Постанова

від 17.05.2023 по справі 480/2999/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 р.Справа № 480/2999/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2022, головуючий суддя І інстанції: Павлічек В.О., вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 22.12.22 по справі № 480/2999/22

за позовом Державного агентства водних ресурсів України

до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" третя особа Головне управління ДПС у Сумській області

про аналювання дозволу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне агентство водних ресурсів України, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", третя особа ГУ ДПС у Сумській області, в якому просив суд:

- анулювати дозвіл на спеціальне водокористування від 20.10.2017 № 41/СМ/49д-17.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про систематичне, протягом двох і більше податкових (звітних) періодів, несплату відповідачем збору за спеціальне водокористування.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 позов задоволено.

Анульовано дозвіл на спеціальне водокористування від 20.10.2017 № 41/СМ/49д-17, виданий Акціонерному товариству "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що сектором у Сумській області Державного агентства водних ресурсів України видано Акціонерному товариству "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" дозвіл на спеціальне водокористування № 41/СМ/49д-17 від 20.10.2017 терміном дії до 20.10.2022.

На підставі зазначеного дозволу відповідачем здійснюється спеціальне водокористування для забезпечення питних, санітарно-гігієнічних, виробничих потреб, протипожежних потреб, потреб зовнішнього благоустрою території підприємства, передача води вторинним водокористувачам та передача гарячої води населенню.

Головним управлінням ДПС у Сумській області направлено лист від 24.01.2022 № 148/0/06-22 на адресу Державного агентства водних ресурсів України з інформацією про несплату рентної плати за спеціальне водокористування у сумі 1147,24 тис. грн. Акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та вжиття заходів відповідно до законодавства.

Вважаючи, що наявність податкового боргу з рентної плати спеціальне водокористування є підставою для анулювання дозволу на спеціальне водокористування, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України, водокористування - використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів).

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 16 Водного кодексу України, до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, належить видача дозволів на спеціальне водокористування

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно з ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно.

Дозвіл на спеціальне водокористування анулюється з підстав, визначених статтею 55 цього Кодексу, зокрема, орган, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, звертається до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання дозволу з підстав: систематичної, протягом двох і більше податкових (звітних) періодів, несплати збору за спеціальне водокористування в установлені законом строки.

Згідно з п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 321 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 №459», дозволи на спеціальне водокористування, видані до 3 червня 2017 року (включно), діють до моменту закінчення строку їх дії, а їх анулювання з підстав, передбачених законом, здійснюється Державним агентством водних ресурсів України.

Відповідно до п. 255.1 ст. 255 Податкового кодексу України, платниками рентної плати за спеціальне використання води є: первинні водокористувачі - суб`єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовуютьга/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об`єктів; суб`єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Згідно з п. 255.3 статті 255 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі.

Відповідно до п. 255.12 ст. 255 Податкового кодексу України, порядок подання декларації, строки сплати, відповідальність платників рентної плати та контроль за її справлянням визначено статтями 257 і 258 цього Кодексу.

Згідно з п. 257.1 ст. 257 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу.

Відповідно до п. 257.2 ст. 257 Податкового кодексу України, платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов`язань з рентної плати.

Згідно з п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України, сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.

Відповідно до п. 258.1 ст. 258 Податкового кодексу України встановлена відповідальність платників рентної плати. Так, визначено, що на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення бо бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з пп. 258.2.5 п. 258.2 ст. 258 Податкового кодексу України, у разі несплати рентної плати або сплати її не в повному обсязі протягом шести місяців контролюючі органи подають інформацію про платників рентної плати до органів, що видають дозволи на спеціальне водокористування, для вжиття до них заходів згідно із законом.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Вказане кореспондується з положенням пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України.

Згідно з ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, «податкова декларація» є документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Як свідчать матеріали справи, відповідач має заборгованість з рентної плати за спеціальне використання води в сумі 1147,24 тис. грн., яка виникла у зв`язку з несплатою узгоджених податкових зобов`язань за період І-IV квартали 2019 року, І-ІV квартали 2020 року, І-ІІІ квартали 2021 року, тобто яка існує протягом двох і більше податкових (звітних) періодів, що є підставою для вжиття заходу реагування у вигляді анулювання відповідного дозволу. При цьому, відповідачем не заперечується факт наявності зазначеного податкового боргу.

З урахуванням встановлених по справі обставин, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 по справі №480/2999/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.С. РєзніковаСудді А.О. Бегунц Л.В. Курило Повний текст постанови складено 24.05.2023 року