Рішення

від 25.05.2023 по справі 904/1260/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2023м. ДніпроСправа № 904/1260/23

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Фещенко Ю.В., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Машагросервіс" (м. Дніпро)

про ухвалення додаткового рішення

у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машагросервіс" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Праском" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 1/22.09_21 від 22.09.2021 у загальному розмірі 43 882 грн. 19 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Машагросервіс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Праском" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 1/22.09_21 від 22.09.2021 у загальному розмірі 43 882 грн. 19 коп.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 грн. 00 коп. та витрати на послуги адвоката у розмірі 15 000 грн. 00 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Праском" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Машагросервіс" - 30 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 13 882 грн. 19 коп. - пені та 2 684 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. суду № 22955/23 від 11.05.2023), в якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на юридичні послуги.

Ухвалою суду від 15.05.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Машагросервіс" про ухвалення додаткового рішення було прийнято до розгляду, вирішено здійснювати розгляд клопотання без виклику сторін за наявними матеріалами; роз`яснено учасникам судового процесу, що відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Крім того, вказаною ухвалою суду запропоновано відповідачу в строк до 22.05.2023 надати відзив на подану позивачем заяву про розподіл судових витрат.

Позивач повідомлений про прийняття заяви про ухвалення додаткового рішення до розгляду шляхом направлення на його електронну пошту та електронну пошту його представника ухвали суду від 15.05.2023, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено довідки про доставку електронного листа (а.с. 58-59), згідно з якими вказаний документ доставлено до електронних скриньок 15.05.2023.

Крім того, зважаючи на скорочені строки розгляду заяви, судом було повідомлено позивача про розгляд заяви, шляхом передачі телефонограми, яку отримано представником позивача 15.05.2023 (а.с. 62).

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення судом, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

У зв`язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції, про що 23.05.2022 на сайті Судової влади України розміщене відповідне оголошення (https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/pres-centr/news/1276874/), ухвалу суду про прийняття заяви до розгляду від 15.05.2023 було направлено учасникам справи на їх електронні пошти, а саме:

- позивачу на електронні пошти silakovar@gmail.com та gplu.dp@gmail.com, яку він зазначив у позовній заяві;

- відповідачу до його електронного кабінету та на електронну пошту sv.vasiliev@ukr.net, яка зазначена у розділі "Інформація для здійснення зв`язку" у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.37); а також шляхом передачі телефонограми на номер телефону НОМЕР_1 , який зазначений у позовній заяві, договорі та Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, за приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронною поштою відповідача є sv.vasiliev@ukr.net (а.с. 37).

Суд відзначає, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронна пошта відповідача - sv.vasiliev@ukr.net є офіційною електронною адресою відповідача у розумінні законодавства, в тому числі Господарського процесуального кодексу України.

Належних та допустимих доказів того, що вказана електронна адреса не є офіційною електронною адресою відповідача, або перестала працювати, відповідачем не надано.

Так, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 15.05.2023 була доставлена відповідачу на електронну пошту sv.vasiliev@ukr.net, яку зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, - 15.05.2023 (а.с. 60).

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, відповідач, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 15.05.2023 отримав ухвалу суду від 15.05.2023, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа на електронну пошту відповідача (а.с. 60).

Крім того, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 15.05.2023 була доставлена відповідачу до його електронного кабунету - 15.05.2023 (а.с. 61).

З метою фактичного та оперативного повідомлення відповідача про зміст ухвали суду від 15.05.2023 судом здійснювалась спроба передати відповідачу телефонограму на номер телефону, який зазначений у розділі "Інформація для здійснення зв`язку" у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.37), однак вказаний номер не обслуговується (а.с. 62).

Слід також відзначити, що, ухвала суду про прийняття заяви про ухвалення додаткового рішення до розгляду від 15.05.2023 була надіслана відповідачу на адресу його офіційного місцезнаходження: вулиця Батумська, будинок 11, офіс 21, м. Дніпро, 49074, яка вказана у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.37).

Так, у зв`язку з неповерненням поштового відправлення, судом здійснено відстеження вказаного відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 15.05.2023, через офіційний сайт Акціонерного товариства "Укрпошта" та з`ясовано, що станом на 18.05.2023 відправлення не вручене під час доставки: інші причини (а.с. 63-64).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вулиця Батумська, будинок 11, офіс 21, м. Дніпро, 49074 (а.с.37), на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, суд приходить до висновку, що в розумінні частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 15.05.2023 вважається врученою відповідачу 18.05.2023.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву на подану позивачем заяву, не є перешкодою розгляду заяви судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою).

Так, ухвалою суду від 15.05.2023 судом було запропоновано відповідачу подати відзив на подану позивачем заяву про розподіл судових витрат у строк до 22.05.2023, проте, станом на 25.05.2023 (10-й (останній) день для розгляду заяви про розподіл судових витрат) матеріали справи відзиву на заяву не містять.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на заяву про розподіл судових витрат та вважає можливим розглянути заяву за наявними у ній матеріалами.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Машагросервіс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Праском" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 1/22.09_21 від 22.09.2021 у загальному розмірі 43 882 грн. 19 коп.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 грн. 00 коп. та витрати на послуги адвоката у розмірі 15 000 грн. 00 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Праском" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Машагросервіс" - 30 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 13 882 грн. 19 коп. - пені та 2 684 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до вказаних положень, позивачем було подано заяву про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги, в якій він просить суд, у відповідності до доданого ним до позовної заяви клопотання, стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн. 00 коп.

З приводу заяви суд зазначає таке.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що 06.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Машагросервіс" (далі - замовник) та Фізичною особою-підприємцем Шевченком Олександром Аркадієвичем (далі - виконавець) був укладений договір про надання юридичних послуг № ВП05-11 (далі - договір, а.с. 27-28) за умовами пункту 1.1. якого замовник дає завдання, а виконавець зобов`язується надати юридичні послуги.

02.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Машагросервіс" (далі - замовник) та Фізичною особою-підприємцем Шевченком Олександром Аркадієвичем (далі - адвокат) була підписана додаткова угода до договору № ВП05-11 від 06.11.2015 про надання юридичних послуг адвокатом (далі - додаткова угода, а.с. 29), відповідно до пункту 1 якої адвокат в інтересах замовника складає претензію та у подальшому, у разі необхідності, позовну заяву до суду, щодо стягнення з ТОВ "Праском" на користь замовника заборгованість за договором поставки № 1/22.09_21 від 22.09.2021.

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди оплата послуг на користь адвоката складається наступним чином:

1) складання претензії за договором поставки № 1/22.09_21 від 22.09.2021 на ім`я ТОВ "Праском" про сплату коштів (у порядку досудового врегулювання спору), загальною кількістю витраченого часу адвоката - 2 години, у розрахунку вартості години надання послуг - 2 500 грн. 00 коп., загальною вартістю послуги - 5 000 грн. 00 коп.;

2) складання позову до Господарського суду Дніпропетровської області (відповідач - ТОВ "Праском") про стягнення заборгованості за договором поставки № 1/22.09_21 від 22.09.2021, загальною кількістю витраченого часу адвоката - 6 годин, у розрахунку вартості години надання послуг - 2 500 грн. 00 коп., загальною вартістю послуги - 10 000 грн. 00 коп.

Разом послуг надано на суму 15 000 грн. 00 коп.

У подальшому, 05.03.2023 сторонами був підписаний Акт приймання-передачі юридичних послуг до договору №ВП05-11 від 06.11.2015 про надання юридичних послуг адвокатом (далі - акт наданих послуг, а.с. 30), за умовами адвокат надав, а замовник перевірив та прийняв послуги щодо:

1) складання претензії за договором поставки № 1/22.09_21 від 22.09.2021 на ім`я ТОВ "Праском" про сплату коштів (у порядку досудового врегулювання спору), загальною кількістю витраченого часу адвоката - 2 години, у розрахунку вартості години надання послуг - 2 500 грн. 00 коп., загальною вартістю послуги - 5 000 грн. 00 коп.;

2) складання позову до Господарського суду Дніпропетровської області (відповідач - ТОВ "Праском") про стягнення заборгованості за договором поставки № 1/22.09_21 від 22.09.2021, загальною кількістю витраченого часу адвоката - 6 годин, у розрахунку вартості години надання послуг - 2 500 грн. 00 коп., загальною вартістю послуги - 10 000 грн. 00 коп.

Разом послуг надано на суму 15 000 грн. 00 коп.

Крім того, на підтвердження оплати наданих послуг професійної правничої допомоги позивачем додано до матеріалів позовної заяви платіжну інструкцію № 12469 від 22.12.2022 на суму 7 500 грн. 00 коп. (а.с. 31).

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вказане, у відповідності до вказаних вище норм, дослідивши заяву про розподіл судових витрат (витрат на правничу допомогу) та документи, на підставі яких позивач просить стягнути вказані витрати, господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки становить 15 000 грн. 00 коп., в той час, як:

- предметом спору у даній справі була заборгованість за договором поставки, правовідносини за яким не викликають будь-яких складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;

- предметом спору була заборгованість, яка утворилась за однією видатковою накладною, отже, обсяг доказів по справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним;

- з аналізу акту наданих послуг також вбачається, що адвокатом були підготовлені претензія та позовна заява, разом з тим, претензія за своїм змістом є стандартною та не потребує проведення додаткової роботи та аналізу, вартість за складання якої, враховуючи розумність та співрозмірність витраченого часу та зусиль, суд вважає можливим оцінити у розмірі 1 000 грн. 00 коп. Крім того, обсяг документів, який підлягав аналізу під час підготовки позовної заяви був незначним, справа є нескладною та не потребувала такої великої кількості часу (6 годин для підготовки позовної заяви) для досвідченого адвоката, отже співмірною та адекватною є вартість послуг щодо складання позовної заяви, у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

- справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами;

- серед заяв по суті справи позивачем подано лише позовну заяву.

Враховуючи все вище наведене та обставини справи в їх сукупності, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, що відображена в акті наданих послуг від 05.03.2023, суд відзначає, що з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 6 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу; інша частина витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн. 00 коп. покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 238, 244, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Машагросервіс" про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Праском" (вулиця Батумська, будинок 11, офіс 21, м. Дніпро, 49074; ідентифікаційний код 41949173) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Машагросервіс" (вулиця Ударників, будинок 25Б, м. Дніпро, 49019; ідентифікаційний код 25529322) - 6 000 грн. 00 коп. частину витрат на правничу допомогу.

В іншій частині заяви про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) - відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення підписаний - 25.05.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко