Постанова

від 16.05.2023 по справі 916/1885/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/1885/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Огородніка К. М., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Андріїшина Н.П.

боржника - адвокат Хомко С.В.

ТОВ "Енерджі - Агент" - адвокат Притула А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

від 09.03.2023

у справі № 916/1885/22

за заявою ОСОБА_1 ,

про неплатоспроможність,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.08.2022 відкрито провадження у справі № 916/1885/22 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру реструктуризації боргів, керуючим реструктуризацією майна боржника призначено арбітражного керуючого Данілова А.І.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2022 припинено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 та повноваження керуючого реструктуризацією; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів; провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 - закрито.

3. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Південно - західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

4. Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.12.2022 про закриття провадження у справі № 916/1885/22 - скасовано. Справу № 916/1885/22 передано на розгляд до Господарського суду Одеської області.

Рух касаційної скарги

5. 28.12.2023 від Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" надійшла до Верховного Суду касаційна скарга від 31.03.2023 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у справі № 916/1885/22, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" у справі № 916/1885/22 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Огородніка К. М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023.

7. Ухвалою Верховного Суду від 20.04.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 916/1885/22 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" від 31.03.2023 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023; призначено розгляд касаційної скарги на 16.05.2023 о 10:15 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

8. Не погоджуючись з ухваленою постановою, Акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

9. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

9.1 Судом апеляційної інстанції не враховано формального характеру заповнення боржником декларацій з метою створення образу неплатоспроможної особи при відсутності будь - яких джерел існування, що не відповідає дійсності.

9.2 Судом апеляційної інстанції проігноровано надані докази багатомільйонного обігу коштів боржника, натомість суд першої інстанції належним чином застосував судовий контроль за процедурою та дійшов вірних висновків щодо застосування пункту 1 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства.

9.3 Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що боржник не скористався наданим йому правом усунути недоліки щодо повноти та достовірності інформації зазначеної у поданих ним деклараціях.

9.4 Судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 925/473/20, від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, від 16.12.2021 у справі № 910/8306/20, від 25.05.2022 у справі № 903/806/20.

9.5 Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про ігнорування кредиторами зборів, оскільки Акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" відповідно до частини шостої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства здійснило заочне голосування щодо кожного питання порядку денного зборів та зазначало про неповноту/недостовірність відомостей, зазначених у деклараціях боржника, та надання кредиторам плану реструктуризації, що не відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства.

9.6 Судом апеляційної інстанції не враховано, що поданий боржником план реструктуризації не відповідає вимогам пунктів 1, 5, 7 частини другої статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства.

10. Представник скаржника в судовому засіданні 16.05.2023 підтримала касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

11. Представником ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу в якому остання просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Вказаний відзив мотивовано правильністю висновків суду апеляційної інстанції.

12. Представником ТОВ "Енерджі - Агент" подано відзив на касаційну скаргу в якому остання просить задовольнити касаційну скаргу.

13. Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні 16.05.2023 заперечила проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

14. Представник ТОВ "Енерджі - Агент" в судовому засіданні 16.05.2023 підтримала касаційну скаргу з підстав викладених у відзиві.

Позиція Верховного Суду

15. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

16. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

17. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

18. Не погоджуючись із мотивами ухвали суду першої інстанції апеляційний господарський суд виходив, зокрема, з наступного.

18.1 Посилання АТ "КБ "ПриватБанк" на те, що боржником в анкеті про приєднання було зазначено розмір офіційного місячного доходу в 250 000 грн та додаткового доходу у 40 000 грн, мають бути перевірені керуючим реструктуризації та підтвердженні належними і допустимими доказами щодо розміру доходів боржника. Адже до анкети приєднання не було надано жодних належних доказів наявності у боржника таких щомісячних доходів. Тому такі відомості критично оцінюються колегією суддів.

18.2 Посилання АТ "КБ "ПриватБанк" на отриманий боржником прибуток від підприємницької діяльності у 2017 році не може досліджуватися судом, оскільки має досліджуватися період у три роки, що передують зверненню з відповідною заявою про відкриття провадження про неплатоспроможність.

18.3 Окрім того, наявність чи відсутність у боржника статусу фізичної особи-підприємця не може свідчити про обов`язкову наявність у нього прибутків від такої діяльності.

18.4 Збори кредиторів у даній справі було призначено арбітражним керуючим на 16.12.2022 та визначено наступний порядок денний:

1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника;

2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника;

3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

18.5 Із 5-ти конкурсних кредиторів на зборах був присутній лише представник TOB "СВС Агрохімстандарт" з правом дорадчого голосу. Інші кредитори не прибули у визначений час та місце, про причини неявки не повідомили, жодних пропозицій не висловили. Дані обставини підтверджуються Протоколом зборів кредиторів у справі № 916/1885/22

18.6 З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дослідив усіх обставин справи та не врахував, що у даному випадку причиною неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, є саме бездіяльність кредиторів, які ухилилися від участі у зборах кредиторів для розгляду плану реструктуризації. Рішення зборів кредиторів з цих питань порядку денного приймають після їх обговорення та шляхом проведення голосування.

18.7 Посилання АТ "КБ "ПриватБанк" на незгоду з наданим планом реструктуризації, жодним чином не спростовує того факту, що даний план реструктуризації так і не був розглянутий зборами кредиторів.

19. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та вважає їх помилковими з огляду на таке.

19.1 Застосування судами законодавства про банкрутство зобов`язує суди відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту банкрутства (неплатоспроможності) для забезпечення мети законодавства про банкрутство (неплатоспроможність).

19.2 Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).

19.3 Тож на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

19.4 Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).

19.5 Суд звертає увагу, що відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства кожна судова процедура у справі про банкрутство (неплатоспроможність) має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених Кодексом України з процедур банкрутства для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної.

19.6 Концепція інституту неплатоспроможності фізичних осіб розрахована на надання допомоги саме добросовісному боржнику, фінансово-майновий стан якого свідчить про його дійсну неплатоспроможність.

19.7 Тому суд повинен займати активну процесуальну позицію в тому числі і при перевірці наявності підстав для застосування щодо боржника судових процедур, передбачених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства.

19.8 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 акцентував, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

19.9 У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).

19.10 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

19.11 Отже, до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

19.12 Відповідно до частини п`ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції чинній на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

19.13 Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.

19.14 Саме тому реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.

19.15 Вимоги щодо форми декларації про майновий стан, поданої у справі про неплатоспроможність, ураховуючи пункт 11 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, визначені наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 "Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність".

19.16 Верховний Суд зауважує, що Кодекс України з процедур банкрутства містить низку процесуальних запобіжників задля спонукання боржника до належного виконання обов`язків та уникнення недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства).

19.17 Конструкція частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.

19.18 До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.

19.19 Враховуючи призначення цієї норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні. Ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника.

19.20 Зазначене кореспондує правовому висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеному у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, за яким, добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими Кодекс України з процедур банкрутства зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

19.21 Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

19.22 Близькі за змістом правові висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20.

19.23 Судом першої інстанції встановлено та не спростовано судом апеляційної інстанції, що боржником здійснювалось користування банківськими картами АТ КБ "Приват Банк", зокрема 23.10.2019 поповнено рахунок боржника на суму 640 356 грн.

19.24 Також, судом першої інстанції встановлено та не спростовано судом апеляційної інстанції те, що зі змісту наданого боржником плану реструктуризації, не вбачається жодних сум, які можуть бути виплачені кредиторам за час його виконання, а також взагалі наміру задоволення кредиторських вимог, що викликає сумнів у наданні достовірної інформації, зазначеній у деклараціях, що зумовлює недобросовісну поведінку боржника, задля складання формального, заздалегідь неможливого до виконання плану реструктуризації та вимушеного переходу до процедури погашення боргів.

19.25 Тому, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що за відсутності достатніх та достовірних відомостей про майнові активи боржника та враховуючи складання формального, заздалегідь неможливого до виконання плану реструктуризації, наданий боржником проект плану реструктуризації боргів не відповідає ознакам реального (виконуваного), що в цьому випадку виключає можливість переходу до наступної процедури у справі про неплатоспроможність.

19.26 Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

19.27 Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

19.28 Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

19.29 Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

19.30 Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

19.31 Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

19.32 Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

19.33 Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

19.34 Проте, судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки усім доказам у справі в їх сукупності та не спростовано обґрунтованими доказами зазначені вище висновки суду першої інстанції.

19.35 Також, судом апеляційної інстанції, в цьому випадку, не спростовано правильність застосування судом першої інстанції принципу судового контролю у процедурах банкрутства.

19.36 Тому, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції в порушення наведених норм процесуального права залишено поза увагою та не надано належної оцінки всім доказам та доводам у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування "вірогідності доказів" та принципу судового контролю у процедурах банкрутства, з огляду на наведене вище.

19.37 В свою чергу, судом першої інстанції правильно застосовано стандарт доказування "вірогідності доказів", принципу судового контролю у процедурах банкрутства та надано повну оцінку доказам в їх сукупності.

19.38 З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що суд першої інстанції. в цьому випадку, дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі 916/1885/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

20. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

21. Відповідно до статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

22. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

23. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

24. Однак, враховуючи викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам не відповідає.

25. При цьому, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" від 31.03.2023 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у справі № 916/1885/22 задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у справі № 916/1885/22 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.12.2022 у справі № 916/1885/22 залишити в силі.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк