Ухвала

від 22.05.2023 по справі 910/12049/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

про зупинення провадження у справі

м. Київ

22.05.2023справа № 910/12049/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу №910/12049/22

за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури (вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 02910019) в інтересах держави в особі:

Київської міської державної адміністрації (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 00022527),

Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Леонтовича, 6, м. Київ, 01030; ідентифікаційний код 37405284) та

комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району» міста Києва (вул. Закревського, 29, м. Київ; ідентифікаційний код 04590234)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосфера» (вул. Богдана Хмельницького, буд. 44, м. Київ, 01030; ідентифікаційний код 41131435)

про визнання недійсною додаткової угоди від 13.08.2020 №3 до договору від 24.06.2020 №99-06/20В та стягнення 212 153,39 грн,

за участю представників:

Прокуратури - Жовтун Н.Б. (посвідчення від 01.12.2020 №058157);

позивачів-1,2 - Потапової Г.М. (довіреність від 13.03.2023 №225-КМГ-839 та довіреність від 28.02.2023 №053-1856);

позивача-3 - Вольвака О.М. (ордер від 12.112.2022 серія АА №1092221);

відповідача - Васильчук С.С. (ордер від 06.09.2022 серія АІ №1148043),

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокуратура) в інтересах держави в особі: Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА), Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації; далі - Департамент) та комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району» міста Києва (далі - Комунальне підприємство) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосфера» (далі - Товариство) про:

- визнання недійсною додаткової угоди від 13.08.2020 №3 (далі - Додаткова угода №3) до договору про закупівлю дизельного палива від 24.06.2020 № 99-06/20В (далі - Договір), укладеного Комунальним підприємством та Товариством;

- стягнення з Товариства на користь Комунального підприємства 212 153,39 грн.

Позов мотивований тим, що:

- за результатами проведеної у травні 2020 року процедури закупівлі товару за кодом класифікації ДК 021:2015:09130000-9: нафта і дистиляти, 24.06.2020 Комунальним підприємством (замовник) та Товариством (постачальник) укладено договір про закупівлю №99-06/20В (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується з моменту укладення Договору до 31.12.2020 поставити замовнику товар, зазначений у пункті 1.2 Договору - специфікації, а замовник - прийняти і оплатити такий товар; товар постачається окремими партіями згідно з потребами замовника; під партію товару розуміється обсяг товару, що перевозиться в одному бензовозі;

- відповідно до пункту 1.2 Договору постачальник зобов`язується поставити товар відповідно до наступної специфікації: дизельне паливо наливом у кількості 160 000 літрів за ціною 15,10 грн/л та дизельне паливо (талони) у кількості 20 000 літрів за ціною 19,50 грн/л (ідентифікатор закупівлі UA-2020-05-18-004688-C);

- згідно з пунктом 3.1 ціна Договору становить 2 806 000 грн, у т.ч. ПДВ - 467 666,67 грн;

- у зв`язку зі збільшенням ціни на дизельне паливо на ринку сторонами підписано додаткову угоду від 27.07.2020 №2 до Договору, в якій вказано, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 11.3 Договору сторони збільшили ціну за літр дизельного палива до 16,60 грн та зменшили обсяг закупівлі на 14 457,83 літри;

- в подальшому сторонами підписано Додаткову угоду №3, в якій вказано, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 11.3 Договору сторони збільшили ціну за літр дизельного палива до 18,24 грн та зменшили обсяг закупівлі ще на 16 180,328 літрів;

- вказаними додатковими угодами збільшено ціну за літр дизельного палива (наливом) з початкових 15,10 грн до 18,24 грн, що складає 20,79 % від початкової ціни, а також зменшено обсяг закупленого дизпалива на 30 638,158 літрів (з початкових 160 000 до 129 361,842 літрів);

- Додатковою угодою №3 перевищено допустимий ліміт підвищення ціни за одиницю товару у понад 10 %, у зв`язку з чим сумарний відсоток збільшення ціни за літр дизельного палива від початкової ціни, визначеної у Договорі, склав 20,79 %;

- Додаткову угоду №3 укладено з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 11.3 Договору, а отже вона підлягає визнанню недійсною на підставі статей 203 і 215 Цивільного кодексу України;

- Додатковою угодою № 3 передбачено поставку 129 361,842 літрів дизпалива за ціною 18,24 грн за літр на загальну суму 2 359 560 грн;

- оскільки Додаткова угода №3 є недійсною, то розрахунок за поставлене дизельне паливо повинен здійснюватися за ціною Договору в редакції додаткової угоди від 27.07.2020 №2, а саме 16,60 грн за літр дизельного палива; відповідно, обсяг поставленого дизпалива 129 361,842 літрів у перерахунку за ціною 16,60 грн складає 2 147 406,57 грн;

- отже, з відповідача підлягає стягненню 212 153,39 грн (2 359 560 грн - 2 147 406,57 грн) на підставі частини першої статті 670 Цивільного кодексу України, що становить різницю між отриманою Товариством сумою за поставлений товар за завищеною ціною та сумою, що підлягала сплаті за вказаний обсяг дизпалива за ціною Договору в редакції додаткової угоди від 27.07.2020 №2, а саме по 16,60 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

08.12.2022 Департамент подав суду письмові пояснення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки: Прокурор не довів у вказаній справі підстав для здійснення ним представництва інтересів позивачів у відповідності до положень статей 1311 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; Прокурором не доведено порушення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»; укладання додаткової угоди від 27.07.2020 №2 до Договору (далі - Додаткової угоди №2) та Додаткової угоди №3 менше, ніж через 90 днів з моменту укладання Договору у вказаній категорії справи не є порушенням; чинним законодавством України не регламентовано та не визначено, якими саме документами може підтверджуватися коливання ціни товару на ринку, не визначено ні їх форму, ані змісту; висновки Сумської торгово-промислової палати від 20.07.2020 № ЦД-51 та від 10.08.2020 № ЦД-75 відповідно щодо коливання цін на дизельне паливо у відповідні періоди в межах 10% від суми Договору є належними доказами; після першого підняття ціни за одиницю товару згідно з Додатковою угодою №2 ціна збільшилася на 9, 99% - не більше ніж на 10 %, а також після другого підняття ціни згідно з Додатковою угодою №3 ціна збільшилася на 9,91 %, - не більше ніж на 10 %, тобто в межах, дозволених Законом, а тому порушень норм, що визначені пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», не вбачається.

12.12.2022 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 09.01.2023.

Відповідач 23.12.2023 подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову з огляду на те, що:

- Прокурор, подаючи позов в інтересах інших органів, фактично підміняє функцію контролюючого органу - Державної аудиторської служби України, що суперечить статті 1311 Конституції України, статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 23 Закону України «Про прокуратуру»;

- згідно з відповідями, наданими на запити Прокурора, КМДА та Департаментом, а також їх поясненнями, приєднаними до справи, жодних порушень у виконанні Договору ними в результаті проведених перевірок виявлено не було, а відтак, були відсутні будь-які підстави для вжиття заходів щодо їх усунення;

- з аналізу положень статуту Комунального підприємства не встановлено наявності у останнього делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати будь-які владні управлінські функції у спірних правовідносинах;

- Комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень та йому не делеговано органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати владні управлінські функції у спірних правовідносинах, а тому Прокурор не може звертатися з позовом в інтересах держави в особі такого комунального підприємства;

- внесення змін до Договору було здійснено Комунальним підприємством без будь-якого примусу та тиску з боку Товариства, в порядок та у спосіб, самостійно визначені Комунальним підприємством;

- позовна вимога про стягнення надмірно сплачених коштів заявлена Прокурором з перевищенням власних повноважень та у не відповідності до імперативних вимог частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, оскільки не зважаючи на закінчення строку дії Договору зобов`язання сторін за ним продовжують діяти до їх повного виконання і саме сторони, а не Прокурор, мають вирішувати, яким чином після проведення реституції за додатковими угодами, якщо їх все ж таки буде визнано недійними судом, виконувати вказані зобов`язання; в даному випадку Прокурор фактично безпідставно перебирає на себе повноваження сторони Договору, якою є Комунальне підприємство.

03.01.2023 Прокурор подав суду відповідь на відповідь на відзив, в якій фактично виклав доводи позовної заяви.

Комунальне підприємство 09.01.2023 подало суду письмові пояснення, в яких зазначило, що: Прокуратура є неналежним позивачем у даній справі, а заявлений позов повинен бути залишений без розгляду; укладення додаткових угод до Договору відбулося відповідно до норм чинного законодавства України, що підтверджується листом-роз`ясненням Міністерства економіки України від 24.1.220 №3304-04/69987-06 «Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю».

09.01.2023 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 30.01.2023.

Департамент 26.01.2023 подав суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що: позивач-2 уповноважений здійснювати представництво у вказаній справі; крім того, Департамент також наділений повноваженнями щодо представництва інтересів від імені Київської міської ради (КМДА); залежно від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів у частині зміни ціни за одиницю товару; позиція Прокурора щодо обмежень 10 % як максимального ліміту щодо зміни ціни, визначеної у спірному договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни, є помилковим та задоволенню не підлягає; Департаментом повідомлено Прокуратуру листом від 06.10.2022 №053-7104 про те, що під час проведення тендерних закупівель Комунальним підприємством дизельного палива (наливом) та дизельного палива (талони) щодо наявності порушень законодавства про публічні закупівлі не встановлено; відомості щодо можливих порушень Комунальним підприємством законодавства на стадіях укладання додаткових угод на закупівлі на веб-порталі відсутні; Департаментом заходи цивільно-правового характеру не вживалися; позивач-2 не повідомляв Київську міську прокуратуру про необхідність звернення до суду та порушення прав з вказаного приводу.

30.01.2023 відповідач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

У підготовчому засіданні 30.01.2023 оголошено перерву до 20.02.2023.

30.01.2023 Комунальне підприємство подало суду додаткові пояснення, в яких зазначило, що підвищення ціни за Додатковими угодами №2 і №3 відбулося з дотриманням умов пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Прокурор 07.02.2023 подав суду пояснення, в яких зазначив про наявні підстави у Прокурора для представництва інтересів держави у даній справі.

20.02.2023 Департамент подав суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що доводи, викладені у позові Прокурора з підстав незаконного збільшення ціни понад 20,79 % є необґрунтованими, не містять документального підтвердження та задоволенню не підлягають.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу №910/12049/22 до судового розгляду по суті на 10.04.2023.

У судовому засіданні 10.04.2023 оголошено перерву до 17.04.2023.

17.04.2023 позивач-2 подав суду клопотання про зміну статусу позивача-3 на відповідача-2 у справі №910/12049/22.

Суд протокольною ухвалою від 17.04.2023 відмовив у задоволенні клопотання Департаменту.

У судовому засіданні 17.04.2023 оголошено перерву до 22.05.2023.

22.05.2023 КМДА подала суду додаткові пояснення, в яких зазначила:

- підтвердження факту коливання ціни окремими довідками уповноважених органів не є порушенням;

- вимогами статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» на момент укладення Договору та Додаткової угоди № 3 не передбачено обмежень та конкретних вимог, які мають бути зазначені у довідках, які підтверджують факт коливання ціни товару на ринку;

- органами державного фінансового контролю за результатами проведення моніторингів у різні проміжки часу порушень з питань внесення змін до Договору та збільшення ціни товару більше, ніж на 10%, не встановлено;

- позиція Прокуратури щодо порушення вимог законодавства у сфері закупівель у спірному позові ґрунтується на внутрішньому переконанні без наявності висновків уповноважених осіб органів державного фінансового контролю, які є досвідченими вузькопрофільними фахівцями у вказаному напрямку діяльності;

- Прокуратурою не вжито достатніх заходів щодо встановлення наявності фактів порушень під час укладання спірної додаткової угоди з боку Прокуратури, а також порушень інтересів держави.

22.05.2023 у судове засідання з`явилися представники учасників справи.

Представник позивача-3 у судовому засіданні 22.05.2023 просив суд задовольнити клопотання про зупинення провадження у справі №910/12049/22 до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №905/1907/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Клопотання мотивоване тим, що:

- як вбачається з матеріалів справи №910/12049/22, Прокуратура звернулась з позовом в інтересах держави в особі КМДА, Департаменту та Комунального підприємства, посилаючись на частину третю статті 23 Закону України «Про прокуратуру»;

- наразі Касаційним господарським судом у складі Верховного суду розглядається справа №905/1907/21 у подібних правовідносинах за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради, комунального закладу «Канівська санаторна школа Черкаської обласної ради» (далі - Школа);

- Школа, яка є комунальним закладом загальної середньої освіти, підпорядкованим Черкаській обласній раді, та товариства з обмеженою відповідальністю «АС» (далі - ТОВ «АС») за результатами проведення публічної закупівлі уклали договір постачання природного газу; в подальшому сторони уклали додаткові угоди, яким збільшували ціну за одиницю товару та зменшували обсяг природного газу, який мав бути поставлений за договором;

- Прокурор в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради та Школи звернувся до суду з позовом до ТОВ «АС» про визнання недійсними додаткових угод та про стягнення коштів;

- суд першої інстанції ухвалою від 20.01.2022 залишив позовну заяву прокурора без розгляду; суд апеляційної інстанції 01.09.2022 залишив вказану ухвалу без змін; суди попередніх інстанцій вважали, що відсутні підстави звернення Прокурора до суду, оскільки позов подано в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради, яка не є стороною спірних правовідносин, а Школа не є суб`єктом владних повноважень;

- у справі №905/1907/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що наявні підстави для передачі вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для уточнення висновку, наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 та для вирішення таких питань:

чи може прокурор звертатись до суду в інтересах органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень та комунального закладу з вимогою про визнання укладеного правочину недійсним та стягнення коштів;

чи може суд задовольнити позовну вимогу органу місцевого самоврядування про визнання договору недійсним та відмовити у стягненні коштів на користь комунального закладу чи є такий спосіб захисту ефективним;

чи є у такому випадку вимога про стягнення коштів до державного, місцевого бюджету належним способом захисту інтересів держави та/або територіальної громади (у збережені коштів державного та/або місцевого бюджету);

- підставою передачі справи №905/1907/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду є необхідність уточнення висновку, наведеного у пункті 9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, про те, що «заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон), має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави»;

- таким чином, наявна виключна правова проблема, яка полягає в застосуванні частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо представництва прокуратурою інтересів держави в інтересах органу місцевого самоврядування та комунального закладу з вимогою про визнання укладеного правочину недійсним та стягнення коштів, а також інших питань пов`язаних з належним вирішенням справи в подібних правовідносинах;

- оскільки у справі №905/1907/21 Великою палатою Верховного Суду буде сформовано єдиний підхід щодо застосування частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у подібних спорах, то розгляд справи №910/12049/22 не вбачається можливим.

Представник Прокуратури у судовому засіданні 22.05.2022 заперечив проти задоволення клопотання позивача-3, а представники позивачів-1,2 та відповідача підтримали вказане клопотання.

Судом встановлено, що:

- у провадженні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду знаходиться справа №905/1907/21 за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради, Школи про стягнення 365 870,72 грн (підставою звернення до суду з позовом слугувало порушення сторонами, а саме Школою та ТОВ «АС» вимог статті 3 та пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та умов договору постачання природного газу від 03.01.2018 №488 (18) Б при укладанні додаткових угод, якими без належних на те підстав внесено зміни до істотних умов вказаного договору, а саме збільшено ціну за одиницю товару та зменшено кількість предмету закупівлі);

- господарським судом міста Києва розглядається справа №910/12049/22 за позовом Прокуратура в інтересах держави в особі: КМДА, Департаменту та Комунального підприємства про визнання недійсною Додаткової угода №3 до Договору та стягнення з Товариства на користь Комунального підприємства 212 153,39 грн;

- ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2022 (головуючий суддя Л.В. Стратієнко, судді С.В. Бакуліна і О.Р. Кібенко) передано справу №905/1907/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для уточнення висновку, наведеного у постанов Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 та для вирішення таких питань:

чи може прокурор звертатись до суду в інтересах органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень та комунального закладу з вимогою про визнання укладеного правочину недійсним та стягнення коштів;

чи може суд задовольнити позовну вимогу органу місцевого самоврядування про визнання договору недійсним та відмовити у стягненні коштів на користь комунального закладу чи є такий спосіб захисту ефективним;

чи є у такому випадку вимога про стягнення коштів до державного, місцевого бюджету належним способом захисту інтересів держави та/або територіальної громади (у збережені коштів державного та/або місцевого бюджету);

- підставою передачі справи №905/1907/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду є необхідність уточнення висновку, наведеного у пункті 9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, про те, що «заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон), має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави».

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах виходить із того, що подібність правовідносин означає схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, судам нижчих інстанцій результат вирішення конкретної судової справи.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Таким чином, оскільки правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №905/1907/21 має суттєве значення для вирішення питань у даній справі та для єдності судової практики та враховуючи підстави для передачі справи №905/1907/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, враховуючи, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, господарський суд міста Києва вважає, що наявні підстави для задоволення клопотання позивача-3 про необхідність зупинення провадження у справі №910/12049/22 відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України до завершення розгляду та ухвалення за результатами такого розгляду рішення Великої Палати Верховного Суду у справі №905/1907/21.

Керуючись статтями, 228, 229, 234 і 235 ГПК України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району» міста Києва про зупинення провадження у справі № 910/12049/22 задовольнити.

4. Провадження у справі № 910/12049/22 зупинити до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №905/1907/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду, у справі №905/1907/21.

5. Зобов`язати представників сторін повідомити господарський суд міста Києва про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №910/12049/22.

Ухвала набрала законної сили 22.05.2023 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського.

Повний текст ухвали складено 25.05.2023.

Суддя Оксана Марченко