Рішення

від 17.05.2023 по справі 920/283/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.05.2023м. СумиСправа № 920/283/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Кириченко-Шелест А.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 920/283/23

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Телко Україна (вул. Григорія Андрющенка, буд. 4-Г, м. Київ, 01135)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Руслан-Комплект (вул. Гетьмана Мазепи, буд. 2В, м. Ромни, Сумська область, 42000)

про стягнення 93 759 грн 24 коп.,

представники сторін:

від позивача Ілюк А.І.;

від відповідача Брайко Ю.В.;

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 93759 грн 24 коп., в тому числі 60632 грн 40 коп. заборгованості за поставлений товар, 10731 грн 10 коп. пені, 1784 грн 09 коп. 3% річних, 14548 грн 41 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 6063 грн 24 коп. штрафу відповідно до договору поставки № 54-08/092021 від 10.09.2021, укладеного між сторонами.

Ухвалою від 22.03.2023 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/283/23 в порядку спрощеного позовного провадження; призначив судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін на 25.04.2023, 10:30; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву (з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України); надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення відповідно до ст. 167 ГПК України.

Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвала про відкриття провадження у справі, що була надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження повернута до суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Представник відповідача ознайомився з матеріалами справи 30.03.2023 відповідно до клопотання за вх. № 1871 від 27.03.2023.

Ухвалою від 28.03.2023 господарський суд задовольнив заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» (вх. № 1075 від 27.03.2023) про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; забезпечив участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» у судовому засіданні 25.04.2023 о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

30.03.2023 представник відповідача подала клопотання (вх. № 2002 від 30.03.2023), в якому просить суд всі процесуальні документи по справі направляти на електронну адресу представника.

24.04.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.. № 1431 від 24.04.2023), в якому зазначає, що має юридичну адресу: вул. Гетьмана Мазепи, буд. 2В, м. Ромни, Сумська обл., 42000, але фактично підприємство здійснює господарську діяльність за адресою: 72312, Запорізька обл., місто Мелітополь, вулиця Староміська, будинок 17. 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією рф проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Місто Мелітополь є окупованим. Керівництво (засновники) підприємства не мають можливості дізнатись про стан підприємства, а тим паче вести будь-яку господарську діяльність та керівництво. Перевірити наявність, чи спростувати та виплатити заборгованість не має можливості. Всі документи залишились на підприємстві, а тому відповідач не має можливості надати суду докази, що господарська діяльність здійснювалась саме в місті Мелітополь. Відповідач просить суд поновити термін для подачі відзиву на позовну заяву, оскільки фактично підприємство знаходиться на окупованій території, і не мало змогу в термін 15 днів з`ясувати всі обставини справи, або надати певні докази. Відповідач просить суд відмовити у позові, оскільки позивач не надає жодного документу, що підтверджує факт поставки товару, відсутні товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, тощо. Єдине посилання на платіжне доручення № 40569 не є належним та допустимим доказом, з огляду на призначення платежу (оплата за пластик згід. дог. № 54-08/092021 від 10.09.21р. в т. ч. ПДВ 20% 38500.00 грн.), з огляду на відсутність в ньому посилання на відповідний рахунок чи видаткову накладну. Лист № 331 від 07.03.2023, про нібито здійснення поставки вантажу, а саме TPU LARIPUR Е 2203-93А у розмірі 100 кг та ABS KUMHO 750 SW NAT у розмірі 2000 кг, компанії ТОВ «Руслан-Комплект» не підтверджує факт отримання саме того товару, на який посилається позивач. Відповідач просить суд витребувати у позивача інформацію куди саме (за якою адресою) здійснювалось постачання товару 15.02.2022, ким був прийнятий товар та зобов`язати надати документи, що підтверджують факт отримання товару. Також відповідач просить суд відмовити в задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, або зменшити такий розмір до 500,00 (п`ятсот грн. 00 коп.), вказуючи на їх необґрунтованість.

У судовому засіданні 25.04.2023 господарський суд постановив протокольну ухвалу про продовження відповідачу відповідно до ст. 119 ГПК України строку для подання відзиву на позовну заяву, прийняття відзиву до розгляду.

У судовому засіданні 25.04.2023 представник позивача щодо клопотання відповідача про витребування інформації зазначив, що товар відповідачем забирався само вивозом, оригінал видаткової накладної був переданий відповідачу. У позивача оригінал видаткової накладної, згідно з якою поставлявся товар, відсутній. Будь-які документи зі складу, де отримувався товар, відсутні, оскільки відповідний склад згорів. З урахуванням пояснень позивача відповідач зазначив, що просить суд не розглядати клопотання про витребування інформації та доказів.

У судовому засіданні 25.04.2023 суд оголосив перерву до 17.05.2023, 12 год. 30 хв.; забезпечив участь представника позивача у судовому засіданні 17.05.2023 о 12 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

10.05.2023 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 2867 від 10.05.2023), в якій зазначає, що відповідач не подав доказів того, що має фактичне місцезнаходження у м. Мелітополь. Відповідач ніяким чином не спростовує наявність заборгованості та не заперечує постачання товару.

Згідно з п. 4.1 договору поставки однією з можливих умов поставки товару є самовивіз зі складу позивача. Відповідно до п. 4.2 договору поставки позивач повинен оформити всі необхідні товаросупроводжувальні документи на відвантажену партію товару й передати їх представнику відповідача, а саме: рахунок фактуру; видаткову накладну; сертифікат якості (копію); інші документи за домовленістю сторін. На виконання вимог п. 4.2 договору поставки позивачем було складено та надано відповідачеві усі необхідні товаросупроводжувальні документи, зокрема: рахунок-фактуру №0000674 від 14.02.2022 на суму 291 632,40 грн.; видаткову накладну № 00000000630 від 15.02.2022 на суму 291 632,40 грн. Відповідно до п. 4.3 договору поставки відповідач зобов`язаний оформити та передати позивачеві оригінал (або належним чином завірену копію) довіреності на отримання партії товару та оригінал видаткової накладної з підписом відповідача протягом 7 (семи) календарних днів з дати оформлення видаткової накладної на партію товару. Між позивачем та ТОВ «Логістик-Плюс» укладений договір № LP 21122021 про надання складських логістичних послуг. 15.02.2022 позивачем на виконання умов договору поставки було здійснено поставку товару на загальну суму 291 632,40 грн. шляхом самовивозу зі складу позивача. ТОВ «Логістик-Плюс», діючи в інтересах ТОВ «Телко Україна», надав відповідачеві оригінал видаткової накладної № 00000000630 від 15.02.2022 під час відвантаження товару зі складу позивача. Однак, відповідач не повернув накладну позивачеві після підписання, тому у позивача відсутній примірник підписаної видаткової накладної № 00000000630 від 15.02.2022. Факт передачі товару відповідачеві зі складу ТОВ «Логістик-Плюс» підтверджується сукупністю доказів і фактичних обставин справи. Серед них лист ТОВ «Логістик-Плюс» від 07.03.2023 вих. № 331. Позивач також додає до відповіді на відзив податкову накладну № 280 від 15.02.2022 щодо господарської операції по постачанню товару відповідачу, яка була складена та належним чином зареєстрована у відповідному реєстрі. Отримання товару підтверджується тим, що відповідачем була здійснена часткова оплата за поставлений товар. Відповідач оплатив товар за видатковою накладною №00000000630 від 15.02.2022 на суму 231 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 40569 від 15.02.2022. Заперечення відповідача про невизначеність та відсутність конкретизації у платіжному дорученні щодо конкретного товару є хибним, оскільки ніяких інших поставок у цей період за договором не було здійснено, у відповідача не було наявних заборгованостей перед позивачем по минулих поставках. Даний факт підтверджується долученими до позовної заяви документами: оборотно-сальдова відомість по рахунку 3611 за період з 10.09.2021 по 22.02.2023; реєстр взаєморозрахунків з ТОВ «Руслан-комплект» за період з 10.09.2021 по 22.02.2023; аналіз дебіторської заборгованості станом на 22.02.2023; акт звірки взаєморозрахунків між сторонами № 00000000076 від 22.02.2023. Позивач зазначає, що ним було надано достатньо інформації та доказів на підтвердження наданої йому правової допомоги.

Позивач підтримує позовні вимоги.

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, зазначає, що податкова накладна за фактом отримання товару від позивача не подавалась та не реєструвалась, податковий кредит відповідач не формував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого відповідно до договору поставки № 54-08/092021 від 10.09.2021 року за видатковою накладною № 00000000630 від 15.02.2022 товару на суму 291 632 грн. 40 коп., оплатив такий товар частково в сумі 231 000 грн., заборгованість складає 60 632 грн 40 коп. За несвоєчасну оплату товару відповідачу нараховані 10731 грн 10 коп. пені, 1784 грн 09 коп. 3% річних, 14548 грн 41 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 6063 грн 24 коп. штрафу.

Відповідно до укладеного між сторонами договору поставки позивач зобов`язується поставити відповідно до рахунків-фактур, видаткових накладних та товаросупроводжувальних документів, які є невід`ємною частиною цього договору, продукти хімічної промисловості (надалі - «товар»), якість, кількість, строки поставки, умови оплати та ціна яких визначена договором, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього.

Згідно з п. 2.2. договору позивач зобов`язується постачати відповідачу товар на умовах договору; надавати відповідачу відповідну товаросупроводжувальну документацію згідно з п. 4.2 договору при кожній поставці партії товару.

Кількість кожної партії товару, що поставляється, повинна відповідати кількості, зазначеній в товаросупроводжувальних документах та видаткових накладних (п.3.2. договору).

Умови поставки визначаються у відповідних рахунках-фактурах та видаткових накладних (п. 4.1. договору).

Згідно з п. 4.2. договору, позивач повинен оформити всі необхідні товаросупроводжувальні документи на відвантажену партію товару й передати їх представнику покупця, а саме: рахунок-фактуру; видаткову накладну; сертифікат якості (копію); інші документи за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 4.3. договору покупець зобов`язаний оформити та передати позивачу оригінал (або належним чином завірену копію) довіреності на отримання партії товару та оригінал видаткової накладної з підписом покупця протягом 7 (семи) календарних днів з дати оформлення видаткової накладної на партію товару.

Пунктами 5.1., 6.4., 6.5. договору визначено, що ціна кожної партії товару визначена у відповідних рахунках-фактурах.

Розрахунки за партії товару, що поставляється згідно з цим договором, покупець проводить шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до виставлених рахунків-фактур з урахуванням коефіцієнту курсової різниці, відповідно до пункту 6.1 договору.

Умови оплати: протягом 14 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної за партію товару, що відвантажується на адресу покупця.

За несвоєчасну оплату за партію товару, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості партії товару за кожний день прострочення, а в випадку прострочення більш ніж на 30 календарних днів додатково стягується також штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми несплаченої партії товару (п. 8.2. договору).

Згідно з п. 7.1. договору товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем в момент фактичної передачі його покупцю і підписання; покупцем відповідних товаротранспортних документів.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (12.1. договору).

21.12.2021 між позивачем та ТОВ «Логістик-Плюс» (фізична адреса: 08114, Київська область, с. Стоянка, Житомирське шосе 21-км, секція Д складу № 2, літери Н) , укладений договір № LP 21122021 про надання складських логістичних послуг, за умовами якого, в тому числі, позивач доручає виконавцю вчиняти від імені замовника і за рахунок замовника правочини щодо відправки (відвантаження перевізникам) товарів замовника та отримання товарів замовника від перевізників, відповідно до заявок замовника; виконавець зобов`язаний приймати та видавати товар замовника.

Відповідно до матеріалів справи 14.02.2022 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 0000674 на оплату товару за договором поставки на суму 291 632 грн 40 коп. Рахунок-фактура містить умови щодо поставки (склад постачальника, логістичний комплекс West Gate, Житомирське шосе 21км) та оплати товару (післясплата протягом 14 днів).

15.02.2022 позивач склав та зареєстрував податкову накладну № 280 на поставку товару на суму 291 632 грн 40 коп. (документ доставлено контрагенту).

Відповідно до платіжного доручення № 40569 від 15.02.2022 відповідач здійснив оплату за пластик згідно з договором № 54-08/092021 від 10.09.2021 в сумі 231 000 грн.

Листом від 07.03.2023 № 331 ТОВ «Логістик-Плюс» засвідчило факт здійснення 15.02.2022 передачі вантажу, а саме TPU LARIPUR Е 2203-93А у розмірі 100 кг та ABS KUMHO 750 SW NAT у розмірі 200 кг, компанії ТОВ «Руслан-Комплект» (ідентифікаційний код юридичної особи 34421440). Передача товару була здійсненна згідно з заявкою ТОВ «Телко Україна» (відповідно до договору про надання складських логістичних послуг № LP 21122021 від 21.12.2021) за документом № 630 від 15.02.2022.

Позивач зазначає, що на виконання вимог п. 4.2 договору поставки ТОВ "Телко Україна" було складено та надано відповідачеві усі необхідні товаросупроводжувальні документи, зокрема рахунок-фактуру № 0000674 від 14.02.2022 та видаткову накладну № 00000000630 від 15.02.2022 на суму 291 632,40 грн.

У позивача відсутня підписана видаткова накладна № 00000000630 від 15.02.2022, оскільки відповідач всупереч вимогам п. 4.3 договору поставки не повернув її позивачеві після підписання.

Відповідач не підтверджує факт отримання товару, зазначає, що позивач не подав належних доказів на підтвердження позовних вимог.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини третьої статті 13, частини першої статті 74, частин першої, другої статті 76, частини першої статті 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів частин першої, другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови,що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені також у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (абзац другий пункту 2.1); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1); документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).

Виходячи з умов укладеного між сторонами договору первинним документом, який підтверджує факт поставки позивачем та прийняття відповідачем товару, є видаткова накладна.

Суд встановив, що позивач не подав документа, який містить відомості про господарську операцію з поставки відповідачу товару на суму 291 632 грн. 40 коп., зокрема видаткову накладну № 00000000630 від 15.02.2022, вказуючи на те, що її оригінал був переданий відповідачу.

Докази передачі відповідачу рахунку-фактури, видаткової накладної в матеріалах справи відсутні.

Лист ТОВ «Логістик-Плюс» від 07.03.2023 № 331 не є належним доказом на підтвердження факту отримання відповідачем товару та товаросупровідних документів, оскільки такий лист не містить жодних даних для можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від відповідача, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Інші докази, на підтвердження видачі зі складу товару представнику відповідача позивачем не подані.

Щодо платіжного доручення, останнє підтверджує факт здійснення відповідачем оплати за договором, однак не містить посилань на рахунок-фактуру № 0000674 від 14.02.2022 чи видаткову накладну № 00000000630 від 15.02.2022, та не свідчить про визнання відповідачем факту отримання товару на суму 291 632 грн. 40 коп. згідно з відповідними товаросупровідними документами.

Оборотно-сальдова відомість, реєстр взаєморозрахунків, аналіз дебіторської заборгованості складені позивачем, акт звірки взаєморозрахунків підпису відповідача не містить.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами частин третьої, восьмої статті 19 ГК України, обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 03 червня 2022 року по справі № 922/2115/19, якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за видатковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною.

У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

15.02.2022 позивач склав та зареєстрував податкову накладну № 280 на поставку товару на суму 291 632 грн 40 коп. (документ доставлено контрагенту).

Відповідач зазначає, що не формував податковий кредит за фактом поставки товару на підставі видаткової накладної № 00000000630 від 15.02.2022.

Позивач не спростував зазначених тверджень відповідача, не подав доказів щодо вчинення відповідачем юридично значимих дій з оподаткування та не звертався до суду з клопотанням про витребування відповідних доказів (зокрема, матеріалів податкової звітності відповідача; статті 74, 81 ГПК України).

Враховуючи те, що позивач не подав видаткової накладної на поставку товару, інших доказів з яких можливо б було ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з поставки товару від відповідача, суд вважає, що позивачем не доведено належними доказами факту поставки відповідачу товару відповідно до договору поставки № 54-08/092021 від 10.09.2021 року за видатковою накладною № 00000000630 від 15.02.2022 та виникнення у відповідача заборгованості за отриманий товар в сумі 60 632 грн. 40 коп.

За цих обставин суд відмовляє у задоволенні позову про стягнення з відповідача 60632 грн 40 коп. заборгованості за поставлений товар, а також нарахованих на цей борг 10731 грн 10 коп. пені, 1784 грн 09 коп. 3% річних, 14548 грн 41 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 6063 грн 24 коп. штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 126, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 24.05.2023.

СуддяД. В. Вдовенко