Рішення

від 24.05.2023 по справі 320/7170/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2023 року № 320/7170/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось державне підприємство «Білоцерківське лісове господарство» (далі також ДП «Білоцерківське лісове господарство», позивач) із позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі також - ГУ ДПС у Київській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» №280980703 від 23 листопада 2021 року та форми «Р» №280970703 від 23 листопада 2021 року.

Ухвалою суду від 22 серпня 2022 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.

Представником відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечено та зазначено, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб, встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовано належним чином, а отже і прийняті податкові повідомлення-рішення є законними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши покази свідка, у судовому засіданні 15 травня 2023 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 13 вересня 2021 року по 08 жовтня 2021 року на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 17 серпня 2021 року № 1765-п проведено документальну планову виїзну перевірку ДП «Фастівське лісове господарство», правонаступником якого є позивач, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року, іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Київській області складено акт перевірки від 19 жовтня 2021 року № 17265/10-36-07-03-07/00992059, яким встановлено порушення ДП «Фастівське лісове господарство»:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі ПК України) у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 386 895, 00 грн;

- частини 1 статті 11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», п.1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138, у результаті чого занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 430 893, 00 грн;

- пункту 120.1 статті 120 ПК України;

- пункту 198.6 статті 198 ПК України у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 884, 00 грн.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Київській області винесено наступні податкові повідомлення-рішеннявід 23 листопада 2021 року, зокрема:

- № 280970703 (форма «Р»), якимДП «Фастівське лісове господарство», правонаступником якого є позивач, донараховано податок на прибуток в сумі 391 478, 00 грн (основний платіж - 386 895, 00 грн, штрафна санкція-4 583, 00 грн);

- № 280980703 (форма «Р»)якимДП «Фастівське лісове господарство», правонаступником якого є позивач, донараховано частину чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) у сумі 1 449 681, 00 грн (основний платіж - 1 430 893, 00 грн, штрафна санкція - 18 788, 00 грн).

Не погоджуючись із такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з такого.

Між ДП «Фастівське лісове господарство» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір про виконання робіт та надання послуг № 102 від 01 жовтня 2019 року, за яким Виконавцем надавались ДП «Фастівське лісове господарство» послуги з заготівлі деревини.

Сплачені за вказаним зобов`язанням кошти було включено ДП «Фастівське лісове господарство» до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за періоди, що перевірялись під час перевірки відповідачем.

З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти зазначені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо не зазначено іншого) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

дохід за договорами страхування, визначений згідно підпункту 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 цього Кодексу;

дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України;

дохід суб`єктів, які здійснюють випуск та проведення лотерей, підлягає оподаткуванню згідно пункту 141.8 статті 141 цього Кодексу;

дохід операторів, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю, що підлягає оподаткуванню згідно пункту 141.5 статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно підпункту 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 у постанові від 04 вересня 2018 року Верховним Судом сформовану обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентом, позивачем було надано суду копії відповідних документів, а саме: актів приймання-передачі робіт та послуг, щоденників приймання продукції та специфікацій поколодного обліку, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних.

Між тим, суд зазначає, що не всі надані документи відповідають вказаним вище обов`язковим вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема: всі без винятку акти приймання-передачі робіт та послуг не містять відомостей про дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції (ім`я, прізвище, по-батькові тощо головних бухгалтерів та економістів, головних лісничих та інженерів, які такі акти підписали).

Крім того, окремі акти приймання-передачі робіт та послуг не містять інформації щодо виду здійсненої рубки, її площі та номерів відповідних таким актам щоденників приймання деревини, хоча такі реквізити передбачені самою формою актів (т. 1 а.с. 245, 250; т. 2 а.с. 1-4, 16-21, 38-42, 51-62, 85-92, 107-109, 116-123, 136-139, 150-152, 160, 167, 169, 170, 180-186, 202-211, 228-239; т. 3 а.с. 6-11, 24-34, 38).

Також, надані позивачем товарно-транспортні накладні не містять відомостей про дати та номери доручень, за якими здійснювалось приймання деревини, та вартість продукції, що перевозиться, хоча такі реквізити передбачені в самою формою накладних (т. 3 а.с. 39-250; т. 4 а.с. 1-174).

Таким чином, надані позивачем документи з зазначеними вище недоліками суд не вважає первинними документами в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Також суд звертає увагу на те, що всі надані позивачем платіжні доручення є неналежними доказами, оскільки вони не містять жодного підпису уповноважених осіб та не завірені належним чином установою банку.

Крім того, відповідно до умов пункту 1.3 укладеного Договору про виконання робіт та надання послуг № 102 від 01 жовтня 2019 року щодо заготівлі деревини, документальний супровід надання/прийняття Сторонами послуг здійснюється за встановленими формами у Додатках, які є невід`ємною частиною даного Договору:

- карта технологічного процесу розроблення лісосіки (Додаток № 1);

- акт приймання-передачі лісосіки до розробки (Додаток № 2);

- акт приймання-передачі виконаних робіт (Додаток № 3);

- протокол погодження вартості послуг, які надаються за Договором (Додаток № 4);

- акт про встановлення умов ділянки по важкості (Додаток № 5).

Між тим, на підтвердження обставин реального виконання сторонами умов зазначеного договору позивачем не було долучено до матеріалів справи карт технологічного процесу розроблення лісосік, актів приймання-передачі лісосік до розробки, актів про встановлення умов ділянок по важкості.

Отже, реальний характер господарської операції при виконанні договору надання послуг, укладеного ДП «Фастівське лісове господарство» з ФОП ОСОБА_1 , не підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

Сукупність наведених обставин не дає суду змогу встановити реальний характер господарських зобов`язань, що за словами позивача мали місце між ДП «Фастівське лісове господарство» та його контрагентом, обставин їх дійсного виконання.

Окремо необхідно звернути увагу на те, що під час розгляду справи судом в якості свідка було допитано ОСОБА_1 , який на підставі Договору про виконання робіт та надання послуг № 102 від 01 жовтня 2019 року мав виконувати господарські зобов`язання перед ДП «Фастівське лісове господарство».

Так, ОСОБА_1 було підтверджено встановлені відповідачем в акті перевірки обставини наявності у його підпорядкуванні лише 3-х працівників та незалучення до виконання своїх зобов`язань за таким договором будь-яких субпідрядників.

При цьому оцінка судом об`єму робіт, який мав бути виконаний на підставі умов Договору про виконання робіт та надання послуг № 102 від 01 жовтня 2019 року створює об`єктивний сумнів щодо можливості їх здійснення виключно 4-ма працівниками ( ОСОБА_1 та його 3-ма найманими працівниками) без залучення сторонньої допомоги або високотехнологічного обладнання. Натомість, ОСОБА_1 у судовому засіданні показав, що із виробничих засобів ними використовувались лише ручні інструменти та один трактор.

При цьому суд враховує, що матеріалами справи засвідчується надання ФОП ОСОБА_1 у 4-му кварталі 2019 року одночасно послуг із заготівлі деревини і ДП «Фастівське лісове господарство», і Відокремленому підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярська лісова дослідна станція» відповідно до Договору № 51-Т від 04 листопада 2019 року, за яким обумовлено здійснення ФОП ОСОБА_1 санітарного рубання в об`ємі 978, 13 куб. м. Водночас лише у грудні 2019 року ФОП ОСОБА_1 мав надати ДП «Фастівське лісове господарство» послуг по заготівлі деревини в об`ємі понад 471 куб. м. (згідно актів приймання-передачі робіт т. 1 а.с. 246-250; т. 2 а.с. 1-4).

Наведене додатково свідчить на користь правильності висновків відповідача про відсутність фізичних та технічних умов (достатньої кількості працюючих, основних засобів) для здійснення зазначених обсягів робіт, які реалізовано ФОП ОСОБА_1 на користь ДП «Фастівське лісове господарство».

Враховуючи все зазначене вище, обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства у наведеній частині, що стосується взаємовідносин ДП «Фастівське лісове господарство» з ФОП ОСОБА_1 та які було проаналізовано у даному рішенні. Відтак, обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Як наслідок, правомірними та такими, що не підлягають скасуванню, є оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» (09130, Київська область, Білоцерківський район,село Дрозди, Урочище «Товста», квартал 50; код ЄДРПОУ 00992119) до Головного управління ДПС у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5а; код ЄДРПОУ ВП44096797) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.