 2022 року на суму 37500,00 злотих та в загальній сумі - 105000 злотих не відповідають сумі згідно інвойсу №2847/MG2/2022 від 13 жовтня 2022 року та сумі згідно рахунків-проформи 150000 польських злотих. В гр.70 вищезазначених платіжних доручень зазначений контракт від 20 вересня 2022 року №2009-1, однак в них не вказано рахунку-проформи, як це передбачено п.5.1 зовнішньоекономічного договору від 20 вересня 2022 року №2009-1, тобто оплату неможливо однозначно ідентифікувати до поданого товару.

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації МД №UA100060/2022/157361 від 10 жовтня 2022 року на рівні 6,21 доларів США/кг.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №UA205140/2022/074588 від 20 жовтня 2022 року шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару електрогенераторних установок - за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: рахунок-проформу від 20 вересня 2022 року 2602/МG2/2022; рахунок-проформу від 12 жовтня 2022 року 4МG0/2022; рахунок-фактуру (інвойс) від 13 жовтня 2022 року №2847/МG2/2022; автотранспортну накладну від 18 жовтня 2022 року б/н; декларацію про походження товару від 13 жовтня 2022 року №2847/МG2/2022; некласифікований комерційний документ спец. 1 від 13 жовтня 2022 року; банківський платіжний документ, що стосується товару від 23 вересня 2022 року №14; банківський платіжний документ, що стосується товару від 07 жовтня 2022 року №24; банківський платіжний документ, що стосується товару від 14 жовтня 2022 року №32; банківський платіжний документ, що стосується товару від 18 жовтня 2022 року №13; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких договорів від 20 вересня 2022 року №2009-1; договір про надання послуг митного брокера від 05 вересня 2022 року №05/09; договір (контракт) про перевезення від 18 жовтня 2022 року №18/10; інші некласифіковані документи від 13 жовтня 2022 року; копія митної декларації країни відправлення від 18 жовтня 2022 року №PL22301010Е1247521; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів від 19 жовтня 2022 року №UA205140/2022/074237.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так контрактом від 20 вересня 2022 року №2009-1 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

Відповідно до рахунків-фактури (інвойсів) від 20 вересня 2022 року №2602/МG2/2022 та від 12 жовтня 2022 року №4МG0/2022 загальна вартість товару становить 150 000 злотих. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість, ціну, яку покупець сплатив авансом 14 вересня 2022 року. Така ж сума зазначена і в платіжних дорученнях в іноземній валюті від 23 вересня 2022 року №14, від 07 жовтня 2022 року №24, від 14 жовтня 2022 року №32 (відповідно до пункту 5.1 оплата товару здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок продавця на умовах попередньої оплати).

Ціна товару в рахунках-фактурах (інвойсах) від 20 вересня 2022 року №2602/МG2/2022 та від 12 жовтня 2022 року №4МG0/2022 відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №UA205140/2022/074237 від 19 жовтня 2022 року (графа 22).

Як вбачається з рахунків-фактур (інвойсів) від 20 вересня 2022 року №2602/МG2/2022 та від 12 жовтня 2022 року №4МG0/2022, товар поставлявся на умовах CРТ Chelm. Ці умови означають, що продавець доставить товар визначеному перевізнику (особі, яка на підставі договору перевезення бере на себе зобов`язання забезпечити самостійно чи організувати перевезення товару будь-яким видом транспорту). Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару).

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (7000,00 грн), що не заперечується відповідачем.

Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією договором-заявкою на міжнародні вантажні перевезення від 18 жовтня 2022 року №18/10, укладеним між ТзОВ «СТАС-ГРУП» та ПП «ВКФ «Богдан», довідкою про транспортні витрати від 18 жовтня 2022 року №13, згідно з якою вартість транспортних послуг територією Польщі до митного поста Ягодин становить 7000,00 грн за маршрутом місто Chelm (Республіка Польща) - митний пост Ягодин. Крім того, у довідці про транспортні витрати від 18 жовтня 2022 року №13 вказано, що страхування товару не проводилося, навантажувально-розвантажувальні роботи додані до вартості товару.

З приводу тверджень відповідача про наявність розбіжностей в умовах поставки, вказаних у рахунку-проформі від 13 жовтня 2022 року №2847/ МG2/2022 (EXW Chelm) та в рахунках-фактурах від 20 вересня 2022 року №2602/МG2/2022 та від 12 жовтня 2022 року №4МG0/2022 (CPT-Chelm), то суд зазначає, що інвойс - це товаросупровідний документ у міжнародній комерційній практиці, що надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і відомості про постачальника та одержувача.

У той же час рахунок-проформа - це рахунок, виставлений покупцю «формально», як документальне оформлення усних домовленостей, або оголошення ціни, обсягів поставки товару чи послуг. Його складання не створює жодних зобов`язань щодо оплати чи отримання товару. Його створення є обов`язковим до виконання, але ціна, обсяги та умови поставки можуть відрізнятись від початкових та можуть коригуватися до остаточного варіанта.

Таким чином, відмінність основного інвойсу від рахунку-проформи у тому, що дані, зазначені в проформі-інвойсі, є попередніми і можуть змінитися в процесі узгодження остаточного замовлення, тобто рахунок-проформа не є остаточним документом, на підставі якого здійснюється поставка імпортованого товару.

Поряд з тим пунктом 3.2 контракту від 20 вересня 2022 року №2009-1 визначено, що поставка товару здійснюється на умовах, вказаних в інвойсі.

Щодо виявлених митним органом розбіжностей у документах, які подані для підтвердження митної вартості товару саме: в графі 70 платіжних дорученнях зазначений контракт від 20 вересня 2022 №2009-1, однак не вказано рахунків-проформ, як це передбачено в пункті 5.1 зовнішньоекономічного договору від 20 вересня 2022 №2009-1, тобто оплату неможливо однозначно ідентифікувати до поданого товару, суд зазначає наступне.

Умовами контракту від 20 вересня 2022 №2009-1 встановлено, що товари поставляються протягом 60 днів після отримання Продавцем 100% попередньої оплати.

В рахунку-проформі № визначено кількість та вартість товару загальну і за одиницю, платіжні документи відповідають сумі зазначеній в рахунках-проформах, підтверджує оплату за увесь товар, в тому числі за партію товару, яка розмитнюється, в призначені платежу зазначено номер та дату контракту (від 20 вересня 2022 року №2009-1) по якому здійснювалась оплата, відтак жодні розбіжності в цій частині відсутні.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень, рішення якого у даній справі оскаржується, не надав суду жодних належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин.

Таким чином, аналізуючи надані митному органу документи, суд дійшов висновку, що окрім транспортних витрат від місця передачі товару перевізнику до кордону України, жодних інших витрат (витрат на страхування, навантаження, розвантаження товару) позивачем понесено не було, про що відповідачу у випадку детального вивчення наданих декларантом документів, мало бути відомо на момент прийняття рішення про коригування митної вартості і твердження відповідача про наявність розбіжностей у документах щодо умов поставки товару спростовуються.

Отже, вказані митним органом розбіжності у поданих до митного оформлення документах та недоліки в їх оформленні були пояснені декларантом після отримання запиту митного органу, проте залишились поза увагою останнього.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів без зазначення, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд наголошує, що вимога про надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями; договору із третіми особами, пов`язаними з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписки з бухгалтерської документації; каталогу, специфікації, прейскурантів (прайс-листа) виробника товару; страхових документів; декларації країни відправлення відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього) та рахунок-фактура (інвойс).

Митна декларація країни відправлення, про надання якої вказав відповідач, може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Також суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати договір з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.

Ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Немотивованою є вимога відповідача про надання позивачем прайс-листів, каталогів, специфікацій виробника товару, оскільки ненадання даних документів не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Більше того, суд звертає увагу, що в поданих до митного оформлення документах ціна товару визначена за одиницю, тоді як митний орган в спірному рішенні посилався на митну декларація, де визначено митну вартість товару не за одиницю товару, а за кілограм.

Крім того, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а вже наявною у митного органу ціновою інформацією. Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу для визначення митної вартості товару.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 20 жовтня 2022 року №UA205140/2022/000234/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому це рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Таким чином, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 481,00 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення від 19 грудня 2022 року №254.

Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України», заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати у розмірі 7 000,00 грн.

Як вбачається із договору про надання правничої допомоги від 12 грудня 2022 року №12/12/22-1, акту приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги від 19 грудня 2022 року, рахунку-фактури від 12 грудня 2022 року №12/12/22-1, платіжної інструкції від 19 грудня 2022 року №255 позивач сплатив адвокатському об`єднанні «Преміум Сервіс» кошти в загальній сумі 7 000,00 грн на оплату правової допомоги, яка відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг складається з: надання правових консультацій та роз`яснень з питань рішення про коригування митної вартості від 20 жовтня 2022 року №UA205140/2022/000234/2 0,5 год. 500,00 грн (1 год/2 000,00 грн), складання позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 20 жовтня 2022 року №UA205140/2022/000234/2 5,5 год 6 500,00 грн.

Представник відповідача не погодився із заявленою до стягнення сумою витрат на правничу допомогу, вважає, що вартість послуг на правничу допомогу є неспівмірною, а сума витрат є необґрунтованою.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

При визначенні суми відшкодування суд, з урахуванням вимог заперечення на клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що складання та формування позовної заяви надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваного рішення та складання та формування позовної заяви є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Верховний Суд в постановах від 22 грудня 2020 року по справі №520/8489/19, від 07 травня 2020 року по справі №320/3271/19, від 10 березня 2020 року по справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Враховуючи незначну складність справи та беручи до уваги час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, а також заперечення відповідача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі до 3 000,00 грн, відтак решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в загальному розмірі 5 481,00 грн, з них: судовий збір в сумі 2 481,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20 жовтня 2022 року №UA205140/2022/000234/2.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СТАС-ГРУП» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у розмірі 5 481 (п`ять тисяч чотириста вісімдесят одну) гривню 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАС-ГРУП» (61128, місто Харків, проспект Ландау Льва, будинок 149, офіс 311, ідентифікаційний код юридичної особи 44589223).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385).

Суддя Ф.А. Волдінер