Постанова

від 03.04.2024 по справі 320/7170/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/7170/22 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (правонаступник державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство") на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 у справі за адміністративним позовом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (правонаступник державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство") до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Білоцерківське лісове господарство", правонаступником якого є державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» №280980703 від 23 листопада 2021 року та форми «Р» № 280970703 від 23 листопада 2021 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ДП "Білоцерківське лісове господарство", правонаступником якого є державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 13 вересня 2021 року по 08 жовтня 2021 року на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 17 серпня 2021 року № 1765-п проведено документальну планову виїзну перевірку ДП «Фастівське лісове господарство», правонаступником якого є позивач, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року, іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Київській області складено акт перевірки від 19 жовтня 2021 року № 17265/10-36-07-03-07/00992059, яким встановлено порушення ДП «Фастівське лісове господарство»:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 386 895, 00 грн.;

- частини 1 статті 11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», п.1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138, у результаті чого занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 430 893, 00 грн.;

- пункту 120.1 статті 120 ПК України;

- пункту 198.6 статті 198 ПК України у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 884, 00 грн.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Київській області винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 23 листопада 2021 року, зокрема:

- № 280970703 (форма «Р»), яким ДП «Фастівське лісове господарство», правонаступником якого є позивач, донараховано податок на прибуток в сумі 391 478, 00 грн. (основний платіж - 386 895, 00 грн., штрафна санкція - 4 583, 00 грн);

- № 280980703 (форма «Р») яким ДП «Фастівське лісове господарство», правонаступником якого є позивач, донараховано частину чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) у сумі 1 449 681, 00 грн. (основний платіж - 1 430 893, 00 грн., штрафна санкція - 18 788, 00 грн.).

Не погоджуючись із правомірністю спірних ППР, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов`язань.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки ДП "Білоцерківське лісове господарство" здійснює господарську діяльність та веде бухгалтерський облік у відповідності до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункт 75.1 ПК України).

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (абзаци перший, другий підпункт 75.1.2 пункту 75.1 ПК України).

Згідно статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень (пункт 78.1.8 ПК України).

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (пункт 78.4).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 78.5).

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 78.8).

Як вже було зазначено вище, Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Фастівське лісове господарство», правонаступником якого є позивач, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року, іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Київській області складено акт перевірки від 19 жовтня 2021 року № 17265/10-36-07-03-07/00992059, яким встановлено вказані вище порушення ДП «Фастівське лісове господарство».

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як визначено п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані положеннями Законом України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV).

Первинним, згідно з приписами статті 1 Закону №996-ХІV, є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В силу вимог статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Статтею 1 Закону №996-ХІV також передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону №996-ХІV).

Відтак, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП "Фастівське лісове господарство" (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) був укладений договір про виконання робіт та надання послуг від 01.10.2019 № 102.

З метою підтвердження реальності господарських операцій по вказаному договору, що мали місце з його контрагентом, позивачем було надано суду копії відповідних документів, а саме: актів приймання-передачі робіт та послуг, щоденників приймання продукції та специфікацій поколодного обліку, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних.

В той же час, колегія суддів зазначає, що не всі надані документи відповідають вказаним вище обов`язковим вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема: всі без винятку акти приймання-передачі робіт та послуг не містять відомостей про дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції (ім`я, прізвище, по-батькові тощо головних бухгалтерів та економістів, головних лісничих та інженерів, які такі акти підписали).

Крім того, окремі акти приймання-передачі робіт та послуг не містять інформації щодо виду здійсненої рубки, її площі та номерів відповідних таким актам щоденників приймання деревини, хоча такі реквізити передбачені самою формою актів (т. 1 а.с. 245, 250; т. 2 а.с. 1-4, 16-21, 38-42, 51-62, 85-92, 107-109, 116-123, 136-139, 150-152, 160, 167, 169, 170, 180-186, 202-211, 228-239; т. 3 а.с. 6-11, 24-34, 38).

Також, надані позивачем товарно-транспортні накладні не містять відомостей про дати та номери доручень, за якими здійснювалось приймання деревини. Крім того, ТТН не містять відомостей про вартість продукції, що перевозиться, хоча такі реквізити передбачені самою формою накладних (т. 3 а.с. 39-250; т. 4 а.с. 1-174).

Таким чином, надані позивачем документи з зазначеними вище недоліками колегія суддів не бере до уваги та не вважає первинними документами в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що всі надані позивачем платіжні доручення є неналежними доказами, оскільки вони не містять жодного підпису уповноважених осіб та не завірені належним чином установою банку.

Крім того, відповідно до умов пункту 1.3 укладеного договору про виконання робіт та надання послуг № 102 від 01 жовтня 2019 року щодо заготівлі деревини, документальний супровід надання/прийняття сторонами послуг здійснюється за встановленими формами у додатках, які є невід`ємною частиною даного договору:

- карта технологічного процесу розроблення лісосіки (Додаток № 1);

- акт приймання-передачі лісосіки до розробки (Додаток № 2);

- акт приймання-передачі виконаних робіт (Додаток № 3);

- протокол погодження вартості послуг, які надаються за договором (Додаток № 4);

- акт про встановлення умов ділянки по важкості (Додаток № 5).

Між тим, на підтвердження обставин реального виконання сторонами умов зазначеного договору позивачем не було долучено до матеріалів справи карт технологічного процесу розроблення лісосік, актів приймання-передачі лісосік до розробки, актів про встановлення умов ділянок по важкості.

Отже, реальний характер господарської операції при виконанні договору надання послуг, укладеного ДП «Фастівське лісове господарство» з ФОП ОСОБА_1 , не підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

Таким чином, сукупність наведених обставин не дає колегії суддів змогу встановити реальний характер господарських зобов`язань, що за словами позивача мали місце між ДП «Фастівське лісове господарство» та його контрагентом, обставин їх дійсного виконання.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити про те, що під час розгляду справи судом першої інстанції в якості свідка було допитано ОСОБА_1 , який на підставі договору про виконання робіт та надання послуг № 102 від 01 жовтня 2019 року мав виконувати господарські зобов`язання перед ДП «Фастівське лісове господарство».

Так, ОСОБА_1 було підтверджено встановлені відповідачем в акті перевірки обставини наявності у його підпорядкуванні лише 3-х працівників та незалучення до виконання своїх зобов`язань за таким договором будь-яких субпідрядників.

При цьому, оцінка об`єму робіт, який мав бути виконаний на підставі умов договору про виконання робіт та надання послуг № 102 від 01 жовтня 2019 року створює об`єктивний сумнів щодо можливості їх здійснення виключно 4-ма працівниками ( ОСОБА_1 та його 3-ма найманими працівниками) без залучення сторонньої допомоги або високотехнологічного обладнання. Натомість, ОСОБА_1 у судовому засіданні суду першої інстанції зауважив, що із виробничих засобів ними використовувались лише ручні інструменти та один трактор.

При цьому, колегія суддів враховує, що матеріалами справи засвідчується надання ФОП ОСОБА_1 у 4-му кварталі 2019 року одночасно послуг із заготівлі деревини і ДП «Фастівське лісове господарство», і відокремленому підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярська лісова дослідна станція» відповідно до договору № 51-Т від 04 листопада 2019 року, за яким обумовлено здійснення ФОП ОСОБА_1 санітарного рубання в об`ємі 978, 13 куб. м. Водночас, лише у грудні 2019 року ФОП ОСОБА_1 мав надати ДП «Фастівське лісове господарство» послуг по заготівлі деревини в об`ємі понад 471 куб. м. (згідно актів приймання-передачі робіт т. 1 а.с. 246-250; т. 2 а.с. 1-4).

Колегія суддів розділяє висновок суду першої інстанції про те, що наведене додатково свідчить про правильність доводів контролюючого органу про відсутність фізичних та технічних умов (достатньої кількості працюючих, основних засобів) для здійснення зазначених обсягів робіт, які реалізовано ФОП ОСОБА_1 на користь ДП «Фастівське лісове господарство».

Враховуючи зазначене вище, обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства у наведеній частині, що стосується взаємовідносин ДП «Фастівське лісове господарство» з ФОП ОСОБА_1 .

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийняття Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та відсутність підстав для їх скасування.

При цьому, доводи апеляційної скарги позивача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та не підтверджуються матеріалами справи.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 04.04.2024.