Рішення

від 25.05.2023 по справі 922/692/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/692/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТОН ІНТЕРНЕШНЛ", м.Київ (адреса: 03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 66) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК КІТ", м.Харків (адреса: 61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 28) про стягнення 117954,12 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

22.02.2023 позивач - ТОВ "Патон Інтернешнл" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "СК КІТ", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 117954,12 грн за договором поставки від 31.08.2021 №31/2-П/08/2021, з яких: 77964,10 грн - сума основного боргу; 20253,79 - інфляційні витрати; 2409,41 грн - 3% річних; 17326,82 грн - штраф 20%.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.02.2023 року (суддя Бринцев О.В.) позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.03.2023 року (суддя Бринцев О.В.) відкрито провадження у справі №922/692/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.9 ст.32 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.13 ст.32 ГПК України).

Розпорядженням керівника апарату суду від 24.03.2023 року №73/2023, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Харківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №922/692/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2023 року для розгляду справи №922/692/23 головуючим суддею (суддею-доповідачем) було призначено суддю Аріт К.В.

Після проведення повторного автоматизованого розподілу матеріали справи №922/692/23 були передані 24.03.2023 для розгляду судді Аріт К.В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.03.2023 року прийнято справу №922/692/23 до розгляду в новому складі суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Згідно з ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

27.03.2023 року судом направлено ухвалу про прийняття справи №922/692/23 до розгляду в новому складі суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Кооперативна,28, м.Харків, 61003.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

03.05.2023 року ухвала суду була повернута до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

На час винесення рішення у справі судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.

Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Крім того, ухвалу про прийняття справи №922/692/23 до розгляду в новому складі суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено на адресу засновника ТОВ "СК КІТ" Клочкова О.О.

03.05.2023 року ухвала суду була повернута до суду без вручення засновнику ТОВ "СК КІТ" Клочкову О.О., з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

31.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАТОН ІНТЕРНЕШНЛ» (Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК КІТ» (Покупець, Відповідач) було укладено Договір поставки №31/2-П/08/2021 (далі - Договір).

Відповідно до умов розділу 1 вищевказаного Договору Постачальник зобов`язався поставити та передати Покупцю товар, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар, в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до Договору.

Згідно з п. 4.2. Договору датою поставки Товару є дата підписаної товарної накладної обома сторонами товарної накладної обома сторонами Договору.

Пунктами 7.2. Договору визначено обов`язок Покупця з оплати товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у вигляді 100% передоплати, якщо інше не передбачено додатками до Договору.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить від Постачальника до Покупця з моменту, коли товар передано Покупцеві, зроблено запис у документах, які підтверджують факт приймання-передачі товару.

Відповідно до пункту 9.4. Договору за прострочення оплати продукції більше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів після настання дати оплати, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% вартості поставленої йому, але не оплаченої партії продукції.

Згідно з п.12.1. Договору договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 року та до повного виконання зобов`язань за даним Договором.

29.11.2021 року Постачальник, враховуючи попередні належні оплати Покупцем вартості товару за Договором, незважаючи що Покупець попередньо мав 100% оплатити вартість товару що поставляється, здійснив Покупцю поставку наступного товару: «Електроди «ПАТОН» ELITE» в кількості 420 пачок на загальну суму 86634,10 грн, а Покупець отримав вказаний товар, що підтверджується Видатковою накладною №Б00008018 від 29.11.2021 року, яку підписали і Постачальник і Покупець (а.с.13).

Жодних додатків до Договору, які б змінювали порядок та строки оплати товару, Постачальник і Покупець не підписували.

Таким чином, Покупець зобов`язаний був відповідно до п.7.2. Договору оплатити Постачальнику вартість товару не пізніше дня його отримання, тобто до кінця дня 29.11.2021.

Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором виконав не в повному обсязі, частково сплатив Постачальнику вартість отриманого товару в сумі 8670,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №325 від 04.02.2022 року (а.с.25).

Станом на 14.02.2023 заборгованість Покупця перед Постачальником за отриманий 29.11.2021 товар за Договором становить 77964,10 грн.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 20253,79грн інфляційних витрат, 2409,41 грн 3% річних, 17326,82 грн 20% штрафу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.7 ст.193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 7.2. Договору визначено обов`язок Покупця з оплати товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у вигляді 100% передоплати , якщо інше не передбачено додатками до Договору.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач в позовній заяві зазначає, Покупець зобов`язаний був відповідно до п.7.2. Договору оплатити Постачальнику вартість товару не пізніше дня його отримання, тобто до кінця дня 29.11.2021 року.

Суд не погоджується з твердженням позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар, який останній отримав 29.11.2021 року.

Отже враховуючи приписи ст.253 ЦК України, строк оплати за товар у відповідача настав 30.11.2021 року.

На виконання умов договору позивач свої зобов`язання по поставці товару виконав у повному обсязі згідно з умовами договору, поставив відповідачу товар за видатковою накладною № Б00008018 від 29.11.2021 року на суму 86634,10 грн, яка підписана та скріплена печаткою позивача та відповідача.

Повернень товару або претензій щодо кількості та якості товару від відповідача не надходило.

Отже відповідач прийняв відповідний товар, що підтверджується його підписом на видатковій накладній, проте оплату за отриманий товар здійснив частково, що підтверджується платіжною інструкцією №325 від 04.02.2022 року на суму 8670,00грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість за договором відповідно до видаткової накладної № Б00008018 від 29.11.2021 року в розмірі 77964,10 грн.

Отже враховуючи те, що відповідач зобов`язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів повної сплати вартості отриманого товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 77964,10 грн основного боргу підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості за товар підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Зазначене дає позивачу правові підстави для нарахування 3% річних та інфляційних на прострочену заборгованість.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суд з`ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків 3% річних та інфляційних.

Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 20253,79 грн інфляційних втрат та 2409,41 грн 3% річних є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо штрафу.

Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 9.4. Договору, за прострочення оплати продукції більше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів після настання дати оплати, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% вартості поставленої йому, але не оплаченої партії продукції.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню штрафу, суд дійшов висновку про його арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України та договору, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 17326,82 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Під час розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, також не надав суду жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 129, 238, 240, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК КІТ" (адреса: 61003, м. Харків, вул. Кооперативна, буд.28; код ЄДРПОУ 43867288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТОН ІНТЕРНЕШНЛ" (адреса: 03045, м.Київ, вул.Новопирогівська, буд.66; код ЄДРПОУ 37723728) заборгованість за договором поставки №31/2-П/08/2021 від 31.08.2021 року в загальній сумі 117954,12 грн, з яких: 77964,10 грн - сума основного боргу; 20253,79 грн - інфляційні витрати; 2409,41 грн- 3% річних; 17326,82 грн - 20% штрафу, а також 2684,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "25" травня 2023 р.

СуддяК.В. Аріт