Рішення

від 25.05.2023 по справі 288/2164/21

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/2164/21

Провадження № 2/288/28/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року. смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Квітневої сільської ради Житомирського району, Житомирської області про визнання права власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі Відповідач 1), Квітневої сільської ради Житомирського району, Житомирської області (далі Відповідач 2) про визнання права власності на житловий будинок в якому вказує, що на підставі договору купівлі продажу від 22 липня 1982 року ОСОБА_3 купив жилий будинок з господарчими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкоємець ОСОБА_4 ОСОБА_5 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та за життя не успадкував вказаний житловий будинок.

Спадкоємцем померлого ОСОБА_5 є ОСОБА_2 , яка також не успадкувала після його смерті зазначений вище житловий будинок, а тому належним відповідачем у даній справі також є Квітнева сільська рада, як орган уповноважений управляти безхазяйним майном відповідної територіальної громади.

На підставі вищевикладеного Позивач просить визнати за ним право приватної власності на жилий будинок АДРЕСА_1 , який до того належав ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу жилого будинку з господарчими будовами від ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, в поданій 16 травня 2023 року заяві просив судове засідання провести за його відсутності /т.2 а.с.23-28/.

Відповідач 1 ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, в поданій 01 березня 2023 року заяві позовні вимоги визнала, просила задовольнити їх у повному обсязі та справу розглядати у її відсутність. /т.1 а.с.178/

02 лютого 2022 року та 18 січня 2023 року надала до суду пояснення в яких вказала, що 22 липня 1982 року її дід ОСОБА_3 придбав садибу площею 0.57 га за адресою АДРЕСА_1 на якій розташований житловий будинок з господарчими будовами. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина та її батько ОСОБА_5 мав би отримати у спадщину 1/6 частину від усього майна, але цього не відбулося. В подальшому, ОСОБА_5 отримав спадщину після смерті ОСОБА_6 , яка складається з 1/2 частки житлового будинку. Таким чином, цілий житловий будинок по АДРЕСА_1 належав її дідові і не був успадкований його спадкоємцями - ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , а тому по закону, таке не успадковане спірне нерухоме майно вважається безхозним майном, що створює негативні правові наслідки для громадян. Вона намагалася успадкувати спірне нерухоме майно, яке належало її дідові, а тому зверталася до нотаріуса, проте їй було відмовлено в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Їй відомо, що 1/2 житлового будинку має адресу АДРЕСА_2 , а цілий будинок, який придбав її дід має поштову адресу АДРЕСА_1 . На підставі вищевикладеного просить позов ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок задовольнити у повному обсязі. /т.1 а.с.28, 154/

Представник Відповідача 2 - Квітневої сільської ради Житомирського району, Житомирської області, в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений. 24 травня 2023 року надав через канцелярію суду заяву в якій просив справу розглядати без його участі, в попередніх заявах також просив справу слухати у його відсутність, щодо прийняття рішення у справі поклався на розсуд суду. /т.1 а.с.19, 100, 113, 115, 177, 205; т.2 а.с.37/

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно з статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з договору купівлі-продажу будинку від 22 липня 1982 року, ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_3 купив належний ОСОБА_8 на праві особистої власності жилий будинок з господарчими будовами, що знаходиться в с.Почуйки, жила площа становить 50 кв.м. Будинок належить продавцю ОСОБА_8 на підставі запису в погосподарській книзі Почуйківської сільської ради під № 302. /т.1 а.с.6, 7, 8, 38, 47, 89, 145, 172, 204

Відповідно до талону-повідомлення єдиного обліку № 2 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01 грудня 2021 року, заяву ОСОБА_1 про те, що працівники АТ «Житомиргаз» відключили газопостачання не за тією адресою, замінили анкетні дані споживача в АДРЕСА_1 , зареєстровано ВП № 2 ЖРУП ГУНП в Житомирській області за № 4642. /т.1 а.с.31/

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . /т.1 а.с.34/

Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 лютого 2002 року, виданого державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори Пилипчук А.Я. і зареєстрованого в реєстрі за № 257, спадкоємцями майна ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її сини: ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в рівних частках. Спадкове майно складається з: - житлового будинку в АДРЕСА_1 і належав померлій на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок; - права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Україна», с.Почуйки, Попільнянського району, розміром 4.55 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі /на місцевості/; - земельної ділянки площею 0.5700 гектарів, яка передана у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться в АДРЕСА_1 і належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю № 395; - права на пайовий фонд майна підприємства «Україна» с.Почуйки, Попільнянського району, Житомирської області, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників. /т.1 а.с.36, 48, 208/

Відповідно до заповіту від 06 листопада 2008 року, посвідченого секретарем Почуйківської сільської ради та зареєстрованого в реєстрі за № 15, ОСОБА_5 заповів житловий будинок з погосподарськими прибудовами та присадибну ділянку в с.Почуйки своїй дочці ОСОБА_2 . /т.1 а.с.37, 146/

Квітневою сільською радою 08 листопада 2019 року за вих.№ Б-657/02-39-П видано довідку про те, що ОСОБА_2 на день смерті свого батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала разом з ним за адресою АДРЕСА_2 та вели спільне господарство. /т.1 а.с.39/

20 жовтня 2017 року за вих. № Г-594/02-39-П Квітневою сільською радою видано витяг з Погосподарської книги № 10 за 2016-2023 роки Квітневої сільської ради с.Почуйки, Попільнянського району, Житомирської області та згідно записів в погосподарській книзі особовий рахунок № НОМЕР_2 про те, що ОСОБА_5 являється власником 1/2 частини домогосподарства за адресою АДРЕСА_2 . /т.1 а.с.40/

21 березня 2019 року ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 звернулись до Попільнянського відділу ведення державного реєстру виборців з заявою про уточнення виборчих списків в якій просить виправити помилку допущену у виборчих списках дільниці № 180900, а саме зазначити адресу постійного проживання громадян-виборців ОСОБА_2 , ОСОБА_9 АДРЕСА_1 , замість неправильної адреси АДРЕСА_2 . /т.1 а.с.42/

Відповідно до повідомлення про наявність заборгованості за розподіл природного газу, за особовим рахунком № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_2 , власник ОСОБА_10 рахується заборгованість в розмірі 139.73 гривень. /т.1 а.с.49, 90/

В порядку розгляду даної справи суду надано копію спадкової справи № 42/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , розпочатої 10 квітня 2020 року, яка містить: - інформаційну довідку зі Спадкового реєстру від 10 квітня 2020 року; - заяву ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину від 09 квітня 2020 року; - свідоцтво про смерть ОСОБА_5 ; - заповіт ОСОБА_5 від 06 листопада 2008 року; - довідку сільської ради від 28 квітня 2020 року; - інформаційну довідку зі Спадкового реєстру від 10 квітня 2020 року; - копію паспорта ОСОБА_2 ; - витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 10 квітня 2023 року. /т.1 а.с.61-69/

Відповідно до витягу від 24 травня 2022 року, виданого Почуйківським старостинським округом № 1: - згідно записів в погосподарській книзі № 7 за 1980-1982 роки Почуйківської сільської ради Попільнянського району, Житомирської області, особовий рахунок № НОМЕР_4 рахувався за ОСОБА_3 , список членів сім`ї: ОСОБА_3 , 1913 року народження; ОСОБА_6 , 1918 року народження; - згідно записів в погосподарській книзі № 5 за 1983-1985 роки Почуйківської сільської ради Попільнянського району, Житомирської області, особовий рахунок № НОМЕР_5 рахувався за ОСОБА_3 , список членів сім`ї: ОСОБА_3 , 1913 року народження; ОСОБА_6 , 1918 року народження; - згідно записів в погосподарській книзі № 5 за 1986-1990 роки Почуйківської сільської ради Попільнянського району, Житомирської області, особовий рахунок № НОМЕР_6 рахувався за ОСОБА_6 ( ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ), список членів сім`ї: ОСОБА_6 , 1918 року народження. Копія договору купівлі-продажу від 22 липня 1982 року ОСОБА_3 житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою АДРЕСА_2 в сільській раді відсутня./т.1 а.с.98, 203/

Згідно довідки Почуйківського старостинського округу № 1 від 15 липня 2022 року: - інформація про те, що на ім`я ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , щодо реєстрації спадкової справи та чи видавалось свідоцтво про право на спадщину в сільській раді відсутня; - згідно договору купівлі-продажу жилого будинку з господарськими будовами, що знаходиться в АДРЕСА_1 інформація відсутня; - згідно записів в погосподарській книзі за 1982 рік, особовий рахунок № НОМЕР_4 рахувався за ОСОБА_3 . /т.1 а.с.99, 143, 209/

04 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до територіального управління ДБР та слідчого управління ГУ НП в Житомирській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення в якій просив внести відомості до ЄРДР та провести досудове розслідування по факту протиправних дій за частиною першою статті 67, статтею 365, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 382 КК України. /т.1 а.с.141-142/

Відповідно до повідомлення Житомирської районної військової адміністрації Житомирської області від 06 січня 2023 року, надання відомостей з Державного земельного кадастру здійснюється державними реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а тому Житомирська районна військова адміністрація не може надати інформаційну довідку на земельну ділянку (пай) площею 2.2086 га, кадастровий номер 1824785500:01:000:0339, розташовану в адміністративних межах Квітневої сільської ради, Житомирського району, Житомирської області, оскільки такий документ відсутній. /т.1 а.с.152-153/

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 28 березня 2011 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на підставі дублікату свідоцтва про право на спадщину від 26 лютого 2002 року є співвласниками в розмірі 1/2 частки за кожним на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . /т.1 а.с.201-202/

19 листопада 2010 року державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори видано ОСОБА_11 дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом замість втраченого свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_6 , посвідченого державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори 26 лютого 2002 року і зареєстрованого в реєстрі за № 257. /т.1 а.с.206-207/

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідностатті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зістатями 15,16 ЦКУкраїни,кожна особамає правона захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права приватної власності на житловий будинок, посилаючись на норми статті 344 ЦК України, з тих підстав, що спадкоємці не прийняли вказане майно.

Відповідно до статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Нормами частини першої статті 316, частини першої статті 317 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом (частина друга статті 318 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 344 ЦК України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, доказуванню підлягають, зокрема, такі обставини: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України). Згідно вимог частини другої статті 344 ЦК України, не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) зроблено висновок, що «умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном».

Позивач в поданому позові зазначає, що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 у 1982 році було придбано житловий будинок та в зв`язку з тим, що спадщину після його смерті не прийняв його спадкоємець - ОСОБА_5 , а після його смерті не прийняла і наступна спадкоємиця ОСОБА_2 , він має право на вказаний житловий будинок.

Разом з тим, Позивач не надав до суду підтверджень того, що він добросовісно, відкрито, безперервно користується зазначеним житловим будинком протягом десяти років, відсутні будь-які докази того, що за вказаною адресою у інших осіб відсутнє зареєстроване право власності на майно.

З огляду на правила розподілу тягаря доказування, саме на Позивача покладено обов`язок з доведення факту наявності у нього права на житловий будинок, а тому зазначені вище обставини повністю виключають можливість для задоволення зазначеного позову, так як судом було роз`яснено Позивачу його право подавати докази, а в разі відсутності можливості надати їх самостійно, подавати клопотання про їх витребування, а суд позбавлений можливості ініціювати їх витребування.

Згідно постанов Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 924/925/17 та від 22 травня 2018 року в справі № 922/1574/17 зазначено, що відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна. При цьому така особа має не визнавати або оспорювати це право позивача, і між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження. Позов про право власності за давністю володіння не може пред`являти законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника, крім випадків, визначених частиною 3 статті 344 ЦК України. Отже, встановлення власника майна і його волі щодо передачі майна у володіння є обставинами, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору у справі про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, і підлягає доведенню під час ухвалення судового рішення.

У постанові Верховного Суду від28 липня 2022 року у справі № 394/130/21 (провадження № 61-1888св22) зазначено, що за змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Тобто, згідно з усталеною судовою практикою суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягується до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Як вбачається з матеріалів справи, спадкоємцем на майно ОСОБА_3 , крім ОСОБА_5 , був також його син ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до статті 1223 ЦК України та статті 524 ЦК Української РСР право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (статтях 529-532 ЦК Української РСР).

Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Аналогічне за змістом правило передбачено статтею 548 ЦК Української РСР.

В даному випадку суд звертає увагу на ту обставину, що Позивач під час розгляду справи не порушував питання щодо залучення до участі в справі в якості відповідачів правонаступників ОСОБА_7 , який прийняв спадщину на 1/2 частку майна після смерті матері ОСОБА_6 та відповідно був сином ОСОБА_4 , що також є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено наявність підстав для визнання за ним права власності на житловий будинок на підставі статті 344 ЦК України, так як встановлені під час розгляду обставини та надані Позивачем докази вказують на відсутність необхідних складових, як то добросовісність користування житловим будинком, відкритість користування, яке має бути очевидним для усіх інших осіб, безперервність користування протягом 10 років та відсутність документів, які б свідчили про наявність у Позивача прав на житловий будинок, враховуючи те, що відсутність будь-якого з перерахованих елементів виключає можливість набуття права власності на житловий будинок за набувальною давністю, крім того, Позивачем не залучено до участі у справі в якості відповідачів правонаступників спадкоємців на майно.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи Відповідач 1 ОСОБА_2 визнала позов.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) вказано, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які в даному випадку відсутні».

Таким чином, визнання позову Відповідачем 1 ОСОБА_2 , не є підставою для задоволення позову, оскільки відповідно до вимог частини четвертої статті 206 ЦПК України,якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд, а в даному випадку відсутність заперечень Відповідача 1 проти задоволення позову, суперечить викладеним у рішенні суду обставинам з викладених вище підстав.

При зверненні до суду Позивач звільнений від сплати судового збору, а тому суд не здійснює їх розподіл, відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтею 41 Конституції України; Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»; статями 15, 16, 316, 317, 318, 328, 344, 1223, 1268 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 141, 206, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Квітневої сільської ради Житомирського району, Житомирської області про визнання права власності на житловий будинок відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник