Рішення

від 25.05.2023 по справі 320/2526/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2023 року №320/2526/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання» «ТОВ НВО Укрпромекологія», про визнання протиправним та скасування наказу в частині та зобов`язати вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1), Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (далі - відповідач-2) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 результативної частини наказу Міністерства юстиції України № 4690/5 від 21.10.2022 «Про задоволення скарги», яким скасовано рішення від 25.01.2022 № 63050506, 63049250, 63050810, 63048817, 63051012, 63045878, 63050317, 63049613, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1;

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 результативної частини наказу Міністерства юстиції України № 4690/5 від 21.10.2022 «Про задоволення скарги», яким анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, виконання якого покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи»;

- зобов`язати технічного адміністратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» відновити доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 позовну заяву залишено без руху.

До суду 03.03.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що наказом Міністерства юстиції України «Про задоволення скарг» № 4690/5 від 21.10.2022 задоволено скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «УКРПРОМЕКОЛОГІЯ» - скасовано рішення від 25.01.2022 № № 63050506, 63049250, 63050810, 63048817, 63051012, 63045878, 63050317, 63049613, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 , анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 .

Оскаржуваний наказ прийнято на підставі висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 06.10.2022.

У висновку встановлено, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 посвідчено договір про відступлення права вимоги, укладеного між ПАТ «Місто Банк» то ТОВ «МЕТПРОМСЕРВІС».

25.01.2022 приватним нотаріусом ОСОБА_1 прийнято рішення та внесено зміни до записів про іпотеку щодо іпотекодержателя при наявності зареєстрованих записів про обтяження.

Позивач зазначає, що зміни до записів про іпотеку щодо іпотекодержателя здійснив після пошуку відомостей щодо речових прав на нерухому майно, обтяження таких прав, а відтак встановив, що щодо кожного з об`єктів нерухомого майна існують право власності, заборона, іпотека та запис у Спеціальному розділі ДРРП. Через неналежне вчинення реєстраційних дій реєстратором Резніченком О.Є., зокрема щодо реєстрації ухвали Господарського суду Запорізької області від 18.01.2022 у справі № 908/119/22 у спеціальному розділі ДРРП як обтяження, позивач був позбавлений можливості своєчасно виявити наявність обтяження на вчинення реєстраційних дій.

Позивач вважає, що анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав є одним з видів санкції за порушення вимог законодавства України в сфері державної реєстрації, а тому такі рішення мають прийматися з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення. Оскаржуване рішення, на думку позивача, прийнято з порушенням принципів обґрунтованості, неупередженості, добросовісності, розсудливості,принципу рівності перед законом, пропорційності.

Міністерство юстиції України у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечило. Відповідач вказує, що під час розгляду скарги ТОВ «УКРПРОМЕКОЛОГІЯ» встановлено, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 за результатом пошуку інформації в Державному реєстрі прав отримано відомості з Інформацій з Державного реєстру прав, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 25.01.2022 № № 296298981, 296288268, 296301116, 296283219, 296302538, 296258413, 296297526, 296291356, у яких наявні відомості про записи, та, незважаючи на це, ним було прийнято оскаржувані рішення та внесено відомості до записів про іпотеку щодо зміни іпотекодержателя. Зважаючи на встановлений факт порушення й оцінюючи його ступінь та характер Міністерство юстиції виходило із того, що застосування до приватного нотаріуса заходів реагування у вигляді тимчасового блокування або анулювання доступу до Державного реєстру прав, мас бути необхідним й достатнім для попередження нових порушень та зловживань у сфері державної реєстрації прав. Відтак, встановлення факту прийняття приватним нотаріусом ОСОБА_1 неправомірних рішень, з урахуванням їх характеру та наслідків, які фактично призвели до порушення прав скаржника, на думку відповідача, є підставою для застосування відповідного заходу реагування у вигляді анулювання приватному нотаріусу ОСОБА_1 доступу до Державного реєстру прав.

Державне підприємство «Національні інформаційні системи» у відзиві зазначило, що на нього не покладено обов`язки виконання функцій та повноважень, що можуть бути віднесені до владних управлінських у розумінні ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, 24.10.2022 на адресу ДП «НАІС» надійшов наказ Міністерства юстиції Українивід 21.10.2022 № 4690/5 «Про задоволення скарги».Пунктом 3 Наказу було визначено анулювати доступ позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а виконання наказу в цій частині, відповідно до п. 5 Наказу покладено на державне підприємство «Національні інформаційні системи».Таким чином, враховуючи необхідність негайного виконання наказу, позивачу було анульовано доступ до Державного реєстру прав 24.10.2022.

ДП «НАІС», будучи технічним адміністратором Державного реєстру прав, не уповноважене приймати владно-управлінські рішення, а лише безпосередньо їх виконує. Одночасно із цим, у ДП «НАІС» відсутнє право перевірки законності рішень Міністерства юстиції України та право відмови віл їх виконання, тобто, ДП «НАІС реалізує приписи наказів Міністерства юстиції України у будь-якому випадку, оскільки відповідне зобов`язання для ДП «НАІС» встановлено Законом.

Протокольною ухвалою від 06.04.2023 суд залучив до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс» (далі - третя особа-1), на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання» «ТОВ НВО Укрпромекологія» (далі - третя особа-2).

Третя особа-1 подала до суду письмові пояснення, у яких зазначила, що рішення приватного нотаріуса КMНO ОСОБА_1 щодо зміни в Державному реєстрі прав на нерухоме майно відомостей про іпотекодержателя жодним чином не порушувало прав TOB «НBO «Укрпромекологія», оскільки обтяження нерухомого майна, що належить останньому, встановлені на підставі договорів іпотеки, укладених ще в 2017 році, а саме: за іпотечним договором б/н, посвідченим ОСОБА_2, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області 24.11.2017 за реєстровим № 994 (заборона № 995); за іпотечним договором б/н, посвідченим ОСОБА_2, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області 26.12.2017 р. реєстровим № 1074 (заборона № 1075, 1076, 1077). На підставі цих договорів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про іпотеку і відповідні обтяження нерухомого майна іпотекодержателем - ПAT «Місто Банк».

Після продажу на аукціоні прав вимоги за кредитним договором №16/0-17 від 20.09.2017 і укладання відповідного договору від 11.01.2022 до TOB «Метпромсервіс» перейшли права іпотекодержателя в тому ж обсязі, які були у ПAT «Місто Банк». Відтак, зміна іпотекодержателя не призвела до будь-яких змін ні у статусі належного TOB «НBO «Укрпромекологія» майна, ні у статусі TOB «НBO «Укрпромекологія» як власника.

На думку третьої особи-1, оскільки, обставини справи не підтверджують, що рішенням приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_1 було завдано шкоди інтересам ТОВ «НВО «Укрпромекологія», тому скарга ТОВ «НВО «Укрпромекологія» до Міністерства юстиції України є необґрунтованою, безпідставною та повинна була б бути залишена Міністерством юстиції України без задоволення.

У зв`язку із наведеним, третя особа-1 вважає, що позов Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, ДП «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу в частині та зобов`язати вчинити певні дії повинен бути задоволеним.

Третя особа-2 своїм правом на подання письмових пояснень та/або інших заяв/клопотань по суті справи не скористалась.

Позивач у судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд даний адміністративний позов задовольнити.

Відповідач-1 про час, дату та місце проведення судових засідань належним чином повідомлений, у судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач-2 про час, дату та місце проведення судових засідань належним чином повідомлений, у судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, у своєму відзиві на позовну заяву просив суд здійснювати розгляд даної справи без участі його уповноваженого представника.

Представник третьої особи-1 у судовому засіданні, призначеному на 15.05.2023, проти позовних вимог не заперечувала та вважає їх такими, що підлягають задоволенню

Третя особа-2 про час, дату та місце проведення судового засідання належним чином повідомлена, у судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила.

Крім того, позивач та представник третьої особи-1 заявили клопотання про подальший розгляд даної справи у порядку письмового провадження.

Протокольною ухвалою від 06.07.2021 на підставі приписів ст. 194 та ст. 205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 закрито провадження в адміністративній справі № 320/2526/23 за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи» в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Міністерства юстиції України № 4690/5 від 21.10.2022 «Про задоволення скарги», яким скасовано рішення від 25.01.2022 № 63050506, 63049250, 63050810, 63048817, 63051012, 63045878, 63050317, 63049613, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення позивача та представника третьої особи-1, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2021 відбулися відкриті торги (аукціон) з продажу активів Публічного Піонерного товариства «Micтo Банк», а саме: кредитного портфелю ПАТ «Місто Банк», що складається з прав вимоги за кредитним договором № 31/Ю-17 від 20.09.2017, укладеним між ПАТ «Місто Банк» та ТОВ «НВО «УКРПРОМЕКОЛОГІЯ».

Вказаний кредитний договір забезпечувався договором іпотеки від 26.12.2017, відповідно до умов якого предметом іпотеки є будівлі, що належать ТОВ «НВО «УКРПРОМЕКОЛОГІЯ».

Приватним нотаріусом ОСОБА_1 11.01.2022 посвідчено договір про відступлення права вимоги, укладеного між ПАТ «Місто Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТПРОМСЕРВІС», за яким останньому були відступлені усі права іпотекодержателя щодо чотирьох об`єктів нерухомого майна,які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3 (номери в Державному реєстрі речових прав: 1434599423101, 1419822423101, 1404715723101, 1434514523101).

Разом з тим, 11.01.2022 ТОВ «НВО «УКРПРОМЕКОЛОГІЯ» подало заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій щодо будівель, які зареєстровані державним реєстратором Виконавчого комітету Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області Резніченком О.Є.

Внаслідок прийняття державним реєстратором Резніченком О.Є. заяви про заборону вчинення реєстраційних дій зміни щодо іпотекодержателя до Державного реєстру прав приватним нотаріусом внесені не були.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.01.2022 у справі № 908/119/22 задоволено заяву ТОВ «Бізнес Абсолют», заборонено органам та суб`єктам державної реєстрації прав Міністерства юстиції України, державним реєстраторам, нотаріусам, приватним нотаріусам та іншим особам вчинення будь-яких дій, пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо наступних об`єктів нерухомого майна:

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1434599423101 Об`єкт нерухомого майна: будівля, насосна станція літ. «Ю» інв. № 081113;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1434514523101 Об`єкт нерухомого майна: будівля, контрольно-пропускний пункт літ. «И» інв. № 081413;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1419822423101 Об`єкт нерухомого майна: Будівля цеху складнолігованних сплавів та лігатур, інв. № 081013, літ. «Н»;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1404715723101 Об`єкт нерухомого майна: адміністративно-побутовий корпус, інв. № 081313а літ. «М»-2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська буд. 3.

Зі змісту ухвали вбачається, що кредитний договір № 31/Ю-17 по надання кредиту на умовах кредитної лінії від 20.09.2017, укладений між АТ «Місто банк» та ТОВ «НВО «Укрпромекологія» забезпечується іпотечним договором від 26.12.2017 відповідно до умов якого предметом іпотеки є наступне нерухоме майно:

- об`єкт нерухомого майна: адміністративно-побутовий корпус, інв. № 081313а літ.М-2, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1404715723101 Загальна площа (кв.м): 906.5 Адреса: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Доківська, будинок 3.

Державним реєстратором Резніченком О.Є. 20.01.2022 задоволено заяви ТОВ «НВО «УКРПРОМЕКОЛОГІЯ» про заборону вчинення реєстраційних дій без реєстрації заяви про відкликання, а також внесено до спеціального розділу Державного реєстру прав записи про обтяження, зареєстровані на підставі ухвали суду, яка передбачала заборону вчинення реєстраційних дій щодо будівель.

Приватний нотаріус ОСОБА_1 25.01.2022 прийняв рішення № 63051012, 63045878, 63050317, 63049613 про зміни до записів про заборону на будівліта вніс відомості до записів про іпотеку щодо зміни іпотекодержателя.

ТОВ «НВО «УКРПРОМЕКОЛОГІЯ» звернулось зі скаргами до Міністерства юстиції України (зареєстровані 18.02.2022 за № СК-809-22 та від 21.02.2022 за № СК-825-22).

Наказом Міністерство юстиції України «Про задоволення скарг» № 4690/5 від 21.10.2022:

скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «УКРПРОМЕКОЛОГІЯ» від 17.02.2022 задоволено (пункт 1);

скасовано рішення від 25.01.2022 № № 63050506, 63049250, 63050810, 63048817, 63051012, 63045878, 63050317, 63049613, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (пункт 2);

анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (пункт 3);

виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству (пункт 4);

виконання пункту 3 наказу покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (пункт 5).

Не погоджуючись зі спірним наказом, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців, врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV(далі - Закон № 1952-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1952-IV передбачено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Статтею 7 Закону № 1952-IV передбачено повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав, до яких також належить розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно визначено статтею 37 Закону № 1952-IV.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Частиною другою статті 37 Закону № 1952-IV визначено, що Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Згідно з частиною 5 статті 37 Закону № 1952-IV скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову в задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування реєстраційної дії, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатом розгляду скарги, - у разі оскарження реєстраційної дії, рішення територіального органу Міністерства юстиції;

б) проведення державної реєстрації - у разі оскарження відмови у державній реєстрації, зупинення розгляду документів;

в) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) про усунення порушень, допущених державним реєстратором з визначенням строків виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті;

2) на момент прийняття рішення про задоволення скарги шляхом скасування реєстраційної дії щодо державної реєстрації новоствореної юридичної особи, іншої організації, державної реєстрації фізичної особи підприємцем, припинення юридичної особи, іншої організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або шляхом проведення реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі проведено наступну реєстраційну дію щодо відповідної особи;

3) у разі наявності інформації про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;

4) у разі наявності інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

5) є рішення цього органу з такого самого питання;

6) в органі ведеться розгляд скарги з такого самого питання від цього самого скаржника;

7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;

8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;

10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Порядок № 1128).

Відповідно до пункту 9 Порядку № 1128 під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Згідно із пунктом 14 Поряду № 1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Отже, для прийняття рішення відповідно до Закону № 1952, підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що в свою чергу і є підставою для прийняття рішення про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Положеннями Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (далі - Порядок № 1141), визначено процедуру функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), його невід`ємної архівної складової частини та наповнення Державного реєстру прав відомостями про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав.

За пунктом 5 Порядку № 1141 у базі даних заяв формуються та/або реєструються заяви у сфері державної реєстрації прав, у тому числі заяви власників нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій, а також реєструються судові рішення щодо заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій з присвоєнням програмними засобами ведення Державного реєстру прав кожній окремій заяві (судовому рішенню) реєстраційного номера та фіксуванням дати і часу реєстрації.

Реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяви (судового рішення) є ідентифікатором відповідної заяви (судового рішення) у Державному реєстрі прав.

Згідно з п. 6 Порядку № 1141 формування заяв у сфері державної реєстрації прав у базі даних заяв здійснюється шляхом внесення відомостей про:

1) тип заяви, а саме:

про державну реєстрацію прав;

про виправлення технічної помилки у відомостях Державного реєстру прав;

про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору;

про скасування;

про заборону вчинення реєстраційних дій;

про відкликання заяви;

про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна;

інший;

Під час формування заяви обирається один із передбачених цим підпунктом типів заяви;

2) заявника (крім випадків, передбачених законодавством):

прізвище;

ім`я;

по батькові (за наявності);

унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

реквізити документа, що посвідчує особу заявника:

- назва документа;

- серія документа (за наявності);

- номер документа;

- дата видачі документа;

- уповноважений суб`єкт, що видав документ;

- строк дії документа (за наявності);

- додаткові відомості про документ (за наявності);

підстава дії від імені іншої особи (у разі подання заяви уповноваженою на те особою):

У разі формування заяви, що подається декількома заявниками, відомості про заявника зазначаються щодо кожного такого заявника;

3) засоби зв`язку із заявником (абонентський номер мобільного телефона та/або адреса електронної пошти);

4) реквізити платежу про справляння адміністративного збору (крім випадків формування заяви щодо суб`єкта речового права, обтяження, який звільнений від сплати адміністративного збору за державну реєстрацію прав).

Відповідно до п. 10 Порядку № 1141 під час формування заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій додатково до відомостей, передбачених пунктом 6 цього Порядку, вносяться відомості про:

1) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна;

2) кадастровий номер земельної ділянки (у разі формування заяви щодо земельної ділянки);

3) адресу нерухомого майна (крім випадків формування заяви щодо земельної ділянки).

В свою чергу, згідно з п. 14 Порядку № 1141 реєстрація судових рішень щодо заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій у базі даних заяв здійснюється шляхом внесення відомостей про:

1) тип судового рішення:

про заборону вчинення реєстраційних дій;

про скасування заборони вчинення реєстраційних дій.

Під час реєстрації судового рішення обирається один із передбачених цим підпунктом типів судового рішення;

2) реквізити судового рішення:

назва;

серія (за наявності);

номер;

дата видачі;

уповноважений суб`єкт, що його видав;

додаткові відомості (за наявності);

3) тип нерухомого майна:

земельна ділянка;

об`єкт будівництва (закінчений будівництвом об`єкт).

Під час реєстрації судового рішення обирається один із передбачених цим підпунктом типів нерухомого майна;

4) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна (у разі наявності відкритого розділу в Державному реєстрі прав);

5) кадастровий номер земельної ділянки (у разі реєстрації судового рішення щодо земельної ділянки);

6) адресу нерухомого майна (крім випадків формування заяви щодо земельної ділянки).

Пунктом 15 Порядку № 1141 визначено, що за результатами розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (крім заяв щодо заборони вчинення реєстраційних дій) державний реєстратор у відповідному записі в базі даних заяв робить відмітку про завершення розгляду таких заяв.

Окрім того, за приписом п. 32 Порядку № 1141 До Державного реєстру прав вносяться такі відомості про обтяження речового права:

1) про обтяжувача (крім випадків, передбачених цим пунктом):

для фізичних осіб:

- прізвище;

- ім`я;

- по батькові (за наявності);

- унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

- реєстраційний номер облікової картки платника податків.

У разі відсутності у фізичної особи реєстраційного номера облікової картки платника податків через свої релігійні переконання, про що офіційно повідомлено відповідному контролюючому органу, додатково вносяться відомості про реквізити паспорта громадянина України:

- назва;

- серія (за наявності);

- номер;

- дата видачі;

- уповноважений суб`єкт, що його видав;

- строк дії (за наявності);

- додаткові відомості (за наявності);

для юридичних осіб:

- повне найменування юридичної особи;

- ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ;

2) вид обтяження;

3) предмет обтяження (нерухоме майно, майнові права чи речові права на нерухоме майно, похідні від права власності).

Якщо предметом обтяження є речове право на нерухоме майно, похідне від права власності, додатково зазначається номер відомостей про таке речове право в Державному реєстрі прав);

4) зміст обтяження (за наявності);

5) строк дії обтяження (за наявності);

6) підстава для державної реєстрації обтяження:

тип документа;

серія документа (за наявності);

номер документа;

дата видачі документа;

уповноважений суб`єкт, що видав документ;

додаткові відомості про документ (за наявності).

Підстава для державної реєстрації обтяження за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав вноситься з переліку документів, поданих для державної реєстрації прав та відображених у відповідній заяві.

У разі коли відомості про обтяження речового права вносяться до спеціального розділу Державного реєстру прав, додатково до відомостей, передбачених цим пунктом, вносяться відомості про нерухоме майно та власника такого майна, передбачені пунктом 29 і підпунктом 1 пункту 30 цього Порядку.

У разі державної реєстрації іпотеки додатково до відомостей, передбачених цим пунктом, вносяться відомості про боржника, який є відмінним від іпотекодавця (в обсязі, передбаченому підпунктом 1 пункту 30 цього Порядку); розмір основного зобов`язання; реквізити заставної, відомості про видачу дубліката заставної, анулювання заставної (у разі коли іпотечним договором передбачено видачу заставної).

У разі державної реєстрації вимоги нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, до Державного реєстру прав замість відомостей про обтяжувача вносяться відомості про власника нерухомого майна, яким встановлено таку заборону (в обсязі, передбаченому підпунктом 1 пункту 30 цього Порядку).

У разі державної реєстрації заборони передачі емфітевтом земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду до Державного реєстру прав замість відомостей про обтяжувача вносяться відомості про відповідного емфітевта (в обсязі, передбаченому підпунктом 1 пункту 30 цього Порядку).

У разі державної реєстрації переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення до Державного реєстру прав замість відомостей про обтяжувача вносяться відомості про особу, якій передано на підставі письмового договору переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення (в обсязі, передбаченому підпунктом 1 пункту 30 цього Порядку).

У разі державної реєстрації наміру власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо продажу земельної ділянки до Державного реєстру прав замість відомостей про обтяжувача вносяться відомості про власника нерухомого майна, який має намір продажу (в обсязі, передбаченому підпунктом 1 пункту 30 цього Порядку).

Суд відмічає, що під час розгляду скарги Колегією у висновку встановлено, що 20.01.2022 державним реєстратором Резніченком О.Є. було задоволено заяви ТОВ «НВО «УКРПРОМЕКОЛОГІЯ» про заборону вчинення реєстраційних дій без реєстрації заяви про відкликання, у зв`язку з чим заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій не відображалися у базі даних заяв Державного реєстру прав.

Окрім того, 20.01.2022 державним реєстратором Резніченком О.Є. внесено до спеціального розділу Державного реєстру прав записи про обтяження за № № 46266026. 46263936, 46262816, 46264935, зареєстровані на підставі листа Господарського суду Запорізької області від 20.01.2022 № 908/119/22, ухвали Господарського суду Запорізької області від 18.01.2022 у справі № 908/119/22, яка містила заборону органам та суб`єктам державної реєстрації прав Міністерства юстиції України, державним реєстраторам, нотаріусам, приватним нотаріусам та іншим особам вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо будівель.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону № 1952-IV проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна.

Про зупинення реєстраційних дій на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна.

У разі наявності зареєстрованих заяв на проведення реєстраційних дій державний реєстратор, який здійснює розгляд таких заяв, невідкладно повідомляє про зупинення реєстраційних дій відповідних заявників.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 1952-IV судове рішення або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.

Згідно з ч. 3 ст. 25 Закону № 1952-IV державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій та/або судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав.

Державний реєстратор також приймає рішення про відновлення реєстраційних дій, якщо власником об`єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує п`ятнадцяти календарних днів, не подано судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Суд дійшов висновку, що державним реєстратором Резніченком О.Є. безпідставно задоволено заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій, що дало змогу приватному нотаріусу ОСОБА_1 прийняти рішення щодо внесення змін до записів про іпотеку та заборону.

Визначаючи вид стягнення та анулюючи позивачу доступ до Державного реєстру прав, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.

Не зазначення відповідачем-1 вказаного в спірному наказі свідчить про те, що спірний наказ прийнято ним з порушенням норм чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 440/1246/19.

Суд відмічає, що висновок відповідача щодо умисних дій приватного нотаріуса ОСОБА_1 щодо прийняття ним рішень про вчинення реєстраційних дій попри ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.01.2022 у справі № 908/119/22 не можна вважати достатньо обґрунтованим через відсутність оцінки наслідків дій державного реєстратора Резніченка О.Є.

За таких обставин неможливо визначити ступінь вини позивача, наслідків безпосередньо його дій та рішень для прав та інтересів юридичних осіб, яких стосуються рішення державного реєстратора. Також неповними залишаються мотиви застосування до державного реєстратора саме такої санкції, як анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме, що свідчить про порушення принципу обґрунтованості.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що норми Закону № 1952-ІV та Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не містять визначення поняття одноразового грубого порушення визначених законами порядків державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Не зазначення відповідачем-1 такого у спірному наказі свідчить про те, що оскаржуваний наказ прийнято ним з порушенням норм чинного законодавства.

У той же час, як убачається з Висновку, Колегія зазначила, що зважаючи на встановлений факт порушення і оцінюючи його ступінь та характер, Міністерство юстиції виходить із того, що застосування до державного реєстратора заходів реагування у вигляді тимчасового блокування або анулювання доступу до Державного реєстру прав, має бути необхідним й достатнім для виправлення і попередження нових порушень та зловживань у сфері державної реєстрації прав. При цьому, Колегія Мінюсту викладеним поясненням позивача обставинам оцінки не надала, що стало підставою для прийняття рішення в частині анулювання позивачці доступу до Державного реєстру речових прав.

Однак, суд вважає, що застосоване відповідачем до позивача стягнення не відповідає принципу обґрунтованості, а крім того і принципу пропорційності.

Суд також враховує наявність у відповідача дискреції в питаннях визначення певного виду санкцій та наголошує, що такі рішення мають прийматися з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення. Наявні дискреційні повноваження не можуть використовуватися з порушенням цих принципів.

У рішенні Конституційного Суду України від 13.06.2019 № 5-р/2019 зазначено, що Конституція України містить низку фундаментальних щодо здійснення державної влади положень, за якими: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ч. 2 ст. 3); ніхто не може узурпувати державну владу (ч. 4 ст. 5); державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (ст. 6); в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції є нормами прямої дії (ст. 8); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

Як зазначено у цьому ж рішенні Конституційного Суду України, названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.

Суд наголошує, що Міністерство юстиції України зобов`язане діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Засаднича вимога правовладдя полягає в тому, що повноваження органів публічної влади має бути визначено приписами права.

Оскільки щодо дій посадовців публічної влади висунуто вимогу законності, вона так само вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії та в наступному діяли в межах повноважень, наданих їм, і як наслідок - дотримувалися процесуальних і матеріальних приписів права (п. 45 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя» (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року).

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленій в рішенні від 10.04.2019 у справі № 826/16495/17, потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

Таким чином, повноваження Міністерства щодо прийняття наказу про анулювання доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, повинні бути чітко визначені законом. У випадку наявності таких повноважень у Міністерства, вказане не означає, що орган державної влади не повинен дотримуватись механізму, встановленого Законом № 1952, тобто правової процедури здійснення його повноважень, встановленої ним, а також відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.

Разом з тим, принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що: здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти; якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей; несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб`єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш шкідливі засоби.

Принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Таким чином, оскаржуваний наказ, в частині анулювання доступу до Державного реєстру за наявного обґрунтування Колегії Міністерства юстиції України не може вважатись співрозмірним тим порушенням, які ставилися у вину позивачу, з тими санкціями, які були до нього застосовані.

За таких обставин суд вважає, що відповідач-1 допустив не тільки процедурні порушення під час прийняття та розгляду скарги, а й не обґрунтував прийняття наказу № 4690/5 від 21.10.2022 «Про задоволення скарги», не зазначивши в тексті мотиви його прийняття та застосування саме такого виду стягнення щодо позивача, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Міністерства юстиції України про поновлення доступу приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1.доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Умови, підстави та процедуру надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України (далі - реєстри), уповноваженим особам суб`єктів державної реєстрації, центрів надання адміністративних послуг, утворених відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги» (далі - центри надання адміністративних послуг), нотаріусам, їх помічникам, посадовим особам Міністерства юстиції України, його територіальних органів, державним та приватним виконавцям та іншим особам, уповноваженим відповідно до законодавства на здійснення реєстраційних дій у реєстрах (далі - користувачі) визначає Порядок надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 15.12.2015 № 2586/5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 грудня 2015 р. за № 1568/28013.

Пунктом 6 Порядку № 2586/5 визначено, що тимчасове блокування та анулювання доступу до реєстрів у випадках, передбачених законом, здійснюється технічним адміністратором реєстрів на підставі рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу, оформленого відповідно до законодавства.

Адміністратор реєстрів у день надходження відповідного рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу, яке надсилається супровідним листом, невідкладно здійснює тимчасове блокування або анулювання доступу до реєстру відповідного користувача незалежно від того, чи змінено ним категорію користувача (уповноважена особа суб`єкта державної реєстрації, центру надання адміністративних послуг, нотаріус, його помічник, посадова особа Міністерства юстиції України, його територіальних органів, державний виконавець, приватний виконавець або інша особа, уповноважена відповідно до законодавства на здійснення реєстраційних дій у реєстрі) на момент надходження відповідного рішення.

Рішення про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, а також блокування доступу до Державного реєстру прав приймається у відповідності до вимог статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом 7 статті 37 вказаного Закону передбачено, що технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених підпунктами «г» та «ґ» пункту 2 частини шостої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання. Порядок тимчасового блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав визначається Міністерством юстиції України.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що ДП «Національні інформаційні системи» є технічним адміністратором та реалізує приписи наказів Міністерства юстиції України у будь-якому випадку, оскільки відповідне зобов`язання для нього встановлено законодавчо.

Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку про те, що оскільки анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав є наслідком прийняття Міністерством юстиції України відповідного наказу, який визнаний судом протиправним, суд приходить до переконання про задоволення вимоги позивача про зобов`язання технічного адміністратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» відновити доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів незаконність оскаржуваного рішення та наявність правових підстав для задоволення заявленого позову. Натомість доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3220,80 грн., що підтверджується дублікатом квитанції до платіжної інструкції №0.0.2823323444.1 від 18.01.2023.

Враховуючи той факт, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 закрито провадження в адміністративній справі № 320/2526/23 щодо частини позовних вимог та задоволення позову в іншій частині вимог, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2147,40 грн. (як за дві немайнові вимоги) належить стягнути на його користь з Міністерства юстиції України, оскільки саме Міністерством юстиції України прийняте оскаржуване рішення, яке зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу Міністерства юстиції України № 4690/5 від 21.10.2022 «Про задоволення скарги», яким анульовано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

3. Зобов`язати технічного адміністратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» відновити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4. Стягнути з Міністерства юстиції України на користь приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.