Ухвала

від 23.05.2023 по справі 380/9245/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/9245/23

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

23 травня 2023 рокум.ЛьвівСуддя Львівського окружного адміністративного суду Гавдик З.В., одержавши позовну заяву за позовом Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийського виробничого підприємства» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом.

Ухвалою судді від 08.05.2023 позовну заяву залишено без руху, а особі, що звернулась, надано в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, у спосіб: подання оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі який становить 2684,00 грн.

На виконання вимог ухвали судді від 08.05.2023, від позивача через канцелярію суду 10.05.2023 надійшла заява про усунення недоліків адміністративного позову.

Ухвалою судді від 15.05.2023 року процесуальний строк встановлений ухвалою судді про залишення позовної заяви без руху від 08.05.2023 року, якою позивачу встановлено строк усунення недоліків позовної заяви продовжено.

18.05.2023 року представником позивача заяву про виконання ухвали суду, у якій повторно зазначив, що центральні органи виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування звільняються від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, контролюючі органи звільняються від сплати судового збору у справах про стягнення податкового боргу або заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відтак, у даній справі підстав для звільнення ГУ ДПС від сплати судового збору на підставі пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» немає.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 06.03.2023 у справі №640/4970/22.

ЄСПЛ у справі STOENESCU v. Romania (№ 14166/19), нагадав, що вимога сплачувати збори цивільним судам у зв`язку з позовами, які вони мають розглянути, сама по собі не є несумісною з пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. Kreuz v. Poland, № 28249/95, § 60, ЄСПЛ 2001-VI). Більше того, немає нічого незвичайного в системі, у якій судові збори за грошові вимоги залежать від суми спору, що входить до межі розсуду держави щодо регулювання та встановлення своєї системи судового збору, як вона вважає за потрібне. Проте система має бути достатньо гнучкою, щоб дозволити стороні скористатися повним або частковим звільненням від сплати судового збору або зменшенням розміру судового збору (див. рішення у справі Nalbant and Others v. Turkey, № 59914/16, § 40, 3 травня 2022 року).

Також в цій же справі ЄСПЛ нагадав, що порівняння різних рішень національних судів, навіть якщо вони винесені в явно схожих справах, не є його функцією, за винятком випадків відмови у правосудді чи очевидного свавілля, оскільки незалежність цих судів необхідно поважати (див. Вdamsons v. Latvia, № 3669/03, § 118, 24 червня 2008 року). Водночас піддавання двох суперечок різному трактуванню не може вважатися таким, що породжує суперечливу прецедентну практику, якщо це виправдано різницею у фактичних ситуаціях, про які йдеться (див. Hayati Зelebi and Others v. Turkey, № 582/05, § 52, 9 лютого 2016 року).

Крім того, Суд визнав, що можливість суперечливих судових рішень є невід`ємною рисою будь-якої судової системи, яка базується на мережі судів першої та апеляційної інстанцій, що мають повноваження в межах своєї територіальної юрисдикції. Такі розбіжності також можуть виникати в межах одного суду. Це саме по собі не може вважатися таким, що суперечить Конвенції. Тим не менш, критерії, якими керується Суд при оцінці умов, за яких суперечливі рішення різних національних судів, винесених в останній інстанції, можуть порушувати вимогу справедливого судового розгляду, закріплену в статті 6 § 1 Конвенції, полягають у встановленні того, чи глибокі та давні розбіжності існують у прецедентній практиці національних судів, чи передбачає внутрішнє законодавство механізм, здатний подолати ці невідповідності, чи застосовувався цей механізм і, якщо доцільно, з яким ефектом (див. Nejdet Єahin and Perihan Єahin v. Turkey ([GC], № 13279/05, §§ 49-58 та 61, 20 жовтня 2011 року).

З цих по суті підстав судом не враховуються твердження представника позивача про те, що його звільнено від сплати судового збору на підставі п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Права позивача встановлені ст. 20 ПК України , вказаним законом звільнено позивача від сплати судового збору лише в частині стягнення податкового боргу, а не реалізації його інших прав чи обов`язків.

Позивач Головне управління Державної податкової служби у Львівській області станом на 23.05.2023 року не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, відтак вказану позовну заяву необхідно повернути позивачу.

Згідно ч. 2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк.

При цьому, суд зазначає, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду із позовною заявою в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації його права на судовий захист. До аналогічного висновку дійшов у постанові від 29.09.2021 по справі № 160/12251/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 133, 169, 248, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву за адміністративним Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийського виробничого підприємства» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Гавдик З.В.