Постанова

від 04.06.2024 по справі 320/10518/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/10518/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Єжелі А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року, суддя Колеснікова І.С., у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «Лагода» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «Р» від 19.05.2021 №0094190715/10-36-07-15 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 1072604, 00 грн, в тому числі за основним платежем - 975095,00 грн та за штрафними санкціями - 97509, 00 грн; визнання протиправним та скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «В4» від 19.05.2021 №0094210715/10-36-07-15 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ у сумі 2 195 319,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення- рішення, ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки №5004/10-36-07-14/32967502 від 09.04.2021.

Позивач наголошує на реальність (фактичне виконання) господарський операцій, які мали місце між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій- Групп», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТГ Колос», Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден - Харвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «Соофтрейд», що підтверджується необхідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Так, позивач зазначає, що вказані товариства на час виникнення господарський операцій були зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі та взяті на облік відповідними управліннями статистики та Державної податкової служби України, про що розміщено відкриту інформацію на офіційних порталах; відсутня доказова база щодо аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентами та контрагентами II і III ланцюга постачання, не з`ясовано цілого комплексу фактів, які беззаперечно спростовують висновки Головного управління ДПС у Київській області про нереальність господарських операцій між підприємствами.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

29 травня 2024 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» надійшли додаткові пояснення у справі.

Щодо заперечення відповідача про долучення зазначених додаткових пояснень до матеріалів справи, то колегія суддів вважає його необґрунтованим, оскільки позивачем надано не нові докази у справі, а обґрунтування щодо доводів відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, а також документальне спростування висновків суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 25.03.2021 №537-п та направлення ГУ ДПС у Київській області від 29.03.2021 №1896, у зв`язку з наданням ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» відмови від пояснень та запитуваних документів за письмовими запитами ГУ ДПС у Київській області: від 19.07.2019 №25250/10/10-36-14-11, від 24.12.2019 №12919/10/10-36-05-11, від 12.02.2020 №4893/10/10-36-05-10, від 19.11.2020 №32401/10/10-36-07-15, від 21.04.2020 №13682/10/10-36-05-10, від 23.12.2020 №34525/10/10-36-07-15 «Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)» та виявленням недостовірності визначення ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» (податковий номер 32967502) податкового кредиту, що містяться у податкових деклараціях, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Меркурій-Групп» (код ЄДРПОУ 41727351) за період з 01.03.2019 по 31.03.2019, з ТОВ «ТГ Колос» (код ЄДРПОУ 42653993) за період з 01.09.2019 по 30.09.2019 та з 01.11.2019 по 30.11.2019, з ТОВ «Голден-Харвест» (код ЄДРПОУ 42299889) за період з 01.02.2020 по 29.02.2020, з ТОВ «Соофтрейд» (код ЄДРПОУ 43215349) за період з 01.09.2020 по 31.10.2020, за результатами якої складено акт перевірки від 09.04.2021 № 5004/10-36-07-14/32967502.

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 975 095,00 грн та завищення від`ємного значення у розмірі 2 195 319,00 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення- рішення: форми «Р» від 19.05.2021 №0094190715/10-36-07-15 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 1 072 604, 00 грн, у тому числі за основним платежем - 975 095, 00 грн, та за штрафними санкціями - 97 509,00 грн; форми «В4» від 19.05.2021 №0094210715/10-36-07-15 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ в сумі 2 195 319,00 грн.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті всупереч нормам податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, витрат та доходу.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, витрат та доходу обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно підпункту 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Отже, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При цьому, подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

Так, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Водночас, сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Як убачається із матеріалів справи, між ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» та ТОВ «Меркурій-Групп» укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.04.2018 № 01/ТЕ, згідно з якого ТОВ «Меркурій-Групп» зобов`язаний за винагороду і рахунок замовника організувати та надати послуги, що пов`язані з транспортно - експедиційним обслуговуванням, перевезенням вантажу замовника до пункту призначення тощо.

На виконання умов укладеного договору у березні 2019 року ТОВ «Меркурій- Групп» надані транспортно експедиційні послуги позивачу на загальну суму 802 200,00 грн, у тому числі ПДВ - 133 700,00 грн.

Також позивачем з ТОВ «Голден-Харвест» укладено договір поставки від 14.02.2020 №14-ЛД/20, згідно з якого ТОВ «Голден-Харвест» зобов`язаний поставити зерно кукурудзи 3-го класу. Поставка здійснюється на умовах та в строки, що погоджуються сторонами у специфікації до договору.

Відповідно до специфікації №1 від 18.02.2020 постачальник зобов`язується передати у власність покупця кукурудзу 3 класу, ненасіннєва, українського походження врожаю 2019 року в кількості 615 т по ціні 3981,94 грн.

Крім того ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» та ТОВ «Соофтрейд» укладено договір поставки від 11.09.2020 № П-1109-СТЛ, згідно з якого ТОВ «Соофтрейд» зобов`язаний поставити олію соняшникову сиру, нерафіновану.

Відповідно до додатка № 1 від 11.09.2020 до договору поставки загальна кількість товару, що входить до партії товару - 240 т, загальна вартість партії 800 160,00 грн.

Згідно з додатком №2 від 16.10.2020 до договору поставки загальна кількість товару, що сходить до партії товару- 135 т, загальна вартість партії 3 574 740,00 грн.

Також між позивачем (Покупець) та ТОВ «ТГ Колос» (Постачальник) укладено договір поставки від 04.09.2019 р. № 19/ПР/19, згідно з якого контрагент позивачазобов`язаний поставити у зумовлені строки товар (зерно кукурудзи 3-го класу та пшеницю 2-го класу), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар.

Відповідно до специфікації №1 від 28.09.2019 до договору поставки від 04.09.2019 №19-ПР/19ТОВ «ТГ Колос» зобов`язується передати у власність позивача зерно кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожай 2019, матрична тонна 800,000 за ціною 3 800,00 грн (з ПДВ), загальна сума 3 040 000,00 грн (з ПДВ) (+/-10%).

Згідно специфікації №2 від 27.11.2019 до договору поставки від 04.09.2019 №19- ПР/19, ТОВ «ТГ Колос» зобов`язується передати у власність позивача пшеницю 2 класу м`яку, ненасіннєву, українського походження врожаю 2019 року, ДСТУ 3768:2019, матрична тонна 940,000 за ціною 4 487,45 грн (в т.ч. ПДВ), загальна сума 4 128 203,00 грн (з ПДВ) (т/-10%).

Сплачені кошти за вищезазначеними договорами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій-Групп», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТГ Колос», Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден - Харвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Соофтрейд» були включені позивачем до складу податкового кредиту у періодах, що перевірялись контролюючим органом.

Щодо реальності господарських операцій між ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» та ТОВ «Меркурій-Групп», колегія суддів зазначає наступне.

Для підтвердження реальності господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ «Меркурій-Групп», ПрАТ«Кондитерська фабрика «Лагода» надано суду, у тому числі акти наданих послуг/виконаних робіт: від 01.03.2019 № 153 на загальну суму 16 200,00 грн, в т.ч. ПДВ - 2 700,00 грн, від 04.03.2019 № 154 на загальну суму 7 800,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 300,00 грн, від 04.03.2019 № 155 на загальну суму 26 400,00 грн, в т.ч. ПДВ 4400,00 грн, від 04.03.2019 № 156 на загальну суму 22800,00 грн, в т.ч. ПДВ 3800,00 грн, від 04.03.2019 № 157 на загальну суму 22800,00 грн, в т.ч. ПДВ 3 800,00 грн, від 04.03.2019 № 158 на загальну суму 23 400,00 грн, в т.ч. ПДВ 3900,00 грн, від 04.03.2019 № 159 на загальну суму 28200,00 грн, в т.ч. ПДВ - 4700,00 грн, від 04.03.2019 № 160 на загальну суму 25200,00 грн, в т.ч. ПДВ - 4 200,00 грн, від 05.03.2019 № 162 на загальну суму 33600,00 грн, в т.ч. ПДВ - 5600,00 грн, від 05.03.2019 № 161 на загальну суму 19 800,00 грн, в т.ч. ПДВ 3 300,00 грн, від 06.03.2019 № 163 на загальну суму 31200,00 грн, в т.ч. ПДВ 5 200,00 грн, від 06.03.2019 № 164 на загальну суму 25 800,00 грн, в т.ч. ПДВ - 4 300,00 грн, від 07.03.2019 № 165 на загальну суму 7 800,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 300,00 грн, від 11.03.2019 № 166 на загальну суму 22 800,00 грн, в т.ч. ПДВ - 3800,00 грн, від 11.03.2019 № 167 на загальну суму 25 800,00 грн, в т.ч. ПДВ 4 300,00 грн, від 11.03.2019 № 168 на загальну суму 19 800,00 грн, в т.ч. ПДВ 3 300,00 грн, від 13.03.2019 № 169 на загальну суму 7 800,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 300,00 грн, від 14.03.2019 № 176 на загальну суму 8 400,00 грн, в т.ч. ПДВ 1 400,00 грн, від 14.03.2019 № 177 на загальну суму 7 800,00 грн, в т.ч. ПДВ 1 300,00 грн, від 14.03.2019 № 178 на загальну суму 4 800,00 грн, в т.ч. ПДВ - 800,00 грн, від 15.03.2019 № 179 на загальну суму 6 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 000,00 грн, від 15.03.2019 № 180 на загальну суму 4 800,00 грн, в т.ч. ПДВ - 800,00 грн, від 15.03.2019 № 181 на загальну суму 21 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 3 500,00 грн, від 15.03.2019 № 182 на загальну суму 27 600,00 грн, в т.ч. ПДВ - 4 600,00 грн, від 15.03.2019 № 183 на загальну суму 22 800,00 грн, в т.ч. ПДВ - 3 800,00 грн, від 18.03.2019 № 184 на загальну суму 8 400,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 400,00 грн, від 19.03.2019 № 185 на загальну суму 25 800,00 грн, в т.ч. ПДВ - 4 300,00 грн, від 19.03.2019 № 186 на загальну суму 34 200,00 грн, в т.ч. ПДВ - 5 700,00 грн, від 19.03.2019 № 187 на загальну суму 20 400,00 грн, в т.ч. ПДВ 3 400,00 грн, від 20.03.2019 № 188 на загальну суму 18 600,00 грн, в т.ч. ПДВ - 3100,00 грн, від 20.03.2019 № 189 на загальну суму 31 200,00 грн, в т.ч. ПДВ - 5 200,00 грн, від 21.03.2019 № 190 на загальну суму 7 800,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 300,00 грн, від 26.03.2019 № 200 на загальну суму 33 600,00 грн, в т.ч. ПДВ - 5 600,00 грн, від 26.03.2019 № 201 на загальну суму 28 800,00 грн, в т.ч. ПДВ - 4 300,00 грн, від 27.03.2019 № 202 на загальну суму 34 800,00 грн, в т.ч. ПДВ - 5 800,00 грн, від 27.03.2019 № 203 на загальну суму 26 400,00 грн, в т.ч. ПДВ - 4 400,00 грн, від 28.03.2019 № 204 на загальну суму 7 800,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 300,00 грн, від 29.03.2019 № 205 на загальну суму 11 400,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 900,00 грн, від 29.03.2019 № 207 на загальну суму 24 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 4 000,00 грн, від 29.03.2019 № 206 на загальну суму 21 600,00 грн, в т.ч. ПДВ 3 600,00 грн.

На позивача ТОВ «Меркурій-Групп» складено податкові накладні на загальну суму ПДВ 133700,00 грн, а саме: від 01.03.2019 №1, від 04.03.2019 №3, від 04.03.2019 №2, від 04.03.2019 №4, від 04.03.2019 №7, від 04.03.2019 №8, від 04.03.2019 №5, від 04.03.2019 №6, від 05.03.2019 №9, від 05.03.2019 №10, від 06.03.2019 №12, від 06.03.2019 №11, від 07.03.2019 №13, від 11.03.2019 №15, від 1 1.03.2019 №16, від 11.03.2019 №14, від 13.03.2019 № 17, від 14.03.2019 №24, від 14.03.2019 №26, від 14.03.2019 №25, від 15.03.2019 №31, від 15.03.2019 №30, від 15.03.2019 №28, від 15.03.2019 №29, від 15.03.2019 №27, від 1 8.03.2019 №32, від 19.03.2019 №34, від 19.03.2019 №33, від 19.03.2019 №35, від 20.03.2019 №37, від 20.03.2019 №36, від 21.03.2019 №38, від 26.03.2019 №49, від 26.03.2019 №48, від 27.03.2019 №50, від 27.03.2019 №51, від 28.03.2019 №52, від 29.03.2019 №55, від 29.03.2019 №53, від 29.03.2019 №54.

За отримані послуги позивачем перераховано в адресу ТОВ «Меркурій-Групп» грошові кошти в безготівковому розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями, долученими позивачем до матеріалів справи.

Також на підтвердження обставин перевезення (транспортування) товару на виконання транспортно-експедиційних послуг за березень 2019 року позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні та заявки перевезення вантажу.

Судом першої інстанції встановлено, що не всі з наданих товарно-транспортних накладних (далі також - ТТН) містять обов`язкові реквізити, які передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зокрема:

- ТТН №018865 від 20.03.2019, №018867 від 20.03.2019, №018865 від 20.03.2019не містять відомостей щодо марки, моделі, типу, реєстраційного номеру причепу/напівпричепу;

- ТТН не містять повного найменування (прізвище, ім`я, по-батькові) особи, яка здала товар, та відомості про відповідальну особу щодо відпустку товару;

- ТТН не містять повного найменування (прізвище, ім`я, по-батькові) особи, яка приймала товар та її займану посаду;

- відсутні відомості (підпис, маса брутто, час прибуття, вибуття, простою) в графах операцій навантаження та розвантаження у ТТН №018723 від 11.03.2019, ТТН №018724 від 11.03.2019, ТТН №018848 від 19.03.2019, ТТН №018869 від 20.03.2019, ТТН №018860 від 19.03.2019, ТТН №018814 від 15.03.2019, ТТН №018700 від 06.03.2019, ТТН №018699 від 06.03.2019, ТТН №018650 від 28.02.2019, ТТН №018653 від 28.02.2019, ТТН №018695 від 06.03.2019, ТТН №018880 від 20.03.2019, ТТН №018699 від 06.03.2019, ТТН №018639 від 04.03.2019, ТТН №018699 від 06.03.2019, ТТН №018641 від 04.03.2019;

- ТТН № 018695 від 06.03.2019 не містить особистого підпису водія в особі ОСОБА_1 ;

- ТТН №018802, №018800, №18803, №018804, №018805, № 018806, №018807, №018808, №018809, №018810, №018811, №018812 від 15.03.2019 не містять особистих підписів водія в особі ОСОБА_2 ;

- ТТН №018865, №018867 від 20.03.2019 не містять особистого підпису водія в особі ОСОБА_3 ;

- ТТН №018860, №018861 від 19.03.2019 не містять особистих підписів водія в особі ОСОБА_4 ;

- у ТТН №018782, №018783 від 14.03.2019 не вказано особу, що відповідальна за прийняття вантажу вагою 2.284 тон та 3.591 відповідно.

Разом з тим, ТТН не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ).

Колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

При цьому, визначальним щодо податкових наслідків вчинення господарської операції є сукупність обставин, встановлених судом на підставі оцінки належних та допустимих доказів, щодо здійснення господарської операції. Висновок суду про реальність господарської операції для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 02 березня 2023 року у справі № 804/644/16, від 25.02.2021 у справі №640/3515/19, від 19.03.2021 у справі №460/143/19, від 16.04.2020 у справі №805/5017/15-а, від 19.03.2021 №460/143.

Відсутність ТТН не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом. Тому питання про наявність ТТН, а також правильність її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі господарської операції.

Крім того, недоліки в ТТН не можуть бути єдиною та законною підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що ТТН №018865 від 20.03.2019, №018867 від 20.03.2019, №018865 від 20.03.2019 не містять відомостей щодо марки, моделі, типу, реєстраційного номеру причепу/напівпричепу колегія суддів зазначає наступне.

З реквізитів автомобілів вказаних ТТН вбачається, що в них зазначались марка та модель авто (фургони), якими здійснювалися перевезення товару, тоді як причіпи не застосовувались, а тому у ТТН не вказувались відповідні відомості причепу/напівпричепу.

Також колегія суддів зазначає, що позивачем надіслоно запит до контрагента про надання належним чином оформлених ТТН, які поставив під сумнів суд та податковий орган.

Згідно листа від 24.05.2024 №24/05 ТОВ «Меркурій-Групп» (нова назва - ТОВ «РАСОН ІНВЕСТ») (код ЄДРПОУ 41727351) надало у відповідь копії товарно-транспортних накладних, які зберігаються у них з зазначенням наступних відомостей:

- ТТН містять повне найменування (прізвище, ім`я, по-батькові) особи, яка приймала товар та її займану посаду;

- наявні відомості (підпис, маса брутто, час прибуття, вибуття, простою) в графах операцій навантаження та розвантаження у ТТН №018723 від 11.03.2019, ТТН №018724 від 11.03.2019, ТТН №018848 від 19.03.2019, ТТН №018869 від 20.03.2019, ТТН №018860 від 19.03.2019, ТТН №018814 від 15.03.2019, ТТН №018700 від 06.03.2019, ТТН №018699 від 06.03.2019, ТТН №018650 від 28.02.2019, ТТН №018653 від 28.02.2019, ТТН №018695 від 06.03.2019, ТТН №018880 від 20.03.2019, ТТН №018699 від 06.03.2019, ТТН №018639 від 04.03.2019, ТТН №018699 від 06.03.2019, ТТН №018641 від 04.03.2019;

- ТТН № 018695 від 06.03.2019 містить особистий підпис водія;

- ТТН №018802, №018800, №18803, №018804, №018805, № 018806, №018807, №018808, №018809, №018810, №018811, №018812 від 15.03.2019 містять особисті підписи водія;

- ТТН №018865, №018867 від 20.03.2019 містять особистий підпис водія;

- ТТН №018860, №018861 від 19.03.2019 містять особистий підпис;

- у ТТН №018782, №018783 від 14.03.2019 вказано особу, що відповідальна за прийняття вантажу вагою 2.284 тон та 3.591 відповідно.

Таким чином, вказані ТТН відповідають вищезазначеним вимогам податкового законодавства та підтверджують реальність господарських операцій.

Щодо доводів суду першої інстанції стросовно водіїв, які зазначені в ТТН, про те, що відповідно до даних електронного сервісу Міністерства внутрішніх справ України «Перевірка посвідчення водія», водійське посвідчення НОМЕР_1 не видавалось ОСОБА_5 , водійське посвідчення НОМЕР_2 не видавалось ОСОБА_1 , водійське посвідчення НОМЕР_3 , що видавалось ОСОБА_6 не містить дозволу на керування транспортним засобом категорії С1Е, водійське посвідчення НОМЕР_4 не видавалось ОСОБА_3 , водійське посвідчення НОМЕР_5 , що видавалось ОСОБА_7 не містить дозволу на керування транспортним засобом категорії С1Е, водійське посвідчення НОМЕР_6 не видавалось ОСОБА_8 , то колегія суддів зазначає наступне.

Вказані витяги з бази даних електронного сервісу Міністерства внутрішніх справ України «Перевірка посвідчення водія» не можуть вважатися належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки вони отримані з некоректними заповненнями полів пошуку відповідної інформації відповідачем, оскільки містять не повну інформацію щодо виданих посвідчень водіїв до 2014 року.

Окрім того, для пошуку посвідчення водія в електронному сервісі Міністерства внутрішніх справ України обов`язковим є зазначенням у полях пошуку серія та номер посвідчення, а також дата народження водія (https://opendata.hsc.gov.ua/check-driver-license/). Лише у такому випадку електронного сервісу Міністерства внутрішніх справ України видає інформацію про наявність такого посвідчення водія.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність водійських посвідчень у водіїв, які здійснювали перевезення не відповідають дійсності, оскільки пошук в електронному сервісі Міністерства внутрішніх справ України здійснено не коректно, без зазначення обов`язкових реквізитів, а саме дати народження водія.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачем до матеріалів ссправи долучено копії посвідчень водія ОСОБА_5 серії НОМЕР_7 від 13.10.2007 та ОСОБА_6 № НОМЕР_8 від 08.07.2000.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що такі документи як посвідчення водія позивач не зобов`язаний зберігати, оскільки вони не є первинними документами у розумінні вимог ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо долучених позивачем до матеріалів справи заявок перевезення вантажу №АТ-0000262, №АТ-0000260, №АТ-0000233, №АТ-0000212, №АТ-0000191, №АТ-0000170, в яких зазначено, що завантаження товару за ТТН з 8:00 до 14.00, тоді як у цих заявках вказується, що товар, передбачений ТТН доставлений в той же день о 8:00, то колегія суддів зазначає таке.

Вказані заявки є домовленістю сторін, за якими позивач лише замовляє перевезення вантажу з визначеним у таких заявках проміжку часу - з 8:00 до 14:00 год та не підтверджують факт доставки товару, оскільки таку інформацію містять додані до справи ТТН, у яких зазначається час доставки товару

При цьому, у графі «дата доставки» значиться один бажаний час - 8:00 год, який проставляється машинописним способом, тобто на етапі лише формування такої заявки і який фіксує домовленість сторін, а не виконання договору.

Водночас, як пояснив позивач, господарська діяльність Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" полягає не в замовленні товарно-транспортних послуг раз на тиждень щодо великогабаритного товару, а в щоденному виробництві та продажу продуктів харчування невеликими партіями.

Разом з тим, перевізник здійснює фактично щоденну доставку товару, який має невеликі терміни зберігання різним отримувачам, а тому для оформлення великої кількості документів, які супроводжують цей процес, позивач оформлює ці документи з використання автоматичних комплексів, зокрема Договір-заявка на перевезення містить вказівку щодо періоду завантаження (дату та час), оскільки різні перевізники завантажують продукцію в різний час, отримувача вантажу, номер ТТН, адресу доставки. Графа «дата доставки» означає день, в який вантаж має бути доставлений, час доставки не визначається в Договорі-заявці, вказівка з графі «дата доставки» «…..8:00:00» є особливістю програмного комплексу, в якому формується Договір-заява.

Таким чином, недоліки у вищезазначених документах не може свідчити про нереальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Меркурій-Групп».

Щодо реальності господарських операцій між ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» та ТОВ «Голден-Харвест», колегія суддів зазначає наступне.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Голден-Харвест» (постачальник) укладено договір поставки від 14 лютого 2020 р. №14-ЛД/20, відповідно до умов «Голден-Харвест» зобов?язаний поставити зерно кукурудзи 3-го класу.

Поставка здійснюється на умовах та в строки, що погоджуються сторонами у специфікації до договору.

Відповідно до специфікації № 1 від 18 лютого 2020 р., постачальник зобов?язується передати у власність покупця кукурудзу 3 класу, ненасіннєва, українського походження врожаю 2019 р. в кількості 615 т. по ціні 3981,94 грн.

Умови поставки: СРТ (згідно Інкотерме 2010): Одеська область, Березівський р-н, с. Новоселівка, вул. Цегельна,б.40, Елеватор Д. Спосіб перевезення - насипом. Вантажоотримувач - ТОВ «ФОРД ХОЛЛ». Строк поставки з 18.02.2020 по 18.03.2020 р.

На умовах поставки СРТ (Фрахт/Перевезення оплачено до ... (... назва місця призначення) означає, що продавець (ТОВ «Голден-Харвест») здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець (ТОВ «Голден-Харвест») зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення - Одеська область, Березівський р-н, с. Новоселівка, вул. Цегельна, б.40, Елеватор Д.

Вантаж розвантажувався (отримувався) за адресою згідно договору від 14 лютого 2020 р. № 14-ЛД/20 ТОВ «ФОРД ХОЛЛ», яке за договором комісії від 10 вересня 2019 р. № 28LP/19-09 виступає Комітентом в реалізації отриманої кукурудзи на експорт.

Відповідно до умов договору комісії від 10.09.2019 року за № 28LP/19-09 та специфікації №3 від 18.02.2020 року позивачем передано, а ТОВ «ФОРД ХОЛЛ» прийняв для продажу на експорт, по узгодженій ціні товар, відповідно до актів приймання - передачі товару на комісію від 18.02.2020 №6 на отримання кукурудзи 3-го класу в кількості 355 т. сума 1 413 588,70 грн та від 19.02.2020 №7 на отримання кукурудзи 3-го класу в кількості 260 т. сума 1 035 304,40 грн.

Даний товар реалізовано в повному обсязі на експорт згідно контракту від 21 травня 2020 року №LD-21/05, (покупець - компанія ITC Miratorg Ltd), відповідно до митних декларацій: періодична митна -декларація - ЕК 10 РР № UA 500050/2020/206000 від 29.05.2020 року та додаткова декларація до періодичної митної декларації - ЕК 10 ДР № UA500050/2020/206539 від 16.06.2020 року.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце між позивачем та ТОВ «Голден-Харвест», ПрАТ«Кондитерська фабрика «Лагода» надано суду копії: видаткових накладних від 18 лютого 2020 року № 18029, від 18 лютого 2020 року №18028, від 19 лютого 2020 року №19024, від 19 лютого 2020 року№ 19023; податкових накладних від 18 лютого 2020 року № 18029, від 18 лютого 2020 року № 18028, від 19 лютого 2020 року № 19024, від 19 лютого 2020 року № 19023, платіжних доручень.

Щодо реальності господарський операцій позивача з ТОВ «ТГ Колос», колегія суддів зазначає наступне.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ «ТГ Колос» (Постачальник) укладено договір поставки віл 04 вересня 2019 р. № 19/ПР/19, згідно якого ТОВ «ТГ Колос» зобов`язаний поставити у зумовлені строки товар вказаний товар (зерно кукурудзи 3-го класу та пшеницо 2-го класу), а Покучень зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар.

Відповідно до специфікації №1 від 28.09.2019 року до договору поставки під 04.09.2019 р. № 19/ПР/19 ТОВ «ТГ Колос» зобов`язується передати у власність позивача зерно кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожай 2019, матрична тонна 800,000 за ціною 3 800 грн з ПДВ, загальна сума 3 040 000,00 грн з ПДВ (+/-10%).

Умови поставки: СРТ: м. Миколаїв, вул. Заводська площа, 1, АТ «Суднобудівний завод «Океан».

Відповідно до специфікації №2 від 27.11.2019 року до договору поставки від 04.09.2019 р. №19/ПР/19, ТОВ «ТГ Колос» зобов?язується передати у власність позивача пшеницо 2 класу м?яка, ненасіннєва, українського походженн, врожаю 2019 року, ДСТУ 3768:2019, матрична тонна 940,000 за ціною 4 487,45 грн з ПДВ, загальна сума 4 128 203,00 грн.з ПДВ (+/-10%).

Умови поставки: СРТ: (згідно Інкотермс 2010): ОВ «Грінтур Еко», м. Миколаїв, вул. Заводська, 23 та/або ТОВ «МСП Ніка-Тера», м. Миколаїв, Айвазовського, 23 та/або ТОВ «Аскет Шиппінг», м. Миколаїв, станція Жовтнева Одеської залізниці, та/або ТОВ «ЄВТ Грейн», м.Миколаїв, вул. Айвазовського, буд. 14, та/або ПрАТ «БЗПТО» м. Бердянськ, вул. Горького 4, та/або ТОВ «Аскет Шиппінг» м. Бердянськ, вул. Туристична, 11.

На умовах поставки СРТ (Фрахт/Перевезення оплачено до ... (... назва місця призначення) означає, що продавець (ТОВ «ТГ Колос») здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець (ТОВ «ТГ Колос») зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення.

Придбаний позивачем у ТОВ «ТГ Колос» товар (зерно кукурудзи 3-го класу та пшеницю 2 класу м?яка, ненасіпнева), доставлено до місця призначення автоперевізником - ТОВ «ВАЙТ ІНДАСТРІ», шо підтверджується ТТН, які містять наступну інформацію: автомобільний перевізник: ТОВ «ВАЙТ ІНДАСТРІ»; замовник та вантажовідправник: ТОВ «ТГ Колос»; вантажоодержувач: ТОВ «ФОЛД ХОЛЛ»; місце навантаження: Одеська область, Березівський р-н. с. Новоселівка, вул. Цегельна, б.40, Елеватор Д; місце розвантаження: м. Миколаїв, вул. Заводська площа, 1 ПАТ МСЗ «Океан».

Придбана позивачем у ТОВ «ТГ Колос» кукурудза 3-го класу та пшениця 2-го класу передана за договором комісії від 10 вересня 2019 р. №28LP/19-09, укладеного з ТОВ «ФОРД ХОЛЛ», для реалізації на експорт, за актами приймання-передачі: від 28.09.2019 №1 на отримання кукурудзи 3-го класу в кількості 200 т. сума 760 000 грн; від 29.09.2019 № 2 на отримання кукурудзи 3-го класу в кількості 250 т. сума 950 000 грн; від 30.09.2019 № 3 на отримання кукурудзи 3-го класу в кількості 350 т. сума 1 330 000 грн; від 27.11.2019 №4 на отримання пшениці 2-го класу в кількості 400 т. сума 1 794 980 грн; від 28.11.2019 №5 на отримання пшениці 2-го класу в кількості 540 т. сума 2 423 223 грн.

Даний товар реалізовано в повному обсязі на експорт (покупець - компанія ITC Miratorg Ltd): по контракту від 13 січня 2019 року N№ЛД-13/20 на підставі митних декларацій: періодична митна декларація - ЕК 10 PP № UA508150/2020/000362 від 16.01.2020 року та додаткова декларація до періодичної митної декларації: ЕК 10 ДР № UA5508150/2020/000449 від 21.01.2020 року; по контракту від 14 січня 2020 року № LD-14/20 на підставі митних декларацій: періодична митна декларація - ЕК 10 PP № UA110210/2020/000284 від 31.01.2020року та додаткові декларації до періодичної митної декларації - ЕК 10 ДР № UA110210/2020/000805 від 19.03.2020 року та ЕК 10 ДР № UA110210/2020/000618 від 04.03.2020 року.

Також з метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце між позивачем та ТОВ «ТГ Колос», ПрАТ«Кондитерська фабрика «Лагода» надано суду копії: видаткових накладних від 28 вересня 2019 року № 28093, від 29 вересня 2019 року № 29091, від 30 вересня 2019 року № 30091, від 30 вересня 2019 року № 30092, від 27 листопада 2019 року № 27112, від 27 листопада 2019 року № 27113, від 28 листопада 2019 року № 28113, від 28 листопада 2019 року № 28112, від 28 листопада 2019 року № 28111; податкових накладних від 28 вересня 2019 року № 28093, від 29 вересня 2019 року№ 29091, від 30 вересня 2019 року № 30091, від 30 вересня 2019 року № 30092, від 27 листопада 2019 року № 27112, від 27 листопада 2019 року № 27113, від 28 листопада 2019 року№ 28113, від 28 листопада 2019 року № 28112, від 28 листопада 2019 року № 28111; товарно-транспортних накладних, платіжних доручень.

Щодо реальності господарський операцій позивача з ТОВ «Соофтрейд», колегія суддів зазначає наступне.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ «Соофтрейд», (Продавець) укладено договір поставки від 11 вересня 2020 р. № П-1109-СТЛ, згідно якого ТОВ «Соофтрейд» зобов?язаний поставити олію соняшникову сиру, нерафіновану.

Відповідно до додатку № 1 від 11.09.2020 р. до догонору поставки, загальна кількість товару, що входить до партії товару - 240 т., загальна вартість партії 800 160,00 грн.

Умови постанки: СРТ-Україна, м. Миколаїв, вул. Громадська, 117, термінал ТОВ «Евері», та/або Миколаївська область, Вітовський район, с. Галицинове, вул. Набережна, 27, ТОВ «Термінал-Укрхаргазбудсировина»; та/або Україна, Одеська обл., Лиманський район, с. Визирка, вул. 2-й кілометр автодороги на МПТ «Южний», буд. 1, терміна-філія ТОВ «Олсідз Блек Сі» Термінал рослинних олій».

На умовах поставки СРТ (Фрахт/Перевезення оплачено до ... (... назва місця призначення) означає, що продавець (ТОВ «Соофтрейд») здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець (ТОВ «Соофтрейд») зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення.

Відповідно до додатку №2 від 16.10.2020 р. до договору постаки, загальна кількість товару, що входить до партії товару- 135 т., загальна партість парті 3 504 740 грн.

Умови поставки: EXW-Україна, м. Миколаїв, вул. Громадевка, 117, термінал ТОВ «Евері»; та/або Україна, Миколаївська область, Вітовський район, с. Галицинове, вул. Набережна, 27, ТОВ «Термінал-Укрхаргазбудсировина»; та/або Україна, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23, ТОВ «МСП Ніка Тера», згідно з «Інкотермс-2010».

На умовах поставки: EXW (Франко-Завод (….назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантажения його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Придбана позивачем у ТОВ «Соофтрейд» олія соняшникова сира, нерафінована передана за договором комісії від 11 вересня 2020 р. за №К-1109-ЕЛ, укладеного з ТОВ «ЕНКО-ГРУПП» (комісіонер), за актами приймання-передачі від 21 вересня 2020 р. №1 на отримання олії в кількості 240 т. в сумі 4 168 800,00 грн та від 20 жовтня 2020 р. №1 на отримання олії в кількості 135т. в сумі 3 105 700,00 грн.

Відповідно до Додатку № 1 до договору комісії від 11 вересня 2020 р. за № К-1109-ЕЛ, укладеного з ТОВ «ЕНКО-ГРУППІ», місце передачі товару: м. Миколаїв, вул. Громадська, 117, термінал ТОВ «ЕВЕРІ» та Миколаївська область, Вітовський район, с.Галицинове, вул. Набережна, 27, ТОВ «Термінал - Укрхаргаззбутсировина». Тобто, за адресами, вказаними в умовах поставки по договору від 11 вересня 2020 p. № П-1109-CТЛ, укладеного з ТОВ «Соофтрейд».

Даний товар реалізовано в повному обсязі на експорт в адресу компанії - нерезидента SUPSTAN Kft: по контракту від 11 вересня 2020 року №L-1109 на підставі періодичної митної декларації - ЕК 10 PP № UA508220/2020/107005 від 22.09.2020 року та додаткова декларація до періодичної митної декларації - ЕК 10 ДР № UA508220/2020/107292 від 29.09.2020 року; по контракту від 16 жовтня 2020 року № AEL-1610-U на підставі періодичної митної декларації - ЕК 10 РР № UA508140/2020/002389 від 27.10.2020року та додаткової декларації до періодичної митної декларації - ЕК 10 ДР № UA508140/2020/002497 від 05.11.2020 року.

Окрім того, на підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце між позивачем та ТОВ «Соофтрейд», ПрАТ«Кондитерська фабрика «Лагода» надано суду копії: видаткових накладних від 21 вересня 2020року № 4, від 21 вересня 2020року № 5, від 21 вересня 2020 року № 3, від 21 вересня 2020 року № 1, від 21 вересня 2020 року № 2, від 20 жовтня 2020 року №, від 20 жовтня 2020 року № 3, від 20 жовтня 2020 року № 2, від 20 жовтня 2020 року № 7, від 20 жовтня 2020 року № 4, від 20 жовтня 2020 року № 5, від 20 жовтня 2020 року № 6, від 20 жовтня 2020 року № 8; податкових накладних від 21 вересня 2020 року № 4, від 21 вересня 2020 року № 5, від 21 вересня 2020 року № 3, від 21 вересня 2020 року № 1, від 21 вересня 2020 року № 2, від 20 жовтня 2020 року № 1, від 20 жовтня 2020 року № 3, від 20 жовтня 2020 року № 2, від 20 жовтня 2020 року № 7, від 20 жовтня 2020 року № 4, від 20 жовтня 2020 року № 5, від 20 жовтня 2020 року № 6, від 20 жовтня 2020 року № 8; платіжних доручень.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що придбані позивачем у ТОВ «ТГ Колос», ТОВ «Голден-Харвест», ТОВ «Соофтрейд» ТМЦ (кукурудза 3 класу, пшениця 2 класу та олія соняшникова нерафіонована) у повному обсязі були реалізовані (експортовані), що підтверджується митними деклараціями з відмітками митниці про перетин митного кордону України, що спростовує доводи відповідача про відсутність реальності господарських операцій.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що як убачається з акту перевірки від 09.04.2021 року №5004/10-36-07-14/32967502 відповідачем не зазначено жодних недоліків (дефектності) первинної документації при придбанні позивачем ТМЦ у ТОВ «ТГ Колос», ТОВ «Голден-Харвест», ТОВ «Соофтрейд» в частині своєчасності, достовірності складання та заповнення видаткових та податкових накладних, реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції вказано, що окремі надані документи не відповідають вказаним вище обов`язковим вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема: видаткові накладні не містять відомостей про місце їх складання.

Окрім того, відповідно до умов пункту 5.1 Договору №14-ЛД/20, укладеного позивачем з ТОВ «Голден-Харвест» та пункту 5.1 Договору №19-ПР/19, укладеного позивачем з ТОВ «ТГ Колос» якість товару повинна відповідати державним стандартам та/або заявленим у Специфікації сторонами характеристикам.

Проте, позивачем не надано документів, що могли підтвердити належну якість зерна, наявність його споживчих властивостей, відповідність вимогам державних стандартів, технічним умовам, фітосанітарним нормам.

Також відповідно до умов Договору №14-ЛД/20 (пункт 5.2) та умов Договору №19-ПР/19, встановлено, що кількість товару визначається на зерновому складі, проте позивачем не було долучено доказів зважування отриманого вантажу на підтвердження виконання умов вказаного договору поставки.

Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до умов Договору № П-1109-СТЛ (пункт 4.6) встановлено, що можлива невідповідність кількості поставленого товару заявленій його кількості встановлюється позивачем при прийманні кожної окремої партії товару. Між тим позивачем не було долучено доказів зважування отриманого вантажу на підтвердження виконання умов вказаного договору поставки.

Так само позивачем не було надано суду будь-яких доказів перевезення вказаного товару.

Разом з тим, судом першої інстанції зазначено, що надані позивачем платіжні доручення є не належними доказами, оскільки не містять жодного підпису уповноважених осіб та не завірені належним чином установою банку.

Щодо сертифікатів якості придбаних у ТОВ «ТГ Колос» кукурудзи 3-го класу та пшениці 2-го, у ТОВ «Голден-Харвест» кукурудзи 3-го класу, у ТОВ «Соофтрейд» олії соняшникової сирої, нерафінованої, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.3.1. договору поставки від 11.09.2020 р. № П-1109-СТЛ з ТОВ «Соофтрейд» якість олії соняшникової відповідає ДСТУ 4492:2017, що підтверджується посвідченнями якості виробника:№СТ-1309-01 від 13.09.2020; №СТ-1609-01 від 16.09.2020; №СТ-1606-92 від 16.09.2020; №СТ-1609-03 від 16.09.2020; № СТ-1609-04 від 16.09.2020; № CT-1609-05 від 16.09.2020; №СТ-1609-06 віл 16.09.2020; №СТ-1609-07 від 16.09.2020; №СТ-1709-01 від 17.09.2020; №єСТ-1709-02 від 17.09.2020; №СТУ- 1410-01 від 14.10.2020; № СТУ-1410-02 від 14.10.2020; № СТУ-1610-01 від 16.102020; № СТУ-1610-02 від 16.10.2020; № СТУ-0710-01 від 07.10.2020.

При цьому, сертифікація (посвідчення) якості зерна передбачена приписами ст. 21-22 Закону України від 4 линня 2002 року № 37-IV «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Так, згідно з ч.1 ст.23 Закону №37-IV основними напрямами здійснення державного контролю за якістю зерна с, серед іншого, сертифікація зерна та продуктів його переробки.

Відповідно до 4.2 ст.21 Закону №37-IV переміщення зерна та продуктів його переробки територією України проводяться за наявності сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, в якому зазначаються якість зерна та продуктів його переробки, показники їх безпечності, наявність або відсутність генетично модифікованих організмів. При цьому, сертифікат якості зерна та продуктів його переробки діє протягом строку перевезення вантажу та розвантаження у пункті призначення.

Разом з тим, Законом України від 09 квітня 2014 року № 1193-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру», який набрав чинності 26 квітня 2014 року, скасовано обов?язкову сертифікацію якості зерна, продуктів його переробки, а також сертифікацію послуг зерносховищ.

Окрім того, згідно зі ст. 18 Закону України від 26 грудня 2002 року № 411-IV «Про насіння і садивний матеріал» (зі змінами та доповненнями) сертифікації підлягає, зокрема, насіння і садивний матеріал сорту, занесеного до Реєстру сортів рослин України;

Стаття 1 Закону №411-IV визначає, що насіння - рослинний матеріал, що використовується для сівби, включаючи власне насіння (насінину), плоди, суплідля.

Отже, придбана позивачем у ТОВ «ТГ Колос» кукурудза 3-го класу та пшениця 2-го, у ТОВ «Голден-Харвест» кукурудза 3-го класу не передбачені для сівби, не є насінням у розумінні Закону № 411-IV, не внесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення у Україні, а тому не підлягають обов?язковій сертифікації у розумінні приписів Закону України від 26 грудня 2002 року №411-IV «Про насіння і садивний матеріал».

Щодо висновків суду першої інстанції, що надані позивачем платіжні доручення є не належними доказами, оскільки не містять жодного підпису уповноважених осіб та не завірені належним чином установою банку, то колегія суддів вважає їх безпідставними, так як достовірність вказаних платіжних доручень не ставились під сумнів податковим органом під час перевірки.

Окрім того при перевірці підповідач підтвердив оплату, що вбачається з висновків акту перевірки.

Разом з тим, позивачем надано до суду копії вказаних платіжних доручень по взаємовідносинам з ТОВ «Голден-Харвест, ТОВ «ТГ Колос» та ТОВ «Софттрейд», що містять підписи повноважних осіб та печатку банку.

Також на підтвердження факту проведення зважування та якості придбаного товару у ТОВ «Голден-Харвест», ТОВ «ТГ Колос» та ТОВ «Софттрейд» позивачем додатково отримано у комісіонера відповідні документи, які складались саме за участю комісіонера та не є первинними документами, а тому позивач не зобов`язаний такі мати.

Так, позивачем надано чек-листи зважування та якості товару, що організовував комісіонер з метою організації виконання договору комісії при експорті товару.

Щодо надання позивачем ТТН по взаємовідносинах з ТОВ «Голден-Харвест», ТОВ «ТГ Колос» та ТОВ «Софттрейд», колегія суддів зазначає наступне.

З аналізу наданих до перевірки документів (договори поставки, комісії, контракти) слідує, що на позивача не покладено обов`язок з транспортування товару.

У всіх наданих договорах, транспортування товару здійснювалося за рахунок постачальника/комісіонера/покупця, а не позивачем.

Отже, на позивача не може бути покладений обов`язок зберігання ТТН та надання їх під час перевірки контролюючому органу.

Так, виходячи з положень розділу 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна (ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов 'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

ТТН - один із документів, який може використовуватися для списання та оприбуткування ТМЦ, складського, оперативного та бухгалтерського обліку. ТТН є основним документом перевезення вантажів (п. 11.1 Правил №363). Вона була і залишається єдиним документом для підтвердження транспортних витрат, а не факту постачання/придбання товарів. При цьому сама собою відсутність ТТН не може позбавляти підприємство права на витрати у сумі вартості придбаних товарів. ТТН призначена для обліку руху ТМЦ та розрахунків за їхнє перевезення автомобільним транспортом.

Таким чином, ТТН не підтверджує обставини придбання та продажу ТМЦ, а тому за наявності інших первинних документів її ненадання не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) зазначає, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Також Велика Палата Верховного Суду висновувала, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Враховучи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що реальний характер господарських операцій при виконанні договорів поставки, укладених позивачем з ТОВ «ТГ Колос», ТОВ «Голден-Харвест» та ТОВ «Соофтрейд» підтверджуються первинними документами податкового обліку.

Таким чином, позивач мав право на формування податкового кредиту, оскільки документи, які надані для перевірки підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами: ТОВ «ТГ Колос», ТОВ «Голден-Харвест», ТОВ «Соофтрейд» та ТОВ «Меркурій-Групп».

Щодо посилання контролюючого органу про наявність відкритого кримінального провадження №42021000000000169 за ознаками вчинення кримінальних порушень передбачених ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України фігурантом якого є ТОВ «Меркурій-Групп», то колегія суддів вважає його безпідставними, з огляду на наступне.

Так, вказане кримінальне провадження відкрито відносно контрагентів ТОВ «Меркурій-Групп».

При цьому, колегія суддів зазначено, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Разом з тим нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього. Адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 340/422/19.

Окрім того, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Також варто зазначити, що поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.05.2021 №0094190715/10-36-07-15 та №0094210715/10-36-07-15, оскільки вони прийняті Головним управлінням ДПС у Київській області з порушенням норм податкового законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону (ч.2 ст.317 КАС України).

Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода".

Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у сумі 22 700,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 7322 від 20 серпня 2021 року та судовий збір при поданні апеляційної скарги у розмір 34 050,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2294 від 21 червня 2023 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 56 750,00 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року скасувати та прийняти у справі нове судове рішення наступного змісту.

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «Р» від 19.05.2021 №0094190715/10-36-07-15 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 1 072 604,00 грн, в тому числі за основним платежем - 975 095,00 грн та за штрафними санкціями - 97 509,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «В4» від 19.05.2021 №0094210715/10-36-07-15 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ у сумі 2 195 319,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 5а; код ЄДРПОУ 44096797) на користь Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" (09200, Київська область, місто Кагарлик, вулиця Став`янка, будинок 99; код ЄДРПОУ 32967502) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 56 750,00 грн (п`ятдесят шість тисяч сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.

Повний текст виготовлено: 06 червня 2024 року.