Постанова

від 24.05.2023 по справі 520/13507/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Сагайдак В.В.

24 травня 2023 р. Справа № 520/13507/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и в:

22.07.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.04.2021 року № 2788738-2411-2023 та податкове повідомлення-рішення від 20.04.2021 року № 2788737-2411-2023 повністю.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення рішення від 20.04.2021 року № 2788738-2411-2023 та податкове повідомлення-рішення від 20.04.2021 року № 2788737-2411-2023, прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області, є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки в силу приписів п. 4 п. п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України (далі ПК України) вона, як платник єдиного податку другої групи (станом 2021 рік), яка використовує земельну ділянку (що і є об`єктом оподаткування за спірним податковим повідомленням-рішенням) для провадження власної господарської діяльності, звільнена від сплати земельного податку.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 у відзиві ГУ ДПС у Харківській області вказує, що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності є платником єдиного податку 2 групи. З огляду на належність їй на праві власності земельної ділянки площею 0,10 га за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6325110700:00:008:0039 та земельної ділянки площею 0, 0719 га за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6325110700:00:002:0015, вона також є платником земельного податку.

Оскільки ОСОБА_1 є платником земельного податку з дати державної реєстрації права а нерухоме майно, 20.04.2021 року ГУ ДПС сформовано податкові повідомлення-рішення, якими позивачу нараховано суму податкового зобов`язання з земельного податку за 2021 рік № 2788738-2411-2023 на суму 14 519,92 грн, та № 2788737-2411-2023 на суму 14 847,20 грн.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 про застосування спрощеної системи оподаткування від 08.11.2017 року № 15771/10 місцем провадження господарської діяльності зазначено адресу: АДРЕСА_3 .

Крім того, твердження позивача про використання земельної ділянки у власній господарській діяльності жодним документом, наданим з позовною заявою не підтверджено.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 року (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.04.2021 року винесене відносно земельної ділянки загальною площею 0,0719 за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6325110700:00:002:0015.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 454,00 грн.

В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено про те, що земельна ділянка, загальною площею 0,0719, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6325110700:00:002:0015, належить не позивачеві, а іншому громадянину.

Враховуючи зазначене, позивач не має обв`язку справляти плату за землю, яка не перебуває в нього ні на праві власності ані в оренді, у зв`язку чим податкове повідомлення-рішення від 20.04.2021 року винесене відносно земельної ділянки загальною площею 0,0719 за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6325110700:00:002:0015, є незаконним.

Суд зазначив, що з матеріалів справи неможливо встановити яке саме зі спірних податкових повідомлень-рішень винесено відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6325110700:00:002:0015, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2021 року винесеного відносно земельної ділянки загальною площею 0,0719 за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6325110700:00:002:0015.

Не погоджуючись із судовим рішенням, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , просить скасувати судове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 року в частині відмови в задоволені позову і ухвалити у відповідній частині нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що в спірному рішенні суд взагалі не застосував до спірних правовідносин вимоги п. 297.1 ПК України, про що вона вказувала в позові.

Інші доводи, якими позивач обґрунтовує вимоги апеляційної скарги, по суті, аналогічні доводам, викладеним ним у адміністративному позові.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем та платником єдиного податку 2-ї групи (а.с. 16).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6306425332018 позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6325110700:00:008:0039 за адресою АДРЕСА_1 з цільовим призначенням 03.15 «Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови» загальною площею 0,1000 га (а.с. 5-6).

Згідно технічного паспорту, виготовленого КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» від 11.01.2019 року, на вказаній земельній ділянці розташована нежитлова будівля, заклад громадського харчування з навісом для автотранспорту, загальною площею 418,2 кв.м (а.с. 9-12).

20.04.2021 року ГУ ДПС сформовано податкові повідомлення-рішення, якими позивачу нараховано суму податкового зобов`язання з земельного податку за 2021 рік № 2788738-2411-2023 на суму 14 519,92 грн, та № 2788737-2411-2023 на суму 14 847,20 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано ПК України.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За визначенням наведеним у п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (п. п. 14.1.72); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (п. п. 14.1.73); земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (п. п. 14.1.74); плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п. п. 14.1.147).

Згідно з п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Відповідно до п. п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

В силу приписів п. п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Положеннями п. 287.1 ст. 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно з п. 287.6 ст. 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Положеннями п. 269.2 ст. 269 ПК України регламентовано, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

За змістом п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Положеннями п. п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України визначено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

З аналізу наведених норм слідує, що підставами для звільнення від сплати земельного податку за вищенаведеною системою оподаткування є наявність у суб`єкта господарювання статусу платника єдиного податку першої-третьої груп та використання ним, як власником чи користувачем земельної ділянки, останньої для провадження господарської діяльності.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених вище норм матеріального права у спорах цієї категорії, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року по справі № 826/14081/16, від 29.07.2021 року по справі № 826/13147/21.

Так, з наявної в матеріалах справи копії витягу з Реєстру платників єдиного податку від 08.11.2017 року вбачається, що позивач з 01.11.2017 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку другої групи та займається господарською діяльністю згідно з КВЕД таких видів: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (код згідно з КВЕД 45.20), інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у. (код згідно з КВЕД 74.90), надання в оренду в експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код згідно з КВЕД 68.20), допоміжне обслуговування наземного транспорту (код згідно з КВЕД 52.21), надання інших індивідуальних послуг н.в.і.у. (код згідно з КВЕД 96.09) (а.с. 16).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером 6325110700:00:008:0039, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку ( а.с. 5-6).

З метою обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що остання використовувала у своїй діяльності належні їй земельні ділянки.

Однак, позивачем не надано до суду належних та достатніх доказів підтвердження вказаної обставини.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність обов`язку у позивача щодо сплати ЄСВ за спірний період, тому оскаржувана вимога відповідача підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді Л.В. Курило А.О. Бегунц