Рішення

від 11.05.2023 по справі 906/802/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/802/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Білокоровицьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

до Фізичної особи-підприємця Барановського Вячеслава Петровича

про стягнення 160476,78 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 160476,78 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не виконано умови договорів №19 від 17.01.2019 та №37 від 24.01.2019 щодо оплати отриманої лісопродукції.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 08.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

24.11.2022 до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

11.01.2023 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, згідно яких позивач наголошував на тому, що рахунки відповідачу не виставлялися. Отже, строк оплати слід відраховувати з дати пред`явлення претензії у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України.

10.03.2023 до суду від відповідачами надійшли пояснення по справі, відповідно до яких вважав непідтвердженим факт поставки товару, а отже і необґрунтованими вимоги даного позову.

В ході розгляду справи ухвалою суду від 13.03.2023 постановлено замінити позивача у справі №906/802/22 - Державне підприємство "Білокоровицьке лісове господарство" (11051, Житомирська обл., Коростенський р-н, селище міського типу Нові Білокоровичі, вул. Гагаріна 1, код ЄДРПОУ 00991798) на його правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (код ЄДРПОУ 44768034, 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А) в особі філії "Білокоровицьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (11054, Житомирська область, Коростенський район, селище міського типу Нові Білокоровичі, вул. Гагаріна, 1, код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу (філії) 45066737).

01.05.2023 до суду повернулася неврученою ухвала суду від 17.04.2023 по справі №906/802/22, яка направлялася на адресу відповідача, з довідкою поштового відділення щодо причин повернення: "адресат відсутній з вказаною адресою".

Також 11.05.2023 на електронну адресу суду надійшла заява позивача за вх. № г.с. 7743 в якій викладена позиція щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності. Згідно вказаної заяви позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю та вирішити в судовому засіданні 11.05.2023 спір без участі їх представника.

Сторони в судове засідання уповноважених представників не направили.

На адресу Господарського суду Житомирської області повернулися конверти з ухвалами суду від 04.10.2022, 08.11.2022, 07.12.2022, 11.01.2022, 09.02.2023, 13.03.2023, 17.04.2023, які належним чином направлялися на адресу ФОП Барановського В.П.; АДРЕСА_1 , та повернулися до суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Таким чином, жодної з ухвал господарського суду по справі № 906/802/22 відповідачем не отримано, а будь-якої іншої адреси для листування з відповідачем у справі господарському суду не відомо.

Вказані ухвали надсилалися рекомендованими листами з поміткою "судова повістка".

Відповідно до п. 99-1 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку" рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Згідно з ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, господарським судом вчинено всі можливі заходи для повідомлення ФОП Барановського В.П. про дату, час та місце проведення судових засідань.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, відповідач вважається повідомленим про призначене судове засідання з розгляду справи № 906/802/22 по суті належним чином, оскільки судом виконано всі покладені на нього обов`язки.

Відповідач у справі не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні.

Тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2019 та 24.01.2019 між Державним підприємством "Білокоровицьке лісове господарство" (продавець/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Барановським Вячеславом Петровичем (покупець/відповідач) було укладено договори купівлі - продажу лісопродукції № 29 та відповідно № 37 (а. с. 8-10, 11-13), згідно з п. 1.1. яких продавець зобов`язується поставити на склад покупця, а покупець - прийняти і оплатити продукцію.

Датою передачі сировини продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної (п.п. 4.2. договорів).

Пунктом 5.1. договорів визначено, що платіж (оплата товару) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 3 календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати.

Згадані вище договори діяли до 31.12.2019, але до моменту остаточного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п.п. 9.2. договорів).

Як зазначено у позовній заяві, відповідно до довідки про стан розрахунку ФОП Барановський В.11. по рахунку ДП "Білокоровицьке ЛГ" (а.с. 15-16) відповідач отримав лісопродукції на загальну суму 831035,30 грн., а на рахунок ДП "Білокоровицьке ЛГ" за придбану лісопродукцію перераховано відповідачем коштів на загальну суму 670558.52 грн. Тобто відповідач здійснив повністю оплату за отриману лісопродукцію за договором від 17.01.2019 № 29 та частково здійснив оплату за отриману лісопродукцію за договором від 24.01.2019 № 37.

Зокрема, позивач зауважив, що до обсягу загальної поставки включені і товарно-транспортні накладні, копії яких містяться у справі (а.с. 18-33), на суму - 187390,96 грн.

На думку позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на 20.07.2020 становила 170476,78 грн.

В послідуючому позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 890 від 20.07.2020 (а.с. 42) з проханням оплатити придбаний товар до 27.07.2020.

18.08.2020 відповідач перерахував на рахунок позивача 10000 грн.

Таким чином, позивач стверджував, що заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 160476,78грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

В силу ст.ст. 11, 712 Цивільного кодексу України між сторонами виникли зобов`язальні відносини на підставі укладеного договору поставки.

Як зазначалося раніше, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Водночас за змістом ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З пояснень сторін вбачається, що рахунки на оплату поставленого товару позивачем не виставлялись.

Позивач, в свою чергу, відзначив, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України скерував відповідачу претензію, в якій визначив граничний строк оплати вартості поставленого товару - до 27.07.2020.

В якості підтвердження направлення такої претензії суду надано копії фіскального чеку та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 43).

Проаналізувавши подані докази, суд дійшов висновку, що з наведних вище документів неможливо встановити, яку саме кореспонденцію було направлено відповідачу (відсутній опис вкладення до цінного листа).

Тобто пред`явлення претензії в даному випадку не доведено жодним допустимим доказом.

Таким чином, з урахуванням вимог ст. 530 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку, що граничний строк оплати не настав, а у позивача відповідно відсутнє право на звернення до господарського суду з відповідними позовними вимогами.

За таких обставин даний позов є таким, що передчасно пред`явлений до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.05.23

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1- в справу;

2 - позивачу - Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" : 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А (рек.)

3 - позивачу - філії "Білокоровицьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" : 11054, Житомирська область, Коростенський район, селище міського типу Нові Білокоровичі, вул. Гагаріна, 1 (рек.)

+ на електронну адресу: comp 1.dpblg@ukr.net;

m.yakumenko@gmail.com

4- відповідачу (рек.)

+ на електронну адресу: slugina@ukr.net