Рішення

від 17.05.2023 по справі 363/3898/22

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/3898/22

Провадження № 2/366/126/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2023 року смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі головуючої судді Слободян Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Німченко Н.Ю.,

представника позивача, адвоката Курзіна О.А. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача, адвоката Корнійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Снейл» про стягнення суми авансу,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі Позивач), через свого представника, адвоката Гаєвського Олексія Миколайовича звернувся в суд з позовом до ТОВ «Максі Снейл» (далі Відповідач), у якому просив стягнути з Відповідача на користь Позивача:

-аванс у розмірі 194740 грн. за договором купівлі малька равлика Helix аspersa Muller № 34885374 від 22.09.2021 року;

-індекс інфляції за період з червня по вересень 2022 року у розмірі 13550 грн.;

-3 % річних у розмірі 2336, 88 грн.;

-судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1988 грн. 54 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 32000 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

22.09.2021 року між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Продавець) укладено договір купівлі малька равлика Helix аspersa Muller № 34885374 (далі Договір).

За п. 1 та 2 Договору, Покупець передає Продавцю аванс у розмірі 50 % від суми договору, а саме 141548 грн. Цей аванс є доказом укладення Договору і служить способом забезпечення його виконання.

За п. 3 Договору, будь-які зміни Договору здійснюються за взаємною згодою і тільки в письмовій формі.

За п. 6 Договору, Продавець зобов`язується відвантажити Покупцеві малька належної якості у кількості 36 кг. На його вимогу, але не пізніше 01.06.2022 року.

Відповідно до п. 7.2 Договору, якщо невиконання Договору сталося з вини Продавця (несвоєчасне відвантаження, невідповідна кількість та якість малька), сума авансу повертається Покупцю.

01.10.2022 року Відповідач отримав від Позивача 5200 доларів США, що станом на момент отримання становило 141548 грн.

Станом на 01.06.2022 року Відповідач не виконав зобов`язання, 10.10.2021 року Позивач звернувся до Відповідача з усною вимогою про відвантаження малька, проте Відповідач це проігнорував і не виконав, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Представник Позивача стверджує, що внаслідок неналежного виконання зобов`язання за умовами Договору Відповідачем, з нього окрім суми сплаченого авансу слід стягнути сукупний індекс інфляції та 3 % річних від суми авансу.

Процесуальні дії

18.11.2022 року позовна заява надійшла до Вишгородського районного суду Київської області.

Ухвалою цього суду від 21.11.2022 року позовну заяву передано на розгляд до Іванківського районного суду Київської області, куди вона надійшла 29.12.2022 року.

30.12.2022 року ухвалою суду відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 30.01.2023 року, відкладене на 28.02.2023 року.

28.02.2023 року закрито підготовче судове засідання. Справу призначено до розгляду по суті на 28.03.2023 року, судове засідання відкладено на 19.04.2023 року та 17.05.2023 року.

11.05.2023 року Позивач змінив свого представника на адвоката Курзіна О.А.

Позиції сторін

Позивач у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник Відповідача подала відзив на позовну заяву.

Відзив мотивований тим, що після укладення Договору, останній засобами електронного зв`язку направлений Позивачу для підписання, проте Відповідач екземпляр Договору Відповідачу так і не повернув.

Крім цього, Відповідач стверджує, що Позивач жодного разу не звертався до Відповідача з вимогою про відвантаження товару, а останній не відмовляється відвантажити товар.

Товаром за Договором є равлики HelixаspersaMuller,сезон розмноженняяких розпочинаєтьсянаприкінці лютого-напочатку березня.Для забезпеченняцього процесуслід виконатинизку умов,зокрема здійснитизакупівлю відповідногостада малька,корм длянього,оновити покриттятеплиці іззабезпеченням всіхнеобхідних умов(освітлення,опалення),закупити іншіматеріали.Всі цідії Відповідачемвиконано,проте Позивачнеодноразово відмовлявсявід отриманнятовару зособистих причин.

Сума авансу, яку сплатив Позивач, була витрачена для здійснення всіх перелічених дій.

Представник Відповідача зазначає, що Відповідачем виконано всі умови Договору та останній не відмовляється від передачі товару Позивачу.

За цих обставин, представник Відповідача просить відмовити у задоволені позову та стягнути з Позивача на користь Відповідача судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги.

Як зазначає представник Відповідача, докази про розмір таких витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі.

У судовому засіданні представник Відповідача надала пояснення, аналогічні змісті відзиву на позовну заяву.

Позивач та його представник відповіді на відзив до суду не подавали.

Встановлені судом обставини справи та застосовані норми права

Стаття 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Статтею 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині третійстатті 2 ЦПК Україниоднією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита устатті 12 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, третьоюстатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 2жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Частинами першою, третьоюстатті 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Приписами частини другоїстатті 43 ЦПК Українивстановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті79,80 ЦПК України).

Згідно з приписами ст.12, ч.1, 5 - 7 ст.81, ч.1 ст.89 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо стягнення суми авансу за Договором

За ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Судом встановлено, що 22.09.2021 року між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Продавець) укладено договір купівлі малька равлика Helix аspersa Muller № 34885374 (далі Договір).

За положеннями п.п. 1 та 2 цього Договору, Покупець передає Продавцю аванс у розмірі 50 % від суми договору, а саме 141548 грн. Цей аванс є доказом укладення Договору і служить способом забезпечення його виконання.

Термін дії договору з 22.09.2021 року по 01.06.2022 року. (п. 4 Договору).

За п. 3 Договору, будь-які зміни Договору здійснюються за взаємною згодою і тільки в письмовій формі.

За п. 6 Договору, Продавець зобов`язується відвантажити Покупцеві малька належної якості у кількості 36 кг. На його вимогу, але не пізніше 01.06.2022 року.

7.2 Договору, якщо невиконання Договору сталося з вини Продавця (несвоєчасне відвантаження, невідповідна кількість та якість малька), сума авансу повертається Покупцю.

За п. 7.3 Договору доставку до ферми покупця оплачує сам покупець. Доставка будь-яким зручним для покупця способом.

Умови Договору протягом строку його дії не змінювались, відомостей про зміну таких умов сторонами не надано.

01.10.2021 року Відповідач отримав від Позивача за умовами Договору грошові кошти у розмірі 5200 доларів США, що підтверджується розпискою Відповідача від 01.10.2021 року.

Така сума є еквівалентною 141548,00 грн., що зазначено Позивачем та не оспорюється сторонами.

За змістом умов Договору, сплачена Позивачем Відповідачу сума грошових котів сторонами по справі вважається авансом, з чим суд не погоджується з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі№ 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Відповідно достатті 570 ЦК Українизавдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

На відміну від завдатку, аванс є лише способом платежу та не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов`язання.

Правиластатті 570 ЦК Українипоширюються на випадки, коли договір укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише у разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.

Така правовапозиція викладенау постановіВерховного судуу справі№ 361/8331/18 провадження № 61-22682св19 від 01.10.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно достатті 530цього Кодексу.

Попередня оплата (яка є авансом) і завдаток хоч і є схожими поняттями, проте за своєю правовою природою і правовими наслідками є різними поняттями.

Попередня оплата товару здійснюється на виконання умов договору, зокрема купівлі-продажу, до передання товару продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути оплачена повна вартість товару або її частина, а завдаток надається покупцем продавцю у рахунок належних з нього за договором платежів на підтвердження своїх зобов`язань і є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання (Постанова ВГСУ від 10.06.2010 № 5/143-09).

Простіше кажучи, завдаток одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов`язання (Рішення ВСУ від 15.04.2009 р. № 6-15883св0), а попередня оплата є лише авансом, який сплачується покупцем до передачі товару

Також суд звертає увагу, що на суму попередньої оплати у випадки не передачі продавцем товару у встановлений строк не можна застосовувати положення ч. 2 ст. 625 ЦК та стягувати з продавця 3% річних, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу, а не грошовим зобов`язанням.

Така правова позиція викладена в постанові ВСУ від 16 вересня 2014 року №3-90гс14.

Упостанові у справі № 711/5065/15-цвід 17 червня 2021 року Верховний Суд надав наступні роз`яснення про різницю між завдатком.

Згідно зістаттею 570 ЦКзавдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдаткомвизначені у ст. 571 ЦК.

За змістом наведених нормЦКзавдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання.

Верховний Суд зазначив, що згідно з положеннями статей546,548 ЦКзавдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.

Також Верховний суд при розгляді зазначеної справи наголосив, що оскільки договору купівлі-продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонамиукладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договіру майбутньому, то передана позивачкою грошова сумає авансом, який підлягав поверненню, а не завдатком.

Зазначене також узгоджується з правовим висновком, викладеними Верховним Судом України упостановах від 25 вересня 2012 року у справі N 6-82цс13 та від 13 лютого 2013 року у справі N 6-176цс12 та Верховним Судом упостанові від 30 січня 2019 року N 461/5297/16-ц (провадження N 61-22017св18).

У справі, яка розглядається судом, обставини є протилежними: сторони вже уклали Договір купівлі продажу та для забезпечення виконання його умов (дійсне забезпечення зобов`язання) у п. 1 та 2 дійшли домовленість про сплату грошових коштів Позивачем (Покупцем), зазначивши їх як аванс, тоді як з огляду на встановлені судом обставини справи, такі грошові кошти є завдатком, за порушення якого слід застосувати вимоги ст. 571 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

Питання про повернення завдатку врегульоване у ч. 3 ст. 571 ЦК України, відповідно до якої завдаток підлягає поверненню у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання.

Відповідач зазначає, що отримана від Позивача сума авансу за умовами Договору витрачена для закупівлі стада малька равликів, корму та умов для його зберігання. Відповідач виконав умови Договору, зокрема вжив всіх заходів щодо належного виконання зобов`язань за умовами Договору, проте Позивач фактично відмовився від отримання товару, оскільки доказів звернення за відвантаженням товару до Відповідача Позивачем не надано, при цьому Позивач просить повернути йому суму авансу, що сам Позивач не оспорює.

Посилаючись про виконання умов Договору, представник Відповідача зазначає, що товар підготовлений для відвантаження Позивачу, однак цього не відбулося внаслідок бездіяльності Позивача.

Позивачем в свою чергу не надано суду доказів, які б свідчили про інше.

Суд звертає увагу, що термін «відвантаження товару» чітко не визначений як чинним законодавством, так і умовами Договору.

Опосередковано такий термін вживається у ст. 267 ГПК України (строк і порядок поставки).

Зокрема, відповідно до ч. 5 та 6 цієї статті, у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

З урахуванням наведеного та положень п.п. 6 та 7.3 Договору, термін «відвантаження товару» слід розуміти не як факт передачі товару, а як початок процесу його фізичного переміщення.

Суд не приймає до уваги твердження представника Позивача про те, що останній звертався з усною вимогою до Відповідача 10.10.2021 року про відвантаження товару, оскільки це не підтверджується жодним доказом у справі, тим більше заперечується Відповідачем.

Позивач стверджує, що 10.10.2021 року звернувся з до Відповідача з усною вимогою про відвантаження товару, а 13.06.2022 року претензія про повернення суми авансу подана у письмовій формі (що Відповідач категорично заперечує).

Позивач не був позбавлений можливості звернутись з письмовою вимогою про відвантаження товару (або будь-яким іншим чином та у спосіб, який засвідчив таке звернення). Ця вимога і була б належним доказом вчинення дій з боку Позивача на виконання умов Договору.

За таких обставин, Відповідач не припинив свого зобов`язання за умовами Договору та почав його виконувати (здійснив закупівлю товару та вжив заходів до його збереження для подальшого відвантаження Позивачу), при цьому судом не встановлено обставин, за яких таке зобов`язання неможливо виконати Відповідачем, що і стало б підставою для повернення Позивачу сплачених ним грошових коштів Відповідачу як заходу забезпечення виконання умов Договору у відповідності до ч. 3 ст. 571 ЦК України.

Таким чином, Позивачем до суду не надано достовірних відомостей, які б свідчили про те, що Відповідач не відвантажив товар для його подальшої передачі Позивачу, відповідно суд не вбачає порушення умов Договору з боку Відповідача, які б мали за собою наслідком стягнення з нього суми сплачених грошових коштів, тим більше, Відповідач не відмовляється дотепер виконати умови Договору з передачі товару Позивачу.

Крім цього, суд звертає увагу, що Відповідач незважаючи на закінчення строку дії Договору, не відмовляється виконати його умови з передачі товару Позивачу.

За цих обставин, Позивач у відповідності ст. 689 ЦК України зобов`язаний отримати товар, однак самостійно, всупереч умовам Договору відмовляється від виконання цього зобов`язання, що суд розцінює як односторонню відмову від виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовної вимоги.

Щодо стягнення суми індексу інфляції, 3 % річних та витрат на правову допомогу.

Оскільки позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми індексу інфляції, 3 % річних та витрат на правову допомогу є похідними вимогами від основної (стягнення суми авансу), у задоволені якої судом відмовлено, відповідно у задоволені цих вимог також слід відмовити.

Судовий збір

Відповідно доч.1,2ст.141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову до суду Позивачем сплачено 2106 грн. судового збору.

Оскільки у задоволені позову відмовлено у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за Позивачем.

Питання про стягнення судових витрат на правову допомогу з Позивача на користь Відповідача, про які зазначала у відзиві на позовну заяву представник Відповідача буде вирішення шляхом ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст. ст.12,76, 81, 84,89,141,247, 259,263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 19.05.2023 року.

Повне найменування сторін:

Позивач:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .РНОКПП: НОМЕР_1 )

Відповідач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Максі Снейл» (07054, Київська область, Вишгородський район, Поліська ТГ, с. Вересня, вул. Центральна, 60. Код ЄДРПОУ: 42745256)

Суддя Н.П. Слободян