Постанова

від 11.04.2023 по справі 716/1335/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2023 року

м. Чернівці

справа № 716/1335/22

провадження №22-ц/822/216/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіна Н. Ю.

суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретаря Паучек І.І.

з участю представника позивача заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури Одосій Олександра-Елвіна Володимировича, представника позивача Чернівецької обласної військової адміністрації Чернівецької обласної державної адміністрації Тирончук Віолети Василівни, відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача Остапович Юлії Степанівни

учасники справи:

позивач заступник керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької обласної військової адміністрації - Чернівецької обласної державної адміністрації

відповідач Кадубовецька сільська рада Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державне підприємство «Чернівецьке лісове господарство»

апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 06 грудня 2022 року, головуючий у першій інстанції Стрілець Я.С.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівникаЧернівецької обласноїпрокуратури увересні 2022року звернувсядо судуз позовомв інтересахдержави вособі Чернівецькоїобласної військовоїадміністрації -Чернівецької обласноїдержавної адміністраціїдо Кадубовецькоїсільської радиЧернівецького районуЧернівецької області, ОСОБА_1 провизнання незаконнимта скасуваннярішення,скасування державноїреєстрації прававласності таприпинення,витребування земельноїділянки.

Зазначав, що рішенням IX сесії VIII скликання Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 8 липня 2021 року № 11.31-9/2021 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2500 га цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд КОД 02.01, кадастровий номер 7321587600:01:003:0011, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

Рішенням XII сесії VIII скликання Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 18 жовтня 2021 року № 10.47- 12/2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2951 га цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства код 01.03, кадастровий номер 7321587600:01:003:0015, яка знаходиться на території Кадубовецької сільської ради с.Репужинці; земельну ділянку площею 0,2611 га цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства код 01.03, кадастровий номер 7321587600:01:003:0017, яка знаходиться на території Кадубовецької сільської ради Чернівецького району в с. Репужинці.

На підставі рішення органу місцевого самоврядування здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Під час досудового розслідування встановлено, що земельні ділянки відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебувають у постійному користуванні Державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство».

Просив визнати незаконним та скасувати рішення IX сесії VIII скликання Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 08 липня 2021 року №11.31-9/2021 в частині затвердження ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд під кадастровим номером 7321587600:01:003:0011, яка знаходиться в по АДРЕСА_1 .

Визнати незаконним та скасувати рішення XII сесії VIII скликання Кадубовецької сільської ради від 18 жовтня 2021 №10.47-12/2021 в частині затвердження проекту землеустрою та передачі безоплатно у власність ОСОБА_1 земельних ділянок площею 0,2951 га під кадастровим номером 7321587600:01:003:0015 для ведення особистого селянського господарства та площею 0,2611 га під кадастровим номером 7321587600:01:003:0017 для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Кадубовецької сільської ради, в с. Репужинці.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну площею 0,2951 га під кадастровим номером 7321587600:01:003:0015 для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Кадубовецької сільської ради, с. Репужинці, оформлену рішенням державного реєстратора № 61318482 від 03 листопада 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2494857773060, з одночасним припиненням вказаного права.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2611 га під кадастровим номером 7321587600:01:003:0017 для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Кадубовецької сільської ради в с. Репужинці, оформлену рішенням державного реєстратора № 61318725 від 03 листопада 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2494857773060, з одночасним припиненням вказаного права.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2951 га під кадастровим номером 7321587600:01:003:0015 для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Кадубовецької сільської ради с. Репужинці, на користь держави в особі Чернівецької обласної військової адміністрації (Чернівецької обласної державної адміністрації) з правом постійного користування державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство».

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2611 га під кадастровим номером 7321587600:01:003:0017 для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Кадубовецької сільської ради с. Репужинці, на користь держави в особі Чернівецької обласної військової адміністрації (Чернівецької обласної державної адміністрації) з правом постійного користування державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство».

Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2022 року залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державне підприємство «Чернівецьке лісове господарство».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заставнівського районного суду м. Чернівецької області від 06 грудня 2022 року позов заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької обласної військової адміністрації Чернівецької обласної державної адміністрації задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення IX сесії VIII скликання Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області № 11.31-9/2021 від 08 липня 2021 року, яким ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,2500 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд під кадастровим номером 7321587600:01:003:0011, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

Визнано незаконним та скасовано рішення XII сесії VIIІ скликання Кадубовецької сільської ради № 10.47-12/2021 від 18 жовтня 2021 року в частині затвердження проекту землеустрою та передачі безоплатно у власність ОСОБА_1 земельних ділянок площею 0,2951 га під кадастровим номером 7321587600:01:003:0015 для ведення особистого селянського господарства та площею 0,2611 га під кадастровим номером 7321587600:01:003:0017 для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Кадубовецької сільської ради с. Репужинці.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2951 га під кадастровим номером 7321587600:01:003:0015 для ведення особистого селянського господарства розташовану на території Кадубовецької сільської ради, в с. Репужинці, оформлену рішенням державного реєстратора № 61318482 від 03 листопада 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2494857773060, з одночасним припиненням вказаного права.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2611 га під кадастровим номером 7321587600:01:003:0017 для ведення особистого селянського господарства розташовану на території Кадубовецької сільської ради с. Репужинці, оформлену рішенням державного реєстратора № 61318725 від 03 листопада 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2494857773060, з одночасним припиненням вказаного права.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2951 га під кадастровим номером 7321587600:01:003:0015 для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Кадубовецької сільської ради с. Репужинці, на користь держави в особі Чернівецької обласної військової адміністрації (Чернівецької обласної державної адміністрації) з правом постійного користування державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство».

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2611 га під кадастровим номером 7321587600:01:003:0017 для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Кадубовецької сільської ради с. Репужинці, на користь держави в особі Чернівецької обласної військової адміністрації (Чернівецької обласної державної адміністрації) з правом постійного користування державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство».

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 6 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької обласної військової адміністрації Чернівецької обласної державної адміністрації відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Зазначав про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, набуття права власності на житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Вказував, що житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га, кадастровий номер 7321587600:01:003:0011 цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку.

Також біля житлового будинку знаходиться земельна ділянка площею 0,2951 га кадастровий номер 7321587600:01:00360015 цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та земельна ділянка площею 0,2611 га кадастровий номер 7321587600:01:00360017 цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Посилався на те, що добросовісно, відкрито, безперервно користується земельними ділянками понад 15 років, набув право власності у встановленому законом порядку, Державним підприємством «Чернівецьке лісове господарство» не повідомлялося про належність земельних ділянок до земель державного лісового фонду.

Вважає, що позбавлення права власності на земельні ділянки без будь-якої компенсації становитиме порушення норм європейського законодавства та суперечитиме практиці Європейського суду з прав людини.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Заступник керівникаЧернівецької обласноїпрокуратури у відзиві просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Чернівецька обласнавійськова адміністрація Чернівецькаобласна державнаадміністрація у відзиві просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовзаступника керівникаЧернівецької обласноїпрокуратури вінтересах державив особіЧернівецької обласноївійськової адміністрації-Чернівецької обласноїдержавної адміністраціїдо Кадубовецькоїсільської радиЧернівецького районуЧернівецької області, ОСОБА_1 провизнання незаконнимта скасуваннярішення,державної реєстраціїправа власності,витребування земельноїділянки,суд першоїінстанції виходивз наявностіправових підставдля визнання рішення IX сесії VIII скликання Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 8 липня 2021 року № 11.31-9/2021 та рішення XII сесії VIII скликання Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 18 жовтня 2021 року № 10.47- 12/2021 незаконними та скасування, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки, оформлені рішенням державного реєстратора від 3 листопада 2021 року №61318482 та №61318725, їх витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 .

На обгрунтуваннятаких висновківсуд першоїінстанції зазначив,що оспорюванірішення Кадубовецькоїсільської радиЧернівецького районуЧернівецької областіпорушують законніінтереси державив особіЧернівецької обласноїдержавної адміністрації Чернівецькоїобласної військовоїадміністрації якрозпорядника земель,Кадубовецька сільськарада Чернівецькогорайону Чернівецькоїобласті вийшлаза межінаданих їйповноважень тадіяла всуперечвимогам чинногозаконодавства.

Водночас суд першої інстанції вказав, що державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки проведена саме на підставі рішення XII сесії VIII скликання Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 18 жовтня 2021 року № 10.47- 12/2021, тому для поновлення порушеного інтересу держави в особі Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації) необхідним є скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 .

Також суд першої інстанції вважав, що спірні земельні ділянки безоплатно вибули на користь ОСОБА_1 з власності держави в особі їх законного розпорядника Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації) поза її волею на підставі незаконних рішень органу місцевого самоврядування.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що спірні земельні ділянки відносяться до земель державної форми власності лісогосподарського призначення та перебувають у постійному користуванні Державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» на підставі чинних матеріалів лісовпорядкування. На території Чернівецької області повноваження щодо вилучення та розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення здійснюються Чернівецькою обласною державною адміністрацією, повноваження якої на час дії воєнного стану в Україні виконує Чернівецька обласна військова адміністрація. Вилучення з державного лісового фонду та зміна цільового призначення спірних земельних ділянок не погоджувалося Державним підприємством «Чернівецьке лісове господарство», Чернівецькою обласною державною адміністрацією та Кабінетом Міністрів України.

Крім того, суд першої інстанції оцінив необхідність втручання у право власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки, вважаючи, що таке втручання є пропорційним переслідуваній легітимній меті відновлення прав держави, з власності якої безоплатно вибули земельні ділянки лісогосподарського призначення, та є пропорційним, оскільки інтереси всіх членів суспільства переважають у даному випадку над інтересами приватного суб`єкта.

Відповідно до частин 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинноґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам відповідає.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Встановлено, що рішення IX сесії VIII скликання Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 8 липня 2021 року № 11.31-9/2021 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2500 га цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд КОД 02.01, кадастровий номер 7321587600:01:003:0011, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

Рішенням XII сесії VIII скликання Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 18 жовтня 2021 року № 10.47- 12/2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2951 га цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства код 01.03, кадастровий номер 7321587600:01:003:0015, яка знаходиться на території Кадубовецької сільської ради с.Репужинці; земельну ділянку площею 0,2611 га цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства код 01.03, кадастровий номер 7321587600:01:003:0017, яка знаходиться на території Кадубовецької сільської ради Чернівецького району в с. Репужинці.

З матеріалів справи вбачається, що проведено державну реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку № 7321587600:01:003:0015 (реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 2494846573060) на підставі рішення про державну реєстрацію №61318482 від 03 листопада 2021 року.

Також проведено державну реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку № 7321587600:01:003:0017 (реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 2494857773060) на підставі рішення про державну реєстрацію № 61318725 від 03 листопада 2021 року.

Вироком Заставнівського районного суду Чернівецької області від 20 жовтня 2022 року затверджено угоду про визнання винуватості від 20 жовтня 2022 року, укладену між прокурором Чернівецької окружної прокуратури Одосій О.В. та обвинуваченим ОСОБА_2 . Визнано останнього винуватим у пред?явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.367 ч.1 КК України.

Водночас вироком Заставнівського районного суду Чернівецької області від 20 жовтня 2022 року встановлено, що ОСОБА_2 , працюючи начальником відділу земельних відносин, благоустрою та охорони навколишнього середовища Кадубовецької сільської ради Чернівецького району, допустив службову недбалість, тобто неналежне виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди інтересам держави в особі Чернівецької обласної військової адміністрації (Чернівецької обласної державної адміністрації).

Під час розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовленого приватним підприємством «Кайлас-К» за №8/21/791 ОСОБА_2 не з`ясував та не перевірив місцезнаходження земельних ділянок під кадастровими номерами 7321587600:01:003:0015 та 7321587600:01:003:0017 відносно розташування земель лісогосподарського призначення державної власності, їх належність до земель комунальної власності та наявність повноважень у Кадубовецької сільської ради для їх безоплатної передачі у приватну власність та підготував проект рішення сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 , який включений в порядок денний ХП сесії УШ скликання Кадубовецької сільської ради.

Відповідно до інформації Державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» № 374 від 08 квітня 2022 року, інформації Державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» № 17 від 05 січня 2022 року, інформації Державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» № 659 від 05 липня 2022 земельні ділянки під кадастровими номерами 7321587600:01:003:0011, 7321587600:01:003:0015, 7321587600:01:003:0017 розташовані на землях державного лісового фонду Кіцманського лісництва ДП «Чернівецьке лісове господарство» в кварталі З виділ № 1 та перебували у постійному користуванні підприємства станом на липень - жовтень 2021 року згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Крім цього, з моменту виготовлення планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування по Кіцманському лісництві, нумерація кварталу 3 виділу 1 та його місце розташування не змінювались.

Про передачу земельних ділянок державного лісового фонду, розташованих у кварталі 3 виділ 1 Кіцманського лісництва у приватну власність з присвоєнням їх кадастрових номерів Державному підприємству «Чернівецьке лісове господарство» не було відомо та погодження (дозвіл) на їх вилучення з постійного користування не надавався.

Державне підприємство «Чернівецьке лісове господарство» продовжує сплачувати земельний податок за лісові земельні ділянки у кварталі 3 виділ 1 Кіцманського лісництва, на які накладаються землі приватної власності із кадастровими номерами 7321587600:01:003:0011, 7321587600:01:003:0015, 7321587600: 01:003: 0017, оскільки вказані землі у Державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» у законний спосіб не вилучались.

На підставі інформації Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області № 10-24-0.3-4318/2-21 від 21 грудня 2021 року відповідно до графічних матеріалів проекту роздержавлення земель Спілки селян співвласників «Україна», територія за рахунок якої сформовано земельні ділянки під кадастровими номерами 7321587600:01:003:0011, 7321587600:01:003:0015, 7321587600:01:003:0017, відносяться до земель лісогосподарського призначення.

Згідно із висновком земельно-технічної експертизи Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 23 серпня 2022 року №СЕ-19/126-22/4605-ЗТ, призначеної старшим слідчим відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області капітаном поліції Паламарюк О.І. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 4 лютого 2022 року за номером 42022260000000013, земельна ділянка з кадастровим номером 7321587600:01:003:0011 повністю накладається на межі земель державного лісового фонду Кіцманського лісництва державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» відповідно до правовстановлюючих документів, документів із землеустрою та матеріалів лісовпорядкування.

На підставі висновку земельно-технічної експертизи Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 22 серпня 2022 року №СЕ-19/126-22/4606-ЗТ, призначеної старшим слідчим відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області капітаном поліції Паламарюк О.І. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 4 лютого 2022 року за номером 42022260000000013, земельна ділянка з кадастровим номером 7321587600:01:003:0017 повністю накладається на межі земель державного лісового фонду Кіцманського лісництва державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» відповідно до правовстановлюючих документів, документів із землеустрою та матеріалів лісовпорядкування.

Відповідно до висновку земельно-технічної експертизи Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 24 серпня 2022 року №СЕ-19/126-22/4604-ЗТ, призначеної старшим слідчим відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області капітаном поліції Паламарюк О.І. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 4 лютого 2022 року за номером 42022260000000013, земельна ділянка з кадастровим номером 7321587600:01:003:0015 повністю накладається на межі земель державного лісового фонду Кіцманського лісництва державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» відповідно до правовстановлюючих документів, документів із землеустрою та матеріалів лісовпорядкування.

Відповідно до інформації Чернівецької обласної військової адміністрації (Чернівецької обласної державної адміністрації) від 05 вересня 2022 року розпорядження щодо вилучення земель лісогосподарського призначення, які перебувають у користуванні Державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» в межах кварталу 3 виділу 1 Кіцманського лісництва, не приймались та передача у приватну власність або її погодження не здійснювалась.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

На підставі ч.1ст.367ЦК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно роз`яснень, які містяться в п.15постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертоюстатті 303ЦПКУкраїнилише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов`язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.

У підпункті в) пункту 3 частини першої статті 382ЦПК України визначено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Так, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Мотивованість судового рішення - це відображення всіх мотивів та обґрунтувань судового рішення у його змісті.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Водночас апеляційна скарга ОСОБА_1 містить доводи лише щодо набуття права власності на земельні ділянки у встановленому законом порядку, позбавлення права власності на земельні ділянки як добросовісного набувача без будь-якої компенсації, що суперечитиме практиці Європейського суду з прав людини.

Отже, апеляційний суд при перегляді справи в апеляційному порядку не має повноважень самостійно вдаватися в переоцінку висновків суду першої інстанції щодо повноваження прокурора на представництво інтересів держави в суді, ефективного способу захисту порушеного права позивача заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької обласної військової адміністрації - Чернівецької обласної державної адміністрації щодо кожної позовної вимоги, правового статусу спірної земельної ділянки з огляду на відсутність підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги.

Частиною першоюстатті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі N 910/3009/18(провадження N 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі N 916/1415/19 (провадження N 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі N 910/2861/18 (провадження N 12-140гс19, пункт 98).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 4/1415/19).

За змістом частини 1-3 статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав;б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав,і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною першою статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюєЗакон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 2 зазначеного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом частини 3 статті 26 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90)). Цейфактичний стан володінняслід відрізняти відправа володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України)незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачаєправо володіннянерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стаєфактичним володільцемостаннього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц(пункти 65-67)).

Інакше кажучи,заволодіннянерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набувправо власності (права володіння, користування та розпорядження)на це майно. Власник, якого незаконно позбавиливолодіннянерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачаєправо володіннянерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає йогофактичним володільцем(бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Алене набуває право володінняна відповідне майно, оскільки воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц(пункт 64)).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках(частина третя статті 388 ЦК України).

Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України):1) якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;2) якщо майно було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21) зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20) зазначено, що:

«Суди встановили, що спірна земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду урочища «Жовтневе» Миколаївського лісництва (квартал 43, виділ 6) та перебувала у постійному користуванні ДП «Миколаївське лісове господарство». […] оскільки суди встановили наявність об`єкта лісового фонду, вони правильно визначили правовий режим спірної земельної ділянки якналежної до категорії земель лісогосподарського призначення.

[…]

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). У разі, якщо володілець такого майна недобросовісний, суд витребовує це майно на користь власника у всіх випадках.

[…]

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 107), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 124), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 190)).

[…]

Вирішуючи питання про витребування земельної ділянки, суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності, насамперед, володільця цього майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків. Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема, добросовісно. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункти 37, 38), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 52), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20(пункт 40),).

[…]

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи вимогу про витребування спірної земельної ділянки, не оцінив поведінку кінцевої набувачки як недобросовісну, зокрема не встановив, що вона в силу об`єктивних, видимих природних властивостей спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могла та повинна були знати про те, що ця ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, тобто не може бути призначеною для будівництва й обслуговування житлового будинку (див. близькі за змістом висновки, висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 90), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 108), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 55, 179)). Крім того, апеляційний суд не оцінив поведінку кінцевої набувачки і як добросовісну.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що для дотримання вимоги пропорційності витребування спірної земельної ділянки легітимній меті застосування такого обмеження права на мирне володіння майном під час нового розгляду справи апеляційний суд має, зокрема, звернути увагу на те, чи була або могла бути кінцева набувачка на момент придбання спірної земельної ділянки обізнаною з її фактичним місцезнаходженням, природними властивостями, доступною для ознайомлення документацією тощо».

На підставі статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах іхньої компетенції, встановленої законом.

У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження №12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № НОМЕР_3/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші).

В судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19, пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19, пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність в органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункти 8.10, 8.12).

Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

Не можнапогодитися здоводами ОСОБА_1 ,на якіє посиланняв апеляційнійскарзі,щодо добросовісностінабуття права власності на спірні земельні ділянки у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною другою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Встановлено, що рішенням IX сесії VIII скликання Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 8 липня 2021 року № 11.31-9/2021 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2500 га цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд КОД 02.01, кадастровий номер 7321587600:01:003:0011, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

Рішенням XII сесії VIII скликання Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 18 жовтня 2021 року № 10.47- 12/2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2951 га цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства код 01.03, кадастровий номер 7321587600:01:003:0015, яка знаходиться на території Кадубовецької сільської ради с.Репужинці; земельну ділянку площею 0,2611 га цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства код 01.03, кадастровий номер 7321587600:01:003:0017, яка знаходиться на території Кадубовецької сільської ради Чернівецького району в с. Репужинці.

Відповідно до статті 84 ЗК України в державній власності перебувають усі земліУкраїни, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, єоб`єктами права власності Українського народу.Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено в частині другій статті 3 ЗК України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Згідно зі статтею 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до статті 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет, зокрема пунктом «б» частини першої статті 164 ЗК України передбачено, що складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни та юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення (стаття 56 ЗК України, стаття 12 ЛК України).

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (стаття 57 ЗК України, частина перша статті 17 ЛК України).

Згідно зі статтею 21 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV«Про місцеві державні адміністрації», статтею 31 ЛК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень обласних державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить, у тому числі, передача у власність, надання у постійне користування для ведення лісового господарства земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно з пунктом 5розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК Українидо одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово - картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції регулюють процедуру їх виготовлення.

Зважаючи на викладене при вирішенні питання щодо перебування земельної ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 24 грудня 2014 року у справі № 6-212цс14 та від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14.

Урахувавши наявні у матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 4лютого 2022року заномером 42022260000000013копії матеріалів лісовпорядкування, планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування на землі Кіцманського лісництва Державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку по доведеність віднесення земельної кадастровий номер 7321587600:01:003:0015, яка знаходиться на території Кадубовецької сільської ради с.Репужинці, та земельної ділянки кадастровий номер 7321587600:01:003:0017, яка знаходиться на території Кадубовецької сільської ради Чернівецького району в с. Репужинці, на момент її відведення у приватну власність ОСОБА_1 до категорії земель лісогосподарського призначення, яка з державного лісового фонду не вилучалася та перебувала в постійному користуванні Державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство».

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 461/3675/17). Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування.

Згідно із висновком земельно-технічної експертизи Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 23 серпня 2022 року №СЕ-19/126-22/4605-ЗТ, призначеної старшим слідчим відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області капітаном поліції Паламарюк О.І. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 4 лютого 2022 року за номером 42022260000000013, земельна ділянка з кадастровим номером 7321587600:01:003:0011 повністю накладається на межі земель державного лісового фонду Кіцманського лісництва державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» відповідно до правовстановлюючих документів, документів із землеустрою та матеріалів лісовпорядкування.

На підставі висновку земельно-технічної експертизи Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 22 серпня 2022 року №СЕ-19/126-22/4606-ЗТ, призначеної старшим слідчим відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області капітаном поліції Паламарюк О.І. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 4 лютого 2022 року за номером 42022260000000013, земельна ділянка з кадастровим номером 7321587600:01:003:0017 повністю накладається на межі земель державного лісового фонду Кіцманського лісництва державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» відповідно до правовстановлюючих документів, документів із землеустрою та матеріалів лісовпорядкування.

Відповідно до висновку земельно-технічної експертизи Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 24 серпня 2022 року №СЕ-19/126-22/4604-ЗТ, призначеної старшим слідчим відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області капітаном поліції Паламарюк О.І. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 4 лютого 2022 року за номером 42022260000000013, земельна ділянка з кадастровим номером 7321587600:01:003:0015 повністю накладається на межі земель державного лісового фонду Кіцманського лісництва державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» відповідно до правовстановлюючих документів, документів із землеустрою та матеріалів лісовпорядкування.

Установивши, що земельна ділянка лісового фонду була передана у власність ОСОБА_1 на підставі рішення XII сесії VIII скликання Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 18 жовтня 2021 року № 10.47- 12/2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», тобто вибула з державної власності поза волею власника - держави Україна без дотримання передбаченої законом процедури вилучення у постійного користувача Державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство», зробив правильний висновок, що земельні ділянки лісового фонду підлягають поверненню власнику за правилами статті 387 ЦК України.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, за якими слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. Одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах «Рисовський проти України» (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Верховний Суд застосовує висновки ЄСПЛ не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки ЄСПЛ рекомендує оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого заявника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

Усунення перешкод державі у здійсненні нею права користування та розпоряджання спірними земельними ділянками переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальнимиінтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірних земельних ділянок.

Суспільним, публічним інтересом звернення заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької обласної військової адміністрації - Чернівецької обласної державної адміністрації до суду з вимогою витребування спірних земельних ділянок з володіння є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та передачі у власність громадянину земельних ділянок і лісів із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Суспільний, публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України). Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України).

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (частина перша статті 50 Конституції України).

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

У спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок(статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц).

З урахуванням посилання ОСОБА_1 під час розгляду справи на виконання обов`язків лісничого, обізнаності ОСОБА_1 з фактичним місцезнаходженням спірних земельних ділянок, видимих природних властивостей земельних ділянок, ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ці земельні ділянки належать до земель лісового фонду, які є об`єктами підвищеного захисту із спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання, тобто не можуть бути призначені для ведення особистого селянського господарства.

Спірні земельні ділянки вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність ОСОБА_1 під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.

Отже, повернення у цій справі земельних ділянок її власнику - державі відповідає критерію законності: воно здійснюється в зв`язку з порушенням органом місцевого самоврядування низки вимог Лісового кодексу України та Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на набуття права власності на житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 7321587600:01:003:0011 по АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 206/1853/18 (провадження № 61-4205св21) вказано, що «відповідно до частини першоїстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках».

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду у п.3постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до положень статей10і11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Відповідно дост.19 Конституції України,ст.1 ЦПКта з урахуванням положення ч.4ст.10 ЦПКвийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.

Земельна ділянка площею 0,2500 га цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 7321587600:01:003:0011 по АДРЕСА_1 не є предметом позовних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Не можнапогодитися здоводами ОСОБА_1 щодо позбавлення права власності на земельні ділянки без будь-якої компенсації.

Згідно з принципами диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову), несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, а суд позбавлений можливості розглянути не ініційовані сторонами питання (пункти 4 і 5 частини третьої статті 2, частини перша - четверта статті 12, частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Під час розгляду цієї справи ОСОБА_1 розпорядився процесуальними правами та не заявив зустрічний позов про відшкодування шкоди у зв`язку із заявленими до нього вимогами.

Крім того, у матеріалах справи відсутні об`єктивні дані, які би могли дозволити оцінити наявність і розмір шкоди, якої міг зазнати ОСОБА_1 унаслідок задоволення позовних вимог заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької обласної військової адміністрації - Чернівецької обласної державної адміністрації.

Тому як імовірний майновий тягар може належно оцінити суд у відповідному судовому процесі, ініційованому ОСОБА_1 .

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 06 грудня 2022 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі ч.1 ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 06 грудня 2022 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 06 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н. Ю. Половінкіна

Судді М. І. Кулянда

О. О. Одинак