Постанова

від 06.11.2024 по справі 918/767/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 918/767/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Савицької О. В.,

Рокитнівської селищної ради

Сарненського району Рівненської області - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Українська лісопереробна компанія» - Когана Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна компанія»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 (у складі колегії суддів: Олексюк Г. Є. (головуючий), Гудак А. В., Мельник О. В.)

та рішення Господарського суду Рівненської області від 17.01.2023 (суддя Торчинюк В. Г.)

у справі № 918/767/22

за позовом Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави

до Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна компанія»

про скасування рішення державного реєстратора, визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу, повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Керівник Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна компанія» (далі - ТОВ «Українська лісопереробна компанія»), в якому просив суд:

- скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Марчука Т. Д. № 38221731 від 20.11.2017, № 38223852 від 20.11.2017 про державну реєстрацію права власності ТОВ «Українська лісопереробна компанія» на брикетувальний цех, площею 130 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1412386856250 та на склад, площею 128,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1412487656250;

- припинити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речові права - право власності ТОВ «Українська лісопереробна компанія» на брикетувальний цех, площею 130 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1412386856250, та на склад, площею 128,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1412487656250;

- визнати незаконним та скасувати рішення Рокитнівської селищної ради від 09.07.2021 № 1115 «Про продаж земельної ділянки ТОВ «Українська лісопереробна компанія» (далі - рішення Рокитнівської селищної ради від 09.07.2021 № 1115);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.11.2021, зареєстрований в реєстрі за № 1195, укладений між Рокитнівською селищною радою та ТОВ «Українська лісопереробна компанія»;

- зобов`язати ТОВ «Українська лісопереробна компанія» повернути у комунальну власність Рокитнівській селищній раді земельну ділянку площею 1,3636 га, кадастровий номер 5625086200:04:008:0002.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення про реєстрацію права власності на брикетувальний цех та склад було прийнято державним реєстратором з порушенням вимог статей 2, 4, 5, 12, 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому прийняття рішення Рокитнівською селищною радою від 09.07.2021 № 1115 та укладення між відповідачами оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.11.2021 відбулось з порушенням положень статей 21, 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 120, 124, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), що зумовлює скасування зазначених рішень, визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки на підставі статті 216 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.01.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023, позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у червні 2023 року ТОВ «Українська лісопереробна компанія» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 та рішення Господарського суду Рівненської області від 17.01.2023 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Зуєв В.А., Суховий В.Г. від 06.07.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 918/767/22 за касаційною скаргою ТОВ «Українська лісопереробна компанія» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 та рішення Господарського суду Рівненської області від 17.01.2023 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.08.2023.

Сарненська обласна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу зазначає про її необґрунтованість і безпідставність, та зауважує, що правовідносини у цій справі, та у справах, на висновки Верховного Суду в яких посилається скаржник, не є подібними, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023 у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 у відставку справу № 918/767/22 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Зуєв В. А., Міщенко І. С.

07.08.2023 до Верховного суду надійшли додаткові пояснення ТОВ «Українська лісопереробна компанія».

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2023 зупинено касаційне провадження у справі № 918/767/22 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 918/1043/21.

23.09.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21.

01.10.2024 до Верховного Суду надійшло клопотання Керівник Сарненської окружної прокуратури про поновлення касаційного провадження у зв`язку з прийняттям Великою Палатою Верховного Суду 18.09.2024 рішення у справі № 918/1043/21.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2024 поновлено касаційне провадження у справі № 918/767/22 за касаційною скаргою ТОВ «Українська лісопереробна компанія» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 та рішення Господарського суду Рівненської області від 17.01.2023; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.11.2024.

28.10.2024 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення ТОВ «Українська лісопереробна компанія».

З огляду на зміст зазначених додаткових пояснень, фактично вони є доповненням до касаційної скарги, поданим поза межами строку на касаційне оскарження, визначеного статтею 298 ГПК України, без клопотання про його поновлення, а тому такі додаткові пояснення залишаються Судом без розгляду на підставі статті 118 ГПК України.

06.11.2024 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення Сарненської окружної прокуратури на доводи, викладені у додаткових поясненнях ТОВ «Українська лісопереробна компанія» від 28.10.2024, залишених Судом без розгляду, а тому Суд не бере до уваги зазначені додаткові пояснення прокуратури.

Рокитнівська селищна рада у судове засідання свого представника не направила.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення Рокитнівській селищній раді ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, та те, що Рокитнівська селищна рада не зверталась до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника Рокитнівської селищної ради.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Офісу Генерального прокурора, ТОВ «Українська лісопереробна компанія», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 17.11.2017, на підставі рішень державного реєстратор КП «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Марчуком Т. Д. від 20.11.2017 № 38221731 та від № 38223852, за ТОВ «Українська лісопереробна компанія» зареєстровано право приватної власності на брикетувальний цех площею 130,0 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1412386856250) та склад площею 128,3 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1412487656250).

Підставою для реєстрації права власності ТОВ «Українська лісопереробна компанія» на брикетувальний цех та склад були договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06.10.2016 № 1149, зареєстрований приватним нотаріусом Тарасюком Г. Б., та рішення Сновидовицької сільської ради Рокитнівського району від 24.10.2017 № 43 «Про присвоєння юридичної адреси для будівель брикету вального цеху та складу ТОВ «УЛПК» с. Остки».

В подальшому рішенням Рокитнівської селищної ради від 09.07.2021 № 1115 «Про продаж земельної ділянки ТОВ «Українська лісопереробна компанія» затверджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,3636 га ціну продажу земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, розташованої на території Рокитнівської селищної ради, кадастровий номер 5625086200:04:008:0002 ринковою вартістю 220 405,00 грн, проведений ТОВ «Нива-Експерт» (пункт 1); затверджено умови укладання договору купівлі-продажу, зокрема, ціна продажу земельної ділянки площею 1,3636 га (кадастровий номер 5625086200:04:008:0002) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості становить 220 405,00 грн (пункт 2); зобов`язано покупця ТОВ «Українська лісопереробна компанія» укласти з селищною радою договір купівлі-продажу земельної ділянки та оформити документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку в порядку, визначеному законодавством, після повної сплати грошових коштів.

На виконання зазначеного рішення, 29.11.2021 між Рокитнівською селищною радою (продавець) та ТОВ «Українська лісопереробна компанія» (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1,3636 га, ,у тому числі землі під будівлями та спорудами промислових підприємств - 1,3636 га, державна реєстрація права власності на яку підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 09.08.2021 № 269648574, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2428936056250 (номер запису про право власності: 45344334).

Місце розташування земельної ділянки Сновидовицька сільська рада Сарненського (раніше Рокитнівського) району, кадастровий номер: 5625086200:04:008:0002 (пункти 1.2, 1.4 договору).

Цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (п. 1.3 договору).

Продаж земельної ділянки проводиться за 220 405,00 грн, відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Нива-Експерт»; покупець зобов`язаний перерахувати на рахунок продавця зазначену суму до 31.12.2021, що ним зроблено до підписання цього договору (пункт 2.1 договору).

Договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчено приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Тарасюком Г. Б. та зареєстровано в реєстрі за № 1195.

29.11.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Українська лісопереробна компанія» зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер: 5625086200:04:008:0002, площею 1,3636 га.

Звертаючи до суду з відповідними позовними вимогами, прокурор обґрунтував їх тим, що рішення про реєстрацію права власності на брикетувальний цех та склад було прийнято державним реєстратором з порушенням вимог законодавства про державну реєстрацію речових прав, а відтак і прийняття рішення Рокитнівською селищною радою від 09.07.2021 № 1115 та укладення між відповідачами оспорюваного договору відбулось з порушенням положень чинного законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив наявність у прокурора підстав для звернення до суду з відповідним позовом самостійно, та ураховуючи відсутність у матеріалах справи доказів переходу права власності на брикетувальний цех та склад до ТОВ «Українська лісопереробна компанія», а також те, що з огляду на положення статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, на підставі яких за ТОВ «Українська лісопереробна компанія» державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права власності на зазначене майно, не є достатніми для такої реєстрації, дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Українська лісопереробна компанія» на брикетувальний цех та склад, та припинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речових права - права власності останнього на таке майно. За таких обставин, у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених статтею 120 ЗК України та статтею 377 ЦК України, для набуття ТОВ «Українська лісопереробна компанія» права власності на спірну земельну ділянку, суд першої інстанцій дійшов висновку, що рішення Рокитнівської селищної ради від 09.07.2021 № 1115 про продаж спірної земельної ділянки без проведення конкурсу не відповідає вимогам, передбаченим статтями 134, 135 ЗК України, а отже є незаконним та підлягає скасуванню, що відповідно в силу статей 203, 215, 126 ЦК України є правовою підставою для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним та повернення її власнику.

При цьому, розглянувши питання щодо застосування позовної давності, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

ТОВ «Українська лісопереробна компанія» у поданій касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при вирішенні питання щодо застосування позовної давності статей 256, 257, 261 ЦК України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 30.01.2018 у справі № 357/9328/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15-ц, від 06.06.18 у справі № 372/1387/13-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 05.06.2018 у справі № 359/2421/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 367/2271/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 05.02.2020 у справі № 911/2191/16, постановах Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 921/430/19, від 08.08.2022 у справі № 953/12011/20, від 22.08.2019 у справі № 913/610/18, від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012, від 12.02.2018 у справі № 910/9452/17, постанові Верховного Суду України від 22.02.2017 у справі № 6-17цс17, від 13.09.2006 у справі № 6-26370кс04, від 15.11.2017 у справі № 310/5980/13-ц, 19.04.2017 у справі № 405/4999/15-ц; на неврахування судами попередніх інстанцій при вирішення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц щодо належності способу захисту; на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень частин 1, 2 статті 228 ЦК України, без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2018 у справі № 923/196/20.

Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, виходить із такого.

Предметом розгляду у справі, що розглядається є позовні вимоги прокурора про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ТОВ «Українська лісопереробна компанія» на брикетувальний цех та склад; припинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речові права - права власності ТОВ «Українська лісопереробна компанія» на брикетувальний цех та склад; визнання незаконним та скасування рішення Рокитнівської селищної ради від 09.07.2021 № 1115; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.11.2021; зобов`язання ТОВ «Українська лісопереробна компанія» повернути у комунальну власність Рокитнівській селищній раді спірну земельну ділянку.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ТОВ «Українська лісопереробна компанія» на брикетувальний цех та склад, та припинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речових прав - права власності останнього на це майно, урахували положення статей 2, 5, 12, 18, 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та правильно виходили із такого:

- відсутність будь-яких доказів щодо підтвердження переходу права власності на брикетувальний цех та склад до ТОВ «Українська лісопереробна компанія», зокрема, відповідних договорів, рішень уповноважених органів;

- наявність технічних паспортів на брикетувальний цех та склад не підтверджує права власності на це майно;

- документи на підставі яких державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права власності на брикетувальний цех та склад за ТОВ «Українська лісопереробна компанія» не є достатніми для такої реєстрації.

Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29.05.2009 у справі № 367/2022/15-ц щодо належного способу захисту прав та інтересу, суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки такий висновок був зроблений Судом за інших обставин справи, з урахуванням заявлених позовних вимог про витребуванням спірних об`єктів та іншої редакції статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Частиною 1 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюються на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону у випадках та порядку, встановлених главою 21 ЗК України.

Згідно з частиною 1 статті 134 ЦК України (у редакції, чинній на час прийняття радою рішення), земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності, зокрема у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (частина 2 статті 134 у редакції, чинній на час прийняття радою рішення).

Таке положення законодавства спрямоване на забезпечення принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована), закріплений у положеннях статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.

Встановивши відсутність підстав для державної реєстрації права власності за ТОВ «Українська лісопереробна компанія» на брикетувальний цех та склад, а відтак і набуття останнім права власності на спірну земельну ділянку на підставі статті 120 ЗК України та 377 ЦК України, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що рішення від 09.07.2021 № 1115 прийнято Рокитнівською селищною радою з порушенням вимог статей 120, 134 ЗК України, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Задоволення судами попередніх інстанцій позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення ради підставами касаційного оскарження судових рішень скаржником у поданій касаційній скарзі не обґрунтовані.

Ураховуючи те, що оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.11.2021 укладено на підставі незаконного рішення Рокитнівської селищної ради від 09.07.2021 № 1115, суди попередній інстанцій в силу статей 203, 215, 216 ЦК України дійшли висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним та зобов`язання ТОВ «Українська лісопереробна компанія» повернути спірну земельну ділянку у комунальну власність Рокитнівської селищної ради.

Суд касаційної інстанції не вважає достатніми для скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині визнання оспорюваного договору недійсним посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у постанові великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 щодо нікчемності договору, укладеного всупереч вимогам частини 2 статті 134 ЗК України, без проведення аукціону, оскільки такий висновок судів попередніх інстанцій не призвів до постановлення неправильного рішення (наслідки недійсності та нікчемності правочину є однаковими), а скасування судового рішення лише з формальних міркувань не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Разом з тим, перевіряючи правильність застосування положень законодавства, що регулюють питання застосування правових наслідків недійсності правочину, Верховний Суд зазначає таке.

Касаційне провадження у справі № 918/797/22 зупинялося до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21.

За результатами розгляду зазначеної справи Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 висловлено правові позиції, які в силу частини 4 статті 300 ГПК України підлягають врахуванню судом касаційної інстанції, який у такому випадку не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги.

З урахуванням зазначених приписів процесуального законодавства та критеріїв подібності правовідносин, визначених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, правовідносини у справі № 918/1043/21 та у справі № 918/797/22, що розглядається, є подібними, тому суд касаційної інстанції враховує висновки, викладені у зазначеній вище постанові.

Так, у справі № 918/1043/21 Велика Палата Верховного Суду для узгодження викладених раніше висновків з механізмом двосторонньої реституції в цілому відступила від своїх висновків, викладених у пунктах 72 та 81.2 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, та виходячи з буквального тлумачення змісту статті 216 ЦК України, виснувала про те, що, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору та про застосування наслідків недійсності такого договору - зобов`язали ТОВ «Українська лісопереробна компанія» повернути спірну земельну ділянку у комунальну власність Рокитнівської селищної ради.

Таким чином, замість передбаченої статтею 216 ЦК України двосторонньої реституції, тобто приведення обох сторін у попередній стан, суди попередніх інстанцій зобов`язали лише ТОВ «Українська лісопереробна компанія» повернути спірну земельно ділянку до комунальної власності, що суперечить наведеному вище висновку Великої Палати Верховного Суду.

Оскільки суди попередніх інстанцій встановили обставини виконання сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.11.2021 (передачу майна у власність ТОВ «Українська лісопереробна компанія» та сплату на користь Рокитнівської селищної ради його ціни) та не встановлювали обставини, які б унеможливлювали двосторонню реституцію, а сторони про них не стверджували, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору та про зобов`язання ТОВ «Українська лісопереробна компанія» повернути спірну земельну ділянку у комунальну власність Рокитнівської селищної ради, суди також мали стягнути з Рокитнівської селищної ради на користь ТОВ «Українська лісопереробна компанія» сплачені останнім кошти за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29.11.2021 у розмірі 220 405,00 грн. Тобто застосувати двосторонню реституцію як необхідний наслідок визнання недійсним договору та задоволення реституційної вимоги.

За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції необхідно змінити, доповнивши резолютивну частину рішення абзацом про стягнення з Рокитнівської селищної ради на користь ТОВ «Українська лісопереробна компанія» сплачених ним коштів за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29.11.2021 у розмірі 220 405,00 грн.

Щодо позовної давності, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до частин 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 01.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений на всій території України з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, відповідно до зазначених вимог законодавства загальний строк позовної давності, визначений статтею 257 ЦК України, був продовжений з 02.04.2020 на весь час дії карантину.

Ураховуючи наведене, а також обставини початку перебігу позовної давності за позовними вимогами, пред`явленими прокурором, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що позовна давність прокурором не пропущена та відповідно про відсутність підстав для застосування наслідків її спливу.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не бере до уваги посилання скаржника на висновки щодо застосування позовної давності, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 30.01.2018 у справі № 357/9328/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15-ц, від 06.06.18 у справі № 372/1387/13-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 05.06.2018 у справі № 359/2421/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 367/2271/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 05.02.2020 у справі № 911/2191/16, постановах Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 921/430/19, від 08.08.2022 у справі № 953/12011/20, від 22.08.2019 у справі № 913/610/18, від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012, від 12.02.2018 у справі № 910/9452/17, постанові Верховного Суду України від 22.02.2017 у справі № 6-17цс17, від 13.09.2006 у справі № 6-26370кс04, від 15.11.2017 у справі № 310/5980/13-ц, 19.04.2017 у справі № 405/4999/15-ц, оскільки наведені скаржником висновки були зроблені судами у зазначених справах з урахуванням інших обставин, встановлених судами у цих справах.

Разом з цим, з огляду на характер спірних правовідносин у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції зауважує, що втручання держави у право ТОВ «Українська лісопереробна компанія» на мирне володіння майном не суперечитиме критеріям, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки таке втручання відповідає вимогам закону у зв`язку з безпідставним і неправомірним заволодінням ТОВ «Українська лісопереробна компанія» об`єктами нерухомості та земельною ділянкою комунальної власності без будь-яких правових підстав, передбачених законодавством, що було очевидно для останнього, в силу чіткого регулювання законодавством порядку набуття права власності на таке майно; здійснено з метою задоволення суспільного інтересу, який полягає у дотриманні законності при розпорядженні об`єктами нерухомості та землями комунальної власності, та не покладає надмірний тягар на ТОВ «Українська лісопереробна компанія», якому повернуто кошти, сплачені за договором.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній чистині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини 1 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 311 зазначеного Кодексу).

Ураховуючи наведене, а також керуючись принципом верховенства права та положеннями частини 4 статті 300 цього Кодексу, Верховний Суд врахувавши висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21, переглянувши оскаржувані судові рішення, дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - змінити, доповнивши резолютивну частину рішення абзацом про стягнення з Рокитнівської селищної ради на користь ТОВ «Українська лісопереробна компанія» сплачені ним кошти за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29.11.2021 у розмірі 220 405,00 грн. В решті оскаржувані судові рішення залишити без змін

Згідно з частиною 14 статті 129 ГПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідками розгляду касаційної скарги результат розгляду спору не змінився, а позов прокурора залишився задоволеним повністю, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника (аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна компанія» задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 та рішення Господарського суду Рівненської області від 17.01.2023 у справі № 918/767/22 змінити, доповнивши пункт 6 резолютивної частини рішення абзацом 2 такого змісту: «Стягнути з Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області (ЄДРПОУ 04387421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна компанія» (ЄДРПОУ 30981483) сплачені ним кошти за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29.11.2021 у розмірі 220 405,00 грн (двісті двадцять тисяч чотириста п`ять гривень).».

3. В решті постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 та рішення Господарського суду Рівненської області від 17.01.2023 у справі № 918/767/22 залишити без змін.

4. Доручити Господарському суду Рівненської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

О. В. Случ