Постанова

від 23.05.2023 по справі 420/17239/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2023 р. Категорія 108010000 м.ОдесаСправа № 420/17239/22Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

час і місце ухвалення: спрощене провадження,

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Семенюка Г.В.

суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року по справі за позовом Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) про визнання протиправною та скасування вимоги, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) про визнання протиправною та скасування вимоги, мотивуючи його тим, що 07.11.2022 на електрону пошту Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради надійшла вимога Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) від 07.11.2022 № 3200/3.5 щодо приведення території у відповідність із законодавством. Зазначає, що у відповідача відсутні повноваження (компетенція) на видання такого індивідуального акту, як «вимога щодо приведення території у відповідність із законодавством». Суворовська районна адміністрація не є ані органом державної влади, ані органом місцевого самоврядування, у зв`язку з чим вимога, передбачена пунктом «і» частини 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», не може бути адресована позивачу. Вказує, що в тексті вимоги від 07.11.2022 № 3200/3.5 відсутнє будь-яке посилання на акт, складений за результатом обстеження, тобто планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю). Про проведення Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю) у вигляді обстеження території Суворовська районна адміністрація не інформувалася, жодна посадова особа районної адміністрації під час проведення обстеження не була присутня. На виконання розпорядження Одеського міського голови від 12.08.2021 № 681 на підставі інформації, що міститься у вимозі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу від 07.11.2022 № 3200/3.5, в межах своїх повноважень 17.11.2022 спеціалістами Суворовської районної адміністрації за результатом обстеження території по вулиці Вапняна з координатами геолокації 46.511245, 30.678037 біля земельної ділянки за кадастровим номером 5110137600:55:003:0004 складено акт, згідно з яким не виявлено розміщення несанкціонованого сміттєзвалища будівельних та побутових відходів, що зафіксовано фотозйомкою. Зазначає, що у зв`язку з відсутністю сміттєзвалища підстав для направлення Суворовською районною адміністрацією інформації та відповідних документів для розгляду на адресу голови постійно діючої міської комісії з питань поводження з безхазяйними відходами - заступника Одеського міського голови Дмитра Жемана не вбачається.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) №3200/3.5 від 07.11.2022 щодо приведення території у відповідність із законодавством.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна екологічна інспекція Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що вимога від 07.11.2022 № 3200/3.5 відповідає законодавству України та прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, апелянт зазначає, що нормами КАС України чи іншими законами не передбачено права звернення одного суб`єкта повноважень з позовом до іншого суб`єкта владних повноважень з підстав порушення останнім його прав чи інтересів. Завданням адміністративного судочинства є захист прав фізичних і юридичних осіб від порушення спричиненого рішенням, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, а не захист прав одного з суб`єктів владних повноважень внаслідок їх порушення з боку іншого суб`єкта владних повноважень.

Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, позивач вказує, що апелянтом в апеляційній скарзі жодним чином не спростовані висновки суду першої інстанції, зазначені у рішенні, про те, що вимога від 07.11.2022р. № 3200/3.5 прийнята не у відповідності до вимог чинного законодавства та поза межами відповідача.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 31.10.2022 року Державною екологічною інспекцією Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) прийнято наказ №613 «Про забезпечення контролю за додержанням природоохоронного законодавства на території Миколаївської та Одеської областей» (а.с.90-91), яким відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за № 350/34633, Положення про Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (нова редакція), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 01.06.2021 № 255 та наказу Інспекції від 11.03.2022 № 337 наказано визначеним у такому наказі посадовим особами відповідача у період з 01 по 30 листопада 2022 року брати участь у заходах державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства в межах територіальних одиниць областей, не пов`язаних з проведенням перевірок суб`єктів господарювання.

01.11.2022 року старшими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) Мазаловою Іриною Петрівною, Островським Андрієм Костянтиновичем, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) Льотовим Владиславом Олександровичем, Орловським Іваном Анатолійовичем на підставі статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 № 63, на виконання наказу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) від 31.10.2022 № 613 «Про забезпечення контролю за додержанням природоохоронного законодавства на території Миколаївської та Одеської областей», проведено обстеження території, яка проходить по вулиці Вапняна на території м. Одеси, за результатами чого складено акт від 01.11.2022 (а.с.79-80), та встановлено наявність несанкціонованого сміттєзвалища твердих побутових відходів, органічних залишків, склобою, будівельних відходів. Координати геолокації сміттєзвалища: 46.511245,30.678037. Несанкціоноване сміттєзвалище, що розташоване по вулиці Вапняна, Суворовського району, м. Одеси. Станом на час огляду було встановлено розміри сміттєзвалища: 16 х 13 м. Вимірювання проводились за допомогою повіреної рулетки. Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 31.12.2021 дійсне до 31.06.2023 №869-ГМ. Під час перевірки проводилася фото-фіксація оглянутої території (а.с.84-89).

07.11.2022 року Державною екологічною інспекцією Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) позивачу направлено вимогу вих. №3200/3.5 (вх №01-05-5/295вх від 07.11.2022), у якій визначено забезпечити в повному обсязі ліквідацію несанкціонованого і неконтрольованого звалища відходів на підконтрольній території за координатами: 46.511245, 30.678037, та інформацію про вжиті заходи надати у строк до 24.11.2022 (а.с.11-13).

У вказаній вимозі зазначено, що: «Відповідно до статті 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 01.06.2021 № 255, на виконання наказу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) від 31.10.2022 № 613 під час здійснення заходів щодо забезпечення контролю за додержанням природоохоронного законодавства на території Миколаївської та Одеської областей, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) було виявлено наявність несанкціонованого сміттєзвалища твердих побутових відходів, органічних залишків, скло бою, будівельних відходів на території Суворовського району Одеса, по вулиці Вапняна.

Станом на час огляду розміри сміттєзвалища становлять 208 м2, за координатами: 46.511245, 30.678037, біля земельної ділянки за кадастровим номером 5110137600:55:003:0004».

Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради вважає, що вимога Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) №3200/3.5 від 07.11.2022 є незаконною та виданою з порушенням норм законодавства, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана вимога Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) №3200/3.5 від 07.11.2022 прийнята не у відповідності до вимог чинного законодавства України та поза межами повноважень відповідача.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема:

організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі: про використання та охорону земель; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов (п. «а»);

надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням (п. «е»);

внесення в установленому порядку до органів державної влади та органів місцевого самоврядування вимог щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання, відтворення та охорони природних ресурсів (п. «і»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України (далі - Положення №275).

Відповідно п. 1 вказаного положення, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до п. 3 Положення № 275 основними завданнями Держекоінспекції є:

1) реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;

2) здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; екологічної та радіаційної безпеки; охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду; охорони, захисту, використання і відтворення лісів; збереження, відтворення і невиснажливого використання біологічного та ландшафтного різноманіття; раціонального використання, відтворення і охорони об`єктів тваринного та рослинного світу; ведення мисливського господарства та здійснення полювання; охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів; охорони атмосферного повітря; формування, збереження і використання екологічної мережі; стану навколишнього природного середовища; поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами; здійснення заходів біологічної і генетичної безпеки стосовно біологічних об`єктів природного середовища під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритій системі;

3) внесення на розгляд Міністра захисту довкілля та природних ресурсів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно пп. «л» пп. 2 п. 4 Положення № 275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства з питань поводження з відходами, зокрема щодо:

дотримання вимог документів дозвільного характеру на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;

складення і ведення реєстру об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, реєстру місць видалення відходів;

перевезення небезпечних відходів територією України та транскордонних перевезень відходів;

збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення, захоронення відходів (у тому числі недопущення змішування та захоронення відходів, які можуть бути утилізовані);

ведення первинного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, подання відповідної статистичної звітності в установленому порядку та паспортизації таких відходів;

дотримання вимог нормативно-технічної та технологічної документації, погодженої в установленому порядку, під час виробництва продукції (крім дослідних зразків) з відходів чи з їх використанням;

дотримання правил і режиму експлуатації установок, виробництв з оброблення та утилізації відходів;

дотримання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних речовин і відходів;

своєчасного та повного здійснення заходів із захисту земель від засмічення та забруднення відходами.

Відповідно до п.п. 3, 6 п. 4 Положення №275 Держекоінспекція:

проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування);

вносить у встановленому порядку центральним органам виконавчої влади, їх територіальним органам, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування вимоги щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань, що належать до компетенції Держекоінспекції.

Згідно з п. 7 вказаного Положення Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля визначає Закон України від 19.06.2003 №962-IV «Про охорону земель» (далі - Закон №962-IV).

Статтею 1 Закону №962-IV визначено, що охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Стаття 35 Закону №962-IV зобов`язує власників і землекористувачів, в тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності, зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Згідно ч.1 та 2 ст. 45 Закону №962-IV господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад установлені граничнодопустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється. У разі виявлення фактів забруднення ґрунтів небезпечними речовинами спеціально уповноважені органи виконавчої влади у галузі охорони земель вживають заходів до обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, притягнення винних до відповідальності згідно із законом і проведення в установленому порядку робіт з дезактивації, відновлення забруднених земель, консервації угідь і визначення режимів їх подальшого використання.

Відповідно до ч.3 ст. 46 Закону №962-IV забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.

Законом України від 05.03.1998 №187/98-ВР «Про відходи» (далі - Закон №187/98-ВР) визначено правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України.

У відповідності до статті 1 Закону №187/98-ВР відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров`я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними; виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів; власник відходів - фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами; побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення; тверді відходи - залишки речовин, матеріалів, предметів, виробів, товарів, продукції, що не можуть у подальшому використовуватися за призначенням.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону №187/98-ВР суб`єктами права власності на відходи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава. Територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об`єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).

Статтею 12 Закону №187/98-ВР визначено, що відходи, щодо яких не встановлено власника або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними (ч.1). З метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів виявлені безхазяйні відходи беруться на облік (ч.2). Порядок виявлення та обліку безхазяйних відходів визначається Кабінетом Міністрів України (ч.3). Власники або користувачі земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи, зобов`язані у п`ятиденний строк повідомити про них місцеві органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування (ч.7). Підставами для визначення відходів безхазяйними та їх обліку можуть бути: повідомлення власників або користувачів земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи; звернення (повідомлення) громадян, підприємств, установ та організацій, засобів масової інформації; результати інспекційних перевірок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, державної санітарно-епідеміологічної служби, органів місцевого самоврядування (ч.8). У разі отримання звернення (повідомлення) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а також органи місцевого самоврядування зобов`язані визначити кількість, склад, властивості, вартість відходів, рівень їх небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров`я людини та вжити заходів для визначення власника відходів (ч.10). У разі потреби для визначення власника безхазяйних відходів та їх оцінки можуть залучатися правоохоронні органи, відповідні спеціалісти і експерти (ч.11).

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону №187/98-ВР органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують: а) виконання вимог законодавства про відходи; б) розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів; в) організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів; г) затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням; д) вжиття заходів для стимулювання суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами; е) вирішення питань щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами; є) координацію діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, що знаходяться на їх території, в межах компетенції; з) здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території; и) ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів; і) сприяння роз`ясненню законодавства про відходи серед населення, створення необхідних умов для стимулювання залучення населення до збирання і заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини; ї) здійснення інших повноважень відповідно до законів України; й) надання згоди на розміщення на території села, селища, міста місць чи об`єктів для зберігання та захоронення відходів, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю; м) здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами відповідно до закону та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з підпунктами 6, 15 пункту «а» частини 1 статті 30 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку належить, зокрема: вирішення питань поводження з побутовими відходами, знешкодження та захоронення трупів тварин; затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 54 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради. Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.

Згідно з ч.3 ст.52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою (у тому числі з метою забезпечення надання адміністративних послуг у строк, визначений законом) в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до п.7.17 Правил благоустрою території міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 №1631-VI визначення територій, прилеглих до територій підприємств, установ, організацій, що підлягають прибиранню, контроль за їх санітарним очищенням, утриманням та збереженням зелених насаджень, своєчасним вивезенням твердих побутових відходів з території приватної забудови, ліквідація стихійних звалищ при відсутності балансоутримувачів, власників (користувачів) покладається на районні адміністрації, органи самоорганізації населення, житлово-комунальні кооперативи відповідно до планів-схем закріплених територій, затверджених районними адміністраціями.

Суворовська районна адміністрація є виконавчим органом Одеської міської ради і створена нею для виконання чітко визначених функцій місцевого самоврядування. В своїй діяльності районна адміністрація зобов`язана керуватись Положенням про Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 13.02.2014 року №4584-VІ, в якому визначені всі повноваження райадміністрацїї.

Так, пунктом 2.4 вказаного Положення передбачено, що у сфері житлово-комунального господарства райадміністрація: а) власні повноваження: виконує функції уповноваженого органу власника щодо управління житловим фондом на території району в порядку та на умовах, визначених законодавством; здійснює заходи з проведення благоустрою та озеленення територій району в межах виділених бюджетних коштів; здійснює контроль за утриманням території району в належному санітарно-технічному стані та, у разі виявлення правопорушень, повідомляє відповідні органи.

З огляду на зазначене Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради є виконавчим органом місцевого самоврядування, до компетенції якого належить вирішення питань у сфері поводження з відходами відповідно до законодавства, зокрема ліквідації стихійних звалищ при відсутності балансоутримувачів.

07.11.2022 року Державною екологічною інспекцією Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) позивачу направлено вимогу вих. №3200/3.5 (вх №01-05-5/295вх від 07.11.2022), у якій визначено забезпечити в повному обсязі ліквідацію несанкціонованого і неконтрольованого звалища відходів на підконтрольній території за координатами: 46.511245, 30.678037, та інформацію про вжиті заходи надати у строк до 24.11.2022 (а.с.11-13).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідача відсутні повноваження на видання такого індивідуального акту, як «вимога щодо приведення території у відповідність із законодавством», оскільки до компетенції відповідача належить відповідно до пп. «і» ч.1 ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п. 6 п. 4 Положення №275 повноваження на внесення в установленому порядку до органів державної влади та органів місцевого самоврядування вимог щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання, відтворення та охорони природних ресурсів.

З оскаржуваної ж вимоги відповідача не вбачаються вимоги до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих адміністрацією рішень у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання, відтворення та охорони природних ресурсів.

В свою чергу відповідач має право вимагати у органів державної влади та органів місцевого самоврядування усунення виявлених ним правопорушень вимог законодавства з питань охорони навколишнього природного середовища лише шляхом складання обов`язкових до виконання приписів.

Відповідачем до суду не надано доказів складання та направлення/вручення позивачу припису з вимогами щодо забезпечення в повному обсязі ліквідації несанкціонованого і неконтрольованого звалища відходів на підконтрольній території за координатами: 46.511245, 30.678037.

Крім того, наданий позивачем акт Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 17.11.2022 (а.с.42) та додані до нього матеріали фото фіксації (а.с.43-44), складений комісією в складі Головного спеціаліста відділу контролю та моніторингу за станом території району ОСОБА_1 та головного спеціаліста відділу контролю та моніторингу за станом території району ОСОБА_2 про те, що з виїздом на місце 17.11.2022 за координатами: 46.511245, 30.678037, біля земельної ділянки за кадастровим номером: 5110137600:55:003:0004 не було виявлено наявність несанкціонованого сміттєзвалища твердих побутових відходів, органічних залишків, склобою, будівельних відходів на території Суворовського району міста Одеси по вул. Вапняній.

При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що в наданих до суду відповідачем матеріалів фотофіксації (84-89), а саме перші два аркуші фотофіксації (а.с.84, 85), наявні ідентифікатори місця такої фотофіксації (координати): 46.561660, 30.644721, кадастровий номер 5121084200:02:002:2033 та кадастровий номер 121084200:01:002:0327, які відрізняються від ідентифікатора, зазначеного в оскаржуваній вимозі (46.511245, 30.678037, біля земельної ділянки за кадастровим номером 5110137600:55:003:0004).

Щодо доводів апелянта про те, що нормами КАС України чи іншими законами не передбачено права звернення одного суб`єкта владних повноважень з позовом до іншого суб`єкта владних повноважень з підстав порушення останнім його прав чи інтересів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 46 КАС України передбачено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Зазначене також підтверджується положеннями п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, яка встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно- правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначена стаття передбачає право будь-якої юридичної особи (суб`єкта приватного права та суб`єкта публічного права) на звернення до адміністративного суду за єдиного обмеження, якщо для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з конституційних положень у системному зв`язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26.03.2002р. № 6-рп/2002 визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад.

У Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2002р. № 12-рп/2002 визначено, що положеннями частини першої статті 140 Конституції України визначено місцеве самоврядування як право територіальної громади (первинного суб`єкта місцевого самоврядування, основного носія його функцій і повноважень) вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7- рп/2009, гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає, зокрема, правову та організаційну самостійність; органи місцевого самоврядування самостійно здійснюють владу і вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

При цьому, згідно з положеннями частини другої статті 3 КАС України якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована відповідно до Закону України від 15.07.1997р. № 452/97-ВР):

- місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення (частина перша статті 3);

- органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу (частина друга статті 4);

- повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними; вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим центральним або регіональним органом, якщо це не передбачено законом (частина четверта статті 4);

- органи місцевого самоврядування мають право використовувати засоби правового захисту для забезпечення вільного здійснення своїх повноважень і вимагати поваги до принципів місцевого самоврядування, які закріплені в конституції чи національному законодавстві (стаття 11).

Стаття 19 КАС України визначає справи у публічно-правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Серед інших, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини 1 статті 19 КАС України); спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (пункт З частини 1 статті 19 КАС України).

Відповідно до частини 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.03.2019р. у справі № 915/478/18 відзначає, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і у адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. У випадку, коли держава вступає в адміністративні правовідносини, вона діє через свої органи як суб`єкт владних повноважень.

Отже, поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.

Метою участі держави в особі відповідних органів у адміністративних правовідносинах є публічний інтерес, тобто вступаючи у такі відносини, держава в особі відповідного органу має на меті в першу чергу захист інтересів держави, громади, невизначеного кола осіб. У той же час, вступаючи в цивільні чи господарські правовідносини, держава в особі відповідного органу насамперед має на меті задоволення приватного інтересу.

Отже, держава в особі відповідних органів може брати участь в судових процесах, в тому числі в якості позивача, за правилами цивільного, господарського або адміністративного судочинства, виходячи, в першу чергу, із суті правовідносин та з урахуванням, зокрема, суб`єктного складу сторін та інших чинників, які можуть впливати на визначення юрисдикції судів.

Відповідно до частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. За змістом цієї норми за правилами цивільного судочинства розглядаються спори про захист приватного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

Таким чином, розгляд публічно-правових спорів віднесено до юрисдикції адміністративних судів, що виключає їх розгляд за правилами іншого судочинства.

Державу в судовому процесі, зокрема в якості позивача, може представляти орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, при подачі адміністративного позову до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про визнання протиправною та скасування вимоги від 07.11.2022 № 3200/3.5 Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради реалізувала передбачене чинним законодавством право на вирішення публічно-правового спору, як юридична особа у спорі із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його індивідуального акту (пункт 1 частини 1 статті 19 КАС України); як суб`єкт владних повноважень у спорі з іншим суб`єктом владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (пункт 3 частини 1 статті 19 КАС України), тобто у компетенційному спорі.

Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.

Приймаючи до уваги те, що у Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради як у юридичної особи публічного права, так і у суб`єкта владних повноважень, виникли обґрунтовані сумніви стосовно того, чи належним чином реалізована компетенція Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) при надані вимоги від 07.11.2022 № 3200/3.5 та чи не порушена при надані такої вимоги компетенція Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, тому останньою було реалізовано конституційне право на судовий захист в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувана вимога Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та одеська області) №3200/3.5 від 07.11.2022 прийнята не у відповідності до вимог чинного законодавства України та поза межами повноважень відповідача, а відтак суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області), - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року по справі № 420/17239/22, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

суддя-доповідач Семенюк Г.В.судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.