Постанова

від 18.05.2023 по справі 520/2358/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3952/23

Справа № 520/2358/19

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.05.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Проскуріної Н.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Морозова Ольга Станіславівна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2019 року у цивільній справі

за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Морозової Ольги Станіславівни про визнання правочинів недійсними, визнання дій протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «Дніпрофінансгруп»), Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Морозової О. С., про визнання договору купівлі-продажу майнових прав та договору про відступлення прав за договором іпотеки недійсними, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в обґрунтування якого вказала, що 09 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 455-013/ФКВІП-08 на забезпечення зобов`язань за кредитним договором № 455-013/ФКВІП-08

За умовами іпотечного договору ОСОБА_1 передала ТОВ «Український промисловий банк» в іпотеку земельну ділянку, площею 0,0634 га, та будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

30 червня 2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Український промисловий банк» на користь АТ «Дельта Банк». Відповідно до даного договору право вимоги за кредитним договором № 455-013/ФКВІП-08 від 09 липня 2008 року ТОВ «Український промисловий банк» відступило ПАТ «Дельта Банк».

25 вересня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» укладено договір № 767/К купівлі-продажу майнових прав, на підставі якого ПАТ «Дельта Банк» передало ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» право вимоги за іпотечним договором № 455-013/ФКВІП-08 від 09 липня 2008 року.

02 жовтня 2018 року позивач отримала від ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» вимогу/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості за вих № 10927/3 від 27 вересня 2018 року.

На думку позивача, договір про відступлення прав за договором іпотеки, укладений 25 вересня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», суперечить положенням статті 1078 ЦК України та відповідно до статті 228 ЦК України є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок.

06 грудня 2018 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Морозовою О. С. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44457571, на підставі чого за ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (номер запису 29303498 від 30 листопада 2018 року).

22 грудня 2018 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Морозовою О. С. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44801751, на підставі чого за ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,0634 кв. м, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:38:002:0051 (номер запису 29625306 від 04 грудня 2018 року).

Державний реєстратор не мав права перереєстровувати право власності на будинок за ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» згідно статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього закону.

Крім того, державний реєстратор не мав права реєструвати право власності за ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», не перевіривши наявність іншого житла у позивача або наявності згоди позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки.

З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір № 767/К купівлі-продажу майнових прав від 25 вересня 2018 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», в частині передачі боргу за кредитним договором № 455-013/ФКВІП-08 від 09 липня 2008 року; визнати недійсним договір № б/н про відступлення прав за договором іпотеки від 25 вересня 2018, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», в частині відступлення прав вимоги за іпотечним договором № 455-013/ZФКВІП-08 від 09 липня 2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І. В., зареєстрований в реєстрі за № 986; скасувати рішення, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Морозовою О.С., номер запису про право власності 29303498 від 30 листопада 2018 року, щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Морозовою О.С., номер запису про право власності 29625306 від 04 грудня 2018 року, щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5110136900:38:002:0051, площею 0,0634 га.

Короткий зміст рішень суду

Київський районний суд м. Одеси рішенням від 16 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп», Державного реєстратора Комунального Підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Морозової Ольги Станіславівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна, про визнання договору купівлі-продажу майнових прав та договору про відступлення прав за договором іпотеки недійсними, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» договір за своєю юридичною природою є цесією (уступка права вимоги), на який поширюється положення про договір купівлі-продажу та застосовуються положення про відступлення права вимоги. Таким чином, відповідач ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» міг бути стороною такого правочину. ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» включено до реєстру, як фінансова компанія, зареєстрована 28 липня 2016 року та має ліцензії. ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» повідомляло належним чином ОСОБА_1 про заміну кредитора у зобов`язанні. Іпотекодержатель ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у належний спосіб здійснив звернення стягнення на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, доводи позивача стосовно того, що державний реєстратор не мав права на проведення спірної державної реєстрації, оскільки спірне майно підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є безпідставними та необґрунтованими.

Одеський апеляційний суд постановою від 22 грудня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2019 року залишив без змін.

Апеляційний суд, виходив із того, що спорюваний позивачем правочин за своєю правовою природою є комбінованим договором, оскільки його предметом є як передача права грошової вимоги, так і право вимоги за договорами забезпечення (іпотеки, застави), тоді як договір факторингу, відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України) передбачає передання однією стороною виключно грошових коштів у розпорядження іншої, за плату із зобов`язанням відступу прав грошової вимоги до третьої особи (боржника). Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що укладений між відповідачами договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами не може бути віднесений до договору факторингу. Державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем відбулась по закінченню тридцятиденного строку (більш ніж через два місяці) з моменту отримання боржником відповідної вимоги. При цьому, направлення позивачем 24 листопада 2018 року відповіді на вимогу відповідача від 27 вересня 2019 року підтверджує обізнаність позивача зі змістом вимоги та намірами відповідача. Докази повного чи часткового погашення або інші докази щодо процедури погашення заборгованості в матеріалах справи відсутні та позивачем до суду не подавались.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 06 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року скасував. Справу № 520/2358/19 направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасовуючи постанову апеляційного суду на підставі пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України виходив з того, що відомості про те, що ОСОБА_1 належним чином повідомлена про розгляд справи в матеріалах справи відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає спірні правовідносини відносинами факторингу. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування за рахунок відступлення права вимоги до боржника. Скаржник зазначив, що розмір грошової вимоги, відступленої за договором перевищував ціну її відступлення, тому кредитор набув право на отримання грошової винагороди у формі різниці між реальною вартістю правової вимоги, що відступається та ціною вимоги, що передбачена договором, посилалась в цій частині на висновки, викладені у постанові ВС КГС від 04.09.2019 року та постанові ВС КЦС від 11.12.2019 року.

Скаржник зазначає, що не отримував вимогу банку про усунення порушень за договором, а також, посилаючись на доводи банку щодо направлення 24.11.2018 року вимоги, зауважує, що за обставинами даної справи не минуло тридцятиденного строку з моменту отримання боржником вимоги для проведення державної реєстрації прав на спірне майно.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.11.2022 року після повернення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції призначено до розгляду.

Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (пункт 9 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» -зареєстроване у підсистемі «Електронний кабінет» за допомогою своєї офіційної електронної адреси.

Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Позивач, відповідачі та представник відповідача в судове засідання не з`явились про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином і в установленому законом порядку.

Позивач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у відповідності до ч. 8 ст. 128 ЦПК України шляхом надсилання судової повістки на адресу зазначену в апеляційній скарзі, та відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом отримання 01.05.2023 року судової повістки-повідомлення на електронну пошту, з якої неодноразово здійснювалось листування з Одеським апеляційним судом. Судова повістка також направлялась на поштову адресу зазначену в апеляційній скарзі та клопотаннях, конверт повернувся неврученим з зазначенням причини «адресат відсутній за вказаною адресою».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про дату, час та місце розгляду справи повідомлене у відповідності до ч. 8 ст. 128 ЦПК України шляхом надсилання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» до «Електронного кабінету», та її отримання 11.04.2023 року, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету.

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» повідомлено у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України - конверт повернувся неврученим з зазначенням причини «адресат відсутній за вказаною адресою». Також повістка доставлена на електронну пошту відповідача, та отримана 01.05.2023 року.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судову повістку отримала 21.04.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Морозова Ольга Станіславівна про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, судову повістку отримала 20.04.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» придбав лот за 699935,54 грн. Пунктом 3.1 договору купівлі-продажу майнових прав № 767/К від 25 вересня 2018 року визначено, що сторони домовилися, що за продаж майнових прав за цим договором покупець сплачує продавцю грошові кошти у розмірі 699935,54 грн, тобто за таку ж ціну, за яку ТОВ «ФК «Дніпрофінангруп» виграв лот на електронних торгах.

Суд вважав, що у правовідносинах сторін відсутні елементи договору факторингу, оскільки не встановлено факту фінансування фінансовою установою фізичної особи (клієнта) відступлення права грошової вимоги, а навпаки, встановлено факт набуття права вимоги до фізичної особи на підставі компенсації частини отриманого від права вимоги, за наслідком укладеного договору купівлі-продажу. Отже укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» оспорюваний договір за своєю юридичною природою є цесією (уступка права вимоги), на який поширюється положення про договір купівлі-продажу, та застосовуються положення про відступлення права вимоги.

Крім того, суд зазначив, що з відкритих джерел, а саме Державного реєстру фінансових установ, вбачається, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» включено до реєстру, як Фінансова компанія, зареєстрована 28.07.2016 року, та має ліцензії.

Суд вважав посилання позивача на те, що державний реєстратор не мав права на проведення державної реєстрації, оскільки спірне майно підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України» необґрунтованим.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 455-013/ФКВІП-08, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 144500 доларів США, на споживчі цілі, зі сплатою 12,50% річних, строком на 180 місяців, по 06 липня 2023 року.

З метою забезпечення виконання вказаного договору, 09 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 455-013/ZФКВІП-08, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В., зареєстрований в реєстрі за № 6917, за умовами якого з метою забезпечення вимоги іпотекодержателя за кредитним договором № 455-013/ФКВІП-08 від 09 липня 2008 року, ОСОБА_1 передала в іпотеку наступне нерухоме майно:

- земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0634 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, яка належала іпотекодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 060970, виданого Одеською міською радою 01 жовтня 2004 року, на підставі рішення Одеської міської ради від 20.04.2004 року за №2588-ХХІV, зареєстрованого Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеського обласного головного управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010450501293, кадастровий номер: 5110136900:38:002:0051;

- будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається в цілому з житлового будинку, зазначеного в схематичному плані під літ. «А», житловою площею 36,2 кв.м, з надвірними спорудами, зазначеними під літ. «Д» - вбиральня, літ. «Е» - душ, літ. «Р» - гараж, літ. «Т», літ. «С» - веранди, літ. «Ч» - навіс, літ. «Б» - літня кухня, 1-11 - огорожа, І, ІІ- мостіння, розташований на земельній ділянці, розміром 634 кв.м.

30 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є., зареєстрований в реєстрі за №2258, за умовами якого ТОВ «Український промисловий банк» передало, а ПАТ «Дельта Банк» прийняло, за плату, право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором №455-013/ФКВІП-08 від 09 липня 2008 року та іпотечним договором № 455-013/ZФКВІП-08 від 09 липня 2008 року, укладені з ОСОБА_1 .

Отже ПАТ «Дельта Банк» набув право вимоги за кредитним договором № 455-013/ФКВІП-08 від 09 липня 2008 року та укладеним до нього іпотечним договором № 455-013/ZФКВІП-08 від 09 липня 2008 року, які укладені з ОСОБА_1 .

Згідно протоколу електронного аукціону № UA-EA-2018-07-23-000308-b від 17.09.2018 року, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» є переможцем аукціону з придбання права вимоги за кредитним договором № 455-013/ФКВІП-08 від 09 липня 2008 року, та укладеними до нього забезпечувальними договорами, за 699935 гривень 54 копійки.

На підставі вказаного протоколу, 25 вересня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» укладено договір № 767/К купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, зокрема право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів (надалі-боржники), які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у додатку №1 до цього договору, за 699935 гривень 54 копійки.

Згідно з додатком № 1 до вказаного договору, ПАТ «Дельта Банк» передало ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» кредитний договір № 455-013/ФКВІП-08 від 09 липня 2008 року, укладений з ОСОБА_3 , а також усі укладені забезпечувальні договору до нього.

25 вересня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором №455-013/ZФКВІП-08 від 09 липня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В., зареєстрованим в реєстрі за №6917, який було в свою чергу посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В., зареєстрований в реєстрі за №986.

За умовами вказаного договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, ПАТ «Дельта Банк» передало ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» майнові права за іпотечним договором № 455-013/ZФКВІП-08 від 09 липня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В., зареєстрованим в реєстрі за № 6917, укладеним з ОСОБА_1 .

Загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором на дату відступлення прав вимоги відповідно до наданих документів складає 4640387, 36 грн (т. 1, а.с. 121 оборот).

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір № 767/К купівлі-продажу майнових прав від 25 вересня 2018 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», в частині передачі боргу за кредитним договором № 455-013/ФКВІП-08 від 09 липня 2008 року, та договір № б/н про відступлення прав за договором іпотеки від 25 вересня 2018, укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», в частині відступлення прав вимоги за іпотечним договором № 455-013/ZФКВІП-08 від 09 липня 2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В., зареєстрований в реєстрі за № 986, посилаючись в обґрунтування на те, що між ПАТ «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» насправді укладено договір факторингу, оскільки товариство не має ліцензії на здійснення валютних операцій, тому відсутні підстави для укладення такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

За статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно зі статтею 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов`язаний сплатити факторові залишок боргу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1, пункту 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг вважається фінансовою послугою.

За частиною першою статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) прізвище, ім`я, по батькові, яка отримує фінансову послугу, та її адресу; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.

Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

З наведеного вбачається, що договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.

Так, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з`ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак.

Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому.

Зміст зобов`язання, у якому відступається право вимоги (оплата за поставлений товар, надану послугу, повернення наданих коштів тощо), не впливає на оборотоздатність цього майнового права, тому не має вирішального значення для відмежування договору відступлення права вимоги від договору факторингу.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) та постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 308/1169/20 (провадження № 61-14139св21).

За ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у зв`язку із вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України, відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

За приписами ч.ч. 6,7 ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках). Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року№ 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариств «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк».

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51 ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ОСОБА_4 строком на два роки з 05.10.2015 року по 04.10.2017 рік, які в подальшому рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів від 20.02.2017 року № 619 продовжено на два роки до 04.10.2019 року.

Положення нормативно-правових актів, які врегулювали процедуру ліквідації банку, допускають продаж на конкурсних засадах майна банку, що перебуває у стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та за договорами забезпечення виконання зобов`язання будь-яким суб`єктам правовідносин, зокрема і без статусу банку або іншої фінансової установи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 640/14873/19 (провадження № 61-6649св20)).

У постанові від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (провадження № 14-181цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що продаж і відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання у процедурі ліквідації банку може відбутися на конкурсних засадах на користь будь-якої особи.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 638/18879/18 (провадження № 61-11179св22) зазначив, що як первісне, так і наступне відступлення права вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансової установи за обставин, коли первісний кредитор (банк) відчужує активи у процедурі ліквідації та позбавлений банківської ліцензії.

Судом встановлено, що за результатами торгів 25 вересня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», який перебуває у процедурі ліквідації, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» укладено договір № 767/К купівлі-продажу майнових прав, в тому числі до ОСОБА_3 за кредитним договором № 455-013/ФКВІП-08 від 09 липня 2008 року, договором № 455-013/ZФКВІП-08 від 09 липня 2008 року.

Отже на момент укладання договору № 767/К купівлі-продажу майнових прав від 25 вересня 2018 року та договору № б/н про відступлення прав за договором іпотеки від 25 вересня 2018 ПАТ «Дельта Банк» перебував у процедурі ліквідації, а тому реалізація його активів здійснювалась на відкритих торгах (аукціоні) шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання відповідно до норм Закону України від 23 лютого 2012 року «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Зазначені обставини свідчать про те, що за результатами торгів ПАТ «Дельта Банк» визначив переможного покупця і продав йому майнове право вимоги виконання боржником зобов`язань за кредитним договором та договором іпотеки. Предметом спірного договору є відступлення прав вимоги за плату (купівля-продаж). Метою укладення вказаного договору є отримання банком коштів для розрахунку зі своїми кредиторами у процесі ліквідації.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у правовідносинах сторін відсутні елементи договору факторингу, оскільки не встановлено факту фінансування фінансовою установою фізичної особи (клієнта) під відступлення права грошової вимоги, а навпаки, встановлено факт набуття права вимоги до фізичної особи на підставі компенсації частини отриманого від права вимоги, за наслідком укладеного договору купівлі-продажу. Відповідач ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» міг бути стороною такого правочину.

Крім того, слід зазначити, оскільки за своєю правовою природою оспорюваний договір є договором купівлі-продажу майнових прав, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, сторонами у якому можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи.

Отже доводи апеляційної скарги про те, що між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» укладено договір факторингу не заслуговують на увагу з викладених вище підстав.

Щодо повідомлення сторони про усунення порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Судом першої інстанції встановлено, що в іпотечному договорі, сторони обумовили іпотечне застереження, та іпотекодержатель - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у належний спосіб здійснив звернення стягнення на предмет іпотеки, за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 із змінами, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Судом встановлено, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» надав до державного реєстратора поштове повідомлення про вручення ОСОБА_1 вимоги про дострокове погашення заборгованості від 27.09.2018 року, з якого вбачається закінчення тридцятиденного строку на її виконання. Вказана вимога була отримана ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 27.09.2018 року направило ОСОБА_1 вимогу про дострокове погашення заборгованості. Вказана вимога отримана ОСОБА_1 13.10.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 3, а.с. 14, 19). В позовній заяві позивачем зазначено про отримання 02 жовтня 2018 року вимоги/Іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості від 27.09.2018 року від ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», в якій новим іпотекодавцем заявлено вимогу про намір реалізувати права іпотекодержавтеля шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, способами, передбаченими ст.. ст. 36-38 Закону України «Про іпотеку».

При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, направлення позивачем 24.11.2018 року відповіді на вимогу відповідача від 27.09.2019 року підтверджує обізнаність позивачки зі змістом вимоги та намірами відповідача.

Державна реєстрація права власності за земельною ділянкою та житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 проведена державним реєстратором Морозовою О.С. 04.12.2018 року та 30.11.2018 року відповідно (т. 1, а.с. 31,32).

Зазначені обставини свідчать про те, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем відбулась по закінченню тридцятиденного строку з моменту отримання боржником відповідної вимоги.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції термінів визначених пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Ураховуючи викладені обставини, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 травня 2023 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

В.В. Кострицький