Постанова

від 06.11.2023 по справі 914/869/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2023 р. Справа №914/869/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівОрищин Г.В.

Матущак О.І.

Розглянувшиапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

КВК Електрик (вх. № ЗАГС 01-05/2663/23 від 16.08.2023)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 22.05.2023 (головуючий

cуддя Ділай У.І. повний текст складено 25.05.2023)

у справі№914/869/23

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-Виробничого

підприємства Хартрон-Інкор ЛТД (далі ТзОВ НВП Хартрон Інкор

ЛТД) , м. Харків

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю КВК Електрик</a> (надалі ТзОВ КВК Електрик), м. Львів,

простягнення 132 487,26 грн за договором №8004/21 від 24.02.2021

без виклику сторін

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-Виробниче підприємство Хартрон-Інкор ЛТД звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КВК Електрик</a> про стягнення 132 487,26 грн за договором № 8004/21 від 24.02.2021.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.05.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ КВК Електрик на користь ТзОВ НВП Хартрон-Інкор Лтд 116637,84 грн інфляційних втрат, 15789,27грн 3% річних та 2682,79 грн судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування матеріальних втрат на інфляційну складову боргу у сумі 116637,84 грн за період з 01.08.2021 до 31.01.2023, що були стягнуті рішенням Господарського суду Львівської області від 24.11.2021 у справі №914/2769/21. Стосовно нарахованої суми 3% річних судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки. За розрахунком суду за період з 07.09.2021 до 13.02.2023 з відповідача підлягає до стягнення 15789,27грн. В задоволенні решти вимог в цій частині відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТзОВ КВК Електрик подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що дане рішення є незаконним, необгрунтованим, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин справи, просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову. Зокрема, скаржник зазначає, що вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з серпня 2021 по лютий 2023 є неправомірною, оскільки 3% річних, інфляційні втрати та пеня вже були сплачені відповідачем на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 24.11.2021 у справі № 914/2769/21.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2023 справу № 914/869/23 розподілено до розгляду судді- доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Орищин Г.В. та Матущак О.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 витребувано у Господарського суду Львівської області матеріали справи № 914/869/23.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ КВК Електрик на рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2023 у справі №914/869/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу №17000/139 від 27.09.2023, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2023 залишити без змін. Зазначає, що за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, оцінивши докази, суд апеляційної інстанції встановив таке.

24.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КВК ЕЛЕКТРИК» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Хартрон-Інкор ЛТД» (Продавець) було укладено договір № 8004/21 від 24.02.2021, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві обладнання у відповідності з додатками до цього договору, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар.

У зв`язку з невиконанням умов вказаного договору ТзОВ НВП «Хартрон-Інкор ЛТД» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.11.2021 у справі № 914/2769/21 задоволено позов та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВК Електрик» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Хартрон-Інкор Лтд 365 910,00 грн основної заборгованості, 2165,39 грн 3% річних, 365,91 грн - втрат від інфляції, 11306,62 грн пені та 5696,22 грн витрат на сплату судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14 квітня 2022 року у справі № 914/2769/21 рішення Господарського суду Львівської області від 24.11.2021 залишено без змін.

31.05.2022 на примусове виконання рішення видано наказ.

Відповідачем добровільно вказане рішення суду не було виконано, тому позивач звернувся до Шевченківського відділу ДВС у м. Львові із заявою про примусове виконання наказу.

Під час проведення виконавчих дій 14.02.2023 було виконано вказане рішення суду, стягнуто з ТзОВ «КВК Електрик» на користь позивача заборгованість в сумі 385 444,14 грн.

Позивач вважає, що внаслідок несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання по договору від 24.02.2021 в період розгляду справи у судових інстанціях до моменту повної сплати боргу, у кредитора виникло право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

З огляду на те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 24.11.2021 у справі № 914/2769/21 задоволено вимогу про стягнення інфляційних втрат за липень 20221 року, позивач звернувся про стягнення інфляційних втрат за період з серпня 2021 по січень 2023 року та 3% річних до моменту стягнення суми основного боргу.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Внаслідок укладення договору поставки № 8004/21 від 24.02.2021 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару за вказаними договором виконувались неналежним чином, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовними заявами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВК Електрик» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Хартрон-Інкор Лтд 365 910,00 грн основної заборгованості, 2165,39 грн 3% річних, 365,91 грн - втрат від інфляції, 11306,62 грн пені та 5696,22 грн понесених витрат на сплату судового збору..

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Львівської області від 24.11.2021 у справі № 914/2769/21 залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14 квітня 2022 було встановлено наявну заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили, було встановлено факт поставки позивачем товару за договором № 8004/21 від 24.02.2021 року, факт настання строку оплати за вказаними договором та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як підтверджується матеріалами справи, внаслідок невиконання відповідачем в добровільному порядку рішення суду, позивач звернувся до Шевченківського ВДВС у місті Львові, та згідно платіжного доручення від 14.02.2023 у повному обсязі була стягнута заборгованість на користь позивача в сумі 385 444, 14 грн.

Відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346-III від 05.04.2001 переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Отже, з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 26.04.2017.

Таким чином, норма статті 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Колегія суддів погоджується із частковим задоволенням судом першої інстанції вимог позивача про стягнення 3% річних за період з 07.09.2021 по 13.02.2023 в розмірі 15 789,27грн та задоволення в повному обсязі 116 637,84грн інфляційних втрат за період з 01.08.2021 до 31.01.2023.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Львівської відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КВК Електрик</a> залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2023 у справі № 914/869/23 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження

постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК

України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 13.11.2023.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

Суддя Г.В. Орищин

Суддя О.І. Матущак