Постанова

від 08.05.2024 по справі 520/2358/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року

м. Київ

справа № 520/2358/19

провадження № 61-9813св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», державний реєстратор комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Морозової Ольги Станіславівни,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коверги Ганни Володимирівни на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2019 року, ухвалене у складі судді Калініченко Л. В., та постанову Одеського апеляційного суду від 18 травня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Коновалової В. А., Карташова О. Ю., Кострицького В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк», банк), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»), державного реєстратора комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Морозової О. С. (далі - державний реєстратор Морозова О. С.), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова І. В. (далі - приватний нотаріус Антипова І. В.), про визнання договору купівлі-продажу майнових прав та договору про відступлення прав за договором іпотеки недійсними, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 09 липня 2008 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «УПБ») укладений іпотечний договір № 455-013/ФКВІП-08 на забезпечення зобов`язань за кредитним договором від 09 липня 2008 року № 455-013/ФКВІП-08, за умовами якого вона передала ТОВ «УПБ» в іпотеку земельну ділянку площею 0,0634 га та будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

30 червня 2010 року між ТОВ «УПБ», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладений договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «УПБ» на користь ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким право вимоги за кредитним договором від 09 липня 2008 року № 455-013/ФКВІП-08 ТОВ «УПБ» відступило ПАТ «Дельта Банк».

25 вересня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладений договір № 767/К купівлі-продажу майнових прав, на підставі якого ПАТ «Дельта Банк» передало ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» право вимоги за іпотечним договором № 455-013/ФКВІП-08.

Вказувала, що 02 жовтня 2018 року вона отримала від ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» вимогу / іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості від 27 вересня 2018 року.

Позивач стверджувала, що договір про відступлення прав за договором іпотеки, укладений 25 вересня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», суперечить статті 1078 ЦК України та відповідно до статті 228 ЦК України є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок.

06 грудня 2018 року державний реєстратор Морозова О. С. винесла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), на підставі якого за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» зареєстровано право власності на житловий будинок, житловою площею 36,2 кв. м, на АДРЕСА_1 .

22 грудня 2018 року державний реєстратор Морозова О. С. винесла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 44801751, на підставі чого за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0634 кв. м, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:38:002:0051.

Позивач стверджувала, що державний реєстратор Морозова О. С. не мала права перереєстровувати право власності на будинок за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» згідно зі статтею 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього закону. Крім того, державний реєстратор Морозова О. С. не мала права реєструвати право власності за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», не перевіривши наявність іншого житла у позивача ОСОБА_1 або наявності її згоди на звернення стягнення на предмет іпотеки.

ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не здійснювало оцінку нерухомого майна, яке є предметом іпотеки.

З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 25 вересня 2018 року № 767/К, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», у частині передачі боргу за кредитним договором від 09 липня 2008 року № 455-013/ФКВІП-08;

- визнати недійсним договір про відступлення прав за договором іпотеки від 25 вересня 2018 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», у частині відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 09 липня 2008 року № 455-013/ZФКВІП-08, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Антиповою І. В., зареєстрований у реєстрі за № 986;

- скасувати рішення, прийняте державним реєстратором Морозовою О. С. 30 листопада 2018 року, номер запису про право власності 29303498, щодо житлового будинку, житловою площею 36,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення, прийняте 04 грудня 2018 року державним реєстратором Морозовою О. С., номер запису про право власності 29625306 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5110136900:38:002:0051, площею 0, 0634 га.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» договір за своєю юридичною природою є цесією (уступка права вимоги), на який поширюється положення про договір купівлі-продажу та застосовуються положення про відступлення права вимоги. Таким чином, відповідач ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» міг бути стороною такого правочину. ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» включено до реєстру, як фінансову компанію, яка зареєстрована 28 липня 2016 року та має ліцензії. ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» повідомляло належним чином ОСОБА_1 про заміну кредитора у зобов`язанні. Іпотекодержатель ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у належний спосіб здійснив звернення стягнення на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Суд вважав безпідставними доводи позивачки стосовно того, що державний реєстратор не мав права проводити державну реєстрацію права власності на житловий будинок і земельну ділянку за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», тому щоспірне майно підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки встановлено, що позивачці на праві власності належить інше житло - квартира АДРЕСА_2 .

Короткий зміст постанов суду апеляційної та касаційної інстанцій

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-9434св21).

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 належним чином була повідомлена про час розгляду справи.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції встановив, що за результатами торгів ПАТ «Дельта Банк» визначив переможного покупця і продав йому майнове право вимоги виконання боржником зобов`язань за кредитним договором та договором іпотеки.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги про те, що між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» укладений договір факторингу, суд указав, що за своєю правовою природою оспорюваний договір є договором купівлі-продажу майнових прав, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, сторонами у якому можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи.

При цьому, встановивши, що договір іпотеки містить іпотечне застереження, а ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» надав державному реєстратору докази вручення іпотекодавцю (боржнику) вимоги про дострокове погашення заборгованості та зазначив про намір реалізувати права іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання спору на підставі договору у спосіб, передбачений статтями 36-38 Закону України «Про іпотеку», суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем відбулася після закінченням тридцятиденного строку з моменту отримання боржником відповідної вимоги, а реєстратор діяв відповідно до вимог пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 із змінами (далі - Порядок № 1127).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коверга Г. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, іншим учасникам направлено її копії.

У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18).

Крім того, є необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а саме постанови від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21).

Заявник зазначає, що суд не дослідив оспорюваний договір щодо розміру грошової вимоги, яка відступлена за цим договором, та не перевірив пояснення позивачки, що за цим договором новий кредитор фактично одержав прибуток у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною такої вимоги, встановленої договором. Заявник робить висновок, що різниця між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою у договорі, складає майже чотири мільйони гривень, що може розглядайся як додаткова плата за фінансові послуги факторингу, надавачем яких є ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а банк отримав дохід за послуги фінансування клієнта.

ОСОБА_1 вказує, що вона не отримувала будь-яких документів про вчинення оспорюваних правочинів та повідомлень про погашення заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 .

Відзив на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

09 липня 2008 року між ТОВ «УПБ» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 455-013/ФКВІП-08, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 144 500 доларів США, на споживчі цілі, зі сплатою 12,50 % річних, строком на 180 місяців, до 06 липня 2023 року.

Із метою забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором 09 липня 2008 року між ТОВ «УПБ» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 455-013/ZФКВІП-08, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Гашовою В. В., зареєстрований у реєстрі за № 6917, за умовами якого з метою забезпечення вимоги іпотекодержателя за кредитним договором від 09 липня 2008 року № 455-013/ФКВІП-08 ОСОБА_1 передала в іпотеку таке нерухоме майно:

- земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0634 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, яка належала іпотекодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ОД № 060970, виданого Одеською міською радою 01 жовтня 2004 року, на підставі рішення Одеської міської ради від 20 квітня 2004 року за № 2588-ХХІV, зареєстрованого Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеського обласного головного управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010450501293, кадастровий номер 5110136900:38:002:0051;

- будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається в цілому з житлового будинку, зазначеного в схематичному плані під літ. «А», житловою площею 36,2 кв. м, з надвірними спорудами, зазначеними під літ. «Д» - вбиральня, літ. «Е» - душ, літ. «Р» - гараж, літ. «Т», літ. «С» - веранда, літ. «Ч» - навіс, літ. «Б» - літня кухня, 1-11 - огорожа, І, ІІ- мостіння, що розташований на земельній ділянці площею 634 кв. м.

30 червня 2010 року між ТОВ «УПБ» та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Соколовим О. Є., зареєстрований у реєстрі за № 2258, за умовами якого ТОВ «УПБ» передало, а ПАТ «Дельта Банк» прийняло за плату право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором від 09 липня 2008 року № 455-013/ФКВІП-08 та іпотечним договором від 09 липня 2008 року № 455-013/ZФКВІП-08, що укладені з ОСОБА_1 .

ПАТ «Дельта Банк» набув право вимоги за кредитним договором від 09 липня 2008 року № 455-013/ФКВІП-08 та за іпотечним договором від 09 липня 2008 року № 455-013/ZФКВІП-08, укладеними з ОСОБА_1 .

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариств «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк».

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування Кадирова В. В. та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51 частинами першою, другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», строком на два роки з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року, які в подальшому рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів від 20 лютого 2017 року № 619 продовжено на два роки - до 04 жовтня 2019 року.

Згідно з протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-07-23-000308-b від 17 вересня 2018 року, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» є переможцем аукціону з придбання права вимоги за кредитним договором від 09 липня 2008 року № 455-013/ФКВІП-08 та укладеними до нього забезпечувальними договорами, за 699 935,54 грн.

На підставі вказаного протоколу, 25 вересня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладений договір № 767/К купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, зокрема право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів (надалі-боржники), які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у додатку №1 до цього договору, за 699 935, 54 грн.

Згідно з додатком № 1 до вказаного договору, ПАТ «Дельта Банк» передало ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» кредитний договір від 09 липня 2008 року № 455-013/ФКВІП-08, укладений з ОСОБА_3 , а також усі укладені забезпечувальні договори до нього.

25 вересня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 09 липня 2008 року № 455-013/ZФКВІП-08, посвідченим приватним нотаріусом ОМНО Гашовою В. В., зареєстрованим у реєстрі за № 6917. Договір про відступлення прав вимоги посвідчено приватним нотаріусом КМНО Антиповою І. В., зареєстровано у реєстрі за № 986.

За умовами цього договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, ПАТ «Дельта Банк» передало ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» майнові права за іпотечним договором від 09 липня 2008 року № 455-013/ZФКВІП-08, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Гашовою В. В., зареєстрований у реєстрі за № 6917, укладений з ОСОБА_1 .

Загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором на дату відступлення прав вимоги, відповідно до наданих документів, складає 4 640 387,36 грн.

За результатами торгів 25 вересня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк», який перебував у процедурі ліквідації, та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладений договір № 767/К купівлі-продажу майнових прав, у тому числі до ОСОБА_3 за кредитним договором від 09 липня 2008 року № 455-013/ФКВІП-08 та за договором іпотеки від 09 липня 2008 року № 455-013/ZФКВІП-08.

Встановлено, що на момент укладання договору № 767/К купівлі-продажу майнових прав від 25 вересня 2018 року та договору № б/н про відступлення прав за договором іпотеки від 25 вересня 2018 року ПАТ «Дельта Банк» перебувало у процедурі ліквідації, а тому реалізація його активів здійснювалась на відкритих торгах (аукціоні) шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання відповідно до норм Закону України від 23 лютого 2012 року «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За результатами торгів ПАТ «Дельта Банк» визначив переможного покупця і продав йому майнове право вимоги виконання боржником зобов`язань за кредитним договором та договором іпотеки. Предметом спірного договору є відступлення прав вимоги за плату (купівля-продаж). Метою укладення вказаного договору є отримання банком коштів для розрахунку зі своїми кредиторами у процесі ліквідації.

ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» надало державному реєстратору поштове повідомлення про вручення ОСОБА_1 вимоги про дострокове погашення заборгованості від 27 вересня 2018 року, з якого встановлено закінчення тридцятиденного строку на її виконання. Вказана вимога була отримана ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлено, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 27 вересня 2018 року направило ОСОБА_1 вимогу про дострокове погашення заборгованості. Вказана вимога отримана ОСОБА_1 13 жовтня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначила про отримання 02 жовтня 2018 року вимоги / Іпотечного повідомлення про дострокове погашення заборгованості від 27 вересня 2018 року від ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», у якій новим іпотекодавцем заявлено вимогу про намір реалізувати права іпотекодержавтеля шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, способами, передбаченими статтями 36-38 Закону України «Про іпотеку».

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , проведена державним реєстратором Морозовою О. С. 04 грудня 2018 року та 30 листопада 2018 року.

Встановлено, що позивач також є користувачем житлового приміщення - квартири АДРЕСА_2 . Доказів на підтвердження того, що позивач не є власником вказаного майна, до суду першої інстанції не надано.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, виходячи зі змісту статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

При вирішенні позову про визнання недійсним договору враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 910/8072/20).

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Колегія суддів відхиляє посилання заявника про те, що оспорюваний договір про відступлення прав вимоги за своєю правовою природою є договором факторингу, зважаючи на таке.

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначених договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов`язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умови.

Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21).

Велика Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), на яку як на підставу касаційного оскарження посилається заявник, вказала, що суб`єктний склад правочинів з відступлення права вимоги законом не обмежений, на відміну від договорів факторингу, однією зі сторін якого обов`язково має бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Суди встановили, що 25 вересня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», на підставі протоколу електронного аукціону № UA-ЕА-2018-07-23-000308-bвід 17 вересня 2018 року, було укладено договір № 767/К про відступлення прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» право вимоги, у тому числі за кредитним договором від 09 липня 2008 року № 455-013/ФКВІП-028, про який зазначено у додатку № 1 до договору, та уклали нотаріально посвідчений договір б/н про відступлення прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» право вимоги за іпотечним договором від 09 липня 2008 року № 455-013/ZФКВІП-08.

Тобто договори було укладено на підставі електронних торгів з продажу активів банку, який ліквідується.

Таким чином, за результатами електронних торгів з продажу активів банку, який ліквідується, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів і не набуло права здійснювати фінансові операції щодо боржника.

Слід зазначити, що сторони договору купівлі-продажу майнових прав у процедурі ліквідації банку фактично уклали договір купівлі-продажу права вимоги, сторонами якої можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи.

Положення нормативно-правових актів, які регулюють процедуру ліквідації банку, допускають продаж на конкурсних засадах майна банку, що перебуває у стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та за договорами забезпечення виконання зобов`язання будь-яким суб`єктам правовідносин, зокрема і без статусу банку або іншої фінансової установи (постанови Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 640/14873/19 (провадження № 61-6649св20), від 08 лютого 2023 року у справі № 761/11546/21 (провадження № 61-4261св22 )).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19-ц (провадження № 14-181цс20) зазначила, що продаж і відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання у процедурі ліквідації банку може відбутися на конкурсних засадах на користь будь-якої особи.

Окрім зазначеного, слід звернути увагу, що Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 638/18879/18 (провадження № 61-11179св22) зазначив, що як первісне, так і наступне відступлення права вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансової установи за обставин, коли первісний кредитор (банк) відчужує активи у процедурі ліквідації та позбавлений банківської ліцензії.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки договори про відступлення прав вимоги від 25 вересня 2018 року № 767/К не є договорами факторингу, а стороною цих договорів могла виступати будь-яка особа.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не отримувала будь-яких документів про вчинення оспорюваних правочинів та повідомлень за адресою: АДРЕСА_1 , що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, спростовується матеріалами справи (том 3, а.с. 15, 17), тому на увагу не заслуговують.

Крім того, стаття 516 ЦК України передбачає, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок дій боржника у разі, коли змінився кредитор, а боржник не вважає таку заміну правомірною, і перелік способів захисту прав чітко передбачені законом (статті 516-519 ЦК України).

Колегія суддів, надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням судів першої та апеляційної інстанції на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанції, оскільки вони правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21), підстав відступу від яких колегія суддів не вбачає, тому дійшли цілком обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

Інші доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили умови договору та не встановили мети його укладення, не надали оцінку наявності різниці між ціною вимоги та ціною, передбаченою в оспорюваному договорі, спростовуються матеріалами справи та зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України суду касаційної інстанції заборонено.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Крім того, суд апеляційної інстанції виконав вимоги частини першої статті 417 ЦПК України, тобто про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 була повідомлена відповідно до вимог пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України (том 4, а.с. 161).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Коверги Г. В. без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коверги Ганни Володимирівни залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець