Постанова

від 23.05.2023 по справі 705/4982/15-ц

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/701/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №705/4982/15-ц Категорія: на ухвалу Годік Л. С. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. судді секретарНовіков О.М., Гончар Н.І. Широкова Г.К.

учасники справи:

позивач (скаржник) ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,

відповідач ОСОБА_1 ,

третя особа - ТОВ «ПАКО»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргупредставника позивача адвоката Курінного С.Ю. на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08.03.2023 (повний текст складено 08.03.2023, суддя в суді першої інстанції Годік Л.С.) про відмову у забезпеченні позову у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «ПАКО», про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

у вересні 2015 року ПАТ «Європейський газовий банк» (правонаступником якого є позивач ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»)звернувся до суду з позовом, яким просив про стягнення 281 788,98 грн.

02.03.2023 представник позивачаТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» адвокат Курінний С.Ю. подав суду заяву про забезпечення позову, якою просив: накласти арешт на нерухоме майно, а саме - земельну ділянку, кадастровий №7124381500:01:002:0827, площа (га): 0.1066, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ; накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих в будь-яких фінансових установах, та належать ОСОБА_1 , які будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах ціни позову, за виключення ринкової ціни земельної ділянки, в розмірі 246363,97 грн.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08.03.2023 зазначену заяву про забезпечення позову відхилено з посиланням на те, що позивачем не доведено в чому саме полягає необхідність у забезпеченні позову, враховуючи, що справа тривалий час перебуває на розгляді в суді. Крім того, позивач просить накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1066 га, та на грошові кошти, що знаходяться на рахунках різних фінансових установах, однак ним не надано доказів, що такий захід забезпечення буде співмірний заявленим позовним вимогам, а також доказів того, що відповідач ОСОБА_1 взагалі має відкриті рахунки у фінансових установах та яких саме і у якому розмірі.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник позивача адвокат Курінний С.Ю. подав 23.03.2023 апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та задовольнити вимоги заяви про забезпечення позову. Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 після подачі позову в 2015 році вчиняв дії по відчуженню свого нерухомого майна, що підтверджується витягом з Реєстрів, сформованим 02.02.2023, та є підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Також позивач не зобов`язаний доводити суду наявність у відповідача рахунків у банку, що нормами процесуального права не передбачено. Крім того, виконавець при здійсненні примусового виконання ухвали матиме змогу отримати дані стосовно наявних у відповідача рахунків на які буде накладено арешт.

У відзиві на вказану апеляційну скаргу сторона відповідача ОСОБА_1 просила суд апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважають її законною та належним чином обґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Питання про застосування заходів забезпечення позову, яке вирішувалося судом в оскарженій ухвалі, регламентується Главою 10 Розділу І ЦПК України.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову, зокрема, п.1 шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти на рахунках (як у цій справі).

Згідно ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У постанові ВП ВС від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загрозаневиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючипитання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Таким чином при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як вказав ВС у постанові від 03.11.2020 у справі №910/7716/20 при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У даній справі метою звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості є можливість отримання подальшого задоволення своїх грошових вимог на суму 281 788,98 грн. шляхом, зокрема, звернення стягнення на майно боржника у разі недостатності наявних у нього коштів. При цьому інтерес позивача, за обставин цієї справи, полягає у можливості задоволення його вимог про стягнення заборгованості у спосіб звернення стягнення на майно боржника.

Оскільки у разі вчинення будь-яких дій в результаті яких буде відчужено майно відповідача, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги кредитора про повернення заборгованості, є обґрунтовані підстави вважати, що таке відчуження майна призведе до ускладнення можливого виконання рішення суду в цій справі про стягнення заборгованості, адже позивач не зможе задовольнити свої вимоги у спосіб звернення стягнення на це майно.

Отже висновки суду першої інстанції з посиланням на відсутність підстав для забезпечення позову є необґрунтованими.

Ураховуючи ціну позову - 281 788,98 грн., а також стверджувану вартість земельної ділянки, за рахунок якої порушено питання про забезпечення позову в сумі 246363,97 грн., апеляційний суд констатує співмірність заходів забезпечення позову заявленим у справі позовним вимогам.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За змістом ч. 4 ст. 334 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації.

Таким чином є необхідним вжити заходи забезпечення позову у спосіб заборони відповідачу ОСОБА_1 вчиняти дії по розпорядженню земельною ділянкою, кадастровий №7124381500:01:002:0827, до набрання судовим рішенням у справі законної сили, адже можливе відчуження зазначеного майна, призведе до того, що рішення суду по суті спору може бути складно виконати в примусовому порядку у спосіб задоволення вимог стягувача за рахунок майна боржника.

Зазначені обставини у аспекті норм ч.2 ст.149 ЦПК України є підставами для вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому вказівка суду першої інстанції на відсутність підстав для забезпечення позову є помилковою та такою, що спростовується матеріалами справи, а також не враховує зв`язок між можливою зміною власника майна відповідача та ефективністю обраного позивачем способу захисту його прав у цій справі про стягнення заборгованості.

Одночасно апеляційний суд враховує, що такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно, про що просить позивач, буде не повністю відповідати обставинам цієї справи, адже арешт обмежить у тому числі і право на користування таким майном (державний виконавець при здійсненні виконання судового рішення про забезпечення позову здійснить опис арештованого майна та вчинить дії по забороні будь-яким особам використовувати таке майно), що може привести до необґрунтованого обмеження поточного власника майна у реалізації його права на користування майном. Отже належним видом забезпечення позову буде саме застосування заборони відчуження відповідного майна.

Також не можна погодитися з міркуваннями скаржника про те, що позивач не зобов`язаний доводити суду наявність у відповідача рахунків у банку та виконавець при здійсненні примусового виконання ухвали матиме змогу отримати відповідні дані, адже у разі накладення арешту на невизначені банківські рахунки особи матимуть місце необґрунтовані обмеження власника в їх використанні, що не відповідатиме цілям процесуального інституту забезпечення позову.

Крім того, враховуючи вартість земельної ділянки, кадастровий №7124381500:01:002:0827, стосовно якої вживаються заходи забезпечення позову, що є спів мірною предмету спору у даній справі, застосування додаткових заходів забезпечення позову не є необхідним.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08.03.2023 про відмову у забезпеченні позову у даній справі слід скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у судовому рішенні, обставинам справи та прийняти постанову про часткове задоволення клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії по розпорядженню земельною ділянкою, кадастровий №7124381500:01:002:0827.

Керуючись ст. ст.153, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п ос та но ви в :

апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08.03.2023 про відмову у забезпеченні позову у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «ПАКО», про стягнення заборгованості - скасувати.

Заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі задовольнити частково.

У якості забезпечення позову у справі заборонити відповідачу ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії по розпорядженню його земельною ділянкою, кадастровий №7124381500:01:002:0827, площа (га): 0.1066, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 до набрання судовим рішенням по справі законної сили.

У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 23.05. 2023.

Суддя-доповідач

Судді