Ухвала

від 25.05.2023 по справі 638/19137/19

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року

м. Харків

Справа № 638/19137/19

Провадження № 2-ві/638/10/23

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гасана М.С.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Цвірюка Дениса Васильовича від участі у розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області про визначення місця проживання дитини та позбавлення батьківських прав -,

установив:

09 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м.Харкова із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та позбавлення батьківських прав.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова Грищенко І.О. від 20 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа передана в провадження судді Дзержинського районного суду м. Харкова Шестака О.І. 30 червня 2020 року.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа передана в провадження судді Дзержинського районного суду м. Харкова Омельченко К.О. 10 грудня 2020 року.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа передана в провадження судді Дзержинського районного суду м. Харкова Цвірюка Д.В. 15 березня 2021 року.

Ухвалою суду від 22 серпня 2022 року виключено третю особу - Службу у справах дітей Харківської районної державної адміністрації з кола осіб, які беруть участь у справі та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради.

Ухвалою суду від 09 травня 2023 року за клопотанням відповідача виключено з кола осіб, які беруть участь у справі, третю особу - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради та залучено Службу у справах дітей виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

15 травня 2023 року до Дзержинського районного суду м.Харкова надійшла заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Цвірюка Д.В. від у часті у розгляді даної цивільної справи, в обґрунтування якої посилається на відсутність повідомлення її про дату судових засідань, призначених на 12 травня 2023 року на 12 годину та 12:40 годину, про які дізналась випадково під час ознайомлення з матеріалами цивільної справи. Крім того, зазначає, що судом необґрунтовано було виключено з кола осіб третю особу службу у справах дітей Харківської районної державної адміністрації та залучено Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, а в подальшому - службу у справах дітей виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області. Вважає, що головуючий суддя у справі є упередженим та необ`єктивним при розгляді даної справи.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 травня 2023 року заяву позивача ОСОБА_1 у цивільній справі №638/19137/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області, про визначення місця проживання дитини та позбавлення батьківських прав, визнано необґрунтованою.

Оцінюючи доводи заявника, суд дійшов висновку, що заява позивача про відвід головуючого судді ґрунтується на її незгоді з процесуальними рішеннями судді в частині залучення третьої особи у справі. Зокрема, щодо посилань позивача на неналежну, на думку заявника, мотивацію процесуальних рішень в цій частині, то вказані обставини, у разі підтвердження, можуть бути підставами під час оскарження в апеляційному порядку судового рішення у встановленому процесуальному порядку, але, водночас, не можуть бути підставами для відводу судді, оскільки є по суті незгодою з процесуальними рішення суду.

Щодо доводів позивача про відсутність повідомлення про дату судових засідань з розгляду заяв її представника про забезпечення доказів, призначених на 12 травня 2023 року на 12 годину та 12:40 годину, суд зауважив, що представник позивача була повідомлена про вказані судові засідання шляхом телефонограм, здійснених секретарем судового засідання 10 травня 2023 року на особистий номер телефону представника, а тому заява про відвід в цій частині є необґрунтованою.

Щодо доводів заявника про наявність в матеріалах справи непідшитої заяви сторони відповідача, суд зауважує, що вказана заява є чернеткою, якою представник відповідача користувалась під час судового засідання 09 травня 2023 року, в ході якого нею було заявлено усне клопотання про залучення до участі у справі належної третьої особи. Зазначена заява була надана до суду з метою правильного відображення в ухвалі суду найменування третьої особи. В ході судового засідання представником позивача була висловлена думка з приводу заявленого представником відповідача клопотання, що підтверджується записом судового засідання. З огляду на викладене заява про відвід в цій частині також є необґрунтованою.

Передано заяву про відвід для вирішення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, відповідно до вимог частини третьої статті 40 та частини першої статті 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 травня 2023 року для вирішення заяви про відвід судді визначено головуючого суддю (суддя - доповідач) Яковлеву В.М.

Матеріали цивільної справи 638/19137/19 та матеріали заяви про відвід судді передані у провадження судді Яковлевої В. М. 24 травня 2023 року.

Питання щодо заявленого відводу суд вирішує в порядку, передбаченому статтями 40, 381 ЦПК України.

Відповідно до положень частини сьомої, восьмої статті 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали заяви, доводи заяви ОСОБА_1 , суд доходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для відводу головуючого судді Цвірюка Д.В., з огляду на таке.

Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Запровадження законодавцем інституту відводу судді, унормованого в положеннях статей 36-41 Цивільного процесуального кодексу України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.

У зв`язку з цим було визначено перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які було унормовано у статті 36 Цивільного процесуального кодексу України.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

За приписами статей 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя є незалежні та керуються верховенством права, вплив на них у будь-який спосіб забороняється.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» «кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом».

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в пункті 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 р. (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».

В пункті 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності».

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини «Ветштайн проти Швейцарії»).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2009 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

Окрім того, за практикою Європейського Суду з прав людини при вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумніватися у неупередженості конкретного судді позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду. Особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного.

Отже, при об`єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) необхідно визначити, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді. Суб`єктивний критерій, у свою чергу, вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, й лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна було б кваліфікувати як прояв упередженості, можливо ставити під сумнів його безсторонність.

В процесуальному судочинстві діє презумпція безсторонності суду, яка може бути спростована. Право учасника справи на відвід судді є однією із гарантій права на справедливий суд. Проте право на відвід не являється абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.

Підстави для відводу (самовідводу) судді встановлено статтею 36 ЦПК України, відповідно до вимог якої, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України («Недопустимість повторної участі судді в розгляді справи»).

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у пунктом 43 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Крім того, у висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.

Згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом (пункт 10). Відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Як вбачається зі змісту заяви про відвід головуючого судді, ОСОБА_1 , посилається на відсутність повідомлення її про дату судових засідань, призначених на 12 травня 2023 року на 12 годину та 12:40 годину, про які дізналась випадково під час ознайомлення з матеріалами цивільної справи. Крім того, зазначає, що судом необґрунтовано було виключено з кола осіб третю особу Службу у справах дітей Харківської районної державної адміністрації та залучено Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, а в подальшому - Службу у справах дітей виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області. У зв`язку із чим вбачає, що головуючий суддя у справі є упередженим та необ`єктивним при розгляді даної справи.

Таким чином, підстави заявленого відводу стосуються суто процесуальних дій судді під час судового розгляду справи, а саме, клопотання про залучення третьої особи у справі, порядок оскарження яких передбачено цивільним процесуальним законодавством.

Водночас відповідно до положень частини четвертої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Будь-яких інших обставин, що дійсно викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, судом не встановлено.

За таких обставин, даних, які б прямо чи опосередковано свідчили про заінтересованість судді в результаті розгляду справи № 638/19137/19, а також інших доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, та є підставами для відводу, визначеними статтею 36 ЦПК України, матеріали справи не містять.

Оскільки судом не встановлено, матеріалами справи та доказами не підтверджено наявності обставин, які б дійсно викликали сумнів у неупередженості або об`єктивності головуючого судді Цвірюка Д.В., підстави для задоволення заяви про відвід судді відсутні.

Тому, заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Цвірюка Д.В. задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 35, 36, 37, 39, 40, 259-261, 389 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Цвірюка Дениса Васильовича від участі у розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області про визначення місця проживання дитини та позбавлення батьківських прав - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно, з моменту її підписання суддею та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 25 травня 2023 року.

Суддя В. М. Яковлева