Постанова

від 16.05.2023 по справі 910/16093/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/16093/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - KALCEKS, AS (Akciju sabiedriba "KALCEKS") акціонерного товариства "Калцекс" (далі - Компанія, позивач, скаржник) - Нікулеско Д.С. (адвокат),

відповідача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦЕВТИЧНА ГРУПА "ЗДОРОВ`Я" (далі - Товариство, відповідач-1) - Зінченко Ю.В. (адвкат),

відповідача-2 - державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" [правонаступник державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності"] (далі - Офіс, відповідач-2) - Саламов О.В. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 (головуючий - суддя Доманська М.Л., судді Пантелієнко В.О., Поляков Б.М.)

у справі №910/16093/18

за позовом Компанії

до 1. Товариства,

2. Офісу

про визнання недійсними свідоцтва на знак для товарів та послуг, та зобов`язання вчинити дії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсними свідоцтва на знак для товарів і послуг.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Компанія звернулася до суду з позовною заявою про:

- визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг, власником яких є відповідач-1, а саме:

від 27.09.2010 №129188 "" (заявка від 04.09.2009 №m200911119);

від 12.06.2017 №227836 ""(заявка від 02.11.2016 №m201624211);

- зобов`язання відповідача-2 внести відомості про визнання недійсними повністю вказаних свідоцтв до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та опублікувати відомості про це у офіційному бюлетені "Промислова власність".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що знаки для товарів і послуг вказані вище відносно товарів 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі - МКТП), власником яких є Товариство, на думку позивача, не відповідають умовам надання правової охорони, оскільки є такими, що складаються лише з позначень, які є загальновживаними як позначення товарів певного виду та із загальновживаних термінів.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 у справі №910/16093/18 позовні вимоги задоволено повністю.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 у справі №910/16093/18 вимоги Компанії про покладення пов`язаних із розглядом справи судових витрат позивача у розмірі 616 984,49 грн на відповідача-1 задоволено частково.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 у справі №910/16093/18 апеляційну скаргу Товариства задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 у справі №910/16093/18 скасовано, прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Компанія, посилаючись на ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 у справі №910/16093/18, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції та вирішити питання розподілу судових витрат.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у касаційній скарзі в новій редакції Компанія із посиланням на пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287, пункти 1, 3 та 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що оскаржуване судове рішення є незаконним, оскільки винесене з неправильним застосуванням норм процесуального права та з порушенням норм матеріального права.

4.2. Скаржник зазначає про застосування судом норм частини третьої статті 69, статей 75, 78, частини першої статті 86, статей 99, 210, 236, пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України, статті 3 Закону України "Про судову експертизу"; без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №761/29966/16-ц, від 07.04.2021 у справі №361/6333/18, від 04.06.2020 у справі №522/7758/14-ц, від 17.11.2021 у справі №806/3572/17, від 24.11.2021 у справі №649/1393/19, від 02.06.2022 у справі №905/1732/20, від 14.07.2022 у справі №910/16653/19, від 25.01.2022 у справі №908/1380/18, від 18.06.2020 у справі №910/15156/18, від 07.07.2022 у справі №910/886/21; судом не застосовано норми матеріального права, визначені в частині другій статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон).

4.3. Крім того, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм частини першої статті 78 ГПК України при прийнятті, як достовірного доказу висновку експерта, підготовленого на замовлення однієї зі сторін, в тих самих експертів, які проводять в даний час експертне дослідження з такими самими питаннями на підставі ухвали суду та вказує, що суд апеляційної інстанції під час винесення постанови не дослідив всі зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання позивача про призначення повторної експертизи та встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.

4.4. Також, скаржником у касаційній скарзі (в новій редакції) заявлено клопотання про покладення понесених ним витрат на професійну правничу допомогу на відповідача-1.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечило проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просило відмовити у її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5.2. У відзиві на касаційну скаргу Офіс заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- знак для товарів і послуг "ПРОМЕДОЛ-ЗН" зареєстрований за свідоцтвом України №129188 для товарів 5 класу МКТП: фармацевтичні препарати; хіміко-фармацевтичні препарати; ліки для людини; наркотики; наркотики на фармацевтичні потреби;

- власником вказаного свідоцтва є Товариство, заявка № m200911119 подана 04.09.2009, відомості про реєстрацію знаку опубліковано 27.09.2010, Бюл. №18;

- знак для товарів і послуг "PROMEDOL ПРОМЕДОЛ" зареєстрований за свідоцтвом України №227836 для товарів 5 класу МКТП: фармацевтичні препарати; хіміко-фармацевтичні препарати; ліки для людини; наркотики; наркотики на фармацевтичні потреби;

- власником вказаного свідоцтва є Товариство, заявка №m201624211 подана 02.11.2016, відомості про реєстрацію знаку опубліковано 12.06.2017, Бюл. №11.

6.2. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду першої інстанції надано висновок експертів за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 02.11.2018 №1237, складений на замовлення позивача.

6.2.1. З висновку експертів від 02.11.2018 №1237 вбачається, що на вирішення експертизи поставлено такі питання:

1. Чи є позначення, що охороняється як знак для товарів і послуг "ПРОМЕДОЛ-ЗН" за свідоцтвом України №129188 таким, що складається лише з позначень, що є загальновживаними позначеннями для товарів певного виду, станом на 04.09.2009 - дату подання заявки №m200911119? (далі - Питання 1);

2. Чи є позначення, що охороняється як знак для товарів і послуг "PROMEDOL ПРОМЕДОЛ" за свідоцтвом України №227836 таким, що складається лише з позначень, що є загальновживаними позначеннями для товарів певного виду, станом на 02.11.2016 - дату подання заявки №m201624211? (далі - Питання 2).

6.2.2. Проведення експертизи доручено експертам Дорошенку Олександру Федоровичу та Мінченко Наталії Володимирівні.

6.2.3. Стосовно Питання 1 експерти дійшли висновку, що позначення, яке охороняється як знак для товарів і послуг "PROMEDOL ПРОМЕДОЛ" за свідоцтвом України №227836 є таким, що складається лише з позначень, що є загальновживаними позначеннями для товарів певного виду, станом на 02.11.2016 - дату подання заявки №m201624211.

6.2.4. Стосовно Питання 2 експерти дійшли висновку, що позначення "ПРОМЕДОЛ-ЗН", яке охороняється як знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №129188, є таким, що складається лише з позначень, що є загальновживаними позначеннями для товарів певного виду, станом на 04.09.2009 - дату подання заявки №m2009 11119.

6.3. Вказаний вище висновок експертів суд апеляційної інстанції вважає суперечливим із врахуванням того, що за результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної відповідним уповноваженим органом, встановлено, що позначення "PROMEDOL ПРОМЕДОЛ" та позначення "ПРОМЕДОЛ-ЗН" є такими що відповідають умовам надання проводової охорони, у зв`язку з чим відповідачу-1 видані цим органом оскаржувані свідоцтва.

6.4. Апеляційний господарський суд призначив у справі №910/16093/18 комісійну судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ).

6.4.1. На вирішення комісійної судової експертизи суд апеляційної інстанції поставив такі питання:

- Чи є позначення, що охороняється як знак для товарів і послуг "ПРОМЕДОЛ-ЗН" за свідоцтвом України №129188 таким, що складається лише з позначень, що є загальновживаними позначеннями для товарів певного виду, станом на 04.09.2009 - дату подання заявки №m200911119?

- Чи є позначення, що охороняється як знак для товарів і послуг "PROMEDOL ПРОМЕДОЛ" за свідоцтвом України №227836 таким, що складається лише з позначень, що є загальновживаними позначеннями для товарів певного виду, станом на 02.11.2016 - дату подання заявки №m201624211?

6.5. Від КНДІСЕ 21.11.2019 надійшов висновок експертів від 07.11.2019 за результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності, відповідно до якого експерти дійшли висновку, що позначення «ПРОМЕДОЛ» розуміється виробниками, лікарями, працівниками фармацевтичної галузі як найменування одного і того ж товару з певними властивостями, що само по собі втратило дистинктивну функцію.

6.5.1. Експерти дійшли висновку, що позначення, що охороняється як знак для товарів і послуг "ПРОМЕДОЛ-ЗН" за свідоцтвом України №129188 є таким, що складається з двох елементів, один з яких «ПРОМЕДОЛ» є загальновживаним для товарів певного виду, станом на 04.09.2009 - дату подання заявки № m200911119.

6.5.2. При наданні відповіді на Питання 2, судові експерти дійшли висновку, що позначення, яке охороняється як знак для товарів і послуг "PROMEDOL ПРОМЕДОЛ" за свідоцтвом України №227836 складається лише зі словесних елементів, що є загальновживаними позначеннями для товарів певного виду, станом на 02.11.2016 - дату подання заявки №m201624211.

6.6. Судом апеляційної інстанції вказано, що в матеріалах справи наявний висновок експерта за результати проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 12.12.2019 №1292, який надано на замовлення Компанії.

6.6.1. На вирішення експертизи поставленні такі питання:

- Чи є позначення «ПРОМЕДОЛ», яке входить до об`єкту, що охороняється як знак для товарів і послуг «ПРОМЕДОЛ-ЗН» за свідоцтвом України №129188, елементом, який займає домінуюче положення в зображенні знака «ПРОМEДOЛ-ЗН»?

- Чи є буквосполучення «ЗН», яке входить до входить до об`єкту, що охороняється як знак для товарів і послуг «ПРОМЕДОЛ-ЗН» за свідоцтвом України №129188 таким, що не мало розрізняльної здатності станом на 04.09.2009 - дату подання заявки №m200911119 та не набуло такої внаслідок його використання (тобто таким, що індивідуалізує маркований товар)?

6.6.2. Експерт дійшов висновку на перше питання, що позначення «ПРОМЕДОЛ», яке входить до об`єкту, що охороняється як знак для товарів і послуг «ПРОМЕДОЛ-ЗН» за свідоцтвом України №129188 є елементом, який займає домінуюче положення в зображенні знака «ПРОМEДOЛ-ЗН».

6.6.3. На друге запитання експерт дійшов висновку, що буквосполучення «ЗН», яке входить до об`єкту, що охороняється як знак для товарів і послуг «ПРОМЕДОЛ-ЗН» за свідоцтвом України № 129188 є таким, що звичайно не мало розрізняльної здатності станом на 04.09.2009 - дату подання заявки №m200911119 та не набуло такої внаслідок його використання (тобто таким, що індивідуалізує маркований товар)?

6.7. Від КНДІСЕ 06.05.2020 надійшов доопрацьований висновок експертів від 05.05.2020 №19118/19119/19-53/1954/20-27 за результатами проведення комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, відповідно до якого:

- на запитання "Чи є позначення, що охороняється як знак для товарів і послуг "ПРОМЕДОЛ-ЗН" за свідоцтвом України 129188 таким, що складається лише з позначень, що є загальновживаними позначеннями для товарів певного виду, станом на 04.09.2009 - дату подання заявки №m200911119?" судовий експерт дійшов висновку, що позначення, що охороняється як знак для товарів і послуг "ПРОМЕДОЛ-ЗН" за свідоцтвом України №129188 не є таким, що складається лише з позначень, що є загальновживаними позначеннями для товарів певного виду, а саме: фармацевтичні препарати, хіміко-фармацевтичні препарати, ліки для людини, наркотики, наркотики на фармацевтичні потреби, станом на 04.09.2009 - дату подання заявки №m200911119";

- на запитання "Чи є позначення, що охороняється як знак для товарів і послуг "PROMEDOL ПРОМЕДОЛ" за свідоцтвом України №227836 таким, що складається лише з позначень, що є загальновживаними позначеннями для товарів певного виду, станом на 02.11.2016 - дату подання заявки №m201624211?" судовий експерт дійшов висновку, що позначення, яке охороняється як знак для товарів і послуг "PROMEDOL ПРОМЕДОЛ" за свідоцтвом України №227836 складається лише з позначень, що є загальновживаними позначеннями для товарів певного виду, а саме, анальгетики (знеболювачі, знеболювальні засоби), наркотики на лікарські (медичні) потреби, станом на 02.11.2016 - дату подання заявки №m201624211.

6.8. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 призначено у справі №910/16093/18 додаткову комісійну судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено КНДІСЕ та на вирішення експертів поставлено такі питання:

1. Чи є елемент "ПРОМЕДОЛ", який входить до позначення, що охороняються як знак для товарів і послуг "ПРОМЕДОЛ-ЗН" за свідоцтвом України №129188 таким, що набув розрізняльну здатність, внаслідок його використання станом на 04.09.2009 - дату подання заявки №m 200911119?

2. Чи є елемент "ПРОМЕДОЛ", який входить до позначення, що охороняються як знак для товарів і послу "PROMEDOL ПРОМЕДОЛ" за свідоцтвом України №227836, таким, що набув розрізняльну здатність, внаслідок його використання станом на 02.11.2016 - дату подання заявки №m201624211?

3. Чи є знак для товарів і послуг "PROMEDOL ПРОМЕДОЛ" за свідоцтвом України №227836 таким, що набув розрізняльну здатність, внаслідок його використання станом на 02.11.2016 - дату подання заявки №m201624211?

4. Чи є елемент "-ЗН", який входить до позначення, що охороняється як знак для товарів і послуг "ПРОМЕДОЛ-ЗН" за свідоцтвом України №129188 таким, що набув розрізняльну здатність внаслідок його використання станом на 04.09.2009 - дату подання заявки №m200911119?

5. Чи є знак для товарів і послуг "ПРОМЕДОЛ-ЗН" за свідоцтвом України №129188 таким, що набув розрізняльну здатність, внаслідок його використання станом на 04.09.2009 - дату подання заявки №m200911119?

6.8.1. Відповідно до висновку експертів від 14.12.2021 №3158/20-27 за результатами проведення додаткової комісійної судової експертизи в сфері інтелектуальної власності у господарській справі №910/16093/18, судові експерти дійшли висновку про неможливість надати висновки на питання 1-3, оскільки запитувані експертами документи не були надані.

6.8.2. На питання 4-5 експерти дійшли таких висновків:

- елемент "-ЗН", який входить до позначення, що охороняється як знак для товарів і послуг "ПРОМЕДОЛ-ЗН" за свідоцтвом України №129188 є таким, що набув розрізняльну здатність внаслідок його використання станом на 04.09.2009 - дату подання заявки №m200911119;

- знак для товарів і послуг "ПРОМЕДОЛ-ЗН" за свідоцтвом України №129188 є таким, що набув розрізняльну здатність, внаслідок його використання станом на 04.09.2009 - дату подання заявки №m200911119.

6.9. Суд апеляційної інстанції вказав, що у матеріалах справи наявний висновок експертів №005-СІВ/21 за результатами проведення комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 13.09.2021.

6.9.1. Експертне дослідження проведено з урахуванням обставин, встановлених рішенням Господарського суду Харківської області від 31.03.2021 №922/322/21.

6.9.2. На питання "Чи є елемент «ПРОМЕДОЛ», який входить до позначення, що охороняються як знак для товарів і послуг «ПРОМЕДОЛ-ЗН» за свідоцтвом України №129188 таким, що набув розрізняльну здатність, внаслідок його використання станом на 04.09.2009 - дату подання заявки №m200911119?" експерти дійшли висновку, що елемент «ПРОМЕДОЛ», який входить до позначення, що охороняються як знак для товарів і послуг «ПРОМЕДОЛ-ЗН» за свідоцтвом України №129188 є таким, що набув розрізняльну здатність, внаслідок його використання станом на 04.09.2009 - дату подання заявки №m200911119.

6.9.3. На питання "Чи є елемент «ПРОМЕДОЛ», який входить до позначення, що охороняються як знак для товарів і послуг «PROMEDOL ПРОМЕДОЛ» за свідоцтвом України №227836, таким, що набув розрізняльну здатність, внаслідок його використання станом на 02.11.2016 - дату подання заявки №m201624211?" експерти дійшли висновку, що елемент «ПРОМЕДОЛ», який входить до позначення, що охороняються як знак для товарів і послуг «PROMEDOL ПРОМЕДОЛ» за свідоцтвом України №227836 є таким, що набув розрізняльну здатність, внаслідок його використання станом на 02.11.2016 - дату подання заявки №m201624211.

6.9.4. На питання "Чи є знак для товарів і послуг «PROMEDOL ПРОМЕДОЛ» за свідоцтвом України №227836 таким, що набув розрізняльну здатність, внаслідок його використання станом на 02.11.2016 - дату подання заявки №m201624211?", експерти дійшли висновку, що знак для товарів і послуг «PROMEDOL ПРОМЕДОЛ» за свідоцтвом України №227836 є таким, що набув розрізняльну здатність, внаслідок його використання станом на 02.11.2016 - дату подання заявки №m201624211.

6.9.5. На питання "Чи є знак для товарів і послуг «ПРОМЕДОЛ-ЗН» за свідоцтвом України №129188 таким, що набув розрізняльну здатність, внаслідок його використання етаном на 04.09.2009 - дату подання заявки №m200911119?" експерти дійшли висновку, що знак для товарів і послуг «ПРОМЕДОЛ-ЗН» за свідоцтвом України №129188 є таким, що набув розрізняльну здатність, внаслідок його використання етаном на 04.09.2009 - дату подання заявки №m200911119.

6.9.6. На питання "Чи є елемент «-ЗН», який входить до позначення, що охороняються як знак для товарів і послуг «ПРОМЕДОЛ-ЗН» за свідоцтвом України №129188 таким, що набув розрізняльну здатність, внаслідок його використання станом на 04.09.2009 - дату подання заявки №m200911119?" експерти дійшли висновку, що елемент «-ЗН», який входить до позначення, що охороняються як знак для товарів і послуг «ПРОМЕДОЛ-ЗН» за свідоцтвом України №129188 є таким, що набув розрізняльну здатність, внаслідок його використання станом на 04.09.2009.

6.10. Судом апеляційної інстанції зазначено, що суттєве значення для справи має рішення Господарського суду Харківської області від 31.03.2021 у справі №922/322/21, яке набрало законної сили 29.04.2021.

6.10.1. У даній справі відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Харківське фармацевтичне підприємство Здоров`я народу" (далі - Підприємство) та Товариство подали до суду зустрічний позов з вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ-ПРАВО" про визнання позначення "ПРОМЕДОЛ" добре відомою торговельною маркою в Україні на ім`я Товариства та Підприємства на дату - 01.01.2015 для товарів 05 класу МКТП, а саме: ліки для людини, а саме - анальгетики (знеболювані, знеболювальні засоби); наркотики на лікарські (медичні) потреби; наркотики на фармацевтичні потреби.

6.10.2. Господарським судом Харківської області, крім іншого, оцінено висновок експертів №161/20 за результатами проведення комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 09.10.2021, складений судовими експертами Федоренком В.Л. та Чабанець Т.М, відповідно до якого встановлено таке:

- у наданих на дослідження матеріалах містяться відомості, які підтверджують станом на 01.01.2015 ступінь відомості чи визнання словесного позначення "ПРОМЕДОЛ" для вирізнення товарів 5 класу МКТП ліки для людини, а саме анальгетики (знеболювачі, знеболювальні засоби); наркотики на лікарські (медичні) потреби; наркотики на фармацевтичні потреби відносно Товариства та Підприємства;

- у наданих на дослідження матеріалах містяться відомості, які підтверджують станом на 01.01.2015 тривалість, обсяг та географічний район використання словесного позначення "ПРОМЕДОЛ" для вирізнення товарів 5 класу МКТП ліки для людини, а саме анальгетики (знеболювачі, знеболювальні засоби); наркотики на лікарські (медичні) потреби; наркотики на фармацевтичні потреби відносно Товариства та Підприємства;

- у наданих на дослідження матеріалах містяться відомості, які підтверджують станом на 01.01.2015 тривалість, обсяг та географічний район просування словесного позначення "ПРОМЕДОЛ", вважати це позначення таким, що стало добре відомим в Україні для вирізнення товарів 5 класу МКТП ліки для людини, а саме анальгетики (знеболювачі, знеболювальні засоби); наркотики на лікарські (медичні) потреби; наркотики на фармацевтичні потреби відносно Товариства та Підприємства;

- у наданих на дослідження матеріалах містяться відомості, які підтверджують станом на 01.01.2015 тривалість та географічний район реєстрацій та/або заявок на реєстрацію (за умови, що знак використовується чи є визнаним) позначення "ПРОМЕДОЛ", вважати це позначення таким, що стало добре відомим в Україні для вирізнення товарів 5 класу МКТП ліки для людини, а саме анальгетики (знеболювачі, знеболювальні засоби); наркотики на лікарські (медичні) потреби; наркотики на фармацевтичні потреби відносно Товариства та Підприємства;

- у наданих на дослідження матеріалах містяться відомості, які підтверджують станом на 01.01.2015 цінність, що асоціюється з позначенням "ПРОМЕДОЛ", вважати це позначення таким, що стало добре відомим в Україні для вирізнення товарів 5 класу МКТП ліки для людини, а саме анальгетики (знеболювачі, знеболювальні засоби); наркотики на лікарські (медичні) потреби; наркотики на фармацевтичні потреби відносно Товариства та Підприємства;

- у наданих на дослідження матеріалах містяться відомості про фактори, які підтверджують ту обставину, що станом на 01.01.2015 словесне позначення "ПРОМЕДОЛ" стало добре відомим в Україні знаком щодо Товариства та Підприємства відносно товарів 5 класу МКТП ліки для людини, а саме анальгетики (знеболювачі, знеболювальні засоби); наркотики на лікарські (медичні) потреби; наркотики на фармацевтичні потреби, а саме, ступінь відомості чи визнання словесного позначення "ПРОМЕДОЛ", тривалість, обсяг та географічний район використання словесного позначення "ПРОМЕДОЛ", тривалість, обсяг та географічний район просування словесного позначення "ПРОМЕДОЛ", тривалість та географічний район реєстрацій та/або заявок на реєстрацію (за умови, що знак використовується чи є визнаним) позначення "ПРОМЕДОЛ", цінність, що асоціюється з позначенням "ПРОМЕДОЛ".

6.10.3. Судом встановлено, що зазначений експертний висновок містить такі результати опитування:

1. Згідно з результатами опитування, найбільша кількість опитаних, а саме (93%), вказала, що ТМ "ПРОМЕДОЛ" їм відома;

2.Більшість респондентів (96%) вказала, що торговельна марка "ПРОМЕДОЛ" використовується для фармацевтичних препаратів;

3. Більшість представників досліджуваної цільової аудиторії (78%) вважає власником торговельної марки "ПРОМЕДОЛ" - Підприємство;

4.Переважна більшість респондентів (81%) зазначила, що виробником фармацевтичних препаратів, маркованих торговельною маркою "ПРОМЕДОЛ" є Підприємство;

5. Найбільша кількість опитуваних (40%) зазначила, що знає ТМ "ПРОМЕДОЛ" більше 6 років (33%) респондентів вказали, що дана ТМ стала їм відома на 01.01.2015. Інші респонденти сказали дату, а саме: (9%) на 01.01.2016; (8%) на 01.01.2017; (5%) на 01012019.

6.10.4. Судом встановлено, що станом на 01.01.2015 на території України здійснювалось виробництво та реалізація лікарського засобу із позначенням "ПРОМЕДОЛ" лише виробництва Підприємства. При цьому, таке виробництво здійснювалось на підставі об`єктів права інтелектуальної власності, належних Товариству.

6.10.5. Судом у відповідній справі оцінено обсяги реалізації маркованих позначенням "ПРОМЕДОЛ" лікарських засобів Підприємством і встановлено, як значні та такі, які сприяли набуттю вказаним позначенням істотної відомості в Україні.

6.10.6. Суд дійшов висновку, що у відповідній справі доведено обставини того, що позначення "ПРОМЕДОЛ" є добре відомим та визнаним у відповідному секторі суспільства; використовується протягом тривалого часу на значній території та у значних обсягах; матеріали справи містять відомості про реєстрації торговельних марок "ПРОМЕДОЛ" та станом на 01.01.2015 "ПРОМЕДОЛ-ЗН", такі позначення мають значну цінність, а тому, зустрічні позовні вимоги про визнання торговельної марки "ПРОМЕДОЛ" добре відомою в Україні станом на 01.01.2015 для товарів 05 класу МКТП: ліки для людини, а саме анальгетики (знеболювачі, знеболювальні засоби); наркотики на лікарські (медичні) потреби; наркотики на фармацевтичні потреби, на ім`я Підприємства та Товариства задоволено.

6.10.7. Рішення Господарського суду Харківської області від 31.03.2021 у справі №922/322/21 прийнято судовою колегією апеляційної інстанції як доказ у справі, враховуючи необхідність застосування принципу процесуальної економії та недопущення правового пуризму.

6.10.8. Судом апеляційної інстанції зазначено, що у даному випадку судовим рішенням від 31.03.2021 підтверджено, що позначення "Промедол" набуло розрізняльної здатності саном на 01.05.2015 стосовно Товариства та Підприємства, тобто спірний знак для товарів і послуг "PROMEDOL ПРОМЕДОЛ" не є таким, що складається з позначень, що є загальновживаними, а тому, підстави для визнання спірного свідоцтва від 12.06.2017 №227836 недійсним є недоведеним та спростовується обставинами та фактами, встановленими судом у цьому рішенні, яке набрало законної сили.

6.10.9. Якщо позначення "Промедол" визнано добре відомим до дати подання заявки на спірний знак "PROMEDOL ПРОМЕДОЛ" за свідоцтвом України від 12.06.2017 №227836 (заявка від 02.11.2016 №m201624211) це свідчить про те, що виходячи з факторів, оцінених судом у судовому рішенні Господарського суду Харківської області від 31.03.2021 у справі №922/322/21 щодо визнання позначення "Промедол" добре відомим, це позначення набуло розрізняльної здатності станом на 01.05.2015, та відповідно, знак для товарів і послуг "PROMEDOL ПРОМЕДОЛ" не можна вважати таким, що складається лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами чи лише з позначень, що є загальновживаним як позначення товарів і послуг певного виду. Загальновживане позначення не відповідає критеріям позначення визнаного судом добре відомим.

6.10.10. Тобто, позначення, визнане за судовим рішенням добре відомим станом на 01.05.2015 відносно Товариства та Підприємства є таким, що набуло розрізняльної здатності на цю дату та дає можливість споживачам розпізнати товар виробника, маркований цим позначенням серед інших товарів інших виробників.

6.10.11. Судова колегія апеляційної інстанції вважає доведеною ту обставину, що знак "PROMEDOL ПРОМЕДОЛ" за свідоцтвом України від 12.06.2017 №227836 набув розрізняльну здатність до дати подання заявки - 02.11.2016, тому відповідно до пункту 10.2.3 Методичних рекомендацій з окремих питань проведення експертизи заявки на знак для товарів і послуг закладом експертизи не може вважатись таким, що складається з позначень, які є загальновживаним, як позначення товарів і послуг певного виду.

6.10.12. Вказані обставини встановлені у рішенні Господарського суду Харківської області від 31.03.2021 у справі №922/322/21, на думку суду апеляційної інстанції, мають значення для правильного вирішення даного спору, оскільки існували на час розгляду даної справи та врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято щодо визнання недійсним оскаржуваного свідоцтва України від 12.06.2017 №227836 на знак для товарів і послуг "PROMEDOL ПРОМЕДОЛ" (заявка від 02.11.2016 №m201624211), власником якого є відповідач-1, тобто встановлені цим рішенням обставини є істотними для вирішення даної справи, спростовують факти, які було покладено в основу оскаржуваного рішення у вищезазначеній частині.

6.11. У зв`язку з вищевикладеним суд апеляційної інстанції не бере до уваги всі вищезазначені експертні висновки, якими встановлено, що позначення "PROMEDOL ПРОМЕДОЛ" за спірним свідоцтвом є таким, що складається лише з позначень, що є загальновживаними, тому що у справі доведено, що позначення "ПРОМЕДОЛ" набуло розрізняльної здатності на час подання заявки - 02.11.2016, а тому не може бути визнано таким, що складається лише з позначень, що є загальновживаними.

6.12. За таких обставин, суд апеляційної інстанції виснував, що матеріалами справи спростовані зазначені у позові підстави для визнання недійсним спірного свідоцтва України від 12.06.2017 №227836 на знак для товарів і послуг "PROMEDOL ПРОМЕДОЛ" (заявка від 02.11.2016 №m201624211), якому надано правову охорону.

6.13. Вказане, крім іншого, на думку суду апеляційної інстанції, підтверджено експертним висновком №005-СІВ/21, який зроблено з урахуванням обставин, встановлених рішенням Господарського суду Харківської області від 31.03.2021 у справі № 922/322/21.

6.14. Враховуючи викладене, судова колегія суду апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним оскаржуваного свідоцтва України від 12.06.2017 №227836 на знак для товарів і послуг "PROMEDOL ПРОМЕДОЛ" (заявка від 02.11.2016 №m201624211) та відповідно, в частині зобов`язання відповідача-2 внести відомості про визнання недійсними повністю свідоцтва України від 12.06.2017 №227836 на знак для товарів і послуг "PROMEDOL ПРОМЕДОЛ" (заявка №m201624211), власником яких є відповідач-1, до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та опублікування відомостей про це у офіційному бюлетені "Промислова власність" (як похідних вимог).

6.15. Що стосується визнання недійсним свідоцтва України від 27.09.2010 №129188 на знак для товарів і послуг "ПРОМЕДОЛ-ЗН" (заявка від 04.09.2009 №m200911119), власником якого є відповідач-1, то суд апеляційної інстанції враховує, що додатковою комісійною експертизою встановлено, що спірний знак "ПРОМЕДОЛ-ЗН" набув розрізняльної здатності станом на день подання заявки - 04.09.2009, вказаний експертний висновок є належним доказом у справі, оскільки експерти попереджені про кримінальну відповідальність за статтею 384 Кримінального кодексу України за надання завідомо неправдивого висновку.

6.15.1. Суд апеляційної інстанції вважає, що матеріалами справи підтверджуються, що знак для товарів і послуг "ПРОМЕДОЛ-ЗН" (заявка №m2009 11119) за спірним свідоцтвом України від 27.09.2010 №129188, власником якого є відповідач-1, набув розрізняльну здатність станом на день подання заявки - 04.09.2009.

6.15.2. Встановлені у цьому експертному висновку обставини щодо оцінки набуття позначенням "ПРОМЕДОЛ-ЗН" розрізняльної здатності, крім іншого, підтверджується відповідною судовою експертизою.

6.15.3. Експертами встановлено, що позначення «ПРОМЕДОЛ-ЗН» не є таким, що складається лише з позначень, які є загальновживаними, як позначення товарів і послуг певного виду.

6.15.4. Доведення матеріалами справи тієї обставини, що позначення "ПРОМЕДОЛ-ЗН" набуло розрізняльної здатності станом на дату подання заявки, свідчить про те, що це позначення не може бути визнано таким, що складається лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами, що є загальновживаним як позначення товарів і послуг певного виду.

6.15.5. За таких обставин, судовою колегією суду апеляційної інстанції не беруться до уваги всі експертні висновки, що містяться в матеріалах справи, якими встановлено, що позначення "ПРОМЕДОЛ-ЗН" є таким, що складається лише з позначень, що є загальновживаними, як позначення товарів.

6.15.6. Крім іншого, набуття позначенням "ПРОМЕДОЛ-ЗН" розрізняльної здатності підтверджується експертним висновком №005-СІВ/21.

6.15.7. За таких обставин, на думку суду апеляційної інстанції, матеріалами справи спростовані зазначені у позові підстави для визнання недійсним спірного свідоцтва України від 27.09.2010 №129188 на знак для товарів і послуг "ПРОМЕДОЛ-ЗН" (заявка від 04.09.2009 №m200911119), власником якого є відповідач-1.

6.15.8. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним оскаржуваного свідоцтва України від 27.09.2010 №129188 на знак для товарів і послуг "ПРОМЕДОЛ-ЗН" (заявка від 04.09.2009 №m200911119) та відповідно, в частині зобов`язання відповідача-2 внести відомості про визнання недійсними повністю свідоцтва України від 27.09.2010 №129188 на знак для товарів і послуг "ПРОМЕДОЛ-ЗН" (заявка №m2009 11119) власником яких є відповідач-1, до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та опублікування відомостей про це у офіційному бюлетені "Промислова власність" (як похідних вимог).

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 23.03.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/16093/18 на підставі пунктів 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктів 1, 3 та 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

7.2. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 29.03.2023 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №910/16093/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Селіваненко В.П.

7.3. Від позивача 25.04.2023 на електронну адресу Суду надійшло клопотання про залучення до справи співвідповідача, яке підписано кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП) 25.04.2023. Підпис КЕП перевірено і підтверджено протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 25.04.2023.

7.4. Суд протокольною ухвалою від 27.04.2023 відхилив клопотання Компанії про залучення до справи співвідповідача, оскільки Верховний Суд з урахуванням меж розгляду справи судом касаційної скарги, який визначено статтею 300 ГПК України, та порядку розгляду касаційної скарги (стаття 301 ГПК України), не наділений повноваженням на залучення співвідповідачів в силу приписів статті 48 ГПК України.

7.5. Від позивача 15.05.2023 на електронну адресу Суду надійшло клопотання про залучення до справи правонаступника, яке підписано 15.05.2023. Підпис КЕП перевірено і підтверджено протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 15.05.2023.

7.6. Протокольною ухвалою від 16.05.2023 відмовлено у задоволенні клопотання на підставі статей 52, 74, 300, 301 ГПК України, з огляду на те, що наявність/відсутність процесуального правонаступництва підлягає встановленню окремо у кожному випадку. Верховний Суд виходить з того, що для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав правопопередника, адже перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта матеріального правовідношення до іншого не тягне автоматичної зміни осіб у процесуальному відношенні.

7.7. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.8. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.7. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.9. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.10. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.11. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.12. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.13. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.14. Предметом розгляду у даній справі є визнання недійсним свідоцтв на знак для товарів і послуг, та зобов`язання вчинити дії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні знаки для товарів і послуг вказані вище відносно товарів 5 класу МКТП, власником яких є Товариство, на думку позивача, не відповідають умовам надання правової охорони, оскільки є такими, що складаються лише з позначень, які є загальновживаними як позначення товарів певного виду та із загальновживаних термінів.

8.15. Предметом розгляду у справі №761/29966/16-ц було стягнення відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям приміщення магазину.

8.16. Предметом розгляду у справі №361/6333/18 було стягнення безпідставно набутих коштів.

8.17. Предметом розгляду у справі №522/7758/14-ц було припинення права спільної часткової власності на квартиру та визнання права власності на вказану квартиру.

8.18. Предметом розгляду у справі №806/3572/17 було визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

8.19. Предметом розгляду у справі №649/1393/19 було стягнення солідарне завданих збитків.

8.20. Предметом розгляду у справі №905/1732/20 було зобов`язання прийняти обладнання, зазначене у додатку до контракту, який укладений сторонами спору.

8.21. Предметом розгляду у справі №910/16653/19 було визнання недійсним свідоцтв на знак для товарів та послуг, та зобов`язання вчинити дії.

8.22. Предметом розгляду у справі №908/1380/18 було скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на нерухоме майно; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

8.23. Предметом розгляду у справі №910/15156/18 було визнання недійсним свідоцтв на знак для товарів та послуг, та зобов`язання вчинити дії.

8.24. Предметом розгляду у справі №910/886/21 було визнання недійсним висновку про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, який (висновок) набув статусу рішення про відмову в державній реєстрації торговельної марки за заявкою, а також про зобов`язання відповідача повторно провести кваліфікаційну експертизу позначення за заявкою та прийняти рішення за заявкою про реєстрацію в Україні позначення в якості торговельної марки для заявленого переліку послуг 36 класу МКТП.

8.25. Слід зазначати, що норми права, означені скаржником і вказані у пункті 4.2 цієї постанови, є загальними та універсальними, адже є нормами процесуального права, вміщеними у ГПК України, та застосування яких не залежить від категорії спорів, що розглядаються судами, а залежить від предмету доказування, доводів і аргументів сторін, які є вагомими і ключовими з точки зору доказів та обставин справи, і які впливають на кваліфікацію спірних правовідносин.

8.26. Слід зазначити, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права.

8.27. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.28. Разом з тим, справи №761/29966/16-ц, №361/6333/18, №522/7758/14-ц, №806/3572/17, №649/1393/19, №905/1732/20, №908/1380/18, №910/886/21 і дана справа є відмінними за предметом розгляду, підставою та нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин, що виникли з різних підстав, за предметом доказування, фактичними обставинами та доказами, які досліджувалися судами.

8.29. Що ж до справ №910/16653/19, №910/15156/18 і справи №910/16093/18, то вони є схожими за предметом розгляду (визнання недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг) та за нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин (Закон).

8.30. Скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції не було враховано правових висновків Суду, викладених у таких постановах Верховного Суду:

- від 14.07.2022 у справі №910/16653/19, а саме:

оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності;

способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації;

від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші;

за приписами частини третьої статті 86 ГПК України суд, зокрема, надає оцінку доказам, у тому числі й кожному доказу, що міститься у справі, мотивує їх відхилення або врахування. Суд має надати оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- від 18.06.2020 у справі №910/15156/18, а саме:

суд належним чином зобов`язаний в даній категорії справ з`ясувати чи має позначення розрізняльну здатність. І це питання суд має з`ясувати із застосуванням спеціальних знань, шляхом призначення відповідної експертизи.

8.31. Слід заначити, що у справі №910/16093/18 позовними вимогами є визнання недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг, які мотивовані тим, що спірні позначення не відповідають умовам надання правової охорони, оскільки, є такими, що складаються лише з позначень, які є загальновживаними як позначення товарів певного виду та із загальновживаних термінів.

8.32. Зі змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що в його основу покладено висновок експертів за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 02.11.2018 №1237, складений на замовлення позивача.

8.33. Водночас, під час апеляційного провадження було проведено низку експертиз і відповідні висновки долучені до матеріалів справи.

8.34. Разом з тим, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, посилався на рішення Господарського суду Харківської області від 31.03.2021 у справі №922/322/21, зазначаючи про те, що вказане рішення набрало законної сили.

8.35. Також, суд апеляційної інстанції, відхиляючи висновки експертиз, вказував на обставини, встановлені у справі №922/322/21.

8.36. Компанія послідовно наголошувала на відсутність підстав для звільнення від доказування з урахуванням вказаного вище рішення та повідомила суд апеляційної інстанції про намір оскаржити вказане рішення.

8.37. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

8.38. Обставини справи - це факти, які мають значення для вирішення спору, як-от: вчинення чи невчинення особою певної дії; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій або настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності (статті 76-79 ГПК України) суд виснує про доведеність чи недоведеність певних обставин (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №917/1338/18).

8.39. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Преюдицію мають виключно ті обставини, які суд безпосередньо дослідив і встановив, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи [дивись висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 (пункт 32)].

8.40. Слід зазначити, що у даній справі предметом дослідження було питання чи є спірні позначення, такими, що складаються лише з позначень, що є загальновживаними позначеннями для товарів певного виду.

8.41. Мотивуючи позовні вимоги Товариство вказує, що в силу приписів пункту 2 статті 6 Закону спірні позначення не можуть одержати правову охорону, оскільки складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами.

8.42. Водночас у справі №922/322/21 предметом розгляду було таке:

- визнання недійсною додаткової угоди до ліцензійного договору, укладеного Підприємством і Товариством, і зобов`язати вказаних осіб утримуватися від використання торговельної марки "Промедол-ЗН" під час виробництва лікарських засобів (первісний позов);

- визнання позначення "ПРОМЕДОЛ" добре відомою торговельною маркою в Україні на ім`я Товариства та Підприємства на дату - 01 січня 2015 року для товарів 05 класу МКТП, а саме: "ліки для людини, а саме - анальгетики (знеболювані, знеболювальні засоби); наркотики на лікарські (медичні) потреби; наркотики на фармацевтичні потреби" (зустрічний позов).

8.43. На даний час вказане судове рішення оскаржено в апеляційному порядку та справа №922/322/21 перебуває на розгляді у Східному апеляційному господарському суді, тобто судове рішенні не набрало законної сили.

8.44. Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому.

8.45. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню.

8.46. До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

8.47. За змістом статті 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи.

8.47.1. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення обставин справи.

8.47.2. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору.

8.47.3. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

8.47.4. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

8.48. Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

8.49. Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

8.50. Верховний Суд висновує, що відповідність процесуальної дії щодо оцінки доказів у справі має здійснюватись на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідженні наявних у справі доказів, у порядку передбаченому статтею 86 ГПК України, з огляду на те, що встановлення фактичних обставин у конкретній справі залежить від всіх юридично значущих фактів і обставин, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується виходячи з предмету спору та підстав і заперечень сторін.

8.51. Правова оцінка обставин справи, здійснена іншим судом не має преюдиційного значення. Преюдицію мають виключно ті обставини, які суд безпосередньо дослідив і встановив. Відтак суд у кожному випадку має дослідити та оцінити чи має місце правова оцінка чи преюдиційні обставини.

8.52. Верховний Суд, з огляду на принципи господарського судочинства, які закріплені у пунктах 1, 4 частини третьої статті 2, статей 13, 73 - 80 ГПК України, висновує, що обставини справи, які встановлені у рішенні від 31.03.2021 у справі №922/322/21 мають оцінюватись судом під час розгляду даної справи у чіткому дотриманні статей 75, 76 і 86 ГПК України та з урахування того, що жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) [частина третя статті 86 ГПК України].

8.53. Отже, судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права, а саме статті 75, 76 та 86 ГПК України.

8.54. Слід зазначити, що судом апеляційної інстанції саме з посиланням на судове рішення від 31.03.2021 у справі №922/322/21 відхилено низку експертиз.

8.55. Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що у вирішенні спорів, пов`язаних із визнанням недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг (торговельні марки) з підстав невідповідності зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань, з дотриманням принципів змагальності, рівності та диспозитивності господарському суду необхідно, якщо схожість не має очевидного характеру, призначати судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду функції експерта (постанова Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/2503/18).

8.56. У даному випадку справа №910/16093/18 містить як висновок, поданий позивачем, так і висновки, проведені за результатами судових експертиз, та на замовлення відповідача-1.

8.57. Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

8.58. Водночас оцінка (стаття 86 та 104 ГПК України) кожного висновку, долученого до матеріалів справи, має здійснюватися як доказу в контексті належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (статті 78 ГПК України), вірогідності (стаття 79 ГПК України).

8.59. Разом з тим, відхилення висновків лише з посиланням на судове рішення від 31.03.2021 у справ №922/322/21 не відповідає вказаним приписам ГПК України.

8.60. Верховний Суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

8.61. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга статті 269 ГПК України).

8.62. З огляду на викладене доводи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 75 та 86 ГПК України знайшли своє підтвердження.

8.63. Беручи до уваги релевантні правові позиції, викладені вище, та, ураховуючи критерії подібності, визначені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, Суд дійшов висновку, що доводи в цій частині є частково прийнятними, з огляду на що з цих же міркувань відсутні підстави для закриття касаційного провадження.

8.64. Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

8.65. Щодо надання правового висновку, то Верховний Суд виходить з того, що дійсно такого висновку не має. Водночас Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до не встановлення обставин справи, які є істотними з огляду на характер спірних правовідносин у даній справі.

8.66. Суд касаційної інстанції в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.67. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.68. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

8.69. Враховуючи викладене, у цій постанові вище, постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону (зокрема, статтям 75, 76, 86, 236 - 238 ГПК України) не відповідає.

8.70. Ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі для вирішення даного спору, з огляду на предмет і підстави позову, на підставі доказів і доводів сторін, беручи до уваги, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які імперативно визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим Верховний Суд не формулює остаточного висновку з підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.71. Що ж до підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1, 3 та 4 частини третьої статті 310 ГПК України, то вони з огляду на міркування, викладені у цій постанові, знайшли часткове підтвердження стосовно пункту 1 [суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України].

8.72. Скаржником також зазначено як підставу касаційного оскарження те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).

8.73. Верховний Суд послідовно вказував на те, що вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо [близька за змістом правова позиція, викладена Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 03.11.2020 у справі №920/611/19, від 24.02.2021 у справі №910/1873/20].

8.74. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

8.75. До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

8.76. Частиною першою статі 74 ГПК України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

8.77. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

8.78. Відповідно до статті 77 "Допустимість доказів" ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

8.79. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

8.80. Отже, допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування [позиція означена у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №913/38/20, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 26.02.2021 у справі № 908/2847/19, від 14.04.2021 у справі № 910/7431/19].

8.81. При цьому, відповідно до положень пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України до повноважень суду касаційної інстанції віднесено вирішення питання тільки стосовно допустимості доказу. Установлення цього пункту є питанням права в тому значенні, що висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норм матеріального права, які містять пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.

8.82. Перевіркою вказаного доводу Верховний Суд висновує, що скаржник фактично обґрунтовує питання достовірності доказу, а не допустимості.

8.83. Отже, перевірка вказаного доводу перебуває поза межами повноважень, визначених статтею 300 ГПК України.

8.84. Підстава касаційного оскарження, визначена у пункті 3 частини третьої статті 310 ГПК України [суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи], не знайшла свого підтвердження, з огляду на таке.

8.85. Скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання Компанії про призначення повторної експертизи.

8.86. В оскаржуваній постанові стосовно вирішення вказаного вище клопотання, судом апеляційної інстанції зазначено таке:

- Компанією у клопотанні про призначення повторної судової експертизи запропоновано на вирішення експертизи нові питання;

- між тим, питання "Чи є позначення «ПРОМЕДОЛ», яке входить до об`єкту, що охороняється як знак для товарів і послуг «ПРОМЕДОЛ - ЗН» за свідоцтвом України №129188, елементом, який займає домінуюче положення в зображенні знака «ПРОМЕДОЛ-ЗН»?" міститься у висновку експерта за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 12.12.2019 №1292, який долучено судом до матеріалів справи;

- нові питання на вирішення повторної судової експертизи не можуть бути поставлені; - про призначення додаткової судової експертизи позивач не просив суд;

- судова колегія не вбачає підстав для призначення повторної судової експертизи із врахуванням вищезазначеного;

- доказів, що містяться у справі достатньо для вирішення апеляційної скарги по суті.

8.87. Отже, суд апеляційної інстанції навів обґрунтування відхилення клопотання скаржника.

8.88. При цьому, міра та обсяг, якими обґрунтовує суд свої мотиви, залежить від характеру рішення і перебуває поза межами перевірки Верховним Судом з огляду на приписи статей 300, 310 та частини другої статті 311 ГПК України.

8.89. Верховний Суд бере до уваги та вважає частково неприйнятними доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8.90. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.91. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.92. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарг

9.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли часткове підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.4. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

9.5. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Компанії задовольнити, оскаржуване судове рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

9.6. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

10. Судові витрати

10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється, адже суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржуване судове рішення та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу цього судового збору.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу KALCEKS, AS (Akciju sabiedriba "KALCEKS") акціонерного товариства "Калцекс" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 у справі №910/16093/18 скасувати.

3. Справу №910/16093/18 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко