Рішення

від 27.12.2022 по справі 354/623/15-ц

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/623/15-ц

Провадження по справі № 2/354/24/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2022 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:

Головуючої судді: Остап`юк М.В.

при секретарі судового засідання: Дрозди Я.І., Андрійків А.Я., Подюк А.В.

з участю сторін:

представника відповідача 1: Москаля Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП «Ворохтянське лісове господарство» про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Зміст позовних вимог

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до Суду в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України із позовною заявою до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП «Ворохтянське лісове господарство» про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0, 1928 га з кадастровим номером 2611092001220020045, розташовану у селі Поляниця Івано-Франківської області та витребування вказаної земельної ділянки у власність держави.

Позов обгрунтовано тим, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 27 від 10.07.2003, на підставі якого видано первісному власнику ОСОБА_4 оспорюваний Державний акт серії ІФ № 014216 на право власності на спірну земельну ділянку, є підроблене, не приймалося у встановленому законом порядку, а самостійно було складено сільським головою. Вказаний факт встановлений за результатами розгляду кримінальної справи № 1-6/2011, порушеної відносно посадових осіб Поляницької сільської ради за ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28 ст. 364, ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Передана ОСОБА_4 спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ІФ № 002701 від 10.11.2001 та знаходиться у кварталі 8 виділ НОМЕР_3,НОМЕР_4 Поляницького лісництва.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 (справа № 1-6/11, провадження 1/341/6/15) встановлено, що Поляницький сільський голова ОСОБА_6 та інженер-землевпорядник ОСОБА_5 , зловживаючи владою та службовим становищем, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міської ради, всупереч вимог законодавства, за погодженням з начальником Яремчанського міського управління земельних ресурсів, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи - рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14.02.2002, № 32 від 12.09.2002, № 36 від 10.10.2002, № 40 від 15.11.2002, № 6 від 13.02.2003, № 27 від 10.07.2003 «Про вилучення земельних ділянок» у Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу загальною площею 40, 69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови».

В подальшому були підроблені рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки з додатками, в тому числі рішення № 27 від 10.07.2003 в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок лісового фонду 105 фізичним особам, прізвища яких зазначені у постанові Галицького районного суду.

Упродовж 2002-2003 років сільський голова ОСОБА_6 , інженер-землевпорядник ОСОБА_5 , начальник Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_7 незаконно надали у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків землі державного лісового фонду 105 фізичним особам, в тому числі ОСОБА_4 , які перебували у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, рішення про вилучення яких Поляницькою сільською радою та виконавчим комітетом Поляницької сільської ради не приймались.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 (справа № 1-6/11, провадження 1/341/6/15) посадових осіб Поляницької сільської ради звільнено від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження закрито. А цивільний позов Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» про стягнення завданих збитків державі - залишено без розгляду із роз`ясненням про право на його пред`явлення в порядку цивільного судочинства.

Однак, станом на час подання позову, 04.09.2015, ні ДП «Ворохтянське лісове господарство», ні Державне агентство лісових ресурсів України не звернулося до Суду із відповідними позовами.

Пред`явлення позову обумовлене необхідністю захисту інтересів держави та невжиттям суб`єктом владних повноважень необхідних заходів.

Тому, прокурор, керуючись вимогами ЦПК України та Закону України «Про прокуратуру», звертається до суду із вказаним позовом з метою захисту інтересів держави.

У 2015 році ОСОБА_4 помер. Його спадкоємцями є дружина та двоє синів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

З огляду на те, що фіктивність рішення, на підставі якого видано ОСОБА_4 . Державний акт про право власності встановлена судовим рішенням, а саме постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 за результатами розгляду кримінальної справи № 1-6/11, воно не підлягає визнанню недійсним у судовому порядку. А тому, Прокурор просить визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 014216 від 20.08.2003, виданий ОСОБА_4 та витребувати у його спадкоємців - відповідачів у справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 спірну земельну ділянку у власність держави.

1.2. Процесуальний рух справи в Суді

04.09.2015 Прокурор звернувся до Суду в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» із позовною заявою до Поляницької сільської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та зобов`язання ОСОБА_4 повернути земельну ділянку.

Ухвалою Суду від 09.11.2015 позовну заяву Прокурора залишено без руху, як таку, що подана без додержання вимог статті 119 ЦПК України, оскільки позивачем не зазначено відповідача, який є правонаступником померлого ОСОБА_4 , та надано строк для усунення недоліків, а саме зазначення імені відповідача, його місця проживання або місцезнаходження, поштового індексу (т.1 а.с.34).

25.11.2015 року через канцелярію Суду Перший заступник прокурора Івано-Франківської області подав клопотання, в якому просив замінити первісного відповідача ОСОБА_4 у зв`язку із його смертю на його спадкоємців: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області у складі судді Гребик Л.В. від 21.12.2015 відкрито провадження у справі (т.1 а.с.52)

Справа перебувала у провадженні суду у складі судді Гребик Л.В. до 23.09.2016 року.

У зв`язку із закінченням повноважень судді Гребик Л.В. та повноважень всіх штатних суддів Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, процесуальних рух у справі не здійснювався до 08.09.2017 року.

08.09.2017 року відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи. Справа передана для розгляду судді Іванову А.П.

У зв`язку із закінченням станом на 07.08.2018 терміну відрядження судді Іванова А.П. до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, процесуальних рух у справі не здійснювався до 02.04.2019 року.

02.04.2019 року відбувся повторний авторозподіл судової справи. Справа передана для розгляду судді Польській М.В.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 19.06.2019 суддею Польською М.В. справа прийнята до провадження (т.1 а.с.158).

31.07.2020 відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв`язку із закінченням станом на 27.03.2020 терміну відрядження судді Польської М.В. до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області для здійснення правосуддя. Справа передана на розгляд судді М.В. Остап`юк.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27.08.2020 року справа прийняття суддею Остап`юк М.В. до провадження (т.1 а.с.181).

21.05.2021 Прокурор, у порядку статті 49 ЦПК України, подав заяву про зміну позовних вимог. Просив поновити строки позовної давності; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №014216 від 20.08.2003 площею 0, 1928 га, витребувати уОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0, 1928 га, яка розташована в с. Поляниця з чужого незаконного володіння у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» (т.2 а.с.61-63).

06.08.2021 ухвалою Суду залучено до участі у справі правонаступника відповідача Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області - Поляницьку сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області (т.2 а.с.83).

Ухвалою Суду від 26.10.2021 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (т.2 а.с.107).

Ухвалою Суду від 26.10.2021 визнано явку позивачів Державного агентства лісових ресурсів та Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» - обов`язковою у всіх судових засіданнях (т.2 а.с. 107).

Ухвалою Суду від 31.01.2022 до позивачів Державного агентства лісових ресурсів та Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» застосовано заходи процесуального примусу в виді штрафу (т.2 а.с.126-128).

Ухвалою Суду від 03.08.2022 позовні вимоги Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду, а у частині позовних вимог Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України продовжено розгляд (т.2 а.с.209-212).

Ухвалою Суду від 03.08.2022 залучено у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП «Ворохтянське лісове господарство» (т.2 а.с.213-214).

Ухвалою Суду від 08.11.2022 витребувано з Яремчанської міської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та інформацію про те, чи отримували відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, площею 0, 1928 га з кадастровим номером 2611092001220045, яка належала на праві власності ОСОБА_4 згідно з Державного акту Серії ІФ № 014216 від 20.08.2003 (т.2 а.с.243).

27.12.2022 відбувся розгляд справи по суті.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ЇХ ПРОЦЕСУАЛЬНА ПОВЕДІНКА

2.1. Позиція Прокурора

У судовому засіданні Прокурор зазначив, що протягом 2002-2003 років посадовими особами виконавчого комітету Поляницької сільської ради прийнято фіктивні рішення щодо передачі у приватну власність земельних ділянок 105 громадянам, в тому числі і відповідачу ОСОБА_4 . Відносно посадових осіб порушено кримінальне провадження № 248436.

Рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 27 від 10.07.2003, на підставі якого відповідачу ОСОБА_4 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Поляниця, площею 0,1928 га кадастровий номер 2611092001220020045 є речовим доказом у вказаній вище кримінальній справі.

В ході розгляду кримінальної справи, встановлено, що Поляницький сільський голова ОСОБА_6 та інженер-землевпорядник ОСОБА_5 , зловживаючи владою та службовим становищем, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міської ради, всупереч вимог статтей 20, 118, 123, 149. 151, 156, 207 Земельного кодексу України, пункту 12 Перехідних Положень Земельного кодексу України, статті 42 Лісового кодексу України, генерального плану забудови с. Поляниця, затвердженого рішенням сесії сільської ради від 30.01.2001, Правилам забудови населених пунктів області від 12.11.2002, статтей 3, 19 Закону України «Про планування та забудову територій», за погодженням з начальником Яремчанського міського управління земельних ресурсів, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи - рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14.02.2002, № 32 від 12.09.2002, № 36 від 10.10.2002, № 40 від 15.11.2022, № 6 від 13.02.2003, № 27 від 10.07.2003 «Про вилучення земельних ділянок» у Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу (на даний час ДП «Ворохтянське лісове господарство») загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, які сільський голова ОСОБА_6 підписав та завірив печаткою Поляницької сільської ради.

В подальшому були підроблені рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки з додатками, в тому числі рішення № 27 від 10.07.2003 в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок 105 фізичним особам, серед яких відповідач ОСОБА_4 .

Встановлено, що земельна ділянка, передана ОСОБА_4 перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ІФ № 002701 від 10.11.2001 та знаходиться у кварталі 8 виділ НОМЕР_3,НОМЕР_4 Поляницького лісництва.

Постановою Галицького районного суду від 04.03.2015 вказане вище кримінальне провадження закрито, у зв`язку із звільненням посадових осіб Поляницької сільської ради, а саме голову сільської ради ОСОБА_6 , інженера-землевпорядника ОСОБА_5 , головного бухгалтера ОСОБА_9 та начальника Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, в ході судового розгляду по даній кримінальній справі (справа № 1-6/2011) було встановлено, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради щодо безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0, 1928 га в с. Поляниця не приймалося, а було підроблене.

Прокурор вважає, що оскільки рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 27 від 10.07.2003 є фіктивним, воно не підлягає визнанню недійсним в суді.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Відповідачами по справі є його спадкоємці: дружина ОСОБА_1 та двоє синів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

З огляду на те, що ОСОБА_4 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі фіктивного рішення, то земельна ділянка підлягає витребуванню у власність держави від кінцевих власників - його правонаступників, а державний акт підлягає визнанню недійсним.

Пояснив, що пред`явлення позову обумовлене необхідністю захисту інтересів держави та невжиттям суб`єктом владних повноважень Державним агентством лісових ресурсів України необхідних заходів. Так, постановою Галицького районного суду від 04.03.2015 було залишено без розгляду позов ДП «Ворохтянське лісове господарство» із роз`ясненням вимог частини четвертої статті 28 КПК України про право на його пред`явлення в порядку цивільного судочинства. Однак, ДП «Ворохтянське лісове господарство» та Державне агентство лісових ресурсів України не звернулося з відповідними позовами до суду. Як наслідок, частина земельних ділянок буда відчужена третім особам.

Прокурор зазначає, що остаточно факти порушення інтересів держави щодо передачі земельних ділянок лісового фонду з порушенням вимог законодавства, в тому числі відповідачу ОСОБА_4 , встановлені у постанові Галицького районного суду Івано-Франківської області 04.03.2015. Підставою звернення до суду із вказаним позовом стала не сама наявність чи незаконність рішення виконкому сільської ради, на підставі якого ОСОБА_4 отримав земельну ділянку, а саме установлений факт підробки такого рішення у постанові суду. Позовні вимоги прокурора вмотивовані не просто неправомірними діями відповідних посадових осіб, а їх кримінально-караними діяннями, передбаченими статтями 364, 366 КК України, і лише встановлення вини обвинувачених в судовому рішенні є підставою для звернення прокурора із вказаним позовом. А тому, строк позовної давності в рамках даного провадження слід рахувати з 04.03.2015, з дати ухвалення постанови Галицького районного суду, яка є кінцевим рішення в рамках порушеного кримінального провадження, що набрала законної сили. Відтак, при поданні вказаного позову до Суду 04.09.2015 прокурором не було пропущено строк позовної давності.

Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі: поновити строки позовної давності, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 014216 від 20.08.2003 та витребувати у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0, 1928 га, кадастровий номер 2611092001220020045, яка розташована в с. Поляниця, з чужого незаконного володіння у власність держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України.

2.2. Позиція позивача Державного агентства лісових ресурсів України та процесуальна поведінка

Представник Державного агентства лісових ресурсів України у судові засідання систематично не з`являвся, у зв`язку з чим, судові засідання відкладалися неодноразово.

Ухвалою Суду від 26.10.2021 визнано явку позивача Державного агентства лісових ресурсів - обов`язковою у всіх судових засіданнях (т.2 а.с. 107).

А ухвалою Суду від 31.01.2022 до позивача Державного агентства лісових ресурсів, у зв`язку із не виконанням ухвали суду про обов`язковість явки та відсутністю будь-якої письмової позиції, застосовано захід процесуального примусу у виді штрафу (т.2 а.с.127-128).

Лише після цього, 01.03.2022 представник Державного агентства лісових ресурсів України подав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника Агенства та про повне підтримання позовних вимог прокурора (т.2 а.с. 154-156).

2.3. Позиція Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» та процесуальна поведінка

Представник ДП «Ворохтянське лісове господарство» жодного разу не з`явився у судові засідання, що було теж причиною неодноразових відкладень розгляду справи.

Ухвалою Суду від 26.10.2021 визнано явку позивача Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» - обов`язковою у всіх судових засіданнях (т.2 а.с. 107).

Однак, Ухвала Суду не виконана.

Ухвалою Суду від 31.01.2022 до позивача Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» застосовано захід процесуального примусу у виді штрафу (т.2 а.с.127-128).

Проте, і застосування вказаного заходу не принесло дієвого результату, явка представника ДП «Ворохтянське лісове господарство» не була забезпечена.

До 03.08.2022 ДП «Ворохтянське лісове господарство» мало статус позивача у цій справі.

У зв`язку із залишенням позовних вимог Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» без розгляду, ухвалою Суду від 03.08.2022 ДП «Ворохтянське лісове господарство» залучено у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (т.2, а.с. 210-212).

Однак, і в якості третьої особи ДП «Ворохтянське лісове господарство» не з`явилося.

ДП «Ворохтянське лісове господарство» повідомлялося судовими повістками, шляхом одночасного надіслання на поштову адресу, шляхом розміщення на сайті Судової влади та шляхом відправлення на електронну адресу Підприємства.

Проте, всі судові повістки та листи-повідомлення Підприємством були проігноровані.

Будь-які письмові пояснення Третьої особи у матеріалах справи відсутні.

2.4. Позиція відповідача 1 Поляницької сільської ради

У судовому засіданні представник відповідача 1 Поляницької сільської ради заперечив позовні вимоги Прокурора. Вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що Поляницька сільська рада як власник земель в межах населеного пункту вправі розпоряджатися ними. Постанова Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 не може мати преюдиційного значення стосовно всіх обставин в даній справі. Твердження про підробку рішення № 27 від 10.07.2003 було припущено прокурором з посиланням виключно на сам факт існування постанови суду у кримінальній справі. А тому відсутні підстави стверджувати про незаконність набуття права власності на вказану земельну ділянку. Тому відповідач ОСОБА_4 набув спірну земельну ділянку за рахунок земель Поляницької сільської ради на законних підставах.

Також представник Відповідача 1 у судовому засіданні просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог прокурора. Оскільки Прокурор дізнався про існування порушеного права ДП «Ворохтянське лісове господарство» ще у 2004 році, при винесенні ряду постанов про порушення кримінальних справ. Вважає, що строк позовної давності слід рахувати з 23.03.2004 з дати винесення постанови про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину за ст. 364 ч. 2 КК України, прийняття її до свого провадження та об`єднання справ (єдиний порядковий №248436), в якій вказано про незаконне вилучення у Ворохтянського держлісгоспу 40, 69 га земель.

Просив з цих підстав відмовити у задоволенні позову.

2.5. Позиція та процесуальна поведінка відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судові засідання, жодного разу не з`явилися.

У зв`язку з чим, судові засідання неодноразово відкладалися.

Слід зазначити, що судові засіданні у справі, з моменту прийняття справи суддею Остап`юк М.В. до свого провадження, призначалися тринадцять разів.

Про дату та час кожного судового засідання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повідомлялись завчасно, за адресами, інформація про які наявна у матеріалах справи, а саме за адресою місця проживання, згідно з відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Івано-Франківській області (т.1 а.с. 178, 179, 180).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачі неодноразово були повідомлені особисто, що підтверджується роздруківками трекінгу відстеження сайту «Укрпошта» (т.2 а.с.34, 101, 120, 200, 223; а.с.33, 98, 121, 201, 224; а.с.103, 119, 202, 225).

Також ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 кожен раз повідомлялися про дату та час судових засідань на сайті Судової влади України.

Суд звертає також увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони вживають заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У той же час у матеріалах справи відсутні відомості про те, що Відповідачі у період з 27.08.2020, тобто з дати постановлення ухвали суду про прийняття справи до провадження суддею Остап`юк М.В., і до 27.12.2022 (дата постановлення кінцевого рішення) цікавилися станом розгляду справи.

У вказаний період відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не подали жодних пояснень чи заперечень щодо позовних вимог прокурора, які були змінені 29.06.2021.

З огляду на це, Суд вважає, що права відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не порушені внаслідок розгляду справи у їх відсутності, оскільки Судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення останніх про дату та час судових засідань у цій справі.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 167, частиною першою статті 170 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За змістом положень частин першої та четвертої статті 56 ЦПК України, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист державних чи суспільних інтересів.

У вересні 2015 року прокурор звернувся в інтересах держави із даною позовною заявою до Поляницької сільської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, що розташована у с. Поляниця, Івано-Франківської області та повернення земельної ділянки у власність держави.

29.06.2021 прокурор змінив позовні вимоги, просив визнати недійсним державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку та витребувати земельну ділянки у власність держави.

Підставами позову, передусім, прокурор зазначив незаконність передачі земель державного лісового фонду, в тому числі спірної земельної ділянки, органом місцевого самоврядування, шляхом зловживання службовими обов`язками посадовими особами Поляницької сільської ради, що встановлено у судовому рішенні, ухваленому за результатами розгляду кримінальної справи, порушеної відносно них.

А також посилався на розташування спірної ділянки на території Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу, тобто віднесення цієї ділянки до земель лісового фонду, що перешкоджало передачі цієї ділянки у власність фізичних осіб для будівництва та обслуговування житлового будинку без дотримання визначеної законодавством процедури.

Пояснив, що пред`явлення позову обумовлене необхідністю захисту інтересів держави та невжиттям суб`єктом владних повноважень Державним агентством лісових ресурсів України необхідних заходів.

Підставність звернення прокурора із вказаним позовом в інтересах держави було предметом судового розгляду 03.08.2022, про що постановлено ухвалу (т.2 а.с.210-212).

Відповідно до частини першої статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Статтею 19 ЗК України визначено категорії земель, зокрема, це землі лісогосподарського призначення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно з частиною третьою статті 1 Земельного кодексу України використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом частин першої та другої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 18 ЗК України категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до частини першої статті 57 ЗК України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам.

Спірні відносини у даній справі виникли у 2002-2003 роках.

Судом встановлено, що у постійному користуванні Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства перебували землі для ведення лісового господарства, площею 4358,5 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002701, виданого на підставі рішення Поляницької сільської ради № 3 від 11.01.2001 (т.1, а.с. 21-22).

Згідно наказу Державного комітету лісового господарства України № 87 від 03.04.2006 Ворохтянський держлісгосп був перейменований в 2006 році на ДП «Ворохтянське лісове господарство».

За змістом Статуту ДП «Ворохтянське лісове господарство» у тій редакції, яка долучена до матеріалів справи та розміщена на сайті Підприємства станом на день постановлення рішення, ДП «Ворохтянське лісове господарство» засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України, який реорганізовано шляхом утворення у 2010 році Державного агентства лісових ресурсів України (Указ Президента України №1085/2010 від 09.12.2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»)

За змістом Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 р. № 521, Державне агентство лісових ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства. До основних завдань Держлісагентства відноситься, зокрема, здійснення державного управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління.

Таким чином, Державне агентство лісових ресурсів України здійснює державне управління територіями в лісах підприємств, що належать до сфери його управління, у тому числі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Судовим розглядом також встановлено, що рішенням виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10.07.2003 № 27, відповідачу ОСОБА_4 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у с. Поляниця, площею 0,1928 га (т.1, а.с. 24, т.3, а.с. 31-39).

20.08.2003 на підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_4 отримав Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 014216 (далі - Державний акт) (т.1 а.с. 25-26).

Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер № 2611092001220020045.

Згідно з листом Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру Державного комітету природних ресурсів України від 01.10.2004 №464 (далі - Лист) земельна ділянки, площею 0, 1928 га, яка надана безоплатно у приватну власність відповідачу ОСОБА_4 , розташована у кв. 8 діл. НОМЕР_3, НОМЕР_4 території земель лісокористування Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу (т.2, а.с. 226-229).

Відповідно до статтей 55, 56 ЗК України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Землі лісового фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Порядок використання земель лісового фонду визначається законом.

Чинне та той час земельне законодавством дозволяло органу місцевого самоврядування вилучати для суспільних та інших потреб земельні ділянки, надані у постійне користування, але при дотриманні чітко визначеної законодавством процедури.

Так, у відповідності до частини першої, другої статті 149 ЗК України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

За змістом положень статті 20 ЗК України у діючій на той час редакції, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавством чітко передбачалося, що при передачі громадянам чи юридичним особам земельної ділянки, в тому числі, лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства мають передувати рішення органу місцевого самоврядування про вилучення цієї земельної ділянки та про зміну її цільового призначення.

У ході судового розгляду з`ясовано, що 23.03.2004 слідчим з ОВС прокуратури Івано-Франківської області Балитою Р.І. порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України. У постанові йдеться, що службові особи Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, всупереч Генерального плану забудови с. Поляниця, в порушення вимог законодавства, протягом 2002-2003 років без розгляду на сесіях Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, незаконно вилучили із власності Ворохтянського держлісгоспу 40, 69 га земель лісового фонду, без згоди державних органів лісового господарства, незаконно змінили їх цільове призначення, перевівши із земельних угідь лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, та безоплатно надали їх у приватну власність 160 громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків. Внаслідок вищевказаних дій незаконно вилучено 40, 69 га земельних угідь лісового фонду, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам (т.1, а.с.121).

Відповідно до Висновку комісійної судово-земельної експертизи від 11.03.2005, проведеної у рамках вказаної кримінальної справи, який долучено як доказ і до матеріалів цієї справи, відповідні рішення виконкому чи сесії сільської ради про вилучення окремих земельних ділянок лісового фонду, які фактично роздані громадянам у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків, у тому числі у кв. 8 діл НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , де розташована земельна ділянка відповідача ОСОБА_4 - відсутні (т.2, а.с. 234).

З матеріалів оглянутої у ході судового розгляду, кримінальної справи № 1-6/11 (провадження 1/341/6/15) у шістнадцятьох томах, вбачається, що за результатами досудового розслідування уповноваженою особою складено обвинувальний висновок по кримінальній справі № 248436 про обвинувачення сільського голови с. Поляниця ОСОБА_6 за ст.ст. 365 ч. 3, 190 ч. 4, 364 ч. 2, 357 ч. 2, 366 ч. 2 КК України, інженера-землевпорядника ОСОБА_5 за ст.ст. 365 ч. 3, 366 ч. 2 КК України, начальника Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_7 за ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України, головного бухгалтера ОСОБА_9 за ст.ст. 190 ч. 4, 364 ч. 2, 366 ч.2 КК України, начальника відділення Державного казначейства в м. Яремча ОСОБА_37 за ст.ст. 190 ч. 4, 364 ч. 2 КК України, який затверджений 18.05.2005 року Прокурором Івано-Франківської області.

Кримінальна справа розглядалася Галицьким районним судом Івано-Франківської області.

Постановою Галицького районного суду від 04.03.2015, яка є кінцевим судовим рішенням, що набрало законної сили, було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, сільського голову с. Поляниця ОСОБА_6 , інженера-землевпорядника ОСОБА_5 , начальника Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_7.

Разом з тим, зі змісту вказаної постанови Галицького районного суду вбачається, що сільський голова ОСОБА_6, інженер-землевпорядник ОСОБА_5 в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міськради, склали завідомо неправдиві офіційні документи: листи виконавчого комітету Поляницької сільської ради про вилучення з державної власності та передачу сільській раді в землі запасу земельних ділянок державного лісового фонду; рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради «Про вилучення земельних ділянок Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ» загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови; додатки до рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради «Про надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків» фізичним особам, прізвища та ініціали яких вказуються у постанові Суду.

Зокрема, в процесі судового розгляду по даній кримінальній справі №1-6/2011, як вбачається з постанови Галицького районного суду, було встановлено, що всупереч вимог Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, генерального плану забудови с. Поляниця, затвердженого рішенням сесії сільської ради від 30.01.2001, «Правилам забудови населених пунктів області» від 12.11.2002, Закону України «Про планування та забудову територій», інженер-землевпорядник ОСОБА_5 та сільський голова ОСОБА_6 , за погодженням з начальником управління земельних ресурсів ОСОБА_7 , склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи - рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14.02.2002, № 32 від 12.09.2002, № 36 від 10.10.2002, № 40 від 15.11.2002, № 6 від 13.02.2003, № 27 від 10.07.2003 «Про вилучення земельних ділянок» Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови та додатки до вказаних рішень.

Також, в процесі судового розгляду по даній кримінальній справі №1-6/2011, як вбачається з постанови Галицького районного суду, було встановлено, що упродовж 2002-2003 років сільський голова ОСОБА_6 , інженер-землевпорядник ОСОБА_5 , начальник Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_7 , крім цього, незаконно надали у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків 5, 452 га земель державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, рішення про вилучення яких не приймались, а саме: ОСОБА_10 - 0, 25 га, ОСОБА_11 - 0,25 га, ОСОБА_12 - 0,10 га, ОСОБА_13 - 0,1804 га, ОСОБА_14 - 0,25 га, ОСОБА_15 - 0,10 га, ОСОБА_16 - 0,25 га, ОСОБА_17 - 0,25 га, ОСОБА_18 - 0,25 га, ОСОБА_19 - 0,10 га, ОСОБА_20 - 0,25 га, ОСОБА_21 - 0,2223 га, ОСОБА_22 - 0,10 га, ОСОБА_23 - 0,10 га, ОСОБА_24 - 0,10 га, ОСОБА_25 - 0,478 га, ОСОБА_26 - 0,25 га, ОСОБА_4 - 0,1928 га, ОСОБА_27 - 0,0704 га, ОСОБА_28 - 0,3157 га, ОСОБА_29 - 0,25 га, ОСОБА_30 - 0,1930 га, ОСОБА_31 - 0,20 га, ОСОБА_32 - 0,15 га, ОСОБА_33 - 0,10 га, ОСОБА_34 - 0,1644 га, ОСОБА_35 - 0,335 га, у результаті чого незаконно вилучено з державної власності 5,452 га земель державного лісового фонду вартістю 497767,60 грн., а також завдано збитки від незаконного вилучення деревних та чагарникових насаджень на суму 133591,49 грн та від несплати втрат лісогосподарського виробництва на суму 281200,00 грн, а всього заподіяно збитків охоронюваним законом державним інтересам на суму 912559,09 грн та спричинено тяжкі наслідки.

Таким чином, у постанові Галицького районного суду за результатами розгляду вказаної кримінальної справи йдеться про три аспекти, які мають доказове значення при встановленні обставин цієї справи. А саме те, що вилучення землі лісового фонду в кварталі 8, виділ НОМЕР_3, НОМЕР_4, де розташована земельна ділянка ОСОБА_4 було незаконним, а ОСОБА_4 відноситься до переліку громадян, яким земельна ділянка надана у приватну власність із земель лісового фонду, що були незаконно вилучені у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ та набув право власності на підставі підроблених додатків до рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 27 від 10.07.2003.

Наведені обставини не заперечені представником відповідача Поляницької сільської ради та Відповідачами.

Стороною відповідача також не надано жодних інших, протилежних доказів, на спростовання факту відсутності відповідних рішень органу місцевого самоврядування про вилучення спірної земельної ділянки у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ згідно з порядком, визначеним законодавством.

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, другою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керуючись зазначеними вище положеннями законодавства, проаналізувавши долучені до справи докази у їх сукупності, логічному взаємозв`язку та в контексті принципу «достатності доказів», а саме: лист Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру Державного комітету природних ресурсів України від 01 жовтня 2004 року №464, відповідно до якого земельна ділянки, площею 0, 1928 га, яка надана безоплатно у приватну власність відповідачу ОСОБА_4 , розташована у кв. 8 діл. НОМЕР_3,НОМЕР_4 території земель лісокористування Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ; висновок комісійної судово-земельної експертизи від 11.03.2005, проведеної у рамках кримінальної справи № 248436 про те, що рішення виконкому чи сесії сільської ради про вилучення земельної ділянки лісового фонду у кв. 8 діл. НОМЕР_3,НОМЕР_4 - відсутні; рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 27 від 10.07.2003 та додаток 3 до вказаного рішення, на підставі якого ОСОБА_4 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку, площею 0, 1928 га; постанову Галицького районного суду від 04.03.2015, ухвалену за результатами розгляду вказаної кримінальної справи, де зазначається про те, що, посадовими особами Поляницькою сільською радою незаконно надано, у тому числі, ОСОБА_4 у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків земельну ділянку державного лісового фонду, площею 0, 1928 га, яка перебувала у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського лісового господарства, рішення про вилучення яких Поляницькою сільською радою та виконавчим комітетом Поляницької сільської ради не приймались, постанову Галицького районного суду від 04.03.2015, ухвалену за результатами розгляду вказаної вище кримінальної справи, де зазначається про те, що, посадові особи Поляницької сільської ради всупереч вимог законодавства склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи, зокрема, рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 27 від 10.07.2003 та додатки до нього, на підставі якого надано у приватну власність земельну ділянку ОСОБА_4 , площею 0, 1928 га, Суд приходить до висновку, що надання у приватну власність спірної земельної ділянки відповідачу здійснено з порушенням вимог законодавства.

Відтак, спірна земельна ділянка, у встановленому порядку органом місцевого самоврядування не вилучалась, зміна її цільового призначення у передбаченому законом порядку не здійснювалась, а тому рішення Поляницької сільської ради №27 від 10.07.2003 та державний акт не відповідають положенням законодавства.

Звертаючись до Суду в інтересах держави з позовом, Прокурор просив визнати недійсним державний акт та витребувати земельну ділянку.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель лісогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом положень статті 388 ЦК України якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, власник має право витребувати це майно від набувача.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Як уже зазначалося, у відповідності до Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 р. № 521, Державне агентство лісових ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, одним із основних завдань якого є здійснення державного управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління.

Ворохтянське державне лісогосподарське підприємство, яке у 2006 році переіменовано у ДП «Ворохтянське лісове господарство», на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002701, володіло землями для ведення лісового господарства, площею 4358,5 га, до складу якої входила і спірна земельна ділянка, розташована у кварталі 8 виділ НОМЕР_3, НОМЕР_4.

Зазначене підприємство у відповідності до статті 1 Статуту ДП «Ворохтянське лісове господарство» засноване на державній власності, належало до сфери управління Державного комітету лісового господарства України, яке у 2010 році реорганізовано у Державне агентство лісових ресурсів України.

Таким чином, оскільки як і вилучення спірної земельної ділянки з лісового фонду так і передача її у безоплатному порядку у приватну власність відбулися з грубим порушення вимог законодавства, то держава не розпорядилася спірною земельною ділянкою у передбачений законом спосіб.

Земельна ділянка вибула з володіння держави поза її волею, а ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку у порядку безоплатної передачі громадянам у власність земельних ділянок без будь-якої правової підстави.

Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_4 помер, що підтверджується Актовим записом про смерть № 30 від 20.04.2015 (т.1. а.с.32).

Його спадкоємцями є дружина ОСОБА_1 , та сини - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які визначені прокурором у позовній заяві як відповідачі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зазначається, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного суду у постанові від 23.11.2021 № 359/3373/16-ц, належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

За результатами перегляду інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на день постановлення рішення, відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером № 2611092001220020045 у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - відсутні (т.3, а.с. 30).

З огляду на це, та з метою з`ясування питання про те, чи є власниками спірної земельної ділянки Відповідачі у справі, Судом витребувано від Державного нотаріуса Яремчанської міської державної нотаріальної контори спадкову справу, відкриту після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та інформацію про те, чи отримували ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку (т.2, а.с. 243).

У відповідь, державний нотаріус Мотрук Н.Д. повідомила, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, площею 0, 1928 га, з кадастровим номером 2611092001220045, яка належала на праві власності ОСОБА_4 , згідно державного акту серії ІФ № 014216 від 20ю08.2003, не оформляли (т.3, а.с. 2) (Лист від 18.11.2022 р. вих. № 308/02-14).

У матеріалах переглянутої спадкової справи № 29/2016 від 19.03.2016 заяв про прийняття спадщини від спадкоємців ОСОБА_4 , зокрема від Відповідачів - не має.

Відтак, Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є власниками спірної земельної ділянки, оскільки не прийняли спадщину, а тому не є належними відповідачами у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.»

З огляду на це, у задоволенні вимоги про витребування земельної ділянки від відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід відмовити.

Таким чином, Судом встановлено, що станом на час розгляду справи, спірна земельна ділянка не перебуває у нічиїй власності, оскільки власник земельної ділянки ОСОБА_4 - помер, а його спадкоємці не прийняли після нього спадщину.

Отже, право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за померлою особою.

Разом з тим, наявність оспорюваного Державного акту, який не скасований та не визнаний у встановленому законом прядку недійсним, перешкоджає юридично повернути земельну ділянку у власність держави.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

«Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення» (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 травня 2020 року (Справа № 910/7164/19).

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Аналізуючи ефективність обраного прокурором способу захисту в частині позовної вимоги про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 014216, Суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) про те, що вимога про визнання недійсним та скасування державного акту не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. «[…] підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку.».

Крім того, Суд враховує висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), де зазначається, що "рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому, під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.»

Відтак, Суд, керуючись принципом «jura novit curia», - "суд знає закони", з огляду на встановлені у ході судового розгляду обставини, а саме, що передана у приватну власність ОСОБА_4 спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства, мала лісогосподарське призначення, її вилучення та зміна цільового призначення здійснювалась з порушенням вимог законодавства, а тому пункт 13 Додатку 3 Рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10.07.2003 року № 27 в частині передачі у власність ОСОБА_4 земельну ділянку та Державний акт є незаконними.

З метою ефективного захисту права Держави та уникнення формального підходу до розгляду справи, з огляду на винятковість обставин цієї справи та її резонансний характер, враховуючи, що факт порушення інтересів держави встановлено обставинами справи, власник земельної ділянки помер, а спадкоємці спадщину не прийняли, земельна ділянка юридично належить померлій особі, а фактично - нікому, Суд вважає за необхідне визначити ефективний спосіб захисту прав Держави шляхом визнання недійсним та скасування як Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ № 014216 так і пункту 13 Додатку 3 Рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10.07.2003 року № 27 в частині передачі у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, на підставі якого видано останньому оспорюваний Державний акт.

Вказаний спосіб захисту не тільки захистить інтереси держав, а й не викликатиме необхідності повторного звернення прокурора до суду в інтересах держави, що узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 (у справі 910/14224/20).

Щодо застосування строку позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У судовому засіданні представник відповідача 1 Поляницької сільської ради заявив клопотання про застосування строків позовної давності до зазначених вище позовних вимог прокурора.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 зазначає, що для цілей застосування частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. У спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи теж заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Прокурор у цій справі заявив дві позовні вимоги: 1) визнати недійсним оскаржуваний Державний акт, виданий на ім`я ОСОБА_4 ; 2) витребувати у відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 спірну земельну ділянку.

Аналіз вказаних вимог свідчить, що останні не заявлені до Поляницької сільської ради, а відтак, з огляду на наведені вище висновки (пункти 70-71) постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16) Суд не має підстав вирішувати питання стосовно застосування приписів про позовну давністю до вказаних вище вимог.

Керуючись статтями 167, 170, 387, 388 ЦК України, статтями 1, 3, 18, 20, 21, 57, 118, 149, 154, 155 ЗК України, статтями 4, 5, 12, 56, 76, 80, 81, 128, 259 ЦПК України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП «Ворохтянське лісове господарство» про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки -задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІФ № 014216, виданий громадянину України ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10.07.2003 року № 27, яким передано у приватну власність земельну ділянку площею 0.1928 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована у с. Поляниця, та скасувати його державну реєстрацію.

Визнати незаконним і скасувати пункт 13 Додатку 3 Рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10.07.2003 року № 27 в частині передачі у власність ОСОБА_4 земельну ділянку.

В частині позовних вимог про витребування земельної ділянки від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області: 76015, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, Івано-Франківської області.

Позивач: Державне агентство лісових ресурсів України, ідентифікаційний код юридичної особи: 37507901, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Шота Руставелі, 9-А, м. Київ, 01601.

Відповідач 1: Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ідентифікаційний код юридичної особи 25596005, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Карпатська, 1 А, с. Поляниця, 78593.

Відповідач 2: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків Суду не надано.

Відповідач 3: ОСОБА_2 , НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків Суду не надано.

Відповідач 4: ОСОБА_3 , НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків Суду не надано

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Державне підприємство «Ворохтянське лісове господарство», ідентифікаційний код юридичної особи 205624209181, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Д. Галицького, 118, смт. Ворохта, 78595.

Суддя: М. В. Остап`юк