Рішення

від 18.04.2023 по справі 911/2258/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2023 р.

м. Київ

Справа № 911/2258/22

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрі зернова компанія» (01001, місто Київ, вул. Еспланадна, будинок 2, квартира 33, код ЄДРПОУ 43933994)

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок 16, код ЄДРПОУ 37199618)

про стягнення заборгованості за договором № 22-21-07 поставки зернових культур від 06.04.2021,

за участю представників:

позивача: Гадзевич О.М;

відповідача: не з`явились,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 6 від 01.11.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрі зернова компанія» до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення заборгованості за договором № 22-21-07 поставки зернових культур від 06.04.2021.

Ухвалою суду від 17.11.2022 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання призначено на 19.12.2022 на 14:30. Судом встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з моменту отримання ухвали суду про відкриття провадження.

Суд цією ж ухвалою роз`яснив відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в силу ч.2 ст.178 ГПК України.

У судовому засіданні 19.12.2022 була присутня представник позивача. Враховуючи відсутність будь яких відомостей щодо обізнаності відповідача про наявність провадження у справі суд відклав підготовче засідання на 17.01.2023 на 14:20.

Для надання можливості відповідачу надати відзив на позовну заяву, реалізувати надані законом процесуальні права на доступ до правосуддя, суд у засіданні 17.01.2023 повторно вирішив відкласти підготовче провадження на 13.02.2023 на 17:00.

Суд врахував ту обставину, що ухвали суду, в тому числі про відкриття провадження у справі, відповідач отримав 27.12.2022, про що зазначено в ухвалі від 17.01.2023.

У судовому засіданні 13.02.2023 був присутній представник позивача. Суд, задля надання відповідачу доступу до правосуддя, в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України вчергове відклав підготовче засідання на 27.02.2023 на 15:00.

До Господарського суду Київської області 04.02.2023 надійшла зустрічна позовна заява від 03.02.2023, яка підписана 04.02.2023.

Суд перевіривши зустрічну позовну заяву встановив, що відповідач пред`явив зустрічний позов після закінчення строку для подання відзиву. Суд відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про продовження процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви та повернув зустрічну позовну заяву Державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт».

У судовому засіданні 27.02.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.03.2023 на 16:00.

У судовому засіданні 28.03.2023 була присутня представник позивача. До Господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача від 28.03.2023 про відкладення розгляду справи, з огляду на те, що відбуваються перемовини, щодо можливості укладання мирової угоди між сторонами спору. З цих підстав, суд в порядку ст. 216 ГПК України постановив ухвалу про відкладення судового засідання на 18.04.2023 на 17:00.

У судовому засіданні 18.04.2023, враховуючи ненадання сторонами будь-яких підтверджень щодо успішності перемовин щодо укладення мирової угоди, суд прийняв рішення у справі.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та доведення своїх позиції.

Обставини спірних правовідносин

Судом з`ясовано, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрі зернова компанія" (далі по тексту ТОВ "Агрі зернова компанія", постачальник) та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі ДП "Укрспирт", покупець) 06.04.2021 укладено договір № 22-21-07 поставки зернових культур (далі договір поставки).

Пунктом 1.1 договору поставки сторони узгодили, що постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором, поставляти покупцю протягом строку дії цього Договору зернові культури, включаючи похідні від зернових, продукти їх обробки, переробки, субпродукти, тощо (далі - продукція), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти й оплати поставлену продукцію.

Пунктом 2.1 договору поставки визначено, що ціна на продукцію, що поставляється за цим договором встановлюється у додаткових угодах, що укладаються сторонами протягом строку дії цього договору і є його невід`ємними частинами.

Пунктом 2.3. договору закріплено, що загальна сума договору складається з загальної вартості Продукції поставленої Постачальником та прийнятої покупцем на умовах цього Договору протягом строку його дії.

Відповідно до п. 4.4 договору право власності на продукцію, що поставляється за цим договором, переходить від постачальника до покупця з моменту фактичного прийняття продукції Покупцем у місці поставки, що вказане п 4.3 цього договору, що підтверджується підписом уповноваженої особи покупця на відповідній товарно-транспортній накладній.

В силу пункту 4.6. договору постачальник зобов`язаний надати покупцю при поставці кожної партії продукції належним чином оформлені документи в оригіналах: товарно-транспортні накладні, видаткові накладні.

Подаючи позов позивач надаючи до суду товарно транспортні та видаткові накладні за період з 07.04.2021 по 23.12.2021 вказав, що постачальником було здійснено постачання продукції на загальну суму в 15479928,27 грн. Позивач відзначив, що підписані уповноваженими представниками відповідача накладні є доказом прийняття без зауважень продукції по кількості, якості та срокам поставки, посилаючись на положення розділу 6 укладеного між сторонами договору поставки (порядок приймання продукції за якістю і кількістю)

Пунктом 6.5. Договору узгоджено, що у разі розбіжностей у вазі понад похибку ваг, зазначену у їх паспорті, складаються акти з обов`язковою участю особи, що здійснювала перевезення продукції. Продукція, що надійшла покупцеві приймається в кількості, яка фактично встановлена при зважуванні покупцем.

Отож, відповідач з квітня по грудень 2021 проводив часткові оплати за договором, що підтверджується наданою позивачем банківською випискою за період з 01.01.2022 по 02.11.2022.

Згідно пункту 5.1 договору поставки оплата поставленої продукції здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника вказаний в цьому договорі.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється на умовах відстрочення платежу - протягом 20 банківських днів з моменту фактичної поставки продукції на склад покупця, що підтверджується на товарно-транспортній накладній підписом уповноваженої особи покупця про прийняття продукції та за умови надання постачальником всіх документів передбачених п. 4.6 договору та виконання постачальником умов п. 4.7 цього Договору.

Суд приймає позицію позивача про те, що оскільки право визначати призначення платежу в платіжних документах належить виключно платнику, а обраний платником спосіб зазначення у платіжному дорученні («Оплата за зернові зг.рах.б/н по дог.№ 22-21-07 від 06.04.21") не дає змоги позивачу ідентифікувати конкретну накладну, за який здійснюється платіж - оплати, які було здійснено ДП «Укрспирт» було рознесено на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Тож з огляду на те, що за відповідачем утворилась заборгованість з поставки зернової продукції, позивач просив суд стягнути з ДП "Укрспирт" таку заборгованість, а також інфляційні втрати та три проценти річних.

Висновки господарського суду

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства

Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст.ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Визначення правової природи договору, як правочину, нерозривно пов`язано з оцінкою дій сторін, направлених на набуття (зміну, припинення) ними певних прав та обов`язків. Досліджуючи дійсні правовідносини сторін суд повинен проаналізувати його правову природу (суть умов договору) та ті дії, які сторони мали вчинити або вчинили на виконання зобов`язань, їх відповідність умовам договором.

Слід звернути увагу на те, що відповідачем за час перебування справи на розгляді в суді не подано жодних заперечень щодо позову у вигляді заяв по суті справи (відзиву, заперечень) чи інших пояснень у письмовому вигляді. Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Проаналізувавши встановлені на основі наявних у матеріалах справи доказів обставини, суд виявив невиконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати за поставлені йому зернові культури. Судом перевірено надані позивачем розрахунки до позову, які цілком співвідносяться до наявних у справі видаткових та товарно-транспортних накладних, долучених до позову та встановив підставність нарахування позивачем суми основної заборгованості у заявленому обсязі.

Тож, зважаючи на наведені вище положення національного законодавства у договірних відносинах та на умови укладеного між сторонами правочину суд констатує порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, що стали наслідком виникнення за ним обов`язку погасити суму основної заборгованості у розмірі 1256319,17 грн

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки, має місце прострочення виконання зобов`язання позивачем підставно нараховано відповідачу інфляційні втрати та три проценти річних. Судом перевірено розрахунок позивача, та встановлено що він є арифметично правильним, а відтак до стягнення підлягає вся заявлена до стягнення сума.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок 16, код ЄДРПОУ 37199618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрі зернова компанія» (01001, місто Київ, вул. Еспланадна, будинок 2, квартира 33, код ЄДРПОУ 43933994) 1256319,17 грн основного боргу, 268029,63 грн інфляційних втрат, 30247,16 грн три відсотки річних та 23318,94 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.05.2023.

Суддя А.Ф. Черногуз