Рішення

від 18.05.2023 по справі 160/5895/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року Справа № 160/5895/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Несена Володимира Андрійовича до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2023 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Несен Володимир Андрійович звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000462413 від 03.01.2023 року, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області про зобов`язання ОСОБА_1 сплатити штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020 грн.

Позивач мотивує позовні вимоги протиправністю спірного рішення, оскільки 11.08.2022 року позивачем до Лівобережної ДПІ (Індустріальний р-н. м. Дніпра) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з додатками форми 4-ДФ. Зауважує, що приватний нотаріус не є податковим агентом щодо подання інформації про посвідчені договори, а тому застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкового розрахунку, передбачених п. 119.2 ст.119 ПК України, як до особи, яка має статус податкового агента, є неправомірним, адже її дії не призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, а тому, на думку позивача, він не може нести відповідальність за п. 119.2 ст.119 ПК України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

На адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом з матеріалів справи встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку приватного нотаріуса Несена В.П. щодо своєчасності подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форма №4 ДФ) за II квартал 2022 року, за висновками якої складений акт від 14.10.2022 №14797/04-36-24- 13/2036319396.

За результатами перевірки, встановлено порушення вимог пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, пп. «б» п.176 ст.176 та підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, а саме, терміну подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (додаток №4ДФ) за II квартал 2022 року.

В Акті було зазначено, що нотаріусом Несеном В.А. не своєчасно подано до ГУ ДПС у Дніпропетровській області податковий розрахунок (форма №4ДФ) за II квартал 2022 року - 11.08.2022 при граничному терміні подання - 09.08.2022.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000462413 від 03.01.2023, яким позивачу відповідно до п.119.1 ст.119 Податкового кодексу України, за порушення пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п.51.1 ст.51, підпункту «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 1020,00 грн.

13.01.2023 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бевза М.О. оскаржив в адміністративному порядку до ДПС України спірне податкове повідомлення рішення №0000462413 від 03.01.2023.

Рішенням ДПС України про продовження строку розгляду скарги від 30.01.2023, вирішено продовжити розгляд скарги до 23.03.2023.

Рішенням ДПС України від 06.03.2023 №5518/6/99-00-06-08-04-06, яке було отримано представником позивача - адвокатом Бевзою М.О. - 22.03.2023, ДПС України залишила без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 03.01.2023 №0000462413, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За унормуванням п. 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За унормуванням п. 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень (а.с. п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України).

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається (п. б) п. 176.2 статті 176 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 172.4 статті 172, пункту 173.4 статті 173, пункту 174.4 статті 174 Кодексу при вчиненні нотаріальних дій, а саме:

посвідчення договорів продажу (обміну) об`єктів нерухомого майна між фізичними особами, продажу (обміну) рухомого майна між стороною (сторонами) цього договору;

видача свідоцтв про право на спадщину;

посвідчення договорів дарування,

на приватних нотаріусів покладено обов`язок щокварталу подавати до контролюючого органу за місцем розташування свого робочого місця інформацію про посвідчені договори та видані свідоцтва (включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого податку) у порядку, встановленому Кодексом для податкового розрахунку.

Пунктом 46.1 статті 46 Кодексу встановлено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 46.5 статті 46 Кодексу).

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України).

Форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затверджено Наказом № 4.

За змістом п. 2.1. розділу II зазначеного Порядку податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається. Якщо останній день строку подання податкового розрахунку припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Тобто, при вчиненні вищезазначених нотаріальних дій приватний нотаріус зобов`язаний надавати інформацію контролюючим органам шляхом заповнення граф 1, 2, 3а, 4 та 5 Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ).

У зазначених графах відображається: порядковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичної особи (для фізичної особи, яка має відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), про яку надається інформація в податковому розрахунку, сума нарахованого доходу, сума сплаченого податку на доходи фізичних осіб (у випадках передбачених Кодексом), ознака доходу згідно з довідником ознак доходів.

Таким чином при нотаріальному посвідченні договорів продажу (обміну) об`єктів нерухомого майна між фізичними особами, продажу (обміну) рухомого майна між стороною (сторонами) договору, видачі свідоцтв про право на спадщину та/або нотаріальному посвідченні договорів дарування, приватний нотаріус повинен щокварталу подавати до контролюючого органу за місцем розташування свого робочого місця Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), у строки встановлені для податкового кварталу.

Відповідно до підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Кодексу, особи, які мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску, також зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Зобов`язання нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення обов`язків, встановлених Кодексом, поширюється лише на осіб, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів.

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкового розрахунку передбачена пунктом 119.1 статті 119 Кодексу, а саме: неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 2040 гривень.

Враховуючи викладене, інформація, яку повинен подавати приватний нотаріус до контролюючого органу, не є податковою звітністю в розумінні глави 2 розділу II Кодексу, отже, підстави для застосування відповідальності, передбаченої пунктом 119.1 статті 119 Кодексу, відсутні.

Така правова позиція викладена в Узагальнюючий податковій консультації, затвердженій наказом ДФС від 17.07.2015 № 507.

Необхідно зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Серявін та інші протии Україн від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) бґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем доведено та надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного

судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000462413 від 03.01.2023 року, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області про зобов`язання ОСОБА_1 сплатити штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Несена Володимира Андрійовича понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник