Рішення

від 24.05.2023 по справі 320/10518/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2023 року № 320/10518/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «Лагода» (далі також ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода», позивач) із позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі також - ГУ ДПС у Київській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «Р» від 19.05.2021 №0094190715/10-36-07-15 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 1072604, 00 грн, в тому числі за основним платежем 975095, 00 грн та за штрафними санкціями 97509, 00 грн; визнання протиправним та скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «В4» від 19.05.2021 №0094210715/10-36-07-15 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ в сумі 2195319,00 грн.

Позов мотивовано протиправністю спірних податкових повідомлень-рішень, які ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки №5004/10-36-07-14/32967502 від 09.04.2021. Зокрема, позивачем наголошено таке: реальність (фактичне виконання) господарський операцій, які мали місце між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Групп», товариством з обмеженою відповідальністю «ТГ Колос», товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Харвест», товариством з обмеженою відповідальністю «Соофтрейд» підтверджено необхідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку; вказані товариства на час виникнення господарський операцій були зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі та взяті на облік відповідними управліннями статистики та Державної податкової служби України, про що розміщено відкриту інформацію на офіційних порталах; відсутня доказова база щодо аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентами та контрагентами ІІ і ІІІ ланцюга постачання, не з`ясовано цілого комплексу фактів, які беззаперечно спростовують висновки Головного управління ДПС у Київській області про нереальність господарських операцій між підприємствами.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з якого позов не визнано. Зазначено, що за результатами позапланової виїзної перевірки позивача контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 975 095, 00 грн та завищено від`ємне значення на суму 2 195 319, 00 грн. Вказано, що реальність вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджується складеними первинними документами, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів.

У відповіді на відзив позивачем вказано на неправомірність визначення відповідачем порушення під час взаємовідносин з усіма контрагентами позивача в межах спірних відносин, оскільки ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» надало документи по взаємовідносинам з підприємствами-контрагентами, щодо яких неправомірним є висновок про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість. Також позивачем зазначено, що відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції вчиненої конкретними контрагентами. В разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу №320/10518/21 до судового розгляду по суті.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними.

У судовому засіданні 15.02.2023 суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 25.03.2021 №537-п та направлення ГУ ДПС у Київській області від 29.03.2021 №1896, у зв`язку з наданням ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» відмови від пояснень та запитуваних документів за письмовими запитами ГУ ДПС у Київській області: від 19.07.2019 №25250/10/10-36-14-11, від 24.12.2019 №12919/10/10-36-05-11, від 12.02.2020 №4893/10/10-36-05-10, від 19.11.2020 №32401/10/10-36-07-15, від 21.04.2020 №13682/10/10-36-05-10, від 23.12.2020 №34525/10/10-36-07-15 «Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)» та виявленням недостовірності визначення ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» (податковий номер 32967502) податкового кредиту, що містяться у податкових деклараціях, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Меркурій-Групп» (код ЄДРПОУ 41727351) за період з 01.03.2019 по 31.03.2019, з ТОВ «ТГ Колос» (код ЄДРПОУ 42653993) за період з 01.09.2019 по 30.09.2019 та з 01.11.2019 по 30.11.2019, з ТОВ «Голден-Харвест» (код ЄДРПОУ 42299889) за період з 01.02.2020 по 29.02.2020, з ТОВ «Соофтрейд» (код ЄДРПОУ 43215349) за період з 01.09.2020 по 31.10.2020, за результатами якої складено акт перевірки від 09.04.2021 № 5004/10-36-07-14/32967502.

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі також ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 975 095, 00 грн та завищення від`ємного значення у розмірі 2 195 319, 00 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: форми «Р» від 19.05.2021 №0094190715/10-36-07-15 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 1 072 604, 00 грн, у тому числі за основним платежем - 975 095, 00 грн, та за штрафними санкціями 97 509, 00 грн; форми «В4» від 19.05.2021 №0094210715/10-36-07-15 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ в сумі 2 195 319, 00 грн.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Між позивачем та ТОВ «Меркурій-Групп» укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.04.2018 № 01/ТЕ, згідно з якого ТОВ «Меркурій-Групп» зобов`язаний за винагороду і рахунок замовника організувати та надати послуги, що пов`язані з транспортно - експедиційним обслуговуванням, перевезенням вантажу замовника до пункту призначення тощо.

На виконання умов укладеного договору у березні 2019 року ТОВ «Меркурій-Групп» надані транспортно експедиційні послуги позивачу на загальну суму 802 200, 00 грн, у тому числі ПДВ 133 700, 00 грн,

Також позивачем з ТОВ «Голден-Харвест» укладено договір поставки від 14.02.2020 №14-ЛД/20, згідно з якого ТОВ «Голден-Харвест» зобов`язаний поставити зерно кукурудзи 3-го класу. Поставка здійснюється на умовах та в строки, що погоджуються сторонами у специфікації до договору.

Відповідно до специфікації №1 від 18.02.2020 постачальник зобов`язується передати у власність покупця кукурудзу 3 класу, ненасіннєва, українського походження врожаю 2019 року в кількості 615 т по ціні 3981,94 грн.

Крім того ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» та ТОВ «Соофтрейд» укладено договір поставки від 11.09.2020 № П-1109-СТЛ, згідно з якого ТОВ «Соофтрейд» зобов`язаний поставити олію соняшникову сиру, нерафіновану.

Відповідно до додатка № 1 від 11.09.2020 до договору поставки загальна кількість товару, що входить до партії товару 240 т, загальна вартість партії 800 160, 00 грн.

Відповідно до додатка №2 від 16.10.2020 до договору поставки загальна кількість товару, що сходить до партії товару- 135 т, загальна вартість партії 3 574 740, 00 грн.

Також між позивачем (Покупець) та ТОВ «ТГ Колос» (Постачальник) укладено договір поставки від 04.09.2019 р. № 19/ПР/19, згідно з якого контрагент позивача зобов`язаний поставити у зумовлені строки товар (зерно кукурудзи 3-го класу та пшеницю 2-го класу), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар.

Відповідно до специфікації №1 від 28.09.2019 до договору поставки від 04.09.2019 №19-ПР/19ТОВ «ТГ Колос» зобов`язується передати у власність позивача зерно кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожай 2019, матрична тонна 800,000 за ціною 3 800, 00 грн (з ПДВ), загальна сума 3 040 000,00 грн (з ПДВ) (+/-10%).

Відповідно до специфікації №2 від 27.11.2019 до договору поставки від 04.09.2019 №19-ПР/19, ТОВ «ТГ Колос» зобов`язується передати у власність позивача пшеницю 2 класу м`яку, ненасіннєву, українського походження врожаю 2019 року, ДСТУ 3768:2019, матрична тонна 940,000 за ціною 4 487,45 грн (в т.ч. ПДВ), загальна сума 4 128 203,00 грн (з ПДВ) (т/-10%).

Сплачені за такими договорами з його контрагентами кошти були включені позивачем до складу податкового кредиту у періодах, що перевірялись контролюючим органом.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно підпункту 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Відтак, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 у постанові від 04 вересня 2018 року Верховним Судом сформовану обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце між позивачем та ТОВ «Меркурій-Групп», ПрАТ«Кондитерська фабрика «Лагода» надано суду, утому числі акти наданих послуг/виконаних робіт: від 01.03.2019 № 153 на загальну суму 16 200, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 2 700, 00 грн, від 04.03.2019 № 154 на загальну суму 7 800, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 300, 00 грн, від 04.03.2019 № 155 на загальну суму 26 400, 00грн, в т.ч. ПДВ 4400, 00 грн, від 04.03.2019 № 156 на загальну суму 22800, 00 грн, в т.ч. ПДВ 3800, 00 грн, від 04.03.2019 № 157 на загальну суму 22800, 00 грн, в т.ч. ПДВ 3 800, 00 грн, від 04.03.2019 № 158 на загальну суму 23 400, 00 грн, в т.ч. ПДВ 3900, 00 грн, від 04.03.2019 № 159 на загальну суму 28200, 00 грн, в т.ч. ПДВ 4700, 00 грн, від 04.03.2019 № 160 на загальну суму 25200, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 4 200, 00 грн, від 05.03.2019 № 162 на загальну суму 33600, 00 грн, в т.ч. ПДВ 5600, 00 грн, від 05.03.2019 № 161 на загальну суму 19 800, 00 грн, в т.ч. ПДВ 3 300, 00 грн, від 06.03.2019 № 163 на загальну суму 31200, 00 грн, в т.ч. ПДВ 5 200, 00 грн, від 06.03.2019 № 164 на загальну суму 25 800, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 4 300, 00 грн, від 07.03.2019 № 165 на загальну суму 7 800, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 300, 00 грн, від 11.03.2019 № 166 на загальну суму 22 800, 00 грн, в т.ч. ПДВ 3800, 00 грн, від 11.03.2019 № 167 на загальну суму 25 800, 00 грн, в т.ч. ПДВ 4 300, 00 грн, від 11.03.2019 № 168 на загальну суму 19 800, 00 грн, в т.ч. ПДВ 3 300, 00 грн, від 13.03.2019 № 169 на загальну суму 7 800, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 300, 00 грн, від 14.03.2019 № 176 на загальну суму 8 400, 00 грн, в т.ч. ПДВ 1 400, 00 грн, від 14.03.2019 № 177 на загальну суму 7 800, 00 грн, в т.ч. ПДВ 1 300, 00 грн, від 14.03.2019 № 178 на загальну суму 4 800, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 800, 00грн, від 15.03.2019 № 179 на загальну суму 6 000, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 000, 00 грн, від 15.03.2019 № 180 на загальну суму 4 800, 00 грн, в т.ч. ПДВ 800, 00 грн, від 15.03.2019 № 181 на загальну суму 21 000, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 3 500, 00 грн, від 15.03.2019 № 182 на загальну суму 27 600, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 4 600, 00 грн, від 15.03.2019 № 183 на загальну суму 22 800, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 3 800, 00 грн, від 18.03.2019 № 184 на загальну суму 8 400, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 400, 00 грн, від 19.03.2019 № 185 на загальну суму 25 800, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 4 300, 00 грн, від 19.03.2019 № 186 на загальну суму 34 200, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 5 700, 00 грн, від 19.03.2019 № 187 на загальну суму 20 400, 00 грн, в т.ч. ПДВ 3 400, 00 грн, від 20.03.2019 № 188 на загальну суму 18 600, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 3100, 00 грн, від 20.03.2019 № 189 на загальну суму 31 200, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 5 200, 00 грн, від 21.03.2019 № 190 на загальну суму 7 800, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 300, 00 грн, від 26.03.2019 № 200 на загальну суму 33 600, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 5 600, 00 грн, від 26.03.2019 № 201 на загальну суму 28 800, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 4 300, 00 грн, від 27.03.2019 № 202 на загальну суму 34 800, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 5 800, 00 грн, від 27.03.2019 № 203 на загальну суму 26 400, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 4 400, 00 грн, від 28.03.2019 № 204 на загальну суму 7 800, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 300, 00 грн, від 29.03.2019 № 205 на загальну суму 11 400, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 900, 00 грн, від 29.03.2019 № 207 на загальну суму 24 000, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 4 000, 00 грн, від 29.03.2019 № 206 на загальну суму 21 600, 00 грн, в т.ч. ПДВ 3 600, 00 грн.

На ім`я позивача ТОВ «Меркурій-Групп» складено податкові накладні на загальну суму ПДВ 133700, 00 грн, а саме: від 01.03.2019 №1, від 04.03.2019 №3, від 04.03.2019 №2, від 04.03.2019 №4, від 04.03.2019 №7, від 04.03.2019 №8, від 04.03.2019 №5, від 04.03.2019 №6, від 05.03.2019 №9, від 05.03.2019 №10, від 06.03.2019 №12, від 06.03.2019 №11, від 07.03.2019 №13, від 11.03.2019 №15, від 1 1.03.2019 №16, від 11.03.2019 №14, від 13.03.2019 № 17, від 14.03.2019 №24, від 14.03.2019 №26, від 14.03.2019 №25, від 15.03.2019 №31, від 15.03.2019 №30, від 15.03.2019 №28, від 15.03.2019 №29, від 15.03.2019 №27, від 1 8.03.2019 №32, від 19.03.2019 №34, від 19.03.2019 №33, від 19.03.2019 №35, від 20.03.2019 №37, від 20.03.2019 №36, від 21.03.2019 №38, від 26.03.2019 №49, від 26.03.2019 №48, від 27.03.2019 №50, від 27.03.2019 №51, від 28.03.2019 №52, від 29.03.2019 №55, від 29.03.2019 №53, від 29.03.2019 №54.

За отримані послуги позивачем перераховано в адресу ТОВ «Меркурій-Групп» грошові кошти в безготівковому розрахунку, що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Крім того, на підтвердження обставин перевезення (транспортування) товару на виконання транспортно-експедиційних послуг за березень 2019 року позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні та заявки перевезення вантажу.

Аналізуючи зміст наданих позивачем документів, у тому числі первинних, у контексті наведеного вище правового регулювання вбачається наступне.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі також - Правила), визначено що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Відповідно до абзацу 2 пункту 11.1 Правил, товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Втім, не всі з наданих товарно-транспортних накладних (далі також - ТТН) містять обов`язкові реквізити, які передбачені Правилами, зокрема:

ТТН №018865 від 20.03.2019, №018867 від 20.03.2019, №018865 від 20.03.2019не містять відомостей щодо марки, моделі, типу, реєстраційного номеру причепу/напівпричепу;

ТТН не містять повного найменування (прізвище, ім`я, по-батькові) особи, яка здала товар, та відомості про відповідальну особу щодо відпустку товару;

ТТН не містять повного найменування (прізвище, ім`я, по-батькові) особи, яка приймала товар та її займану посаду;

-відсутні відомості (підпис, маса брутто, час прибуття, вибуття, простою) в графах операцій навантаження та розвантаження у ТТН №018723 від 11.03.2019, ТТН №018724 від 11.03.2019, ТТН №018848 від 19.03.2019, ТТН №018869 від 20.03.2019, ТТН №018860 від 19.03.2019, ТТН №018814 від 15.03.2019, ТТН №018700 від 06.03.2019, ТТН №018699 від 06.03.2019, ТТН №018650 від 28.02.2019, ТТН №018653 від 28.02.2019, ТТН №018695 від 06.03.2019, ТТН №018880 від 20.03.2019, ТТН №018699 від 06.03.2019, ТТН №018639 від 04.03.2019, ТТН №018699 від 06.03.2019, ТТН №018641 від 04.03.2019;

- ТТН № 018695 від 06.03.2019 не містить особистого підпису водія в особі ОСОБА_1 ;

- ТТН №018802, №018800, №18803, №018804, №018805, № 018806, №018807, №018808, №018809, №018810, №018811, №018812 від 15.03.2019 не містять особистих підписів водія в особі ОСОБА_2 ;

- ТТН №018865, №018867 від 20.03.2019 не містять особистого підпису водія в особі ОСОБА_3 ;

- ТТН №018860, №018861 від 19.03.2019 не містять особистих підписів водія в особі ОСОБА_4 ;

- у ТТН №018782, №018783 від 14.03.2019 не вказано особу, що відповідальна за прийняття вантажу вагою 2.284 тон та 3.591 відповідно.

Крім того вбачається, що відповідно до ТТН №018763 від 13.03.2019, №018762 від 13.03.2019, №018761 від 13.03.2019, №018760 від 13.03.2019, водієм вказано ОСОБА_5 , водійське посвідчення - НОМЕР_1 .?

Проте, відповідно до даних електронного сервісу Міністерства внутрішніх справ України «Перевірка посвідчення водія», водійське посвідчення НОМЕР_1 не видавалось саме ОСОБА_5 .

Відповідно до ТТН №018695 від 06.03.2019, водієм вказано ОСОБА_1 , водійське посвідчення - НОМЕР_2 .

Проте, відповідно до даних електронного сервісу Міністерства внутрішніх справ України «Перевірка посвідчення водія», водійське посвідчення НОМЕР_2 не видавалось саме ОСОБА_1 .

Відповідно до ТТН №018707 від 07.03.19, №018706 від 07.03.19, водієм вказано ОСОБА_6 , водійське посвідчення - НОМЕР_3 .

Згідно з ТТН №018707 від 07.03.2019, загальна маса вантажу, що перевозився, складала 9,469 тон.

Водночас, відповідно до пункту 5 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 до керування транспортними засобами категорій C1, С, D1 і D з причепами, повна маса яких становить більш як 750 кілограмів і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа перевищує 3500 кілограмів, а також зчепленими автобусами допускаються водії, які мають право на керування транспортними засобами категорій С1Е, СЕ, D1E і DE.

Втім, відповідно до даних електронного сервісу Міністерства внутрішніх справ України «Перевірка посвідчення водія», водійське посвідчення НОМЕР_3 , що видавалось ОСОБА_6 не містить дозволу на керування транспортним засобом категорії С1Е.

Відповідно до ТТН №018689 від 05.03.19, №018865 від 20.03.19, №018867 від 20.03.19 водієм вказано ОСОБА_3 , водійське посвідчення - НОМЕР_4

Проте, відповідно до даних електронного сервісу Міністерства внутрішніх справ України «Перевірка посвідчення водія», водійське посвідчення НОМЕР_4 не видавалось саме ОСОБА_3 .

Згідно з ТТН №018733 від 11.03.2019 загальна маса вантажу, що перевозився, складала 4,55 тон.

Втім, відповідно до даних електронного сервісу Міністерства внутрішніх справ України «Перевірка посвідчення водія», водійське посвідчення НОМЕР_5 , що видавалось ОСОБА_7 не містить дозволу на керування транспортним засобом категорії С1Е.

Відповідно до НОМЕР_6 від 14.03.2019, водієм вказано ОСОБА_8 , водійське посвідчення - НОМЕР_7 .

Проте, відповідно до даних електронного сервісу Міністерства внутрішніх справ України «Перевірка посвідчення водія», водійське посвідчення НОМЕР_7 не видавалось ОСОБА_8 .

Щодо долучених позивачем до матеріалів справи заявок перевезення вантажу, суд зазначає таке.

Зі змісту заявки №АТ-0000262 вбачається, що датою завантаження товару за ТТН №018992, №018988, №018989, №018990, № 018991 є 29.03.2019 з 8:00 до 14.00.В той же час у цій заявці вказується, що товар, передбачений ТТН №018992, №018988, №018989, № 018990, №018991, доставлений в той же день о 8:00.

Також, зі змісту заявки №АТ-0000260 вбачається, що датою завантаження товару за ТТН №018979 є 28.03.2019 з 8:00 до 14.00.В той же час у цій заявці вказується, що товар, передбачений ТТН №018979 доставлений в той же день о 8:00.

Заявкою №АТ-0000233 вказано, що датою завантаження товару за ТТН № 018882, №018881 є 21.03.2019 з 8:00 до 14.00.В той же час у цій заявці вказується, що товар, передбачений ТТН №018882, №018881, доставлений в той же день о 8:00.

Зі змісту заявки №АТ-0000212 вбачається, що датою завантаження товару за ТТН №018794 є 15.03.2019 з 8:00 до 14.00.В той же час у цій заявці вказується, що товар, передбачений ТТН №018794, доставлений в той же день о 8:00.

Зі змісту заявки №АТ-0000191 вбачається, що датою завантаження товару за ТТН№2018707, № 018706 є 07.03.2019 з 8:00 до 14.00. В той же час у цій заявці вказується, що товар, передбачений ТТН №0189707, № 018706 доставлений в той же день о 8:00.

Заявкою №АТ-0000170 вказано, що датою завантаження товару за ТТН №018670, №018671, №018674, № 018672 є 05.03.2019 з 8:00 до 14.00.В той же часу цій заявці вказується, що товар, передбачений ТТН №018670, №018671, № 018674, №018672, доставлений в той же день о 8:00.

Вказане дає обґрунтовані сумніви щодо реального перевезення товару, передбаченого вказаними вище ТТН, оскільки час завантаження та час доставки товару збігаються, що фактично є неможливим.

Враховуючи наведені вище внутрішні неузгодженості у наданих позивачем документах по його взаємовідносинах з ТОВ «Меркурій-Групп», які становлять собою предмет дослідження у даній справі, суд доходить висновку про непідтвердження реального характеру господарської операції при виконанні договору про надання транспортно-експедиційних послуг, укладеного позивачем з його контрагентом, первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце між позивачем та ТОВ «Голден-Харвест», ПрАТ«Кондитерська фабрика «Лагода» надано суду копії: видаткових накладних від 18 лютого 2020 року № 18029, від 18 лютого 2020 року №18028, від 19 лютого 2020 року №19024, від 19 лютого 2020 року№ 19023; податкових накладних від 18 лютого 2020 року № 18029, від 18 лютого 2020 року № 18028, від 19 лютого 2020 року № 19024, від 19 лютого 2020 року № 19023, платіжних доручень.

Між тим, суд зазначає, що окремі надані документи не відповідають вказаним вище обов`язковим вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема: видаткові накладні не містять відомостей про місце їх складання.

Таким чином, надані позивачем документи з зазначеними вище недоліками, суд не вважає первинними документами в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Відповідно до умов пункту 5.1 Договору №14-ЛД/20, укладеного позивачем з ТОВ «Голден-Харвест», якість товару повинна відповідати державним стандартам та/або заявленим у Специфікації сторонами характеристикам.

Згідно наданих специфікацій №1 та № 2 вказуються формально показники якості товару, яким він має відповідати. Разом з тим пункт 2 вказаних Специфікацій містить положення, що товар має відповідати вимогам медикобіологічних, фітосанітарних та ветеринарних норм якості.Проте, позивачем не надано документів, що могли підтвердити належну якість зерна, наявність його споживчих властивостей, відповідність вимогам державних стандартів, технічним умовам, фітосанітарним нормам.

Крім того, відповідно до умов Договору №14-ЛД/20 (пункт 5.2) встановлено, що кількість товару визначається на зерновому складі. Між тим позивачем не було долучено доказів зважування отриманого вантажу на підтвердження виконання умов вказаного договору поставки.

Також суд звертає увагу на те, що надані позивачем платіжні доручення є не належними доказами, оскільки не містять жодного підпису уповноважених осіб та не завірені належним чином установою банку.

Отже, реальний характер господарської операції при виконанні договору поставки, укладеного позивачем з ТОВ «Голден-Харвест», не підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

Сукупність наведених обставин не дає суду змогу встановити реальний характер господарських зобов`язань, що за словами позивача мали місце між ним та його контрагентом, обставин їх дійсного виконання.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце між позивачем та ТОВ «Соофтрейд», ПрАТ«Кондитерська фабрика «Лагода» надано суду копії: видаткових накладних від 21 вересня 2020року № 4, від 21 вересня 2020року № 5, від 21 вересня 2020 року № 3, від 21 вересня 2020 року № 1, від 21 вересня 2020 року № 2, від 20 жовтня 2020 року №, від 20 жовтня 2020 року № 3, від 20 жовтня 2020 року № 2, від 20 жовтня 2020 року № 7, від 20 жовтня 2020 року № 4, від 20 жовтня 2020 року № 5, від 20 жовтня 2020 року № 6, від 20 жовтня 2020 року № 8; податкових накладних від 21 вересня 2020 року № 4, від 21 вересня 2020 року № 5, від 21 вересня 2020 року № 3, від 21 вересня 2020 року № 1, від 21 вересня 2020 року № 2, від 20 жовтня 2020 року № 1, від 20 жовтня 2020 року № 3, від 20 жовтня 2020 року № 2, від 20 жовтня 2020 року № 7, від 20 жовтня 2020 року № 4, від 20 жовтня 2020 року № 5, від 20 жовтня 2020 року № 6, від 20 жовтня 2020 року № 8; платіжних доручень.

Відповідно до умов Договору № П-1109-СТЛ (пункт 4.6) встановлено, що можлива невідповідність кількості поставленого товару заявленій його кількості встановлюється позивачем при прийманні кожної окремої партії товару. Між тим позивачем не було долучено доказів зважування отриманого вантажу на підтвердження виконання умов вказаного договору поставки.

Так само позивачем не було надано суду будь-яких доказів перевезення вказаного товару. При цьому суд враховує, що відповідно до вимог пункту 11.5 Правил, один з примірників ТТН підлягає передачі саме вантажоодержувачу, тобто у даному випадку позивачу.

Крім того надані позивачем платіжні доручення є неналежними доказами, оскільки не містять жодного підпису уповноважених осіб та не завірені належним чином установою банку.

Отже, реальний характер господарської операції при виконанні договору поставки, укладеного позивачем з ТОВ «Соофтрейд», не підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

Сукупність наведених обставин не дає суду змогу встановити реальний характер господарських зобов`язань, що за словами позивача мали місце між ним та його контрагентом, обставин їх дійсного виконання.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце між позивачем та ТОВ «ТГ Колос», ПрАТ«Кондитерська фабрика «Лагода» надано суду копії: видаткових накладних від 28 вересня 2019 року № 28093, від 29 вересня 2019 року № 29091, від 30 вересня 2019 року № 30091, від 30 вересня 2019 року № 30092, від 27 листопада 2019 року № 27112, від 27 листопада 2019 року № 27113, від 28 листопада 2019 року № 28113, від 28 листопада 2019 року № 28112, від 28 листопада 2019 року № 28111; податкових накладних від 28 вересня 2019 року № 28093, від 29 вересня 2019 року№ 29091, від 30 вересня 2019 року № 30091, від 30 вересня 2019 року № 30092, від 27 листопада 2019 року № 27112, від 27 листопада 2019 року № 27113, від 28 листопада 2019 року№ 28113, від 28 листопада 2019 року № 28112, від 28 листопада 2019 року № 28111; товарно-транспортних накладних, платіжних доручень.

Між тим, суд зазначає, що окремі надані документи не відповідають вказаним вище обов`язковим вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема: видаткові накладні не містять відомостей про місце їх складання.

Таким чином, надані позивачем документи з зазначеними вище недоліками, суд не вважає первинними документами в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Відповідно до умов пункту 5.1 Договору № 19-ПР/19, укладеного позивачем з ТОВ «ТГ Колос», якість товару повинна відповідати державним стандартам та/або заявленим у Специфікації сторонами характеристикам.

Згідно наданих специфікацій №1 та № 2 вказуються формально показники якості товару, яким він має відповідати. Разом з тим пункт 2 вказаних Специфікацій містить положення, що товар має відповідати вимогам медикобіологічних, фітосанітарних та ветеринарних норм якості. Втім, позивачем не надано документів, що підтверджують належну якість зерна кукурудзи, наявність його споживчих властивостей, відповідність вимогам державних стандартів, технічним умовам, фітосанітарним нормам.

Крім того відповідно до умов Договору № 19-ПР/19 (пункт 5.2) встановлено, що кількість товару визначається на зерновому складі. Між тим позивачем не було долучено доказів зважування отриманого вантажу на підтвердження виконання умов вказаного договору поставки.

Також суд звертає увагу на те, що надані позивачем платіжні доручення є неналежними доказами, оскільки не містять жодного підпису уповноважених осіб та не завірені належним чином установою банку.

Крім того, надані позивачем ТТН по взаємовідносинам з ТОВ «ТГ Колос» не містять обов`язкових реквізитів, які передбачені Правилами, зокрема:

- не містять відомостей щодо марки, моделі, типу причепу/напівпричепу (вказується лише реєстраційний номер);

- не містять відомостей щодо моделі, типу автомобіля (вказується лише марка та реєстраційний номер);

- не містять жодних відомостей про довіреність вантажоодержувача (вказано лише « 2018 р.»);

- не містять жодних відомостей про супровідні документи до вантажів;

- не містять відомостей про загальну суму відпущеного товару;

- не містять повного найменування (прізвище, ім`я, по-батькові) особи, яка приймала товар та її займану посаду;

відсутні відомості (підпис, маса брутто, час прибуття, вибуття, простою) в графах операцій навантаження та розвантаження.

Отже реальний характер господарської операції при виконанні договору поставки, укладеного позивачем з ТОВ «ТГ Колос», не підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

Сукупність наведених обставин не дає суду змогу встановити реальний характер господарських зобов`язань, що за словами позивача мали місце між ним та його контрагентом, обставин їх дійсного виконання.

У контексті обставин транспортування товарів за вказаним вище договорами поставки, суд завертає увагу на наступне.

Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та для відмови платнику податку у формуванні податкового зобов`язання, якщо інші об`єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 825/3419/14.

Одне лише посилання на відсутність документів на перевезення придбаного товару, а також недоліки в їх оформленні не може бути достатньою підставою для позбавлення платника права на формування податкового обліку, якщо обставини у справі не викликають сумніву в тому, що поставка товару відбулася. Однак, за іншого складу обставин у справі відсутність товарно-транспортних накладних або суттєві недоліки у їх оформленні, як документа, що супроводжує вантаж при транспортуванні, може свідчити проти факту поставки товару.

Так, наявність первинних документів є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового обліку, оскільки виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та не відповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Хоч товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.

Відсутність такого документа або суттєві недоліки в його оформленні може ставити під сумнів реальний характер господарської операції, особливо з урахуванням інших обставин, які свідчать про її безтоварність, наприклад, об`єктивна неможливість здійснення господарських операцій контрагентом, враховуючи податкову інформацію щодо характеру його діяльності; не встановлення джерела походження товару за результатами аналізу ланцюга постачання за даними Єдиного реєстру податкових накладних (так званий «обрив» ланцюга постачання); не відповідність предмета поставки видам господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачання; наявність кримінальних проваджень щодо контрагента; відсутність документів бухгалтерського обліку, складення яких передбачено правовими нормами або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту, та/чи суттєві недоліки в їх оформленні, тощо.

У постанові від 14 лютого 2020 року (адміністративне провадження № К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов`язання.

З`ясовуючи обставини щодо реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14 викладена правова позиція, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

З урахуванням зазначеного, суд констатує відсутньою можливість підтвердити факт транспортування та розвантаження товарів за договорами позивача з ТОВ «ТГ Колос», ТОВ «Голден-Харвест» та ТОВ «Соофтрейд», надання йому послуг з транспортно-експедиційного обслуговування ТОВ «Меркурій-Групп».

Враховуючи все зазначене вище вбачається, що обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства у наведеній частині, що стосується його взаємовідносин з вказаними контрагентами та які були проаналізовані у даному рішенні. А тому обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Як наслідок, правомірними та такими, що не підлягають скасуванню, є оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода»(09200, Київська область, місто Кагарлик, вулиця Став`янка, будинок 99; код ЄДРПОУ 32967502) до Головного управління ДПС у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 5а; код ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.