Рішення
від 19.05.2023 по справі 545/3376/20
ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/3376/20

Провадження № 2/545/40/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2023 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Потетій А.Г.,

за участю секретаря - Явдоченко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтава в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Сидоренко Юлія Юріївна, Департамент з питань реєстрації, Акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний банк», Міськрайонне управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Щербанівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, Приватне виробничо-комерційне підприємство «Кроква», Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення речових прав,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачіввизнання недійснимдоговору купівлі-продажу,скасування державноїреєстрації земельноїділянки таприпинення речовихправ,посилаючись на те, що 04.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) був укладений Кредитний договір № 00526/RР відповідно до умов якого Позичальнику було надано кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у сумі 65000,00 дол. США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 11,9% і терміном погашення по 03 квітня 2023 року включно.

Також, 04.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки № 00610rР відповідно до умов якого в забезпечення виконання своїх зобов`язань за Кредитним договором № 00526/ RР від 04.04.2008 було передано в іпотеку, зокрема земельну ділянку загальною площею 0,1126 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5324087707:07:002:0013, яка знаходиться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Шмиглі.

Зазначена земельна ділянка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 16.12.2005, серія бланку ЯА № 907160, зареєстрованого 16.12.2005 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010554600309. Державний акт на право власності на земельну ділянку, що є Предметом іпотеки за даним договором виданий на підставі рішення 20 сесії 24 скликання Щербанівської сільської ради від 19.05.2005.

Згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів (протокол № 36 від 08.07.2010) назву та тип Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» змінено на Публічне акціонерне товариство «МАРФІН БАНК».

Рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів (протокол № 56 від 28.12.2017) назву Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» змінено на Публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК».

Публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК» є правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк».

У зв`язку з неналежним виконанням Позичальником умов кредитного договору № 00526/RP від 04.04.2008 Банк звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) заборгованості за вказаним кредитним договором у сумі 53 427,55 дол. США, яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 43 256,66 дол. США; заборгованості за відсотками у сумі 10 170,89 дол. США; 294 404,11 грн. заборгованості за пенею та штрафом.

10.12.2018 Октябрським районним судом м. Полтави винесено рішення суду по справі № 554/2320/15-ц, провадження 2/554/102/2018, яким задоволено позов Банку у повному обсязі, про що видано відповідний виконавчий документ.

Виконавчий лист № 554/2320/15-ц провадження 2/554/102/2018 виданий Октябрським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) заборгованості за кредитним договором № 00526/ RP від 04.04.2008 у сумі 53 427,55 дол. США та 294 404,11 грн. заборгованості за пенею та штрафом пред`явлено до Приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л., з метою примусового виконання.

При проведенні виконавчих дій, а саме при зверненні стягнення на земельну ділянку в с. Шмиглі, Полтавського району, площею 0,1126 га, з кадастровим номером 5324087707:07:002:0013, яка належала ОСОБА_1 , було встановлено фактичну відсутність даної земельної ділянки, у зв`язку з її об`єднанням з земельною ділянкою за кадастровим номером 5324087707:07:002:0021 та присвоєнням нового кадастрового номеру 5324087707:07:002:0038.

Так, приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. було направлено лист до Держгеокадастру Головного управління держгеокадастру у Полтавській області стосовно надання інформації про те, хто є власником та чи дійсні Державні акти про право власності на земельні ділянки, в тому числі й земельна ділянка за кадастровим номером 5324087707:07:002:0013, у відповідь на що Держгеокадастр Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надало відповідь № 28-16-0.2-6161/2-19 від 01.10.2019 та додаток до нього - лист від Міськрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтаві в якій зазначено: «Земельні ділянки з кадастровим номером 5324087707:07:002:0021 та 5324087707:07:002:0013 об`єдналися в земельну ділянку 5324087707:07:002:0038 власником якої є ОСОБА_3 , цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування будівель торгівлі. За наслідками розгляду повідомлено, що у відділі відсутня інформація про скасування Державних актів».

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5314475752019 сформованим 21.10.2019 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5324087707:07:002:0013, заг. площею 0.1126, що знаходиться в с. Шмиглі, Полтавського району, Полтавської області, дана земельна ділянка зареєстрована 16.12.2005 за ОСОБА_1 . Документ, що посвідчує право державний акт від 16.12.2005 ЯА 907160.

Зазначене також підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 02.12.2019 інформаційною довідкою з Державних реєстрів № 185417513 від 21.10.2019, відповідно до якої також вбачається наявність зареєстрованої іпотеки та заборони щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5324087707:07:002:0013 на користь ПАТ «МТБ БАНК».

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5314475742019 сформованим 21.10.2019 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5324087707:07:002:0021, заг. площею 0.1044, що знаходиться в с. Шмиглі, Полтавського району, Полтавської області, дана земельна ділянка зареєстрована 16.12.2005 за ОСОБА_1 . Документ, що посвідчує право державний акт від 18.05.2007 ЯГ 680007.

Зазначене також підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 02.12.2019 інформаційною довідкою з Державних реєстрів № 185417318 від 21.10.2019.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5314475722016, сформованим 21.10.2019 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5324087707:07:002:0038, заг. площею 0.2170, що знаходиться по АДРЕСА_1 , дана земельна ділянка зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 за ОСОБА_3 . Документ, що посвідчує право - відсутній.

Зазначене також підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 02.12.2019 та інформаційною довідкою з Державних реєстрів № 234729588 від 30.11.2020 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5324087707:07:002:0038. Також вбачається, що дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) за ОСОБА_3 здійснена 04.02.2014 за номером 4557447 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 271, виданий 21.12.2011, видавник Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В.; державний акт на право власності на земельну ділянку серія та номер: ЯЗ № 011508, виданий 15.09.2008, видавник: Щербанівська сільська рада.

Окрім зазначеного, в інтересах ПАТ «МТБ БАНК» було направлено ряд адвокатських запитів до Міськрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з проханням надати копію технічної документації на підставі якої було здійснено об`єднання вказаних земельних ділянок, на які було надано відповіді за вих. № 1362/123-19 від 08.11.2019 та вих. №1527/123-19 від 10.12.2019, відповідно до яких управління зазначає, що таку інформацію вони надають лише на підставі оформленої в Центрі надання адміністративних послуг заяви про надання відомостей з документації із землеустрою, що включена до державного фонду документації із землеустрою.

ПАТ «МТБ БАНК» було оформлено заяву в ЦНАП 13.12.2019, однак листом від 13.01.2020 за вих. № 4/183-20 Міськрайонне управління у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомило, що переліки документацій із землеустрою надаються на підставі заяви, в якій зазначено код документації із землеустрою, які розміщені на офіційному веб-сайті Держгеокадастру (http://land.gov.ua/). Отже, надати адміністративну послугу неможливо, оскільки відсутні дані щодо коду документації.

При цьому на вказаному сайті код документації по документації з об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерам 5324087707:07:002:0013 та 5324087707:07:002:0021 в 5324087707:07:002:0038 відсутній, а наявний лише щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5324087707:07:002:0021, у зв`язку з чим, Банк був позбавлений можливості отримати необхідну інформацію.

Також, ПАТ «МТБ БАНК» звернувся до Полтавського РВ ГУ НП в Полтавській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення 18.10.2019 за фактом розгляду якої, 19.10.2019 було внесено відомості до ЄРДР (Номер кримінального провадження: 12019170300001195, правова кваліфікація кримінального правопорушення ст. 356 КК України).

В рамках даного кримінального провадження слідчим СВ Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області було надано дозвіл на тимчасовий доступ до документів та відомостей з правом вилучення копій документів, що послугували підставами для об`єднання земельних ділянок 5324087707:07:002:0013, 5324087707:07:002:0021 та присвоєння номеру 5324087707:07:002:0038 в с. Шмиглі, Полтавського району, які знаходяться в Міськрайонному управлінні у Полтавському районі та м. Полтава Головного управління Держгеокадастру Полтавській області (м. Полтава, вул. Крамського, 9) на підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 17.12.2019 (справа № 554/10924/19).

Ознайомившись з матеріалами документів, копії яких було вилучено слідчим в Міськрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтава Головного управління Держгеокадастру Полтавській області, Банком встановлено, що рішенням 21-ї сесії 5-го скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 24.04.2008 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 зі зміною цільового призначення» було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 для розміщення виробничих і торгівельних приміщень та станції технічного обслуговування автомобілів з урахуванням громадської думки стосовно будівництва об`єкту та вимог зазначених погоджувальними службами із земель, які знаходяться у власності гр. ОСОБА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору у землі комерційного призначення з цільовим призначенням - землі автотехобслуговування земельної ділянки загальною площею 0,2170 га сільськогосподарського призначення під ріллею, що знаходиться по АДРЕСА_1 на території Щербанівської сільської ради, Полтавського району Полтавської області.

У зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки загальною площею 0,2170 га, скасовано державний акт на право власності, на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 серія ЯА № 907160 зареєстрований за № 010554600309 від 16.12.2005 та серія ЯГ № 680007 зареєстрований за № 010754600222 від 18.05.2007 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку ФОП ОСОБА_1 загальною площею 0,2170 га з цільовим призначенням: для комерційного призначення - землі автотехобслуговування по АДРЕСА_1 .

На підставі рішення 21-ї сесії 5-го скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району, Полтавської області від 24.04.2008 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 зі зміною цільового призначення», 08.05.2008 у присутності представників Щербанівської сільської ради та власника земельної ділянки було складено акт звірки меж земельної ділянки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Також ПАТ «МТБ БАНК» звертався до Щербанівської сільської ради письмовою заявою з проханням надати копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 для розміщення виробничих і торгівельних приміщень та станції технічного обслуговування автомобілів, розроблений ПВКП «Кроква» відповідно до рішення Щербанівської сільської ради 21 сесії 5 скликання від 24.04.2008 та інші копії документів (заяви, листи тощо), які були подані до Щербанівської сільської ради по даному питанню ОСОБА_1 , а також надати копію державного акту на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5324087707:07:002:0038 серія та номер: ЯЗ № 011508, виданий 15.09.2008, видавник: Щербанівська сільська рада.

Однак, на вказаний запит Щербанівською сільською радою було надано відповідь за вих. № 14.02.2020 № 02.29/378 в якій повідомлено, що рішення 21 сесії 5 скликання Щербанівської сільської ради знаходиться в архівному відділі Полтавської районної державної адміністрації (до якого ПАТ «МТБ БАНК» звернувся та отримав 19.02.2020 копію вказаного рішення), а інші документи, в тому числі вище зазначений проект землеустрою та державний акт в них відсутні. Проект землеустрою також не зберігся і в його розробника ПВКП «Кроква».

Тобто, 04.04.2008 земельну ділянку за кадастровим номером 5324087707:07:002:0013 було передано ОСОБА_1 в іпотеку ВАТ «Морський транспортний банку» на підставі договору іпотеки № 00610rP від 04.04.2008, а 24.04.2008 (менше ніж через місяць1) на підставі рішення 21- ї сесії 5-го скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району, Полтавської області від 24.04.2008 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 зі зміною цільового призначення» вже отримано затвердження проекту землеустрою, об`єднано земельні ділянки за кадастровим номером 5324087707:07:002:0013 заг. площею 0.1126 та, (яка перебуває в іпотеці ПАТ «МТБ БАНК») та 5324087707:07:002:0021 заг. площею 0.1044, зі зміною цільового призначення та скасуванням державних актів на право власності по вказаним земельним ділянкам, в земельну ділянку заг. площею 0.2170 та присвоєно їй новий кадастровий номер 5324087707:07:002:0038.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 4 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що діяла на той момент) передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що діяла на той момент) Іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема відчужувати предмет іпотеки.

Правові наслідки порушення обов`язків іпотекодавця визначені ст. 12 Закону України «Про іпотеку», якою серед іншого передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсними (ч. З ст. 12).

Статтею 15 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що діяла на той момент) передбачено, що іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним кодексом України (2768-14), є чинними при їх іпотеці.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

На підставі Договору іпотеки № 00610rP від 04.04.2008 приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В.А., 04.04.2008 було зареєстровано заборону на нерухоме майно за реєстраційним номером обтяження 6946089 та іпотеку за реєстраційним номером обтяження 6946114; Об`єкт обтяження: земельна ділянка, площею 0.1126 га в с. Шмиглі Полтавського району, кадастровий номер 5324087707:07:002:0013; Іпотекодержатель: ВАТ «Морський транспортний банк»; Іпотекодавець: ОСОБА_1 .

При цьому, на момент здійснення об`єднання вказаних вище земельних ділянок, земельна ділянка з кадастровим номером 5324087707:07:002:0021 заг. площею 0.1044 також перебувала в іпотеці банку на підставі Договору іпотеки № 00602-СР від 19.02.2008 в забезпечення зобов`язань за кредитним договором № 00278/Р від 19.02.2018 укладеним з ФОП ОСОБА_6 . На сьогоднішній момент зобов`язання за вказаним договором є виконані.

Відповідно до пункту 11 Договору іпотеки № 00610rP від 04.04.2008 на термін дії цього договору Предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні Іпотекодавця виключно за його цільовим призначенням.

Пунктом 20.7 Договору »іпотеки № 00610rP від 04.04.2008 передбачено, що Іпотекодавець зобов`язується не передавати Предмет іпотеки в оренду (майновий найом), у лізинг, у спільну діяльність або у позичку, не здійснювати його відчуження або інше розпорядження Предметом іпотеки без попередньої письмової згоди Іпотекодержателя. Додержуватися вимог, встановлений ст. 91 Земельного кодексу України для власників земельних ділянок.

Аналогічні положення містяться і в Договорі іпотеку № 00602-СР від 19.02.2008, зокрема в пунктах 1.8 та 1.14.

В результаті вжитих Банком заходів з метою отримання та встановлення всіх обставин, Банком було встановлено, що, не дивлячись на наявні обтяження ОСОБА_1 здійснив незаконне об`єднання земельних ділянок, що знаходилися в іпотеці Банку, внаслідок яких утворилася нова земельна ділянка з новим кадастровим номером 5324087707:07:002:0038, заг. площею 0.2170. Будь-якої згоди на це ПАТ «МТБ БАНК» не надавав.

Також було встановлено, що 21.12.2011 на підставі Договору купівлі-продажу, серія та номер: 271, посвідченого Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. було здійснено відчуження вказаної земельної ділянки ОСОБА_3 , про що 04.02.2014 було здійснено запис про реєстрацію права власності № 4557447 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У зв`язку з зазначеним ПАТ «МТБ БАНК» звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про скасування рішення Щербанівської сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу (справа № 545/573/20).

Самої копії вказаного договору у Банку, на момент звернення до суду, не було і було отримано лише в ході розгляду даної справи від відповідача ОСОБА_3 .

Відповідно до даного позову, з урахуванням їх уточнення, ПАТ «МТБ БАНК» висунув наступні позовні вимоги:

1. Визнати незаконним та скасувати рішення 21-ї сесії 5-го скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району, Полтавської області від 24.04.2008 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 зі зміною цільового призначення»;

2. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0.217 га за кадастровим номером 5324087707:07:002:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер: ЯЗ № 011508, виданий 15.09.2008 Щербанівською сільською радою;

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 5324087707:07:002:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 21.12.2011, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 271;

4. Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності 4557447 (дата, час державної реєстрації 04.02.2014 15:29:52) на земельну ділянку загальною площею 0.217 га за кадастровим номером 5324087707:07:002:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та рішення державного реєстратора Полтавського районного управління юстиції Полтавської області Буймистр Олени Григорівни за індексним номером: 10625144 від 04.02.2014, припинивши право власності ОСОБА_3 на вказане майно.

Однак, в ході розгляду даної судової справи ПАТ «МТБ БАНК» отримано від ОСОБА_3 09.06.2020 відзив на позовну заяву з якого Банку стало відомо про те, що 28.03.2009 за реєстровим № 463, приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сидоренко Ю.Ю. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 5324087707:07:002:0038 і зареєстровано право власності в поземельну книгу 03.03.2010 за № 546070020038001, на підставі якого право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_2 від ОСОБА_1 , а вже потім від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2011.

Враховуючи те, що дана інформація Банку відомою не була, ПАТ «МТБ БАНК» в рамках вказаної судової справи звернуся до суду з клопотанням про витребування у приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Сидоренко Юлії Юріївни належним чином засвідченої копії договору купівлі-продажу який посвідчений 28.03.2009 за реєстровим № 463, приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сидоренко Ю.Ю. щодо продажу земельної ділянки заг. площею 0.2170 за кадастровим номером № 5324087707:07:002:0038. З даного приводу судом було постановлено ухвалу від 02.07.2020.

На виконання вимог вказаної ухвали приватним нотаріусом наприкінці серпня 2020 року було надано копію вказаного договору, зі змісту якого представник Банку ознайомився 14.09.2020.

ПАТ «МТБ БАНК» не надавав будь-якої згоди на об`єднання вказаних земельних ділянок та зміну їх цільового призначення і відповідно не надавав згоди на їх відчуження іншим особам.

Прохали :

-скасувати державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 0,217 га за кадастровим номером 5324087707:07:002:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в Державному земельному кадастрі;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчений 28.03.2009 за реєстровим № 463 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сидоренко Ю.Ю. щодо продажу земельної ділянки загальною площею 0,2170 за кадастровим номером № 5324087707:07:002:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

-припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0,217 га за кадастровим номером 5324087707:07:002:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,217 га за кадастровим номером 5324087707:07:002:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 4557447 від 04.02.2014);

- припинити запису про іпотеку 31242278 від 18.04.2019 та запису про обтяження № 31242054 від 18.04.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесений на підставі договору іпотеки, серія та номер: 425, виданий 18.04.2019 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л.М., Іпотекодержатель / Обтяжувач: Акціонерне товариство «МІЖНАРОДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», код ЄДРПОУ: 35810511 щодо земельної ділянки загальною площею 0,217 га за кадастровим номером 5324087707:07:002:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

-припинити запис про іпотеку № 28332367 від 10.10.2018 та запису про обтяження № 28332168 від 10.10.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів, нерухомого майна, внесений на підставі договору іпотеки, серія та номер: 897, виданий 10.10.2018 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л.М., Іпотекодержатель / Обтяжувач: Акціонерне товариство «МІЖНАРОДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», код ЄДРПОУ: 35810511 щодо земельної ділянки загальною площею 0,217 га за кадастровим номером 5324087707:07:002:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

-припинити запис про іпотеку № 28331794 від 10.10.2018 та запису про обтяження № 28331497 від 10.10.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів, нерухомого майна, внесений на підставі договору іпотеки, серія та номер: 895, виданий 10.10.2018 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л.М., Іпотекодержатель / Обтяжувач: Акціонерне товариство «МІЖНАРОДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», код ЄДРПОУ: 35810511 щодо земельної ділянки загальною площею 0,217 га за кадастровим номером 5324087707:07:002:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

-припинити запис про іпотеку № 22224732 від 07.09.2017 та запис про обтяження № 22224600 від 07.09.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесений на підставі договору іпотеки, серія та номер: 811, виданий 07.09.2017 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л.М., Іпотекодержатель / Обтяжувач: Акціонерне товариство «МІЖНАРОДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», код ЄДРПОУ: 35810511 щодо земельної ділянки загальною площею 0,217 га за кадастровим номером 5324087707:07:002:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

-припинити запис про обтяження № 38819181 від 22.10.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесений на підставі ухвали суду, серія та номер: 757/40036/20-к, виданої 17.09.2020 Печерським районним судом м. Києва, Обтяжувач: Печерський районний суд м. Києва.

Представник позивача адвокат Мирко Р.О. у судовому засіданні позов підтримав, прохав задовольнити вказавши на безпідставність клопотань відповідачів про пропущення строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Лучко Т.І. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності. Одночасно звернувши увагу суду , що ОСОБА_1 перебуває на постійному контакті з позивачем , намагався врегулювати питання в позасудовому порядку однак позивач на це не погодився також жодна особа не понесла покарання в кримінальному провадженню щодо переоформлення земельних ділянок, зокрема не доказана в установленому порядку вина когось з відповідачів по справі щодо незаконних дій із спірною земельною ділянкою.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Дробаха А.Е. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві, прохав застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності.

Так у відзиві представник відповідача вказує на те, що ОСОБА_2 28 березня 2009 року придбав земельну ділянку (кадастровий номер : 5324087707:07:002:0038) у ОСОБА_1 .

В пункті 4 Договору купівлі - продажу зазначено, що продаж земельної ділянки вчиняється за 99820 гривень, які в повному обсязі сплачені Покупцем Продавцю до підписання цього договору, факт одержання цієї суми підтвердив нотаріус особисто.

Правочин зареєстровано в реєстрі за № 463, та відповідно право власності перейшло до нового власника.

21 грудня 2011 року ОСОБА_2 на законних підставах відчужив дану земельну ділянку ОСОБА_3 , що підтверджується Договором купівлі - продажу, що зареєстрований в реєстрі за № 271 та посвідчений приватним нотаріусом Дробітько Вікторією Вікторівною.

З моменту набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку та до її продажу ОСОБА_3 , не було жодної інформації на предмет заборон, обтяжень, обмежень, арештів.

Тобто, при посвідченні обох договорів купівлі - продажу приватні нотаріуси ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у відповідності до ст.55 ЗУ «Про нотаріат» перевірили відсутність будь-яких заборон відчуження або арешту майна.

Відтак, як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3 є добросовісними набувачами земельної ділянки.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті З ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна саме за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19).

Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Окрім того, у позивача як у Іпотекодержателя відповідно до договору іпотеки були всі права на перевірку стану, розміру та фактичної наявності предмету іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатим договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 317, 319ПК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власного волею.

ОСОБА_2 повністю солідарний з позицією іншого відповідача - ОСОБА_3 , який у своєму відзиві наголошує на тому, що право особи, яка вважає себе власником, не підлягає захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 382 та 388 ТІК України.

Згідно до п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 р., відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.

У п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Окрім цього, така ж правова позиція висловлена і у постановах Верховного Суду України №6-1цс15 від 11.02.2015 р. та №6-2069цс16 від 30.11.2016 р., у яких суд дійшов висновку, що дійсний власник, який не був стороною правочину, не був учасником судового розгляду і майно відчужене поза волею власника, то право власності на майно не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом висновок сформулював Верховний Суд України у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, у постанові від 02 липня 2020 у справі №461/70782/16-ц).

Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Тому, з позовних вимог є незрозумілим, яким чином ОСОБА_2 може поновити порушене право позивача.

У статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьев проти України» від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідками. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12- 187гс18), від 30.01.2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18).

Згідно з положеннями чинного процесуального законодавства формулювання способу (способів) захисту є обов`язковим, якщо захист права власності здійснюється у судовому порядку (п. 4 ч. 2 ст. 175 ЦПК).

Належність способу захисту традиційно розуміється таким чином: спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права; способу (характеру) порушення; наслідкам, які спричинило порушення; правовій меті, до якої прагне суб`єкт захисту (постанова ВС у складі КГС від 08.05.2018 у справі №910/1607/17).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанова ВС у складі КГС від 27.11.2018 у справі №908/236/18).

Позивач може вдатися до такого способу захисту, як відшкодування завданої йому майнової шкоди та моральної шкоди (частина 3 статті 386 ЦК України). Відповідачами за цим позовом можуть бути особи, з вини яких така шкода була заподіяна (постанова ВП ВС від 01.10.2019 у справі №910/3907/18).

Відтак, обов`язок щодо відшкодування збитків, завданих незаконним відчуженням може бути покладений лише на осіб, у діях/протиправній поведінці котрих наявна вина та умисел на незаконне заволодіння й відчуження майна.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Неналежними сторонами - є особи, які не є суб`єктами права вимоги чи несення обов`язку. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18) викладено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова ВС від 12.04.2021 року у справі № 564/2227/17 провадження № 61-39960сво18).

Відтак, у зв`язку із неналежністю та неефективністю способу захисту, заявленого позивачем, у задоволенні такого слід відмовити.

Також слід звернути увагу на те, що позивач посилається на подану заяву до правоохоронних органів ще в 2019 році, проте матеріали справи не містяться документів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 або інших посадових/службових осіб. Тобто підтверджень нанесення матеріальної шкоди позивачу внаслідок незаконних дій інших осіб немає, що вчергове свідчить про неправильний спосіб захисту.

Окрім всього зазначеного, суд повинен уважно дослідити питання строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого процесуальним законом про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Як вбачається з матеріалів справи і на що слушно звертають увагу інші учасники справи, іпотекодержатель мав усі можливості для перевірки предмету іпотеки, в тому числі щодо зміни фактичного власника.

В 2008 році був укладений договір іпотеки, а вже у 2009 році ОСОБА_1 продав земельну ділянку ОСОБА_2 , змінивши перед цим цільове призначення та об`єднавши дві земельні ділянки в одну.

Виходячи з цього, представник відповідача вважає, що строк позовної давності позивачем пропущений.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, надавши суду відзив на позов у якому прохав відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що він є добросовісним набувачем земельної ділянки площею 0,217 га (кадастровий номер 5324087707:07:002:0038) відповідно до чинного законодавства України.

Жодних обмежень, обтяжень та заборон на відчуження земельної ділянки площею 0,217 га (кадастровий номер 5324087707:07:002:0038), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на день укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки (21.12.2011 р.) не існувало, жодних обмежень на розпорядження земельною ділянкою не було.

Земельну ділянку площею 0,217 га (кадастровий номер 5324087707:07:002:0038), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було придбано ОСОБА_3 за відплатним договором у іншої фізичної особи ОСОБА_2 , який мав законні підстави відчужувати вказану земельну ділянку: договір купівлі-продажу, на підставі якого право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_2 , посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сидоренко Ю.Ю. 28.03.2009 р. за реєстровим № 463.

Відповідно до ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з ї волі іншим шляхом.

Відповідно до ч.2 ст.55 Закону України «Про нотаріат» в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.03.2009 року при посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.

Відсутність заборони відчуження або арешту земельної ділянки площею 0,217 га перевірено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сидоренко Ю.Ю., а в послідуючому - також приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.12.2011 р.

Таким чином, ОСОБА_3 не знав і не міг знати про заборону відчуження земельної ділянки, тобто є добросовісним набувачем.

Разом з тим, зазначає, що йому - ОСОБА_3 не відома особа ОСОБА_1 , і він не відчужував йому земельної ділянки з кадастровим номером 5324087707:07:002:0038.

Також, щодо незаконності відчуження, позивачем не зазначено з яких підстав, таке відчуження є незаконним, а також не вказано, яким чином, яким чином правочин щодо відчуження земельної ділянки за кадастровим номером 5324087707:07:002:0038 впливає на права та обов`язки позивача.

Позивач у своїй позовній заяві просить припинити право власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0.217 га за кадастровим номером 5324087707:07:002:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення державного реєстратора Полтавського районного управління юстиції Полтавської області Буймистр О.Г. за індексним номером: 10625144 від 04.02.2014.

Пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстратор Полтавського районного управління юстиції Полтавської області Буймистр О.Г. в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є акредитованим суб`єктом держававної реєстрації прав, яким у відповідності до частини 3 статті 6 закону може бути юридична особа публічного права, у трудових відносинах з якою перебуває не менше ніж три державні реєстратори, та яка до початку здійснення повноважень у сфері державної реєстрації прав уклала відповідні договори.

У відповідності до пункту 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127, за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Таким чином, Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Полтавської міської ради не може бути третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Згідно принципу диспозитивності, якщо позивач неправильно обрав спосіб захисту права суд не має повноважень за нього це виправити і повинен відмовити у задоволенні позову.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням обраного позивачем правового механізму.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року (провадження №6-140цс14), власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно зі незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним.

Зокрема ВСУ підкреслив, що витребувати майно у добросовісного набувача, можна, якщо на це є підстави, шляхом подання віндикаційного позову в порядку, передбаченому ст. 388 ЦК України.

Вимогу, щодо повернення майна переданого на виконання недійсного правочину, тобто застосування реституції, може пред`явити тільки сторона недійсного правочину, в даному випадку передостанній суб`єкт права в ланцюжку перепродажів.

Тому ст. 215, 216 ЦК України не слід застосовувати у позові, як підставу повернення майна.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

За правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, яке було передане на виконання недійсного правочину та відчужене третій особі.

Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, яке було вчинені після недійсного правочину.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України.

Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, на право витребувати в набувача це майно.

Звертаючись з позовом, Позивач не конкретизує, яким саме наданим чинним законодавством способом ОСОБА_3 може забезпечити припинення порушення або відновлення ніби-то порушеного права Позивача.

Позивач у своїй позовній заяві просить скасувати державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 0.217 га за кадастровим номером 5324087707: 07: 002: 0038.

У відповідності до пункту 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127, за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Таким чином, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними, а також визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання здійснити дії вирішується у відповідності до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України в межах адміністративного судочинства.

У відповідності до статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, Позивач не надав належних та допустимих доказів, підтверджуючих незаконність передачі у власність набувачу спірної земельної ділянки.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 413 Цивільного кодексу України визначає, що підставою виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови є договір або заповіт.

Як вбачається із змісту п. 25 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності» набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

ОСОБА_3 при набутті права власності на земельну ділянку вчинив усі дії, передбачені законом, для набуття такого права, а тому є належним власником та добросовісним набувачем земельної ділянки.

До спірних правовідносин слід також застосовувати та враховувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини та права відповідачів на мирне володіння майном.

Так, відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - Конвенція) кожна фізична і юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (надалі - Європейський суд) у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (рішення від 24.03.2003 року, Stretch v. United Kingdom, 36-41) вирішував долю майна, право користування яким набуте приватною особою за договором, що згодом був визнаний недійсним. При цьому, особливістю цієї справи було те, що договір визнаний недійсним також і через перевищення державним органом, що був стороною такого договору, своїх повноважень при його укладанні. В подальшому, вирішувалась доля майна, яке на перший погляд повинно було повернутись до володіння держави, як правовий наслідок визнання договору недійсним.

Але, Європейський суд з прав людини зробив висновок, що в цьому разі такий наслідок, як вимога повернути майно, порушує статтю 1 Протоколу 1 до Конвенції (право особи на мирне володіння майном) та не може бути застосований судами. Європейським судом встановлено, що визнання національними судами недійсним договору, за яким особа отримала майно від держави та наступне позбавлення її цього майна на тій підставі, що державний орган діяв ultra vires («із перевищенням повноважень») є непропорційним втручанням у право володіння майном. Крім того, Європейський суд зазначив, що в таких випадках позбавлення набувача права на майно є неможливим також з огляду на обставину, що при укладанні договору із державним органом, останній сам вважав, що має повноваження чинити такі дії.

Також, слід зазначити, що у своїй постанові від 14 березня 2007 року Верховний Суд України на підставі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовував рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» та зазначив, «що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизаційного майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця».

Більше того, як свідчить практика Європейського суду, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого протоколу до Конвенції забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав особи (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 р., «Новоселецький проти України» від 11.03.2003 р., «Федоренко проти України» від 01.06.2006 р.). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Позиція Європейського суду при розгляді питання захисту права особи на мирне володіння майном зводиться до того, що «позбавлення майна згідно із другою нормою може бути виправданим, тільки якщо доведена, крім іншого, наявність «інтересів суспільства» та «умов передбачених законом». Більше того, будь-яке втручання у володіння майном має задовольняти принцип пропорційності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Позовна давність за ст. 256 ЦК України - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Йдеться про те, що протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як роз`яснено в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до якого установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Як вбачається з п.18.2. договору іпотеки №00610rР від 04.04.2008 р., укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Морський транспортний банк», «іпотекодержатель має право в будь-який час (починаючи з моменту укладення кредитного договору і до повного виконання зобов`язань за ним) перевіряти документально і фактично наявність, розмір, стан і умови збереження та цільового використання предмету іпотеки...».

Аналогічні положення містяться також в п.2.1.2. договору іпотеки №00602-СР від 19.02.2008 р., укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Морський транспортний банк».

Більше того, нормативами Національного банку України, що встановлені постановою НБУ №279 від 06.07.2000 р. "Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" на час виникнення спірних правовідносин було встановлено обов`язок банку здійснювати перевірку наявності та стану предметів застави з періодичністю, установленою внутрішніми положеннями банку, але не рідше одного разу на рік - якщо предметом застави є нерухоме майно та цілісний майновий комплекс. Таким чином, порушення позивачем нормативів Національного банку України щодо періодичності проведення перевірки нерухомого майна, яке було предметом іпотеки, призвело до відсутності перевірки стану нерухомого майна та як наслідок - пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Отже, позивач мав усі можливості для перевірки предмету іпотеки, встановлення фактичного власника земельної ділянки, проте не скористався ними. Більше того, в результаті свідомого порушення та невиконання позивачем свого обов`язку, встановленого п.7.4 постанови Національного банку України №279 від 06.07.2000р. позивач пропустив строк позовної давності, що є самостійною та достатньою підставою для прийняття судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Зі змісту позовної заяви ПАТ «МТБ» та доданих до неї матеріалів вбачається, що 24.04.2008р. рішенням 21 сесії 5 скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району, Полтавської області було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,217 га сільськогосподарського призначення під ріллею, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 . Цим же рішенням Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області було скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 серії ЯА №907160, зареєстрований за №010554600309 від 16.12.2005 р. та державний акт серії ЯГ №680007, зареєстрований за №010754600222 від 18.05.2007 р. з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» та оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку ФОП ОСОБА_1 , загальною площею 0,217 га з цільовим призначенням: для комерційного призначення - землі автотехобслуговування по АДРЕСА_1 .

Висновком №3896 від 14.05.2008 р. відділу містобудування та архітектури Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області було встановлено: «В місці розташування земельної ділянки, що надана ФОП ОСОБА_1 для комерційного призначення - землі автотехобслуговування по АДРЕСА_1 на території Щербанівської сільської ради, спеціальні обмеження і сервітути щодо використання земельної ділянки відсутні».

Згідно пояснювальної записки інженера-землевпорядника ОСОБА_5 , яка міститься в матеріалах технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,217га ФОП ОСОБА_1 , виготовленої ПВКП «КРОКВА», встановлено відсутність спеціальних обмежень та обтяжень за цільовим використанням земельної ділянки, що підтверджено висновком Відділу земельних ресурсів у Полтавському районі Полтавської області.

15 вересня 2008 року Щербанівською сільською радою на підставі рішення 21 сесії 5 скликання Щербанівської сільської ради було видано та державний акт серії ЯЗ №011508, зареєстрований за №010854600410 на право власності на земельну ділянку фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 , площею 0,217 га з цільовим призначенням: для комерційного призначення - землі автотехобслуговування по АДРЕСА_1 .

Таким чином, з моменту зміни цільового призначення земельних ділянок, які є предметом договору іпотеки №00610rР від 04.04.2008 р. та договору іпотеки №00602-СР від 19.02.2008р., скасування державних актів, виданих на ці земельні ділянки та видачі фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 державного акту серії ЯЗ №011508 на право власності на земельну ділянку площею 0,217 га з цільовим призначенням: для комерційного призначення - землі автотехобслуговування по АДРЕСА_1 , позивач міг та мав об`єктивні можливості довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, починаючи з квітня-вересня 2008 року, тобто почався перебіг строку позовної давності.

Звертає увагу суду на те, що з моменту початку перебігу строку позовної давності до березня 2020 року минуло майже 12 років! Наведені обставини свідчать про пропущення позивачем строку позовної давності, встановленого ст.257 Цивільного кодексу України.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Більше того, починаючи з 28.03.2009 року ФОП ОСОБА_1 перестав бути власником земельної ділянки загальною площею 0,217 га у зв`язку з її продажем іншій фізичній особі - ОСОБА_2 .

Згідно п.20.7. договору іпотеки №00610rР від 04.04.2008р. «іпотекодавець зобов`язується не передавати предмет іпотеки в оренду (майновий найом), у лізинг, у спільну діяльність або у позичку, не здійснювати його відчуження або інше розпорядження предметом іпотеки без попередньої письмової згоди іпотекодержателя. Додержуватися вимог, встановлених ст.91 Земельного кодексу України для власників земельних ділянок».

Згідно п.21. договору іпотеки №00610rР від 04.04.2008р. «у разі порушення іпотекодавцем будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п.20.1., 20.4., 20.5., 20.7. цього договору, він сплачує на користь іпотекодержателя штраф у розмірі 100% вартості предмета іпотеки...».

Аналогічні положення містяться також в п.п. 2.3.8., п.2.3.12. та 2.3.18. договору іпотеки №00602-СР від 19.02.2008р., укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Морський транспортний банк».

Таким чином, згідно вищевказаних договорів іпотеки зобов`язання ОСОБА_1 перед позивачем забезпечені штрафом у розмірі 100% вартості предмета іпотеки.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що ПАТ «МТБ Банк» 18.10.2019р. звернувся до Полтавського РВ ГУ НП в Полтавській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення, за результатами розгляду якої 19.10.2019 р. до ЄРДР було внесено відомості про відкриття кримінального провадження №12019170300001195. Отже, цим фактом позивач підтверджує, що внаслідок злочинних дій певних осіб, було порушено відповідні права позивача як іпотекодержателя земельних ділянок, що до 28.03.2009 р. належали ОСОБА_1 . Вибуття від ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки, іпотекодержателем яких був позивач, без згоди позивача та внаслідок протиправних дій (на думку позивача) групи осіб - ОСОБА_1 ; посадових та службових осіб Щербанівської сільської ради; відділу містобудування та архітектури Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області; відділу земельних ресурсів у Полтавському районі Полтавської області та інших осіб (за винятком Янковського П.Ю.), спричинило нанесення матеріальної шкоди інтересам позивача як іпотекодержателя.

Таким чином, відновлення прав позивача можливе лише шляхом відшкодування шкоди, завданої злочином, за рахунок винних у злочині осіб, після задоволення цивільного позову у кримінальному провадженні, а не у цивільному судочинстві.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Яковюк Л.Ю. проти задоволення позову заперечувала з підстав викладених у відзиві, просила застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності.

Представник третьої особи - АТ «Міжнародний інвестиційний банк» - Мойсейченко О.В. у судовому засіданні прохав відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав викладених у письмових поясненнях наданих суду.

Так у письмових поясненнях представник АТ «Міжнародний інвестиційний банк» вказує. що 18 квітня 2019 року між АТ «Міжнародний інвестиційний банк» (далі - АТ «МІБ») та ОСОБА_3 було укладено Іпотечний договір №10.17-GR/ІР.104/2 для забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична Нафтогазова Компанія» зобов`язань у повному обсязі, які встановлюються Договором №10.17- GR/ІР.104 про надання гарантії від 29.08.2017 р.

Предметом Іпотечного договору №10.17-GR/ІР.104/2 від 18.04.2019 р. є земельна ділянка площею 0,217 га (кадастровий номер 5324087707:07:002:0038), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 21.12.2011 р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. за реєстровим № 271, та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №011508, виданого 15.09.2008 р. Щербанівською сільською радою із відміткою приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. про перехід права власності, зареєстрованого в поземельній книзі 03.01.2012 р. за №5324087707070020038:3:02; право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано ОСОБА_9 , державним реєстратором Полтавського районного управління юстиції 04.02.2014 р., номер запису про право власності: 4557447, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 285245553240.

Зазначає, що жодних обмежень, обтяжень та заборон на відчуження земельної ділянки площею 0,217 га (кадастровий номер 5324087707:07:002:0038), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на день укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки (21.12.2011 р.) не існувало, жодних обмежень на розпорядження земельною ділянкою не було.

Таким чином, ОСОБА_3 є добросовісним набувачем земельної ділянки площею 0,217 га (кадастровий номер 5324087707:07:002:0038) відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

При цьому, земельну ділянку площею 0,217 га (кадастровий номер 5324087707:07:002:0038), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було придбано ОСОБА_3 за відплатним договором у іншої фізичної особи ( ОСОБА_2 ), яка мала законні підстави відчужувати вказану земельну ділянку: договір купівлі-продажу, на підставі якого право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_2 , посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сидоренко Ю.Ю. 28.03.2009 року за реєстровим №463.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 28.03.2009 р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. за реєстровим № 463, може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на майно, яке було передане на виконання недійсного правочину та відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 Цивільного кодексу України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно від добросовісного набувача. Отже, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам закону. Відповідна правова позиція узгоджується з судовою практикою суду касаційної інстанції, що підтверджується, зокрема, постановою Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №6-2069цс16, яка є аналогічною до справи №545/573/20.

Відповідно до ч.2 ст.55 Закону України «Про нотаріат» в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.03.2009 року при посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.

Відсутність заборони відчуження або арешту земельної ділянки площею 0,217 га перевірено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сидоренко Ю.Ю., а в послідуючому - також приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.12.2011 р.

Отже, ОСОБА_3 не знав і не міг знати про заборону відчуження земельної ділянки, тобто є добросовісним набувачем.

Крім того, як вбачається з п.18.2. договору іпотеки №00610rР від 04.04.2008 р., укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Морський транспортний банк», «іпотекодержатель має право в будь-який час (починаючи з моменту укладення кредитного договору і до повного виконання зобов`язань за ним) перевіряти документально і фактично наявність, розмір, стан і умови збереження та цільового використання предмету іпотеки...».

Аналогічні положення містяться також в п.2.1.2. договору іпотеки №00602-СР від 19.02.2008 р., укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Морський транспортний банк».

Більше того, нормативами Національного банку України, що встановлені постановою НБУ №279 від 06.07.2000 р. "Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" на час виникнення спірних правовідносин було встановлено обов`язок банку здійснювати перевірку наявності та стану предметів застави з періодичністю, установленою внутрішніми положеннями банку, але не рідше одного разу на рік - якщо предметом застави є нерухоме майно та цілісний майновий комплекс. Таким чином, порушення позивачем нормативів Національного банку України щодо періодичності проведення перевірки нерухомого майна, яке було предметом іпотеки, призвело до відсутності перевірки стану нерухомого майна та як наслідок - пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Отже, позивач мав усі можливості для перевірки предмету іпотеки, встановлення фактичного власника земельної ділянки, проте не скористався ними. Більше того, в результаті свідомого порушення та невиконання позивачем свого обов`язку, встановленого п.7.4 постанови Національного банку України №279 від 06.07.2000 р. позивач пропустив строк позовної давності, що є самостійною та достатньою підставою для прийняття судового рішення про відмову в задоволенні позову.