Рішення

від 22.05.2023 по справі 914/869/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2023 Справа № 914/869/23

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Виробничого підприємства Хартрон-Інкор ЛТД, м.Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю КВК Електрик, м.Львів

про: стягнення 132487,26грн за договором №8004/21 від 24.02.2021

Суддя У.І.Ділай

Без участі представників сторін

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2023, справу №914/869/23 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 20.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

Про розгляд справи відповідач належним чином повідомлений на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Конверт з ухвалою від 20.03.2023, надісланий відповідачу, повернутий поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

29.03.2023 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Проте, представник ТзОВ КВК Електрик з матеріалами справи не ознайомився.

Станом на 22.05.2023 від відповідача до суду відзив не надходив.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).

Разом з тим, суд звертає увагу, що ГПК України не передбачено обов`язок суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою за закінченням строку зберігання поштового відправлення.

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 20.05.2023. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Між сторонами укладено договір № 8004/21 від 24.02.2021, згідно з п.1.1 якого позивач зобов`язався передати у власність відповідачу обладнання у відповідності з додатками до цього договору, а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити товар. Відповідач свої зобов`язання з оплати вартості поставленого товару не виконав.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.11.2021 у справі №914/2769/21 задоволено позов та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю КВК Електрик на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Хартрон-Інкор Лтд 365910,00 грн основної заборгованості, 2165,39 грн 3% річних, 365,91 грн - втрат від інфляції, 11306,62 грн пені та 5696,22 грн понесених витрат на сплату судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14 квітня 2022 року у справі № 914/2769/21 рішення Господарського суду Львівської області від 24.11.2021 залишено без змін.

31.05.2022 на примусове виконання рішення видано наказ.

Як зазначено в позові позивач звернувся до Шевченківського відділу ДВС у м. Львові із заявою про примусове виконання наказу. Під час проведення виконавчих дій ТзОВ КВК Електрик стягнуто заборгованість на рахунок позивача.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не своєчасно та в повному обсязі сплатив борг на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Хартрон-Інкор Лтд, встановлений судовим рішенням. Відтак, позивач подав позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 15849,42грн 3% річних та 116637,84грн інфляційних втрат.

Відповідач проти позову не заперечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Факт порушення відповідачем умов договору в частині несвоєчасної оплати 365910,00 грн боргу за отриманий товар встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 24.11.2021 у справі №914/2769/21. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14 квітня 2022 року у справі № 914/2769/21 рішення Господарського суду Львівської області від 24.11.2021 залишено без змін.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання за договором № 8004/21 від 24.02.2021 виконав несвоєчасно та не в повному обсязі, лише після звернення позивача до суду в примусовому порядку.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідач є господарюючим суб`єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Ризик є однією із ознак підприємницької діяльності. Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Відповідач не заперечив факт недотримання строків оплати за надані послуги охорони. Виходячи із вищенаведеного, суд звертає увагу на положення ч.2 ст. 617 ЦК України, відповідно до якої не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до положень статті 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 № 14 кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п`ятої статті 11 ЦК України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов`язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв`язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв`язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, підстави та правильність нарахування відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 116637,84грн інфляційних втрат за період з 01.08.2021 до 31.01.2023 слід задоволити.

Стосовно нарахованої суми 3% річних судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки. За розрахунком суду за період з 07.09.2021 до 13.02.2023 з відповідача підлягає до стягнення 15789,27грн. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КВК Електрик (79024, м. Львів, вул. Промислова, 50/52, оф. 18; ідентифікаційний код 39159095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Хартрон-Інкор Лтд (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1; ідентифікаційний код 25187880) 116637,84грн інфляційних втрат, 15789,27грн 3% річних та 2682,79 грн судового збору.

3.У задоволенні решти вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 25.05.2023.

Суддя Ділай У.І.