Рішення

від 24.05.2023 по справі 300/1173/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2023 р. справа № 300/1173/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Іва-Транс" до відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за № 349576 від 14.02.2023, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Іва-Транс" звернулось до суду з позовом до відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за № 349576 від 14.02.2023.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята на підставі акту перевірки в якому зафіксовані порушення, які на думку позивача не можуть слугувати підставою для притягнення до відповідальності, оскільки перевезення вантажу здійснювалось до Республіки Молдова, яка не є країною-членом Європейського Союзу. Відтак, наявність у водія сертифікату ЄКМТ, не обов`язковим. Окрім того, позивач зазначає, про те, що фактично жодної перевірки не проводилось та, відповідно не складався акт перевірки. Також, вказує на порушення відповідачем права позивача на особисту участь представника під час прийняття оскаржуваного рішення. З цих підстав вважає оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та такою що підлягає до скасування.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 20.04.2023 (а.с.43-58). У відзиві відповідач зазначає, що як під час перевірки, так і при прийнятті оскаржуваної постанови, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В зв`язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити.

24.04.2023 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій заявлені позовні вимоги підтримує та просить задовольнити (а.с.76-81).

Відповідач скористався своїм правом на подання заперечення, яке надійшло на адресу суду 10.05.2023 (а.с.84-92).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.

23.12.2022 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, керуючись Законом України "Про автомобільний транспорт", Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), у відповідності до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок у період з 19.12.2022 по 25.12.2022, на підставі направлення на рейдову перевірку від 16.12.2022 за №015293, на автодорозі М-19 (499 км., с. Магала) проведено рейдову перевірку (а.с.59, 60).

В межах перевірки, посадовою особою відповідача зупинено транспортний засіб марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом SCHMITZ реєстраційний номер НОМЕР_2 , який використовувався у своїй діяльності приватним підприємством "Іва-Транс".

За результатами проведення перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за №340338, в якому зафіксовані виявлені порушення передбачені ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за які передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (виконання міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів визначених ст.53 Закону України "Про автомобільний транспорт" не забезпечено водія сертифікатом відповідності ТЗ вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення) (а.с.84).

Водій від надання пояснень та підписання акту відмовився.

Згідно повідомлення від 25.01.2023 розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно акту за №340338 від 23.12.2023 призначено на 14.02.2023. Вказане повідомлення повернулось на адресу відповідача з відміткою оператора поштового зв`язку "причина повернення за закінченням терміну зберігання ПВ", хоча направлялось на адресу позивача, яка відповідає адресі вказаній в ЄДРПОУ (а.с.62).

Представник ПП "Іва-Транс" на розгляд справи не прибув.

Враховуючи вказане порушення законодавства, 14.02.2023 відповідачем винесено постанову за №349576 про застосування до ПП "Іва-Транс" адміністративно-господарського штрафу в сумі 34 000 гривень, відповідно до абз. 6 частини 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.63).

Вказана постанова направлена на адресу позивача 14.02.2023 та отримана ним 13.03.2023(а.с.64).

Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-III).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною 12 статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до положень частин 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України..

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку № 1567).

За змістом пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

В силу вимог пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з пунктами 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як слідує із зазначених вище судом обставин справи, відповідачем дотримано вимоги законодавства як під час проведення перевірки, так і при прийнятті оскаржуваного рішення.

Що стосується підстав для застосування штрафної санкції оскаржуваним рішенням, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першоїстатті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно статті 53 Закону №2344-ІІІ організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж. У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

Як встановлено судом із матеріалів справи, 23.12.2022 о 10 год. 10 хв. на а/д М-19 499 км. водієм ПП "Іва-Транс", який керував транспортним засобом марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом SCHMITZ реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснювалось міжнародне перевезення вантажу за маршрутом "Україна - Молдова", за відсутності на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначений ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: у водія на момент перевірки не було діючих сертифікатів відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватись перевезення. Водієм надано до перевірки сертифікати, видані Державним автотранспортним науково-дослідним екологічним інститутом м. Київ, з термінами дії до 15.11.2018.

Таким чином, на момент перевірки водієм пред`явлено посадовим особам Укртрансбезпеки сертифікати відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки, термін дії яких закінчився.

В той же час, приписи положень Закону №2344-III зобов`язують автомобільних перевізників, водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують міжнародні вантажні перевезення.

Позивачем не надано до суду доказів на спростування виявленого порушення.

За відсутності документів, зокрема, в даному випадку сертифікатів відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватись перевезення, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Матеріалами справи підтверджено факт вчинення позивачем правопорушення передбачене ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", що тягне застосування відповідальності за абзацом 6 частини 1 статті 60 цього Закону у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята у відповідності до вимог законодавства та з урахуванням обставин, що мали значення для її прийняття.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що відповідач в спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, прав позивача не порушив, тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову приватного підприємства "Іва-Транс" (код ЄДРПОУ 33162495, вул. Національної Гвардії, 16-А/11, м. Івано-Франківськ, 76018) до відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, вул. Тополина, 3, с. Угорники, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76492) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за № 349576 від 14.02.2023 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.