Рішення

від 17.05.2023 по справі 910/14937/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2023Справа № 910/14937/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/14937/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр М"

(Україна, 02139, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 11; ідентифікаційний код: 43457691)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаббер"

(Україна, 04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 18, оф. 7; ідентифікаційний код: 40357985)

про стягнення 2 171 847,96 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Песиголовець Я.О., ордер серії АА № 0026474 від 21.02.2023;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр М" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаббер" (далі - відповідач) про стягнення 2 171 847,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Субліцензійним договором № 8/777-ХМ від 13.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14937/22, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.02.2023.

Підготовче засідання, призначене на 22.02.2023, не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 05.04.2023.

У підготовче засідання 05.04.2023 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.05.2023.

У судове засідання 03.05.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У судовому засіданні 03.05.2023 судом було оголошено перерву до 17.05.2023, у зв`язку з оголошеною повітряною тривогою у місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що судове засідання призначено на 17.05.2023.

У судове засідання 17.05.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 17.05.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

13.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр М" (ліцензіат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хаббер" (субліцензіат) було укладено Субліцензійний договір № 8/777-ХМ (далі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого ліцензіат надає субліцензіатові на строк дії цього Договору невиключну субліцензію на використання знаку для товарів та послуг відносно всього переліку товарів і послуг, зазначених у свідоцтві, а саме товарів і послуг 35 класу МКТП у своїй господарській діяльності (в тому числі, але не виключно передбачених п. 2.7 цього Договору), а субліцензіат зобов`язується сплачувати субліцензійні платежі (роялті) та виконувати інші зобов`язання, передбачені цим Договором.

За надання субліцензії на використання знаку для товарів та послуг, що передбачена цим Договором, субліцензіат сплачує ліцензіату роялті у розмірі, визначеному сторонами у Додатку № 1 до даного Договору, який підписується сторонами та є невід`ємною частиною Договору з урахуванням інших положень Договору (п. 7.1 Договору).

Пунктом 1 Додатку № 1 до Договору визначено, що субліцензіат зобов`язується сплачувати роялті за користування знаком для товарів та послуг в порядку 100 % передоплати на розрахунковий рахунок ліцензіата, що зазначений в розділі 12 Договору. На виконання цього обов`язку субліцензіат перераховує на рахунок ліцензіата суму коштів, виходячи з прогнозованого обсягу продажів та вартості товару відповідно до цього Договору, однак в жодному разі не меншу, ніж розмір мінімального платежу.

У п. 2 Додатку № 1 до Договору сторони погодили, що при здійсненні замовлень покупцями товару субліцензіата, ліцензіат нараховує суму роялті як певний відсоток від вартості товару субліцензіата, вказаної на веб-сайті, замовленого покупцем. У випадку, коли відповідна сума передоплати мінус (відняти) нарахована сума роялті за замовлені товари досягне значення (буде дорівнювати) "0", субліцензіат зобов`язаний сплатити наступну передоплату для продовження користування знаком для товарів і послуг. Остаточний розрахунок розміру сум коштів, які підлягають до зарахування в якості роялті за відповідний період/місяць визначається сторонами в актах-звітах про продаж товару.

Остаточний розмір роялті за використання знаку для товарів та послуг відповідно до Договору визначається на підставі даних субліцензіата, узгоджених з ліцензіатом в актах-звітах про продаж товару у відсотках від вартості товару субліцензіата, проданого з використанням знаку для товарів та послуг відповідно до Договору (п. 6 Додатку № 1 до Договору).

Пунктами 1, 2 Додатку № 3 до Договору визначено, що ліцензіат зобов`язаний протягом 7 робочих днів після завершення кожного відповідного місяця надсилати на адресу електронної пошти субліцензіата проект звіту про проданий товар згідно із затвердженою формою. Якщо протягом 3 робочих днів з дня отримання субліцензіатом такого проекту звіту субліцензіат не надішле на електронну пошту ліцензіата зауважень до такого звіту, звіт вважається погодженим сторонами.

За умовами пунктів 1 - 3 Додатку № 4 до Договору після погодження звіту про проданий товар ліцензіат готує акт-звіт про продаж товарів згідно з формою, встановленою сторонами цим Додатком, на підставі погодженого сторонами звіту про проданий товар та направляє його субліцензіату.

Після отримання акта-звіту субліцензіат протягом 5 робочих днів повинен підписати, поставити печатку (у випадку її використання) та надіслати один примірник акта-звіту про продаж товарів на адресу ліцензіата, що вказана в розділі 12 Договору, або на іншу адресу, про яку ліцензіат може повідомити субліцензіата.

Якщо від субліцензіата не надійде належним чином підписаний акт-звіт про продаж товарів відповідно до Договору і Додатків до нього у строки, передбачені п. 2 цього Додатку, та субліцензіат не надішле письмових заперечень стосовно даних, наведених у акті-звіті про продаж товарів протягом 3 робочих днів, або при поверненні оператором поштового зв`язку на адресу ліцензіата такого відправлення із зазначенням "за закінченням строку зберігання", "відсутній за місцезнаходженням", "неповна адреса", "за зазначеною адресою не проживає", "за відмовою адресата від одержання" тощо, вважається, що субліцензіат прийняв (підписав) акт-звіт про продаж товарів у тому вигляді, в якому вони були надіслані йому, і претензій у нього немає.

Згідно з п. 9.1 Договору він набуває чинності з дати його підписання та діє до 30.11.2022 включно, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх фінансових зобов`язань за Договором.

Позивач зазначає, що він належним чином виконав взяті на себе зобов`язання за Договором та надав відповідачеві субліцензію на використання знаку для товарів та послуг на загальну суму 14 389 847,84 грн, на підтвердження чого надав Звіти про проданий товар № 6 від 31.12.2020 на суму 1 021 693,99 грн, № 7 від 31.01.2021 на суму 964 878,01 грн, № 8 від 28.02.2021 на суму 683 857,29 грн, № 9 від 31.03.2021 на суму 773 837,60 грн, № 10 від 30.04.2021 на суму 933 112,19 грн, № 11 від 31.05.2021 на суму 604 444,18 грн, № 19 від 31.01.2022 на суму 412 596,53 грн, № 20 від 28.02.2022 на суму 258 103,03 грн, № 21 від 31.03.2022 на суму 58 280,60 грн, № 22 від 30.04.2022 на суму 212 453,11 грн, № 23 від 31.05.2022 на суму 338 818,58 грн та Акти-звіти про продаж товарів № 12 від 30.06.2021 на суму 560 647,34 грн, № 13 від 31.07.2021 на суму 553 248,58 грн, № 14 від 31.08.2021 на суму 503 735,55 грн, № 15 від 30.09.2021 на суму 566 074,31 грн, № 16 від 31.10.2021 на суму 602 189,50 грн, № 17 від 30.11.2021 на суму 622 769,91 грн, № 18 від 31.12.2021 на суму 785 983,22 грн, № 24 від 30.06.2022 на суму 271 366,66 грн, № 25 від 31.07.2022 на суму 302 064,29 грн, № 26 від 31.08.2022 на суму 370 199,11 грн, № 27 від 30.09.2022 на суму 350 533,68 грн, № 28 від 31.10.2022 на суму 321 489,74 грн та № 29 від 30.11.2022 на суму 303 381,70 грн.

З огляду на те, що відповідач не виконав у повному обсязі зобов`язання зі сплати роялті, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 2 171 847,96 грн заборгованості.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є ліцензійним договором, який підпадає під правове регулювання Глави 75 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.

За приписами частин 1, 2 статті 1109 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на дату укладення Договору) за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об`єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Суд встановив, що позивачем було виконано взяті на себе зобов`язання за Договором та надано відповідачу на строк дії Договору невиключну субліцензію на використання знаку для товарів та послуг відповідно до свідоцтва № 179526 від 10.12.2013, а відповідач у період з грудня 2020 року по листопад 2022 року реалізовував товари з використанням знаку для товарів та послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими електронними печатками обох сторін Звітами про проданий товар № 6 від 31.12.2020 на суму 1 021 693,99 грн, № 7 від 31.01.2021 на суму 964 878,01 грн, № 8 від 28.02.2021 на суму 683 857,29 грн, № 9 від 31.03.2021 на суму 773 837,60 грн, № 10 від 30.04.2021 на суму 933 112,19 грн, № 11 від 31.05.2021 на суму 604 444,18 грн, № 19 від 31.01.2022 на суму 412 596,53 грн, № 20 від 28.02.2022 на суму 258 103,03 грн, № 21 від 31.03.2022 на суму 58 280,60 грн, № 22 від 30.04.2022 на суму 212 453,11 грн, № 23 від 31.05.2022 на суму 338 818,58 грн та Актами-звітами про продаж товарів № 12 від 30.06.2021 на суму 560 647,34 грн, № 13 від 31.07.2021 на суму 553 248,58 грн, № 14 від 31.08.2021 на суму 503 735,55 грн, № 15 від 30.09.2021 на суму 566 074,31 грн, № 16 від 31.10.2021 на суму 602 189,50 грн, № 17 від 30.11.2021 на суму 622 769,91 грн, № 18 від 31.12.2021 на суму 785 983,22 грн, № 24 від 30.06.2022 на суму 271 366,66 грн, № 25 від 31.07.2022 на суму 302 064,29 грн, № 26 від 31.08.2022 на суму 370 199,11 грн, № 27 від 30.09.2022 на суму 350 533,68 грн, № 28 від 31.10.2022 на суму 321 489,74 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт-звіт про продаж товарів № 29 від 30.11.2022 на суму 303 381,70 грн не підписано жодною зі сторін, водночас, виходячи зі змісту наданого позивачем розрахунку позовних вимог, грошові зобов`язання відповідача за листопад 2022 року не входять у загальну суму заборгованості.

Частиною третьою статті 1109 Цивільного кодексу України визначено, що у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту Додатку № 1 до Договору, розмір грошового зобов`язання (роялті) за кожний поточний місяць визначається виходячи з відомостей Акту-звіту про продаж товару за цей місяць і погашається за рахунок внесеної відповідачем попередньої оплати, а у випадку недостатності коштів, відповідач має відновити суму попередньої оплати протягом 2 календарних днів в розмірі прогнозованого обсягу продажів. В протилежному випадку відповідач позбавляється права користування знаком для товарів та послуг.

Відповідно до пунктів 2, 6 Додатку № 1 до Договору остаточний розмір роялті за відповідний місяць визначається сторонами в Актах-звітах про продаж товару. Однак строк, у який має бути здійснений остаточний розрахунок, сторонами не визначено.

У матеріалах справи містяться Акти-звіти про продаж товарів лише за червень - грудень 2021 року та червень - жовтень 2022 року, що свідчить про виникнення у відповідача обов`язку зі сплати роялті виходячи із сум, зазначених у цих Актах-звітах.

Водночас надані позивачем Звіти про проданий товар за грудень 2020 - травень 2021 року та січень - травень 2022 року, відповідно до Додатку № 1 до Договору, не свідчать про виникнення у відповідача грошового зобов`язання з оплати за користування знаком для товарів та послуг, а є лише передумовою для складення Актів-звітів про продаж товарів, у зв`язку з чим відсутні підстави для висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором в цій частині є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з довідки АТ "Сенс банк" від 16.12.2022 № 5607-39.2/2022, на рахунок позивача за період з 13.07.2020 по 30.11.2022 від відповідача надійшли грошові кошти в загальній сумі 12 258 557,40 грн.

Суд встановив, що зазначені кошти перераховувались в якості оплати за послуги використання торговельної марки (роялті) на підставі рахунків-фактур, і були зараховані позивачем в рахунок погашення грошових зобов`язань відповідача за Договором.

З огляду на вищенаведене, оскільки підставою для здійснення розрахунків за Договором є погоджені обома сторонами Акти-звіти про продаж товарів, суд встановив відсутність у відповідача обов`язку зі сплати 6 262 075,11 грн на підставі Звітів про проданий товар, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 171 847,96 грн є не обґрунтованою.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на позивача у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом, переплата в сумі 0,01 грн може бути йому повернута в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 32 577,72 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр М".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.05.2023

Суддя О.В. Нечай