Постанова

від 22.01.2024 по справі 363/3898/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи № 363/3898/22

Апеляційне провадження №№22-ц/824/3558/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Позивача ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Снейл» на рішення Іванківського районного суду Київської області від 17.05.2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2022 року Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 22.09.2021 року між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Продавець) було укладено договір купівлі малька равлика Helix аspersa Muller № 34885374.За п. 1 та 2 Договору, Покупець передає Продавцю аванс у розмірі 50 % від суми договору, а саме 141 548 грн. Цей аванс є доказом укладення Договору і служить способом забезпечення його виконання. За п. 3 Договору, будь-які зміни Договору здійснюються за взаємною згодою і тільки в письмовій формі. За п. 6 Договору, Продавець зобов`язується відвантажити Покупцеві малька належної якості у кількості 36 кг. на його вимогу, але не пізніше 01.06.2022 року. Відповідно до п. 7.2 Договору, якщо невиконання Договору сталося з вини Продавця (несвоєчасне відвантаження, невідповідна кількість та якість малька), сума авансу повертається Покупцю. 01.10.2022 року Відповідач отримав від Позивача 5 200 доларів США, що станом на момент отримання становило 141 548 грн. Станом на 01.06.2022 року Відповідач не виконав зобов`язання, 10.10.2021 року Позивач звернувся до Відповідача з усною вимогою про відвантаження малька, проте Відповідач це проігнорував і не виконав, що стало підставою для звернення з позовом до суду. 16.06.2022 року Позивач направив на адресу ТОВ «Максі Снейл» дві претензії щодо повернення суми авансу, які залишились без розгляду та відповіді. Представник Позивача зазначив, що внаслідок неналежного виконання зобов`язання за умовами Договору Відповідачем, з нього, окрім суми сплаченого авансу, слід стягнути сукупний індекс інфляції та 3 % річних від суми авансу.

На підставі викладеного просив суд стягнути з Відповідача на користь Позивача грошову суму у розмірі 194 740 грн. за договором купівлі малька равлика Helix аspersa Muller № 34885374 від 22.09.2021 року; індекс інфляції за період з червня по вересень 2022 року у розмірі 13550 грн.; 3 % річних у розмірі 2336, 88 грн.; судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1988 грн. 54 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 32000 грн.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 17.05.2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Іванківського районного суду Київської області від 16.06.2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТО «Максі Снейл» судові витрати, пов`язані з отриманням професійної правової допомоги розмірі 10 000, 00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що вказане судове рішення є необґрунтованим та незаконним, прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Скаргу обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав свого зобов`язання по Договору (пункт 6), зокрема не відвантажив до 01.06.2022 року товар належної якості у кількості 36 кг, відповідно до умов Договору, що є істотним порушенням Договору Відповідачем. Також суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги при вирішенні справи претензію від 13.06.2022 року Позивача до Відповідача з вимогою повернути грошові кошти за договором купівлі малька равлика № 34885374 від 22.09.2021 року. Зазначає, що судом помилково не враховано, що Відповідачем не надано доказів, того, що отримана від Позивача сума авансу за умовами договору витрачена для закупівлі стада малька равликів, корму та умов його зберігання. Крім того, судом не враховано відсутність доказів того, що Відповідач вживав будь-яких заходів щодо належного виконання зобов`язань за умовами договору.

03.07.2023 року на адресу суду надійшла апеляційна скарга Позивача на додаткове рішення Іванківського районного суду Київської області від 16.06.2023 року, в якій він просить вказане судове рішення скасувати, у задоволенні заяви Відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі відмовити. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вказана заява Відповідача про ухвалення додаткового рішення суду не подана протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

25 липня 2023 року до Київського апеляційного суду від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення Іванківського районного суду Київської області від 16.06.2023 року, в якому він, не погоджуючись із доводами, викладеними в апеляційній скарзі, просить відмовити повністю у задоволенні апеляційної скарги Позивача на додаткове рішення.

28 липня 2023 року на адресу суду від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення Іванківського районного суду Київської області від 17.05.2023 року, в якому він просить апеляційну скаргу а Позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції-без зміни, стягнути з Позивача на користь ТОВ «Максі Снейл» витрати на правничу допомогу.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки у справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків:

Основним доводом апеляційної скарги Позивача є те, що Відповідач не виконав свого зобов`язання по Договору (пункт 6), зокрема не відвантажив до 01.06.2022 року товар належної якості, відповідно до умов Договору, що є істотним порушенням Договору Відповідачем.

Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач на виконання договору сплатив Відповідачу аванс у розмірі 50% від суми договору, що становить 141 548, 00 грн, однак станом на 01.06.2022 року Відповідач не відвантажив Позивачу вказаний товар.

Позивач надав до суду копію договору, відповідно до якого сторони домовились про поставку равликів. Також Позивач надав суду докази сплати авансу - розписку від 01.10.2021 року , відповідно до якої представник ТОВ «Максі Снейл» отримав від ОСОБА_1 кошти у розмірі 5 200, 00 доларів США за договором купівлі малька равлика від 22.09.2021 року

Судом встановлено, що сума авансу не була повернута Позивачу, що не заперечується Відповідачем.

Відповідач зазначає, що ним було виконано свої зобов`язання за договором та підготовлено товар до відвантаження покупцю, однак дане відвантаження не відбулося з вини Покупця.

Колегія суддів не погоджується в вказаною позицію Відповідача, оскільки відповідно до вимог п. 6 Договору продавець зобов`язався відвантажити покупцеві малька належної якості у кількості 36 кг на його вимогу, але у будь-якому разі не пізніше 01.06.2022 року. Таким чином відвантаження мало бути здійснене або раніше 01.06.2022 року (за умови вимоги покупця) або саме 01.06.2022 року (у разі ненадходження вимоги покупця про поставку товару раніше такої дати).

Також колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо того, що термін «відвантаження товару» слід розуміти не як факт передачі товару, а як початок процесу його фізичного переміщення. Відповідно до буквального трактування умов укладеного між сторонами договору, оскільки його сторони не передбачили окремої відповідної процедури доставки та передачі товару покупцю, поняття «відвантаження товару» не може сприйматися інакше як поставка (передача) товару покупцю.

Крім того, навіть за трактування вищевказаного договору за версією Відповідача (яку взяв за основу й суд першої інстанції), тим не менш жодного належного доказу з приводу того, що продавець розпочав процедури фізичної передачі товару покупцеві, Відповідач до суду не представив.

На підтвердження своєї позиції Відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу були направлені до суду копії фото мальків равликів. В той же час вказані фото не можуть бути прийняті судом в якості належного доказу.

По-перше, відповідно до вимог ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Оскільки Відповідачем не було наведено жодного доводу з приводу існування обставин, які об`єктивно перешкоджали йому надати ці докази до суду першої інстанції, вказані фото не можуть бути прийняті судом в якості доказу по справі.

По-друге, навіть зі змісту таких фото не можна зробити висновок, що вони мають будь-яке відношення до правовідносин в цій справі, скільки вони не містять інформації про те, що саме (які равлики) на них зображені, як вони пов`язані з вищезгаданим договором, яким чином фото може свідчити про факт передачі товару покупцеві.

За таких умов, колегія судів констатує, що в даному випадку відбулося невиконання договору з вини продавця (Відповідача).

Окремо колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо того, що попередня оплата, яка здійснена Позивачем, є завдатком. Відповідно до погоджених обома сторонами договору його умов попередня оплата товару покупцем є саме авансом а не завдатком. Крім того дана позиція відповідає й положенням ч. 2 ст. 570 ЦК України, відповідно до яких, якщо не буде достеменно встановлено, що сплачена в рахунок належних з боржника платежів сума є завдатком, вона вважається авансом.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що Позивач має право на повернення коштів, переданих Відповідачу в якості авансу за договором. В той же час колегія суддів апеляційного суду не може в повній мірі погодитися з позицією Позивача щодо суми стягнення.

В позовній заяві Позивач зазначив, що на виконання умов договору ним фактично було передано продавцеві 5200, 00 дол США. За таких умов, оскільки на час звернення до суду еквівалент такої суми за курсом НБУ станом на 25.10.2022 року (37, 45 грн за 1 долар США) становить 194 740, 00 грн, саме така сума в національній валюті має бути стягнута з Відповідача.

Така позиція не може бути прийнята Позивачем. Відповідно до п. 1 Договору сторони погодили аванс у розмірі 50% від суми договору, а саме 141 548, 00 грн. Умовами договору чітко передбачено оплата товару саме в національній грошовій одиниці. За таких умов вказана сума підлягає стягненню саме в національній грошовій одиниці, незалежно від того, яким чином (в якій валюті) фактично проводилася оплата. Схожий висновок зробив і Верховний Суд в постанові №757/21343/15-ц.

Таким чином з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню аванс у розмірі 50% від суми договору, а саме 141 548, 00 грн.

В позовній заяві Позивач також просив стягнути з Відповідача на свою користь інфляційні втрати від прострочення виконання грошового зобов`язання за період з червня по вересень 2022 року у розмірі 13 550 грн, а також 3% річних у розмірі 2 336, 88 грн.

Колегія суддів не погоджується з наданим Позивачем розрахунком 3% річних та інфляційних втрат.

Кількість днів прострочення від 02.06.2022 року по 25.10.2022 року складає146 днів. Таким чином, відповідно до розрахунку, зробленого судом, 3% річних від належної суми заборгованості становить:141 548, 00*3% /365*146 = 1 698, 58 грн.

Інфляційні втрати складають:

Сукупний індекс інфляції за спірний період становить 103,10% ? 100,70% ? 101,10% ? 101,90% ? 102,50% = 109,632%;

Інфляційні втрати складають 141 548,00 грн. (сума боргу) ? 109,632 % (сукупний індекс інфляції) / 100% - 141 548,00 грн. (сума боргу) = 13 633,90 грн.

Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з Відповідача, становить 156880,48 грн ( 141 548, 00 грн +1 698, 58 грн +13 633, 90 грн).

Щодо оскарження додаткового рішення Іванківського районного суду Київської області від 16.06.2023 року:

Вказаним додатковим рішенням було вирішене питання про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТО «Максі Снейл» судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи

У відповідності до положень ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, у першій заяві по суті спору Відповідачем не було анонсовано орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу. За таких умов вказані витрати не підлягають відшкодуванню. В свою чергу вказане обумовлює наявність підстав для скасування додаткового рішення про стягнення судових витрат з Позивача на користь Відповідача.

Що стосується заяви Позивача про стягнення з Відповідача на його користь 32000,00 грн правової допомоги, то колегія суддів зазначає наступне:

У відповідності до положень ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 08.06.2022 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4424/10 та Ордер на надання правничої (правової) допомоги. При цьому жодного вищевказаного документу, на підставі якого суд міг би встановити обсяг та вартість наданих адвокатом послуг, їх зв`язок з даною справою, до матеріалів справи представлено не було. За таких умов суд не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Максі Снейл» на його користь правової допомоги.

З урахуванням вище викладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Іванківського районного суду Київської області від 17.05.2023 року та додаткове рішення по справі підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та відмовою у задоволенні заяви Відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу. .

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За результатами апеляційного перегляду справи позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відтак з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 776, 75 грн.

Керуючись ст.ст. 15,16, 526, 546, 548, 549, 570, 611, 626, 628, 629, 635 ЦК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 17 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Максі Снейл» про стягнення суми авансу задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Максі Снейл» (код ЄДРПОУ: 42745256) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 156 880 (сто п`ятдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят) грн 48 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТОВ «Максі Снейл» (код ЄДРПОУ: 42745256) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 )на витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 776 ( три тисячі сімсот сімдесят шість ) грн 75 коп.

Додаткове рішення Іванківського районного суду Київської області від 16.06.2023 року скасувати, в задоволенні заяви ТОВ «Максі Снейл» про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Максі Снейл» судових витрат, пов`язаних з отриманням професійної правової допомоги, відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько