Постанова

від 31.01.2024 по справі 920/283/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2024 р. Справа№ 920/283/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

за участю секретаря судового засідання Михайленко С.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» на рішення Господарського суду Сумської області від 17.05.2023 (повний текст складено 24.05.2023)

у справі № 920/283/23 (суддя Вдовенко Д.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Руслан-Комплект»

про стягнення 93 759 грн 24 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Руслан-Комплект» стягнення 93759 грн 24 коп., в тому числі 60632 грн 40 коп. заборгованості за поставлений товар, 10731 грн 10 коп. пені, 1784 грн 09 коп. 3% річних, 14548 грн 41 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 6063 грн 24 коп. штрафу відповідно до договору поставки № 54-08/092021 від 10.09.2021, укладеного між сторонами.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.05.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів тієї обставини, що у відповідності до умов договору передав відповідачу узгоджену договором продукцію. Складена позивачем податкова накладна № 280 на поставку товару на суму 291 632 грн 40 коп та лист ТОВ «Логістик-Плюс» від 07.03.2023 № 331 не підтверджують таких обставин, адже за умовами договору оплата здійснюється протягом 14 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної за партію товару, що відвантажується на адресу покупця.

За відсутністю таких доказів, вказав суд, підстав для стягнення з відповідача 60632 грн 40 коп. вартості продукції, а також нарахованих на цей борг 10731 грн 10 коп. пені, 1784 грн 09 коп. 3% річних, 14548 грн 41 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 6063 грн 24 коп. штрафу не має.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилався на те, що надані ним докази (часткова оплата заборгованості відповідачем, реєстрація позивачем податкової накладної, лист ТОВ «Логістик-Плюс» від 07.03.2023 № 331, яким підтверджено факт отримання продукції відповідачем) у сукупності підтверджують передачу і отримання відповідачем товару і розмір заявленої до стягнення з відповідача заборгованості, тоді як відповідачем не надано доказів на спростування здійснення ним часткової оплати на суму 231000,00 грн. за договором № 54-08/092021 від 10.09.2021, що судом першої інстанції не враховано.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» на рішення Господарського суду Сумської області від 17.05.2023 у справі № 920/283/23 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ним вказаної ухвали.

Як вбачається з довідки про доставку електронного листа, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у даній справі була отримана апелянтом 18.07.2023.

25.07.2023 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 17.05.2023 у справі № 920/283/23, в якому він просить суд поновити строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 17.05.2023 у справі № 920/283/23. Вказане клопотання обгрунтовано тим, що станом на 18.07.2023 позивач та його представник не отримували повного тексу рішення Господарського Сумської області від 17.05.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2023 (головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.) відкрито апеляційне провадження у справі № 920/283/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» на рішення Господарського суду Сумської області від 17.05.2023. Повідомлено учасників, що розгляд справи № 920/283/23 відбудеться 18.10.2023 о 12 год. 15 хв., в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, зал судових засідань № 14 (ІІ поверх).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 (головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.) розгляд справи № 920/283/23 відкладено. Повідомлено учасників, що наступне судове засідання у справі № 920/283/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" на рішення Господарського суду Сумської області від 17.05.2023 відбудеться 29 листопада 2023 о 13 год. 45 хв., в режимі відеоконференції, в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка 1-А, зал судових засідань № 14 (ІІ поверх).

21.11.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив (вх. № 09.113/27192/23) Товариства з обмеженою відповідальністю «Руслан-Комплект» на апеляційну скаргу, в якому останнє просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Так, на переконання відповідача, суд першої інстанції правильно встановив, що позивачем не доведено належними доказами факту поставки відповідачу товару відповідно до договору поставки № 54-08/092021 від 10.09.2021 за видатковою накладною № 00000000630 від 15.02.2022 та виникнення у відповідача заборгованості за отриманий товар в сумі 60632,40 грн.

29.11.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 09.1-13/27828/23) Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна».

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2023, в зв`язку з перебуванням судді Руденко М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні, для розгляду справи № 920/283/23 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.

У судовому засіданні 29.11.2023 оголошено перерву до 31 січня 2024 року о 12 год. 15 хв.

Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, 10.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» (далі-постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РУСЛАН-КОМПЛЕКТ» укладено договір поставки № 54-08/092021, згідно якого постачальник зобов`язується поставити відповідно до рахунків-фактур, видаткових накладних та товаросупроводжувальних документів, які є невід`ємною частиною цього договору, продукти хімічної промисловості (надалі - «товар»), якість, кількість, строки поставки, умови оплати та ціна яких визначена договором, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього.

Згідно з п. 2.2. договору позивач зобов`язується постачати відповідачу товар на умовах договору; надавати відповідачу відповідну товаросупроводжувальну документацію згідно з п. 4.2 договору при кожній поставці партії товару.

Кількість кожної партії товару, що поставляється, повинна відповідати кількості, зазначеній в товаросупроводжувальних документах та видаткових накладних (п.3.2. договору).

Умови поставки визначаються у відповідних рахунках-фактурах та видаткових накладних (п. 4.1. договору).

Згідно з п. 4.2. договору, позивач повинен оформити всі необхідні товаросупроводжувальні документи на відвантажену партію товару й передати їх представнику покупця, а саме: рахунок-фактуру; видаткову накладну; сертифікат якості (копію); інші документи за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 4.3. договору покупець зобов`язаний оформити та передати позивачу оригінал (або належним чином завірену копію) довіреності на отримання партії товару та оригінал видаткової накладної з підписом покупця протягом 7 (семи) календарних днів з дати оформлення видаткової накладної на партію товару.

Пунктами 5.1., 6.4., 6.5. договору визначено, що ціна кожної партії товару визначена у відповідних рахунках-фактурах.

Розрахунки за партії товару, що поставляється згідно з цим договором, покупець проводить шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до виставлених рахунків-фактур з урахуванням коефіцієнту курсової різниці, відповідно до пункту 6.1 договору.

Умови оплати: протягом 14 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної за партію товару, що відвантажується на адресу покупця.

За несвоєчасну оплату за партію товару, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості партії товару за кожний день прострочення, а в випадку прострочення більш ніж на 30 календарних днів додатково стягується також штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми несплаченої партії товару (п. 8.2. договору).

Згідно з п. 7.1. договору товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем в момент фактичної передачі його покупцю і підписання; покупцем відповідних товаротранспортних документів.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (12.1. договору).

В силу ч. 1 ст. 532 ЦК України за загальним правилом місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Якщо місце виконання не встановлено у договорі, виконання провадиться за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце вбуло відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання.

У договорі поставки № 54-08/092021 місце виконання поставки не вказано, будь-кого повідомлення покупця про те, що місце виконання договору не збігається з місцем виготовлення продукції матеріали справи не містять.

Укладений позивачем 21.12.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістик-Плюс» (фізична адреса: 08114, Київська область, с. Стоянка, Житомирське шосе 21-км, секція Д складу № 2, літери Н) за № LP 21122021 про надання складських логістичних послуг, і лист останнього про видачу продукції відповідачу, не звільняло позивача від обов`язку довести: по-перше, ту обставину, що покупець, як кредитор, був ознайомлений з місцем поставки за місцем зберігання продукції, і по-друге , оформити таку поставку товарно-транспортними документами у відповідності до договору поставки.

Відповідно до ч. 2 ст.527 ЦК України кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, маючи зобов`язання з передачі продукції, позивач повинен був потурбуватися про те, щоб у разі виникнення спору, продавець зміг доказати ту обставину, що виконання ним свого обов`язку прийнято належним кредитором - покупцем у відповідності до узгоджених між продавцем та покупцем умов

Утім, як правильно відмітив суд першої інстанції, долучений позивачем до матеріалів справи: рахунок-фактура № 0000674 від 14.02.2022 на оплату товару за договором поставки на суму 291 632 грн 40 коп, зареєстрована позивачем податкова накладна № 280 на поставку товару на суму 291 632 грн 40 коп., лист від 07.03.2023 № 331 ТОВ «Логістик-Плюс» та платіжне доручення № 40569 від 15.02.2022 з призначенням платежу :згідно з договором № 54-08/092021 від 10.09.2021 в сумі 231 000 грн. не є належними доказами як виконання позивачем умов договору , так і виникнення у нього права вимагати оплати за продукцію.

Долучені до матеріалів справи оборотно-сальдова відомість, реєстр взаєморозрахунків, аналіз дебіторської заборгованості, складені позивачем, акт звірки взаєморозрахунків не містять підпису відповідача, отже не мають юридичної сили доказу виконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки

Відносно аргументів апелянта про відображення господарських операцій з поставки товару у податковій звітності, шляхом реєстрації податкової накладної, які свідчать про здійснення позивачем господарської операції в частині поставки товару на суму 291632,40 грн., колегія суддів зазначає таке.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пункті 9.2. постанови від 03.06.2022 у справі №922/2115/19 конкретизувала висновок колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду, викладений у пункті 44 постанови від 28.08.2020 зі справи №922/2081/19 таким чином: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач не підтверджує факт отримання ним товару і передачу його позивачем. Обставин сформування податкового кредиту в межах розгляду цієї матеріалами справи не підтверджено. Позивач, який доводить факт поставки, надав власну податкову накладну, яка не може свідчити про вчинення відповідачем юридично значимих дій з визнання господарської операції.

Крім того, відповідно до пункту 14.1.181. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом а) пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2. статті 198 ПК України).

Тобто право платника (відповідача, покупця) на віднесення сум податку до податкового кредиту виникло у нього з моменту перерахування ним коштів (у цьому випадку попередньої оплати) постачальнику (Підприємству). Лише такі дії, за відсутності інших доказів у справі, зокрема, первинних бухгалтерських документів, не можуть підтверджувати реальності господарської операції з отримання товару.

Відтак, у суду відсутні підстави враховувати податкову звітність самого лише позивача.

Крім того, в розумінні вимог ст. 269 ГПК України у суду апеляційної інстанції взагалі відсутні підстави приймати до уваги додані позивачем до апеляційної скарги податкові накладні, оскільки вони не надавалась під час розгляду справи судом першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач в установленому законом порядку не довів порушення взятих на себе зобов`язань відповідачем на суму 60632,40 грн. (заборгованість за отриманий товар), так і нарахованих на цю суму штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані вище приписи процесуального закону покликані забезпечити змагальність судового процесу, а також забезпечити додержання принципу правової визначеності, одним з проявів якого є неможливість задоволення позовних вимог за відсутності доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Висновок суду

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» на рішення Господарського суду Сумської області від 17.05.2023 у справі № 920/283/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 17.05.2023 у справі № 920/283/23 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №920/283/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст постанови складено 19.02.2024.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук