Ухвала

від 18.05.2023 по справі 908/1993/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

18.05.2023 справа № 908/1993/21(908/884/23)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Сушко Л.М., за участі секретаря судового засідання Даниленко В.С., розглянувши позовну заяву Підприємства об`єднання громадян БАТУР, 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2 офіс 213 юридична адреса; 69001, м. Запоріжжя, а/с 1374 адреса для листування, код ЄДРПОУ 43224531 до відповідача 1 - Головного управління ДПС у Київській області, 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а; відповідача 2 Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, буд. 1, код ЄДРПОУ 37955989 про стягнення пені за час затримки відшкодування з податку на додану вартість

в межах розгляду справи про банкрутство №908/1993/21

Боржник Підприємство об`єднання громадян БАТУР, 69001, м. Запоріжжя, вул.Перемоги, 2 офіс 213 юридична адреса; 69001, м. Запоріжжя, а/с 1374 адреса для листування, код ЄДРПОУ 43224531

Розпорядник майна - Клименко Олександр Юрійович, 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 44, офіс 33

За участі представників:

Від позивача: не з`явився.

Від відповідача 1: Воловоденко Ю.Т. (в режимі відеоконференції), довіреність б/н від 16.08.2022.

Від відповідача 2: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Запорізької області на стадії процедури розпорядження майном перебуває справа № 908/1993/21 про банкрутство Підприємства об`єднання громадян БАТУР, 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2 офіс 213 юридична адреса; 69001, м. Запоріжжя, а/с 1374 адреса для листування, код ЄДРПОУ 43224531.

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Підприємства об`єднання громадян БАТУР до відповідача 1 - Головного управління ДПС у Київській області, 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а; відповідача 2 Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, 01196, м. Київ, пл.. Лесі Українки, буд. 1, код ЄДРПОУ 37955989 про стягнення пені в розмірі 261475,27грн за неповернуте бюджетне відшкодування ПДВ за податковий період травень 2020року.

Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.03.2022 відповідно по Положення про автоматизовану систему документообігу суду, частини 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства позовну заяву передано на розгляд судді Сушко Л.М. у провадженні якої перебуває справа №908/1993/21 про банкрутство Підприємства об`єднання громадян БАТУР для розгляду позову в межах цієї справи.

Ухвалою від 23.03.2023 справу № 908/1993/21 (908/884/23) прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.04.2023 об 11:00г., про час та місце розгляду справи сторони повідомлені у відповідності до норм чинного законодавства.

10.04.2023 від відповідач 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 просить суд відмовити в задоволенні позову, а також розглянути питання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

18.04.2023 від відповідача 2 також надійшов відзив на позовну заяву (долучено до матеріалів справи).

Ухвалою від 20.04.2023 підготовче засідання відкладалось до 04.05.2023.

03.05.2023 відповідачем 1 подані додаткові письмові пояснення, в яких відповідач 1 посилається на те, що передбачені п. 200.15 ст. 200 ПК України строки для внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування зупинені, на підставі положень п. 102.9 ст. 102, пункту 69.9 пункту 69 розділу ХХ ПК України. А також, вказує на те, що відповідно до витягу з Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, 16.03.2023 по ПОГ «Батур» узгоджено суму бюджетного відшкодування за травень 2020року у розмірі 1 379 089,00 грн та повернуто з бюджету на розрахунковий рахунок позивача 21.03.2023. Пояснення долучені до матеріалів справи.

04.05.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач надав свої заперечення на відзив відповідача 1 та підтримав позовні вимоги в повному об`ємі.

Ухвало від 04.05.2023 судом зарито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 18.05.2023.

15.05.2023 до суду надійшла заява Головного управління ДПС у Київській області про закриття провадження у справі на підставі п. 1ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Заява судом прийнята до розгляду.

Представники позивача та відповідача 2 у судове засідання 18.05.2023 не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені відповідно до вимог законодавства.

Судове засідання 18.05.2023 проводилось в режимі відеоконференції за участі представника відповідача 1.

За результатами судового засідання 18.05.2023, судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі наступного.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.08.2021 відкрито провадження у справі №908/1993/21 про банкрутство Підприємства об`єднання громадян БАТУР, 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2 офіс 213 юридична адреса; 69001, м.Запоріжжя, а/с 1374 адреса для листування, код ЄДРПОУ 43224531. Визнані грошові вимоги кредитора - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до боржника на суму 76 700,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 1 264 682,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2 .

13.08.2021 за №67044 у встановленому законодавством порядку оприлюднено повідомлення про відкриття справи про банкрутство Підприємства об`єднання громадян БАТУР.

Як свідчать матеріали справи, позовні вимоги Підприємства об`єднання громадян БАТУР ґрунтуються на порушенні відповідачем 1 вимог п. 200.15 ст. 200 ПК України, що призвело до порушення прав позивача та стало підставою для нарахування пені у розмірі 261475,27 грн за неповернуте бюджетне відшкодування ПДВ за податковий період травень 2020 року, відповідно до пункту 200.23 ст. 200 ПК України, та звернення до суду з даним позовом.

Так, Великою Палатою Верховного Суду розглянута справа № 320/12137/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РГК» до ГУ ДПС у Київській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, про стягнення коштів і моральної шкоди, якою встановлено, що вимоги платника податку (в тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) про стягнення з контролюючого органу на користь позивача пені на суму бюджетної заборгованості з ПДВ згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України за характером і змістом відносин пов`язані саме з наявністю заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, що унормовано приписами ПК України. Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, а при вирішенні спору про стягнення з бюджету пені, інфляційних втрат та річних процентів перед судом обов`язково постає питання щодо суми заборгованості з ПДВ, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення. Наведене свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства (постанова від 13.04.2023).

Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на таке: «При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати,- поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Згідно з преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до статті 1 КУзПБ банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цього Кодексу є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону №2343-ХІІ.

Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою якнайповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.

За змістом частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із частиною другою статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд

керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ).

Аналіз змісту наведених приписів КУзПБ у взаємозв`язку з нормами статті 20 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Водночас регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об`єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об`єктивні ризики при правозастосуванні.

Правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України, КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ.

У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України йдеться про звернення до суду з «майновими вимогами до боржника», а у статті 7 КУзПБ - про «всі майнові спори, стороною в яких є боржник».

При цьому спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першої статті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Ураховуючи сутність і правову природуспірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції.

ЄСПЛ у рішенні від 12 липня 2001 року у справі «Феррадзіні проти Італії» (Ferrazzini v. Italy), заява № 44759/98, указав, що податкові питання і досі становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між: платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер. Суд вважає, що податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов`язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов`язково створюють для платника податків (пункт 29).

Отже, податкове правопорушення у зв`язку з простроченням податковим органом відшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з ПДВ напряму не пов`язане зі справою про банкрутство. Фактично спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли у межах публічно-правового спору у сфері бюджетного відшкодування ПДВ, тобто заборгованості держави щодо відшкодування платнику переплати з ПДВ, переведеного в площину процедурного врегулювання, встановлену законодавством. Тому автоматичне віднесення до господарської юрисдикції таких спорів не узгоджується з принципом правової визначеності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 указала, що пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що нараховується на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України, як і стягнення інфляційних втрат і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. У цій справі Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що спір щодо вимоги про стягнення з бюджету інфляційних втрат та річних процентів, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи поєднана така вимога з однією з вимог, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 5 КАС України, чи поєднана вона з вимогою про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та чи розглянуті такі вимоги в іншій справі (пункт 44).

З огляду на викладене вимоги платника податку (в тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) про стягнення з контролюючого органу на користь позивача пені на суму бюджетної заборгованості з ПДВ згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України, інфляційних втрат та річних процентів за характером і змістом відносин пов`язані саме з наявністю заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, що унормовано приписами ПК України. Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, а при вирішенні спору про стягнення з бюджету пені, інфляційних втрат та річних процентів перед судом обов`язково постає питання щодо суми заборгованості з ПДВ, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення. Наведене свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства».

Таким чином, ураховуючи предмет позову та суб`єктний склад сторін, зміст відносин, спір щодо стягнення на користь платника податку пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ у дійсній справі, на думку суду є публічно - правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

На підставі вищевикладеного, провадження у справі за позовом Підприємства об`єднання громадян БАТУР до відповідача 1 - Головного управління ДПС у Київській області, та відповідача 2 Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, про стягнення пені за час затримки відшкодування з податку на додану вартість підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГПК України, суд роз`яснює позивачеві, що даний спір відноситься до юрисдикції Запорізького окружного адміністративного суду.

Керуючись ст. 129, 130, п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 908/1993/21 (908/884/23) за позовом Підприємства об`єднання громадян БАТУР, (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2 офіс 213 юридична адреса; 69001, м. Запоріжжя, а/с 1374 адреса для листування, код ЄДРПОУ 43224531) до відповідача 1 - Головного управління ДПС у Київській області, (03151, м. Київ, вул.Святослава Хороброго, 5а; відповідача 2 Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, буд.1, код ЄДРПОУ 37955989) про стягнення пені за час затримки відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 254-259 ГПК України.

Повний текст ухвали, відповідно до ст. 233 ГПК України, складено 23.05.2023.

Примірник ухвали надіслати сторонам по справі.

Суддя Л.М. Сушко