Ухвала

від 11.05.2023 по справі 202/7212/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1135/23 Справа № 202/7212/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора (в режимі

відеоконференції) ОСОБА_6

захисника (в режимі

відеоконференції) ОСОБА_7

представника військової частини ОСОБА_8

підозрюваного (в режимі

відеоконференції) ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у c.Погар Львівської області, не одруженого, військовослужбовця військової служби за контрактантом, що обіймає посаду заступника командира 2 танкової роти з морально-психологічного забезпечення танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , має звання «старший лейтенант», який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2023 року клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Краматорську ОСОБА_10 , погоджене прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_11 , було задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 19 червня 2023 року включно, з визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 805 200 гривень.

Рішення суду обґрунтовано тим, що прокурор та слідчий довели, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 України, який є особливо тяжким злочином, і за нього передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.

Слідчий суддя дійшов висновку, що є всі підстави вважати повідомлення про підозру обгрунтованим, тому що воно достатньо підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду несправжніх (імітаційні) засобів у вигляді грошових коштів у загальній сумі 4800 доларів США; протоколами допиту свідка ОСОБА_12 протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 , протоколом допиту свідка ОСОБА_15 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 ; протоколом затримання та особистого обшуку особи ОСОБА_9 ; протоколом невідкладного обшуку транспортного засобу; вилученими документами та іншими матеріалами клопотання в їх сукупності та взаємозв`язку.

Крім того, як зазначив слідчий суддя, стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості ОСОБА_9 переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, слідчий суддя визначив підозрюваному ОСОБА_9 розмір застави вважаючи, що вона має бути співмірною із матеріальним становищем особи та вчиненим ним діянням, а також наслідками, які воно спричинило чи могло спричинити.

В апеляційній скарзізахисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 просить ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21.04.2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 та застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді особистою поруки.

В обгрунтування своїх вимог посилається на відсутність обґрунтованої підозри, пред`явленої ОСОБА_9 . Вважає, що дії останнього слід кваліфікувати за ст. 201-2 КК України, якоюпередбачена відповідальність за незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги, що полягає у продажу товарів (предметів) гуманітарної допомоги або використання благодійних пожертв, безоплатної допомоги або укладання інших правочинів щодо розпорядження таким майном, з метою отримання прибутку.

Також захисник зазначає, що жоден з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які посилався прокурор, не доведено, як не доведена прокурором і неможливість застосування до ОСОБА_9 більш м`яких запобіжних заходів.

Окрім того, судом неврахованаособистість підозрюваного,проігнорована наявність заяви від керівництва військової частини НОМЕР_1 щодо взяття на поруки підозрюваного ОСОБА_9 та визначена застава у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що не відповідає тяжкості злочину, сумі завданої шкоди та є завідомо непомірною для підозрюваного.

Заслухавши суддю-доповідача, думку підозрюваного та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали за викладених у ній підстав, позицію прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У відповідностідо ч.1,п.5ч.2ст.183КПК Українитримання підвартою євинятковим запобіжнимзаходом,який застосовуєтьсявиключно уразі,якщо прокурордоведе,що жоденіз більшм`яких запобіжнихзаходів незможе запобігтиризикам,передбаченим статтею177цього Кодексу,крім випадків,передбачених частиноюп`ятою статті176цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані, а доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.

Так, з наданих матеріалів убачається, що під час судового розгляду слідчий суддя належним чином з`ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, при цьому обставини, що дають підстави підозрювати його у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання, у їх сукупності, а саме: протоколом огляду несправжніх (імітаційні) засоби у вигляді грошових коштів у загальній сумі 4800 доларів США; протоколами допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 ; протоколом затримання та особистого обшуку особи ОСОБА_9 ; протоколом невідкладного обшуку транспортного засобу; вилученими документами тощо.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Посилання сторони захисту на недоведеність провини підозрюваного у скоєнні вищезазначеного злочину, тобто безпідставність підозри, є неприйнятним для колегії суддів, оскільки при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування. Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу, тож апеляційні вимоги сторони захисту в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Також приймається до уваги, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення, незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні та можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, об`єктивно існують і для їх запобігання необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, у зв`язку з чим, розуміючи тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання. Ризик незаконного впливу на свідків підтверджується тим, що ОСОБА_9 , будучи знайомим зі свідками, може шляхом вмовлянь, погроз чинити вплив на них задля зміни показань з метою уникнути кримінальної відповідальності. Також суд визнав доведеним і ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження даного кримінального правопорушення.

Суворість покарання, як зазначив суд першої інстанції, передбаченого за злочин, в якому підозрюють ОСОБА_9 , в даному випадку є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування та впливу на свідків, оскільки на сьогодні в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, підозрюваний залишається військовослужбовцем.

Апеляційний суд вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, і це повністю узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001, за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був установлений.

Крім цього, у справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) Європейський суд з прав людини зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»).

Європейський суд з прав людини визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.

При оцінці можливості застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу з метоюзапобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя повинен використовувати стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

На думку колегії суддів слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним, а тому посилання сторони захисту на безпідставність встановлених судом ризиків не підлягають задоволенню.

Доводи ж захисника щодо неврахування судом характеризуючих його підзахисного даних, зазначених в апеляційній скарзі, є безпідставними та не впливають на обгрунтований висновок слідчого судді відносно наявності підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 .До того ж, ці обставини існували і на момент вчинення останнім кримінального правопорушення, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором у поведінці підозрюваного.

Крім того, в матеріалах провадження наявна заява, в якій керівництво військової частини НОМЕР_1 зобов`язалося взяти підозрюваного ОСОБА_9 на особисту поруку або прохало обрати відносно останнього інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, яку під час апеляційного розгляду підтримав заступник командира танкового батальону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 .

За змістом ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу.

Розглянувши вищевказану заяву апеляційний суд з урахуванням вимог ст. 5 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення та дані про особу підозрюваного, дійшов висновку, що на цьому етапі досудового розслідування відсутні підстави для зміни підозрюваному ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання, оскільки, в даному випадку застосування більш м`якого запобіжного заходу, такого, як особиста порука чи домашній арешт не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості ОСОБА_9 переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, які були встановлені під час судового та апеляційного розглядів.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою цілком правильним і обгрунтованим та не знаходить підстав для його зміни на даному етапі досудового розслідування на інший запобіжний захід.

Керуючись ст. ст. 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4