Рішення
від 09.05.2023 по справі 918/61/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/61/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" (вул. Шкільна, 10 А, Копиткове, Здолбунівський район, Рівненська область, 35720, код ЄДРПОУ 38809507)

до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення збитків (упущеної вигоди) у розмірі 3 797 586 грн 28 коп.

у судове засідання з`явилися:

- від ОСОБА_1 : ОСОБА_3 ;

- від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО": ОСОБА_3 , ОСОБА_4

- ОСОБА_2 ;

- представник ОСОБА_2 : ОСОБА_5 ;

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Рівненської області в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" із позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків (упущеної вигоди) у розмірі 3 797 586 грн 28 коп.

Предметом позову у даній справи є стягнення збитків (упущеної вигоди), завданих внаслідок дострокового розірвання відповідачем договорів оренди землі з власниками земельних ділянок, та подальшого укладення договорів оренди земельних ділянок з іншою юридичною особою, керівником якої одночасно був відповідач.

Як вбачається із позовної заяви, така подана до колишнього керівника (генерального директора) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО", який є відповідачем у справі, про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такого генерального директора.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" (новою назвою Товариства є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО"), заподіяв Товариству збитки (у формі упущеної вигоди), оскільки під час виконання своїх повноважень 01.12.2015 достроково припинив право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" на 52 земельні ділянки, а вже 02.12.2015 зазначені 52 земельні ділянки були передані в оренду Фермерському господарству "Ім. Шевченка", керівником якого також був ОСОБА_2 . В результаті вказаних умисних протиправних (неправомірних) дій відповідач позбавив Товариство з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" можливості продовжувати діяльність, відповідно до статуту, з обробітку землі та одержання доходів із використання 122,2446 га площі орендованих земель, які могли б бути отримані в 2019-2020 роках.

Даний позов подано учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" - ОСОБА_1 , яка володіє 10, 39 % часток в статутному капіталі товариства.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12.01.2023 справу № 918/61/23 розподілено судді Пашкевич І.О.

Ухвалою від 25.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/61/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 21.02.2023.

20 лютого 2023 року від ОСОБА_2 надійшли:

- клопотання про закриття провадження у справі № 918/61/23;

- відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог;

- клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні 21.02.2023 оголошено перерву до 14.03.2023.

10 березня 2023 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" надійшла відповідь на відзив.

14 березня 2023 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи у справі.

У судовому засіданні 14.03.2023 господарський суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів та про закриття провадження у справі з підстав, викладених в ухвалі від 14.03.2023.

У судовому засіданні 14.03.2023 господарський суд відмовив у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" про призначення судової економічної експертизи у справі та зупинення провадження у справі з підстав, викладених в ухвалі від 14.03.2023.

У судовому засіданні 14.03.2023 господарський суд залишив відповідь на відзив без розгляду з підстав, викладених в ухвалі від 14.03.2023.

Ухвалою від 14.03.2023 закрито підготовче провадження у справі № 918/61/23. Призначено справу № 918/61/23 до судового розгляду по суті на 23.03.2023.

У судовому засіданні 23.03.2023 оголошено перерву до 06.04.2023.

У судовому засіданні 06.04.2023 оголошено перерву до 02.05.2023.

01 травня 2023 року від відповідача надійшли пояснення у справі.

01 травня 2023 року від позивача надійшов документ під назвою "Письмові судові дебати".

01 травня 2023 року від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів.

У судовому засіданні 02.05.2023 господарський суд протокольною ухвалою відмовив у приєднанні до матеріалів доказів, поданих відповідачем вх. № 3935/23 від 01.05.2023 на підставі ч. 8 ст. 80 ГПК України. При цьому суд виходив із того, що відповідач зобов`язаний був подати дані докази у строк встановлений для відзиву, а подав на стадії розгляду справи по суті із пропуском процесуального строку, при цьому не навівши обґрунтованих пояснень щодо поважності підстав пропуску строку.

У судовому засіданні 02.05.2023 оголошено перерву до 09.05.2023.

05 травня 2023 року від позивача надійшли письмові пояснення.

08 травня 2023 року від відповідача надійшли заперечення проти заяв, доводів і міркувань позивача.

09 травня 2023 у судове засідання з`явилися представники позивача, відповідач та його представник, кожен з яких підтримав свої правові позиції, викладені у заявах по суті спору, письмових поясненнях, а позивач окремо у письмових судових дебатах.

Правова позиція позивача, викладена у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" (новою назвою товариства є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО"), заподіяв Товариству збитки (у формі упущеної вигоди), оскільки під час виконання своїх повноважень 01.12.2015 достроково припинив право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" на 52 земельні ділянки, а вже 02.12.2015 зазначені 52 земельні ділянки були передані в оренду Фермерському господарству "Ім. Шевченка", керівником якого також був ОСОБА_2 . В результаті вказаних умисних протиправних (неправомірних) дій відповідач позбавив Товариство з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" можливості продовжувати діяльність, відповідно до статуту, з обробітку землі та одержання доходів із використання 122,2446 га площі орендованих земель, які могли б бути отримані в 2019-2020 роках.

Позивач вказує, що відповідач порушив підпункти "м", "п" та "с" п. 7.12. Статуту ТОВ "Ім. Шевченка" затвердженого протоколом Загальних Зборів учасників Товариства № 01/14 від 23.04.2014, неправомірна поведінка ОСОБА_2 полягала у використанні ним своїх організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень. На переконання позивача ОСОБА_2 , діючи умисно, всупереч інтересам Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка", недобросовісно і нерозумно, всупереч основній меті діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка", що визначено у п. 2.1. Статуту, основному виду діяльності товариства, з корисливих мотивів з метою одержання неправомірної вигоди для себе у вигляді отримання за Фермерським господарством "Ім. Шевченка" речового права (володіння і користування) земельними ділянками, отримання прибутку тощо у період часу з 01.12.2015 до 30.05.2016 року шляхом підписання уклав з орендодавцями (громаданами-фізичними особами) завідомо невигідні та збиткові для Товариство з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" письмові договори про розірвання договорів оренди землі без номерів від 01.12.2015, згідно з яких з моменту підписання припинено дію договорів оренди землі в розмірі 122, 2446 га, попередньо укладених громадянами з ТОВ "Ім. "Шевченка". Строк дії договорів на момент їх розірвання становив більше 5 років і якби їх не було розірвано, ТОВ "Ім. "Шевченка" мало б усі підстави ними користуватися і отримувати прибуток з їх обробітку ще більше ніж 5 років.

А відтак ОСОБА_2 завдав збитків у вигляді упущеної вигоди для ТОВ "Ім. "Шевченка". Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 діяльність ТОВ "Ім. "Шевченка" опинилася під загрозою, оскільки неможливо здійснювати обробіток землі, отримувати з цього прибуток без наявності такого земельного ресурсу, орендованих земельних ділянок.

Позивач зауважує, що ТОВ "Ім. "Шевченка" кожного року отримувало прибутки, земельний банк Товариства з кожним наступним роком лише збільшувався, передумов та підстав для його зменшення та вчинення відповідних протиправних, всупереч інтересам Товариства дій (розірвання договорів) ОСОБА_2 стосовно позбавлення Товариства площ орендованих земельних ділянок не було і немає станом на дату пред`явлення позову (січень 2023). Натомість відповідач уклав із орендодавцями договори оренди землі та акти приймання-передачі земельних ділянок в оренду без номерів від 02.12.2015 стосовно цих же земельних ділянок.

Даний позов подано учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" - ОСОБА_1 , яка володіє 10, 39 % частки в статутному капіталі товариства.

Правова позиція відповідача, викладена у відзиві.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що вважає безпідставними доводи позивача про наявність в своїх діях складу правопорушення як підстави цивільно-правової відповідальності, зазначає, що вважає розірвання договорів оренди землі таким, що відповідає вимогам земельного законодавства. Жоден із правочинів про розірвання договорів оренди недійсним не визнаний та не оспорений. Між тим, умовою застосування п. 7.1.2 Статуту умовою застосування положень щодо визнання протиправними дій керівника господарського товариства є визнання недійсними договорів, укладених з його порушенням , що є можливим виключно у судовому порядку. Кожен із договорів розірваний за взаємною згодою сторін, підстава розірвання - п. 12.3. Договору оренди землі. Законність розірвання договорів оренди стверджена рішенням Здолбунівського районного суду від 24.11.2016 в справі № 562/1257/16-ц.

Також ОСОБА_2 вказує, що позивачем не доведено наявність та розмір шкоди у вигляді упущеної вигоди. Позивач посилаючись на приєднані до позовної заяви документи, стверджує, що неодержані доходи внаслідок дострокового припинення користування 52 земельними ділянками загальною площею 122, 2446 га у 2019 році складають 952 052 грн 04 коп., а у 2020 році - 2 845 534 грн 52 коп.

Щодо проведених розрахунків позивач оперує наступними поняттями: недоотриманий врожай, урожайність, собівартість недоотриманого врожаю; планова площа посіву. Відомості для обрахунку неодержаного доходу позивач бере з довідки про урожайність, собівартість та середню ціну реалізації, які ним же безпосередньо надані. При цьому позивач не надає будь-яких доказів на підтвердження вихідних даних, зазначених у його довідках та інших документах, зокрема що стосується собівартості недоотриманого врожаю.

Суперечливими та недостовірними є відомості позивача щодо розподілу земельних ділянок за планами посіву сільськогосподарських культур. Використані позивачем дані слід вважати лише припущенням про можливість саме такого розподілу площ земельних ділянок для посіву, що вплинуло на розрахунок недоотриманого доходу. У справі № 918/1131/20 позов ґрунтувався серед іншого на даних Плану посіву на 2016 -2019 років, а у справі № 918/61/23 позов ґрунтується на Плану посіву від 04.09.2015 на 2016-2020 роки. Тобто є всі підстави для висновку, що план від 04.09.2015 формувався не в 2015 році, а спеціально був складений під позов 2022 року з врахуванням висновків постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 у справі № 918/1131/20. Відповідно план посіву від 04.09.2015 є неналежним та недопустимим доказом, а розрахунок упущеної вигоди - необґрунтованим.

Позивач не надано жодного доказу, який би підтверджував реальність його намірів щодо обробітку земельних ділянок, які вибули з його користування (закупівля посівного матеріалу, залучення техніки та робочої сили тощо), можливість збору урожаю в заявленому обсязі, а також можливості реалізації недоотриманого врожаю (попередні контракти на продаж заявлених об`ємів сільськогосподарських культур). Окрім того, ФГ ім. Шевченка (головою якого є відповідач) з 2017 року перебуває в процедурі банкрутства, договори оренди земельних ділянок були розірвані і в користуванні ФГ з 2017 року не перебувають. Дані обставини підтверджені позивачем.

Разом з тим, позивачем не надано доказів вжиття дій щодо звернення з пропозицією до фізичних осіб (власників земельних ділянок) про укладення нових договорів оренди та повернення неправомірно вибувших з користування земельних ділянок. Розрахунок збитків у формі упущеної вигоди можна розцінювати виключно як абстрактний математичний розрахунок можливих доходів, виходячи з вихідних даних, наданих позивачем, без врахування реальної можливості отримання ним таких доходів. Є незрозумілим та необґрунтованим розрахунок позивача щодо різного розміру неотриманого доходу в різні роки на одних і тих же самих земельних ділянках. Так, в 2019 році розмір неотриманого доходу - визначено в сумі 952 052,04 грн (в межах справи №918/1131/20 - 608 327, 14 грн.). В 2020 році такий дохід визначено в тричі більшому розмірі - 2 845 534,25 грн.

Окрім іншого, відповідач заявляє про застосування наслідків спливу позовної давності за даним позовом, адже позов пред`явлено 11.01.2023. В той же час, якщо виходити з версії позивача, про незаконне (на його думку) розірвання договорів стало відомо ще 02.12.2015. Трьохрічний строк позовної давності закінчився 02.12.2018. Позов заявлено за спливом позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що існують судові рішення, які мають преюдиційне значення для розгляду даної справи, а саме: у справах № 562/1257/16-ц та № 918/1131/20.

Преюдиційність - у процесуальному праві обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набравшим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових актів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.

Верховний Суд вже неодноразово у своїх постановах зазначав про особливості застосування інститут преюдиції. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу. Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19). Правило про преюдицію сприяє додержанню процесуальної економії.

Судом у постанові Північно-західного апеляційний господарський суду від 29.06.2022 у справі № 918/1131/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" в особі ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення збитків (упущеної вигоди) в розмірі 4 954 604 грн. 30 коп. встановлено наступне.

Як вбачається із змісту статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" (код ЄДРПОУ 38809507), затвердженого протоколом №01/14 від 23.04.2014 загальних зборів учасників ТОВ "Ім. Шевченка" та зареєстрованого державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області 12.06.2014 (далі - статут ТОВ "Ім. Шевченка") Товариство створене шляхом об`єднання засновниками власних матеріальних цінностей та грошових вкладів з метою одержання прибутку та здійснення підприємницької діяльності, реалізації економічних інтересів засновників та працівників Товариства, а також створене з метою задоволення суспільних потреб у продукції виробничо-технічного та іншого призначення, товарах народного споживання, роботах і послугах.

Предметом діяльності товариства є, серед іншого, розведення великої рогатої худоби молочних порід; вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних; оптова та роздрібна торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; ведення товарного сільськогосподарського виробництва; вирощування, виробництво, заготівля, переробка, фасування, реалізація сільськогосподарських культур (пункт 2.2 статуту).

Пункт 7.1.2 статуту передбачає, що до виключної компетенції загальних зборів учасників належать питання, зокрема:

- "м" прийняття рішення про відчуження об`єктів нерухомості сума яких перевищує 10 млн. грн, що є у власності товариства та визначення умов їх відчуження;

- "п" затвердження будь-яких правочинів, сума яких перевищує 10 млн. гривень;

- "с" у випадку відсутності особи, яка обіймає таку посаду виконавчого директора товариства погодження (визначення умов) правочинів щодо придбання, відчуження, передачі в найм, управління нерухомого майна, а також інших основних засобів балансовою вартістю більше 20000 гривень, укладення договорів застави, поруки, гарантії або будь-яких інших правочинів на суму більше 20000 гривень.

Відповідно до п. 8.2. статуту генеральний директор, зокрема:

- затверджує поточні плани діяльності товариства і заходи, необхідні для вирішення його завдань;

- забезпечує виконання поточних і перспективних планів, управляє виробництвом;

- розпоряджається майном, грошовими коштами в межах, визначених статутом;

- представляє товариство у відносинах з організаціями, підприємствами, установами, державними органами, приватними та посадовими особами з усіх питань діяльності Товариства як на території України, так і за кордоном;

- приймає рішення з усіх питань діяльності товариства, що відносяться до його компетенції;

- самостійно вчиняє від імені товариства будь-які правочини з урахуванням обмежень, передбачених пунктом 7.1.2. цього статуту та забезпечує їх виконання. Правочини, які вчинені без погодження загальних зборів учасників Товариства відповідно до положень підпункту 7.1.2. статуту можуть бути визнані недійсними у встановленому законодавством порядку. Вчинення правочинів щодо придбання, відчуження, передачі в найм, управління нерухомого майна, а також інших основних засобів балансовою вартістю більше 20 000 грн, укладення договорів застави, поруки, гарантії або будь-яких інших правочинів на суму більше 20 000 грн потребує обов`язкової попередньої письмової згоди виконавчого директора товариства. У випадку відсутності особи, яка обіймає таку посаду у товаристві, перераховані правочини підлягають попередньому погодженню загальними зборами учасників товариства. Перераховані правочини, які вчинені без попередньої згоди виконавчого директора (загальних зборів учасників товариства) можуть бути визнані недійсними у встановленому законодавством порядку;

- здійснює інші дії, спрямовані на досягнення цілей товариства в межах його повноважень.

Згідно пунктів 8.1., 8.2. статуту, виконавчим органом є генеральний директор, який підзвітний загальним зборам учасників і відповідає за діяльність товариства та покладені на нього обов`язки. Генеральний директор вирішує всі питання поточної діяльності товариства за виключенням тих, які належать до компетенції загальних зборів учасників. Генеральний директор має право без доручення діяти від імені товариства.

Згідно зі статутом ТОВ "Ім. Шевченка" засновниками і учасниками товариства є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Відповідно до наказу ТОВ "Ім. Шевченка" №1 від 22.07.2013 "Про вступ на посаду Генерального директора", керуючись нормою пункту 8.1. статуту ТОВ "Ім. Шевченка", протоколом №01/13 Установчих зборів засновників "ТОВ "Ім. Шевченка" від 22.07.2013, ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків Генерального директора ТОВ "Ім. Шевченка" з 15.08.2013.

Відповідно до статуту ФГ "Ім. Шевченка" (код ЄДРПОУ 23520585), затвердженого рішенням засновника ФГ "Ім. Шевченка" №15 від 13.06.2016, зареєстрованого розпорядженням голови Здолбунівської райдержадміністрації №137 від 17.03.1998 засновником ФГ "Ім. Шевченка" є ОСОБА_2 , який є його головою.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААБ № 298743 від 13.06.2012 ОСОБА_2 є керівником ФГ "Ім. Шевченка".

Як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (дата формування довідки 01 червня 2016 року) була проведена державна реєстрація 52-х договорів оренди землі, укладених між ТОВ "Ім. Шевченка" (орендарем) та фізичними особами (орендодавцями) стосовно земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування сільськогосподарських культур, випасання худоби тощо) та переданих за відповідними актами приймання-передачі земельної ділянки в оренду за кадастровими номерами: 5622682800:00:002:0024, 5622682800:00:005:0024, 5622682800:00:006:0125, 5622682800:00:007:0043, 5622682800:00:007:0033, 5622682800:00:007:0028, 5622682800:00:002:0487, 5622682800:00:005:0028, 5622682800:00:002:0037, 5622682800:00:007:0027, 5622682800:00:007:0019, 5622682800:00:007:0018, 5622682800:00:004:0148, 5622682800:00:006:0026, 5622682800:00:006:0035, 5622682800:00:002:0121, 5622682800:00:003:0018, 5622682800:00:002:0138, 5622682800:00:002:0137, 562.2682800:00:004:0147, 5622682800:00:001:0046, 5622682800:00:004:0149, 5622682800:00:001:0045, 5622682800:00:002:0156, 5622082800:00:002:0154, 5622682800:00:002:0155, 5622682800:00:002:0153, 5622682800:00:002:0146, 5622682800:0С:004:0009, 5622682800:00:004:0074, 5622682800:00:006:0110, 5622682800:00:006:0162, 5622682800:00:004:0075, 5622682800:00:006:0322, 562.2682800:00:002:0122, 5622682800:00:001:0037, 5622682800:00:001:0047, 5622682800:00:001:0048, 5622682800:00:002:0139, 5622682800:00:001:0027, 5622682800:00:001:0058, 5622682800:00:003:0056, 5622682800:00:003:0055, 5622682800:00:002:0014, 5622682800:00:006:0347, 5622682800:00:006:0115, 5622682800:00:006:0339, 5622682800:00:002:0136, 5622682800:00:006:0156, 5622682800:00:003:0092, 5622682800:00:001:0028, 5622682800:00:006:0154.

01 грудня 2015 року між ТОВ "Ім. Шевченка" (орендарем) в особі генерального директора Атаманюка В.Д. та фізичними особами (орендодавцями) були укладені договори про розірвання договору оренди землі за взаємною згодою сторін на підставі пунктів 12.03 договорів оренди землі, за якими як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (дата формування довідки 01 червня 2016 року) була проведена державна реєстрація.

02 грудня 2015 року між "ФГ ім. Шевченка" в особі голови Атаманюка В.Д. та фізичними особами (орендодавцями) укладено договори оренди землі та акти приймання-передачі земельних ділянок в оренду (та проведена їх державна реєстрація як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 червня 2016 року за якими орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельні ділянки, а саме з громадянами:

- ОСОБА_7 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0024 площею 2,86 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.04.2014 та зареєстровано 23.08.2014;

- ОСОБА_8 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:005:0024 площею 2,48 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.12.2013 та зареєстровано 27.12.2013;

- ОСОБА_9 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0125 площею 1,57 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 15.03.2014 та зареєстровано 17.12.2014;

- ОСОБА_10 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:007:0043 площею 2,6 га 80453,80 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 05.10.2015 та зареєстровано 31.10.2015;

- ОСОБА_11 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:007:0033 площею 1,97 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 25.02.2014 та зареєстровано 29.05.2014;

- ОСОБА_12 щодо земельної ділянки кадастровим номер 5622682800:00:007:0028 площею 3,0784 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 14.10.2014 та зареєстровано 18.03.2015;

- ОСОБА_13 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0487 площею 1,2533 га вартістю 35374,10 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 15.03.2014 та зареєстровано 15.01.2015;

- ОСОБА_14 , ОСОБА_15 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:005:0028 площею 2,49 га вартістю 80453,80 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 02.03.2015 та зареєстровано 10.11.2015;

- ОСОБА_16 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0037 площею 2,8494 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 15 березня 2014 року та зареєстровано 22 жовтня 2014 року;

- ОСОБА_17 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:007:0027 площею 3,2 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10 грудня 2013 року та зареєстровано 28 грудня 2013 року;

- ОСОБА_18 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:007:0019 площею 2,19 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 04 квітня 2014 року та зареєстровано 17 березня 2015 року;

- ОСОБА_19 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:007:0018 площею 2,16 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28 лютого 2014 року та зареєстровано 03 вересня 2014 року;

- ОСОБА_20 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:004:0148 площею 1,86 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 25 лютого 2014 року та зареєстровано 03 травня 2014 року;

- ОСОБА_21 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0026 площею 1,75 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.03.2014 та зареєстровано 27.08.2014;

- ОСОБА_22 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0035 площею 3,34 га 141496,40 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.03.2014 та зареєстровано 03.09.2014;

- ОСОБА_23 , ОСОБА_23 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0121 площею 2,6601 га вартістю 70718,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім.Шевченка" було укладено 02.03.2015 року та зареєстровано 10.11.2015;

- ОСОБА_24 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:003:0018 площею 1,46 га вартістю 70748.20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 15 березня 2014 року та зареєстровано 21 жовтня 2014 року;

- ОСОБА_25 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0138 площею 2,5 вартістю 707 48,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 25 березня 2014 року та зареєстровано 17 грудня 2014 року;

- ОСОБА_25 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0137 площею 2,41 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28 березня 2014 року та зареєстровано 17 грудня 2014 року;

- ОСОБА_26 щодо земельної ділянки кадастровий номер 562.2682800:00:004:0147 площею 2,2 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 31.03.2014 та зареєстровано 22.10.2014;

- ОСОБА_27 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:001:0046 площею 2,43 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28 березня 2014 року та зареєстровано 23 вересня 2014 року;

- ОСОБА_28 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:004:0149 площею 1,06 га вартістю 35374,10 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28 лютого 2014 року та зареєстровано 30 квітня 2014 року;

- ОСОБА_29 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:001:0045 площею 1,58 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28 березня 2014 року та зареєстровано 26 вересня 2014 року;

- ОСОБА_30 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0156 площею 3,48 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28 березня 2014 року та зареєстровано 26 вересня 2014 року;

- ОСОБА_31 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622082800:00:002:0154 площею 2,8 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 31 березня 2014 року та зареєстровано 22 жовтня 2014 року;

- ОСОБА_32 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0155 площею 3,28 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 31 березня 2014 року та зареєстровано 22 жовтня 2014 року;

- ОСОБА_33 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0153 площею 2,53 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 31 березня 2014 року та зареєстровано 22 жовтня 2014 року;

- ОСОБА_34 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0146 площею 3,15 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10 квітня 2014 року та зареєстровано 26 серпня 2014 року;

- ОСОБА_35 , ОСОБА_36 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:0С:004:0009 площею 2,3534 га вартістю 80453,80 грн., попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 27 лютого 2015 року та зареєстровано 22 червня 2015 року;

- ОСОБА_37 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:004:0074 площею 3,03 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28 березня 2014 року та зареєстровано 16 грудня 2014 року;

- ОСОБА_38 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:01 10 площею 1,57 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28 березня 2014 року та зареєстровано 23 вересня 2014 року;

- ОСОБА_39 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0162 площею 2,2 га вартістю 94330,33 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 15 березня 2014 року та зареєстровано 22 вересня 2014 року;

- ОСОБА_40 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:004:0075 площею 2,78 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10 квітня 2014 року та зареєстровано 22 серпня 2014 року;

- ОСОБА_41 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0322 площею 1,93 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 25 березня 2014 року та зареєстровано 24 листопада 2014 року;

- ОСОБА_42 щодо земельної ділянки кадастровий номер 562.2682800:00:002:0122 площею 2,89 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10 січня 2014 року та зареєстровано 14 серпня 2014 року;

- ОСОБА_43 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:001:0037 площею 1,56 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10 квітня 2014 року зареєстровано 29 липня 2014 року;

- ОСОБА_44 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:001:0047 площею 2,26 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28 березня 2014 року та зареєстровано 27 серпня 2014 року;

- ОСОБА_45 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:001:0048 площею 5,72 га вартістю 141496,40 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.04.2014 та зареєстровано 14.08.2014;

- ОСОБА_46 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0139 площею 2,55 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо opeнди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 25.03.2014 та зареєстровано 16.01.2015;

- ОСОБА_47 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:001:0027 площею 1,66 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.04.2014 та зареєстровано 22.08.2014;

- ОСОБА_48 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:001:0058 площею 3,46 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.04.2014 та зареєстровано 06.08.2014;

- ОСОБА_49 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:003:0056 площею 1,67 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 15 березня 2014 року та зареєстровано 10 червня 2014 року;

- ОСОБА_50 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:003:0055 площею 2,1 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 15 березня 2014 року та зареєстровано 10 червня 2014 року;

- ОСОБА_51 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0014 площею 2,85 вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 04 квітня 2014 року та зареєстровано 20 січня 2015 року;

- ОСОБА_52 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0347 площею 1,93 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.03.2014 та зареєстровано 26.09.2014;

- ОСОБА_53 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0115 площею 1,64 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.04.2014 та зареєстровано 09.08.2014;

- ОСОБА_54 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0339 площею 1,93 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 02.04.2014 та зареєстровано 24.11.2014;

- ОСОБА_55 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0136 площею 2,22 га вартістю 7.0748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.03.2014 та зареєстровано 23.09.2014;

- ОСОБА_56 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0156 площею 1,6 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.02.2014 та зареєстровано 03.09.2014;

- ОСОБА_57 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:003:0092 площею 1,89 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої "Ім. Шевченка" було укладено 25.03.2014 та зареєстровано 17.12.2014;

- ОСОБА_58 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:001:0028 площею 1,66 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.04.2014 та зареєстровано 22.08.2014;

- ОСОБА_59 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0154 площею 1,6 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім.Шевченка" було укладено 28.02.2014 та зареєстровано 03.05.2014

Згідно з пунктом 12.3 договорів оренди землі дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24.11.2016 у справі №562/1257/16-ц позов ОСОБА_2 до ТОВ "Ім.Шевченка" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задоволено. Поновлено ОСОБА_2 на посаді генерального директора ТОВ "Ім. Шевченка"; стягнуто із ТОВ "Ім.Шевченка" на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 7 808 грн; стягнуто з ТОВ "Ім. Шевченка" на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

ТОВ "ЮТ-АГРО-ЗЕРНО" звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Книга Сіті", в якому просило визнати за ним право власності на врожай 2017 року.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18 вересня 2017 року у справі №918/625/17 позов задоволено. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 липня 2019 року рішення Господарського суду Рівненської області від 18 вересня 2017 року в справі 918/625/17 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

В матеріалах справи № 918/1131/20 містяться заяви свідків №181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 199 від 10 березня 2021 року, гр. ОСОБА_22 , гр. ОСОБА_43 , гр. ОСОБА_12 , гр. ОСОБА_60 , гр. ОСОБА_2 , в яких вони вказують про те, що пропозиція (ініціатива) розірвання договорів оренди землі від 01 грудня 2015 року виходила від орендодавців, а саме - фізичних осіб власників земельних ділянок за їх заявами.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення збитків, завданих йому посадовою особою - колишнім Генеральним директором ТОВ "Ім. Шевченка" (ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО") ОСОБА_2 у 2019 - 2020 роках у формі упущеної вигоди.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 та 14 Цивільного кодексу України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У пункті 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

Правові підстави та умови відшкодування збитків визначені, зокрема положеннями Глави 3 "Захист цивільних прав та інтересів" Розділу І "Основні положення" Книги першої "Загальні положення", Глави 51 "Правові наслідки порушення зобов`язання. Відповідальність за порушення зобов`язання" Розділу І "Загальні положення про зобов`язання" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" Цивільного кодексу України та Главою 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Розділу V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання" Господарського кодексу України.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У пункті 4 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами частини першої статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У частині другій статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із частиною другою статті 224, частиною першою статті 225 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Слід зауважити, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2011 року у справі №3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі №908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі №910/15865/14, від 30 вересня 2021 року у справі №922/3928/20).

При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).

Щодо протиправності поведінки відповідача під час виконання обов`язків директора ТОВ "Ім. Шевченка" в частині розірвання договорів оренди з фізичними особами та переукладення договорів оренди земельних ділянок з ФГ "Ім. Шевченка" суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до статті 89 Господарського кодексу України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.

Посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ними господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом та установчими документами товариства.

Стаття 224 Господарського кодексу України встановлює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Судом встановлено, що ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" є новим найменуванням ТОВ "Ім. Шевченка" відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ "Ім.Шевченка", що вбачається з протоколу №3 від 27 червня 2016 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 ГПК України власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, може (можуть) подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. У разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов`язки без згоди власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів), який (які) подав (подали) позов. Посадова особа, до якої пред`явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі.

На підтвердження статусу учасника ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" Титечко Оксаною Григорівною надано витяг із ЄДР, з якого вбачається, що його частка у статутному капіталі товариства становить 10, 39%, що підтверджує її статус як учасника ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" та наявність у неї права діяти в інтересах даного товариства.

Аналізуючи дії ОСОБА_2 , як директора ТОВ "Ім. Шевченка", суд зазначає, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень ( Правова позиція, викладена у постанові ВС від 04.12.2018 р. у справі №910/21493/17).

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов`язання їх відшкодувати.

При застосуванні статті 92 Цивільного кодексу України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства. Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином. Водночас спростування учасником юридичної особи (учасником позивача) відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачем. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Правовідносини між товариством та керівником мають довірчий характер, а протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїми посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень (Постанова ВП ВС від 22.10.2019 р. у справі № 911/2129/17).

При цьому протиправною (неправомірною) вважається не лише та поведінка, яка порушує пряму вимогу закону чи статуту товариства, а й поведінка, яка свідчить про нерозумність чи недобросовісність у діяннях посадової особи, або про те, що вона діяла не в інтересах товариства, а у власних. Обов`язок керівника проявляти належне піклування про справи товариства означає, що керівник повинен проявляти розумне піклування про її справи, використовувати необхідні професійні навички і здійснювати свої повноваження з необхідною ретельністю та обачністю.

Отже, ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді генерального директора ТОВ "Ім. Шевченка" був зобов`язаний діяти виключно в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства.

Відповідно до ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права й обов`язки (стаття 190 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 139 ГК України майном визнано сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів. А тому майновими правами товариства визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (Постанова ВП ВС від 26.11.19 у справі № 910/20261/19).

Отже, право користування земельними ділянками, що отримане ТОВ "Ім. Шевченка" (ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО") на підставі договорів оренди землі з власниками цих ділянок, є приналежним позивачеві майновим правом, у зв`язку з чим дії відповідача спрямовані на його відчуження повинні здійснюватися з урахуванням вимог статуту товариства, зокрема п.7.1.2, яким передбачено погодження укладення таких правочинів загальними зборами.

Матеріали справи не містять доказів скликання загальних зборів з питання розірвання договорів оренди земельних ділянок чи надання погодження на укладення таких правочинів

Відповідач не заперечує факту розірвання договорів оренди земельних ділянок від імені ТОВ "Ім. Шевченка" та подальше укладення договорів оренди з ФГ "Ім. Шевченка".

Водночас відповідач жодними доказами не довів, як укладаючи такі правочини, він діяв в інтересах товариства, виходячи з мети його діяльності.

А тому дострокове розірвання ОСОБА_2 , як генеральним директором TOB "Ім. Шевченка" договорів оренди з подальшим на наступний день їх переоформленням на ФГ "Ім. Шевченка", керівником та засновником якого був відповідач, суд оцінює як протиправні дії, що проявилися в усвідомленому неналежному та недобросовісному виконанні службових (посадових) обов`язків, всупереч інтересам та основній меті діяльності ТОВ "Ім. Шевченка" без дотримання меж нормального господарювання та керування товариством, з особистою заінтересованістю та за рахунок прийняття очевидно марнотратних та збиткових для товариства рішень.

Окрім того, до аналогічних висновків про те що в діях ОСОБА_2 дійшов суд у справі № 918/1131/20, зокрема в постанові Верховного Суду від 02.11.2021, а також постанові від 29.06.2022 (на новий розгляд), яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.10.2022.

У постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 918/1131/20 зазначено, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що підписання відповідачем, як генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" договорів про дострокове розірвання (припинення) договорів оренди земельних ділянок, відповідно до підпунктів "м" та "с" пункту 7.1.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка", підлягало обов`язковому погодженню загальними зборами учасників товариства, чого зроблено не було.

Враховуючи викладене, суд погоджується з аргументами ОСОБА_1 , що дії ОСОБА_2 із розірвання договорів були протиправними та полягали в усвідомленому неналежному та недобросовісному виконанні свої посадових обов`язків, всупереч інтересам та основній меті діяльності ТОВ "Ім. Шевченка", без дотримання меж нормального господарювання та керування товариством.

Щодо доводів відповідача про те, що ОСОБА_2 як директор і керівник ТОВ "Ім. Шевченка" будь-яких протиправних дій щодо товариства не вчиняв, а дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок вчинено відповідно до вимог законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідач посилається на законність розірвання договорів оренди, що підтверджує рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24.11.2016 у справі №562/1257/16-ц.

Такі обґрунтування відповідача суперечать висновкам, які містяться в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16.02.2022 у справі №905/1575/20, а саме: "5.25.При цьому, посилання судів на ненадання позивачем доказів оспорення цих правочинів та визнання їх недійсними (зокрема, з підстав їх фіктивності), а також доказів звільнення відповідача з посади у зв`язку з неправомірною поведінкою чи притягнення до будь-яких видів відповідальності, саме по собі не може позбавляти позивача реалізації у визначений законом спосіб захисту його прав шляхом стягнення на його користь збитків безпосередньо з особи, дії чи бездіяльність якої стали причиною їх заподіяння.".

Також означені аргументи відповідача суперечать висновкам, що містяться в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.09.2021 у справі №910/1895/20, а саме: "5.40. При цьому посилання суду апеляційної інстанції на обставину неоспорення позивачем вказаних вище договорів саме по собі не може позбавляти позивача реалізувати у визначений законом спосіб захист прав позивача шляхом стягнення на його користь збитків безпосередньо з особи, дії чи бездіяльність якої стали причиною їх заподіяння.".

Тобто, вчинення або не вчинення позивачем заходів щодо визнання недійсними угод про розірвання договорів оренди з підстави перевищення керівником своїх повноважень, визначених статутом не впливає на визначений законом спосіб захисту його права шляхом стягнення на його користь збитків.

Крім цього, в даному судовому спорі не є предметом розгляду та вирішення питання чинності або не чинності договорів про дострокове розірвання договорів оренди.

Більше того, позивач не посилається як на підстави свого позову на обставини чинності або не чинності самих договорів про розірвання договорів оренди.

В контексті поданого позову позивач наголошує, що ОСОБА_2 , будучи генеральним директором ТОВ «їм. Шевченка» (станом на сьогодні перейменовано в ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО») достроково, без жодних на те розумних підстав 01.12.2015 всупереч інтересам ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО» підписав договори про розірвання договорів оренди земельних ділянок та акти приймання-передачі земельних ділянок, а вже 02.12.2015 в статусі голови ФГ "їм. Шевченка" і як засновник даної юридичної особи, діючи у власних інтересах підписав з орендодавцями договори оренди тих же самих земельних ділянок, які за день до того він достроково відчужив та яких позбавив позивача.

Тобто за два дні ОСОБА_2 шляхом підписання відповідних договорів достроково перевів земельні ділянки з ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО» на власне, ФГ «Ім. Шевченка», де він був головою та засновником, що свідчить про протиправність, і недобросовісність його дій.

У постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав про таке.

Згідно з вимогами ст. 92 ПК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

З наведеного слідує, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді генерального директора позивача, був зобов`язаний діяти виключно в інтересах останнього, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів Товариства.

У постанові від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що правовідносини між товариством та керівником мають довірчий характер, а протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїми посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

Відтак, посилання відповідача на законність розірвання договорів та те що вони ніким не оспорені саме по собі не може позбавляти ОСОБА_1 реалізувати у визначений законом спосіб захист прав позивача шляхом стягнення на користь юридичної особи учасником якої вона є та діє в її інтересах збитків безпосередньо з особи, дії чи бездіяльність якої стали причиною їх заподіяння - ОСОБА_2 як колишнього директора ТОВ "ІМ. Шевченка".

У даній справі Оксана Григорівна як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" просить стягнути з ОСОБА_2 збитки у вигляді упущеної вигоди за період 2019 -2020 роки.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Як вже зазначалося, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства; - наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір; - причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду; - вину заподіювача шкоди.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №750/8676/15-ц (провадження №14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі №910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).

Також позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі №908/2486/18, від 15 жовтня 2020 року у справі №922/3669/19, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).

Отже, відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

Тож у з`ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії упущена вигода, принципи на яких ґрунтується виконання зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків.

Суд зауважує, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов`язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/господарського обороту.

Тому при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків.

Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов`язального права та загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.

Аналіз таких принципів цивільного права як справедливість, добросовісність, розумність дає підстави для висновку, що розумними витратами є витрати кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права.

Слід зазначити, що визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Відтак при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.

У даній справі предметом позову є майнова вимога позивача про стягнення упущеної вигоди, у зв`язку з чим до предмета доказування входить, зокрема, доведення позивачем фактичної наявності та розміру збитків за 2019-2020 роки.

Упущена вигода (неодержаний дохід) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення.

При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Саме на позивача покладається тягар доказування наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди і саме останній як особа, яка стверджує обставину завдання йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди, мав довести належними та допустимими доказами, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи (реальність отримання доходів), розмір цих доходів і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його такої можливості.

Натомість невиконання позивачем визначеного приписами ст. ст. 13, 74 ГПК України процесуального обов`язку з доведення належними та допустимими доказами розміру заподіяних йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди має результатом процесуальний наслідок у вигляді відмови в задоволенні таких позовних вимог з підстав їх недоведеності.

Пред`являючи вимогу про стягнення з відповідача збитків позивач зазначає, що в результаті завдання відповідачем шкоди, було понесено збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, що підтверджується документами господарської діяльності, бухгалтерської, податкової та фінансової звітності за період з 2019 по 2020 рр., що додані до позовної заяви.

Неодержані доходи визначені як різниця між недоотриманим доходом від реалізації продукції та собівартістю недоотриманого урожаю:

Неодержані доходи (грн.) - Недоотриманий дохід від реалізації продукції (грн.) - Собівартість недоотриманого урожаю (грн.)

Недоотриманий дохід від реалізації продукції - це потенційний дохід, який ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО» могло б отримати від реалізації урожаю, який планувалось зібрати на площі, по якій були достроково розірвані договори оренди землі.

Недоотриманий дохід розраховано як добуток кількості недоотриманого урожаю та середньої ціни реалізації сільськогосподарської продукції:

Недоотриманий дохід від реалізації продукції (грн.) = Недоотриманий урожай (центнерів) X Середня ціна реалізації продукції, (грн/ц)

Собівартість недоотриманого урожаю визначено як добуток кількості недоотриманого урожаю та фактичної собівартості конкретного виду сільськогосподарських культур, яка склалась у ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО» у розрахунковому періоді:

Собівартість недоотриманого урожаю (грн.) = Недоотриманий урожай (центнерів) X Собівартість (грн/ц)

Недоотриманий урожай - це урожай, який ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО» могло б отримати від посіву сільськогосподарських культур на земельних ділянках, договори оренди землі по яких були достроково розірвані.

Недоотриманий урожай розраховано як добуток площі посіву сільськогосподарських культур та їх урожайності, яку отримало ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО» у розрахунковому періоді:

Недоотриманий урожай (центнерів) - Планова проща посіву (гектарів) X Урожайність (ц/га).

Позивач зазначає, що відповідно до Перспективного плану посіву (сівозмін) на 2015-2020 роки позивач в розрізі масивів та культур на земельних ділянках, що знаходяться на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, затвердженого 04.09.2015 виконавчим директором Титечком Ю.Т. та переліку земельних ділянок, орендованих ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО» (ТОВ «Ім. Шевченка»), що достроково вибули із користування Товариства (вих. №534/20) на 52-ох земельних ділянках загальною площею 122,2446 га, щодо яких було достроково розірвані договори оренди землі, на 2019-2020 роки на рівні з ділянками, що перебували в користуванні Товариства планувались посіви наступних сільськогосподарських культур:

- у 2019 році пшениця, ячмінь ярий, кукурудза, соя;

- у 2020 році пшениця, ячмінь ярий, соя, ріпак озимий.

Вказані плани були реалізовані, що підтверджується документами бухгалтерської та фінансової звітності, зокрема: обліковими листами тракториста, актами витрат насіння та садівного матеріалу, посівами, реєстрами приймання зерна вагарем, тощо. Показники валового збору (обсяг виробництва у масі після доробки) для подальших розрахунків втраченої вигоди вказані в графі 4 звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду, а показники фактично зібраної площі відповідної сільськогосподарської культури вказані в графі 2 звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду, що підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Позивач вказує, що на підставі звіту ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО» про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств №50-сг та первинних документів бухгалтерської звітності, якими підтверджуються прямі матеріальні витрати, зокрема вартість насіння та посадкового матеріалу підтверджується видатковими накладними на придбання насіневого матеріалу, актами списання; вартість мінеральних добрив підтверджується видатковими накладними на придбання добрив, актами про використання, обліковими листами, ТТН, реєстрами; вартість пального і мастильних матеріалів підтверджується видатковими накладними на придбання товарів, актами про використання, обліковими листами, лімітно- забірними картками; вартість решти матеріальних витрат, що включає вартість оренди транспортних засобів, нежитлових приміщень, оплата послуг, тощо підтверджується актами приймання-передачі послуг, приміщень, іншими прямими витратами та загальновиробничими витратами такими як відрахування на соціальні заходи, амортизація необоротних активів, оплата послуг сторонніх організацій (заробітна плата, податки, збори, соціальні внески) підтверджується реальність показників собівартості продукції.

Позивач акцентує увагу, що розрахунок собівартості продукції який він надав не є певним формульним показником. Вартісний показник розраховується шляхом суми всіх витрат, які товариство понесло для вироблення відповідного роду продукції на підставі вихідних даних, що містяться в документах первинної бухгалтерської звітності та відображають вартісні показники, що були враховані в звітах 50-сг, підтверджується оборотно- сальдовими відомостями по рахунку 2311 та є дійсними затратами товариства на виробництво відповідної с/г продукції.

Окрім того, позивач зазначає, що показники ціни реалізації с/г культур були надані для обрахунку без врахування ПДВ, на підставі ціни, по якій ТОВ «ЮТ-АГРО ЗЕРНО» реалізувало відповідну с/г культуру у відповідному звітному році. Вказане підтверджується договорами поставки, що надані суду, є чинними та виконаними, кошти оплачені, а саме: договір поставки №13/07/2017 від 27.07.2017, видаткові накладні №34 від 29.08.2019, №13 від 25.02.2020, №26 від 30.04.2020, №41 від 30.06.2020, №33 від 29.05.2020, № 11 від 26.05.2021, № 21 від 13.07.2021; договір №1000057650 від 03.01.2020, видаткові накладні №5210033018 від 15.01.2020., №5210033028 від 16.01.2020; договір №1000057806 від 16.01.2020., видаткова накладна №5210033032 від 16.01.2020; договір №1000057862 від 16.01.2020, видаткові накладні №5210033074 від 20.01.2020, №5210033102 від 23.01.2020; договір №1000057991 від 23.01.2020, видаткові накладні №5210033123 від 24.01.2020, №5210033131 від 24.01.2020, №521003312а від 25.01.2020, №5210033132 від 25.01.2020; договір поставки №13/04/2020 від 30.04.2020, видаткові накладні№27 від 01.05.2020, №29 від 08.05.2020., №30 від 15.05.2020., №31 від 21.05.2020., №32 від 28.05.2020., №35 від 06.06.2020., №37 від 12.06.2020р, №39 від 22.06.2020, №40 від 29.06.2020; договір поставки №09/03/2020 від 23.03.2020., видаткові накладні №19 від 25.03.2020, №20 від 27.03.2020., №21 від 31.03.2020.,№23 від 03.04.2020, договір поставки JP/01941 від 03.10.2019., видаткові накладні №37 від 23.10.2019, митна декларація UA204010/2019/036395 від 23.10.2019, №38 від 25.10.2019, митна декларація UA204010/2019/036712 від 25.10.2019, №39 від 29.10.2019, митна декларація UA204010/2019/037059 від 29.10.2019, №41 від 01.11.2019, митна декларація UA204010/2019/037469 від 01.11.2019; договір поставки №01/2017 від 15.02.2017, видаткові накладні №24 від 16.04.2019р., №1 від 03.02.2021р.; договір поставки №13/06/2020 від 10.06.2020р., видаткові накладні №36 від 11.06.2020, №38 від 18.06.2020; договір поставки №12/04/2020 від 30.04.2020, видаткова накладна №28 від 04.05.2020; договір 012/BR19 від 11.07.2019, видаткова накладна №29 від 18.07.2019р., митна декларація Ш204010/2019/025744 від 18.07.2019; договір купівлі - продажу №1000063257 від 04.09.2020, видаткові накладні №5210035858 від 05.09.2020, №5210035859 від 06.09.2020, №5210035861 від 07.09.2020, №5210035914 від 08.09.2020, №5210035945 від 09.09.2020, №5210035946 від 10.09.2020, №5210035982 видаткові накладні №5210035983 від 11.09.2020, №5210036052 від 11.09.2020; договір поставки 519/1-135304 від 10.07.2020, видаткова накладна №43 від 18.08.2020; договір №КЛВ220920/004 від 22.09.2020, видаткова накладна №53 від 22.09.2020, №54 від 23.09.2020р., №955 від 24.09,2020 договір поставки 13/04/20 від 30.04.2020, видаткові накладні №63 від 19.10.2020, №966 від 31.10.2020 , №980 від 09.11.2020; договір купівлі - продажу №91000063737 від 24.09.2020, видаткові накладні №95210036508 від 25.09.2020, №95210036605 від 28.09.2020; договір купівлі-продажу №91000064063 від 07.10.2020, видаткові накладні №95210036954 від 09.10.2020, №95210036955 від 10.10.2020; договір купівлі-продажу №9 1000064171 від 07.10.2020, видаткові накладні №95210037003 від 11.10.2020, №95210037004 від 11.10.2020; договір купівлі-продажу №91000064251 від 19.10.2020, видаткові накладні №9 5210037417 від 24.10.2020, №9 5210037422 від 28.10.2020, №9 5210037470 від 31.10.2020; договір купівлі-продажу №91000064549 від 19.10.2020, видаткові накладні №95210037277 від 21.10.2020, №95210037278 від 22.10.2020, №95210037371 від 23.10.2020, №95210037374 від 24.10.2020, №9 5210037375 від 25.10.2020; договір купівлі-продажу №91000064569 від 19.10.2020, видаткові накладні №9 5210037376 від 26.10.2020, №9 5210037377 від 27.10.2020; договір купівлі-продажу №91000064886 від 19.10.2020, видаткова накладна №95210037471 від 31.10.2020, договір купівлі-продажу №91000065077 від 03.11.2020, видаткові накладні №9 5210037729 від 03.11.2020 №9 5210037730 від 03.11.2020; договір Р8У-27.01.2020-1-V.А2-8В від 27.10.2020, митна декларація UA204020/2020/033088, рахунок-фактура №1, митна декларація UA204020/2020/033249, рахунок-фактура № 2, митна декларація UA204020/2020/033462, рахунок-фактура №3, митна декларація UA204020/2020/033666 рахунок-фактура №4, митна декларація UA204020/2020/033799, рахунок-фактура № 5.

З підстав вищевикладеного позивачем і було надано суду відповідні розрахунки завданих збитків (упущеної вигоди), що додані до позовної заяви.

Із розрахунків позивача вбачається, що:

- у 2019 році неодержані ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" доходи внаслідок дострокового припинення користування 52 земельними ділянками загальною площею 122,2446 га підтверджуються у сумі 952 052 грн 04 коп.;

- у 2020 році неодержані ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" доходи внаслідок дострокового припинення користування 52 земельними ділянками загальною площею 122,2446 га підтверджуються у сумі 952 052 грн 04 коп.

Водночас судом встановлені суперечності у доказах та розрахунках, які було подані для розрахунку неодержаних ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" доходів у 2019 році у справах № 918/1131/20 та 918/61/23.

Так, у справі № 918/1131/20 позивачем, серед іншого, долучена довідка ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" № 535/2020 від 19.10.2020 про урожайність, собівартість та середню ціну реалізації Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" (Товариством з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка") в розрізі культур та років збору урожаю за 2015- 2019 роки, договори поставки і видаткові накладні на реалізацію сільськогосподарської продукції за період 2015 - 2019 роки. У справі № 918/1131/20 позивач доводив, що розмір упущеної вигоди у 2019 році внаслідок дострокового припинення користування 52 земельними ділянками загальною площею 122,2446 га підтверджуються у сумі 1 608 327,14 грн.

При цьому як вірно вказує відповідач, відомості, що містяться розрахунках за 2019 рік у справі № 918/61/23 не відповідають відомостям по розрахунках за той же рік, наданих тим же позивачем в межах господарської справи № 918/1131/20 за позовом того ж позивача.

Так, в розрахунку в справі № 918/1131/20 зазначається про посів сої на масивах №1, 3, а водночас у справі № 918/61/23 зазначається про посів кукурудзи; в розрахунку в справі № 918/1131/20 зазначається про посів сої на масиві № 11, а водночас у справі № 918/61/23 зазначається про посів ячменю ярого; в розрахунку в справі № 918/1131/20 зазначається про посів ячменю ярого на масиві №33, а водночас у справі № 918/61/23 зазначається про посів пшениці; в розрахунку в справі № 918/1131/20 зазначається про посів ячменю ярого на масиві №33, а водночас у справі № 918/61/23 зазначається про посів пшениці; в розрахунку в справі № 918/1131/20 зазначається про посів пшениці на масивах №36, 46 а водночас у справі № 918/61/23 зазначається про посів сої. В розрахунках та довідках за 2019 рік в межах зазначених справ не співпадають відомості про собівартість пшениці. В межах справи № 918/1131/20 зазначається собівартість пшениці 271,06 грн. за центнер, а водночас у справі № 918/61/23- 371,05 грн. В межах справи № 918/1131/20 зазначається розмір ціни реалізації продукції, який не співпадає з ціною реалізації, зазначеної у справі № 918/61/23 Розмір неодержаного доходу в справі №918/1131/20 визначено 1 608327,14 грн. у справі - № 918/61/23 - 952 052,04 грн. Зазначені обставини свідчать про недостовірність та неправдивість розрахунку позивача про розмір неодержаного доходу.

Позивач зазначає, що предмет розгляду у справах № 918/1131/20 та № 918/61/23 є різними, як і методологія та підхід до розрахунку упущеної вигоди, що були використані при розрахунках упущеної вигоди в даних справах. Однак господарський суд не погоджується із такими аргументами позивача, позаяк як у справі № 918/1131/20 так і у справі № 918/61/23 предметом позовних вимог є стягнення упущеної вигоди, спільним знаменником у яких є вчинення колишнім директором товариства ОСОБА_2 дій із розірвання договорів оренди 52-х земельних ділянок, а відтак докази, на які посилається позивач в обґрунтування наявності упущеної вигоди у 2019 році на цих же ділянках не повинні суперечити один одному.

Позивачем у справі № 918/61/23 заявлено як доказ Перспективний план посіву (сівозмін) на 2015-2020 роки від 04.09.2015. В ньому зазначається рік посіву, найменування культури, номер масиву, загальна площа. На підставі перспективного плану позивачем складено Розрахунки неодержаних доходів за 2019 та 2020 роки.

Як вбачається із Перспективного плану, у 2019 році було заплановано засіяти культурами наступні масиви:

- пшениця: 15, 26, 27, 28, 29, 30, 32, 36, 44, 45, 46 та57 (загальна площа 439 га);

- ріпак: 24, 25 (загальна площа 99);

- ячмінь ярий 6, 13, 16, 17, 18, 23, 33 (загальна площа 250);

- соя 1,2,3, 4, 5, 8, 11, 12, 19, 20, 21, 22,Ю 48, 58, 53, 54, 55 (загальна площа 485 га);

- кукурудза 35, 37, 39, 40, 41, 42, 43 (загальна площа 209 га).

Як вбачається із Перспективного плану, - у 2020 році було заплановано засіяти культурами наступні масиви:

- пшениця: 1, 2, 3, 4, 5, 8, 11, 12, 19, 20, 21, 22, 24, 25, 47, 48, 53, 54 (загальна площа 564 га);

- ріпак: 33, 34 (загальна площа 129 га);

- ячмінь ярий 35, 37, 39, 40, 41, 42, 43 (загальна площа 209 га);

- соя: 6, 13, 15, 16, 17, 18, 23, 26, 27, 28, 29, 30, 32, 36, 45, 46, 55 (загальна площа 549 га);

- кукурудза 57 - (31 га).

Водночас як встановлено судом, - відомості щодо найменування культури, номеру масиву, площі масиву, зазначені в Розрахунках (том 1, а.с. 27-28), не відповідають найменуванню культури, номеру масиву, площі масиву, зазначених в Перспективному плані (том 2, а.с. 170).

Аналізуючи дані вказані у перспективному платі та розрахунках, наданих позивачем за 2019 рік вбачається наступне:

- в графі 1 Розрахунку зазначено про посів кукурудзи на масивах № № 1,3 площею відповідно 15,1984 та 4,97 га, розмір неодержаного доходу визначено 16273,66 грн та 5321, 62 грн. В Перспективному плані зазначено про посів сої на цих масивах.

- в графі 1 Розрахунку зазначено про посів ячменю ярого на масиві № 11 площею 5,81 га, розмір неодержаного доходу визначено 23146, 66 грн. В Перспективному плані зазначено про посів сої на цьому масиві.

- в графі 1 Розрахунку зазначено про посів пшениці на масиві № 33 площею 5,79 га, розмір неодержаного доходу визначено 7506,71 грн. В Перспективному плані зазначено про посів ячменю ярого на цьому масиві.

- в графі 1 Розрахунку зазначено про посів сої на масивах № №36, 46 площею відповідно 3,46 та 9,8127 га, розмір неодержаного доходу визначено 43637,52 грн. та 123757,77 грн. В Перспективному плані зазначено про посів пшениці на цих масивах.

Аналізуючи дані вказані у перспективному платі та розрахунках, наданих позивачем за 2019 рік вбачається, що

- в графі 1 Розрахунку зазначено про посів сої на масивах №№1,3 площею відповідно 15,1984 та 4,97 га, розмір неодержаного доходу визначено 16 273, 66 грн та 5 321 грн 62 коп. В Перспективному плані зазначено про посів сої на цьому масиві.

- в графі 1 Розрахунку зазначено про посів ячменю ярого на масиві №11 площею 5,81 га, розмір неодержаного доходу визначено 23146, 66 грн. В Перспективному плані зазначено про посів сої на цьому масиві.

- в графі 1 Розрахунку зазначено про посів пшениці на масиві №33 площею 5,79 га, розмір неодержаного доходу визначено 7506,71 грн. В Перспективному плані зазначено про посів ячменю ярого на цьому масиві.

- в графі 1 Розрахунку зазначено про посів сої на масивах №№36, 46 площею відповідно 3,46 та 9,8127 га, розмір неодержаного доходу визначено 43637,52 грн. та 123757,77 грн. В Перспективному плані зазначено про посів пшениці на цих масивах.

Аналізуючи дані вказані у перспективному платі та розрахунках, наданих позивачем за 2020 рік вбачається наступне:

- в графі 1 Розрахунку зазначено про посів сої на масивах №№1,3 площею відповідно 15,1984 та 4,97 га, розмір неодержаного доходу визначено 471 311,67 грн. та 154 122,74 грн. В Перспективному плані зазначено про посів пшениці на цих масивах.

- в графі 1 Розрахунку зазначено про посів пшениці на масивах №№ 26,28 площею відповідно 4,78 та 5,4 га, розмір неодержаного доходу визначено 96 679,56 грн. та 109 219,59 грн. В Перспективному плані зазначено про посів сої на цих масивах.

- в графі 1 Розрахунку зазначено про посів пшениці на масиві № 46 площею 9,8127 га, розмір неодержаного доходу визначено 198 470,20 грн. В Перспективному плані зазначено про посів сої на цьому масиві.

- в графі 1 Розрахунку зазначено про посів сої на масиві №53 площею 15,2301 га, розмір неодержаного доходу визначено 472 294,71 грн. В Перспективному плані зазначено про посів пшениці на цьому масиві.

Отже судом встановлені суперечності у доказах того які культури мали бути засіяні на земельних ділянках з номерами масивів та у розрахунках неодержаних ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" доходів у 2019 році та у 2020 році.

Окрім того, сторони під час судового засідання вказали, що деякі із 52 -х земельних ділянок, договори по яких було розірвано 01.12.2015, - використовувалися Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" (Товариством з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка") впродовж усіх років, та використовуються наразі під оброблення та посів сільськогосподарських культур. Позивач підтвердив означену інформацію та вказав, що деякі із спірних 52-х ділянок щільно прилягають до земельних ділянок, на які має речове право Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" (Товариством з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка"), а тому засівалися в одному масиві для зручного та ефективного використання земель в одному масиві. Які саме земельні ділянки із спірних 52- х використовувалися Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" (Товариством з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка"), ані представник позивача, ані відповідач не зазначили.

В обґрунтування розміру позовних вимог позивач вказує, що ним були використані фактичні дані посівних культур, які реально були засіяні на масивах (полях) до складу яких входять земельні ділянки, які протиправно вибули із володіння позивача, що як вказує позивач підтверджується бухгалтерськими документами первинної бухгалтерської звітності та обліку.

Водночас як вбачається, відомості щодо собівартості та середньої ціни реалізації ТОВ «ЮТ АГРО ЗЕРНО», вказані в розрахунках, визначені на підставі довідки, наданої самим позивачем.

У Звітах, наданих позивачем органам статистики, не зазначається собівартість продукції в грн/ц, як це зазначено в довідці. Так само відомості про середню ціну реалізації визначені позивачем довільно. Відомості про середню ціну реалізації за 2019 рік у справах № 918/1131/20 та № 918/61/23 є різними, що свідчить про наявність умовних абстрактних розрахунків які наводить позивач, які не підтверджуються допустимими доказами.

Позивач зазначає, що на площі масивів, щодо яких було достроково розірвані договори оренди землі (122,2446 га) він міг отримати дохід в 2019 році в розмірі 952 052,04 грн.

В той же час згідно Звіту про фінансові результати за 2019 рік прибуток визначено в розмірі 138 2900 грн. при наявних в користуванні земельних ділянок площею 1347,3702га .

Тобто, на земельних площею майже в 10 раз більшою за площу земельних ділянок, щодо яких було розірвано господарські договори, позивач отримав прибуток (1382900 грн.), тільки дещо більший за прибуток (952052,04 грн.), який він нібито міг отримати на земельних ділянках в 10 раз меншою площею.

В 2020 році загальна площа земельних ділянок становила 1406,1827 га. не отриманий дохід на ділянках площею 122,2446 га визначено в розмірі більше ніж в два рази порівняно з 2019 роком - 2845534,25 грн..

До матеріалів справи позивачем надано податкові декларації за 2019 та 2020 роки, які не мають стосунку до визначення розміру неотриманих доходів. Разом з тим, не приєднано звіти про фінансові результати за 2019 та 2020 роки, з яких можна було б судити про реальність отримання доходу в розмірі 2 845 534,25 грн. на ділянках площею 122,2446 га.

До позову приєднано договори 01/2017 від 15.02.2017, договір № 13/071/2017 від 27.07.2017, накладну від 03.12.2021, які не мають стосунку до визначення розміру неотриманого доходу за 2019 та 2020 роки.

Позивач посилається в обґрунтування неотриманого доходу на оборотно-сальдові відомості, в яких не зазначено, ким і коли вони складені, відсутні підписи; дані відомості не містять усіх реквізитів, передбачених ДСТУ. На підставі цих доказів не може розраховуватись розмір збитків.

При обрахунку розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть.

У суду відсутній обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків у формі упущеної вигоди, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягають доведенню позивачем перед судом.

Водночас позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували реальність його намірів щодо обробітку земельних ділянок, які вибули з його користування у 2015 році (закупівля посівного матеріалу, залучення техніки та робочої сили і т.ін. у 2015 році), можливість збору урожаю в заявленому обсязі, а також можливості реалізації недоотриманого урожаю (попередні контракти на продаж заявлених об`ємів сільськогосподарських культур укладені до 01.12.2015).

Як вбачається, позивачем було компенсовано площі земельних ділянок, що були відчужені, за рахунок інших земель.

Суд звертає увагу на те, що на позивача покладається обов`язок довести, що впродовж часу, що він ніс збитки, ним вживалися дії для зменшення їх розміру, факти вжиття заходів щодо одержання неотриманих доходів. З матеріалів справи не вбачається того, що ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" керуючись загальними засадами цивільного судочинства вчиняв дії задля зменшення розміру упущеної вигоди. ФГ ім. Шевченка (головою якого є відповідач) з 2017 року перебуває в процедурі банкрутства, договори оренди земельних ділянок були розірвані і в користуванні ФГ з 2017 року не перебувають. Дані обставини підтверджені рішенням суду у справі № 918/1131/20. Водночас позивачем не надано доказів вжиття дій щодо звернення з пропозицією до фізичних осіб (власників земельних ділянок) про укладення нових договорів оренди та повернення неправомірно вибувших з користування земельних ділянок.

Позивачем надано результати співставлення середніх цін реалізації сільськогосподарської продукції у 2019 та 2020 роках згідно Довідки ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" вих. № 94/2022 від 30.12.2022 та згідно документів ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО". Водночас суд зазначає, що в основу такого співставлення позивачем покладено договори поставки сільськогосподарської продукції, митні декларації та видаткові накладні, які стосуються посівів на земельних ділянках, на які позивач має речові права, однак при цьому суду не доведено, що якби спірні п`ятдесят дві земельні ділянки не вибували із користування позивача 01.12.2015 то на цих ділянках у 2019 та 2020 роках було вирощено саме таку кількість врожаю та саме ті сільськогосподарські культури які зазначено у розрахунку (том 1, а.с. 27-28). Наданий позивачем розрахунок збитків є абстрактним математичним розрахунком можливих доходів, виходячи з вихідних даних, наданих безпосередньо позивачем, без врахування реальної можливості отримання ним таких доходів, позаяк на кількість врожаю та його якість впливає багато факторів, серед яких і погодні умови, і кількість добрив які вносяться для покращення врожаю і якість самих ґрунтів.

З огляду на викладене суд робить висновок, що логічним є те, що врожай який вирощений на земельних ділянках на які позивач має речове право і на спірних 52-х земельних ділянках безперечно буде іншим і по кількості і по якості. При цьому суд іще раз підкреслює, що вбачаються суперечності у Перспективному плані посіву від 04.09.2015 (тобто культурах які планувалося виростити на спірних масивах) і у розрахунках позивача де зазначено скільки буде виручено коштів від реалізації вирощеної продукції на спірних ділянках.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розміру упущеної вигоди та правових підстав для її стягнення.

Оцінивши наявні у справі докази в сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Щодо вимоги відповідача застосувати наслідки спливу позовної давності у даній справі, суд зазначає, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки, суд відмовляє у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, суд не досліджує питання спливу позовної давності та поважності причин його пропуску.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 в справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 28.10.2010 в справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994 в справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003 в справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008 в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месрон Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати у вигляді судового збору покладаються на особу, яка звернулася з позовом.

Отже, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, то судовий збір у розмірі 56 963,79 грн залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 124, 126, 129, 222, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано "19" травня 2023 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич


Суд	Господарський суд Рівненської області
Дата ухвалення рішення	09.05.2023
Оприлюднено	29.05.2023
Номер документу	111094589
Судочинство	Господарське
Категорія	Інші справи