Постанова

від 17.05.2023 по справі 918/767/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року Справа № 918/767/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лісопереробна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.01.2023 у справі № 918/767/22 (суддя Торчинюк В.Г., повний текст рішення складено 27.01.2023)

за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави

до відповідачів: 1) Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лісопереробна компанія"

про скасування рішень державного реєстратора, визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу, повернення земельної ділянки

за участю представників сторін:

прокурор - Безпалов А.В.;

відповідача - 1 - Гвоздецька О.В.;

відповідача - 2 - Величко О.М.;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Сарненської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області (далі - відповідач-1, селищна рада), Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лісопереробна компанія" (далі - відповідач-2, ТОВ "Українська лісопереробна компанія"), в якому просить суд:

- скасувати рішення державного реєстратора КП "Реєстраційний офіс" Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Марчука Т.Д. № 38221731 від 20.11.2017, №38223852 від 20.11.2017 про державну реєстрацію права власності ТОВ "Українська лісопереробна компанія" на брикетувальний цех, площею 130 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1412386856250 та на склад, площею 128,3 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1412487656250;

- припинити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речові права - право власності ТОВ "Українська лісопереробна компанія" на брикетувальний цех, площею 130 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1412386856250, та на склад, площею 128,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1412487656250;

- визнати незаконним та скасувати рішення Рокитнівської селищної ради № 1115 від 09.07.2021 "Про продаж земельної ділянки ТОВ "Українська лісопереробна компанія";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.11.2021, зареєстрований в реєстрі за № 1195, укладений між Рокитнівською селищною радою та ТОВ "Українська лісопереробна компанія";

- зобов`язати ТОВ "Українська лісопереробна компанія" повернути у комунальну власність Рокитнівської селищної ради земельну ділянку площею 1,3636 га, кадастровий номер 5625086200:04:008:0002.

Позовні вимоги мотивовані порушенням вимог ст. ст. 21, 377 ЦК України, ст. ст. 120, 124, ч. ч. 1, 2 ст. 134 ЗК України при наданні у власність ТОВ "Українська лісопереробна компанія" земельної ділянки площею 1,3636 га, кадастровий номер 5625086200:04:008:0002 для обслуговування нерухомого майна, що належить товариству, а також вимог ст. 2, 4, 5, 12, 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при державній реєстрації права власності ТОВ "Українська лісопереробна компанія" на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.01.2023 у справі № 918/767/22 позов задоволено.

Приймаючи дане рішення, суд встановив наступне:

- відповідач-2 звернувся до Рокитнівської селищної ради щодо присвоєння адреси для спірних об`єктів нерухомості, не маючи жодних правовстановлюючих та підтверджуючих документів на зазначені об`єкти (докази протилежного відповідачами до матеріалів справи не долучено);

- ТОВ "Українська лісопереробна компанія", звертаючись до реєстратора про реєстрацію права власності на спірні об`єкти нерухомості, подало неправдиві дані щодо наявності права користування земельною ділянкою, на якій розташовані брикетувальний цех та склад (на момент реєстрації належним чином оформленої земельної ділянки в користуванні відповідача-2 не було, доказів протилежного матеріали справи не містять);

- відповідач-2, використавши вищезазначений спосіб (неправомірний, шляхом надання неправдивих відомостей), вніс у державний реєстр нерухомого майна дані щодо належності йому права власності на брикетувальний цех та склад;

- у даному спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а відтак прокурор звертається до суду як самостійний позивач;

- про факт державної реєстрації права приватної власності ТОВ "Українська лісопереробна компанія" на брикетувальний цех та склад прокуратура дізналася під час вивчення на предмет законності рішення Рокитнівської селищної ради № 1115 від 09.07.2021 "Про продаж земельної ділянки ТОВ "Українська лісопереробна компанія". Про допущені порушення при внесенні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності відповідача-2 на об`єкти нерухомості прокуратурі не було відомо взагалі.

- у даному випадку строки позовної давності не пропущено;

- прокуратурою доведено належними та допустимими доказами ґрунтовність позову, а відповідачами не спростовано доводів прокуратури, а також не надано жодних доказів щодо правомірності реєстраційних дій, прийнятого рішення, а також укладеного договору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Українська лісопереробна компанія" звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, прийняти нове, яким в позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- прокуратура не надала жодних доказів того, що нею повідомлявся про виявлені порушення державний орган, який уповноважений представляти інтереси держави у даних правовідносинах; таких доказів не надано під час розгляду справи та не здобуто судом першої інстанції;

- висновок місцевого господарського суду про те, що строк позовної давності не пропущено так як витяг про реєстрацію права власності отримано у 2021, і до цього про реєстрацію права власності не було відомо, безпідставний; прокурор не обґрунтував причини пропуску строку позовної давності, а його сплив є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Листом від 23.02.2023 витребувано матеріали справи № 918/767/22 з Господарського суду Рівненської області.

02.03.2023 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Українська лісопереробна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.01.2023 у справі № 918/767/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 26.04.2023 о 15:15 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 розгляд справи відкладено на 17.05.2023 о 15:00 год.

Керівник Сарненської окружної прокуратури надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Рівненської області від 17.01.2023 у справі №918/767/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Українська лісопереробна компанія" без задоволення. Прокурор зазначає наступне:

- селищною радою при прийнятті оспорюваного рішення № 1115 від 09.07.2021 "Про продаж земельної ділянки ТОВ "Українська лісопереробна компанія" не дотримано вимоги чинного законодавства, а відтак остання діяла всупереч інтересам територіальної громади, та, відповідно, і держави, що не тільки не відображає волю територіальної громади на розпорядження земельними ділянками комунальної форми власності, а й порушує суспільні інтереси та інтереси територіальної громади, держави;

- враховуючи відсутність правових підстав для здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно та її незаконність, у селищної ради взагалі не було підстав для продажу земельної ділянки поза аукціоном, тобто без дотримання законодавчо визначеного порядку, передбаченого ст. ст. 134, 135 ЗК України;

- селищна рада прийняла незаконне рішення та без дотримання визначеного законом порядку продала земельну ділянку комунальної власності, а тому виступає в якості відповідача у спірних правовідносинах;

- селищна рада, як орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не може бути позивачем, оскільки чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача;

- у даному спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а відтак прокурор звернувся до суду як самостійний позивач; вказане в силу вимог ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави шляхом пред`явлення прокуратурою даного позову як самостійним позивачем;

- також не заслуговують на увагу посилання відповідача на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду із позовом, оскільки перебіг строку розпочався щонайменше із 24.10.2017 - з моменту прийняття рішення Сновидовицькою сільською радою рішення № 43 про присвоєння юридичної адреси для будівель брикетувального цеху та складу ТОВ "Українська лісопереробна компанія" та реєстрації права власності;

- про факт державної реєстрації права приватної власності ТОВ "Українська лісопереробна компанія" на брикетувальний цех та склад окружна прокуратура дізналася лише під час вивчення на предмет законності рішення Рокитнівської селищної ради № 1115 від 09.07.2021 "Про продаж земельної ділянки ТОВ "Українська лісопереробна компанія";

- про допущені порушення при внесенні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності ТОВ "Українська лісопереробна компанія" на об`єкти нерухомості селищній раді не було відомо взагалі, оскільки остання не приймала жодних рішень та не видавала будь-яких документів, що стосуються державної реєстрації права власності на брикетувальний цех та склад;

- у даному випадку суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що строки позовної давності не пропущено;

- рішення Сновидовицької сільської ради № 43 "Про присвоєння юридичної адреси для будівель брикетувального цеху та складу ТОВ "Українська лісопереробна компанія" не належить до документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на нерухоме майно, адже на його підставі у товариства не виникло право власності на спірне майно, у зв`язку з чим у даних правовідносинах відсутні підстави для початку обрахування процесуальних строків з моменту його прийняття.

В судовому засіданні 17.05.2023 представник відповідача-2 підтримав доводи апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити в позові.

Прокурор заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача-1 надала в судовому засіданні пояснення; вказала, що при розгляді апеляційної скарги покладається на розсуд суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, заслухавши учасників справи, зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ТОВ "Українська лісопереробна компанія" на праві приватної власності належать брикетувальний цех, площею 130 кв. м., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1412386856250) та склад, площею 128,3 кв. м., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1412487656250).

Право приватної власності на вищевказані об`єкти нерухомості зареєстровано за ТОВ "Українська лісопереробна компанія" 17.11.2017 державним реєстратором КП "Реєстраційний офіс" Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Марчуком Т.Д.

Відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором КП "Реєстраційний офіс" Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Марчука Т.Д., індексні номера рішень 38221731 від 20.11.2017 про державну реєстрацію права власності ТОВ "Українська лісопереробна компанія" на брикетувальний цех, площею 130 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1412386856250, та №38223852 від 20.11.2017 про державну реєстрацію права власності ТОВ "Українська лісопереробна компанія" на склад, площею 128,3 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1412487656250.

Підставою для реєстрації права власності ТОВ "Українська лісопереробна компанія" на брикетувальний цех та склад були договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 1149, виданий 06.10.2016 приватним нотаріусом Тарасюком Г.Б. та рішення Сновидовицької сільської ради Рокитнівського району № 43 від 24.10.2017 "Про присвоєння юридичної адреси для будівель брикету вального цеху та складу ТОВ "УЛПК" с. Остки".

Рішенням Рокитнівської селищної ради № 1115 від 09.07.2021 "Про продаж земельної ділянки ТОВ "Українська лісопереробна компанія" затверджено ціну продажу земельної ділянки за результатами експертно - грошової оцінки, проведеної ТОВ "Нива-Експерт" в сумі 220405 грн.

Пунктами 2, 4 вказаного рішення затверджено наступні умови укладання договору купівлі-продажу: ціна продажу земельної ділянки площею 1,3636 га (кадастровий номер 5625086200:04:008:0002) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості становить 220 405 грн. Зобов`язано покупця ТОВ "Українська лісопереробна компанія" укласти з селищною радою договір купівлі-продажу земельної ділянки та оформити документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку в порядку, визначеному законодавством, після повної сплати грошових коштів.

На виконання зазначеного рішення, 29.11.2021 між Рокитнівською селищною радою та ТОВ "Українська лісопереробна компанія" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,3636 га, що розташована на території Сновидовицької сільської ради Сарненського (ліквідованого Рокитнівського) району (кадастровий номер: 5625086200:04:008:0002).

Згідно п. 1.1 договору, право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.08.2021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2428936056250, номер запису про право власності: 45344334.

Цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (п. 1.3 договору).

Згідно п. 1.1 договору експлікація земельних угідь: всього площа земельної ділянки: 1,3636 га, у тому числі землі під будівлями та спорудами промислових підприємств - 1,3636 га.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчено приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Тарасюком Г.Б. та зареєстровано в реєстрі №1195.

До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.11.2021 внесено відомості про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер: 5625086200:04:008:0002, площею 1,3636 га за ТОВ "Українська лісопереробна компанія".

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави із позовом до Рокитнівської селищної ради та ТОВ "Українська лісопереробна компанія", в якому просить:

- скасувати рішення державного реєстратора № 38221731 від 20.11.2017 та № 38223852 від 20.11.2017 про державну реєстрацію права власності ТОВ "Українська лісопереробна компанія" на брикетувальний цех, площею 130 кв.м, та склад, площею 128,3 кв.м.;

- припинити в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речові права - право власності ТОВ "Українська лісопереробна компанія" на брикетувальний цех, площею 130 кв.м. та склад, площею 128,3 кв.м.;

- визнати незаконним та скасувати рішення Рокитнівської селищної ради № 1115 від 09.07.2021 "Про продаж земельної ділянки ТОВ "Українська лісопереробна компанія";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.11.2021, укладений між Рокитнівською селищною радою та ТОВ "Українська лісопереробна компанія";

- зобов`язати ТОВ "Українська лісопереробна компанія" повернути у комунальну власність Рокитнівської селищної ради земельну ділянку площею 1,3636 га, кадастровий 5625086200:04:008:0002, що розташована на території Рокитнівської селищної ради Сарненського району.

Щодо звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України (стаття 2 Закону України "Про прокуратуру"; далі Закон № 1697-VII). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі № 1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини четвертої статті 23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).

При цьому склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18звртає увагу про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом, як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Інакше кажучи, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18).

У разі оскарження прокурором одночасно і рішення органу влади про надання земельної ділянки в оренду, і договору оренди землі, прокурор виступає у такій справі позивачем, а орган, який ухвалив відповідне рішення та став стороною договору оренди виступає відповідачем (див. постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 40), від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункти 26-30)).

У позовній заяві прокурор вказав, що інтереси держави порушено внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, наділеним повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, незаконного рішення. Прокурор вказав, що в даному випадку Рокитнівська селищна рада прийняла незаконне рішення, без дотримання визначеного законом порядку продала земельну ділянку комунальної власності, а тому виступає в якості відповідача у спірних правовідносинах. При цьому селищна рада, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не може бути позивачем, оскільки чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача (дана правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 02.03.2011 у справі № 6-58303св 10). А відтак, у даному спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а тому саме у прокурора наявні підстави для звернення до суду із даним позовом в якості позивача.

Також необхідність захисту інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що в межах відносин із розпорядження землями територіальної громади селищної ради та надання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності орган місцевого самоврядування - Рокитнівська селищна рада, всупереч інтересам територіальної громади прийняла незаконне рішення щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, порушивши встановлений порядок.

Суд вказує, що оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача, таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник.

Такі висновки узгоджуються із постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурор у позовній заяві навів підстави для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів та обґрунтовано визначив орган місцевого самоврядування одним зі співвідповідачів у справі, тому помилковими є доводи відповідача-2 про неможливість захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які той заявив. А відтак, суд апеляційної інстанції погодився з тим, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач.

Також безпідставними є доводи відповідача-2 про те, що прокуратура не повідомляла про виявленні порушення державний орган, який уповноважений представляти інтереси держави, оскільки у справі наявний лист (т. 1, а. с. 195, 196) прокуратури, адресований Рокитнівській селищній раді, в якому вказується про порушення вимог земельного законодавства при розпорядження спірною земельною ділянкою, а також зазначено, що, із врахуванням приписів ст. 131-1 Конституції України та абз. 4 ч. 4 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", документи, які витребовувалися даним листом прокурором необхідні для встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Щодо позовної вимоги про скасування рішень державного реєстратора № 38221731 від 20.11.2017 та № 38223852 від 20.11.2017 про право власності ТОВ "Українська лісопереробна компанія" на брикетувальний цех, площею 130 кв.м. та склад, площею 128,3 кв. м. та припинення в державному реєстрі права власності на вказане майно, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації прав підлягає право власності (п. 1 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 18 Закону).

Статтею 27 вказаного Закону закріплено, на підставі яких документів здійснюється державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних підтверджуючих документів щодо переходу права власності на об`єкти нерухомості - брикетувальний цех, площею 130 кв. м. та склад, площею 128,3 кв. м. до ТОВ "Українська лісопереробна компанія", зокрема відповідних договорів, рішень уповноважених органів, тощо.

Як в суді першої, так і суді апеляційної інстанції відповідач-2 не надав суду правовстановлюючих документів, на підставі яких ТОВ "Українська лісопереробна компанія" набуло у власність вказане майно, яке розташоване на земельній ділянці кадастровий номер: 5625086200:07:001:0002, такі документи до матеріалів справи не долучено.

В суді першої інстанції представники відповідача-1 підтвердили, що у відповідача-2 не було правовстановлючих (правопідтверджуючих) документів навіть на стадії прийняття рішення про присвоєння адреси для спірних об`єктів нерухомого майна. Підставою винесення рішення про присвоєння адреси для об`єктів нерухомого майна (брекитувальний цех та склад) стала заява ТОВ "Українська лісопереробна компанія" про присвоєння адреси, жодних інших документів не надавалося.

Посилання відповідача-2 на наявність технічних паспортів на будівлі суд вважає безпідставними, оскільки наявність лише технічних паспортів на вказані об`єкти нерухомості не підтверджує право власності ТОВ "Українська лісопереробна компанія" на останні, та не є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Із матеріалів справи судом було встановлено, що підставою для реєстрації права власності ТОВ "Українська лісопереробна компанія" на брикетувальний цех та склад були договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06.10.2016 (кадастровий номер: 5625086200:07:001:0003) та рішення Сновидовицької сільської ради Рокитнівського району № 43 від 24.10.2017 "Про присвоєння юридичної адреси для будівель брикету вального цеху та складу ТОВ "УЛПК" с. Остки". Разом з тим, вказані документи не належать до таких, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення державного реєстратора КП "Реєстраційний офіс" Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Марчука Т.Д. № 38221731 від 20.11.2017 та № 38223852 від 20.11.2017 про державну реєстрацію права власності ТОВ "Українська лісопереробна компанія" на брикетувальний цех, площею 130 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1412386856250, та на склад, площею 128,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1412487656250, підлягають скасуванню в судовому порядку.

Також суд вказує, що зі змісту п. п. 1-3 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вбачається, що зазначена стаття встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи, як: судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Суд наголошує, що з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19, від 18.11.2020 у справі №154/883/19, від 23.06.2020 у справі №906/516/19).

А відтак, речові права - право власності ТОВ "Українська лісопереробна компанія" на брикетувальний цех, площею 130 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1412386856250, та на склад, площею 128,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1412487656250, підлягає припиненню в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Рокитнівської селищної ради № 1115 від 09.07.2021 "Про продаж земельної ділянки ТОВ "Українська лісопереробна компанія", то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Положеннями ст. 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 65 ЗК України закріплено, що землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння (ч. ч. 2, 3 ст. 66 ЗК України).

Частинами 1, 2 ст. 127 ЗК України передбачено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюються на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення), земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В силу ч. 2 ст. 134 ЗК України України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення) не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності, зокрема у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Таке положення законодавства спрямоване на забезпечення принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована), закріплений у положеннях ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 120 ЗК України України (в редакції чинній на момент прийняття рішення), у разі набуття на підставі вчиненого правочину або у порядку спадкування права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці приватної власності, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від попереднього власника таких об`єктів до набувача таких об`єктів, без зміни її цільового призначення.

Аналогічні положення містить ст. 377 ЦК України, відповідно до якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована (п. 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18).

У постанові від 16.06.2020 у справі № 689/26/17 Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування ст. 120 ЗК України, висловлений у постановах від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16, від 13.04.2016 у справі № 6-253цс16 та інших, визначивши, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Якщо сторони в договорі, спрямованому на відчуження будинку, не обумовили розміру земельної ділянки, на якій такий будинок розташований, то встановлення розміру здійснюється відповідно до нормативів, визначених у цій місцевості, та мети, з якою земельна ділянка використовується.

Суд вказує, що відповідно до ч. 9 ст. 79-1 ЗК України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. За відсутності в попереднього власника належним чином оформлених прав користування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухоме майно, положення ст.ст. 120 ЗК України, 377 ЦК України в частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі застосуванню не підлягають.

Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. З`ясування в такому випадку дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна, забезпечує розумний баланс між індивідуальними та колективними інтересами, що зумовлює пропорційність втручання. Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5201/19.

Суд вказує, що право комунальної власності на земельну ділянку площею 1, 3636 га, кадастровий номер 5625086200:04:008:0002 зареєстровано за Рокитнівською селищною радою 09.08.2021.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що за ТОВ "Українська лісопереробна компанія" зареєстроване право власності на брикетувальний цех, площею 130 кв. м. та склад, площею 128,3 кв. м., тобто об`єкти нерухомості, загальною площею 258,3 кв. м.

Cуд в процесі розгляду справи встановив те, що відведена ТОВ "Українська лісопереробна компанія" земельна ділянка кадастровий номер 5625086200:04:008:0002 (площа 1, 3636 га) в 52 рази перевищує площу нерухомості (258,3 кв. м.), яка на ній розташована, тобто нерухоме майно займає лише 1,9 % площі земельної ділянки, решта ділянки вільна від забудови, що свідчить про неспіврозмірність виділеної земельної ділянки для обслуговування споруд - брикетувального цеху та складу.

А відтак, отримання у власність земельної ділянки у розмірі, що значно перевищує загальну площу об`єктів нерухомості, які були зареєстровані на праві приватної власності за ТОВ "Українська лісопереробна компанія", передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями ст.ст. 134, 135 ЗК України, щодо землі вільної від забудови.

В даному випадку у ТОВ "Українська лісопереробна компанія" були відсутні підстави для набуття на підставі приписів ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України права власності на спірну земельну ділянку саме площею 1, 3636 га, оскільки відповідач-2 міг набути на неконкурентних засадах право лише на земельну ділянку, на якій розташовані дані об`єкти для їх експлуатації та обслуговування. Право власності на земельну ділянку вільну від забудови відповідач-2 міг набути лише на конкурентних засадах.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Рокитнівської селищної ради № 1115 від 09.07.2021 "Про продаж земельної ділянки ТОВ "Українська лісопереробна компанія" прийнято із порушенням вимог ст. ст. 120, 134 ЗК України та ст. 377 ЦК України, а тому підлягає скасуванню.

Окрім того, враховуючи відсутність правових підстав для здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно та її незаконність, у Рокитнівської селищної ради не було підстав для продажу земельної ділянки поза аукціоном, тобто без дотримання законодавчо визначеного порядку, передбаченого ст. ст. 134, 135 ЗК України.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.11.2021, укладеного між Рокитнівською селищною радою та ТОВ "Українська лісопереробна компанія", то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. З ст. 215 ЦК України).

Статтею 134 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття рішення) передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, окрім іншого, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Порядок проведення земельних торгів, визначений Земельним кодексом України, є обов`язковим у разі, якщо на земельних торгах здійснюються, зокрема, продаж земельних ділянок державної та комунальної власності, передача їх у користування за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування (ст. 135 ЗК України).

Враховуючи те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.11.2021 укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування № 1115 від 09.07.2021, яке скасовано в судовому порядку, тому останній також підлягає визнанню недійним.

Щодо позовної вимоги про повернення спірної земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тобто, за недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у зв`язку із вчиненням недійсного правочину (ч. 2 ст. 216 ЦК України).

Отже, ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України); додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням такого правочину (частина друга статті 216 цього кодексу).

Правові наслідки, передбачені частинами 1 та 2 ст. 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч. 3 ст. 216 ЦК України).

Суд встановив обставини того, що спірна земельна ділянка площею 1,3636 га кадастровий номер 5625086200:04:008:0002 знаходиться за межами с. Остки Сарненського району та є комунальною власністю.

Враховуючи, що рішення № 1115 від 09.07.2021 та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.11.2021, які були підставами для передачі спірної земельної ділянки для ТОВ "Українська лісопереробна компанія" скасовано/визнано недійсним, тому земельна ділянка площею 1,3636 га, кадастровий номер: 5625086200:04:008:0002, що розташована за межами с.Остки Сарненського району Рівненської області підлягає поверненню в комунальну власність Рокитнівської селищної ради.

Щодо поданої до суду першої інстанції заяви ТОВ "Українська лісопереробна компанія" про застосування наслідків спливу строків позовної давності, суд зазначає.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позовної вимоги як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (пункти 46, 48, 65, 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).

Суд у визначенні перебігу позовної давності у спірних правовідносинах керується наведеними правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, за якими позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор у випадках, коли прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У справі, яка переглядається, суд першої та апеляційної інстанцій встановили, що про факт державної реєстрації права приватної власності ТОВ "Українська лісопереробна компанія" на брикетувальний цех та склад прокуратура дізналася під час вивчення на предмет законності рішення Рокитнівської селищної ради Сарненського району № 1115 від 09.07.2021 "Про продаж земельної ділянки ТОВ "Українська лісопереробна компанія".

Разом з тим, як вказує прокурор, про допущені порушення при внесенні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності ТОВ "Українська лісопереробна компанія" на вищевказані об`єкти нерухомості прокуратурі не було відомо взагалі.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк позовної давності щодо вимог про скасування рішень державного реєстратора та припинення в державному реєстрі права власності ТОВ "Українська лісопереробна компанія" на майно, беручи до уваги те, що прокурор звернувся до суду із даними вимогами у вересні 2022, не пропущено.

Також суд апеляційної інстанції вказує, що стосовно заявлених у справі позовних вимог визнати незаконним та скасувати рішення № 1115 від 09.07.2021 та визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.11.2021, то, враховуючи дату звернення прокурора до суду із позовом, строк позовної давності також не був пропущений.

В свою чергу, стосовно заявленої у справі позовної вимоги зобов`язати відповідача-2 повернути спірну земельну ділянку, то суд вказує, що позовна давність до вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення не застосовується, оскільки порушення прав триває у часі.

Відповідачем-2, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

В свою чергу, в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 17.01.2023 у справі № 918/767/22 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Українська лісопереробна компанія" - без задоволення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лісопереробна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.01.2023 у справі № 918/767/22 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений 22 травня 2023

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.