Рішення

від 16.05.2023 по справі 910/2722/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2023Справа № 910/2722/23

За позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах

держави в особі Державного агентства України з питань кіно

до Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінемадей»

про стягнення 5.249.931,34 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Мелконян Н.Г.

за участю представників сторін

від прокуратури Кузьміна К.Г., прокурор

від позивача Бударін І.М., самопредставництво

від відповідача не з`явився

Суть спору :

21.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства України з питань кіно до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінемадей» про стягнення 5.249.931,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.11.2020 між Державним агентством України з питань кіно та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінемадей» було укладено договір державної підтримки у формі надання державної субсидії на виробництво (створення) ігрового національного фільму «Ольга» № 96 від 23.11.2020. На виконання умов договору 30.12.2020 Держкіно перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі 5.000.000,00 грн. Пунктом 6.7. договору визначено, що термін використання попередньої оплати на виконання робіт з виробництва (створення) фільму не може перевищувати 12 місяців від дати платежу згідно з чинним законодавством. Згідно з умовами договору відповідач після використання попередньої оплати зобов`язується надати Держкіно проміжний акт про частково виконані роботи з виробництва фільму разом зі звітом фактичних витрат, що підтверджується незалежною аудиторською компанією. Відповідач 30.09.2021 надав Держкіно відповідний акт на суму 993.746,00 грн зі звітом фактичних втрат та звітом незалежного аудитора. Однак, доказів на підтвердження використання усієї суми попередньої оплати відповідачем у зазначений строк не надано та не повернуто невикористані кошти попередньої оплати. Зміни до договору щодо термінів надання відповідних документів сторонами не погоджувались та не вносились. Враховуючи викладене, прокуратура звернулася до суду з вимогою про стягнення з відповідача 5.249.931,34 грн, з яких 4.006.254,00 грн попередньої оплати, 1.106.367,10 грн інфляційних втрат, 137.310,24 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2722/23 від 28.02.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

06.03.2023 прокуратурою усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 відкрито провадження у справі № 910/2722/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11.04.2023.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі до суду відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 13.03.2023 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105493937070 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська/Басейна, 1-3/2а, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 13.03.2023 (номер відправлення 0105493937070) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 28.03.2023 з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою» - вибули».

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на викладене, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У підготовчому засіданні 11.04.2023 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 25.04.2023.

Ухвалу (виклик) Господарського суду міста Києва № 910/2722/23 від 11.04.2023 надіслано відповідачу 12.04.2023 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105494346199 за адресою, що зазначена в позовній заяві.

Проте, конверт разом з ухвалою від 11.04.2023 (номер відправлення 0105494346199) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 14.04.2023 з позначкою «вибули».

У підготовчому засіданні 25.04.2023 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.05.2023.

25.04.2023 на сайті Судової влади України розміщено повідомлення до уваги учасників справи № 910/2722/23 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового по суті та виклик відповідача у справі № 910/2722/23 у судове засідання, що відбудеться 09.05.2023 о 14:10 год.

Прокуратура в судовому засіданні 09.05.2023 позовні вимоги підтримала повністю.

Позивач в судовому засіданні 09.05.2023 позовні вимоги прокуратури підтримав повністю.

В судовому засіданні 09.05.2023 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 16.05.2023.

Ухвалу (виклик) Господарського суду міста Києва № 910/2722/23 від 09.05.2023 надіслано відповідачу 11.05.2023 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105494406329 за адресою, що зазначена в позовній заяві.

Проте, конверт разом з ухвалою від 09.05.2023 (номер відправлення 0105494406329) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 15.05.2023 з позначкою «вибули».

Відповідач в судове засідання 16.05.2023 не з`явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Суд вважає за доцільне зазначити, що інформація стосовно розгляду судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті Господарського суду міста Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

До того ж, необхідно зауважити, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 16.05.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.11.2020 між Державним агентством України з питань кіно (далі - Держкіно) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінемадей» (далі - продюсер-виконавець, відповідач) укладено договір № 96 державної підтримки у формі надання державної субсидії на виробництво (створення) ігрового національного фільму «Ольга» (далі - договір) на підставі рішення Ради з державної підтримки кінематографії № 203 (протокол № 17) від 19.10.2020.

Відповідно до п. 1.1. договору Держкіно зобов`язується надати державну підтримку у формі державної субсидії на виробництво (створення) національного фільму (код ДК 021:2015 (СРУ) - 92100000-2 послуги у сфері виробництва кіно - та відеопродукції), а продюсер-виконавець зобов`язується здійснити виробництво (створення) національного фільму:

назва (назва робоча): «ОЛЬГА» (надалі - фільм);

автор сценарію: Річард Ронат, Юрій Карновський;

режисер-постановник: Клей Штауб;

вид: ігровий;

жанр: історична драма;

кількість серій: 1;

хронометраж (хвилин екранного часу): 120;

носій: цифровий;

колір: кольоровий;

формат кадру: 1:2, 35;

формат запису фонограми: цифровий 5,1;

мова фільму: українська в порядку і на умовах, визначених цим договором та використати надану державну підтримку за цільовим призначенням.

Спір виник внаслідок того, що відповідач у визначений умовами договору строк кошти попередньої оплати не використав, а отже має повернути сплачену позивачем суму авансу в розмірі 4.006.254,00 грн, а також прокуратурою нараховано інфляційні втрати в розмірі 1.106.367,10 грн та 3% річних в розмірі 137.310,24 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»:

- представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч. 3);

- прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4).

За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України:

- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3);

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).

Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, aлe яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Своє звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства України з питань кіно прокурор обґрунтовував наступним.

Частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» встановлено, що управління коштами, отриманими для цілей державної підтримки кінематографії, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, є розпорядником коштів державної підтримки кінематографії та розпоряджається ними виключно на підставі рішень Ради з державної підтримки кінематографії.

Згідно з п. 1 Положення про Держкіно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 277 від 17.07.2014 № 277 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення), вказаний орган є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури та інформаційної політики і який реалізує державну політику у сфері кінематографії.

Держкіно здійснює відповідно до законодавства функції державного нагляду (контролю) у сфері кінематографії, укладає договори про закупівлю товарів, робіт і послуг, необхідних для виготовлення (створення) вихідних фільмових матеріалів, аудіовізуальних творів (пп. 6, 16 п. 4 Положення, п.п. 6, 16 ст. 9-2 Закону України «Про кінемаграфію» в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), разом з відповідними центральними органами виконавчої влади контроль за використанням державних коштів, передбачених для реалізації проектів, виконання програм, у тому числі міжнародних (п.п.4 п. 5 Положення).

Пунктом 2 Порядку визначено, що розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Держкіно.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 20 Бюджетного кодексу України відповідальний виконавець бюджетних програм у процесу їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Враховуючи викладене, прокурор вважає, що ним вірно визначено позивача у справі, оскільки саме Держкіно як центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері кінематографи, контроль за використанням державних коштів, відповідальний виконавець бюджетної програми державної підтримки кінематографії, розпорядник бюджетних коштів, сторона договору, наділене повноваженнями захисту інтересів держави.

Прокурор зазначає, що порушення порядку використання бюджетних коштів, своєчасного та повного їх повернення створює загрозу безпеці держави та може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів. В умовах воєнного стану усунення вказаних порушень набуває надзвичайного та особливо важливого для держави значення. Використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну та фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоди інтересам держави.

Згідно доданого до позовної заяви листа № 15/2-956вих-22 від 19.12.2022 прокуратура звернулась до Державного агентства України з питань кіно щодо надання інформації про вжиття заходів досудового та судового врегулювання спору з ТОВ «Сінемадей».

Державне агентство України з питань кіно у листі № 2777/5/11-22 від 28.12.2022 повідомило, що 09.09.2022 останнє звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Сінемадей» про повернення коштів державної підтримки та штрафних санкцій за невиконання умов договору № 96 від 23.11.2020. З огляду на зменшення фінансування Держкіно було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, в задоволенні якого судом відмовлено; наразі Держкіно порушено питання перед уповноваженими органами щодо отримання додаткового фінансування для сплати судового збору.

Зазначені обставини було розцінено прокурором як невжиття заходів спрямованих на захист інтересів держави, про що він зазначав у позовній заяві обґрунтовуючи наявність підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства України з питань кіно.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8919/22 від 19.09.2022 відмовлено в клопотанні Держкіно про відстрочення сплати судового збору; позовну заяву Держкіно до ТОВ «Сінемадей» про стягнення 6.265.000,00 грн залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів. Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8919/22 від 01.03.2022 у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви позовну заяву повернуто позивачу без розгляду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що перший заступник керівника Київської міської прокуратури, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства України з питань кіно належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому судом враховано, що на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» перший заступник керівника Київської міської прокуратури попередньо повідомив Державне агентство України з питань кіно листом № 15/2-6721-23 від 14.02.2023 про те, що у зв`язку з виявленим порушенням прокуратурою буде подано відповідний позов в інтересах держави в особі Державного агентства України з питань кіно.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 13.1 договору він набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 2.1 договору продюсер-виконавець повинен створити фільм, відтворений у носіях - вихідних фільмових матеріалах, якість (комплектність) яких має відповідати характеристикам визначеним додатком № 1 до цього Договору.

Згідно з п. 4.1 договору Держкіно надає державну підтримку у формі державної субсидії продюсеру-виконавцю в розмірі 25.000.000,00 грн без ПДВ для виробництва (створення) фільму, що є сумою договору та складає 16,23% кошторисної вартості виробництва (створення) фільму.

Пунктом 5.2.1 договору визначено, що Держкіно зобов`язане надати зазначену в договорі суму державної підтримки у безготівковому порядку платіжними дорученнями шляхом переказу на поточний рахунок продюсера-виконавця, відкритий у банківській установі.

Відповідно до п. 6.1 договору Держкіно надає субсидію на виробництво фільму в розмірі, передбаченому п. 4.1 цього договору, за рахунок видатків загального фонду Державного бюджету України за КПКВК 3806030 в тому числі:

у 2020 році у сумі 5.000.000,00 грн без ПДВ;

очікуване фінансування в межах призначення державного бюджету

у 2021 році у сумі 17.500.000,00 грн без ПДВ;

у 2022 році у сумі 2.500.000,00 грн без ПДВ.

Пунктом 6.4 договору визначено, що перерахування коштів здійснюється Держкіно в такому порядку:

6.4.1. попередня оплата у розмірі 20,00% державної підтримки визначеної у п. 4.1. договору - на початку виробництва фільму (продовження виробництва, якщо виробництво фільму розпочато до підписання договору) згідно з планом фінансування фільму.

Після використання попередньої оплати продюсер-виконавець надає Держкіно проміжний акт про частково виконанні роботи з виробництва фільму разом із звітом про використання коштів та звітом фактичних витрат, що підтверджується незалежною аудиторською компанією.

6.4.2. після підтвердження продюсером-виконавцем використання попередньої оплати згідно абзацу 2 підпункту 6.4.1. пункту 6.4. договору, Держкіно здійснює попередню оплату у розмірі 70% державної підтримки визначеної у п. 4.1. договору згідно з планом фінансування фільму. Після використання попередньої оплати продюсер-виконавець надає Держкіно проміжний акт про частково виконанні роботи з виробництва фільму разом із звітом про використання коштів та звітом фактичних витрат, що підтверджується незалежною аудиторською компанією.

Після надання Держкіно акта про завершення виробництва фільму здійснюється остаточний розрахунок з продюсером-виконавцем. Оплата здійснюється за фактичними витратами, враховуючи попередні виплати, в сумі не більше, ніж визначено генеральним кошторисом на виробництво фільму за рахунок Держкіно та обумовлену цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що 30.12.2020 Держкіно згідно договору перерахувало на рахунок відповідача попередню оплату за виробництво фільму «Ольга» в сумі 5.000.000,00 грн.

Пунктом 6.7 договору визначено, що термін використання попередньої оплати на виконання робіт з виробництва (створення) фільму не може перевищувати дванадцяти місяців від дати платежу згідно з чинним законодавством.

За умовами п. 6.8 договору продюсер-виконавець протягом дванадцяти місяців з дня надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок підтверджує її використання згідно з проміжним актом про частково виконанні роботи з виробництва фільму разом із звітом про використання коштів та звітом фактичних витрат.

Відповідно до п. 7.6 договору після використання попередніх оплат продюсер-виконавець надає Держкіно проміжні акти про частково виконанні роботи з виробництва Фільму разом із звітом про використання коштів та звітом фактичних витрат, що підтверджується незалежною аудиторською компанією.

Звіт про використання коштів та звіт фактичних витрат підписується відповідальними особами продюсера-виконавця та затверджується керівником продюсера-виконавця. Достовірність звіту про використання коштів за призначенням та звіту фактичних витрат в тому числі правильність віднесення загальностудійних витрат до фактичної собівартості фільму підтверджується незалежною аудиторською компанією. Аудитор підтверджує відсутність необґрунтованого завищення вартості товарів, робіт, послуг, використаних у процесі виробництва (створення) фільму.

Згідно з ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, відповідач мав використати попередню оплату надавши проміжний акт про виконання робіт разом із звітом про використання коштів та звітом фактичних витрат у строк до 30.12.2021 включно.

30.09.2021 між відповідачем та Держкіно складено проміжний акт про частково виконані роботи з виробництва (створення) повнометражного ігрового фільму «Ольга» за договором № 96 від 23.11.2020 про наступне:

З огляду на те, що перший етап виробництва фільму було призупинено через обставини, спричинені черговою хвилею світової пандемії COVID-19, яка охопила зокрема США, де було запроваджено жорсткий локдаун, що призвело до неможливості залучити до зйомок режисера, оператора та іноземних акторів, що були запрошені до виробництва фільму.

1. Роботи з виробництва (створення) повнометражного ігрового фільму «Ольга» виконані частково відповідно до орієнтовного кошторису витрат на виробництво фільму (додаток № 2 до договору) та виробничо-економічних показників фільму (додаток № 3 до договору), а саме:

Здійснений вибір місць натурних та панорамних зйомок, проведено кастинг акторів другорядних та епізодичних ролей, досягнута попередня домовленість з виконавцями послуг про забезпечення акторами масових сцен; підготовлені матеріали і документи для розробки КПП та ген кошторису фільму; укладено угоди на оренду освітлювальної та операторської техніки; виконано редагування початкового сценарію і доопрацювання діалогів.

2. Кошторисна вартість виробництва фільму складає 154.000.000,00 грн без ПДВ, у тому числі:

- за рахунок Держкіно становить 25.000.000,00 грн без ПДВ.

3. Продюсер-виконавець отримав попередню оплату в сумі 5.000.000,00 грн без ПДВ.

4. Оплати робіт виробництва (створення) фільму за рахунок Держкіно на дату підписання цього акту відповідають сумі отриманої попередньої оплати, вказаної в пункті 3 цього акту.

5. Фактичні витрати на виробництво фільму за рахунок Держкіно складають 993.746,00 грн без ПДВ.

До наведеного акту додано звіт фактичних витрат від 30.09.2021 та звіт від 30.09.2021 незалежного аудитора - ТОВ «Аудиторська фірма «Він Кейс Аудит» щодо фактичних витрат за цільовим призначенням на виробництво національного фільму «Ольга» ТОВ «Сінемадей» за договором № 96 від 23.11.2020.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи не містять доказів використання попередньої оплати в повному обсязі, а саме виконання відповідачем робіт за договором на суму 4.006.254,00 грн (5.000.000,00 грн - 993.746,00 грн), зокрема відсутні акт проміжний акт про виконання робіт разом із звітом про використання коштів та звітом фактичних витрат на вказану суму.

Зміни до договору щодо термінів використання попередньої оплати та надання відповідних документів сторонами не погоджувались та не вносились, оскільки відсутня укладена між сторонами відповідна додаткова угода до договору.

Суд приходить до висновку, що зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) виникає у відповідача у зв`язку із фактичним закінченням строку використання попередньої оплати відповідачем.

Таким чином у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 4.006.254,00 грн з наступного дня після спливу встановленого строку використання попередньої оплати, тобто з 31.12.2021.

Пунктом 9.4 договору визначено, що у разі порушення строків виконання зобов`язань, визначених п.п. 6.7., 6.8. цього договору, крім сплати штрафних санкцій, зазначених у пункті 9.3. продюсер-виконавець повертає Держкіно кошти з урахуванням індексу інфляції.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення використання попередньої оплати, прокуратура на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1.106.367,10 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму 4.006.254,00 грн у період з 01.01.2022 по 31.01.2023) та 137.310,24 грн 3% річних (нарахованих на суму 4.006.254,00 грн у період з 31.12.2021 по 20.02.2023).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд здійснивши перевірку нарахування 3% річних приходить до висновку про обґрунтованість нарахування прокуратурою 137.310,24 грн 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Суд здійснивши перевірку нарахування інфляційних втрат приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 1.106.367,10 грн інфляційних втрат, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства України з питань кіно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь покуратури.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінемадей» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська/Басейна, 1-3/2 літера А, код ЄДРПОУ 42158386) на користь Державного агентства України з питань кіно (02156, м. Київ, вул. Кіото, 27, код ЄДРПОУ 37508051) 4.006.254 (чотири мільйони шість тисяч двісті п`ятдесят чотири) грн 00 коп. попередньої оплати, 1.106.367 (один мільйон сто шість тисяч триста шістдесят сім) грн 10 коп. інфляційних втрат, 137.310 (сто тридцять сім тисяч триста десять) грн 24 коп. 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінемадей» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська/Басейна, 1-32/2 літера А, код ЄДРПОУ 42158386) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) 78.748 (сімдесят вісім тисяч сімсот сорок вісім) грн 97 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 25.05.2023.

СуддяВ.В. Сівакова